Çelişkili Karaktere Sahip Savaşlarda Marksist Taktikler

Tácticas marxistas en guerras de carácter contradictorio

La tactique marxiste dans les guerres de caractères contradictoires

Táticas marxistas em guerras de caráter contraditório

Marxistische Taktiken in Kriegen mit widersprüchlichem Charakter

Марксистская тактика в войнах противоречивого характера

모순적 성격을 가진 전쟁에서 맑스주의 전술

Марксистська тактика у війнах суперечливого характеру

 

The Ukraine War and war threats in West Africa, the Middle East and East Asia show the necessity to understand the dual character of some conflicts

 

By Michael Pröbsting, Revolutionary Communist International Tendency (RCIT), 23 August 2023, www.thecommunists.net

 

 

 

We are living in extraordinary times where the accelerating contradictions of decaying capitalism increasingly provoke war and sabre-rattling. In addition to the escalating tensions between the imperialist Great Powers in East and West, [1] there is the ongoing Ukraine War, [2] a looming invasion of Niger by ECOWAS (with support of France and the EU), [3] a possible attack of the crisis-ridden Netanyahu government against Gaza, [4] Hezbollah in Lebanon and/or Iran (add to this the increasing presence of American troops and navy close to Iran), [5] the intensifying tensions between China and the Philippines in the South China Sea (the latter supported by the U.S.), [6] the long-standing Taiwan conflict between China and the U.S. [7] and, finally, the ever louder drums of war on the Korean Peninsula. [8]

 

At this place, we shall not repeat our analysis of each of these conflicts and refer readers to our respective documents. We shall rather deal with the methodological issues which constitute the basis for Marxists to elaborate the appropriate tactics in such conflicts. Let us go in media res.

 

There have been wars in history whose character was pretty obvious. Think about the various wars in the past when colonial powers invaded countries in Africa or Asia. Or, to take more actual examples, think about Russia’s two wars against the Chechen people 1994-96 and 1999-2008, the U.S. invasion of Afghanistan (2001) and Iraq (2003) or Israels four wars against Gaza in the years between 2008 and 2021 or its attack on Lebanon in 2006. [9]

 

These were clearly wars of imperialist powers against oppressed nations and semi-colonial countries – i.e. capitalist countries which are formally independent states, but which are economically and politically dominated by imperialist powers. [10] In such wars, the RCIT and other authentic socialists unconditionally sided with the oppressed and advocated their military victory against the imperialist aggressor. Shamefully, such obvious character of these wars did not prevent many self-proclaimed Marxists to fail in their anti-imperialist duty, i.e. they refused to call for the military victory of the oppressed nations and the defeat of the imperialist powers. But this was not the result of a complex character of the war but rather of these organisations’ rotten political method characterised by opportunist adaptation to imperialism.

 

 

 

Dual character – a dialectical “unity of opposites”

 

 

 

However, as we pointed out repeatedly, the acceleration of inter-imperialist rivalry – provoked by the combination of capitalist decay and the rise of new Great Powers like Russia and China – results not only in tensions between the Great Powers but also in an increasing number of conflicts involving oppressed nations which have a contradictory character. This is because such rivalry also accelerates the drive of imperialist powers to expand their spheres of influence in the semi-colonial world by any means necessary. In other words, inter-imperialist rivalry provokes not only more tensions between Great Powers or proxy conflicts but also more attacks on oppressed peoples. Hence, such inter-imperialist rivalry also provokes an increasing number of liberation wars.

 

Such conflicts can have a contradictory character as a consequence of the fact that the semi-colonial country in conflict with an imperialist state is at the same time allied – directly or indirectly – with one (or several) rivalling Great Power.

 

The RCIT characterises such conflicts as wars with a dual character. This means that they entail both the character of a liberation war as well as one of inter-imperialist rivalry. The task of Marxists is to understand the dialectical nature of such conflicts as an “unity of opposites” which are in constant struggle with each other. At the same time, it is crucial for Marxists to determine the “general direction of development“, as the Soviet philosopher Abram Deborin emphasised, i.e. to identify the main character of such a conflict. ^[11] In other words, Marxists have to understand the main feature of conflict’s essence (“The truth of being is essence“, as Hegel appropriately said.) ^[12]

 

A concrete analysis of such wars is particularly important as we see an increasing number of conflicts which have such combined or dual character. In the case of the Ukraine War, the Western powers support the Ukraine with military aid. However, this has – at least until now – not qualitatively changed the character of the war, i.e. it remains, first and foremost, a just war of national defence of the Ukraine against Russian imperialism which socialists have to support.

 

In Niger, the junta of General Tiani tries to bring in Russian Wagner mercenaries and is allied with pro-Russian states (like Mali and Burkina Faso). Still Niger’s resistance against the invasion of ECOWAS troops (with French and EU support) would have a progressive character. The same is the case if war starts between Israel resp. the U.S and Iran or between the U.S. (and/or South Korea) and North Korea. In such conflicts, the RCIT advocates the defence of semi-colonial countries like Iran or North Korea against the imperialist aggressor (resp. its proxy). Naturally, such defence does not imply any political support for the bourgeois and dictatorial regimes at the top of these countries.

 

However, while we side with the oppressed nation against the imperialist enemy, we strictly oppose not only the latter but all Great Powers. Hence, we reject any support for sanctions, protectionism or armament of one Great Power against its rivals.

 

In cases where the element of inter-imperialist rivalry is the main feature of a conflict’s essence, the RCIT does not side with one camp but advocate a revolutionary defeatist position against both ("dual defeatism"). This means socialists advocate strict opposition against both camps and try to utilise the war in order to advance the class struggle against each government.

 

This is the case, as things are now, in the Taiwan conflict as well as in the conflict between China and the Philippines. This does not mean that we deny the existence of an element of national right of self-determination of Taiwan or the Philippines against Chinese imperialism. However, due to the concrete configuration of the conflicts and the relation of forces, such national element is, at least for now, subordinated to the inter-imperialist rivalry.

 

Finally, it is important to recognise that the character of a conflict can change in the course of time. It is exactly because of the dual character of such conflicts, because of their essence as dialectical “unity of opposites”, that the main feature of its character can change. Development is evolvement of inner contradictions, and it is not for nothing that Lenin called Hegel’s dialectic a “profound doctrine of development”. ^[13] Such development is caused by the inner contradictions of a given phenomenon (“Development is the ‘struggle’ of opposites“) and this process can result in the transformation of quantity into quality. ^[14]

 

Hence, Marxists have to analyse the concrete evolvement of a given conflict and determine if its initially dominant element – e.g. its primary character as a liberation war – weakens and the other, initially subordinated, element – inter-imperialist rivalry – becomes stronger. If such a process of transformation crosses the Rubicon, the nature of a given conflict changes. In such a case, Marxists have to adapt their tactics and replace the defence of the semi-colonial country with a dual-defeatist position. We have recently discussed this issue in some detail in several documents about the Ukraine War. [15]

 

 

 

Social-Imperialism and dogmatic abstentionism

 

 

 

Such an analysis of the contradictory nature of conflicts and its evolvement is not an abstract, academic exercise. It is rather an indispensable task of Marxists since it constitutes the basis for a correct understanding of the conflict, and consequential the elaboration of the correct tactics. A wrong analysis is the certain guide to wrong tactics. Hence, given the fact that the world situation is marked with an increasing number of wars with contradictory, dual nature, it is of growing importance for Marxists to acquire such a dialectical method in analysing conflicts and deriving the necessary tactics.

 

Unfortunately, most self-proclaimed socialists refuse to recognise such complex character of these conflicts – a failure which has all kinds of disastrous consequences. Many effectively side with one imperialist power. Examples for such social-imperialists are e.g. the Stalinist-Putinistas who hail Russia in its war of aggression against the Ukraine or who take the side of China. Others take the side of the oppressed country against a Great Power but ignore the interference of the imperialist rival or do not oppose the chauvinist policy of this rival. This is the case with some supporters of the Ukraine who don’t oppose the policy of sanctions by NATO against Russia or who don’t resolutely oppose the accession of the Ukraine or of other European countries to NATO or the EU. Another example for such adaptation to social-imperialism are those “anti-imperialists” who support Niger or Iran against the Western aggressor but fail to oppose – or even welcome – the interference of Russia.

 

Other socialists refuse such adaptation to social-imperialism but replace a concrete analysis of these conflicts with the dogma that all wars, where imperialist powers interfere on both sides in one way or another, would be automatically conflicts between “proxies” of Great Powers. As a consequence, they refuse to support the oppressed nations but advocate a reactionary abstentionist position. Such a policy negates the subjectivity of oppressed peoples and their actual struggles against imperialist domination. This is no better than “socialists” who fail to support workers in an enterprise who are on strike for higher wages by saying that such support would only help the capitalist rivals in other corporations. Behind their approach lies, as we elaborated in detail somewhere else, accommodation to imperialism. It is a method which the RCIT calls “neo-imperialist economism.” ^[16]

 

Obviously, such “socialists” are useless sectarians. One does not weaken imperialism by abstractly opposing each and every struggle which is not “pure” but influenced by reactionary or even imperialist forces. One has to take concrete struggles as they are with all their inner contradictions. In order to fight back reactionary or imperialist influences, socialists need to join such struggles and fight the enemy from within and not via smart-alecky comments.

 

As Lenin correctly noted in 1916, at the climax of World War I: “The general staffs in the current war are doing their utmost to utilise any national and revolutionary movement in the enemy camp: the Germans utilise the Irish rebellion, the French—the Czech movement, etc. They are acting quite correctly from their own point of view. A serious war would not be treated seriously if advantage were not taken of the enemy’s slightest weakness and if every opportunity that presented itself were not seized upon, the more so since it is impossible to know beforehand at what moment, where, and with what force some powder magazine will “explode”. We would be very poor revolutionaries if, in the proletariat’s great war of liberation for socialism, we did not know how to utilise every popular movement against every single disaster imperialism brings in order to intensify and extend the crisis.” ^[17]

 

 

 

A method based on the class character of the parties involved and the totality of their interests

 

 

 

Without a Marxist compass, socialists are lost in a world situation increasingly characterised by conflicts with a contradictory, dual character. In order to determine the character of a conflict (including its possible change over time), one needs to examine the class character of all parties involved as well as the totality of their interests as they evolve before resp. in the course of the war.

 

Such an approach requires, first and foremost, to understand the class nature of the states involved. Trotsky once noted: “To teach the workers correctly to understand the class character of the state – imperialist, colonial, workers’—and the reciprocal relations between them, as well as the inner contradictions in each of them, enables the workers to draw correct practical conclusions in situation.” ^[18] Today, there exist no workers states (even not bureaucratically degenerated ones like the USSR or China before 1991/92). As we elaborated in our works, modern countries can basically be divided into imperialist states and semi-colonies (without ignoring all kind of shades within such categories). [19]

 

From this follows that a precondition for recognising the character of conflicts today is, among others, the correct understanding of the class character of new Great Powers like Russia [20] and China. [21] As we have noted repeatedly, many socialists have refused to recognise the imperialist character of these states which can not but result in political confusion and wrong tactics.

 

As a result of China’s and Russia’s rise as imperialist powers, old alliances are undermined and new alliances emerge resp. can develop in the future. Think, for example, about China’s and Russia’s expansion of influence in the Middle East or in Africa at the cost of the U.S.

 

As a matter of principle, Marxists are obligated to support semi-colonial countries against imperialist states. However, one must not turn such principle into an abstract dogma. It is also necessary to analyse each conflict in its concrete historical evolvement. Is it a conflict with a long history of oppression and domination or not? Likewise, one has to study the relationship of this or that semi-colonial country to a given imperialist power; likewise, which influence do other conflicts have on a given war. Such an analysis is important also in order to determine the possible change of the character of a conflict over time.

 

To take a few examples. In the case of the Ukraine, it is well-known that this people suffered from national oppression by Russia for more than one and a half centuries with only brief interruptions. True, Western imperialism expanded its influence in terms of economic domination since the Ukraine became an independent state in 1991 (which, however, did not eliminate Russia’s economic dominance). [22] On the other hand, when Putin invaded the Ukraine in February 2022, he tried to transform the country’s position from a semi-colony into a foreign-occupied colony (similar to what the U.S. did in Afghanistan and Iraq two decades earlier).

