Прекращение огня в Ливане: политическое поражение Нетаньяху, опасность для Газы сохраняется
Alto el fuego en el Líbano: una derrota política de Netanyahu, pero los peligros persisten para Gaza
Припинення вогню в Лівані: політична поразка Нетаньяху, небезпека для Гази зберігається
On the assessment of the ceasefire in Lebanon and the prospects for the liberation struggle against the Israeli settler state
Statement of the Revolutionary Communist International Tendency (RCIT), jointly issued by the Internationalist Socialist League (RCIT Section in Israel/Occupied Palestine) and the International Bureau of the RCIT, 27.11.2024 [UTC 15.00], https://the-isleague.com/ and www.thecommunists.net
1. More than two months after Israel escalated its aggression against Lebanon – with starting a ground invasion on 1 October – the war has ended with a ceasefire agreement. This deal entails the following main points:
* Hezbollah and all other armed groups present on Lebanese territory will refrain from conducting any offensive actions against Israel. In return, Israel will not carry out any military offensive against targets in Lebanon.
* Lebanon will deploy official security forces and the Lebanese Army along all border crossing points and the defined line for the southern zone, as outlined in the deployment plan. Israel will gradually withdraw from the southern zone of the Blue Line within a period of up to 60 days.
* Both Israel and Lebanon recognize the importance of U.N. Security Council Resolution 1701. (This is the ceasefire resolution adopted at the end of the war in 2006).
* These commitments do not waive Israel's and Lebanon's inherent right to self-defense.
* The Lebanese security forces and the Lebanese Army will be the only entities authorized to carry weapons or deploy troops in southern Lebanon. The sale, provision, or production of weapons and related material in Lebanon will be supervised by the Lebanese government.
* A committee approved by both Israel and Lebanon will be established to oversee and assist in the implementation of these commitments. Israel and Lebanon will report any violations of these commitments to the committee and to the United Nations Interim Force in Lebanon.
2. This ceasefire agreement comes after a devastating war in which Israel killed about 3,700 people (many of them civilians), displaced more than 1.3 million Lebanese and destroyed many homes. Due to its unchallenged air and intelligence superiority, the Zionist terror machine also succeeded to kill most of Hezbollah’s leadership (including their historic leader Hassan Nasrallah) and many cadres. However, Hezbollah – a military much weaker force with probably about 40-50.000 fighters – managed to resist relatively successfully the ground invasion of the Israeli army. They killed 60-90 Israeli soldiers, injured up to 900 and destroyed dozens of their tanks. As a result, the Zionist forces conquered only about half as much territory than it did in the 2006 war – despite the fact that this war lasted double as long. In addition, Hezbollah managed to fire thousands of missiles and drones against Israel, hitting targets not only in the northern border region but also in Haifa, Tel Aviv and even Prime Minister Netanyahu's private residence in Caesarea.
3. Hezbollah’s struggle was severely hampered by the fact that it is a bourgeois-nationalist and sectarian movement. While its militants have been engaged in heroic resistance struggle against the Zionist invaders, its leadership has a long-standing record of collaborating with the theocratic capitalist regime in Iran, of supporting the tyrant Assad in Syria against the popular uprising, and of administering of Lebanese capitalism as part of coalition governments (which involves all kind of business interests of Shia capitalists). As a sectarian Shia Muslim organisation – the Shia Muslims constitute about 1/3 of Lebanon’s population, similar to the Sunni Muslims and the Christians – they can not and do not integrate other religious groups into the national liberation struggle against the Zionist enemy. Consequently, the regimes of Iran and Syria as well as reactionary local forces could put much pressure on Hezbollah to agree to the ceasefire since they are mostly interested in regional stability.
4. We understand that many people in Lebanon welcome or even celebrate the agreement as they have suffered terribly by the Israeli war of terror. Likewise, we are aware that the Lebanese Resistance lost many martyrs. Nevertheless, socialists can not endorse the ceasefire agreement because it betrays the ongoing struggle of the Palestinian people in Gaza. In fact, the whole conflict started after 7 October 2023 when Hezbollah responded to the call of Hamas to join the struggle against the Zionist occupation. It is telling that Netanyahu explained his support for the deal that it would “separate the fronts and isolate Hamas.” Furthermore, the deal entails the danger that it could expand the influence of U.S. and French imperialism over the country and its institutions. These Great Powers, in alliance with local reactionary forces, could try to utilize the official Lebanese Army as an obstacle for the liberation struggle. Of course, this is not guaranteed, and, in the end, it depends on the relation of forces. Still, the ceasefire agreement opens the window for such a reactionary development.
5. At the same time, however, the ceasefire agreement does also not represent a real victory for Israel. True, the initial goal of the right-wing Netanyahu government was to allow the return of the settlers in the northern border region (a goal which they should be able to achieve if the ceasefire holds). However, after the Zionist army succeeded to kill Nasrallah and many other leaders and hit thousands of cadres via the notorious pager attack in September, Netanyahu substantially expanded Israel’s goals and promised the total destruction of Hezbollah and transformation of the Middle East. The ceasefire agreement represents the failure of Netanyahu to achieve these goals. This is even more the case as Israel has become politically more isolated in world public opinion than ever before – first and foremost, thanks due to the unprecedented global pro-Palestine solidarity movement. This isolation is also reflected in the recently issued arrest warrant for Netanyahu and Gallant by the ICC – the first time ever that this court has turned against Western politicians. Despite the vacillations and conciliatory policies of the leaders of Hezbollah and the Palestinian resistance, this political defeat of Israel is a very hard blow to Zionism and to all imperialist policies, since the mass movement will understand that what has just happened is a sign that their main enemies are in a bad position, and, therefore, they can be confronted and defeated. In that sense, all imperialist powers and capitalism in general are weakened.
6. It is telling that according to a poll by Israel’s Channel 13 News, 61% of Israelis believe Israel has not defeated Hezbollah, with just 26% of them believing Israel did win. 44% of Israelis polled support the ceasefire agreement with Hezbollah, while 38% of people oppose the agreement. 2/3 of respondents believe that the war in Gaza should end. This indicates that Netanyahu’s megalomaniac war drive has suffered a serious setback.
7. It is difficult to predict the next steps in the war. Netanyahu and his zealot ministers will certainly try hard to rebuild their winner image – most likely by expanding even more their genocide in Gaza and the repression in Westbank. The Zionists have always been “best” in fighting women and children. It is also unlikely that the butcher-in-chief has given up his goal to “reshape the Middle East”. Hence, it is quite possible that Israel might restart the war in Lebanon or wage a serious attack against Iran in the coming months. At the same time, the Netanyahu government has always been fragile and the setback in Lebanon – in relation to their own maximalist goals – might revitalize the protests to demand a ceasefire and prisoners-exchange in Gaza. Given its numerous scandals full of corruption and treachery, the Netanyahu government is prone to collapse at every moment.
