Sobre aquellos “socialistas” que se niegan a defender a Irán

Über jene „Sozialisten“, die sich weigern, den Iran zu verteidigen

Про тих «соціалістів», які відмовляються захищати Іран

О тех «социалистах», что отказываются защищать Иран

이란을 방어하길 거부하는 “사회주의자들”에 대하여

 

 

A critique of the Communist Party of Iran/Komalah, LIS/ISL, IMT/RCI, CWI and ISA

 

By Michael Pröbsting, Revolutionary Communist International Tendency (RCIT), 16 June 2025, www.thecommunists.net

 

 

 

As Trotsky pointed out, war and revolution are the fundamental test for the policy of all self-proclaimed socialist organisations. The war which Israel currently wages against Iran is such a decisive test.

 

This is a conflict about redrawing the map of the Middle East. If Israel wins this war and defeats Iran, this would be a serious setback not only for the Mullah regime but also for the Iranian people, the Palestinians and all oppressed peoples in the region. It would strengthen the hegemony of the imperialist settler state as well as of the U.S. However, if Iran manages to repel the Zionist aggression, this would be a terrible blow for Israel and would immediately open a major domestic crisis. Weakening the Zionist state would aid the liberation struggles of the Palestinian, the Syrian, the Lebanese and the Yemeni people. And it would also weaken the hegemonic position of U.S. imperialism in the region. [1]

 

It is therefore the primary duty of socialists to defend Iran and to call for the defeat of Israel. While we side with the military struggle of Iran, we lend no political support for the reactionary Mullah regime. The RCIT and all authentic socialists have supported past mass protests against the repressive regime and will continue to do so. Our goal is to replace this regime with a workers and peasant government. ^[2]

 

However, in the current war, the primary duty for Marxists is to defend Iran – a capitalist semi-colony – against the Zionist aggression. In this situation, the main enemy is not the Iranian regime but Israel and U.S. imperialism. A correct policy during the war – defending the country while remaining politically independent – should help the working class to strengthen its forces and to prepare for a future uprising. It is only the proletariat which can wage a consistent anti-imperialist struggle, in contrast to corrupted bourgeois-theocratic regime. [3]

 

 

 

The anti-imperialist united front tactic

 

 

 

Naturally, such defence does not mean to drop our political criticism of the regime. Socialists need to advocate, as much as this is possible under the conditions of war and repression, a policy of working-class independence. This should be combined with the approach of the “anti-imperialist united front tactic”. With such tactics, elaborated by the Communist International in the times of Lenin and Trotsky, revolutionaries aim at joint practical collaboration with (petty)bourgeois and reformist forces against the imperialist enemy while retaining political independence.

 

Such stated the Theses on the Eastern Question, adopted at its Fourth Congress in 1922, about the importance of the anti-imperialist united front tactic:

 

“The expediency of this slogan follows from the prospect of a prolonged and protracted struggle with world imperialism which demands the mobilization of all revolutionary elements. This mobilization is the more necessary as the indigenous ruling classes are inclined to effect compromises with foreign capital directed against the vital interests of the masses of the people. And just as in the West the slogan of the proletarian united front has helped and is still helping to expose social-democratic betrayal of proletarian interests, so the slogan of the anti-imperialist united front will help to expose the vacillation of various bourgeois-nationalist groups. This slogan will also promote the development of the revolutionary will and the clarification of the class consciousness of the working masses and put them in the front ranks of those who are fighting not only against imperialism, but also against the survivals of feudalism.” [4]

 

Likewise, Trotsky’s Fourth International stated in the “Transitional Program” adopted at its founding conference in 1938:

 

“But not all countries of the world are imperialist countries. On the contrary, the majority are victims of imperialism. Some of the colonial or semi colonial countries will undoubtedly attempt to utilize the war in order to east off the yoke of slavery. Their war will be not imperialist but liberating. It will be the duty of the international proletariat to aid the oppressed countries in their war against oppressors. The same duty applies in regard to aiding the USSR, or whatever other workers’ government might arise before the war or during the war. The defeat of every imperialist government in the struggle with the workers’ state or with a colonial country is the lesser evil. (…) In supporting the colonial country or the USSR in a war, the proletariat does not in the slightest degree solidarize either with the bourgeois government of the colonial country or with the Thermidorian bureaucracy of the USSR. On the contrary, it maintains full political independence from the one as from the other. Giving aid in a just and progressive war, the revolutionary proletariat wins the sympathy of the workers in the colonies and in the USSR, strengthens there the authority and influence of the Fourth International, and increases its ability to help overthrow the bourgeois government in the colonial country, the reactionary bureaucracy in the USSR.” ^[5]

 

Consequently, Marxists defended semi-colonial countries like China against Japan or Ethiopia against Italy in the 1930s. It is on the basis of such principles that the RCIT (resp. its predecessor organisation) has always lent critical but unconditional support to the struggles of (semi-)colonial countries or nationally oppressed people led by (petty-)bourgeois forces. We did so in Argentina during the Malvinas War against Britain, despite the fact that it was led by a reactionary military regime; in Iraq in the two wars 1991 and 2003 (and the subsequent occupation) against U.S. imperialism and its allies, despite the fact that the resistance was led by (petty-)bourgeois Baathist and Islamist forces; the Taliban-led resistance in Afghanistan against the imperialist occupiers in 2001-21; the Irish resistance, led by Sinn Fein / IRA, against the British occupiers, the Palestinian resistance led by Hamas and other nationalist and Islamist organisations or the resistance of the Ukrainian people, led by the pro-Western Zelensky government, against the Russian invasion. [6]

 

 

 

The Stalinist CPI/Komalah

 

 

 

Unfortunately, there are a number of so-called Marxists who reject the principles of anti-imperialism and refuse to defend semi-colonial countries against imperialist aggressors. The current war of Israel against Iran demonstrates this once more.

 

The Communist Party of Iran, affiliated with one faction of the Kurdish Komalah, has published a statement which explicitly refuses to defend their country against the Zionist aggression. “The war operation that began with Israel's attack on Iran is a military confrontation between the two religious fascist states of Iran and Israel. This confrontation is anti-people on both sides.” Consequently, the party considers it as the current priority to work for the overthrow of the regime in Teheran. “In the current situation where Islamic rule has been weakened and is tuning its war machine for further destruction, the overthrow of this reactionary and anti-people regime will prevent the devastating consequences of the reactionary war between Israel and the Islamic Republic.” [7]

 

Such a position is utterly reactionary. Socialists in Iran who refuse to defend their country can not but discredit themselves among the masses. However, such a shameful position is not at all surprising for a Stalinist organisation. Already in 1948, Stalin supported the Zionists who expelled the Palestinian people from their homeland and made sure that they did receive a large number of weapons (via Czechoslovakia) for their crimes. [8] Likewise did the Iraqi Communist Party support the US occupation of Iraq in 2003 and participated in the colonial government.

 

The position of the CPI/Komalah indicates that this party also rejects the anti-imperialist defence of Iran but rather considers the regime as the main enemy. This is only consistent with their policy in the past where Komalah, an organisation which exists since more than four decades, collaborated with the U.S. as well as with Iranian monarchists. [9]

 

 

 

LIS/ISL

 

 

 

Unfortunately, the comrades of the International Socialist League – which main sections are the Argentinean MST, the Pakistan “Struggle” group and the Italian PCL – essentially share such an approach. Both articles on the Israel-Iran War, which they have published until now on its website, bear the same characteristic: while the LIS/ISL denounces Israel’s aggression as well as the Mullah regime, they shamefully refuse to call for the defence of Iran.

 

“From the International Socialist League (ISL) we repudiate the Israeli attacks on Iran. We reject and demand the cessation of aggressions in the whole region: Palestine, Lebanon, Yemen, Syria and we reject any imperialist interference. We demand the rupture of all types of government relations with the State of Israel.” [10]

 

“The unnatural Zionist state has been nurtured as a brutal and ruthless enforcer to maintain foreign imperialist control over this oil-rich region. As long as it exists, the region cannot hope for stability or prosperity. However, the theocratic state of Iran, born out of a bloody counter-revolution in 1979, holds no progressive credentials either. Granting it political legitimacy or support under the guise of being “anti-imperialist” is a blatant ideological crime. The hands of this sectarian religious regime are also stained with the blood of countless innocents – both within Iran and beyond – including tens of thousands of communists, workers, and women. In the past decade and a half alone, Iran has witnessed at least ten major protest movements, all of which were brutally crushed. Yet the right to determine Iran’s future belongs solely to its people, and only they – through class unity and revolutionary action – can confront and overthrow this oppressive theocratic state while replacing it with something better. A fundamentalist, grafted, illegitimate, and imperialist thug-state like Israel can never be a liberator of the Iranian people, nor does it have any right to intervene in or launch “pre-emptive strikes” on any country in the region. Strategically, every blow landed on Israel is welcome. However, the present situation also makes it clear that Israel cannot be defeated on religious-ideological or capitalist-economic grounds. This is not merely a military issue, either. This cancer—whose roots also lie deep within the reactionary and subservient Arab regimes—requires revolutionary surgery to be eradicated.” [11]

 

All anti-imperialist rhetoric is completely worthless if it does not result in a correct position in imperialist wars. To the question of “which side are you on”, LIS/ISL simply replies “neither as both are reactionary.” It is not without interest that the comrades have taken a correct position in the past years of defending the Palestinian people against Israel as well as Ukraine against Russian imperialism. But why do they defend Ukraine against Russia but not Iran against Israel/U.S.?! What is the principle behind such a position? Is it opportunist pragmatism as we saw already in their advocacy of “peaceful” struggle for the liberation of Kashmir? [12] Well, it is certainly not the principle of Marxist anti-imperialism!

 

 

 

The Grantites (IMT/RCI, CWI, ISA)

 

 

 

Those organisations which stand in the tradition of Ted Grant – the IMT/RCI, CWI and ISA – are no better. The IMT/RCI spends 1,800 words describing the development of the war [13]; the CWI limits itself to say “No to the Israel-Iran war” [14]; and the ISA holds forth about the terrible nature of imperialism and militarism:

 

“A number of factors will decide how far the war will develop. Most probable in the coming days and weeks is continued Israeli attacks on Iran, with Tehran retaliating. (…) The world has become even more dangerous, with fear of even greater wars as conflict spreads. Trump and Netanyahu have lowered the threshold for new wars, and together with Putin and the Ukraine war turbo-charged militarism and a new arms race. For socialists, workers and anti-war activists this proves the need for consistent and organized international struggle against war and militarism, and the system of capitalism and imperialism that is breeding them, for an alternative of peace and international socialism.” ^[15]

 

However, none of these three organisations calls for the defence of Iran against the imperialist aggression! Again, this is not surprising as their tradition is characterised by the refusal to side with those oppressed peoples which are fighting imperialism. To give only a few examples we refer to the Malvinas War between Argentina and Britain in 1982, the resistance of the Irish nationalists against the British occupation in the North, the U.S. aggression against Afghanistan and Iraq or Russia’s invasion against Ukraine since 2022. In all these conflicts, the Grantites never sided with the oppressed peoples! [16]

 

Alan Woods’ IMT/RCI tries to justify its neutral position in such wars by claiming that Iran (and other countries of the Global South) would be “regional imperialist powers”. As we did show in a recently published pamphlet, such a position is based on a complete distortion of the Marxist theory of imperialism. In fact, such a “theory” serves a justification for the IMT/RCI to deny the class difference between imperialist powers and semi-colonial countries and, therefore, to take a neutral position in conflicts between these states. [17]

 

In the case of Israel-Iran it is completely absurd to put these two states on the same level. Iran is a backward country compared with Israel and the U.S. If one looks at the GDP per head – as a measure of wealth – Iran ranks only as 124^th country (in nominal terms and as 83^rd by PPP). In contrast, Israel has the 13^th highest in the world. It plays an important role in the global IT, arms, diamond industries and has one of the strongest armies in the world with 90 nuclear missiles. Iran, on the other hand, largely depends on the production and export of oil and gas and its corporations play no role in the world economy. (We hope to deal with the character of Iran as an advanced industrialised semi-colony in more detail soon.)

 

We conclude by emphasising that it is impossible to be a communist, a Marxist, a Trotskyist without taking an unambiguous anti-imperialist position. Those who refuse to defend Iran against the Zionist aggression are betraying the most fundamental principles of Marxism. To quote Trotsky who polemicised against a group which advocated a similar policy of hostile opposition to liberation struggles led by non-revolutionary forces: “The Eiffelites counterpose the policy of “class struggle” to this “nationalist and social patriotic” policy. Lenin fought this abstract and sterile opposition all his life. To him, the interests of the world proletariat dictated the duty of aiding oppressed peoples in their national and patriotic struggle against imperialism. Those who have not yet understood that, almost a quarter of a century after the World War and twenty years after the October revolution, must be pitilessly rejected as the worst enemies on the inside by the revolutionary vanguard. This is exactly the case with Eiffel and his kind!” [18]

 

Today, forces like the CPI/Komalah, LIS, IMT/RCI, CWI and ISA are no better.

 

 

 

Una crítica al Partido Comunista de Irán/Komalah, LIS/ISL, IMT/RCI, CIT e ISA

 

Por Michael Pröbsting, Corriente Comunista Revolucionaria Internacional (CCRI), 16 de junio de 2025, www.thecommunists.net

 

 

 

Como señaló Trotsky, la guerra y la revolución son la prueba fundamental para la política de todas las organizaciones que se autoproclaman socialistas. La guerra que Israel libra actualmente contra Irán es una prueba decisiva.