 

In the case of Niger, this country has been dominated for about a century by French imperialism – first as a colony and, since it became formally independent in 1960, as a semi-colony. The popular hatred in Niger against the French is based on this profound historical fact. The sympathies for Putin and Russia by sectors of the masses is without doubt a reactionary phenomenon. But it has a historical basis in the simple fact that Russia has never played any relevant role in West Africa and is viewed as an opponent of Western powers.

 

In the case of Taiwan, there exists without doubt a national element since the native Taiwanese people – in contrast to the KMT apparatus which invaded the country after its defeat against the Maoists in 1947 – always had a specific identity. The Chinese communists initially recognised this fact but later – since World War II – strictly denied it. [23] On the other hand, Taiwan as a separate entity since 1947 has always been a semi-colony which totally owed its existence to U.S. imperialism.

 

Another example from the recent past is the contradictory role of the YPG/PKK in Syria which, on one hand, defended the Kurdish people against Daesh but, on the other hand, played a crucial role in the occupation of large parts of the country by American troops.

 

It is only such a dialectical and historic approach which allows Marxists to elaborate a correct understanding of a conflict which in turn is the basis for taking a correct position with the consequential tactics.

 

We think that a world situation with an increasing number of conflicts with contradictory character will provoke growing confusion and division among socialists. Many will stand on the wrong side of the barricades. It is all the more urgent for authentic revolutionaries who agree on a dialectical, class-based approach to wars and who share common positions on the major conflicts in the current world situation to join forces. The RCIT looks forward to work together with such comrades in jointly building a revolutionary party – nationally and internationally!

 

 

Ukrayna Savaşı ve Batı Afrika, Orta Doğu ve Doğu Asya'daki savaş tehditleri, bazı çatışmaların ikili karakterini anlamanın gerekliliğini göstermektedir.

 

Michael Pröbsting, Devrimci Komünist Enternasyonal Eğilim (RCIT), 23 Ağustos 2023, www.thecommunists.net

 

 

 

Çürüyen kapitalizmin hızlanan çelişkilerinin giderek daha fazla savaşa ve kılıçların çekilmesine neden olduğu olağanüstü zamanlarda yaşıyoruz. Doğu ve Batı'daki emperyalist büyük güçler arasında tırmanan gerilimlere ek olarak,^[1] devam eden Ukrayna Savaşı,^[2] ECOWAS'ın (Fransa ve AB'nin desteğiyle) Nijer'i işgali,^[3] kriz içindeki Netanyahu hükümetinin Gazze'ye yönelik olası bir saldırısı var,^[4] Lübnan'daki Hizbullah ve/veya İran (buna Amerikan birliklerinin ve donanmasının İran yakınlarındaki artan varlığını da ekleyin),^[5] Güney Çin Denizi'nde Çin ve Filipinler arasında artan gerilim (ikincisi ABD tarafından desteklenmektedir)^[6] Çin ve ABD arasında uzun süredir devam eden Tayvan anlaşmazlığı^[7] ve son olarak Kore Yarımadası'nda giderek yükselen savaş tamtamları.^[8]

 

Burada, bu çatışmaların her birine ilişkin analizimizi tekrarlamayacak ve okuyucuları ilgili belgelerimize yönlendireceğiz. Daha ziyade, Marksistlerin bu tür çatışmalarda uygun taktikleri geliştirmelerine temel teşkil eden metodolojik meselelerle ilgileneceğiz. Medya res'e geçelim.

 

Tarihte karakteri oldukça açık olan savaşlar olmuştur. Geçmişte sömürgeci güçlerin Afrika veya Asya'daki ülkeleri işgal ettiği çeşitli savaşları düşünün. Ya da daha güncel örnekler vermek gerekirse, Rusya'nın 1994-96 ve 1999-2008 yılları arasında Çeçen halkına karşı yürüttüğü iki savaşı, ABD'nin Afganistan (2001) ve Irak (2003) işgallerini ya da İsrail'in 2008-2021 yılları arasında Gazze'ye karşı yürüttüğü dört savaşı veya 2006 yılında Lübnan'a yaptığı saldırıyı düşünün.^[9]

 

Bunlar açıkça emperyalist güçlerin ezilen uluslara ve yarı-sömürge ülkelere - yani resmi olarak bağımsız devletler olan, ancak ekonomik ve siyasi olarak emperyalist güçlerin hakimiyetinde olan kapitalist ülkelere - karşı savaşlarıydı.^[10] Bu tür savaşlarda RCIT ve diğer otantik sosyalistler kayıtsız şartsız ezilenlerin yanında yer almış ve onların emperyalist saldırgana karşı askeri zaferini savunmuşlardır. Utanç verici bir şekilde, bu savaşların bu kadar açık karakteri, kendini Marksist ilan eden birçok kişinin anti-emperyalist görevlerinde başarısız olmalarını engellemedi, yani ezilen ulusların askeri zaferi ve emperyalist güçlerin yenilgisi için çağrıda bulunmayı reddettiler. Ancak bu, savaşın karmaşık karakterinden ziyade, bu örgütlerin emperyalizme oportünist adaptasyonla karakterize olan çürümüş siyasi yöntemlerinin bir sonucuydu.

 

Çift karakter - diyalektik bir "karşıtların birliği"

 

Bununla birlikte, defalarca belirttiğimiz gibi, kapitalist çürüme ile Rusya ve Çin gibi yeni Büyük Güçlerin yükselişinin birleşiminin kışkırttığı emperyalistler arası rekabetin hızlanması, yalnızca Büyük Güçler arasındaki gerilimlere değil, aynı zamanda ezilen ulusları içeren ve çelişkili bir karaktere sahip olan çatışmaların sayısının artmasına da yol açmaktadır. Çünkü bu tür bir rekabet, emperyalist güçlerin yarı-sömürge dünyasındaki nüfuz alanlarını her ne şekilde olursa olsun genişletme güdüsünü de hızlandırmaktadır. Başka bir deyişle, emperyalistler arası rekabet sadece Büyük Güçler arasında daha fazla gerilime ya da vekalet çatışmalarına değil, aynı zamanda ezilen halklara yönelik daha fazla saldırıya da neden olmaktadır. Dolayısıyla, bu tür emperyalistler arası rekabet aynı zamanda artan sayıda kurtuluş savaşına da neden olmaktadır.

 

Bu tür çatışmalar, emperyalist bir devletle çatışma halindeki yarı-sömürge ülkenin aynı zamanda rakip Büyük Güçlerden biriyle (ya da birkaçıyla) doğrudan ya da dolaylı olarak müttefik olmasının bir sonucu olarak çelişkili bir karaktere sahip olabilir.

 

RCIT bu tür çatışmaları ikili karaktere sahip savaşlar olarak nitelendirmektedir. Bu, hem bir kurtuluş savaşı hem de emperyalistler arası rekabet karakterine sahip oldukları anlamına gelir. Marksistlerin görevi, bu tür çatışmaların diyalektik doğasını, birbirleriyle sürekli mücadele halinde olan bir "karşıtların birliği" olarak anlamaktır. Aynı zamanda, Sovyet filozof Abram Deborin'in vurguladığı gibi, Marksistler için "genel gelişme yönünü" belirlemek, yani böyle bir çatışmanın ana karakterini tanımlamak çok önemlidir.^[11] Başka bir deyişle, Marksistler çatışmanın özünün ana özelliğini anlamak zorundadırlar ("Varlığın hakikati özdür", Hegel'in uygun bir şekilde söylediği gibi.)^[12]

 

Bu tür savaşların somut bir analizi, bu tür birleşik veya ikili karaktere sahip çatışmaların sayısının arttığını gördüğümüz için özellikle önemlidir. Ukrayna Savaşı örneğinde, Batılı güçler Ukrayna'yı askeri yardımla desteklemektedir. Ancak bu durum -en azından şimdiye kadar- savaşın niteliğini değiştirmemiştir, yani savaş her şeyden önce Ukrayna'nın Rus emperyalizmine karşı verdiği ve sosyalistlerin desteklemesi gereken haklı bir ulusal savunma savaşı olmaya devam etmektedir.

 

Nijer'de General Tiani cuntası Rus Wagner paralı askerlerini getirmeye çalışıyor ve Rus yanlısı devletlerle (Mali ve Burkina Faso gibi) ittifak yapıyor. Yine de Nijer'in ECOWAS birliklerinin (Fransız ve AB desteğiyle) işgaline karşı direnişi ilerici bir karaktere sahip olacaktır. Aynı durum İsrail ile ABD ve İran arasında ya da ABD (ve/veya Güney Kore) ile Kuzey Kore arasında savaş çıkması halinde de geçerlidir. Bu tür çatışmalarda RCIT, İran ya da Kuzey Kore gibi yarı-sömürge ülkelerin emperyalist saldırgana (ya da onun vekiline) karşı savunulmasını savunur. Doğal olarak böyle bir savunma, bu ülkelerin tepesindeki burjuva ve diktatör rejimlere herhangi bir siyasi destek anlamına gelmemektedir.

 

Bununla birlikte, emperyalist düşmana karşı ezilen ulusun yanında yer alırken, sadece emperyalist düşmana değil, tüm Büyük Güçlere kesinlikle karşı çıkıyoruz. Bu nedenle, bir Büyük Gücün rakiplerine karşı yaptırım, korumacılık ya da silahlanmaya yönelik her türlü desteğini reddediyoruz.

 

Emperyalistler arası rekabet unsurunun bir çatışmanın özünün temel özelliği olduğu durumlarda, RCIT bir kampın yanında yer almaz, her ikisine karşı da devrimci bir bozguncu pozisyonu savunur ("ikili bozgunculuk"). Bu, sosyalistlerin her iki kampa karşı da katı bir muhalefeti savunduğu ve savaşı her iki hükümete karşı sınıf mücadelesini ilerletmek için kullanmaya çalıştığı anlamına gelir.

 

Şu anda olduğu gibi, Tayvan çatışmasında ve Çin ile Filipinler arasındaki çatışmada da durum budur. Bu, Tayvan ya da Filipinler'in Çin emperyalizmine karşı ulusal kendi kaderini tayin hakkı unsurunun varlığını inkar ettiğimiz anlamına gelmemektedir. Ancak, çatışmaların somut yapısı ve güçler ilişkisi nedeniyle, bu ulusal unsur, en azından şimdilik, emperyalistler arası rekabete tabi kılınmıştır.

 

Son olarak, bir çatışmanın karakterinin zaman içinde değişebileceğini kabul etmek önemlidir. Tam da bu tür çatışmaların ikili karakteri nedeniyle, diyalektik "karşıtların birliği" olarak özleri nedeniyle, karakterinin ana özelliği değişebilir. Gelişme, iç çelişkilerin evrimleşmesidir ve Lenin'in Hegel'in diyalektiğini "derin bir gelişme doktrini" olarak adlandırması boşuna değildir.^[13] Bu tür bir gelişme, verili bir olgunun iç çelişkilerinden kaynaklanır ("Gelişme karşıtların 'mücadelesidir'") ve bu süreç niceliğin niteliğe dönüşmesiyle sonuçlanabilir.^[14]

 

Bu nedenle, Marksistler verili bir çatışmanın somut gelişimini analiz etmeli ve başlangıçta baskın olan unsurun - örneğin bir kurtuluş savaşı olarak birincil karakterinin - zayıflayıp zayıflamadığını ve başlangıçta ikincil olan diğer unsurun - emperyalistler arası rekabet - güçlenip güçlenmediğini belirlemelidir. Böyle bir dönüşüm süreci Rubicon'u geçerse, verili bir çatışmanın doğası değişir. Böyle bir durumda Marksistler taktiklerini uyarlamak ve yarı-sömürge ülkeyi savunmanın yerine çifte bozguncu bir pozisyon almak zorunda kalırlar. Bu konuyu yakın zamanda Ukrayna Savaşı ile ilgili çeşitli belgelerde ayrıntılı olarak tartıştık.^[15]

 

Sosyal-Emperyalizm ve dogmatik çekimserlik

 

Çatışmaların çelişkili doğasının ve gelişiminin böyle bir analizi soyut, akademik bir egzersiz değildir. Aksine, çatışmanın doğru bir şekilde anlaşılması ve bunun sonucunda doğru taktiklerin geliştirilmesi için temel oluşturduğundan Marksistlerin vazgeçilmez bir görevidir. Yanlış bir analiz, yanlış taktiklerin kesin rehberidir. Dolayısıyla, dünyadaki durumun çelişkili, ikili doğaya sahip savaşların sayısının artmasıyla belirginleştiği gerçeği göz önüne alındığında, Marksistlerin çatışmaları analiz etmede ve gerekli taktikleri türetmede böyle bir diyalektik yöntem edinmeleri giderek artan bir öneme sahiptir.