8. The Revolutionary Communist International Tendency (RCIT) and its section in Israel/Occupied Palestine – the Internationalist Socialist League – reiterate their unconditional support for the heroic resistance struggle against the Zionist monster on all fronts. We continue to side with the Palestinian factions – Hamas, PIJ, PFLP, DFLP, PRC, etc. – in their Herculean war of survival in Gaza. We stand for their military victory without lending political support for Hamas, Hezbollah and other petty-bourgeois nationalist or Islamist organisations.
9. However, in order to escape the trap of treacherous diplomacy of bourgeois regimes, of reactionary sectarianism, or self-defeating guerilla-militarism, the working class and the oppressed masses in Palestine, Lebanon and the whole region must organise themselves in popular councils and militias which are independent of all bourgeois forces. Most importantly, they need a revolutionary party fighting for socialist revolution in the Middle East.
10. In the current situation, it is crucial to intensify the international mobilisations in solidarity with the Palestinian people. The Zionist state must be boycotted by any means necessary – from blocking any arms deliveries, economic and financial boycott to the rupture of any ties of universities with Israel. Likewise, the struggle against any pro-Zionist leaders within the workers movement must be intensified. In Arab countries, the masses need to force an end of any attempt for “normalization” with the Zionist monster. Egypt must break the siege, confront the Israeli army and help the brothers and sisters. Arms and Aid for the Resistance! The strategic task is to overthrow all these reactionary servants of Israel and the imperialist powers and to replace these with authentic workers and fellahin governments, based on popular councils and militias.
11. We reiterate that the only way forward is the revolutionary destruction of the Israeli Apartheid state and the creation of a free and red Palestine from the River to the Sea. Such a single secular and democratic Palestinian state would enable all refugees to return to their homes. At the same time, it would guarantee equal cultural and religious rights for all citizens (including the Jewish minority). It should be a workers and fellahin republic as part of a socialist federation of the Middle East. As part of a revolutionary upheaval of the Arab masses, it will be possible to break a progressive section of the Israeli-Jewish workers and youth away from Zionism.
Zur Bewertung des Waffenstillstands im Libanon und den Aussichten für den Befreiungskampf gegen den israelischen Siedlerstaat
Erklärung der Revolutionär-Kommunistischen Internationalen Tendenz (RCIT), gemeinsam herausgegeben von der Internationalist Socialist League (RCIT-Sektion in Israel/besetztem Palästina) und dem Internationalen Büro der RCIT, 27.11.2024 [UTC 15.00], https://the-isleague.com/ und www.thecommunists.net
1. Mehr als zwei Monate nach Israels eskalierender Aggression gegen den Libanon – mit dem Beginn einer Bodeninvasion am 1. Oktober – wurde der Krieg mit einem Waffenstillstandsabkommen beendet. Dieser Deal beinhaltet die folgenden Hauptpunkte:
* Die Hisbollah und alle anderen auf libanesischem Territorium anwesenden bewaffneten Gruppen werden davon absehen, offensive Aktionen gegen Israel durchzuführen. Im Gegenzug wird Israel keine Militäroffensive gegen Ziele im Libanon durchführen.
* Der Libanon wird offizielle Sicherheitskräfte der libanesischen Armee entlang aller Grenzübergangspunkte und der definierten Linie für die Südzone stationieren, wie im Einsatzplan dargelegt. Israel wird sich innerhalb von bis zu 60 Tagen schrittweise aus der südlichen Zone der Blauen Linie zurückziehen.
* Sowohl Israel als auch der Libanon erkennen die Bedeutung der UN-Resolution 1701 des Sicherheitsrats an. (Dies ist die Waffenstillstandsresolution, die am Ende des Krieges im Jahr 2006 angenommen wurde).
* Diese Verpflichtungen stellen keinen Verzicht auf das inhärente Recht Israels und Libanons auf Selbstverteidigung dar.
* Die libanesischen Sicherheitskräfte und die libanesische Armee werden die einzigen Einheiten sein, die berechtigt sind, Waffen zu tragen oder Truppen im Südlibanon einzusetzen. Der Verkauf, die Bereitstellung oder die Produktion von Waffen und dazugehörigem Material im Libanon wird von der libanesischen Regierung überwacht.
* Es wird ein sowohl von Israel als auch vom Libanon genehmigtes Komitee eingerichtet, um die Umsetzung dieser Verpflichtungen zu überwachen und zu unterstützen. Israel und der Libanon werden alle Verstöße gegen diese Verpflichtungen dem Ausschuss und der Interimstruppe der Vereinten Nationen im Libanon melden.
2. Dieses Waffenstillstandsabkommen kommt nach einem verheerenden Krieg zustande, in dem Israel etwa 3.700 Menschen (viele davon Zivilistinnen und Zivilisten) tötete, mehr als 1,3 Millionen Libanesen vertrieb und viele Häuser zerstörte. Aufgrund ihrer unangefochtenen Luft- und Geheimdienstüberlegenheit gelang es der zionistischen Terrormaschine auch, den größten Teil der Hisbollah-Führung (einschließlich ihres historischen Führers Hassan Nasrallah) und viele Kader zu töten. Allerdings gelang es Hisbollah – einer militärisch deutlich schwächeren Streitmacht mit vermutlich etwa 40.000 bis 50.000 Kämpfern – relativ erfolgreich, der Bodeninvasion der israelischen Armee standzuhalten. Sie töteten 60-90 israelische Soldaten, verletzten bis zu 900 und zerstörten Dutzende ihrer Panzer. Dadurch eroberten die zionistischen Kräfte nur etwa halb so viel Territorium wie im Krieg 2006 – und das, obwohl dieser Krieg doppelt so lange dauerte. Darüber hinaus gelang es Hisbollah, tausende Raketen und Drohnen gegen Israel abzufeuern und dabei nicht nur Ziele in der nördlichen Grenzregion, sondern auch in Haifa, Tel Aviv und sogar die Privatresidenz von Premierminister Netanyahu in Caesarea zu treffen.
3. Der Kampf der Hisbollah wurde durch die Tatsache, dass es sich um eine bürgerlich-nationalistische und sektiererische Bewegung handelt, erheblich behindert. Während die Kämpfer an der Basis einen heldenhaften Widerstandskampf gegen die zionistischen Invasoren führten, zeichnet sich die Hisbollah-Führung durch eine langjährige Zusammenarbeit mit dem theokratisch-kapitalistischen Regime im Iran, der Unterstützung des Tyrannen Assad in Syrien gegen den Volksaufstand und der Verwaltung des libanesischen Kapitalismus als Teil von Koalitionsregierungen aus (was alle möglichen Geschäftsinteressen schiitischer Kapitalisten miteinschließt). Als sektiererische schiitische muslimische Organisation – die schiitischen Muslime machen etwa ein Drittel der libanesischen Bevölkerung aus, ähnlich wie die sunnitischen Muslime und die Christen – können und wollen sie andere religiöse Gruppen nicht in den nationalen Befreiungskampf gegen den zionistischen Feind integrieren. Letzten Endes konnten die Regime Irans und Syriens sowie reaktionäre lokale Kräfte großen Druck auf die Hisbollah ausüben, dem Waffenstillstand zuzustimmen, da sie vor allem an regionaler Stabilität interessiert sind.