 

Se trata de un conflicto que busca redibujar el mapa de Oriente Medio. Si Israel gana esta guerra y derrota a Irán, representaría un grave revés no solo para el régimen de los mulás, sino también para el pueblo iraní, los palestinos y todos los pueblos oprimidos de la región. Fortalecería la hegemonía del estado colono imperialista, así como la de Estados Unidos. Sin embargo, si Irán logra repeler la agresión sionista, esto representaría un duro golpe para Israel y abriría de inmediato una grave crisis interna. Debilitar al estado sionista favorecería las luchas de liberación de los pueblos palestino, sirio, libanés y yemení. Además, debilitaría la posición hegemónica del imperialismo estadounidense en la región. ^[1]

 

Por lo tanto, el deber primordial de los socialistas es defender a Irán y exigir la derrota de Israel. Si bien apoyamos la lucha militar de Irán, no brindamos ningún apoyo político al régimen reaccionario de los mulás. La CCRI y todos los socialistas auténticos han apoyado las protestas masivas contra el régimen represivo en el pasado y continuarán haciéndolo. Nuestro objetivo es reemplazar este régimen por un gobierno obrero y campesino. ^[2]

 

Sin embargo, en la guerra actual, el deber primordial de los marxistas es defender a Irán, una semicolonia capitalista, contra la agresión sionista. En esta situación, el enemigo principal no es el régimen iraní, sino Israel y el imperialismo estadounidense. Una política correcta durante la guerra —defender el país manteniendo la independencia política— debería ayudar a la clase obrera a fortalecer sus fuerzas y prepararse para un futuro levantamiento. Solo el proletariado puede librar una lucha antiimperialista consecuente, en contraste con el corrupto régimen burgués-teocrático. ^[3]

 

 

 

La táctica del frente único antiimperialista

 

 

 

Naturalmente, esta defensa no implica abandonar la crítica política al régimen. Los socialistas deben defender, en la medida de lo posible en las condiciones de guerra y represión, una política de independencia de la clase obrera. Esto debe combinarse con el enfoque de la "táctica del frente único antiimperialista". Con esta táctica, elaborada por la Internacional Comunista en la época de Lenin y Trotsky, los revolucionarios aspiran a la colaboración práctica conjunta con las fuerzas (pequeño)burguesas y reformistas contra el enemigo imperialista, manteniendo al mismo tiempo la independencia política. Así lo afirmó las Tesis sobre la Cuestión de Oriente, adoptadas en su IV Congreso en 1922, la importancia de la táctica del frente único antiimperialista:

 

“La oportunidad de esa consigna está condicionada por la perspectiva de una lucha a largo plazo contra el imperialismo mundial, lucha que exige la movilización de todas las fuerzas revolucionarias. Esta lucha es mucho más necesaria desde el momento en que las clases dirigentes autóctonas tienden a establecer compromisos con el capital extranjero y que esos compromisos afectan a los intereses básicos de las masas populares. Así como la consigna del frente proletario único ha contribuido y contribuye todavía en occidente a desenmascarar la traición cometida por los socialdemócratas contra los intereses del proletariado, así también la consigna del frente antiimperialista único contribuirá a desenmascarar las vacilaciones y las incertidumbres de los diversos grupos del nacionalismo burgués. Por otra parte, esa consigna ayudará al desarrollo de la voluntad revolucionaria y a la educación de la conciencia de clase de los trabajadores, incitándolos a luchar en primera fila, no solamente contra el imperialismo sino, también, contra todo tipo de resabio feudal”. ^[4]

 

Del mismo modo, la Cuarta Internacional de Trotsky afirmó en el “Programa de Transición” adoptado en su conferencia fundacional en 1938:

 

“Pero todos los países del mundo no son países imperialistas. Al contrario, la mayoría de los países son víctimas del imperialismo. Algunos países coloniales o semi-coloniales intentarán, sin duda, utilizar la guerra para sacudir el yugo de la esclavitud. De su parte la guerra no será imperialista sino emancipadora. El deber del proletariado internacional será el de ayudar a los países oprimidos en guerra contra los opresores, este mismo deber se extiende también a la U.R.S.S y a todo el estado obrero que pueda surgir antes de la guerra. La derrota de todo gobierno imperialista en la lucha contra un estado obrero o un país colonial es el menor mal. (...) Sin dejar de sostener al país colonial y a la U.R.S.S. en la guerra, el proletariado no se solidariza, en ninguna forma, con el gobierno burgués del país colonial ni con la burocracia termidoriana de la U.R.S.S. Al contrario, mantiene su propia independencia política tanto frente a uno como frente a la otra. Ayudando a una guerra justa y progresiva el proletariado revolucionario conquista las simpatías de los trabajadores de las colonias y de la U.R.S.S. Afirma así la autoridad de la IV internacional y puede ayudar, por lo tanto, mejor, a la caída del gobierno burgués en el país colonial y de la burocracia reaccionaria de la U.R.S.S.” ^[5]

 

En consecuencia, los marxistas defendieron a países semicoloniales como China contra Japón o Etiopía contra Italia en la década de 1930. Es sobre la base de estos principios que la CCRI (o su organización predecesora) siempre ha brindado un apoyo crítico pero incondicional a las luchas de los países semicoloniales o de los pueblos oprimidos nacionalmente liderados por fuerzas (pequeño)burguesas. Lo hicimos en Argentina durante la Guerra de las Malvinas contra Gran Bretaña, a pesar de que estaba dirigida por un régimen militar reaccionario; en Irak en las dos guerras de 1991 y 2003 (y la posterior ocupación) contra el imperialismo estadounidense y sus aliados, a pesar de que la resistencia estaba liderada por fuerzas (pequeño)burguesas baazistas e islamistas; La resistencia liderada por los talibanes en Afganistán contra los ocupantes imperialistas entre 2001 y 2021; la resistencia irlandesa, liderada por el Sinn Féin/IRA, contra los ocupantes británicos; la resistencia palestina, liderada por Hamás y otras organizaciones nacionalistas e islamistas; o la resistencia del pueblo ucraniano, liderada por el gobierno prooccidental de Zelenski, contra la invasión rusa. ^[6]

 

 

 

El estalinista PCI/Komalah

 

 

 

Desafortunadamente, hay varios supuestos marxistas que rechazan los principios del antiimperialismo y se niegan a defender a los países semicoloniales contra los agresores imperialistas. La actual guerra de Israel contra Irán lo demuestra una vez más.

 

El Partido Comunista de Irán, afiliado a una facción del Komalah kurdo, ha publicado una declaración en la que se niega explícitamente a defender a su país contra la agresión sionista. “La operación bélica que comenzó con el ataque de Israel a Irán es una confrontación militar entre los dos estados fascistas religiosos de Irán e Israel. Esta confrontación es antipopular por ambos lados”. En consecuencia, el partido considera prioritario trabajar por el derrocamiento del régimen de Teherán. “En la situación actual, donde el régimen islámico se ha debilitado y está preparando su maquinaria bélica para una mayor destrucción, el derrocamiento de este régimen reaccionario y antipopular evitará las devastadoras consecuencias de la guerra reaccionaria entre Israel y la República Islámica”. ^[7]

 

Esta postura es completamente reaccionaria. Los socialistas en Irán que se niegan a defender su país no pueden sino desacreditarse ante las masas. Sin embargo, una postura tan vergonzosa no sorprende en absoluto tratándose de una organización estalinista. Ya en 1948, Stalin apoyó a los sionistas que expulsaron al pueblo palestino de su patria y se aseguraron de que recibieran una gran cantidad de armas (a través de Checoslovaquia) por sus crímenes. ^[8] Asimismo, el Partido Comunista Iraquí apoyó la ocupación estadounidense de Irak en 2003 y participó en el gobierno colonial.

 

La postura del PCI/Komalah indica que este partido también rechaza la defensa antiimperialista de Irán, pero considera al régimen como el principal enemigo. Esto es coherente con su política en el pasado, cuando Komalah, una organización que existe desde hace más de cuatro décadas, colaboró con Estados Unidos y con los monárquicos iraníes. ^[9]

 

 

 

LIS/ISL

 

 

 

Desafortunadamente, los camaradas de la Liga Internacional Socialista (LIS), cuyas secciones principales son el MST argentino, el grupo Lucha de Pakistán y el PCL italiano, comparten en esencia este enfoque. Los dos artículos sobre la guerra entre Israel e Irán, publicados hasta ahora en su sitio web, comparten la misma característica: si bien la LIS/ISL denuncia la agresión de Israel y el régimen de los mulás, se niega vergonzosamente a llamar a la defensa de Irán.

 

“Desde la Liga Internacional Socialista (LIS) repudiamos los ataques israelíes contra Irán. Rechazamos y exigimos el cese de las agresiones en toda la región: Palestina, Líbano, Yemen, Siria, y rechazamos cualquier injerencia imperialista. Exigimos la ruptura de cualquier tipo de relación gubernamental con el Estado de Israel”. ^[10]

 

“El antinatural estado sionista se ha convertido en un ejecutor brutal y despiadado para mantener el control imperialista extranjero sobre esta región rica en petróleo. Mientras exista, la región no puede aspirar a estabilidad ni prosperidad. Sin embargo, el estado teocrático de Irán, nacido de una sangrienta contrarrevolución en 1979, tampoco tiene credenciales progresistas. Otorgarle legitimidad o apoyo político bajo el pretexto de ser "antiimperialista" es un flagrante crimen ideológico. Las manos de este régimen religioso sectario también están manchadas con la sangre de innumerables inocentes, tanto dentro como fuera de Irán, incluyendo decenas de miles de comunistas, trabajadores y mujeres. Solo en la última década y media, Irán ha sido testigo de al menos diez grandes movimientos de protesta, todos brutalmente reprimidos. Sin embargo, el derecho a determinar el futuro de Irán pertenece únicamente a su pueblo, y solo ellos, mediante la unidad de clase y la acción revolucionaria, pueden enfrentar y derrocar a este opresivo estado teocrático, reemplazándolo por algo mejor. Un fundamentalista, Un estado corrupto, ilegítimo e imperialista como Israel jamás podrá liberar al pueblo iraní, ni tiene derecho a intervenir ni a lanzar ataques preventivos contra ningún país de la región. Estratégicamente, todo golpe asestado a Israel es bienvenido. Sin embargo, la situación actual también deja claro que Israel no puede ser derrotado por razones religiosas, ideológicas o económico-capitalistas. No se trata simplemente de una cuestión militar. Este cáncer, cuyas raíces también se encuentran profundamente en los regímenes árabes reaccionarios y serviles, requiere una cirugía revolucionaria para ser erradicado.” ^[11]

 

Toda retórica antiimperialista es completamente inútil si no se traduce en una postura correcta en las guerras imperialistas. A la pregunta de "¿de qué lado están?", LIS/ISL simplemente responde: "En ninguno, ya que ambos son reaccionarios". No deja de ser interesante que los camaradas hayan adoptado una postura correcta en los últimos años defendiendo al pueblo palestino contra Israel, así como a Ucrania contra el imperialismo ruso. ¿Pero por qué defienden a Ucrania contra Rusia, pero no a Irán contra Israel/EE. UU.? ¿Cuál es el principio tras tal postura? ¿Se trata de pragmatismo oportunista, como ya vimos en su defensa de la lucha "pacífica" por la liberación de Cachemira? ^[12] Pues bien, ¡ciertamente no es el principio del antiimperialismo marxista!

 

 

 

Los Grantistas (IMT/RCI, CIT, ISA)

 

 

 

Las organizaciones que siguen la tradición de Ted Grant —la IMT/RCI, el CIT y la ISA— no son mejores. La IMT/RCI dedica 1.800 palabras a describir el desarrollo de la guerra; ^[13] el CIT se limita a decir “No a la guerra entre Israel e Irán”; ^[14] y la ISA se pronuncia sobre la terrible naturaleza del imperialismo y el militarismo:

 

“Varios factores determinarán el alcance de la guerra. Lo más probable en los próximos días y semanas es que continúen los ataques israelíes contra Irán, con represalias de Teherán. (…) El mundo se ha vuelto aún más peligroso, con el temor de guerras aún mayores a medida que se extiende el conflicto. Trump y Netanyahu han reducido el umbral para nuevas guerras y, junto con Putin y la guerra de Ucrania, han impulsado el militarismo y una nueva carrera armamentística. Para socialistas, trabajadores y activistas pacifistas, esto demuestra la necesidad de una lucha internacional consistente y organizada contra la guerra y el militarismo, y el sistema de capitalismo e imperialismo que los genera, por una alternativa de paz y socialismo internacional”. ^[15]

 

Sin embargo, ninguna de estas tres organizaciones aboga por la defensa de Irán contra la agresión imperialista. Esto no sorprende, ya que su tradición se caracteriza por la negativa a aliarse con los pueblos oprimidos que luchan contra el imperialismo. Por citar solo algunos ejemplos, nos referimos a la Guerra de las Malvinas entre Argentina y Gran Bretaña en 1982, la resistencia de los nacionalistas irlandeses contra la ocupación británica en el Norte, la agresión estadounidense contra Afganistán e Irak o la invasión rusa de Ucrania desde 2022. En todos estos conflictos, los grantistas nunca se aliaron con los pueblos oprimidos. ^[16]

 

La IMT/RCI de Alan Woods intenta justificar su neutralidad en estas guerras afirmando que Irán (y otros países del Sur Global) serían "potencias imperialistas regionales". Como demostramos en un panfleto publicado recientemente, dicha postura se basa en una completa distorsión de la teoría marxista del imperialismo. De hecho, esta "teoría" sirve de justificación para que el IMT/RCI niegue la diferencia de clase entre las potencias imperialistas y los países semicoloniales y, por lo tanto, adopte una postura neutral en los conflictos entre estos. ^[17]

 

En el caso de Israel e Irán, es completamente absurdo equiparar a estos dos Estados. Irán es un país atrasado en comparación con Israel y Estados Unidos. Si se considera el PIB per cápita, como medida de riqueza, Irán ocupa el puesto 124 (en términos nominales y el 83 en PPA). En contraste, Israel ocupa el 13.º puesto más alto del mundo. Desempeña un papel importante en las industrias globales de TI, armas y diamantes, y posee uno de los ejércitos más poderosos del mundo, con 90 misiles nucleares. Irán, por otro lado, depende en gran medida de la producción y exportación de petróleo y gas, y sus corporaciones no desempeñan ningún papel en la economía mundial. (Esperamos abordar pronto con más detalle el carácter de Irán como semicolonia industrializada avanzada).

 

Concluimos enfatizando que es imposible ser comunista, marxista o trotskista sin adoptar una postura antiimperialista inequívoca. Quienes se niegan a defender a Irán de la agresión sionista traicionan los principios más fundamentales del marxismo. Citando a Trotsky, quien polemizó contra un grupo que abogaba por una política similar de oposición hostil a las luchas de liberación lideradas por fuerzas no revolucionarias: “Los eiffelistas contraponen la política “de lucha de clases”, a esta política “nacionalista y socialpatriota”. Lenin combatió esta oposición abstracta y estéril durante toda su vida. Para él, los intereses del proletariado mundial dictaban el deber de ayudar a los pueblos oprimidos en su lucha nacional y patriótica contra el imperialismo. Quienes no lo hayan comprendido aún, casi un cuarto de siglo después de la guerra imperialista y veinte años después de la Revolución de Octubre, deben ser rechazados implacablemente por la vanguardia revolucionaria como los peores enemigos internos. ¡Este es el caso de Eiffel y sus compinches!”. ^[18]

 

Hoy en día, fuerzas como el PCI/Komalah, la LIS, la IMT/RCI, el CIT y la ISA no son mejores.