 

Ne yazık ki, kendini sosyalist ilan edenlerin çoğu bu çatışmaların bu karmaşık karakterini tanımayı reddediyor - her türlü feci sonucu olan bir başarısızlık. Birçoğu etkin bir şekilde tek bir emperyalist gücün yanında yer almaktadır. Bu tür sosyal-emperyalistlere örnek olarak, Ukrayna'ya karşı saldırganlık savaşında Rusya'yı selamlayan ya da Çin'in yanında yer alan Stalinist-Putinistler verilebilir. Diğerleri ise bir Büyük Güce karşı ezilen ülkenin tarafını tutmakta ancak emperyalist rakibin müdahalesini görmezden gelmekte ya da bu rakibin şovenist politikasına karşı çıkmamaktadır. NATO'nun Rusya'ya karşı yaptırım politikasına karşı çıkmayan ya da Ukrayna'nın ya da diğer Avrupa ülkelerinin NATO'ya ya da AB'ye katılımına kararlılıkla karşı çıkmayan bazı Ukrayna destekçileri için durum böyledir. Sosyal-emperyalizme bu şekilde uyum sağlamanın bir başka örneği de Batılı saldırganlara karşı Nijer ya da İran'ı destekleyen ama Rusya'nın müdahalesine karşı çıkmayan, hatta bunu hoş karşılamayan "anti-emperyalistlerdir".

 

Diğer sosyalistler sosyal-emperyalizme bu tür bir adaptasyonu reddediyor, ancak bu çatışmaların somut bir analizini, emperyalist güçlerin her iki tarafa da şu ya da bu şekilde müdahale ettiği tüm savaşların otomatik olarak Büyük Güçlerin "vekilleri" arasındaki çatışmalar olacağı dogmasıyla değiştiriyorlar. Sonuç olarak, ezilen ulusları desteklemeyi reddediyor, ancak gerici bir çekimserlik pozisyonunu savunuyorlar. Böyle bir politika, ezilen halkların öznelliğini ve emperyalist tahakküme karşı fiili mücadelelerini yadsımaktadır. Bu, bir işletmede daha yüksek ücretler için greve giden işçileri, böyle bir desteğin yalnızca diğer şirketlerdeki kapitalist rakiplere yardımcı olacağını söyleyerek desteklemeyen "sosyalistlerden" daha iyi değildir. Bu yaklaşımın arkasında, başka bir yerde ayrıntılı olarak açıkladığımız gibi, emperyalizmle uzlaşma yatmaktadır. Bu, RCIT'nin "neo-emperyalist ekonomizm" olarak adlandırdığı bir yöntemdir.^[16]

 

Açıktır ki, bu tür "sosyalistler" işe yaramaz sekterlerdir. "Saf" olmayan ama gerici ve hatta emperyalist güçlerden etkilenen her mücadeleye soyut bir şekilde karşı çıkarak emperyalizmi zayıflatamazsınız. Somut mücadeleleri tüm iç çelişkileriyle birlikte olduğu gibi ele almak gerekir. Gerici ya da emperyalist etkilere karşı savaşmak için sosyalistlerin bu tür mücadelelere katılması ve düşmanla ukalaca yorumlarla değil içeriden savaşması gerekir.

 

Lenin'in 1916'da, I. Dünya Savaşı'nın doruk noktasında doğru bir şekilde belirttiği gibi:

 

"Mevcut savaşta genelkurmaylar düşman kampındaki her türlü ulusal ve devrimci hareketi kullanmak için ellerinden geleni yapıyorlar: Almanlar İrlanda isyanını, Fransızlar Çek hareketini vb. kullanıyorlar. Kendi bakış açılarına göre oldukça doğru hareket ediyorlar. Düşmanın en ufak bir zayıflığından yararlanılmasaydı ve ortaya çıkan her fırsat değerlendirilmeseydi, ciddi bir savaş ciddiye alınmazdı, çünkü bir barut deposunun hangi anda, nerede ve hangi güçle "patlayacağını" önceden bilmek imkansızdır. Proletaryanın sosyalizm için verdiği büyük kurtuluş savaşında, emperyalizmin krizi yoğunlaştırmak ve genişletmek için getirdiği her bir felakete karşı her bir halk hareketini nasıl kullanacağımızı bilmezsek çok zavallı devrimciler oluruz."^[17]

 

İlgili tarafların sınıf karakterine ve çıkarlarının bütünlüğüne dayanan bir yöntem

 

Marksist bir pusula olmadan sosyalistler, çelişkili ve ikili bir karaktere sahip çatışmalarla giderek daha fazla karakterize olan bir dünya durumunda kaybolurlar. Bir çatışmanın karakterini (zaman içindeki olası değişimi de dahil olmak üzere) belirlemek için, ilgili tüm tarafların sınıf karakterinin yanı sıra, savaştan önce ve savaş sırasında gelişen çıkarlarının toplamını da incelemek gerekir.

 

Böyle bir yaklaşım, her şeyden önce, ilgili devletlerin sınıfsal doğasını anlamayı gerektirir. Troçki bir keresinde şöyle demişti: "İşçilere devletlerin -emperyalist, sömürgeci, işçi- sınıfsal karakterini, aralarındaki karşılıklı ilişkileri ve her birindeki iç çelişkileri doğru bir şekilde anlamayı öğretmek, işçilerin durumdan doğru pratik sonuçlar çıkarmasını sağlar."^[18] Bugün hiçbir işçi devleti yoktur (1991/92 öncesi SSCB ya da Çin gibi bürokratik olarak yozlaşmış olanlar bile). Çalışmalarımızda ayrıntılı olarak ele aldığımız gibi, modern ülkeler temel olarak emperyalist devletler ve yarı-sömürgeler olarak ikiye ayrılabilir (bu kategoriler içindeki her türlü tonu göz ardı etmeden).^[19]

 

Buradan, günümüzdeki çatışmaların karakterini tanımanın önkoşulunun, diğerlerinin yanı sıra, Rusya^[20] ve Çin gibi yeni Büyük Güçlerin sınıf karakterinin doğru anlaşılması olduğu sonucu çıkmaktadır.^[21] Defalarca belirttiğimiz gibi, birçok sosyalist bu devletlerin emperyalist karakterini tanımayı reddetmiştir ki bu da siyasi kafa karışıklığına ve yanlış taktiklere yol açmaktan başka bir işe yaramamaktadır.

 

Çin ve Rusya'nın emperyalist güçler olarak yükselişinin bir sonucu olarak, eski ittifaklar zayıflamakta ve gelecekte gelişebilecek yeni ittifaklar ortaya çıkmaktadır. Örneğin, Çin ve Rusya'nın Ortadoğu'da ya da Afrika'da ABD'nin aleyhine nüfuzlarını genişletmelerini düşünün.

 

Marksistler ilke olarak emperyalist devletlere karşı yarı-sömürge ülkeleri desteklemekle yükümlüdür. Ancak bu ilkeyi soyut bir dogmaya dönüştürmemek gerekir. Ayrıca her çatışmayı kendi somut tarihsel gelişimi içinde analiz etmek gerekir. Uzun bir baskı ve tahakküm geçmişi olan bir çatışma mıdır, değil midir? Aynı şekilde, şu ya da bu yarı-sömürge ülkenin belirli bir emperyalist güçle ilişkisini incelemek gerekir; aynı şekilde, diğer çatışmaların belirli bir savaş üzerinde ne gibi etkileri vardır. Böyle bir analiz, bir çatışmanın karakterinin zaman içindeki olası değişimini belirlemek için de önemlidir.

 

Birkaç örnek vermek gerekirse. Ukrayna örneğinde, bu halkın sadece kısa kesintilerle bir buçuk asırdan fazla bir süre boyunca Rusya'nın ulusal baskısına maruz kaldığı iyi bilinmektedir. Doğru, Batı emperyalizmi Ukrayna'nın 1991'de bağımsız bir devlet olmasından bu yana ekonomik hakimiyet açısından etkisini genişletti (ancak bu Rusya'nın ekonomik hakimiyetini ortadan kaldırmadı).^[22] Öte yandan Putin Şubat 2022'de Ukrayna'yı işgal ettiğinde, ülkenin konumunu bir yarı sömürgeden yabancı işgali altındaki bir sömürgeye dönüştürmeye çalıştı (ABD'nin yirmi yıl önce Afganistan ve Irak'ta yaptığına benzer şekilde).

 

Nijer örneğine gelince, bu ülke yaklaşık bir asır boyunca Fransız emperyalizminin egemenliği altında kaldı - önce bir sömürge olarak ve 1960'ta resmen bağımsızlığını kazandığından beri de bir yarı-sömürge olarak. Nijer'de Fransızlara karşı duyulan halk nefreti bu derin tarihsel gerçeğe dayanmaktadır. Kitlelerin bir bölümünün Putin ve Rusya'ya sempati duyması kuşkusuz gerici bir olgudur. Ancak Rusya'nın Batı Afrika'da hiçbir zaman önemli bir rol oynamamış olması ve Batılı güçlerin rakibi olarak görülmesi gibi basit bir tarihsel temele sahiptir.

 

Tayvan örneğinde, yerli Tayvan halkı -1947'de Maoistlere karşı yenilgiye uğradıktan sonra ülkeyi işgal eden KMT aygıtının aksine- her zaman belirli bir kimliğe sahip olduğu için şüphesiz ulusal bir unsur vardır. Çinli komünistler başlangıçta bu gerçeği kabul etseler de daha sonra -İkinci Dünya Savaşından bu yana- bunu kesin bir dille reddetmişlerdir.^[23] Öte yandan, 1947'den beri ayrı bir varlık olarak Tayvan, varlığını tamamen ABD emperyalizmine borçlu olan bir yarı sömürge olmuştur.

 

Yakın geçmişten bir başka örnek de Suriye'de bir yandan IŞİD'e karşı Kürt halkını savunan ama diğer yandan ülkenin büyük bölümünün Amerikan birlikleri tarafından işgal edilmesinde önemli bir rol oynayan YPG/PKK'nın çelişkili rolüdür.

 

Marksistlerin bir çatışmaya ilişkin doğru bir kavrayış geliştirmelerine olanak tanıyan ve bunun sonucunda da taktiklerle doğru bir pozisyon almanın temelini oluşturan, yalnızca böylesi bir diyalektik ve tarihsel yaklaşımdır.

 

Çelişkili karaktere sahip çatışmaların giderek arttığı bir dünya durumunun sosyalistler arasında giderek artan bir kafa karışıklığına ve bölünmeye yol açacağını düşünüyoruz. Pek çok kişi barikatların yanlış tarafında duracaktır. Savaşlara diyalektik, sınıf temelli bir yaklaşım konusunda hemfikir olan ve mevcut dünya durumundaki başlıca çatışmalar konusunda ortak pozisyonları paylaşan otantik devrimcilerin güçlerini birleştirmesi çok daha acil bir durumdur. RCIT, ulusal ve uluslararası düzeyde devrimci bir partinin inşasında bu yoldaşlarla birlikte çalışmayı dört gözle beklemektedir!

 

 

La guerra de Ucrania y las amenazas de guerra en África occidental, Oriente Medio y Asia oriental muestran la necesidad de comprender el carácter dual de algunos conflictos.

 

Por Michael Pröbsting, Corriente Comunista Revolucionaria Internacional (CCRI), 23 de agosto de 2023, www.thecommunists.net

 

 

 

Vivimos en tiempos extraordinarios en los que las contradicciones aceleradas del capitalismo en decadencia provocan cada vez más guerras y ruidos de sables. Además de las crecientes tensiones entre las grandes potencias imperialistas del Este y del Oeste, ^[1] está la actual guerra de Ucrania, ^[2] una inminente invasión de Níger por parte de la CEDEAO (con el apoyo de Francia y la UE), ^[3] un posible ataque del gobierno de Netanyahu, asolado por la crisis. contra Gaza, ^[4] Hezbolá en el Líbano y/o Irán (a esto se suma la creciente presencia de tropas y marinas estadounidenses cerca de Irán), ^[5] la intensificación de las tensiones entre China y Filipinas en el Mar de China Meridional (esta última apoyada por Estados Unidos), ^[6] el prolongado conflicto de Taiwán entre China y Estados Unidos ^[7] y, finalmente, los tambores de guerra cada vez más fuertes en la Península de Corea. ^[8]

 

En este lugar, no repetiremos nuestro análisis de cada uno de estos conflictos y remitiremos a los lectores a nuestros respectivos documentos. Más bien nos ocuparemos de las cuestiones metodológicas que constituyen la base para que los marxistas elaboren las tácticas apropiadas en tales conflictos. Vayamos in media res.