4. Wir verstehen, dass viele Menschen im Libanon das Abkommen begrüßen oder sogar feiern, da sie schrecklich unter dem israelischen Terrorkrieg gelitten haben. Ebenso sind wir uns bewusst, dass der libanesische Widerstand viele Märtyrer verloren hat. Dennoch können Sozialistinnen und Sozialisten das Waffenstillstandsabkommen nicht unterstützen, weil es den anhaltenden Kampf des palästinensischen Volkes in Gaza verrät. Tatsächlich begann der gesamte Konflikt nach dem 7. Oktober 2023, als die Hisbollah auf den Aufruf der Hamas reagierte, sich dem Kampf gegen die zionistische Besatzung anzuschließen. Es ist bezeichnend, dass Netanjahu seine Unterstützung für das Abkommen damit erklärte, dass es „die Fronten trennen und die Hamas isolieren“ würde. Darüber hinaus birgt das Abkommen die Gefahr, dass es den Einfluss der US-amerikanischen und französische Imperialismus über das Land und seine Institutionen ausweiten könnte. Diese Großmächte könnten im Bündnis mit lokalen reaktionären Kräften versuchen, die offizielle libanesische Armee als Hindernis für den Befreiungskampf zu nutzen. Dies ist natürlich keineswegs garantiert der Fall und hängt letztendlich vom Kräfteverhältnis ab. Dennoch öffnet das Waffenstillstandsabkommen das Fenster für eine solche reaktionäre Entwicklung.
5. Gleichzeitig stellt das Waffenstillstandsabkommen aber auch keinen wirklichen Sieg für Israel dar. Zwar bestand das ursprüngliche Ziel der rechten Netanyahu-Regierung darin, die Rückkehr der Siedler in die nördliche Grenzregion zu ermöglichen (ein Ziel, das sie erreichen können, sollten, wenn der Waffenstillstand Bestand hat). Nachdem es der zionistischen Armee jedoch gelungen war, Nasrallah und viele andere Führer zu töten und Tausende von Kadern durch den berüchtigten Pager-Angriff im September zu treffen, weitete Netanjahu die Ziele Israels erheblich aus und versprach die völlige Zerstörung der Hisbollah und die Umgestaltung des Nahen Ostens. Das Waffenstillstandsabkommen stellt das Scheitern Netanjahus dar, diese Ziele zu erreichen. Dies gilt umso mehr, als Israel in der Weltöffentlichkeit politisch stärker isoliert ist als je zuvor – vor allem dank der beispiellosen globalen pro-palästinensischen Solidaritätsbewegung. Diese Isolation spiegelt sich auch in dem kürzlich vom Internationalen Strafgerichtshof erlassenen Haftbefehl gegen Netanyahu und Gallant wider – das erste Mal überhaupt, dass sich dieses Gericht gegen westliche Politiker wendet. Trotz der Schwankungen und der versöhnlichen Politik der Anführer der Hisbollah und des palästinensischen Widerstands ist diese politische Niederlage Israels ein sehr harter Schlag für den Zionismus und alle imperialistischen Politiken, da die Massenbewegung verstehen wird, dass das, was gerade passiert ist, ein Zeichen dafür ist, dass sie ihre Hauptfeinde in einer schlechten Position sind und daher konfrontiert und besiegt werden können. In diesem Sinne werden alle imperialistischen Mächte und der Kapitalismus im Allgemeinen geschwächt.
6. Es ist bezeichnend, dass laut einer Umfrage des israelischen Senders Channel 13 News 61 % der Israelis glauben, dass Israel die Hisbollah nicht besiegt hat, während nur 26 % davon glauben, dass Israel tatsächlich gewonnen hat. 44 % der befragten Israelis unterstützen das Waffenstillstandsabkommen mit der Hisbollah, während 38 % der Menschen das Abkommen ablehnten. Zwei Drittel der Befragten glauben, dass auch der Krieg in Gaza enden sollte. Dies deutet darauf hin, dass Netanyahus größenwahnsinniger Kriegsdrang einen schweren Rückschlag erlitten hat.
7. Es ist schwierig, die nächsten Schritte im Krieg vorherzusagen. Netanjahu und seine fanatischen Minister werden sicherlich alles daransetzen, ihr Siegerimage wiederherzustellen – höchstwahrscheinlich durch eine noch stärkere Ausweitung ihres Völkermords in Gaza und der Unterdrückung im Westjordanland. Die Zionisten waren schon immer „die Besten“ im Kampf gegen Frauen und Kinder. Es ist auch unwahrscheinlich, dass der Oberschlächter sein Ziel, „den Nahen Osten neu zu gestalten“, aufgegeben hat. Daher ist es durchaus möglich, dass Israel in den kommenden Monaten den Krieg im Libanon wiederaufnimmt oder einen schweren Angriff gegen den Iran startet. Gleichzeitig war die Netanjahu-Regierung schon immer fragil und der Rückschlag im Libanon – in Bezug auf ihre eigenen maximalistischen Ziele – könnte die Proteste wiederbeleben, um einen Waffenstillstand und einen Gefangenenaustausch in Gaza zu fordern. Angesichts ihrer zahlreichen Skandale voller Korruption und Verrat ist die Netanyahu-Regierung jederzeit anfällig für einen Zusammenbruch.
8. Die Revolutionär-Kommunistische Internationale Tendenz (RCIT) und ihre Sektion in Israel/im besetzten Palästina – die Internationalist Socialist League – bekräftigen ihre bedingungslose Unterstützung für den heroischen Widerstandskampf gegen das zionistische Monster an allen Fronten. Wir stehen weiterhin auf der Seite der palästinensischen Fraktionen – Hamas, PIJ, PFLP, DFLP, PRC usw. – in ihrem herkulischen Überlebenskrieg in Gaza. Wir stehen für ihren militärischen Sieg, ohne der Hamas, der Hisbollah und anderen kleinbürgerlichen nationalistischen oder islamistischen Organisationen politische Unterstützung zu gewähren.