 

 

 

 

 

Eine Kritik an der Kommunistischen Partei Irans/Komalah, LIS/ISL, IMT/RCI, CWI und ISA

 

Von Michael Pröbsting, Revolutionär-Kommunistische Internationale Tendenz (RCIT), 16. Juni 2025, www.thecommunists.net

 

 

 

Wie Trotzki betonte, sind Krieg und Revolution der grundlegende Prüfstein für die Politik aller selbsterklärten sozialistischen Organisationen. Der Krieg, den Israel derzeit gegen den Iran führt ist ein solcher entscheidender Prüfstein.

 

In diesem Konflikt geht es um die geostrategische Neugestaltung des Nahen Ostens. Sollte Israel diesen Krieg gewinnen und den Iran besiegen, wäre dies nicht nur für das Mullah-Regime, sondern auch für das iranische Volk, die PalästinenserInnen und alle unterdrückten Völker der Region ein schwerer Rückschlag. Dies würde die Hegemonie des imperialistischen Siedlerstaates und der USA stärken. Sollte es dem Iran jedoch gelingen, die zionistische Aggression abzuwehren, wäre dies ein schwerer Schlag für Israel und würde unmittelbar eine schwere innenpolitische Krise auslösen. Eine Schwächung des zionistischen Staates würde den Befreiungskämpfen des palästinensischen, syrischen, libanesischen und jemenitischen Volkes zugutekommen. Und sie würde auch die hegemoniale Stellung des US-Imperialismus in der Region schwächen. (1)

 

Daher ist es die vorrangige Aufgabe von SozialistInnen den Iran zu verteidigen und zur Niederlage Israels aufzurufen. Wir unterstützen zwar den militärischen Kampf des Iran, ohne dem reaktionären Mullah-Regime jedwede politische Unterstützung zu gewähren. Die RCIT und alle aufrichtigen SozialistInnen haben in der Vergangenheit Massenproteste gegen das repressive Regime unterstützt und werden dies auch weiterhin tun. Unser Ziel ist es, dieses Regime durch eine ArbeiterInnen- und Bauernregierung zu ersetzen. (2)

 

Im gegenwärtigen Krieg besteht die vorrangige Aufgabe von MarxistInnen jedoch darin, den Iran – eine kapitalistische Halbkolonie – gegen die zionistische Aggression zu verteidigen. In dieser Situation ist der Hauptfeind nicht das iranische Regime, sondern Israel und der U.S.-Imperialismus. Eine korrekte Politik während des Krieges – die Verteidigung des Landes bei gleichzeitiger Wahrung der politischen Unabhängigkeit – sollte der ArbeiterInnenklasse helfen, Kraft zu sammeln und sich auf einen zukünftigen Aufstand vorzubereiten. Im Gegensatz zu einem korrupten bürgerlich-theokratischen Regime ist es vielmehr das Proletariat, welches einzig und allein einen konsequenten antiimperialistischen Kampf führen kann. (3)

 

 

 

Die antiimperialistische Einheitsfronttaktik

 

 

 

Selbstverständlich bedeutet eine solche Verteidigung nicht, unsere politische Kritik am Regime aufzugeben. SozialistInnen müssen, soweit dies unter den Bedingungen von Krieg und Repression möglich ist, eine Politik vertreten, welche die Unabhängigkeit der ArbeiterInnenklasse bedeutet. Dieses Ziel sollte mit der antiimperialistischen Einheitsfronttaktik verbunden werden. Mit dieser Taktik, die von der Kommunistischen Internationale zu Zeiten von Lenin und Trotzki entwickelt wurde, streben RevolutionärInnen eine praktische Zusammenarbeit mit (klein-)bürgerlichen und reformistischen Kräften gegen den imperialistischen Feind an bei gleichzeitiger Wahrung ihrer politischen Unabhängigkeit.

 

Über die Bedeutung der antiimperialistischen Einheitsfronttaktik lautet es in den Thesen zur Orientalischen Frage, die auf dem Vierten Kongress 1922 verabschiedet wurden:

 

“Die Zweckmäßigkeit dieser Losung ergibt sich aus der Perspektive eines dauernden und langwierigen Kampfes mit dem Weltimperialismus, der die Mobilisierung aller revolutionären Elemente erfordert. Diese Mobilisierung ist um so notwendiger, als die einheimischen herrschenden Klassen geneigt sind, mit dem ausländischen Kapital Kompromisse zu schließen, die sich gegen die Lebensinteressen der Volksmassen richten. Und wie die Losung der proletarischen Einheitsfront im Westen zur Entlarvung des sozialdemokratischen Verrates an den Interessen des Proletariats beigetragen hat und weiter noch beiträgt, so wird die Losung der anti-imperialistischen Einheitsfront zur Entlarvung des Schwankens der einzelnen Gruppen des bürgerlichen Nationalismus beitragen. Diese Losung wird auch die Entwicklung des revolutionären Willens und die Klärung des Klassenbewusstseins der werktätigen Massen fördern und sie in die vordersten Reihen der Kämpfer nicht nur gegen den Imperialismus, sondern auch gegen die Überbleibsel des Feudalismus stellen.” (4)

 

Ebenso erklärte die Vierte Internationale unter Führung von Trotzki in ihrem auf der Gründungskonferenz 1938 verabschiedeten „Übergangsprogramm“:

 

“Aber nicht alle Länder der Welt sind imperialistisch. Im Gegenteil, die Mehrzahl der Länder sind Opfer des Imperialismus. Bestimmte koloniale oder halbkoloniale Länder werden ohne Zweifel versuchen, den Krieg auszunützen, um das Sklavenjoch abzuwerfen. Auf ihrer Seite wird der Krieg kein imperialistischer, sondern ein Befreiungskrieg sein. Es ist die Pflicht des internationalen Proletariats, unterdrückten Ländern im Krieg gegen die Unterdrücker zu helfen. Dieselbe Pflicht erstreckt sich auch auf die Sowjetunion oder jeden anderen Arbeiterstaat, der vor oder während des Krieges entstehen mag. Die Niederlage jeder imperialistischen Regierung im Kampf gegen einen Arbeiterstaat oder ein Kolonialland ist das kleinere Übel. (…) Wenn das Proletariat ein Kolonialland oder die Sowjetunion im Krieg unterstützt, solidarisiert es sich nicht im geringsten mit der bürgerlichen Regierung des Koloniallandes oder der thermidorischen Bürokratie in der Sowjetunion. Im Gegenteil, es wahrt seine völlige politische Unabhängigkeit sowohl der einen wie der anderen gegenüber. Indem das revolutionäre Proletariat einen gerechten und fortschrittlichen Krieg unterstützt, erobert es sich die Sympathien der Werktätigen der Kolonien und der Sowjetunion, festigt so die Autorität und den Einfluß der IV. Internationale und kann umso besser den Sturz der bürgerlichen Regierung im Kolonialland, der reaktionäre Bürokratie in der Sowjetunion fördern.” (5)

 

Folglich verteidigten MarxistInnen in den 1930er Jahren damalige halbkoloniale Länder wie China gegen Japan oder Äthiopien gegen Italien. Auf der Grundlage solcher Prinzipien hat die RCIT (bzw. ihre Vorgängerorganisation) den Kämpfen (halb-)kolonialer Länder oder national unterdrückter Völker unter der Führung (klein-)bürgerlicher Kräfte stets kritische, aber bedingungslose Unterstützung gewährt. Wir taten dies für Argentinien während des Falklandkriegs gegen Großbritannien, obwohl Argentinien unter einem reaktionären Militärregime stand; im Irak in den Kriegen von 1991 und 2003 (und der anschließenden Besatzung) gegen den US-Imperialismus und seiner Verbündeten, obwohl der Widerstand von (klein-)bürgerlichen, baathistischen und islamistischen Kräften angeführt wurde; beim von den Taliban angeführten Widerstand in Afghanistan gegen die imperialistischen Besatzer in den Jahren 2001–21; beim irischen Widerstand unter Führung von Sinn Féin/IRA gegen die englischen Besatzer, der palästinensische Widerstand unter Führung der Hamas und anderer nationalistischer und islamistischer Organisationen; oder der Widerstand des ukrainischen Volkes unter Führung der prowestlichen Selenskyj-Regierung gegen die russische Invasion. (6)

 

 

 

Die stalinistische CPI/Komalah

 

 

 

Leider gibt es eine Reihe sogenannter MarxistInnen, die die Prinzipien des Antiimperialismus ablehnen und sich weigern, halbkoloniale Länder gegen imperialistische Aggressoren zu verteidigen. Der aktuelle Krieg Israels gegen den Iran verdeutlicht dies einmal mehr.

 

Die Kommunistische Partei Irans, die sich an einer Fraktion der kurdischen Komalah angeschlossen hat, hat eine Erklärung veröffentlicht, in der sie sich ausdrücklich weigert, ihr Land gegen die zionistische Aggression zu verteidigen. „Der Krieg, der mit Israels Angriff auf den Iran begann, ist eine militärische Konfrontation zwischen den beiden religiös-faschistischen Staaten Iran und Israel. Diese Konfrontation ist auf beiden Seiten volksfeindlich.“ Daher betrachtet die Partei den Sturz des Regimes in Teheran als ihre derzeitige Priorität. „In der gegenwärtigen Situation, in der die islamische Herrschaft geschwächt ist und ihre Kriegsmaschinerie auf weitere Zerstörung einstellt, wird der Sturz dieses reaktionären und volksfeindlichen Regimes die verheerenden Folgen des reaktionären Krieges zwischen Israel und der Islamischen Republik verhindern.“ (7)

 

Eine solche Position ist völlig reaktionär. SozialistInnen im Iran, die sich weigern, ihr Land jetzt zu verteidigen, können sich in der Bevölkerung nur diskreditieren. Für eine stalinistische Organisation ist eine solch beschämende Haltung jedoch keineswegs überraschend. Bereits 1948 unterstützte Stalin die Zionisten, die das palästinensische Volk aus seiner Heimat vertrieben, und sorgte dafür, dass sie (über die damalige Tschechoslowakei) eine große Menge an Waffen erhielten, um ihre Verbrechen umsetzen zu können. (8) Ebenso unterstützte die Irakische Kommunistische Partei die U.S.-Besatzung des Irak im Jahr 2003 und beteiligte sich an der Kolonialregierung.

 

Die Position der CPI/Komalah deutet darauf hin, dass auch sie als Partei die antiimperialistische Verteidigung des Irans ablehnt und stattdessen das Regime als Hauptfeind ansieht. Dies steht im Einklang mit ihrer Politik der letzten vier Jahrzehnte, in der die Komalah sowohl mit den USA als auch mit iranischen Monarchisten zusammenarbeitete. (9)

 

 

 

Die LIS/ISL

 

 

 

Leider teilen die GenossInnen der Internationalen Sozialistischen Liga – deren Hauptsektionen die argentinische MST, die pakistanische „Struggle“-Gruppe und die italienische PCL sind – im Wesentlichen diesen Ansatz. Beide Artikel zum Israel-Iran-Krieg, die sie bisher auf ihrer Website veröffentlicht haben, weisen dasselbe Merkmal auf: Während die LIS/ISL die Aggression Israels und das Mullah-Regime verurteilt, weigert sie sich beschämenderweise, zur Verteidigung des Iran aufzurufen.

 

„Wir von der Internationalen Sozialistischen Liga (ISL) verurteilen die israelischen Angriffe auf den Iran. Wir lehnen die Aggressionen in der gesamten Region ab und fordern deren Einstellung: in Palästina, im Libanon, im Jemen und in Syrien. Wir lehnen jegliche imperialistische Einmischung ab. Wir fordern den Abbruch aller Regierungsbeziehungen zum Staat Israel.“ (10)

 

„Der widernatürliche zionistische Staat wurde als brutaler und rücksichtsloser Vollstrecker aufgebaut, um die ausländische imperialistische Kontrolle über diese ölreiche Region aufrechtzuerhalten. Solange er existiert, kann die Region nicht auf Stabilität oder Wohlstand hoffen. Doch auch der theokratische Staat Iran, der 1979 aus einer blutigen Konterrevolution hervorging, verfügt über keinerlei fortschrittliche Referenzen. Ihm unter dem Deckmantel des „Antiimperialismus“ politische Legitimität oder Unterstützung zu gewähren, ist ein eklatantes ideologisches Verbrechen. Die Hände dieses sektiererischen religiösen Regimes sind zudem mit dem Blut unzähliger Unschuldiger befleckt – sowohl im Iran als auch darüber hinaus –, darunter Zehntausende von Kommunist:innen, Arbeiter:innen und Frauen. Allein in den letzten anderthalb Jahrzehnten erlebte der Iran mindestens zehn große Protestbewegungen, die allesamt brutal niedergeschlagen wurden. Doch das Recht, über die Zukunft des Iran zu bestimmen, liegt allein beim Volk, und nur es kann – durch Klasseneinheit und revolutionäres Handeln – diesem unterdrückerischen theokratischen Staat entgegentreten, ihn stürzen und durch etwas Besseres ersetzen. Ein fundamentalistischer, Ein korrupter, illegitimer und imperialistischer Verbrecherstaat wie Israel kann niemals das iranische Volk befreien und hat auch nicht das Recht, in irgendeinem Land der Region zu intervenieren oder „Präventivschläge“ zu starten. Strategisch gesehen ist jeder Schlag gegen Israel willkommen. Die gegenwärtige Situation zeigt jedoch auch, dass Israel weder aus religiös-ideologischen noch aus kapitalistisch-wirtschaftlichen Gründen besiegt werden kann. Es geht auch nicht nur um militärische Fragen. Dieser Krebs – dessen Wurzeln auch tief in den reaktionären und unterwürfigen arabischen Regimen liegen – bedarf einer revolutionären Operation, um beseitigt zu werden.“ (11)

 

Alle antiimperialistische Rhetorik ist völlig wertlos, wenn sie nicht zu einer korrekten Haltung in imperialistischen Kriegen führt. Auf die Frage „Auf welcher Seite steht ihr?“ antwortet LIS/ISL schlicht: „Auf keiner, da beide reaktionär sind.“ Es ist nicht ohne Interesse, dass die GenossInnen in den vergangenen Jahren eine korrekte Position eingenommen haben, indem sie das palästinensische Volk gegen Israel und die Ukraine gegen den russischen Imperialismus verteidigten. Aber warum verteidigen sie die Ukraine gegen Russland, aber nicht den Iran gegen Israel/die USA?! Welches Prinzip steckt hinter einer solchen Haltung? Ist es opportunistischer Pragmatismus, wie wir ihn bereits bei ihrem Eintreten für einen „friedlichen“ Kampf für die Befreiung Kaschmirs gesehen haben? (12) Nun, es entspricht sicherlich nicht dem Prinzip des marxistischen Antiimperialismus!