 

Ha habido guerras en la historia cuyo carácter era bastante obvio. Piense en las diversas guerras del pasado cuando las potencias coloniales invadieron países de África o Asia. O, para tomar ejemplos más reales, pensemos en las dos guerras de Rusia contra el pueblo checheno entre 1994-96 y 1999-2008, la invasión estadounidense de Afganistán (2001) e Irak (2003) o las cuatro guerras de Israel contra Gaza en los años comprendidos entre 2008 y 2008. 2021 o su ataque al Líbano en 2006. ^[9]

 

Estas fueron claramente guerras de potencias imperialistas contra naciones oprimidas y países semicoloniales, es decir, países capitalistas que son estados formalmente independientes, pero que están económica y políticamente dominados por potencias imperialistas. ^[10] En tales guerras, la CCRI y otros socialistas auténticos se pusieron incondicionalmente del lado de los oprimidos y defendieron su victoria militar contra el agresor imperialista. Vergonzosamente, el carácter tan obvio de estas guerras no impidió que muchos autoproclamados marxistas fracasaran en su deber antiimperialista, es decir, se negaron a pedir la victoria militar de las naciones oprimidas y la derrota de las potencias imperialistas. Pero esto no fue el resultado de un carácter complejo de la guerra sino más bien del podrido método político de estas organizaciones caracterizado por una adaptación oportunista al imperialismo.

 

 

 

Carácter dual: una dialéctica “unidad de contrarios”

 

 

 

Sin embargo, como señalamos repetidamente, la aceleración de la rivalidad interimperialista –provocada por la combinación de la decadencia capitalista y el surgimiento de nuevas grandes potencias como Rusia y China– resulta no sólo en tensiones entre las grandes potencias sino también en un número cada vez mayor de de conflictos que involucran a naciones oprimidas y que tienen un carácter contradictorio. Esto se debe a que dicha rivalidad también acelera el impulso de las potencias imperialistas para expandir sus esferas de influencia en el mundo semicolonial por cualquier medio necesario. En otras palabras, la rivalidad interimperialista provoca no sólo más tensiones entre las grandes potencias o conflictos por poderes sino también más ataques a los pueblos oprimidos. Por lo tanto, esa rivalidad interimperialista también provoca un número cada vez mayor de guerras de liberación.

 

Tales conflictos pueden tener un carácter contradictorio como consecuencia del hecho de que el país semicolonial en conflicto con un Estado imperialista está al mismo tiempo aliado –directa o indirectamente– con una (o varias) grandes potencias rivales.

 

La CCRI califica estos conflictos de guerras de doble carácter. Esto significa que entrañan tanto el carácter de una guerra de liberación como el de rivalidad interimperialista. La tarea de los marxistas es comprender la naturaleza dialéctica de tales conflictos como una “unidad de opuestos” que están en constante lucha entre sí. Al mismo tiempo, es crucial para los marxistas determinar la “dirección general del desarrollo”, como enfatizó el filósofo soviético Abram Deborin, es decir, identificar el personaje principal de tal conflicto. ^[11] En otras palabras, los marxistas tienen que comprender la característica principal de la esencia del conflicto (“La verdad del ser es la esencia”, como acertadamente dijo Hegel). ^[12]

 

Un análisis concreto de esas guerras es particularmente importante dado que vemos un número cada vez mayor de conflictos que tienen ese carácter combinado o dual. En el caso de la guerra de Ucrania, las potencias occidentales apoyan a Ucrania con ayuda militar. Sin embargo, esto – al menos hasta ahora – no ha cambiado cualitativamente el carácter de la guerra, es decir, sigue siendo, ante todo, una guerra justa de defensa nacional de Ucrania contra el imperialismo ruso que los socialistas deben apoyar.

 

En Níger, la junta del general Tiani intenta traer mercenarios rusos Wagner y está aliada con estados prorrusos (como Mali y Burkina Faso). Aun así, la resistencia de Níger contra la invasión de las tropas de la CEDEAO (con el apoyo de Francia y la UE) tendría un carácter progresista. Lo mismo ocurre si comienza la guerra entre Israel y Estados Unidos e Irán o entre Estados Unidos (y/o Corea del Sur) y Corea del Norte. En tales conflictos, la CCRI aboga por la defensa de países semicoloniales como Irán o Corea del Norte contra el agresor imperialista (o su representante). Naturalmente, tal defensa no implica ningún apoyo político a los regímenes burgueses y dictatoriales en la cima de estos países.

 

Sin embargo, si bien nos ponemos del lado de la nación oprimida contra el enemigo imperialista, nos oponemos estrictamente no sólo a este último sino a todas las grandes potencias. Por lo tanto, rechazamos cualquier apoyo a las sanciones, el proteccionismo o el armamento de una Gran Potencia contra sus rivales.

 

En los casos en que el elemento de rivalidad interimperialista es la característica principal de la esencia de un conflicto, la CCRI no se pone del lado de un campo, sino que defiende una posición revolucionaria derrotista contra ambos ("derrotismo dual"). Esto significa que los socialistas abogan por una oposición estricta contra ambos bandos y tratan de utilizar la guerra para hacer avanzar la lucha de clases contra cada gobierno.

 

Éste es el caso, tal como están las cosas ahora, tanto en el conflicto de Taiwán como en el conflicto entre China y Filipinas. Esto no significa que neguemos la existencia de un elemento de derecho nacional de autodeterminación de Taiwán o Filipinas contra el imperialismo chino. Sin embargo, debido a la configuración concreta de los conflictos y la relación de fuerzas, dicho elemento nacional está, al menos por ahora, subordinado a la rivalidad interimperialista.

 

Por último, es importante reconocer que el carácter de un conflicto puede cambiar con el paso del tiempo. Precisamente por el carácter dual de tales conflictos, por su esencia como “unidad dialéctica de contrarios”, el rasgo principal de su carácter puede cambiar. El desarrollo es la evolución de las contradicciones internas, y no en vano Lenin llamó a la dialéctica de Hegel " la doctrina más completa y profunda del desarrollo". ^[13] Tal desarrollo es causado por las contradicciones internas de un fenómeno dado ("El desarrollo es "la lucha" de los contrarios") y este proceso puede resultar en la transformación de la cantidad en calidad. ^[14]

 

Por lo tanto, los marxistas tienen que analizar la evolución concreta de un conflicto dado y determinar si su elemento inicialmente dominante –p.ej. su carácter primario como guerra de liberación – se debilita y el otro elemento, inicialmente subordinado – la rivalidad interimperialista – se fortalece. Si tal proceso de transformación cruza el Rubicón, la naturaleza de un conflicto determinado cambia. En tal caso, los marxistas tienen que adaptar sus tácticas y reemplazar la defensa del país semicolonial por una posición doblemente derrotista. Recientemente hemos discutido este tema con cierto detalle en varios documentos sobre la guerra de Ucrania. ^[15]

 

 

 

Socialimperialismo y abstencionismo dogmático

 

 

 

Este análisis de la naturaleza contradictoria de los conflictos y su evolución no es un ejercicio académico abstracto. Es más bien una tarea indispensable de los marxistas ya que constituye la base para una comprensión correcta del conflicto y, en consecuencia, para la elaboración de las tácticas correctas. Un análisis equivocado es la guía segura para tácticas equivocadas. Por lo tanto, dado que la situación mundial está marcada por un número creciente de guerras de naturaleza dual y contradictoria, es de creciente importancia para los marxistas adquirir ese método dialéctico para analizar los conflictos y derivar las tácticas necesarias.

 

Lamentablemente, la mayoría de los autoproclamados socialistas se niegan a reconocer el carácter tan complejo de estos conflictos, un fracaso que tiene todo tipo de consecuencias desastrosas. Muchos efectivamente se ponen del lado de una potencia imperialista. Ejemplos de tales socialimperialistas son, por ejemplo, los estalinistas-putinistas que saludan a Rusia en su guerra de agresión contra Ucrania o que se ponen del lado de China. Otros se ponen del lado del país oprimido contra una gran potencia, pero ignoran la interferencia del rival imperialista o no se oponen a la política chovinista de este rival. Este es el caso de algunos partidarios de Ucrania que no se oponen a la política de sanciones de la OTAN contra Rusia o que no se oponen resueltamente a la adhesión de Ucrania o de otros países europeos a la OTAN o a la UE. Otro ejemplo de esa adaptación al socialimperialismo son los “antiimperialistas” que apoyan a Níger o a Irán contra el agresor occidental pero no se oponen –ni siquiera acogen con agrado– la interferencia de Rusia.

 

Otros socialistas rechazan esa adaptación al socialimperialismo, pero reemplazan un análisis concreto de estos conflictos con el dogma de que todas las guerras, en las que las potencias imperialistas interfieren en ambos lados de una forma u otra, serían automáticamente conflictos entre “representantes” de las grandes potencias. Como consecuencia, se niegan a apoyar a las naciones oprimidas y defienden una posición abstencionista reaccionaria. Semejante política niega la subjetividad de los pueblos oprimidos y sus luchas reales contra la dominación imperialista. Esto no es mejor que los “socialistas” que no apoyan a los trabajadores de una empresa que están en huelga por salarios más altos, diciendo que ese apoyo sólo ayudaría a los rivales capitalistas en otras corporaciones. Detrás de su enfoque se esconde, como explicamos en detalle en otro lugar, una acomodación al imperialismo. Es un método que la CCRI llama “economismo neoimperialista”. ^[16]

 

Obviamente, esos “socialistas” son sectarios inútiles. No se debilita al imperialismo oponiéndose abstractamente a todas y cada una de las luchas que no son “puras” sino que están influenciadas por fuerzas reaccionarias o incluso imperialistas. Hay que tomar las luchas concretas tal como son, con todas sus contradicciones internas. Para luchar contra las influencias reaccionarias o imperialistas, los socialistas deben unirse a esas luchas y luchar contra el enemigo desde dentro y no mediante comentarios sabelotodos.

 

Como señaló correctamente Lenin en 1916, en el clímax de la Primera Guerra Mundial: “En la guerra actual, los Altos Estados Mayores se esfuerzan meticulosamente por aprovechar todo movimiento nacional y revolucionario en el campo enemigo: los alemanes, la insurrección irlandesa; los franceses, el movimiento checo, etc. Y, desde su punto de vista, proceden con todo acierto. No se puede adoptar una actitud seria ante una guerra seria sin utilizar la más mínima debilidad del adversario, sin aprovechar cada oportunidad, tanto más que es imposible saber por anticipado en qué momento y con qué fuerza "volará" acá o allá uno u otro polvorín. Seríamos muy malos revolucionarios, si en la gran guerra liberadora del proletariado por el socialismo no supiéramos aprovechar cualquier movimiento popular contra diversas calamidades del imperialismo, a fin de exacerbar y ampliar la crisis”. ^[17]

 

 

 

Un método basado en el carácter de clase de las partes involucradas y la totalidad de sus intereses.

 

 

 

Sin una brújula marxista, los socialistas están perdidos en una situación mundial cada vez más caracterizada por conflictos de carácter dual y contradictorio. Para determinar el carácter de un conflicto (incluido su posible cambio en el tiempo), es necesario examinar el carácter de clase de todas las partes involucradas, así como la totalidad de sus intereses a medida que evolucionan antes de cada conflicto. en el transcurso de la guerra.

 

Este enfoque requiere, ante todo, comprender la naturaleza de clase de los Estados involucrados. Trotsky señaló una vez: “Enseñar a los obreros a comprender correctamente el carácter de clase del estado -imperialista, colonial, obrero- así como sus contradicciones internas, permitirá que los obreros extraigan las conclusiones prácticas co­rrectas en cada situación determinada.” ^[18] Hoy en día no existen estados obreros (ni siquiera estados burocráticamente degenerados como la URSS o China antes de 1991/92). Como explicamos en nuestros trabajos, los países modernos pueden dividirse básicamente en estados imperialistas y semicolonias (sin ignorar todo tipo de matices dentro de tales categorías). ^[19]

 

De esto se desprende que una condición previa para reconocer el carácter de los conflictos actuales es, entre otras cosas, la correcta comprensión del carácter de clase de las nuevas grandes potencias como Rusia ^[20] y China. ^[21] Como hemos señalado repetidamente, muchos socialistas se han negado a reconocer el carácter imperialista de estos estados, lo que no puede sino resultar en confusión política y tácticas equivocadas.