9. Um jedoch der Falle der verräterischen Diplomatie bürgerlicher Regime, des reaktionären Sektierertums oder des selbstzerstörerischen Guerilla-Militarismus zu entkommen, müssen sich die Arbeiterklasse und die unterdrückten Massen in Palästina, im Libanon und in der gesamten Region in Volksräten und Milizen organisieren, die von allen bürgerlichen Kräften unabhängig sind. Am wichtigsten ist die Schaffung einer revolutionären Partei, die für die sozialistische Revolution im Nahen Osten kämpft.
10. In der gegenwärtigen Situation ist es von entscheidender Bedeutung, die internationalen Mobilisierungen in Solidarität mit dem palästinensischen Volk zu intensivieren. Der zionistische Staat muss mit allen notwendigen Mitteln boykottiert werden – von der Blockierung jeglicher Waffenlieferungen über den wirtschaftlichen und finanziellen Boykott bis hin zum Abbruch jeglicher Verbindungen der Universitäten zu Israel. Ebenso muss der Kampf gegen alle pro-zionistischen Führer innerhalb der Arbeiterbewegung intensiviert werden. In den arabischen Ländern müssen die Massen ein Ende aller Versuche einer „Normalisierung“ mit dem zionistischen Monster erzwingen. Ägypten muss die Belagerung durchbrechen, sich der israelischen Armee stellen und den Brüdern und Schwestern helfen. Waffen und Hilfe für den Widerstand! Die strategische Aufgabe besteht darin, all diese reaktionären Diener Israels und der imperialistischen Mächte zu stürzen und sie durch echte Arbeiter- und Fellachenregierungen zu ersetzen, die auf Volksräten und Milizen basieren.
11. Wir bekräftigen, dass der einzige Weg vorwärts die revolutionäre Zerstörung des israelischen Apartheidstaates und die Schaffung eines freien und roten Palästinas vom Fluss bis zum Meer ist. Ein solcher einziger säkularer und demokratischer palästinensischer Staat würde es allen Flüchtlingen ermöglichen, in ihre Heimat zurückzukehren. Gleichzeitig würde es allen Bürgern (einschließlich der jüdischen Minderheit) gleiche kulturelle und religiöse Rechte garantieren. Es sollte eine Arbeiter- und Fellachenrepublik als Teil einer sozialistischen Föderation des Nahen Ostens sein. Im Rahmen eines revolutionären Aufstands der arabischen Massen wird es möglich sein, einen fortschrittlichen Teil der israelisch-jüdischen Arbeiter und Jugendlichen vom Zionismus abzuwenden.
Об оценке прекращения огня в Ливане и перспективах освободительной борьбы против израильского поселенческого государства
Заявление Революционной Коммунистической Интернациональной Тенденции (RCIT), совместно опубликованное с Интернациональной Социалистической Лигой (Секция RCIT в Израиле/Оккупированной Палестине) и Международным Бюро RCIT, 27.11.2024 [UTC 15:00], https://the-isleague.com/ и www.thecommunists.net
1. Более чем через два месяца после того, как Израиль усилил свою агрессию против Ливана – начав наземное вторжение 1 октября – война закончилась соглашением о прекращении огня. Это соглашение включает в себя следующие основные пункты:
* Хезболла и все другие вооруженные группировки, присутствующие на территории Ливана, воздержатся от проведения любых наступательных действий против Израиля. В свою очередь, Израиль не будет проводить никаких военных наступательных действий против целей в Ливане.
* Ливан разместит официальные силы безопасности и ливанскую армию вдоль всех пунктов пересечения границы и определенной линии южной зоны, как указано в плане развертывания. Израиль постепенно выведет свои войска из южной зоны «голубой линии» в течение периода до 60 дней.
* И Израиль, и Ливан признают важность резолюции 1701 Совета Безопасности ООН (это резолюция о прекращении огня, принятая по окончании войны в 2006 году).
* Эти обязательства не отменяют неотъемлемого права Израиля и Ливана на самооборону.
* Ливанские силы безопасности и ливанская армия будут единственными субъектами, которым разрешено носить оружие или размещать войска на юге Ливана. Продажа, поставка или производство оружия и связанных с ним материалов в Ливане будут контролироваться ливанским правительством.
* Будет создан комитет, одобренный Израилем и Ливаном, для надзора и содействия выполнению этих обязательств. Израиль и Ливан будут сообщать о любых нарушениях этих обязательств комитету и Временным силам Организации Объединенных Наций в Ливане.
2. Это соглашение о прекращении огня было заключено после разрушительной войны, в которой Израиль убил около 3700 человек (многие из них были гражданскими лицами), подверг перемещению более 1,3 миллиона ливанцев и разрушил множество домов. Благодаря своему неоспоримому превосходству в воздухе и разведке, сионистская террористическая машина также преуспела в уничтожении большей части руководства Хезболлы (включая их исторического лидера Хасана Насраллу) и многих кадров. Однако Хезболла — военная сила, которая намного слабее АОИ, численностью, вероятно, около 40 000 - 50 000 бойцов — сумела относительно успешно противостоять наземному вторжению израильской армии. Они убили 60-90 израильских солдат, ранили до 900 и уничтожили десятки их танков. В результате сионистские силы захватили лишь около половины от территории, которую они захватили в войне 2006 года — несмотря на то, что эта война длилась вдвое дольше. Кроме того, «Хезболле» удалось выпустить тысячи ракет и беспилотников по Израилю, поразив цели не только в северном приграничном районе, но и в Хайфе, Тель-Авиве и даже в частной резиденции премьер-министра Нетаньяху в Кесарии.
3. Борьба Хезболлы была серьезно затруднена тем фактом, что это буржуазно-националистическое и сектантское движение. В то время как ее боевики вели героическую борьбу сопротивления против сионистских захватчиков, ее руководство имеет давнюю историю сотрудничества с теократическим капиталистическим режимом в Иране, поддержки тирана Асада в Сирии против народного восстания и управления ливанским капитализмом в рамках коалиционных правительств (что включает в себя все виды деловых интересов шиитских капиталистов). Как сектантская шиитская мусульманская организация (шииты составляют около 1/3 населения Ливана, подобно мусульманам-суннитам и христианам) они не могут и не интегрируют другие религиозные группы в национально-освободительную борьбу против сионистского врага.
Следовательно, режимы Ирана и Сирии, а также реакционные местные силы могли бы оказать большое давление на Хезболлу, чтобы она согласилась на прекращение огня, поскольку они в основном заинтересованы в региональной стабильности.