 

 

 

Die Strömungen IMT/RCI, CWI und ISA

 

 

 

Die Organisationen, die in der Tradition Ted Grants stehen – IMT/RCI, CWI und ISA – sind nicht besser. Die IMT/RCI beschreibt 1.800 Wörter lang die Entwicklung des Krieges (13); das CWI beschränkt sich darauf, „Nein zum Krieg zwischen Israel und dem Iran“ zu sagen. (14) Und die ISA rühmt sich des schrecklichen Charakters von Imperialismus und Militarismus:

 

„Eine Reihe von Faktoren wird darüber entscheiden, wie weit sich der Krieg entwickeln wird. Am wahrscheinlichsten sind in den kommenden Tagen und Wochen anhaltende israelische Angriffe auf den Iran mit Vergeltungsmaßnahmen Teherans. (…) Die Welt ist noch gefährlicher geworden, die Angst vor noch größeren Kriegen wächst, während sich der Konflikt ausbreitet. Trump und Netanjahu haben die Hemmschwelle für neue Kriege gesenkt und zusammen mit Putin und dem Ukraine-Krieg den Militarismus und ein neues Wettrüsten beschleunigt. Für Sozialist*innen, Arbeiter*innen und Antikriegsaktivist*innen beweist dies die Notwendigkeit eines konsequenten und organisierten internationalen Kampfes gegen Krieg und Militarismus sowie das System des Kapitalismus und Imperialismus, das sie hervorbringt, für eine Alternative des Friedens und des internationalen Sozialismus.“ (15)

 

Keine dieser drei Organisationen ruft jedoch zur Verteidigung des Iran gegen die imperialistische Aggression auf! Dies ist wiederum nicht überraschend, da ihre Tradition von der Weigerung geprägt ist, sich auf die Seite der unterdrückten Völker zu stellen, die gegen den Imperialismus kämpfen. Um nur einige Beispiele zu nennen: Wir verweisen auf den Malvinas-Krieg zwischen Argentinien und Großbritannien im Jahr 1982, den Widerstand der irischen Nationalisten gegen die britische Besatzung im Norden, die US-Aggression gegen Afghanistan und den Irak, oder die Invasion der Ukraine durch Russland seit 2022. In all diesen Konflikten haben sich die Anhänger Ted Grants nie auf die Seite der unterdrückten Völker gestellt! (16)

 

Die IMT/RCI von Alan Woods versucht, eine neutrale Position in solchen Kriegen mit der Behauptung zu rechtfertigen, der Iran (und andere Länder des Globalen Südens) seien „regionale imperialistische Mächte“. Wie wir in einer kürzlich veröffentlichten Broschüre gezeigt haben, basiert eine solche Position auf einer völligen Verzerrung der marxistischen Imperialismustheorie. Tatsächlich dient eine solche „Theorie“ dem IMT/RCI als Rechtfertigung dafür, den Klassenunterschied zwischen imperialistischen Mächten und halbkolonialen Ländern zu leugnen und daher in Konflikten zwischen diesen eine neutrale Position einzunehmen. (17)

 

Im Fall Israel-Iran ist es völlig absurd, diese beiden Staaten auf ein und dieselbe Stufe zu stellen. Der Iran ist im Vergleich zu Israel und den USA ein ökonomisch rückständiges Land. Betrachtet man das BIP pro Kopf – als Maßstab für Wohlstand –, liegt der Iran nominal nur auf Platz 124 (nach Kaufkraftparität auf Platz 83). Im Gegensatz dazu hat Israel das dreizehnthöchste BIP der Welt. Es spielt eine wichtige Rolle in der globalen IT-, Rüstungs- und Diamantenindustrie und verfügt mit 90 Atomraketen über eine der stärksten Armeen der Welt. Der Iran hingegen ist weitgehend von der Produktion und dem Export von Öl und Gas abhängig, und seine Unternehmen spielen in der Weltwirtschaft keine Rolle. (Wir hoffen, den Charakter des Iran als fortgeschritten industrialisierte Halbkolonie bald ausführlicher behandeln zu können.)

 

Wir schließen mit den ausdrücklichen Worten, dass es unmöglich ist sich ernsthaft als kommunistisch, marxistisch oder trotzkistisch zu bezeichnen, ohne eine eindeutige antiimperialistische Position einzunehmen. Wer sich weigert, den Iran gegen die zionistische Aggression zu verteidigen, verrät die grundlegendsten Prinzipien des Marxismus. Um Trotzki zu zitieren, der gegen eine Gruppe polemisierte, die eine ähnliche Politik der feindlichen Opposition gegen Befreiungskämpfe nichtrevolutionärer Kräfte vertrat:

 

„Die Eiffelianer stellen dieser «nationalen und sozialpatriotischen» Politik die Politik des Klassenkampfes gegenüber. Sein ganzes Leben lang hat Lenin diese abstrakte und sterile Gegenüberstellung bekämpft. Das Interesse des Weltproletariats legt diesem die Pflicht auf, den unterdrückten Völkern in ihrem nationalen und patriotischen Kampf gegen den Imperialismus beizustehen. Wer dies bis heute, fast ein Vierteljahrhundert nach dem Weltkrieg, zwanzig Jahre nach der Oktoberrevolution, nicht begriffen hat, den soll die revolutionäre Vorhut als ihren schlimmsten inneren Feind unbarmherzig von sich weisen. Das eben trifft auf Eiffel und seinesgleichen zu.” (18)

 

Heute sind Kräfte wie die CPI/Komalah, LIS, IMT/RCI, CWI und ISA um nichts besser.

 

 

 

Fußnoten

 

1) RCIT: Israel startet einen weiteren Angriffskrieg! Verteidigt den Iran! 13. Juni 2025, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/israel-launches-another-war-of-aggression-defend-iran/#anker_2; Y Red: For the Revolutionary Defeat of Israel in the War against Iran, 13. Juni 2025, https://aredpalestine.wordpress.com/2025/06/13/for-the-revolutionary-defeat-of-israel-in-the-war-against-iran/

 

2) Siehe z.Bsp. die Zusammenstellung von RCIT-Artikeln über die Massenproteste gegen das Mullah-Regime im Herbst 2022, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/mass-protests-against-reactionary-regime-in-iran/

 

3) Siehe bspw. Michael Pröbsting: Where Should Socialists Stand in the Looming War between Israel and Iran? Questions & Answers, 18. April 2024, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/q-a-where-should-socialists-stand-in-looming-war-between-israel-and-iran/

 

4) Leitsätze zur Orientfrage, Resolution des IV.Weltkongreß der Kommunistischen Internationale, 1922; in: Die Kommunistische Internationale, Manifeste, Thesen und Resolutionen, Band II, Köln 1984, S.44

 

5) Leo Trotzki: Das Übergangsprogramm (1938), in: Schriften zum Programm, S.24f.

 

6) Einen Überblick über unsere Geschichte der Unterstützung antiimperialistischer Kämpfe in den letzten vier Jahrzehnten (mit Links zu Dokumenten, Bildern und Videos) finden sich beispielsweise in einem Essay von Michael Pröbsting: Der Kampf von Revolutionären in imperialistischen Kernländern gegen Kriege ihrer "eigenen" herrschenden Klasse. Beispiele aus der Geschichte der RCIT und ihrer Vorgängerorganisation in den letzten vier Jahrzehnten“, 2. September 2022, https://www.thecommunists.net/theory/the-struggle-of-revolutionaries-in-imperialist-heartlands-against-wars-of-their-own-ruling-class/#anker_6

 

7) Declaration of the Communist Party of Iran on the Anti-People's War between Iran and Israel, 14 June 2025, https://cpiran.net/%d8%a7%d8%b9%d9%84%d8%a7%d9%85%db%8c%d9%87-%d8%ad%d8%b2%d8%a8-%da%a9%d9%85%d9%88%d9%86%db%8c%d8%b3%d8%aa-%d8%a7%db%8c%d8%b1%d8%a7%d9%86-%d8%af%d8%b1%d8%a8%d8%a7%d8%b1%d9%87-%d8%ac%d9%86%da%af-%d8%b6/, https://komalah.org/%d8%a7%d8%b9%d9%84%d8%a7%d9%85%db%8c%d9%87-%d8%ad%d8%b2%d8%a8-%da%a9%d9%85%d9%88%d9%86%db%8c%d8%b3%d8%aa-%d8%a7%db%8c%d8%b1%d8%a7%d9%86-%d8%af%d8%b1%d8%a8%d8%a7%d8%b1%d9%87-%d8%ac%d9%86%da%af-%d8%b6/

 

8) Siehe hierzu z.Bsp. das Kapitel „Stalinism supported Israel’s reactionary War in 1948“ in einer Broschüre unseres Genossen Yossi Schwartz: Israel's War of 1948 and the Degeneration of the Fourth International, Mai 2013, https://www.thecommunists.net/theory/israel-s-war-of-1948/

 

9) Wikipedia: Komalah, https://de.wikipedia.org/wiki/Komalah

 

10) Ruben Tzanoff: New Zionist aggression: We reject Israeli attacks to Iran, 13 June 2025, LIS, https://lis-isl.org/en/2025/06/new-zionist-aggression-we-reject-israeli-attacks-to-iran/ [Übersetzung der zitierten Textstelle ins Deutsche durch RCIT, Anm.d.Red.]

 

11) Imran Kamyana: The Middle East in Flames—Yet Again…, 14. Juni 2025, LIS, https://lis-isl.org/en/2025/06/the-middle-east-in-flames-yet-again/ [Übersetzung der zitierten Textstelle ins Deutsche durch RCIT, Anm.d.Red.]

 

12) Michael Pröbsting: Kashmir: National Self-Determination only by “Peaceful Means”? 22. Mai 2025, https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/kashmir-national-self-determination-only-by-peaceful-means/

 

13) Francesco Merli: Netanjahu setzt auf einen totalen Krieg im Nahen Osten, 13. Juni 2025, IMT/RCI, https://derkommunist.de/netanjahu-setzt-auf-einen-totalen-krieg-im-nahen-osten/ [Etwa 1.800 Worte sind es im englischen Orginal, im Deutschen sind es etwa 1.600 Worte, Anm.d.Red.]

 

14) Shahar Benhorin: Nein zum Krieg zwischen Israel und dem Iran, 16. Juni 2025 (ursprüngliche Veröffentlichung 14. Juni 2025), CWI, https://solidaritaet.info/2025/06/nein-zum-krieg-zwischen-israel-und-dem-iran/

 

15) Per-Ake Westerlund: Israel Begins Unprecedented Offensive Against Iran, ISA, 13. Juni 2025 https://internationalsocialist.net/en/2025/06/middle-east [Übersetzung der zitierten Textstelle ins Deutsche durch RCIT, Anm.d.Red.]

 

16) Siehe z.Bsp. unsere Broschüre von Michael Pröbsting: The Poverty of Neo-Imperialist Economism. Imperialism and the national question - a critique of Ted Grant and his school (CWI, ISA, IMT), 9. Januar 2023, https://www.thecommunists.net/theory/grantism-imperialism-and-national-question/ ; weiters von demselben Autor, Kapitel 13 im Buch: The Great Robbery of the South. Continuity and Changes in the Super-Exploitation of the Semi-Colonial World by Monopoly Capital Consequences for the Marxist Theory of Imperialism, RCIT Books, 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south/

 

17) Michael Pröbsting: A Revisionist Distortion of the Marxist Imperialism Theory. A critique of Alan Woods’ IMT/RCI understanding of imperialism and its political consequences, 12. Mai 2025, https://www.thecommunists.net/theory/a-revisionist-distortion-of-the-marxist-imperialism-theory-critique-of-alan-woods-imt-rci/

 

18) Leo Trotzki: Über den chinesisch-japanischen Krieg (1937), in: Schriften 2.2, S. 865ff

 

 

Критика Комуністичної партії Ірану/Комала, LIS/ISL, IMT/RCI, CWI та ISA

 

Міхаель Прьобстінг, Революційна комуністична міжнародна тенденція (RCIT / РКМТ), 16 червня 2025 року, www.thecommunists.net

 

 

 

Як зазначав Троцький, війна і революція є фундаментальним випробуванням для політики всіх самопроголошених соціалістичних організацій. Війна, яку Ізраїль зараз веде проти Ірану, є таким вирішальним випробуванням.

 

Це конфлікт за перекроювання карти Близького Сходу. Якщо Ізраїль виграє цю війну і переможе Іран, це стане серйозною поразкою не лише для режиму мулл, але й для іранського народу, палестинців і всіх пригноблених народів регіону. Це зміцнило б гегемонію імперіалістичної держави поселенців, а також США. Однак, якщо Ірану вдасться відбити сіоністську агресію, це стане страшним ударом для Ізраїлю і негайно відкриє велику внутрішню кризу. Послаблення сіоністської держави сприятиме визвольній боротьбі палестинського, сирійського, ліванського та єменського народів. А також послабило б гегемоністські позиції американського імперіалізму в регіоні. [1]

 

Тому першочерговим обов'язком соціалістів є захист Ірану і заклик до поразки Ізраїлю. Хоча ми підтримуємо військову боротьбу Ірану, ми не надаємо жодної політичної підтримки реакційному режиму мулл. РКМТ і всі справжні соціалісти підтримували минулі масові протести проти репресивного режиму і будуть продовжувати це робити. Наша мета — замінити цей режим робітничо-селянським урядом. [2]

 

Однак у нинішній війні першочерговим обов'язком марксистів є захист Ірану —капіталістичної напівколонії — від сіоністської агресії. У цій ситуації головним ворогом є не іранський режим, а Ізраїль і американський імперіалізм. Правильна політика під час війни, а саме захист країни при збереженні політичної незалежності, повинна допомогти робітничому класу зміцнити свої сили і підготуватися до майбутнього повстання. Тільки пролетаріат може вести послідовну антиімперіалістичну боротьбу, на відміну від корумпованого буржуазно-теократичного режиму. [3]

 

 

 

Тактика антиімперіалістичного об'єднаного фронту

 

 

 

Звичайно, такий захист не означає відмови від політичної критики режиму. Соціалісти повинні відстоювати, наскільки це можливо в умовах війни та репресій, політику незалежності робітничого класу. Це має поєднуватися з підходом «тактики антиімперіалістичного об'єднаного фронту». За допомогою такої тактики, розробленої Комуністичним Інтернаціоналом за часів Леніна і Троцького, революціонери прагнуть до спільної практичної співпраці з (дрібно)буржуазними і реформістськими силами проти імперіалістичного ворога, зберігаючи при цьому політичну незалежність.