 

Como resultado del ascenso de China y Rusia como potencias imperialistas, las viejas alianzas se ven socavadas y surgen nuevas alianzas. puede desarrollarse en el futuro. Pensemos, por ejemplo, en la expansión de la influencia de China y Rusia en Oriente Medio o África a costa de Estados Unidos.

 

Por principio, los marxistas están obligados a apoyar a los países semicoloniales contra los estados imperialistas. Sin embargo, no se debe convertir ese principio en un dogma abstracto. También es necesario analizar cada conflicto en su evolución histórica concreta. ¿Es un conflicto con una larga historia de opresión y dominación o no? Asimismo, hay que estudiar la relación de tal o cual país semicolonial con una determinada potencia imperialista; asimismo, qué influencia tienen otros conflictos en una guerra determinada. Un análisis de este tipo es importante también para determinar el posible cambio del carácter de un conflicto a lo largo del tiempo.

 

Por poner algunos ejemplos. En el caso de Ucrania, es bien sabido que este pueblo sufrió la opresión nacional por parte de Rusia durante más de un siglo y medio con sólo breves interrupciones. Es cierto que el imperialismo occidental amplió su influencia en términos de dominación económica desde que Ucrania se convirtió en un Estado independiente en 1991 (lo que, sin embargo, no eliminó la dominación económica de Rusia). ^[22] Por otro lado, cuando Putin invadió Ucrania en febrero de 2022, intentó transformar la posición del país de una semicolonia a una colonia ocupada por extranjeros (similar a lo que Estados Unidos hizo en Afganistán e Irak dos décadas antes).

 

En el caso de Níger, este país ha estado dominado durante aproximadamente un siglo por el imperialismo francés: primero como colonia y, desde que se independizó formalmente en 1960, como semicolonia. El odio popular en Níger contra los franceses se basa en este profundo hecho histórico. Las simpatías por Putin y Rusia por parte de sectores de masas es sin duda un fenómeno reaccionario. Pero tiene una base histórica en el simple hecho de que Rusia nunca ha desempeñado ningún papel relevante en África occidental y es vista como un oponente de las potencias occidentales.

 

En el caso de Taiwán, existe sin duda un elemento nacional, ya que el pueblo nativo taiwanés –a diferencia del aparato del KMT que invadió el país después de su derrota contra los maoístas en 1947– siempre tuvo una identidad específica. Los comunistas chinos reconocieron inicialmente este hecho, pero más tarde –desde la Segunda Guerra Mundial– lo negaron estrictamente. ^[23] Por otro lado, Taiwán como entidad separada desde 1947 siempre ha sido una semicolonia que debe totalmente su existencia al imperialismo estadounidense.

 

Otro ejemplo del pasado reciente es el papel contradictorio del YPG/PKK en Siria que, por un lado, defendió al pueblo kurdo contra Daesh pero, por otro lado, desempeñó un papel crucial en la ocupación de grandes zonas del país por Tropas americanas.

 

Sólo este enfoque dialéctico e histórico permite a los marxistas elaborar una comprensión correcta de un conflicto que, a su vez, es la base para adoptar una posición correcta con las tácticas consiguientes.

 

Pensamos que una situación mundial con un número cada vez mayor de conflictos de carácter contradictorio provocará una creciente confusión y división entre los socialistas. Muchos estarán del lado equivocado de las barricadas. Es aún más urgente que los auténticos revolucionarios que coinciden en un enfoque dialéctico y de clases de las guerras y que comparten posiciones comunes sobre los principales conflictos de la actual situación mundial unan sus fuerzas. La CCRI espera trabajar junto con estos camaradas en la construcción conjunta de un partido revolucionario – ¡a nivel nacional e internacional!

 

 

 

 

 

 

La guerre d'Ukraine et les menaces de guerre en Afrique de l'Ouest, au Moyen-Orient et en Asie de l'Est montrent la nécessité de comprendre le caractère dual de certains conflits.

 

Par Michael Pröbsting, Courant communiste révolutionnaire international (CCRI/RCIT), 23 août 2023, www.thecommunists.net

 

 

 

Nous vivons une époque extraordinaire où l'accélération des contradictions du capitalisme en décomposition provoque de plus en plus de guerres et de menaces de guerre. À cela s’ajoute une escalade des tensions entre les grandes puissances impérialistes de l’Est et de l’Ouest., [1] il y a la guerre en cours en Ukraine, [2] une invasion imminente du Niger par la CEDEAO (avec le soutien de la France et de l’UE), [3] une éventuelle attaque du gouvernement Netanyahu en crise contre Gaza, [4] le Hezbollah au Liban et/ou en Iran (à cela s’ajoute la présence croissante des troupes et de la marine américaine à proximité de l’Iran) [5], l’intensification des tensions entre la Chine et les Philippines en mer de Chine méridionale (cette dernière soutenue par les États-Unis) [6]. ] le conflit de longue date à Taiwan entre la Chine et les États-Unis [7] et, enfin, les tambours de guerre toujours plus bruyants dans la péninsule coréenne. [8]

 

A ce stade, nous ne répéterons pas notre analyse de chacun de ces conflits et renverrons les lecteurs à nos documents respectifs. Nous allons plutôt aborder les questions méthodologiques qui constituent la base pour que les marxistes élaborent les tactiques appropriées dans de tels conflits. Poursuivons.

 

Il y a eu des guerres dans l'histoire dont le caractère était évident. Pensez aux diverses guerres du passé, lorsque les puissances coloniales ont envahi des pays d'Afrique ou d'Asie. Ou, pour citer des exemples plus actuels, pensez aux deux guerres de la Russie contre le peuple tchétchène en 1994-96 et 1999-2008, à l'invasion américaine de l'Afghanistan (2001) et de l'Irak (2003) ou aux quatre guerres d'Israël contre Gaza entre 2008 et 2021 ou à l'attaque contre le Liban en 2006. [9]

 

Il s'agissait clairement de guerres menées par des puissances impérialistes contre des nations opprimées et contre des pays semi-coloniaux - c'est-à-dire des pays capitalistes qui sont des États formellement indépendants mais qui sont économiquement et politiquement dominés par des puissances impérialistes[10]. Dans ces guerres, , le CCRI et d'autres socialistes authentiques se sont inconditionnellement rangés du côté des opprimés et ont défendu leur victoire militaire contre l'agresseur impérialiste. Malheureusement, ce caractère évident de ces guerres n'a pas empêché de nombreux marxistes autoproclamés de manquer à leur devoir anti-impérialiste, c'est-à-dire qu'ils ont refusé d'appeler à la victoire militaire des nations opprimées et en même temps à la défaite des puissances impérialistes. Mais ce n'était pas le résultat du caractère complexe de la guerre, mais de la méthode politique pourrie de ces organisations, caractérisée par une adaptation opportuniste à l'impérialisme.

 

 

 

Un caractère double - une "unité des contraires" dialectique

 

 

 

Cependant, comme nous l'avons souligné à plusieurs reprises, l'accélération de la rivalité inter-impérialiste - causée par la combinaison de la décadence capitaliste et de la montée de nouvelles grandes puissances telles que la Russie et la Chine - entraîne non seulement des tensions entre les grandes puissances, mais aussi un nombre croissant de conflits, qui ont un caractère contradictoire, impliquant des nations opprimées. En effet, cette rivalité accélère également la volonté des puissances impérialistes d'étendre leurs sphères d'influence dans le monde semi-colonial par tous les moyens. En d'autres termes, la rivalité inter-impérialiste provoque non seulement davantage de tensions entre les grandes puissances ou de conflits par procuration, mais aussi davantage d'attaques contre les peuples opprimés. Par conséquent, cette rivalité inter-impérialiste provoque également un nombre croissant de guerres de libération.

 

Ces conflits peuvent avoir un caractère contradictoire du fait que le pays semi-colonial en conflit avec un État impérialiste est en même temps allié - directement ou indirectement - avec une (ou plusieurs) grande(s) puissance rivale.

 

Le CCRI qualifie ces conflits de guerres duales. Cela signifie qu'ils impliquent à la fois une guerre de libération et une rivalité inter-impérialiste. La tâche des marxistes est de comprendre la nature dialectique de ces conflits en tant qu'"unité d'opposés" en lutte constante les uns contre les autres. En même temps, il est crucial pour les marxistes de déterminer la "direction générale du développement", comme l'a souligné le philosophe soviétique Abram Deborin, c'est-à-dire d'identifier le caractère principal de ce conflit. ^[11] En d'autres termes, les marxistes doivent comprendre la caractéristique principale de l'essence du conflit ("La vérité de l'être est l'essence", comme l'a dit Hegel). ^[12]

 

Une analyse concrète de ces guerres est particulièrement importante, car nous observons un nombre croissant de conflits qui présentent ce caractère combiné ou double. Dans le cas de la guerre d'Ukraine, les puissances occidentales soutiennent l'Ukraine en lui apportant une aide militaire. Toutefois, cela n'a pas changé qualitativement le caractère de la guerre, c'est-à-dire qu'elle reste avant tout une guerre juste de défense nationale de l'Ukraine contre l'impérialisme russe, que les socialistes doivent soutenir.

 

Au Niger, la junte du général Tiani tente de faire appel à des mercenaires russes de la force Wagner et est alliée à des États pro-russes (tels que le Mali et le Burkina Faso). Malgré cela, la résistance du Niger à l'invasion des troupes de la CEDEAO (avec le soutien de la France et de l'UE) aurait un caractère progressiste. Il en va de même si une guerre éclate entre Israël et les États-Unis contre l'Iran, ou entre les États-Unis (et/ou la Corée du Sud) contre la Corée du Nord. Dans de tels conflits, le CCRI préconise la défense des pays semi-coloniaux comme l'Iran ou la Corée du Nord contre l'agresseur impérialiste (ou son mandataire). Naturellement, cette défense n'implique aucun soutien politique aux régimes bourgeois et dictatoriaux à la tête de ces pays.

 

Cependant, bien que nous soyons du côté de la nation opprimée contre l'ennemi impérialiste, nous sommes strictement opposés non seulement à lui, mais aussi à toutes les grandes puissances. C'est pourquoi nous rejetons tout soutien aux sanctions, au protectionnisme ou à l'armement d'une grande puissance contre ses rivaux.

 

Dans les cas où l'élément de rivalité inter-impérialiste est la caractéristique principale de l'essence d'un conflit, le CCRI ne prend parti pour aucun des deux camps, mais défend une position révolutionnaire défaitiste contre les deux ("double défaitisme"). Cela signifie que les socialistes prônent une opposition stricte aux deux camps et tentent d'utiliser la guerre pour faire avancer la lutte des classes contre chaque gouvernement.

 

C'est le cas, en l'état actuel des choses, dans le conflit de Taïwan, ainsi que dans le conflit entre la Chine et les Philippines. Cela ne signifie pas que nous nions l'existence d'un élément de droit national à l'autodétermination de Taïwan ou des Philippines contre l'impérialisme chinois. Cependant, en raison de la configuration concrète des conflits et de la corrélation des forces, cet élément national est, au moins pour le moment, subordonné à la rivalité inter-impérialiste.