4. Мы понимаем, что многие люди в Ливане приветствуют или даже празднуют соглашение, поскольку они ужасно пострадали от израильского нападения. Точно так же мы знаем, что ливанское Сопротивление потеряло много мучеников. Тем не менее, социалисты не могут одобрить соглашение о прекращении огня, потому что оно предает продолжающуюся борьбу палестинского народа в Газе. Фактически, весь конфликт начался после 7 октября 2023 года, когда Хезболла ответила на призыв ХАМАС присоединиться к борьбе против сионистской оккупации. Показательно, что Нетаньяху объяснил свою поддержку соглашения тем, что оно «разделит фронты и изолирует ХАМАС». Кроме того, соглашение влечет за собой опасность того, что оно может расширить влияние империализма США и Франции на страну и ее институты. Эти великие державы в союзе с местными реакционными силами могут попытаться использовать официальную ливанскую армию в качестве препятствия для освободительной борьбы. Конечно, это не гарантировано, и, в конечном счете, это зависит от соотношения сил. Тем не менее, соглашение о прекращении огня открывает возможности для такого реакционного развития событий.
5. В то же время, однако, соглашение о прекращении огня также не представляет собой настоящую победу Израиля. Правда, что изначальной целью правого правительства Нетаньяху было разрешить возвращение поселенцев в северный приграничный регион (цель, которую они должны были достичь, если бы прекращение огня сохранялось). Однако после того, как сионистской армии удалось убить Насраллу и многих других лидеров и поразить тысячи кадров с помощью печально известной пейджерной атаки в сентябре, Нетаньяху существенно расширил цели Израиля и пообещал полное уничтожение Хезболлы и трансформацию Ближнего Востока. Соглашение о прекращении огня представляет собой неспособность Нетаньяху достичь этих целей. Это тем более верно, что Израиль стал политически более изолированным в мировом общественном мнении, чем когда-либо прежде — в первую очередь, благодаря беспрецедентному глобальному пропалестинскому движению солидарности. Эта изоляция также отражена в недавно выданном ордере на арест Нетаньяху и Галланта Международным Уголовным Судом — первый случай, когда этот суд выступил против западных политиков. Несмотря на колебания и примирительную политику лидеров Хезболлы и палестинского сопротивления, это политическое поражение Израиля является очень сильным ударом по сионизму и всей империалистической политике, поскольку массовое движение поймет, что то, что только что произошло, является признаком того, что их главные враги находятся в плохом положении, и, следовательно, с ними можно столкнуться и победить. В этом смысле все империалистические державы и капитализм в целом ослаблены.
6. Показательно, что согласно опросу, проведенному израильским телеканалом Channel 13 News, 61% израильтян считают, что Израиль не победил Хезболлу, и только 26% из них считают, что Израиль победил. 44% опрошенных израильтян поддерживают соглашение о прекращении огня с Хезболлой, в то время как 38% людей выступают против соглашения. 2/3 респондентов считают, что война в Газе должна закончиться. Это свидетельствует о том, что мегаманиакальная военная кампания Нетаньяху потерпела серьезный удар.
7. Трудно предсказать следующие шаги в войне. Нетаньяху и его министры-фанатики, безусловно, постараются восстановить свой имидж победителя — скорее всего, еще больше расширяя свой геноцид в Газе и репрессии на Западном берегу. Сионисты всегда были «лучшими» в борьбе с женщинами и детьми. Также маловероятно, что главный мясник отказался от своей цели «перекроить Ближний Восток». Следовательно, вполне возможно, что Израиль может возобновить войну в Ливане или провести серьезную атаку на Иран в ближайшие месяцы.
В то же время правительство Нетаньяху всегда было хрупким, и неудача в Ливане — по отношению к их собственным максималистским целям — может оживить протесты с требованием прекращения огня и обмена пленными в Газе. Учитывая его многочисленные скандалы, полные коррупции и предательства, правительство Нетаньяху склонно рухнуть в любой момент.
8. Революционная Коммунистическая Интернациональная Тенденция (RCIT) и ее секция в Израиле/оккупированной Палестине – Интернационалистическая Социалистическая Лига – вновь заявляют о своей безоговорочной поддержке героической борьбы сопротивления сионистскому монстру на всех фронтах. Мы продолжаем поддерживать палестинские фракции – ХАМАС, PIJ, PFLP, DFLP, PRC и т. д. – в их титанической войне за выживание в Газе. Мы выступаем за их военную победу, не оказывая политической поддержки ХАМАС, Хезболле и другим мелкобуржуазным националистическим или исламистским организациям.
9. Однако, чтобы избежать ловушки предательской дипломатии буржуазных режимов, реакционного сектантства или саморазрушительного партизанского милитаризма, рабочий класс и угнетенные массы в Палестине, Ливане и во всем регионе должны организоваться в народные советы и милиции, которые независимы от всех буржуазных сил. Самое главное, им нужна революционная партия, борющаяся за социалистическую революцию на Ближнем Востоке.
10. В нынешней ситуации крайне важно усилить международную мобилизацию в знак солидарности с палестинским народом. Сионистское государство должно бойкотироваться любыми необходимыми средствами — от блокирования любых поставок оружия, экономического и финансового бойкота до разрыва любых связей университетов с Израилем. Аналогичным образом должна быть усилена борьба с любыми просионистскими лидерами в рабочем движении. В арабских странах массы должны положить конец любым попыткам «нормализации» отношений с сионистским монстром. Египет должен прорвать осаду, противостоять израильской армии и помочь братьям и сестрам. Оружие и помощь Сопротивлению! Стратегическая задача — свергнуть всех этих реакционных слуг Израиля и империалистических держав и заменить их подлинными рабочими и феллахскими правительствами, основанными на народных советах и ополчении.
11. Мы повторяем, что единственный путь вперед — это революционное разрушение израильского государства апартеида и создание свободной и красной Палестины от реки до моря. Такое единое светское и демократическое палестинское государство позволило бы всем беженцам вернуться в свои дома. В то же время оно гарантировало бы равные культурные и религиозные права для всех граждан (включая еврейское меньшинство). Это должна быть рабочая и феллахская республика в составе социалистической федерации Ближнего Востока. В рамках революционного подъема арабских масс станет возможным оторвать от сионизма прогрессивную часть израильских еврейских рабочих и молодежи.
Evaluación del alto el fuego en el Líbano y las perspectivas de la lucha de liberación contra el Estado colono israelí
Declaración de la Corriente Comunista Revolucionaria Internacional, emitida conjuntamente por la Liga Socialista Internacionalista (Sección CCRI en Israel/Palestina Ocupada) y la Oficina Internacional de la RCIT, 27.11.2024 [UTC 14.00], www.the-isleague.com y www.thecommunists.net
1. Más de dos meses después de que Israel intensificara su agresión contra el Líbano –con el inicio de una invasión terrestre el 1 de octubre– la guerra terminó con un acuerdo de alto el fuego. Este acuerdo implica los siguientes puntos principales:
* Hezbolá y todos los demás grupos armados presentes en territorio libanés se abstendrán de realizar acciones ofensivas contra Israel. A cambio, Israel no llevará a cabo ninguna ofensiva militar contra objetivos en el Líbano.