 

Про важливість тактики антиімперіалістичного об'єднаного фронту говорилося в «Тезах зі східного питання», ухвалених на її Четвертому конгресі в 1922 році:

 

«Доцільність цього гасла випливає з перспективи тривалої і затяжної боротьби зі світовим імперіалізмом, яка вимагає мобілізації всіх революційних елементів. Ця мобілізація тим більше необхідна, що місцеві правлячі класи схильні до компромісів з іноземним капіталом, спрямованих проти життєвих інтересів народних мас. І як на Заході гасло пролетарського об'єднаного фронту допомагало і допомагає викривати соціал-демократичну зраду пролетарських інтересів, так і гасло антиімперіалістичного об'єднаного фронту допоможе викрити коливання різних буржуазно-націоналістичних угруповань. Це гасло буде також сприяти розвитку революційної волі і проясненню класової свідомості трудящих мас і поставить їх в перші ряди тих, хто бореться не тільки проти імперіалізму, але і проти пережитків феодалізму.» [4]

 

Так само Четвертий Інтернаціонал заявив у «Перехідній програмі», прийнятій на його установчій конференції в 1938 році:

 

«Але не всі країни світу є імперіалістичними. Навпаки, більшість з них є жертвами імперіалізму. Деякі з колоніальних або напівколоніальних країн, безсумнівно, намагатимуться використати війну для того, щоб звільнитися від ярма рабства. Їх війна буде не імперіалістичною, а визвольною. Обов'язком міжнародного пролетаріату буде допомога пригнобленим країнам у їхній війні проти гнобителів. Той самий обов'язок стосується і допомоги СРСР чи будь-якій іншій робітничій державі, яка може виникнути перед війною чи під час війни. Поразка кожного імперіалістичного уряду в боротьбі з робітничою державою або з колоніальною країною є меншим злом. (...) Підтримуючи колоніальну країну або СРСР у війні, пролетаріат ні в найменшій мірі не солідаризується ні з буржуазним урядом колоніальної країни, ні з термідоріанською бюрократією СРСР. Навпаки, він зберігає повну політичну незалежність як від одних, так і від інших. Надаючи допомогу в справедливій і прогресивній війні, революційний пролетаріат завойовує симпатії трудящих в колоніях і в СРСР, зміцнює там авторитет і вплив Четвертого Інтернаціоналу, збільшує його можливості допомогти поваленню буржуазного уряду в колоніальній країні, реакційної бюрократії в СРСР.» [5]

 

Відповідно, марксисти захищали напівколоніальні країни, такі як Китай проти Японії чи Ефіопія проти Італії в 1930-х роках. Саме на основі таких принципів РКМТ (як і її попередники) завжди надавала критичну, але безумовну підтримку боротьбі (напів)колоніальних країн або національно пригноблених народів, очолюваних (дрібно)буржуазними силами. Ми робили це в Аргентині під час Мальвінської війни проти Великої Британії, незважаючи на те, що її очолював реакційний військовий режим; в Іраку під час двох воєн 1991 і 2003 років (і подальшої окупації) проти американського імперіалізму та його союзників, незважаючи на те, що опір очолювали (дрібно)буржуазні баасистські та ісламістські сили; опір під проводом талібів в Афганістані проти імперіалістичних окупантів у 2001-21 роках; ірландський опір під проводом Шинн Фейн / ІРА проти британських окупантів, палестинський опір під проводом ХАМАСу та інших націоналістичних та ісламістських організацій або опір українського народу, очолюваний прозахідним урядом Зеленського, проти російської агресії. [6]

 

 

 

Сталіністська КПІ/Комала

 

 

 

На жаль, є ряд так званих марксистів, які відкидають принципи антиімперіалізму і відмовляються захищати напівколоніальні країни від імперіалістичних агресорів. Нинішня війна Ізраїлю проти Ірану ще раз це демонструє.

 

Комуністична партія Ірану, пов'язана з однією з фракцій курдської Комала, опублікувала заяву, в якій прямо відмовляється захищати свою країну від сіоністської агресії. «Військова операція, що почалася з нападу Ізраїлю на Іран, є військовим протистоянням між двома релігійними фашистськими державами — Іраном та Ізраїлем. Це протистояння є антинародним з обох сторін». Відтак, партія вважає нинішнім пріоритетом роботу над поваленням режиму в Тегерані. «У нинішній ситуації, коли ісламське правління ослаблене і налаштовує свою військову машину на подальше знищення, повалення цього реакційного і антинародного режиму дозволить запобігти руйнівним наслідкам реакційної війни між Ізраїлем та Ісламською Республікою». [7]

 

Така позиція є вкрай реакційною. Соціалісти в Ірані, які відмовляються захищати свою країну, не можуть не дискредитувати себе в масах. Втім, така ганебна позиція зовсім не дивна для сталіністської організації. Вже в 1948 році Сталін підтримав сіоністів, які вигнали палестинський народ з його батьківщини, і подбав про те, щоб вони отримали велику кількість зброї (через Чехословаччину) для своїх злочинів. [8] Так само іракська комуністична партія підтримала американську окупацію Іраку в 2003 році і брала участь в колоніальному уряді.

 

Позиція КПІ/Комала вказує на те, що ця партія також відкидає антиімперіалістичний захист Ірану, натомість вважаючи режим головним ворогом. Це лише відповідає їхній політиці в минулому, коли Комала, організація, що існує вже понад чотири десятиліття, співпрацювала з США, а також з іранськими монархістами. [9]

 

 

 

LIS/ISL (Міжнародна соціалістична ліга, МСЛ)

 

 

 

На жаль, товариші з Міжнародної соціалістичної ліги, основними секціями якої є аргентинська MST, пакистанська група «Боротьба» та італійська PCL, по суті, поділяють такий підхід. Обидві статті про ізраїльсько-іранську війну, які вони досі публікували на своєму сайті, мають одну і ту ж характеристику: в той час як LIS/ISL засуджують ізраїльську агресію, а також режим мулл, вони ганебно відмовляються закликати до захисту Ірану.

 

«Від імені Міжнародної соціалістичної ліги (МСЛ) ми засуджуємо ізраїльські напади на Іран. Ми відкидаємо і вимагаємо припинення агресії в усьому регіоні: Палестині, Лівані, Ємені, Сирії і відкидаємо будь-яке імперіалістичне втручання. Ми вимагаємо розриву всіх видів урядових відносин з Державою Ізраїль.» [10]

 

«Штучна сіоністська держава була виплекана як жорстокий і безжалісний примус для збереження іноземного імперіалістичного контролю над цим багатим на нафту регіоном. Поки вона існує, регіон не може сподіватися на стабільність і процвітання. Однак теократична держава Іран, що народилася в результаті кривавої контрреволюції 1979 року, також не має жодних прогресивних ознак. Надання їй політичної легітимності чи підтримки під виглядом «антиімперіалістичної» є кричущим ідеологічним злочином. Руки цього сектантського релігійного режиму також заплямовані кров'ю незліченної кількості невинних людей — як в Ірані, так і за його межами, включаючи десятки тисяч комуністів, робітників і жінок. Лише за останні півтора десятиліття в Ірані відбулося щонайменше десять великих протестних рухів, і всі вони були жорстоко придушені. Проте право визначати майбутнє Ірану належить виключно його народу, і тільки він, через класову єдність і революційні дії, може протистояти і повалити цю деспотичну теократичну державу, замінивши її чимось кращим. Фундаменталістська, насаджена, нелегітимна та імперіалістична держава-головоріз, як Ізраїль, ніколи не може бути визволителем іранського народу, а також не має жодного права втручатися або завдавати «превентивних ударів» по будь-якій країні в регіоні. Зі стратегічної точки зору, кожен удар, нанесений по Ізраїлю, вітається. Однак нинішня ситуація також дає зрозуміти, що Ізраїль не можна перемогти на релігійно-ідеологічному чи капіталістично-економічному ґрунті. Це не лише військове питання. Ця ракова пухлина, коріння якої також лежить глибоко в реакційних і підлеглих арабських режимах, потребує революційної хірургічної операції, щоб бути викоріненою.» [11]

 

Вся антиімперіалістична риторика абсолютно марна, якщо вона не призводить до правильної позиції в імперіалістичних війнах. На питання «на чиєму ви боці», LIS/ISL просто відповідає «ні на чиєму, бо обидві сторони реакційні». Не позбавлене інтересу те, що товариші зайняли правильну позицію в минулі роки, захищаючи палестинський народ проти Ізраїлю, а також Україну проти російського імперіалізму. Але чому вони захищають Україну від Росії, але не захищають Іран від Ізраїлю/США?! Який принцип стоїть за такою позицією? Чи це опортуністичний прагматизм, як ми вже бачили на прикладі їхньої пропаганди «мирної» боротьби за звільнення Кашміру? [12] Ну вже точно не принцип марксистського антиімперіалізму!

 

 

 

Грантисти (IMT/RCI, CWI, ISA)

 

 

 

Організації, які дотримуються традицій Теда Гранта — IMT/RCI, CWI та ISA — не кращі. IMT/RCI витрачає 1800 слів на опис розвитку війни [13]; CWI обмежується заявою «Ні ізраїльсько-іранській війні» [14]; а ISA говорить про жахливу природу імперіалізму та мілітаризму:

 

«Наскільки далеко зайде війна, вирішуватиме низка факторів. Найбільш вірогідним у найближчі дні і тижні є продовження ізраїльських атак на Іран, з відповідними діями Тегерана. (...) Світ став ще більш небезпечним, з'явився страх перед ще більшими війнами в міру поширення конфлікту. Трамп і Нетаньягу знизили поріг для нових воєн, і разом з Путіним і війною в Україні турбозаряджають мілітаризм і нову гонку озброєнь. Для соціалістів, робітників і антивоєнних активістів це доводить необхідність послідовної і організованої міжнародної боротьби проти війни і мілітаризму, а також системи капіталізму та імперіалізму, що їх породжує, за альтернативу миру і міжнародного соціалізму.» [15]

 

Однак жодна з цих трьох організацій не закликає до захисту Ірану від імперіалістичної агресії! Знову ж таки, це не дивно, оскільки їхня традиція характеризується відмовою ставати на бік тих пригноблених народів, які борються з імперіалізмом. Наведемо лише кілька прикладів: Мальвінська війна між Аргентиною та Великою Британією 1982 року, опір ірландських націоналістів проти британської окупації на півночі країни, агресія США проти Афганістану та Іраку або вторгнення Росії в Україну з 2022 року. У всіх цих конфліктах грантисти ніколи не ставали на бік пригноблених народів! [16]

 

IMT/RCI Алана Вудса намагається виправдати свою нейтральну позицію в таких війнах, стверджуючи, що Іран (та інші країни Глобального Півдня) будуть «регіональними імперіалістичними державами». Як ми показали в нещодавно опублікованій брошурі, така позиція ґрунтується на повному спотворенні марксистської теорії імперіалізму. Фактично, така «теорія» слугує виправданням для IMT/RCI заперечення класової різниці між імперіалістичними державами та напівколоніальними країнами і, відповідно, нейтральної позиції в конфліктах між цими державами. [17]

 

У випадку Ізраїлю та Ірану абсолютно абсурдно ставити ці дві держави на один рівень. Іран є відсталою країною порівняно з Ізраїлем та США. Якщо поглянути на ВВП на душу населення — як на міру багатства — то Іран посідає лише 124 місце (в номінальному вираженні та 83 місце за ПКС). На противагу цьому, Ізраїль посідає 13-те місце у світі. Він відіграє важливу роль у світовій ІТ, збройовій, алмазній промисловості та має одну з найсильніших армій у світі з 90 ядерними ракетами. Іран, з іншого боку, значною мірою залежить від видобутку та експорту нафти і газу, а його корпорації не відіграють жодної ролі у світовій економіці. (Ми сподіваємось розглянути характер Ірану як розвиненої індустріальної напівколонії більш детально незабаром).

 

На завершення підкреслимо, що неможливо бути комуністом, марксистом, троцькістом, не займаючи однозначної антиімперіалістичної позиції. Ті, хто відмовляється захищати Іран від сіоністської агресії, зраджують найфундаментальніші принципи марксизму. Процитую Троцького, який полемізував з групою, що відстоювала подібну політику ворожої опозиції до визвольних змагань, очолюваних нереволюційними силами: «Цій «націоналістичній та соціал-патріотичній» політиці ейфеліти протиставляють політику «класової боротьби». Ленін все життя боровся з цим абстрактним і безплідним протиставленням. Для нього інтереси світового пролетаріату диктували обов'язок допомагати пригнобленим народам в їх національній та патріотичній боротьбі проти імперіалізму. Ті, хто ще не зрозумів цього, через майже чверть століття після Світової війни і двадцять років після Жовтневої революції, повинні бути безжально відкинуті революційним авангардом як найлютіші внутрішні вороги. Це саме той випадок, коли йдеться про Ейфеля та йому подібних!» [18]

 

Сьогодні такі сили, як КПІ/Комала, LIS, IMT/RCI, CWI та ISA нічим не кращі.

 

 

 

 

 

[1] РКМТ: Ізраїль розпочав нову агресивну війну! Захистимо Іран! 13 червня 2025 р., https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/israel-launches-another-war-of-aggression-defend-iran/; Y Red: За революційну поразку Ізраїлю у війні проти Ірану, 13 червня 2025 року, https://aredpalestine.wordpress.com/2025/06/13/for-the-revolutionary-defeat-of-israel-in-the-war-against-iran/

 

[2] Див. наприклад, добірку статей РКМТ про масові протести проти режиму мулли восени 2022 року, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/mass-protests-against-reactionary-regime-in-iran/

 

[3] Див. про це, наприклад: Міхаель Прьобстінг: Де повинні стояти соціалісти у війні між Ізраїлем та Іраном, що насувається? Питання та відповіді, 18 квітня 2024 року, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/q-a-where-should-socialists-stand-in-looming-war-between-israel-and-iran/

 

[4] Комуністичний Інтернаціонал: Тези зі східного питання, 5 грудня 1922 року, Четвертий конгрес Комуністичного Інтернаціоналу, в: Jane Degras: Комуністичний Інтернаціонал 1919-1943. Документи, том І, 1919-1922, с. 390

 

[5] Лев Троцький: Передсмертна агонія капіталізму і завдання Четвертого Інтернаціоналу: Мобілізація мас навколо перехідних вимог для підготовки завоювання влади (Перехідна програма); в: Документи Четвертого Інтернаціоналу. The Formative Years (1933-40), New York 1973, pp. 199-200.