 

Enfin, il est important de reconnaître que le caractère d'un conflit peut changer avec le temps. C'est précisément en raison du caractère double de ces conflits, de leur essence dialectique en tant qu'"unité des contraires", que la principale caractéristique de leur caractère peut changer. Le développement est l'évolution des contradictions internes, et ce n'est pas pour rien que Lénine a appelé la dialectique de Hegel la "doctrine profonde du développement". ^[13]Ce développement est provoqué par les contradictions internes d'un phénomène donné ("Le développement est la "lutte" des contraires") et ce processus peut aboutir à la transformation de la quantité en qualité. ^[14]

 

Par conséquent, les marxistes doivent analyser l'évolution concrète d'un conflit donné et déterminer si son élément initialement dominant - par exemple, son caractère primaire de guerre de libération - s'affaiblit et si l'autre élément, initialement subordonné - la rivalité inter-impérialiste - se renforce. Si ce processus de transformation franchit le Rubicon, la nature d'un conflit donné change. Dans ce cas, les marxistes doivent adapter leur tactique et remplacer la défense du pays semi-colonial par une position de double défaite. Nous avons récemment discuté de cette question en détail dans plusieurs documents sur la guerre d'Ukraine. [15]

 

 

 

Impérialisme social et abstentionnisme dogmatique

 

 

 

Cette analyse de la nature contradictoire des conflits et de leur évolution n'est pas un exercice abstrait et académique. Au contraire, c'est une tâche indispensable pour les marxistes, car elle constitue la base d'une compréhension correcte du conflit et, par conséquent, de l'élaboration d'une tactique adéquate. Une mauvaise analyse est le bon guide pour une mauvaise tactique. Par conséquent, étant donné que la situation mondiale est marquée par un nombre croissant de guerres de nature contradictoire et duale, il est de plus en plus important que les marxistes acquièrent cette méthode dialectique pour analyser les conflits et élaborer les tactiques nécessaires.

 

Malheureusement, la plupart des socialistes autoproclamés refusent de reconnaître la nature complexe de ces conflits, ce qui entraîne toutes sortes de conséquences désastreuses. Nombreux sont ceux qui se rangent en fait du côté d'une puissance impérialiste. Ces social-impérialistes sont, par exemple, les staliniens-poutinistes qui soutiennent la Russie dans sa guerre d'agression contre l'Ukraine ou qui se rangent du côté de la Chine. D'autres prennent le parti du pays opprimé contre une grande puissance, mais ignorent l'ingérence du rival impérialiste ou ne s'opposent pas à ses politiques chauvines. C'est le cas de certains partisans de l'Ukraine qui ne s'opposent pas à la politique de sanctions de l'OTAN contre la Russie ou qui ne s'opposent pas résolument à l'adhésion de l'Ukraine ou d'autres pays européens à l'OTAN ou à l'UE. Un autre exemple de cette adaptation au social-impérialisme sont les "anti-impérialistes" qui soutiennent le Niger ou l'Iran contre l'agresseur occidental, mais ne s'opposent pas - ou même se réjouissent - de l'ingérence de la Russie.

 

D'autres socialistes refusent cette adaptation au social-impérialisme, mais remplacent l'analyse concrète de ces conflits par le dogme selon lequel toutes les guerres, dans lesquelles les puissances impérialistes interviennent d'une manière ou d'une autre dans les deux camps, seraient automatiquement des conflits entre "mandataires" des grandes puissances. En conséquence, ils refusent de soutenir les nations opprimées, mais prônent une position réactionnaire d'abstention. Cette politique nie la subjectivité des peuples opprimés et leurs luttes réelles contre la domination impérialiste. Ce n'est pas mieux que les "socialistes" qui ne soutiennent pas les travailleurs d'une entreprise en grève pour des salaires plus élevés, en disant qu'un tel soutien ne ferait qu'aider les rivaux capitalistes dans d'autres entreprises. Derrière cette approche se cache, comme nous l'avons expliqué en détail ailleurs, un accommodement avec l'impérialisme. C'est une méthode que le CCRI appelle "économisme néo-impérialiste". ^[16]

 

Il est évident que ces "socialistes" sont des sectaires inutiles. On ne peut pas affaiblir l'impérialisme en s'opposant abstraitement à toute lutte qui n'est pas "pure" mais influencée par des forces réactionnaires ou même impérialistes. Il faut affronter les luttes concrètes telles qu'elles sont, avec toutes leurs contradictions internes. Pour combattre les influences réactionnaires ou impérialistes, les socialistes doivent rejoindre ces luttes et combattre l'ennemi de l'intérieur, et non par des commentaires intelligents.

 

En 1916, au plus fort de la Première Guerre mondiale, Lénine observait avec justesse : "Dans la guerre actuelle, les états-majors font tout leur possible pour utiliser n'importe quel mouvement national et révolutionnaire dans le camp ennemi : les Allemands utilisent la rébellion irlandaise, les Français le mouvement tchèque, etc. Ils agissent correctement de leur propre point de vue. Une guerre sérieuse ne serait pas traitée sérieusement si elle ne profitait pas de la moindre faiblesse de l'ennemi et si elle ne profitait pas de toutes les occasions qui se présentent, d'autant plus qu'il est impossible de savoir à l'avance quand, où et avec quelle force une poudrière va "exploser". Nous serions de bien piètres révolutionnaires si, dans la grande guerre de libération du prolétariat pour le socialisme, nous ne savions pas utiliser chaque mouvement populaire contre chaque désastre que l'impérialisme provoque pour intensifier et étendre la crise." ^[17]

 

 

 

Une méthode fondée sur le caractère collectif des parties concernées et sur l'ensemble de leurs intérêts

 

 

 

Sans boussole marxiste, les socialistes sont perdus dans une situation mondiale de plus en plus caractérisée par des conflits de nature contradictoire et duale. Pour déterminer le caractère d'un conflit (y compris son évolution possible dans le temps), il est nécessaire d'examiner le caractère de classe de toutes les parties impliquées, ainsi que l'ensemble de leurs intérêts tels qu'ils évoluent avant ou pendant la guerre.

 

Cette approche nécessite, avant tout, une compréhension de la nature de classe des États concernés. Trotsky a fait remarquer un jour que : "Enseigner aux travailleurs à comprendre correctement le caractère de classe de l'État - impérialiste, colonial, ouvrier - et les relations réciproques entre eux, ainsi que les contradictions internes de chacun d'entre eux, permet aux travailleurs de tirer des conclusions pratiques correctes sur la situation". ^[18]

 

Aujourd'hui, il n'existe aucun État ouvrier (pas même les États bureaucratiquement dégénérés comme l'URSS ou la Chine avant 1991/92). Comme nous l'avons expliqué dans notre travail, les pays modernes peuvent être divisés en États impérialistes et semi-colonies (sans ignorer toutes sortes de nuances à l'intérieur de ces catégories). [19]

 

Il s'ensuit qu'une condition préalable à la reconnaissance du caractère des conflits actuels est, entre autres, une compréhension correcte du caractère de classe des nouvelles grandes puissances, telles que la Russie [20] et la Chine[21]. [Comme nous l'avons noté à plusieurs reprises, de nombreux socialistes ont refusé de reconnaître le caractère impérialiste de ces États, ce qui ne peut qu'entraîner une confusion politique et des tactiques erronées.

 

En raison de la montée de la Chine et de la Russie en tant que puissances impérialistes, met en péril les anciennes alliances et de nouvelles alliances émergent respectivement et peuvent se développer à l'avenir. Pensez, par exemple, à l'expansion de l'influence de la Chine et de la Russie au Moyen-Orient ou en Afrique au détriment des États-Unis.

 

Par principe, les marxistes sont tenus de soutenir les pays semi-coloniaux contre les États impérialistes. Toutefois, ce principe ne doit pas être transformé en un dogme abstrait. Il est également nécessaire d'analyser chaque conflit dans son évolution historique concrète. S'agit-il d'un conflit avec une longue histoire d'oppression et de domination ou non ? De même, il est nécessaire d'étudier les relations de tel ou tel pays semi-colonial avec telle ou telle puissance impérialiste ; de même, quelle influence ont eu d'autres conflits sur telle ou telle guerre. Cette analyse est également importante pour déterminer l'évolution possible du caractère d'un conflit dans le temps.

 

Je citerai quelques exemples. Dans le cas de l'Ukraine, il est bien connu que ce peuple a subi de l'oppression nationale de la Russie pendant plus d'un siècle et demi, avec seulement de brèves interruptions. Il est vrai que l'impérialisme occidental a étendu son influence en termes de domination économique depuis que l'Ukraine est devenue un État indépendant en 1991 (ce qui n'a toutefois pas éliminé la domination économique de la Russie)[22]. [D'autre part, lorsque Poutine a envahi l'Ukraine en février 2022, il a tenté de transformer la position du pays d'une semi-colonie en une colonie occupée par l'étranger (semblable à ce que les États-Unis ont fait en Afghanistan et en Irak deux décennies plus tôt).

 

Dans le cas du Niger, le pays a été dominé pendant près d'un siècle par l'impérialisme français - d'abord en tant que colonie et, depuis son indépendance formelle en 1960, en tant que semi-colonie. La haine populaire à l'égard des Français au Niger est fondée sur ce fait historique profond. La sympathie d'une partie des masses pour Poutine et la Russie est sans aucun doute un phénomène réactionnaire. Mais elle a une base historique dans le simple fait que la Russie n'a jamais joué un rôle important en Afrique de l'Ouest et qu'elle est considérée comme un adversaire des puissances occidentales.

 

Dans le cas de Taïwan, il y a incontestablement un élément national, puisque les le peuple taïwanais d'origine- contrairement à l'appareil du Kuomintang-KMT qui a envahi le pays après sa défaite face aux maoïstes en 1947 - ont toujours eu une identité spécifique. Les communistes chinois ont d'abord reconnu ce fait, puis l'ont strictement nié depuis la Seconde Guerre mondiale[23]. [En revanche, Taïwan, en tant qu'entité séparée depuis 1947, a toujours été une semi-colonie qui doit son existence à l'impérialisme américain.

 

Un autre exemple du passé récent est le rôle contradictoire de l'YPG/PKK (organisation kurde) en Syrie, qui a d'une part défendu le peuple kurde contre Daesh, mais a d'autre part joué un rôle crucial dans l'occupation d'une grande partie du pays par les troupes américaines.

 

Seule cette approche dialectique et historique permet aux marxistes de développer une compréhension correcte d'un conflit, qui constitue à son tour la base d'une prise de position correcte avec les tactiques qui en découlent.

 

Nous pensons qu'une situation mondiale caractérisée par un nombre croissant de conflits de nature contradictoire entraînera une confusion et une division croissantes parmi les socialistes. Beaucoup se trouveront du mauvais côté des barricades. Il est d'autant plus urgent que les révolutionnaires authentiques qui s'accordent sur une approche dialectique et de classe des guerres et qui partagent des positions communes sur les principaux conflits de la situation mondiale actuelle unissent leurs forces. Le CCRI se réjouit de travailler avec ces camarades pour construire ensemble un parti révolutionnaire - au niveau national et international !

 

 

 

[1] Le CCRI/RCIT a traité à plusieurs reprises de la rivalité inter-impérialiste des grandes puissances. Voir, par exemple, RCIT : World Perspectives 2021-22 : Entering a pre-revolutionary global situation, 22 août 2021, https://www.thecommunists.net/theory/world-perspectives-2021-22. Voir également notre livre de Michael Pröbsting : Anti-Imperialism in the Age of Great Power Rivalry. Les facteurs à l'origine de l'accélération de la rivalité entre les États-Unis, la Chine, la Russie, l'UE et le Japon. A Critique of the Left's Analysis and an Outline of the Marxist Perspective, RCIT Books, Vienne 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry/; Voir aussi les ouvrages suivants du même auteur : "A Really Good Quarrel", US-China meeting in Alaska : the Interimperialist Cold War continues, 23 mars 2021, https://www.thecommunists.net/home/portugu%C3%AAs/realmente-uma-boa-briga/; Servants of Two Masters. Le stalinisme et la nouvelle guerre froide entre les grandes puissances impérialistes de l'Est et de l'Ouest, 10 juillet 2021, https://www.thecommunists.net/theory/servants-of-two-masters-stalinism-and-new-cold-war/; Pour plus d'informations sur ce sujet, voir les sous-pages suivantes : https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers/ et https://www.thecommunists.net/worldwide/global/collection-of-articles-on-the-global-trade-war/.

 

[2] Nous renvoyons les lecteurs à une page spéciale de notre site web où sont compilés tous les documents du CCRI/RCIT sur la guerre d'Ukraine et le conflit actuel entre l'OTAN et la Russie, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/compilation-of-documents-on-nato-russia-conflict/.

 

[3] Voir à ce sujet diverses déclarations et articles du CCRI/RCIT et de sa section nigériane qui sont compilés sur une sous-page spéciale de notre site web, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/collection-of-articles-on-the-coup-in-niger/.

 

[4] Voir à ce sujet une série de déclarations et d'articles du CCRI/RCIT qui sont compilés sur une sous-page spéciale de notre site web, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/collection-of-articles-on-fourth-gaza-war/.