* El Líbano desplegará fuerzas de seguridad oficiales y el ejército libanés a lo largo de todos los puntos fronterizos y la línea definida para la zona sur, como se describe en el plan de despliegue. Israel se retirará gradualmente de la zona sur de la Línea Azul en un plazo de hasta 60 días.
* Tanto Israel como el Líbano reconocen la importancia de la Resolución 1701 del Consejo de Seguridad de la ONU (se trata de la resolución de alto el fuego adoptada al final de la guerra en 2006).
* Estos compromisos no renuncian al derecho inherente de Israel y el Líbano a la autodefensa.
* Las fuerzas de seguridad libanesas y el ejército libanés serán las únicas entidades autorizadas a portar armas o desplegar tropas en el sur del Líbano. La venta, suministro o producción de armas y material relacionado en el Líbano será supervisada por el gobierno libanés.
* Se establecerá un comité aprobado tanto por Israel como por el Líbano para supervisar y ayudar en la implementación de estos compromisos. Israel y el Líbano informarán de cualquier violación de estos compromisos al comité y a la Fuerza Provisional de las Naciones Unidas en el Líbano.
2. Este acuerdo de alto el fuego se produce después de una guerra devastadora en la que Israel mató a unas 3.500 personas (muchas de ellas civiles), desplazó a más de un millón de libaneses y destruyó muchos hogares. Debido a su indiscutible superioridad aérea y de inteligencia, la maquinaria terrorista sionista también logró matar a la mayoría de los dirigentes de Hezbolá (incluido su líder histórico Hassan Nasrallah) y a muchos cuadros.
Sin embargo, Hezbolá–una fuerza militar mucho más débil con probablemente entre 40.000 y 50.000 combatientes– logró resistir con relativo éxito la invasión terrestre del ejército israelí. Mataron a entre 60 y 90 soldados israelíes, hirieron a 900 y destruyeron decenas de sus tanques. Como resultado, las fuerzas sionistas conquistaron sólo aproximadamente la mitad de territorio, que en la guerra de 2006, a pesar de que esta guerra duró el doble.
3. La lucha de Hezbolá se vio gravemente obstaculizada por el hecho de que es un movimiento nacionalista burgués y sectario. Si bien sus militantes han estado involucrados en una heroica lucha de resistencia contra los invasores sionistas, sus dirigentes tienen un largo historial de colaboración con el régimen capitalista teocrático en Irán, de apoyo al tirano Assad en Siria contra el levantamiento popular y de administración de los territorios libaneses. capitalismo como parte de gobiernos de coalición (que involucran todo tipo de intereses comerciales de los capitalistas chiítas).
Como organización musulmana chiíta sectaria (los musulmanes chiítas constituyen aproximadamente un tercio de la población del Líbano, similar a los musulmanes suníes y los cristianos), no pueden integrar, ni integran, otros grupos religiosos en la lucha de liberación nacional contra el enemigo sionista. En consecuencia, los regímenes de Irán y Siria, así como las fuerzas reaccionarias locales, podrían ejercer mucha presión sobre Hezbolá para que acepte el alto el fuego, ya que lo que más les interesa es la estabilidad regional.
4. Entendemos que muchas personas en el Líbano acogen con satisfacción o incluso celebran el acuerdo, ya que han sufrido terriblemente por la guerra de terror israelí. Asimismo, somos conscientes de que la Resistencia libanesa perdió muchos mártires. Sin embargo, los socialistas no pueden respaldar el acuerdo de alto el fuego porque traiciona la lucha actual del pueblo palestino en Gaza. De hecho, todo el conflicto comenzó después del 7 de octubre de 2023, cuando Hezbolá respondió al llamado de Hamás de unirse a la lucha contra la ocupación sionista.
Es revelador que Netanyahu explicara su apoyo al acuerdo diciendo que "separaría los frentes y aislaría a Hamás". Además, el acuerdo entraña el peligro de que pueda ampliar la influencia del imperialismo estadounidense y francés sobre el país y sus instituciones. Estas grandes potencias, en alianza con fuerzas reaccionarias locales, podrían intentar utilizar al ejército libanés oficial como obstáculo para la lucha de liberación. Por supuesto, esto no está garantizado y, al final, depende de la relación de fuerzas. Aun así, el acuerdo de alto el fuego abre la ventana a ese acontecimiento reaccionario.
5. Al mismo tiempo, sin embargo, el acuerdo de alto el fuego tampoco representa una victoria real para Israel. Es cierto que el objetivo inicial del gobierno de derecha de Netanyahu era permitir el regreso de los colonos en la región fronteriza norte (un objetivo que deberían poder lograr si se mantiene el alto el fuego). Sin embargo, después de que el ejército sionista lograra matar a Nasrallah y a muchos otros líderes y golpeara a miles de cuadros mediante el famoso ataque de buscapersonas en septiembre,
Netanyahu amplió sustancialmente los objetivos de Israel y prometió la destrucción total de Hezbolá y la transformación de Oriente Medio. El acuerdo de alto el fuego representa el fracaso de Netanyahu en lograr estos objetivos. Esto es aún más cierto ahora que Israel se ha vuelto políticamente más aislado que nunca en la opinión pública mundial, en primer lugar, gracias al movimiento global de solidaridad pro Palestina sin precedentes. Este aislamiento también se refleja en la orden de arresto emitida recientemente contra Netanyahu y Gallant por la CPI: la primera vez que este tribunal se vuelve contra los políticos occidentales.
A pesar de las vacilaciones y las políticas conciliadoras de los líderes de Hezbolá y de la resistencia palestina, esta derrota política de Israel es un golpe muy duro al sionismo y a todas las políticas imperialistas, ya que el movimiento de masas entenderá que lo que acaba de suceder es una señal de que sus Los principales enemigos están en mala posición y, por tanto, pueden ser enfrentados y derrotados. En ese sentido, todas las potencias imperialistas y el capitalismo en general están debilitados.
6. Es revelador que, según una encuesta del Canal 13 de noticias de Israel, el 61% de los israelíes cree que Israel no ha derrotado a Hezbolá, y sólo el 26% de ellos cree que Israel sí ganó. El 44% de los israelíes encuestados apoya el acuerdo de alto el fuego con Hezbolá, mientras que el 38% de la gente se opone al acuerdo. 2/3 de los encuestados creen que la guerra en Gaza debería terminar. Esto indica que la megalómana campaña bélica de Netanyahu ha sufrido un serio revés.
7. Es difícil predecir los próximos pasos de la guerra. Netanyahu y sus ministros fanáticos ciertamente se esforzarán por reconstruir su imagen de ganador, muy probablemente expandiendo aún más su genocidio en Gaza y la represión en Cisjordania. Los sionistas siempre han sido los “mejores” en la lucha contra mujeres y niños. También es poco probable que el carnicero en jefe haya renunciado a su objetivo de “remodelar Oriente Medio”.