 

[6] Огляд нашої історії підтримки антиімперіалістичної боротьби за останні чотири десятиліття (з посиланнями на документи, фотографії та відео) див., наприклад, в есе Міхаеля Прьобстінга: Боротьба революціонерів в імперіалістичному серці проти воєн «власного» правлячого класу. Приклади з історії РКМТ та її попередників за останні чотири десятиліття, 2 вересня 2022 року, https://www.thecommunists.net/theory/the-struggle-of-revolutionaries-in-imperialist-heartlands-against-wars-of-their-own-ruling-class/

 

[7] Декларація Комуністичної партії Ірану щодо антинародної війни між Іраном та Ізраїлем, 14 червня 2025 року, https://cpiran.net/%d8%a7%d8%b9%d9%84%d8%a7%d9%85%db%8c%d9%87-%d8%ad%d8%b2%d8%a8-%da%a9%d9%85%d9%88%d9%86%db%8c%d8%b3%d8%aa-%d8%a7%db%8c%d8%b1%d8%a7%d9%86-%d8%af%d8%b1%d8%a8%d8%a7%d8%b1%d9%87-%d8%ac%d9%86%da%af-%d8%b6/, https://komalah.org/%d8%a7%d8%b9%d9%84%d8%a7%d9%85%db%8c%d9%87-%d8%ad%d8%b2%d8%a8-%da%a9%d9%85%d9%88%d9%86%db%8c%d8%b3%d8%aa-%d8%a7%db%8c%d8%b1%d8%a7%d9%86-%d8%af%d8%b1%d8%a8%d8%a7%d8%b1%d9%87-%d8%ac%d9%86%da%af-%d8%b6/

 

[8] Див. про це, наприклад, главу «Сталінізм підтримав реакційну війну Ізраїлю в 1948 році» в брошурі нашого товариша Йосі Шварца: Війна Ізраїлю 1948 року і виродження Четвертого Інтернаціоналу, травень 2013 року, https://www.thecommunists.net/theory/israel-s-war-of-1948/.

 

[9] Вікіпедія: Партія Комала Іранського Курдистану, https://en.wikipedia.org/wiki/Komala_Party_of_Iranian_Kurdistan

 

[10] Рубен Цанофф: Нова сіоністська агресія: Ми відкидаємо ізраїльські напади на Іран, 13 червня 2025 року, LIS, https://lis-isl.org/en/2025/06/new-zionist-aggression-we-reject-israeli-attacks-to-iran/

 

[11] Імран Кам'яна: Близький Схід у вогні - знову..., 14 червня 2025 р., LIS, https://lis-isl.org/en/2025/06/the-middle-east-in-flames-yet-again/

 

[12] Міхаель Прьобстінг: Кашмір: Національне самовизначення лише «мирним шляхом»? 22 травня 2025 р., https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/kashmir-national-self-determination-only-by-peaceful-means/

 

[13] Франческо Мерлі: Заявка Нетаньяху на тотальну війну на Близькому Сході, 13 червня 2025 року, IMT/RCI https://marxist.com/netanyahus-bid-for-all-out-war-in-the-middle-east.htm

 

[14] Шахар Бенхорін: «Ні» ізраїльсько-іранській війні, 14 червня 2025 року, CWI, https://www.socialistworld.net/2025/06/14/no-to-the-israel-iran-war/

 

[15] Пер-Аке Вестерлунд: Ізраїль розпочинає безпрецедентний наступ проти Ірану, ISA, 13 червня 2025 року https://internationalsocialist.net/en/2025/06/middle-east

 

[16] Див. про це, наприклад, нашу брошуру Міхаеля Прьобстінга: Бідність неоімперіалістичного економізму. Імперіалізм і національне питання - критика Теда Гранта та його школи (CWI, ISA, IMT), 9 січня 2023 року, https://www.thecommunists.net/theory/grantism-imperialism-and-national-question/; див. також розділ 13 книги того ж автора: Велике пограбування Півдня. Безперервність і зміни в надексплуатації напівколоніального світу монополістичним капіталом: наслідки для марксистської теорії імперіалізму, RCIT Books, 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south/

 

[17] Міхаель Прьобстінг: Ревізіоністське викривлення марксистської теорії імперіалізму. Критика розуміння імперіалізму та його політичних наслідків Алана Вудса, IMT/RCI, 12 травня 2025 року, https://www.thecommunists.net/theory/a-revisionist-distortion-of-the-marxist-imperialism-theory-critique-of-alan-woods-imt-rci/

 

[18] Лев Троцький: Про китайсько-японську війну (1937), в: Leon Trotsky on China, Pathfinder Press, New York 1976, pp. 721-726, http://marxists.org/archive/trotsky/1937/10/sino.htm

 

 

 

 

Критика Коммунистической партии Ирана/Комала, LIS/ISL, IMT/RCI, CWI и ISA

 

Автор: Михаэль Прёбстинг, Революционная Коммунистическая Интернациональная Тенденция (RCIT), июнь 2025 г., www.thecommunists.net

 

 

 

Как отмечал Троцкий, война и революция являются фундаментальным испытанием для политики всех самопровозглашенных социалистических организаций. Война, которую в настоящее время ведет Израиль против Ирана, является таким решающим испытанием.

 

Это конфликт о перерисовании карты Ближнего Востока. Если Израиль одержит победу в этой войне и победит Иран, это будет серьезным поражением не только для режима мулл, но и для иранского народа, палестинцев и всех угнетенных народов региона. Это укрепило бы гегемонию империалистического государства поселенцев, а также США. Однако, если Ирану удастся отбить сионистскую агрессию, то это будет ужасным ударом для Израиля и сразу же вскроет крупный внутренний кризис. Ослабление сионистского государства способствовало бы освободительной борьбе палестинского, сирийского, ливанского и йеменского народов. Это также ослабило бы гегемонистскую позицию США в регионе. [1]

 

Поэтому основной долг социалистов - защищать Иран и призывать к поражению Израиля. Пока мы на стороне военной борьбы Ирана, мы не оказываем никакой политической поддержки реакционному режиму мулл. RCIT и все подлинные социалисты поддерживали в прошлом массовые протесты против репрессивного режима и будут продолжать это делать. Наша цель - заменить этот режим рабочим и крестьянским правительством. [2]

 

Однако, в нынешней войне, основной обязанностью марксистов является защита Ирана - капиталистической полуколонии - от сионистской агрессии. В этой ситуации главным врагом является не иранский режим, а Израиль и империализм США. Правильная политика во время войны - защита страны, оставаясь политически независимыми - должна помочь рабочему классу укрепить свои силы и подготовиться к будущему восстанию. Только пролетариат может вести последовательную антиимпериалистическую борьбу, в отличие от коррумпированного буржуазно-теократического режима. [3]

 

 

 

Антиимпериалистическая тактика единого фронта

 

 

 

Естественно, такая защита не означает прекращения нашей политической критики режима. Социалисты должны отстаивать, насколько это возможно в условиях войны и репрессий, политику независимости рабочего класса. Это должно сочетаться с тактикой "антиимпериалистического единого фронта". С помощью такой тактики, разработанной Коммунистической интернационалом во времена Ленина и Троцкого, революционеры стремятся к совместному практическому сотрудничеству с (мелко)буржуазными и реформистскими силами против империалистического врага, сохраняя при этом политическую независимость.

 

Вот какими были  тезисы по Восточному вопросу, принятые на четвертом Конгрессе в 1922 году, о важности антиимпериалистической тактики единого фронта:

 

"Целесообразность этого лозунга вытекает из перспективы длительной и затяжной борьбы с мировым империализмом, которая требует мобилизации всех революционных элементов. Эта мобилизация становится все более необходимой, так как местные правящие классы склонны заключать компромиссы с иностранным капиталом, направленные против жизненно важных интересов масс людей. Так же, как на Западе лозунг пролетарского объединенного фронта помог и продолжает помогать разоблачить социально-демократическое предательство пролетарических интересов, так и лозунг антиимпериалистического единого фронта поможет разоблачить колебания различных буржуазно-националистических групп. Этот лозунг также будет способствовать развитию революционной воли и прояснению классового сознания рабочих масс и поставить их в первые ряды тех, кто борется не только против империализма, но и против пеоежитков феодализма." [4]

 

Четвертый интернационал Троцкого также заявил в "Переходной программе", принятой на его учредительной конференции в 1938 году:

 

"Но не все страны мира являются империалистическими странами. Наоборот, большинство из них являются жертвами империализма. Некоторые колониальные или полуколониальные страны, несомненно, будут пытаться использовать войну, чтобы освободиться от рабства. Их война будет не империалистической, а освободительной. Это будет обязанностью международного пролетариата помочь угнетенным странам в их войне против угнетателей. Такая же обязанность распространяется на помощь СССР или любому другому правительству рабочих, которое может возникнуть до войны или во время войны. Поражение любого империалистического правительства в борьбе с рабочим государством или колониальной страной является меньшим злом. (...) Поддерживая колониальную страну или СССР в войне, пролетариат не солидаризируется ни в малейшей степени с буржуазным правительством колониальной страны или с термидорианской бюрократией СССР. Напротив, оно сохраняет полную политическую независимость от того и другого. Оказывая помощь в справедливой и прогрессивной войне, революционный пролетариат завоевывает симпатии рабочих в колониях и СССР, укрепляет там авторитет и влияние Четвертого интернационала, и увеличивает свою способность помочь свергнуть буржуазное правительство в колониальной стране и реакционную бюрократию в СССР." [5]

 

Следовательно, марксисты защищали полуколониальные страны, такие как Китай против Японии или Эфиопия против Италии в 1930-х годах. Именно на основе таких принципов RCIT (и его предшественники) всегда оказывали критическую, но безусловную поддержку борьбе (полу)колониальных стран или национально угнетенных народов, возглавляемых (мелко-)буржуазными силами. Мы сделали это в Аргентине во время Мальвинской войны против Великобритании, несмотря на то, что страна была возглавлена реакционным военным режимом; в Ираке в двух войнах 1991 и 2003 (и последующей оккупации) против империализма США и его союзников, несмотря на то, что сопротивление возглавлялось (мелко-) буржуазными баашистами и исламистскими силами; возглавляемое Талибаном сопротивление в Афганистане против империалистических оккупантов в 2001-21 годах; ирландское сопротивление, возглавляемое Sinn Fein/ IRA, против британских оккупантов, палестинское сопротивление, возглавляемое Хамасом и другими националистическими и исламистскими организациями, или сопротивление украинского народа, возглавляемого прозападным правительством Зеленского, против российского вторжения. [6]

 

 

 

Сталинистская CPI/Komalah

 

 

 

К сожалению, существует ряд так называемых марксистов, которые отвергают принципы антиимпериализма и отказываются защищать полуколониальные страны от империалистических агрессоров. Нынешняя война Израиля против Ирана еще раз демонстрирует это.

 

Коммунистическая партия Ирана, связанная с одной фракцией курдской Комалаха, опубликовала заявление, в котором открыто отказывается защищать свою страну от сионистской агрессии. "Военная операция, которая началась с нападения Израиля на Иран, является военной конфронтацией между двумя религиозными фашистскими государствами - Ираном и Израилем. Эта конфронтация является антинародной с обеих сторон." Поэтому партия считает, что в настоящее время приоритетной задачей является работа по свержению режима в Тегеране. "В нынешней ситуации, когда исламское правление ослаблено и настроено на дальнейшее уничтожение своей военной машины, свержение этого реакционного и антинародного режима предотвратит разрушительные последствия реакционной войны между Израилем и Исламской Республикой." [7]

 

Такая позиция является абсолютно реакционной. Социалисты в Иране, которые отказываются защищать свою страну, не могут не дискредитировать себя среди масс. Однако такая постыдная позиция совершенно не удивительна для сталинистской организации. Уже в 1948 году Сталин поддержал сионистов, которые изгнали палестинский народ из своей родины и обеспечили получение большого количества оружия (через Чехословакию) для своих преступленых деяний. [8] Также Иракская коммунистическая партия поддержала американскую оккупацию Ирака в 2003 году и участвовала в колониальном правительстве.

 

Позиция CPI/Komalah указывает на то, что эта партия также отвергает антиимпериалистическую оборону Ирана, а скорее считает режим главным врагом. Это хорошо согласуется с их политикой в прошлом, когда Комала, организация, которая существует более четырех десятилетий, сотрудничала с США, а также с иранскими монархистами. [9]

 

 

 

LIS/ISL

 

 

 

К сожалению, товарищи из  Международной Социалистической Лиги - основными секциями которой являются аргентинская MST, пакистанская группа "Struggle" и итальянская PCL - по существу разделяют такой подход. Обе статьи о войне между Израилем и Ираном, которые они опубликовали с тех пор на своем веб-сайте, имеют одну и ту же характеристику: хотя LIS/ISL осуждает агрессию Израиля, а также режим мулл, они позорно отказываются призывать к защите Ирана.

 

"От имени Международной социалистической лиги (ISL) мы отвергаем израильские нападения на Иран. Мы отвергаем и требуем прекращения агрессии во всем регионе: в Палестине, Ливане, Йемене, Сирии и отвергаем любое империалистическое вмешательство. Мы требуем разорвать все виды государственных отношений с Государством Израиль." [10]

 

“Противоестественное сионистское государство было взрощено как жестокий и беспощадный инструмент для осуществления иностранного империалистического контроля над этим богатым нефтью регионом. До тех пор, пока этот контроль существует, регион не может надеяться на стабильность или процветание. Тем не менее, теократическое государство Иран, родившееся из кровавой контрреволюции в 1979 году, также не имеет прогрессивных моментов. Предоставление ему политической легитимности или поддержки под предлогом "антиимпериалистичности" является вопиющим идеологическим преступлением. Руки этого религиозного сектантского режима также запятнаны кровью бесчисленных невинных людей - как в Иране, так и за его пределами, включая десятки тысяч коммунистов, рабочих и женщин. Только за последние полтора десятилетия Иран стал свидетелем по меньшей мере десяти крупных протестных движений, все из которых были жестоко подавлены. Однако право определять будущее Ирана принадлежит исключительно его народу, и только они - через классовое единство и революционные действия - могут противостоять и свергнуть это деспотичное теократическое государство, заменив его чем-то лучшим. Такой фундаменталистский, застреленный, незаконный и империалистический головорез как Израиль никогда не может быть освободителем иранского народа, а также не имеет права вмешиваться или наносить "упреждающие удары" по любой стране региона. Стратегически, любой удар по Израилю приветствуется. Однако нынешняя ситуация также ясно показывает, что Израиль не может быть побежден по религиозно-идеологическим или капиталистически-экономическим основаниям. Это не просто военный вопрос. Этот рак, корни которого также лежат в глубине реакционных и подчиненных арабских режимов, требует революционной операции по его искоренению." [11]

 

Вся антиимпериалистическая риторика совершенно бесполезна, если она не приводит к правильной позиции в империалистических войнах. На вопрос "с какой стороны вы находитесь", LIS/ISL просто отвечает: "ни с какой, так как обе стороны реакционны". Радует, что товарищи приняли правильную позицию в последние годы по защите палестинского народа против Израиля, а также Украины против российского империализма, но почему они защищают Украину против России, но не защищают Иран против Израиля/США?! Каков принцип такой позиции? Является ли это оппортунистическим прагматизмом, как мы уже видели в их отстаивании "мирной" борьбы за освобождение Кашмира? [12] Это, конечно же, не принцип марксистского антиимпериализма!