 

[5] Voir notre dernière déclaration : CCRI/RCIT : les Etats-Unis envoient des navires de guerre, des avions de guerre et 3000 marines dans le Golfe Persique. Non aux sanctions et aux menaces américaines contre l'Iran ! Défendre l'Iran dans toute confrontation militaire avec les Etats-Unis ou Israël ! Pas de soutien politique au régime des mollahs ! 8 août 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/us-sends-warships-warplanes-and-3-000-marines-to-persian-gulf/

 

[6] Chine-Philippines-USA : Le conflit du banc de sable d'Ayungin et la rivalité inter-impérialiste, 8 août 2023,https://www.thecommunists.net/worldwide/global/china-philippines-us-and-the-conflict-on-the-ayungin-shoal/

 

[7] Voir, par exemple, CCRI/RCIT : Taiwan : la visite de Pelosi pourrait provoquer une guerre entre les Etats-Unis et la Chine. A bas les deux grandes puissances impérialistes, pour une politique de défaitisme révolutionnaire ! 1er août 2022, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/taiwan-pelosi-visit-might-provoke-war-between-the-u-s-and-china/ ; Taïwan : rivalité des grandes puissances et question nationale. Sur le conflit entre l'impérialisme américain et chinois, ses conséquences pour la crise de l'ordre mondial capitaliste, sur la question nationale de Taïwan et le programme du défaitisme révolutionnaire, 20 août 2022, https://www.thecommunists.net/theory/taiwan-great-power-rivalry-and-national-question/

 

[8] Voir notre dernière déclaration : CCRI/RCIT : Risque de guerre dans la péninsule coréenne. Défendons la Corée du Nord contre les puissances impérialistes des États-Unis, du Japon et de la Corée du Sud ! À bas la rivalité inter-impérialiste entre les puissances occidentales, la Chine et la Russie ! Pas de soutien politique au régime stalinien-capitaliste de Kim ! 17 août 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/war-danger-on-the-korean-peninsula/

 

[9] Pour un aperçu de l'histoire de notre soutien aux luttes anti-impérialistes au cours des quatre dernières décennies (avec des liens vers des documents, des photos et des vidéos), voir, par exemple, un essai de Michael Pröbsting : The Struggle of Revolutionaries in Imperialist Heartlands against Wars of their "Own" Ruling Class. Exemples tirés de l'histoire du RCIT et de l'organisation qui l'a précédé au cours des quatre dernières décennies, 2 septembre 2022, https://www.thecommunists.net/theory/the-struggle-of-revolutionaries-in-imperialist-heartlands-against-wars-of-their-own-ruling-class/

 

[10] Pour une discussion détaillée des catégories marxistes d'États impérialistes et semi-coloniaux, voir, par exemple, le livre de Michael Pröbsting : The Great Robbery of the South. Continuity and Changes in the Super-Exploitation of the Semi-Colonial World by Monopoly Capital Consequences for the Marxist Theory of Imperialism, RCIT Books, 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south/(anglais).

 

[11] Abram Deborin : Lenin als revolutionärer Dialektiker (1925) ; in : Unter dem Banner des Marxismus, 1. Jahrgang (1925-26), S. 224 (notre traduction).

 

[12] Georg Wilhelm Friedrich Hegel : The Science of Logic, (traduit par A.V. Miller ; avant-propos de J.N. Findlay), Allen & Unwin, Londres 1969, p. 389.

 

[13] V.I. Lénine : Karl Marx. Brève biographie et exposé du marxisme (1914) ; in : LCW 21, p. 53

 

[14] V.I. Lénine : Sur la question de la dialectique (1915) ; in : LCW 38, p.358

 

[15] Voir à ce sujet, par exemple, CCRI/RCIT : Vers un tournant dans la guerre en Ukraine ? Les tâches des socialistes à la lumière des lignes de développement possibles de la guerre de défense nationale, en combinaison avec la rivalité inter-impérialiste des grandes puissances. 11 mars 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/towards-a-turning-point-in-the-ukraine-war/#anker_4; Intégration dans l'OTAN : un piège impérialiste pour le peuple ukrainien ! Pour une guerre populaire afin de défendre l'Ukraine contre l'invasion de Poutine ! Non à la subordination de l'Ukraine à l'OTAN et à l'UE ! Contre l'impérialisme russe et contre l'impérialisme de l'OTAN ! 19 juin 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/nato-integration-is-imperialist-trap-for-ukraine/#anker_3; Michael Pröbsting : Guerre en Ukraine : quels sont les résultats du sommet de l'OTAN à Vilnius ? Sur le processus contradictoire de rapprochement entre l'OTAN et l'Ukraine et, en même temps, les intérêts divergents entre les puissances occidentales et Kiev, 13 juillet 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/what-are-the-results-of-the-nato-vilnius-summit/ ; du même auteur : L'Ukraine est-elle sur le point de devenir l'"Israël" de l'OTAN en Europe de l'Est ? Le "Wall Street Journal" évoque les projets des gouvernements occidentaux de transformer leurs relations avec l'Ukraine lors du sommet de l'OTAN en juillet, 29 mai 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/is-ukraine-about-to-become-nato-s-israel-in-eastern-europe/#anker_4

 

[16] Voir, par exemple, la brochure de Michael Pröbsting : The Poverty of Neo-Imperialist Economism (La pauvreté de l'économisme néo-impérialiste). L'impérialisme et la question nationale - une critique de Ted Grant et de son école (CWI, ISA, TMI), janvier 2023, https://www.thecommunists.net/theory/grantism-imperialism-and-national-question/

 

[17] V. I. Lénine : La discussion sur l'autodétermination résumée (1916) ; in : LCW Vol. 22, p. 357

 

18] Manifeste de la Quatrième Internationale sur la guerre impérialiste : La guerre impérialiste et la révolution prolétarienne mondiale. Adopté par la Conférence d'urgence de la IVe Internationale, 19-26 mai 1940, in : Documents de la Quatrième Internationale. The Formative Years (1933-40), New York, 1973, p. 327, https://www.marxists.org/francais/trotsky/oeuvres/1940/05/lt19400523.htm

 

[19] Nos ouvrages les plus détaillés sur la théorie marxiste de l'impérialisme sont deux livres de Michael Pröbsting : Anti-Imperialism in the Age of Great Power Rivalry (L'anti-impérialisme à l'ère de la rivalité des grandes puissances). Les facteurs à l'origine de l'accélération de la rivalité entre les États-Unis, la Chine, la Russie, l'UE et le Japon. Une critique des analyses de gauche et un aperçu de la perspective marxiste, RCIT Books, Vienne 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry/ ; Le grand vol du Sud. Continuité et changements dans la super-exploitation du monde semi-colonial par le capital monopolistique Conséquences pour la théorie marxiste de l'impérialisme, RCIT Books, 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south/ (anglais)

 

[20] Le CCRI/RCIT publie plusieurs documents sur le capitalisme en Russie et sa montée en puissance impérialiste. Les plus importants sont plusieurs pamphlets de Michael Pröbsting : The Particular Features of Russian Imperialism. A Study of Russia's Monopolies, Capital Export and Super-Exploitation in the Light of Marxist Theory, 10 août 2021, https://www.thecommunists.net/theory/the-peculiar-features-of-russian-imperialism/ ; du même auteur : La théorie de l'impérialisme de Lénine et la montée de la Russie en tant que grande puissance. Sur la compréhension et l'incompréhension de la rivalité inter-impérialiste d'aujourd'hui à la lumière de la théorie de l'impérialisme de Lénine. Une autre réponse à nos critiques qui nient le caractère impérialiste de la Russie, août 2014, http://www.thecommunists.net/theory/imperialism-theory-and-russia/ ; La Russie en tant que grande puissance impérialiste. The formation of Russian Monopoly Capital and its Empire - A Reply to our Critics, 18 mars 2014 (cette brochure contient un document écrit en 2001, dans lequel nous avons exposé pour la première fois notre caractérisation de la Russie en tant que puissance impérialiste), http://www.thecommunists.net/theory/imperialist-russia/ ; Voir aussi les essais suivants du même auteur : "Empire-ism" vs a Marxist analysis of imperialism : Continuing the debate with Argentinian economist Claudio Katz on Great Power rivalry, Russian imperialism and the Ukraine War, 3 March 2023, https://links.org.au/empire-ism-vs-marxist-analysis-imperialism-continuing-debate-argentinian-economist-claudio-katz ; La Russie : une puissance impérialiste ou un "empire non hégémonique en devenir" ? Une réponse à l'économiste argentin Claudio Katz, dans : New Politics, 11 août 2022, à l'adresse : https://newpol.org/russia-an-imperialist-power-or-a-non-hegemonic-empire-in-gestation-a-reply-to-the-argentinean-economist-claudio-katz-an-essay-with-8-tables/ ; L'impérialisme russe et ses monopoles, in : New Politics Vol. XVIII No. 4, Whole Number 72, Winter 2022, https://newpol.org/issue_post/russian-imperialism-and-its-monopolies/Encore une fois sur l'impérialisme russe (réponse aux critiques). Une réfutation d'une théorie qui prétend que la Russie n'est pas un État impérialiste mais serait plutôt "comparable au Brésil et à l'Iran", 30 mars 2022, https://www.thecommunists.net/theory/once-again-on-russian-imperialism-reply-to-critics/ (anglais). Plusieurs autres documents du RCIT sur cette question sont disponibles sur une sous-page spéciale du site web du RCIT : https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers/

 

[21] Pour notre analyse du capitalisme en Chine et de sa transformation en grande puissance, voir, par exemple, le livre de Michael Pröbsting : Anti-imperialism in the Age of Great Power Rivalry (L'anti-impérialisme à l'ère de la rivalité des grandes puissances). Les facteurs à l'origine de l'accélération de la rivalité entre les États-Unis, la Chine, la Russie, l'UE et le Japon. Une critique de l'analyse de gauche et un aperçu de la perspective marxiste, RCIT Books, Vienne 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry/ Voir aussi du même auteur : "Chinese Imperialism and the World Economy", essai publié dans la deuxième édition de The Palgrave Encyclopedia of Imperialism and Anti-Imperialism (édité par Immanuel Ness et Zak Cope), Palgrave Macmillan, Cham, 2020, https://link.springer.com/referenceworkentry/10.1007%2F978-3-319-91206-6_179-1 ; La Chine : une puissance impérialiste... ou pas encore ? Une question théorique aux conséquences très pratiques ! Suite du débat avec Esteban Mercatante et le PTS/FT sur le caractère de classe de la Chine et les conséquences pour la stratégie révolutionnaire, 22 janvier 2022, https://www.thecommunists.net/theory/china-imperialist-power-or-not-yet/ ; La transformation de la Chine en puissance impérialiste. Une étude des aspects économiques, politiques et militaires de la Chine en tant que grande puissance (2012), in : Communisme révolutionnaire n° 4, http://www.thecommunists.net/publications/revcom-number-4 ; Comment est-il possible que certains marxistes doutent encore que la Chine soit devenue capitaliste (une critique du PTS/FT), une analyse du caractère capitaliste des entreprises publiques chinoises et de ses conséquences politiques, 18 septembre 2020, https://www.thecommunists.net/theory/pts-ft-and-chinese-imperialism-2/ ; Incapable de voir la forêt pour les arbres (PTS/FT et Chine). Eclectic empiricism and the PTS/FT's failure to recognise China's imperialist character (empirisme éclectique et incapacité du PTS/FT à reconnaître le caractère impérialiste de la Chine), 13 août 2020, https://www.thecommunists.net/theory/pts-ft-and-chinese-imperialism/ ; China's Emergence as an Imperialist Power (Article in the US magazine 'New Politics'), in : "New Politics", été 2014 (Vol:XV-1, Whole no : 57). Voir de nombreux autres documents du RCIT sur une sous-page spéciale du site web du RCIT : https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers/.

 

[22] Pour une analyse politique et économique de l'Ukraine, voir, par exemple, la brochure de Michael Pröbsting : L'Ukraine : Une semi-colonie capitaliste. Sur l'exploitation et la déformation de l'économie ukrainienne par les monopoles et oligarques impérialistes depuis la restauration capitaliste en 1991, janvier 2023, https://www.thecommunists.net/theory/ukraine-a-capitalist-semi-colony/#anker_18

 

[23] Voir à ce sujet, par exemple, Michael Pröbsting : Has the Chinese Communist Party always considered Taiwan to be part of the Chinese nation ; publié par LINKS (Links International Journal of Socialist Renewal), 6 octobre 2022, http://links.org.au/did-chinese-communist-party-always-consider-taiwan-part-chinese-nation.