Por lo tanto, es muy posible que Israel reinicie la guerra en el Líbano o emprenda un ataque serio contra Irán en los próximos meses. Al mismo tiempo, el gobierno de Netanyahu siempre ha sido frágil y el revés en el Líbano –en relación con sus propios objetivos maximalistas– podría revitalizar las protestas para exigir un alto el fuego y el intercambio de prisioneros en Gaza. Dados sus numerosos escándalos llenos de corrupción y traición, el gobierno de Netanyahu está propenso a colapsar en cada momento.
8. Desde la Corriente Comunista Revolucionaria Internacional y nuestra sección en Israel/Palestina Ocupada – la Liga Socialista Internacionalista – reiteramos el apoyo incondicional a la heroica lucha de resistencia contra el monstruo sionista en todos los frentes. Seguimos del lado de las facciones palestinas –Hamás, Jihad Islámica en Palestina, FPLP, FDLP, República Popular China, etc.– en su hercúlea guerra por la supervivencia en Gaza. Defendemos su victoria militar sin prestar apoyo político a Hamás, Hezbolá y otras organizaciones nacionalistas o islamistas pequeñoburguesas.
9. Sin embargo, para escapar de la trampa de la diplomacia traicionera de los regímenes burgueses, del sectarismo reaccionario o del militarismo guerrillero contraproducente, la clase trabajadora y las masas oprimidas en Palestina, el Líbano y toda la región deben organizarse en consejos populares. y milicias independientes de todas las fuerzas burguesas. Lo más importante es que necesitan un partido revolucionario que luche por la revolución socialista en el Medio Oriente.
10. En la situación actual, es crucial intensificar las movilizaciones internacionales en solidaridad con el pueblo palestino. El Estado sionista debe ser boicoteado por todos los medios necesarios: desde bloquear cualquier entrega de armas, boicot económico y financiero hasta la ruptura de cualquier vínculo de las universidades con Israel. Asimismo, debe intensificarse la lucha contra cualquier líder pro sionista dentro del movimiento obrero.
En los países árabes, las masas necesitan forzar el fin de cualquier intento de “normalización” con el monstruo sionista. Egipto debe romper el asedio, enfrentarse al ejército israelí y ayudar a los hermanos y hermanas. ¡Armas y ayuda para la Resistencia! La tarea estratégica es derrocar a todos estos servidores reaccionarios de Israel y de las potencias imperialistas y reemplazarlos con auténticos gobiernos obreros y campesinos, basados en milicias y consejos populares.
11. Reiteramos que el único camino a seguir es la destrucción revolucionaria del Estado de Apartheid israelí y la creación de una Palestina libre y roja desde el río hasta el mar. Un Estado palestino único, laico y democrático permitiría a todos los refugiados regresar a sus hogares. Al mismo tiempo, garantizaría la igualdad de derechos culturales y religiosos para todos los ciudadanos (incluida la minoría judía). Debería ser una república de trabajadores y campesinos como parte de una federación socialista de Medio Oriente. Como parte de un levantamiento revolucionario de las masas árabes, será posible separar del sionismo a un sector progresista de los trabajadores y jóvenes judíos israelíes.
Про оцінку припинення вогню в Лівані та перспективи визвольної боротьби проти ізраїльської поселенської держави
Заява Революційної Комуністичної Міжнародної Тенденції (RCIT), спільно опублікована з Інтернаціональною Соціалістичною Лігою (Секція RCIT в Ізраїлі/Окупованій Палестині) і Міжнародним Бюро RCIT, 27.11.2024 [UTC 15:00], https://the-isleague.com/ та www.thecommunists.net
1. Більш ніж через два місяці після того, як Ізраїль посилив свою агресію проти Лівану - почавши наземне вторгнення 1 жовтня - війна закінчилася угодою про припинення вогню. Ця угода включає в себе такі основні пункти:
* Хезболла і всі інші збройні угруповання, присутні на території Лівану, утримаються від проведення будь-яких наступальних дій проти Ізраїлю. В свою чергу, Ізраїль не проводитиме жодних військових наступальних дій проти цілей у Лівані.
* Ліван розмістить офіційні сили безпеки та ліванську армію вздовж усіх пунктів перетину кордону та визначеної лінії південної зони, як зазначено в плані розгортання. Ізраїль поступово виведе свої війська з південної зони «блакитної лінії» протягом періоду до 60 днів.
* І Ізраїль, і Ліван визнають важливість резолюції 1701 Ради Безпеки ООН (це резолюція про припинення вогню, ухвалена після закінчення війни у 2006 році).
* Ці зобов'язання не скасовують невід'ємного права Ізраїлю та Лівану на самооборону.
* Ліванські сили безпеки і ліванська армія будуть єдиними суб'єктами, яким дозволено носити зброю або розміщувати війська на півдні Лівану. Продаж, постачання або виробництво зброї та пов'язаних із нею матеріалів у Лівані будуть контролюватися ліванським урядом.
* Буде створено комітет, схвалений Ізраїлем і Ліваном, для нагляду і сприяння виконанню цих зобов'язань. Ізраїль і Ліван повідомлятимуть про будь-які порушення цих зобов'язань комітету і Тимчасовим силам Організації Об'єднаних Націй у Лівані.
2. Цю угоду про припинення вогню було укладено після руйнівної війни, в якій Ізраїль убив близько 3700 осіб (багато хто з них були цивільними особами), піддав переміщенню понад 1,3 мільйона ліванців і зруйнував безліч будинків. Завдяки своїй незаперечній перевазі в повітрі та розвідці, сіоністська терористична машина також досягла успіху у знищенні більшої частини керівництва Хезболли (включно з їхнім історичним лідером Хасаном Насраллою) і багатьох кадрів. Однак Хезболла - військова сила, яка набагато слабша за АОІ, чисельністю, ймовірно, близько 40 000 - 50 000 бійців - зуміла відносно успішно протистояти наземному вторгненню ізраїльської армії. Вони вбили 60-90 ізраїльських солдатів, поранили до 900 і знищили десятки їхніх танків. У результаті сіоністські сили захопили лише близько половини від території, яку вони захопили у війні 2006 року - попри те, що ця війна тривала вдвічі довше. Крім того, «Хезболлі» вдалося випустити тисячі ракет і безпілотників по Ізраїлю, вразивши цілі не тільки в північному прикордонному районі, а й у Хайфі, Тель-Авіві та навіть у приватній резиденції прем'єр-міністра Нетаньяху в Кесарії.