 

 

 

Грантисты (IMT/RCI, CWI, ISA)

 

 

 

Те организации, которые придерживаются традиции Теда Гранта - IMT/RCI, CWI и ISA - не лучше. IMT/RCI потратили 1800 слов, описывая развитие войны [13]; CWI ограничился тем, что сказал "Нет войне между Израилем и Ираном" [14]; а ISA говорил о ужасной природе империализма и милитаризма:

 

"Вопрос о том, как далеко продвинется война, будет решен на основе ряда факторов. Наиболее вероятным в ближайшие дни и недели будет продолжение израильских нападений на Иран, с ответными действиями Тегерана. (...) Мир стал еще более опасным, опасаясь еще больших войн по мере распространения конфликтов. Трамп и Нетаньяху снизили порог для новых войн, а вместе с Путиным и украинской войной усилили милитаризм и новую гонку вооружений. Для социалистов, рабочих и антивоенных активистов это доказывает необходимость последовательной и организованной международной борьбы против войны и милитаризма, а так же системы капитализма и империализма, которые их воспитывают, за альтернативу мира и международного социализма." [15]

 

Однако ни одна из этих трех организаций не призывает к защите Ирана от империалистической агрессии! Опять же, это не удивительно, поскольку их традиция характеризуется отказом вставать на сторону тех угнетенных народов, которые борются с империализмом. Для того чтобы привести лишь несколько примеров, мы ссылаемся на войну на Мальвинских островах между Аргентиной и Великобританией в 1982 году, сопротивление ирландских националистов против британской оккупации на севере, агрессию США против Афганистана и Ирака или вторжение России в Украину с 2022 года. Во всех этих конфликтах грантисты никогда не были на стороне угнетенных народов! [16]

 

IMT/RCI Алана Вудса пытается оправдать свою нейтральную позицию в таких войнах, утверждая, что Иран (и другие страны глобального юга) будут "региональными империалистическими державами". Как мы показали в недавно опубликованной брошюре, такая позиция основана на полном искажении марксистской теории империализма. На самом деле, такая "теория" служит оправданием для IMT/RCI отрицать классовые различия между империалистическими державами и полуколониальными странами и, следовательно, занять нейтральную позицию в конфликтах между этими государствами. [17]

 

В случае Израиля-Ирана совершенно абсурдно ставить эти два государства на один уровень. Иран является отсталой страной по сравнению с Израилем и США. Если посмотреть на ВВП на душу населения - как показатель богатства - Иран занимает лишь 124-е место (в номинальном выражении и 83-е по ППС). Напротив, Израиль занимает 13-е место в мире. Он играет важную роль в глобальной IT, вооружениях, алмазной промышленности и имеет одну из самых мощных армий в мире с 90 ядерными ракетами. Иран, с другой стороны, в значительной степени зависит от добычи и экспорта нефти и газа, а его корпорации не играют никакой роли в мировой экономике.

 

В завершении мы ещё раз подчеркиваем, что невозможно быть коммунистом, социалистом, марксистом, ленинистом-троцкистом без принятия однозначной антиимпериалистической позиции. Те, кто отказывается защищать Иран от сионистской агрессии, предают самые фундаментальные принципы марксизма. Приведем цитату Троцкого, который полемизировал против группы, которая выступала за аналогичную политику враждебной оппозиции освободительной борьбе, возглавляемой нереволюционными силами: "Эйфелисты (сектантская группа в США в то время, примечание переводчика) противопоставляют политику "классовой борьбы" "националистической и социально-патриотической" политике. Ленин боролся с этой абстрактной и стерильной оппозицией всю свою жизнь. Для него интересы мирового пролетариата диктовали обязанность помогать угнетенным народам в их национальной и патриотической борьбе против империализма. Те, кто после почти четверти века после мировой войны и двадцати лет после октябрьской революции, этого не понял, должны быть безжалостно отвергнуты революционным авангардом как худшие внутренние враги. Это случай Эйфеля и таких как он!" [18]

 

Сегодня такие силы, как CPI/Komalah, LIS, IMT/RCI, CWI и ISA не лучше.

 

 

 

 

 

[1] RCIT: Израиль начинает новую агрессивную войну! Защити Иран! 13 июня 2025, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/israel-launches-another-war-of-aggression-defend-iran/; Y Red: For the Revolutionary Defeat of Israel in the War against Iran, 13 июня 2025, https://aredpalestine.wordpress.com/2025/06/13/for-the-revolutionary-defeat-of-israel-in-the-war-against-iran/

 

[2] См. например, сборник статей RCIT о массовых протестах против режима мулл осенью 2022 г., https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/mass-protests-against-reactionary-regime-in-iran/

 

[3] См. например, Майкл Прёбстинг: Где должны стоять социалисты в надвигающейся войне между Израилем и Ираном? Вопросы и ответы, 18 апреля 2024 года, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/q-a-where-should-socialists-stand-in-looming-war-between-israel-and-iran/

 

[4] Коммунистический интернационал: тезисы по Восточному вопросу, 5 декабря 1922 года, четвертый съезд Коммунистического интернационала, в: Jane Degras: The Communist International 1919-1943. Документы Том I 1919-1922, стр. 390

 

[5] Лев Троцкий: Смертельная агония капитализма и задачи IV интернационала: мобилизация масс вокруг переходных требований для подготовки захвата власти (Переходная программа); в: Документы IV интернационал. The Formative Years (1933-40), Нью-Йорк 1973, pp. 199-200

 

[6] Для обзора нашей истории поддержки антиимпериалистической борьбы за последние четыре десятилетия (с ссылками на документы, фотографии и видео) см. эссе Майкла Прёбстинга: Борьба революционеров в империалистических странах против их "собственных" войн Правящий класс. Примеры из истории RCIT и его предшественника за последние четыре десятилетия, 2 сентября 2022, https://www.thecommunists.net/theory/the-struggle-of-revolutiones-in-imperialist-heartlands-against-wars-of-their-own-ruling-class/

 

[7] Декларация коммунистической партии Ирана о войне против народа между Ираном и Израилем, 14 июня 2025 г., https://cpiran.net/%d8%a7%d8%b9%d9%84%d8%a7%d9%85%8db%8c%d9%87-%d8%ad%d8%b2%d8%a8-da%a9%d9%85%d9%88%d9%86%db%8c%d8%b3%d8%aa-d8%a7%a7%a7%8%8db%8%db1%d8%d8%a7%d9%d86-%d8%af%d8%b1%d8%a8%d8%a7%d8%b1%d9%87-%d8%ac%d9%86%da%af-%d8%b6/, https://komalah.org/%d8%a7%d8%b9%d9%84%d8%a7%d9%85%db%8c%d9%87-%d8%ad%d8%b2%d8%a8-%da%a9%d9%85%d9%88%d9%86%db%8c%d8%b3%d8%aa-%d8%a7%db%8c%d8%b1%d8%a7%d9%86-%d8%af%d8%b1%d8%a8%d8%a7%d8%b1%d9%87-%d8%ac%d9%86%da%af-%d8%b6/

 

[8] См. на этом - глава "Сталинизм поддержал реакционную войну Израиля в 1948 году" в брошюре, написанной нашим товарищем Йосси Шварцем: Война Израиля 1948 года и дегенерация Четвёртого интернационала, май 2013 года, https://www.thecommunists.net/theory/israel-s-war-of-1948/

 

[9] Википедия: Партия Комала Иранского Курдистана, https://en.wikipedia.org/wiki/Komala_Party_of_Iranian_Kurdistan

 

[10] Рубен Цанов: Новая сионистская агрессия: мы отвергаем израильские атаки в Иране, 13 июня 2025 года, LIS, https://lis-isl.org/en/2025/06/new-zionist-aggression-we-reject-israeli-attacks-to-iran/

 

[11] Imran Kamyana: The Middle East in Flames-Yet Again... , 14 июня 2025, LIS, https://lis-isl.org/en/2025/06/the-middle-east-in-flames-yet-again/

 

[12] Майкл Прёбстинг: Кашмир: Национальное самоопределение только "мирными средствами"? 22 мая 2025, https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/kashmir-national-self-determination-only-by-peaceful-means/

 

[13] Francesco Merli: Netanyahu's bid for all-out war in the Middle East, 13 июня 2025, IMT/RCI https://marxist.com/netanyahus-bid-for-all-out-war-in-the-middle-east.htm

 

[14] Шахар Бенхорин: Нет к израильско-иранской войне, 14 июня 2025, ЦВИ, https://www.socialistworld.net/2025/06/14/no-to-the-israel-iran-war/

 

[15] Per-Ake Westerlund: Israel Begins Unprecedented Offensive Against Iran, ISA, 13 июня 2025 года https://internationalsocialist.net/en/2025/06/middle-east

 

[16] См. здесь, например, нашу брошюру Михаэля Прёбстинга: Нищета нео-империалистического экономизма. Империализм и национальный вопрос - критика Теда Гранта и его школы (CWI, ISA, IMT), 9 января 2023 г., https://www.thecommunists.net/theory/grantism-imperialism-and-national-question/; см также по той же главе автора 13 в книге: The Great Robbery of the South. Continuity and Changes in the Super-Exploitation of the Semi-Colonial World by Monopoly Capital Consequences for the Marxist Theory of Imperialism, RCIT Books, 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south/

 

[17] Михаэль Прёбстинг: ревизионистское искажение марксистской теории империализма. Критика понимания IMT/RCI Алана Вудса империализма и его политических последствий, 12 мая 2025 г., https://www.thecommunists.net/theory/a-revisionist-distortion-of-the-marxist-imperialism-theory-critique-of-alan-woods-imt-rci/

 

[18] Лев Троцкий: О китайско-японской войне (1937), in: Leon Trotsky on China, Pathfinder Press, New York 1976, pp. 721-726, http://marxists.org/archive/trotsky/1937/sino.htm

 

 

 

 

- 스탈린주의 이란공산당 및 자칭 “트로츠키주의” 조직들 비판

 

미하엘 프뢰브스팅, 혁명적 공산주의인터내셔널 동맹 (RCIT), 2025년 6월 16일, www.thecommunists.net

 

 

 

트로츠키가 지적했듯이 전쟁과 혁명은 사회주의를 표방하는 모든 조직들의 노선과 정책에 대한 근본적인 시험대다. 현재 이스라엘이 이란을 상대로 벌이고 있는 전쟁이 바로 그러한 시험대다.

 

이것은 중동 지도를 다시 그리는 분쟁이다. 이스라엘이 이 전쟁에서 승리하여 이란을 패퇴시킨다면 테헤란의 물라-자본가 정권만이 아니라 이란 인민과 팔레스타인인을 비롯한 중동의 모든 피억압 인민들에게도 심대한 후퇴와 장애가 될 것이다. 한편, 제국주의 정착자 국가와 미국의 중동 역내 패권을 강화시켜줄 것이다. 그러나 이란이 시온주의 침략을 격퇴해낸다면 이스라엘에게는 끔찍한 타격이 될 것이며 즉각 국내적 위기가 본격화 될 것이다. 시온주의 국가를 약화시키면 팔레스타인 인민, 시리아 인민, 레바논 인민, 예멘 인민의 해방투쟁에 도움이 될 것이다. 또 미 제국주의의 역내 패권 지위도 약화시킬 것이다.[1]

 

따라서 이라크 방어/ 이스라엘 패전을 내거는 것은 사회주의자들의 일차적 의무다. 우리는 이란의 군사적 투쟁에 편을 들지만, 반동 물라 정권에 대해서는 어떠한 정치적 지지도 주지 않는다. RCIT를 비롯한 모든 진정한 사회주의자들은 억압 정권에 대항하는 지난 대중항쟁들을 지지해 왔으며 앞으로도 계속 그럴 것이다. 우리의 목표는 이 반동 정권을 노동자·농민 정부로 대체하는 것이다.[2]

 

그러나 현 전쟁에서 맑스주의자들에게 일차적 의무는 시온주의 침략에 대항하여 자본주의 반(半)식민지 이란을 방어하는 것이다. 이 상황에서 주적은 이란 정권이 아니라 이스라엘·미국 제국주의다. 전쟁 중의 올바른 프롤레타리아 노선 ㅡ 정치적 독립·독자성을 견지하면서 (반식민지) 나라를 방어하는 전술 ㅡ 은 노동자계급이 자기 힘을 결집 강화하고 미래의 봉기를 준비하는 것을 돕는 것이어야 한다. 부패한 부르주아-신정(神政) 정권과 달리 일관된 반제국주의 투쟁을 수행할 수 있는 것은 사회주의 프롤레타리아트뿐이다.[3]

 

 

 

  반제국주의 통일전선

 

 

 

물론, 이와 같이 나라를 방어한다고 해서 정권에 대한 정치적 비판을 방기한다는 뜻이 아니다. 사회주의자들은 전쟁과 탄압의 조건에서 가능한 한까지 최대한 노동자계급 독립·독자화 방침을 제창해야 한다. 이 독자화 방침은 ‘반제국주의 통일전선 전술’과 결합되어야 한다. 레닌과 트로츠키 시절의 공산주의 인터내셔널 (코민테른)이 정립한 이 전술을 가지고 혁명가들은 식민지·반식민지 나라들에서 해방투쟁의 전선을 조직해나갔다. 반제통전 전술은 정치적 독립을 견지하면서 제국주의 적에 대항하여 반식민지 국내의 (소)부르주아 세력 · 개량주의 세력과의 공동 실천을 목적으로 배치된 전술이다.

 

1922년 공산주의 인터내셔널 4차 대회에서 채택된 <동양 문제에 관한 테제>는 반제통전 전술의 중요성에 대해 다음과 같이 밝히고 있다.