3. Боротьба Хезболли була серйозно ускладнена тим фактом, що це буржуазно-націоналістичний і сектантський рух. У той час як її бойовики вели героїчну боротьбу опору проти сіоністських загарбників, її керівництво має давню історію співробітництва з теократичним капіталістичним режимом в Ірані, підтримки тирана Асада в Сирії проти народного повстання та управління ліванським капіталізмом у рамках коаліційних урядів (що охоплює всі види ділових інтересів шиїтських капіталістів). Як сектантська шиїтська мусульманська організація (шиїти становлять близько 1/3 населення Лівану, подібно до мусульман-сунітів і християн) вони не можуть і не інтегрують інші релігійні групи в національно-визвольну боротьбу проти сіоністського ворога.
Отже, режими Ірану і Сирії, а також реакційні місцеві сили могли б чинити великий тиск на Хезболлу, щоб вона погодилася на припинення вогню, оскільки вони здебільшого зацікавлені в регіональній стабільності.
4. Ми розуміємо, що багато людей у Лівані вітають або навіть святкують угоду, оскільки вони страшенно постраждали від ізраїльського нападу. Так само ми знаємо, що ліванський Опір втратив багато мучеників. Проте соціалісти не можуть схвалити угоду про припинення вогню, тому що вона зраджує тривалу боротьбу палестинського народу в Газі. Фактично, весь конфлікт почався після 7 жовтня 2023 року, коли Хезболла відповіла на заклик ХАМАС приєднатися до боротьби проти сіоністської окупації. Показово, що Нетаньяху пояснив свою підтримку угоди тим, що вона «розділить фронти та ізолює ХАМАС». Крім того, угода тягне за собою небезпеку того, що вона може розширити вплив імперіалізму США і Франції на країну та її інститути. Ці великі держави в союзі з місцевими реакційними силами можуть спробувати використати офіційну ліванську армію як перешкоду для визвольної боротьби. Звичайно, це не гарантовано, і, зрештою, це залежить від співвідношення сил. Проте, угода про припинення вогню відкриває можливості для такого реакційного розвитку подій.
5. Водночас, однак, угода про припинення вогню також не є справжньою перемогою Ізраїлю. Щоправда, початковою метою правого уряду Нетаньяху було дозволити повернення поселенців у північний прикордонний регіон (мета, яку вони мали б досягти, якби припинення вогню зберігалося). Однак після того, як сіоністській армії вдалося вбити Насраллу та багатьох інших лідерів і вразити тисячі кадрів за допомогою сумнозвісної пейджерної атаки у вересні, Нетаньяху суттєво розширив цілі Ізраїлю і пообіцяв повне знищення Хезболли та трансформацію Близького Сходу. Угода про припинення вогню являє собою нездатність Нетаньяху досягти цих цілей. Це тим більше вірно, що Ізраїль став політично більш ізольованим у світовій громадській думці, ніж будь-коли раніше - насамперед завдяки безпрецедентному глобальному пропалестинському руху солідарності. Ця ізоляція також відображена в нещодавно виданому ордері на арешт Нетаньяху і Галланта Міжнародним Кримінальним Судом - перший випадок, коли цей суд виступив проти західних політиків. Незважаючи на коливання і примирливу політику лідерів Хезболли і палестинського опору, ця політична поразка Ізраїлю є дуже сильним ударом по сіонізму і всієї імперіалістичної політиці, оскільки масовий рух зрозуміє, що те, що тільки-но сталося, є ознакою того, що їхні головні вороги перебувають у поганому становищі, а, отже, з ними можна зіткнутися і перемогти. У цьому сенсі всі імперіалістичні держави і капіталізм загалом ослаблені.
6. Показово, що згідно з опитуванням, проведеним ізраїльським телеканалом Channel 13 News, 61% ізраїльтян вважають, що Ізраїль не переміг Хезболлу, і тільки 26% з них вважають, що Ізраїль переміг. 44% опитаних ізраїльтян підтримують угоду про припинення вогню з Хезболлою, тоді як 38% людей виступають проти угоди. 2/3 респондентів вважають, що війна в Газі має закінчитися. Це свідчить про те, що мегаманіакальна воєнна кампанія Нетаньяху зазнала серйозного удару.
7. Важко передбачити наступні кроки у війні. Нетаньяху і його міністри-фанатики, безумовно, намагатимуться відновити свій імідж переможця - найімовірніше, ще більше розширюючи свій геноцид у Газі та репресії на Західному березі. Сіоністи завжди були «найкращими» в боротьбі з жінками і дітьми. Також малоймовірно, що головний м'ясник відмовився від своєї мети «перекроїти Близький Схід». Отже, цілком можливо, що Ізраїль може відновити війну в Лівані або провести серйозну атаку на Іран найближчими місяцями.
Водночас уряд Нетаньяху завжди був крихким, і невдача в Лівані - стосовно їхніх власних максималістських цілей - може пожвавити протести з вимогою припинення вогню та обміну полоненими в Газі. З огляду на його численні скандали, сповнені корупції та зради, уряд Нетаньяху схильний зазнати краху в будь-який момент.
8. Революційна Комуністична Міжнародна Тенденція (RCIT) та її секція в Ізраїлі/окупованій Палестині - Інтернаціоналістична Соціалістична Ліга - знову заявляють про свою беззастережну підтримку героїчної боротьби опору сіоністському монстру на всіх фронтах. Ми продовжуємо підтримувати палестинські фракції - ХАМАС, PIJ, PFLP, DFLP, PRC тощо. - у їхній титанічній війні за виживання в Газі. Ми виступаємо за їхню воєнну перемогу, не надаючи політичної підтримки ХАМАС, Хезболлі та іншим дрібнобуржуазним націоналістичним або ісламістським організаціям.
9. Однак, щоб уникнути пастки зрадницької дипломатії буржуазних режимів, реакційного сектантства або саморуйнівного партизанського мілітаризму, робітничий клас і пригноблені маси в Палестині, Лівані та в усьому регіоні повинні організуватися в народні ради та міліції, які незалежні від усіх буржуазних сил. Найголовніше, їм потрібна революційна партія, що бореться за соціалістичну революцію на Близькому Сході.
10. У нинішній ситуації вкрай важливо посилити міжнародну мобілізацію на знак солідарності з палестинським народом. Сіоністську державу слід бойкотувати будь-якими необхідними засобами - від блокування будь-яких поставок зброї, економічного і фінансового бойкоту до розриву будь-яких зв'язків університетів з Ізраїлем. Аналогічним чином має бути посилена боротьба з будь-якими просіоністськими лідерами в робітничому русі. В арабських країнах маси повинні покласти край будь-яким спробам «нормалізації» стосунків із сіоністським монстром. Єгипет повинен прорвати облогу, протистояти ізраїльській армії і допомогти братам і сестрам. Зброя і допомога Опору! Стратегічне завдання - повалити всіх цих реакційних слуг Ізраїлю та імперіалістичних держав і замінити їх справжніми ро