 

“이 슬로건의 적실성은 모든 혁명적 분자의 동원을 요구하는 세계 제국주의와의 장기적인 투쟁 전망에서 비롯한다. 이 동원은 토착 지배계급이 인민 대중의 사활적 이익에 반하는 방식으로 외국 자본과의 타협을 꾀하는 경향이 있기 때문에 더욱더 필요하다. 서구에서 프롤레타리아 통일전선 슬로건이 프롤레타리아의 이익에 대한 사민주의자의 배신을 폭로하는 데 도움이 되었고 지금도 여전히 도움이 되고 있는 것과 똑같이, 반제국주의 통일전선 슬로건은 각종 부르주아 민족주의 그룹의 동요를 폭로하는 데 도움이 될 것이다. 이 슬로건은 또 노동대중의 혁명적 의지를 발전시키고 계급적 자각을 일깨우는 데 촉매제가 되어줄 것이며, 그들을 제국주의뿐만 아니라 봉건 유제와도 싸우는 사람들의 선두에 서게 해줄 것이다.”[4] (<동양 문제에 대한 일반 테제> <<코민테른 자료선집 3>>, 동녘, 265쪽)

 

트로츠키 제4인텨내셔널도 1938년 창립대회에서 채택한 <이행강령>에서 다음과 같이 밝혔다.

 

“그러나 전 세계의 모든 나라가 제국주의 나라인 것은 아니다. 반대로 대다수 나라들은 제국주의의 희생자다. 식민지 또는 반(半)식민지 나라들 중 일부는 틀림없이 전쟁을 노예 굴레에서 벗어나는 수단으로 삼을 것이다. 이들의 전쟁은 제국주의전쟁이 아니라 해방전쟁이다. 피억압국들이 억압국들에 대항하는 전쟁을 벌일 때 피억압국을 원조하는 것이 국제 프롤레타리아트의 의무다. 같은 의무가 소련을 원조하는 것과 관련해서도 적용된다. 그밖에, 전쟁 전이나 전쟁 중에 노동자정부가 들어선 나라에 대해서도 마찬가지다. 노동자국가나 식민지 나라에 대한 전쟁에서 모든 제국주의 정부가 패배하는 것이 해악이 가장 작다.....

 

전쟁에서 식민지 나라나 소련을 지지함에 있어서 프롤레타리아트는 식민지 나라의 부르주아 정부나 소련의 테르미도르 반동 관료와 일절 연대하지 않는다. 반대로 이들로부터 완전한 정치적 독립성을 유지한다. 정당하고 진보적인 전쟁에 원조를 제공함으로써 혁명적 프롤레타리아트는 식민지와 소련의 노동자들의 동조를 획득한다. 그리고 거기서 제4인터내셔널의 권위와 영향력을 강화시켜주며, 나아가 제4인터내셔널이 식민지 나라의 부르주아 정부나 소련의 반동 관료를 타도하는 것을 도울 수 있는 능력 또한 향상시켜준다.”[5] (<<사회혁명을 위한 이행기강령>>, 풀무질)

 

따라서 맑스주의자들은 1930년대에 제국주의 일본에 대항하여 반식민지 중국을, 제국주의 이탈리아에 대항하여 에티오피아를 방어했다. 이러한 원칙에 기초하여 언제나 RCIT는 (소)부르주아 세력이 이끄는 (반)식민지 나라나 피억압민족 인민의 투쟁에 ‘비판적, 그러나 무조건적 지지’를 주었다. 우리는 영국에 대항하는 말비나스 전쟁 동안에 아르헨티나에서 이와 같이 한 바 있다. 당시 아르헨티나에서 반동 군사정권이 이 전쟁을 이끈 사실에도 불구하고 말이다. 또 이라크에서 1991년과 2003년 미 제국주의에 대항하는 두 차례의 전쟁에서도 (소)부르주아 바트당 및 이슬람주의 세력이 이끌었음에도 우리는 그와 같이 했다. 나아가 2001-21년 아프가니스탄에서 제국주의 점령군에 대항하는 탈레반 주도의 항전에서, 영국 점령군에 대항하는 신페인당/IRA 주도의 아일랜드 항전에서, 하마스를 비롯한 그 밖의 민족주의 · 이슬람주의 조직들이 이끄는 팔레스타인 항전에서, 러시아 침공에 대항하여 친서방 젤렌스키 정부가 이끄는 우크라이나 인민의 항전에서 모두 우리는 동일하게 그와 같이 했다.[6]

 

 

 

  이 전쟁에서 스탈린주의 이란공산당의 이란 방어 거부 입장

 

 

 

안타깝게도, 많은 자칭 맑스주의자들이 반제국주의 원칙을 부정하고 제국주의 침략자들에 맞서 반식민지 나라를 방어하길 거부한다. 현재 이스라엘의 대 이란 전쟁은 이를 다시 한 번 보여준다.

 

이란공산당(CPI)은 시온주의 침략에 맞서 나라를 방어하길 명시적으로 거부하는 성명을 발표했다. "이스라엘의 이란 공격으로 시작된 이 전쟁은 이란과 이스라엘 두 종교 파시스트 국가 간의 군사 대결이다. 이 대결은 양측 모두에서 반인민적 전쟁이다. 따라서 우리 당은 테헤란 정권의 타도를 위해 투쟁하는 것이 당면의 우선 과제라고 생각한다. 약화되고 있는 이슬람 지배권력이 추가 파괴를 위해 전쟁기계를 정비하고 있는 현 정세에서 이 반동 반인민 정권을 타도하는 것이 이스라엘과 이란이슬람공화국 간 반동적 전쟁의 파괴적 결과를 막는 길이다."[7]

 

이 같은 입장은 완전히 반동적이다. 나라를 방어하길 거부하는 이란의 사회주의자들은 대중 속에서 자신의 신임을 훼손할 수밖에 없다. 그러나 이러한 치욕스런 입장은 스탈린주의 조직에게는 전혀 놀라운 일이 아니다. 이미 1948년에 스탈린은 팔레스타인 인민을 고향에서 추방한 시온주의자들을 지지했다. 그리고 이러한 범죄에 대한 대가로 다량의 무기를 (체코슬로바키아를 경유하여) 제공했다.[8] 이라크공산당도 2003년 미국의 이라크 점령을 지지하고 식민지 정부에 참여했다.

 

이란공산당의 이러한 입장은 이 당도 반제국주의적 관점에서의 이란 방어를 거부하며 오히려 정권을 주적으로 간주하고 있다는 징표다. 40여 년 전부터 미국 및 이란 군주제주의자들에 협조했던 과거 정책이 오늘까지 계속되고 있음을 보여주는 것이다.[9]

 

 

 

  자칭 “트로츠키주의” 조직들도 “이란 방어” 거부

 

 

 

IMT/RCI, CWI, ISA와 같은 자칭 트로츠키주의 조직들도 이 전쟁에 대한 태도에서 전혀 나은 게 없다. 이들 조직은 성명에서 제국주의와 군사주의의 야만성을 준열하게 꾸짖고 규탄하면서도 제국주의 침략에 맞선 이란 방어에 대해서는 단 한 마디 언급도 없다. 그냥 “이스라엘-이란 전쟁에 반대한다”고 말하는 것으로 그칠 뿐이다.[10]

 

특히 앨런 우즈의 IMT/RCI (국제맑스주의동맹/혁명공산주의인터내셔널)는 이란 (및 일부 반식민지 나라들)이 "지역 제국주의 국가"라며, 이러한 전쟁에서 자신들의 중립 입장을 정당화하려고 한다. 우리가 최근 발표한 팜플렛에서 보여주었듯이, 이 같은 입장은 맑스주의 제국주의 이론의 완전한 왜곡에 기초하고 있다. 실제로, 이 동지들 나름의 제국주의 "이론"은 이들이 제국주의 국가와 반식민지 나라 간의 계급적 성격 차이를 부정하고 따라서 이 국가들 간의 충돌에서 중립 입장을 취할 수 있도록 정당화 논리를 공급해준다.[11]

 

이스라엘 대 이란의 경우, 이 두 국가를 같은 수준에 두는 것은 완전히 터무니없는 짓이다. 이란은 이스라엘·미국에 비교할 때 많이 뒤떨어진 나라, 후진국이다. 단지 부의 척도로 1인당 GDP만 비교해보더라도 이란은 명목상 124위, PPP 기준 83위다. 반면 이스라엘은 세계 13위다. 이스라엘은 IT, 무기, 다이아몬드 산업에서 세계 굴지의 지위에 있고 90기의 핵미사일을 보유한 세계 최강의 군대 중 하나다. 반면 이란은 석유와 가스 생산·수출에 크게 의존하고 있으며, 세계경제/세계시장에서 이란 기업들은 전혀 비중이 없고 아무 영향권도 가지지 못하고 있다.

 

모호함 없는 명확한 반제국주의 입장을 취하지 않고는 공산주의자/ 맑스주의자/ 트로츠키주의자라는 것이 가능하지 않다는 점을 강조하며 글을 맺겠다. 시온주의 침략에 대항하여 이란을 방어하길 거부하는 이들은 맑스주의의 가장 근본적인 원칙을 배반하고 있는 것이다. 비혁명 세력이 이끄는 해방투쟁에 대한 비슷한 적대적 반대 정책을 제창하는 한 조직에 대해 트로츠키는 다음과 같이 논박한 바 있다. 

 

"아이펠주의자들은 ‘계급투쟁’ 정책을 가져와 이 ‘민족주의적·사회애국주의적’ 정책에 대립시킵니다. 레닌은 이 추상적이고 아무 쓸모없는 대립시키기에 맞서 한평생을 싸웠습니다. 레닌에게 세계 프롤레타리아트의 이익은 제국주의에 대항하는 민족적·애국적 투쟁에 나선 피억압인민을 원조하는 것으로 표현되었습니다. 세계대전 이후 4반세기가 흐르고 10월 혁명이 일어난 지 20년이 지났음에도 아직 그것을 이해하지 못하는 자들은 혁명적 전위에 의해 최악의 내부 적으로 가차 없이 내쳐져야 합니다."[12]

 

 

 

 

 

----------------

 

[1] RCIT, <이스라엘이 또 하나의 침략 전쟁을 개시했다! 이란을 방어하자!>, 2025년 6월 13일, https://blog.wrpkorea.org/2025/06/blog-post.html/; Y Red: For the Revolutionary Defeat of Israel in the War against Iran, 13 June 2025, https://aredpalestine.wordpress.com/2025/06/13/for-the-revolutionary-defeat-of-israel-in-the-war-against-iran/

 

[2] 2022년 가을 물라-자본가 정권에 맞선 대중항쟁에 관한 RCIT 기사와 성명, 논설들을 모아서 정리해놓은 다음 링크로 들어가보라.
https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/mass-protests-against-reactionary-regime-in-iran/

 

[3] 이에 대해서는 다음을 보라. 미하엘 프뢰브스팅, <[문답식 해설] 임박해 있는 이스라엘-이란 간의 전쟁에서 사회주의자들은 어디에 서야 하는가?>, 2024년 4월 18일, https://blog.wrpkorea.org/2024/04/blog-post_20.html

 

[4] Communist International: Theses on the Eastern Question, 5 December 1922, Fourth Congress of the Communist International, in: Jane Degras: The Communist International 1919-1943. Documents Volume I 1919-1922, p. 390. (<동양 문제에 대한 일반 테제> <<코민테른 자료선집 3>>, 동녘, 265쪽).

 

[5] Leon Trotsky: The Death Agony of Capitalism and the Tasks of the Fourth International: The Mobilization of the Masses around Transitional Demands to Prepare the Conquest of Power (The Transitional Program); in: Documents of the Fourth International. The Formative Years (1933-40), New York 1973, pp. 199-200. (<<사회혁명을 위한 이행기강령>>, 풀무질)

 

[6] 지난 40년간 우리의 반제 투쟁 지지 역사에 대한 개관 (문서와 사진, 동영상 종합)으로는 다음을 보라. Michael Pröbsting: The Struggle of Revolutionaries in Imperialist Heartlands against Wars of their “Own” Ruling Class. Examples from the history of the RCIT and its predecessor organisation in the last four decades, 2 September 2022, https://www.thecommunists.net/theory/the-struggle-of-revolutionaries-in-imperialist-heartlands-against-wars-of-their-own-ruling-class/

 

[7] Declaration of the Communist Party of Iran on the Anti-People's War between Iran and Israel, 14 June 2025, https://cpiran.net/%d8%a7%d8%b9%d9%84%d8%a7%d9%85%db%8c%d9%87-%d8%ad%d8%b2%d8%a8-%da%a9%d9%85%d9%88%d9%86%db%8c%d8%b3%d8%aa-%d8%a7%db%8c%d8%b1%d8%a7%d9%86-%d8%af%d8%b1%d8%a8%d8%a7%d8%b1%d9%87-%d8%ac%d9%86%da%af-%d8%b6/, https://komalah.org/%d8%a7%d8%b9%d9%84%d8%a7%d9%85%db%8c%d9%87-%d8%ad%d8%b2%d8%a8-%da%a9%d9%85%d9%88%d9%86%db%8c%d8%b3%d8%aa-%d8%a7%db%8c%d8%b1%d8%a7%d9%86-%d8%af%d8%b1%d8%a8%d8%a7%d8%b1%d9%87-%d8%ac%d9%86%da%af-%d8%b6/

 

[8] 이에 대해서는 RCIT 이스라엘/ 점령지 팔레스타인 지부의 Yossi Schwartz가 쓴 팜플렛 Israel's War of 1948 and the Degeneration of the Fourth International (May 2013)의 한 챕터 “Stalinism supported Israel’s reactionary War in 1948”을 보라. https://www.thecommunists.net/theory/israel-s-war-of-1948/.

 

[9] Wikipedia: Komala Party of Iranian Kurdistan, https://en.wikipedia.org/wiki/Komala_Party_of_Iranian_Kurdistan

 

[10] Shahar Benhorin: No to the Israel–Iran War, 14 June 2025, CWI, https://www.socialistworld.net/2025/06/14/no-to-the-israel-iran-war/

 

[11] Michael Pröbsting: A Revisionist Distortion of the Marxist Imperialism Theory. A critique of Alan Woods’ IMT/RCI understanding of imperialism and its political consequences, 12 May 2025, https://www.thecommunists.net/theory/a-revisionist-distortion-of-the-marxist-imperialism-theory-critique-of-alan-woods-imt-rci/

 

[12] Leon Trotsky: On the Sino-Japanese War (1937), in: Leon Trotsky on China, Pathfinder Press, New York 1976, pp. 721-726, http://marxists.org/archive/trotsky/1937/10/sino.htm