 

 

 

A Guerra da Ucrânia e as ameaças de guerra na África Ocidental, no Oriente Médio e no Leste Asiático mostram a necessidade de entender o caráter duplo de alguns conflitos

 

Por Michael Pröbsting, Corrente Comunista Revolucionária Internacional (CCRI/RCIT), 23 de agosto de 2023, www.thecommunists.net

 

 

 

Estamos vivendo em tempos extraordinários em que as contradições aceleradas do capitalismo em decadência provocam cada vez mais guerras e ameaças de guerra. Além da escalada das tensões entre as grandes potências imperialistas do Oriente e do Ocidente, [1] há a Guerra da Ucrânia em andamento, [2] uma iminente invasão do Níger pela CEDEAO (com o apoio da França e da UE), [3] um possível ataque do governo em crise de Netanyahu contra Gaza, [4] Hezbollah no Líbano e/ou Irã (adicione a isso a crescente presença de tropas e marinhas americanas perto do Irã), [5] a intensificação das tensões entre China e Filipinas no Mar do Sul da China (este último apoiado pelos EUA), [6] o conflito de longa data em Taiwan entre a China e os EUA [7] e, finalmente, os tambores cada vez mais altos da guerra na Península Coreana. [8]

 

Neste ponto, não repetiremos nossa análise de cada um desses conflitos e remeteremos os leitores aos nossos respectivos documentos. Em vez disso, trataremos das questões metodológicas que constituem a base para que os marxistas elaborem as táticas apropriadas em tais conflitos. Continuemos.

 

Houve guerras na história cujo caráter era bastante óbvio. Pensemos nas várias guerras do passado, quando as potências coloniais invadiram países da África ou da Ásia. Ou, para citar exemplos mais atuais, pensemos nas duas guerras da Rússia contra o povo checheno em 1994-96 e 1999-2008, na invasão do Afeganistão (2001) e do Iraque (2003) pelos EUA ou nas quatro guerras de Israel contra Gaza entre 2008 e 2021 ou no ataque ao Líbano em 2006. [9]

 

Essas foram claramente guerras de potências imperialistas contra nações oprimidas e contra países semicoloniais - ou seja, países capitalistas que são formalmente estados independentes, mas que são econômica e politicamente dominados por potências imperialistas. [10] Nessas guerras, a CCRI e outros socialistas autênticos ficaram incondicionalmente do lado dos oprimidos e defenderam sua vitória militar contra o agressor imperialista. Vergonhosamente, esse caráter óbvio dessas guerras não impediu que muitos autoproclamados marxistas falhassem em seu dever anti-imperialista, ou seja, eles se recusaram a chamar pela vitória militar das nações oprimidas e ao mesmo tempo pela derrota das potências imperialistas. Mas isso não foi o resultado de um caráter complexo da guerra, mas sim do podre método político dessas organizações, caracterizado pela adaptação oportunista ao imperialismo.

 

 

 

Caráter dual - uma "unidade de opostos" dialética

 

 

 

No entanto, como já ressaltamos várias vezes, a aceleração da rivalidade inter-imperialista - provocada pela combinação da decadência capitalista e da ascensão de novas grandes potências como a Rússia e a China - resulta não apenas em tensões entre as grandes potências, mas também em um número cada vez maior de conflitos, os quais têm um caráter contraditório, envolvendo nações oprimidas. Isso ocorre porque essa rivalidade também acelera o impulso das potências imperialistas para expandir suas esferas de influência no mundo semicolonial por qualquer meio necessário. Em outras palavras, a rivalidade inter-imperialista provoca não apenas mais tensões entre as grandes potências ou conflitos por procuração, mas também mais ataques aos povos oprimidos. Portanto, essa rivalidade inter-imperialista também provoca um número cada vez maior de guerras de libertação.

 

Esses conflitos podem ter um caráter contraditório como consequência do fato de que o país semicolonial em conflito com um Estado imperialista é, ao mesmo tempo, aliado - direta ou indiretamente - de uma (ou de várias) Grande Potência rival.

 

A CCRI caracteriza esses conflitos como guerras de caráter duplo. Isso significa que eles implicam tanto tendo o caráter de uma guerra de libertação quanto o de uma rivalidade inter-imperialista. A tarefa dos marxistas é entender a natureza dialética de tais conflitos como uma "unidade de opostos" que estão em constante luta entre si. Ao mesmo tempo, é crucial para os marxistas determinar a "direção geral do desenvolvimento", como enfatizou o filósofo soviético Abram Deborin, ou seja, identificar o caráter principal desse conflito. ^[11] Em outras palavras, os marxistas precisam entender a principal característica da essência do conflito ("A verdade do ser é a essência", como Hegel disse apropriadamente). ^[12]

 

Uma análise concreta dessas guerras é particularmente importante, pois vemos um número crescente de conflitos que têm esse caráter combinado ou duplo. No caso da Guerra da Ucrânia, as potências ocidentais apoiam a Ucrânia com ajuda militar. No entanto, isso, pelo menos até agora, não mudou qualitativamente o caráter da guerra, ou seja, ela continua sendo, antes de tudo, uma guerra justa de defesa nacional da Ucrânia contra o imperialismo russo, que os socialistas devem apoiar.

 

No Níger, a junta do General Tiani tenta trazer mercenários Wagner russos e é aliada de estados pró-russos (como Mali e Burkina Faso). Ainda assim, a resistência do Níger contra a invasão das tropas da CEDEAO (com o apoio da França e da UE) teria um caráter progressista. O mesmo acontece se a guerra começar entre Israel e os EUA contra o Irã ou entre os EUA (e/ou a Coreia do Sul) contra a Coreia do Norte. Em tais conflitos, a CCRI defende a defesa de países semicoloniais como o Irã ou a Coreia do Norte contra o agressor imperialista (ou seu procurador). Naturalmente, essa defesa não implica em nenhum apoio político aos regimes burgueses e ditatoriais no comando desses países.

 

Entretanto, embora estejamos do lado da nação oprimida contra o inimigo imperialista, nos opomos estritamente não apenas a ele, mas a todas as grandes potências. Por isso, rejeitamos qualquer apoio a sanções, protecionismo ou armamento de uma Grande Potência contra seus rivais.

 

Nos casos em que o elemento de rivalidade inter-imperialista é a principal característica da essência de um conflito, a CCRI não fica do lado de nenhum dos campos, mas defende uma posição derrotista revolucionária contra ambos ("derrotismo duplo"). Isso significa que os socialistas defendem uma oposição estrita contra ambos os campos e tentam utilizar a guerra para avançar a luta de classes contra cada governo.

 

Esse é o caso, como as coisas estão agora, no conflito de Taiwan, bem como no conflito entre a China e as Filipinas. Isso não significa que negamos a existência de um elemento de direito nacional de autodeterminação de Taiwan ou das Filipinas contra o imperialismo chinês. Entretanto, devido à configuração concreta dos conflitos e à correlação de forças, esse elemento nacional está, pelo menos por enquanto, subordinado à rivalidade inter-imperialista.

 

Por fim, é importante reconhecer que o caráter de um conflito pode mudar com o passar do tempo. É exatamente por causa do caráter dual de tais conflitos, por causa de sua essência dialética como "unidade de opostos", que a principal característica de seu caráter pode mudar. O desenvolvimento é a evolução das contradições internas, e não é à toa que Lênin chamou a dialética de Hegel de "profunda doutrina do desenvolvimento". ^[13] Esse desenvolvimento é causado pelas contradições internas de um determinado fenômeno ("O desenvolvimento é a 'luta' dos opostos") e esse processo pode resultar na transformação da quantidade em qualidade. ^[14]

 

Portanto, os marxistas precisam analisar a evolução concreta de um determinado conflito e determinar se seu elemento inicialmente dominante - por exemplo, seu caráter primário de guerra de libertação - enfraquece e o outro elemento, inicialmente subordinado - a rivalidade inter-imperialista - se fortalece. Se esse processo de transformação cruzar o Rubicão, a natureza de um determinado conflito muda. Nesse caso, os marxistas precisam adaptar suas táticas e substituir a defesa do país semicolonial por uma posição de dupla derrota. Recentemente, discutimos essa questão com alguns detalhes em vários documentos sobre a Guerra da Ucrânia. [15]

 

 

 

Social-imperialismo e abstencionismo dogmático

 

 

 

Essa análise da natureza contraditória dos conflitos e sua evolução não é um exercício abstrato e acadêmico. Pelo contrário, é uma tarefa indispensável dos marxistas, pois constitui a base para uma compreensão correta do conflito e, consequentemente, para a elaboração das táticas corretas. Uma análise errada é o guia certo para táticas erradas. Portanto, dado o fato de que a situação mundial está marcada por um número crescente de guerras com natureza contraditória e dual, é de importância crescente que os marxistas adquiram esse método dialético na análise de conflitos e na elaboração das táticas necessárias.

 

Infelizmente, a maioria dos autoproclamados socialistas se recusa a reconhecer o caráter complexo desses conflitos - uma falha que tem todos os tipos de consequências desastrosas. Muitos, na verdade, estão do lado de uma potência imperialista. Exemplos de tais social-imperialistas são, por exemplo, os estalinistas-putinistas que aclamam a Rússia em sua guerra de agressão contra a Ucrânia ou que tomam o partido da China. Outros tomam o partido do país oprimido contra uma Grande Potência, mas ignoram a interferência do rival imperialista ou não se opõem à política chauvinista desse rival. Esse é o caso de alguns apoiadores da Ucrânia que não se opõem à política de sanções da OTAN contra a Rússia ou que não se opõem resolutamente à adesão da Ucrânia ou de outros países europeus à OTAN ou à UE. Outro exemplo dessa adaptação ao social-imperialismo são os "anti-imperialistas" que apoiam o Níger ou o Irã contra o agressor ocidental, mas não se opõem - ou até mesmo não dão as boas-vindas - à interferência da Rússia.

 

Outros socialistas recusam essa adaptação ao social-imperialismo, mas substituem uma análise concreta desses conflitos pelo dogma de que todas as guerras, nas quais as potências imperialistas interferem em ambos os lados de uma forma ou de outra, seriam automaticamente conflitos entre "procuradores" de grandes potências. Como consequência, eles se recusam a apoiar as nações oprimidas, mas defendem uma reacionária posição de abstenção. Essa política nega a subjetividade dos povos oprimidos e suas lutas reais contra a dominação imperialista. Isso não é melhor do que os "socialistas" que não apoiam os trabalhadores de uma empresa que estão em greve por salários mais altos, dizendo que esse apoio só ajudaria os rivais capitalistas em outras corporações. Por trás dessa abordagem está, como elaboramos em detalhes em outro lugar, a acomodação ao imperialismo. É um método que a CCRI chama de "economismo neoimperialista". ^[16]

 

Obviamente, esses "socialistas" são sectários inúteis. Não se enfraquece o imperialismo opondo-se abstratamente a toda e qualquer luta que não seja "pura", mas influenciada por forças reacionárias ou mesmo imperialistas. É preciso encarar as lutas concretas como elas são, com todas as suas contradições internas. Para combater as influências reacionárias ou imperialistas, os socialistas precisam se unir a essas lutas e combater o inimigo por dentro, e não por meio de comentários inteligentes.

 

Como Lênin observou corretamente em 1916, no clímax da Primeira Guerra Mundial: "Os estados-maiores na guerra atual estão fazendo o máximo para utilizar qualquer movimento nacional e revolucionário no campo inimigo: os alemães utilizam a rebelião irlandesa, os franceses, o movimento tcheco etc. Eles estão agindo corretamente de seu próprio ponto de vista. Uma guerra séria não seria tratada com seriedade se não se aproveitasse a menor fraqueza do inimigo e se não se aproveitasse de cada oportunidade que se apresentasse, tanto mais que é impossível saber de antemão em que momento, onde e com que força algum depósito de pólvora "explodirá". Seríamos revolucionários muito pobres se, na grande guerra de libertação do proletariado pelo socialismo, não soubéssemos como utilizar cada movimento popular contra cada desastre que o imperialismo provoca para intensificar e ampliar a crise." ^[17]

 

 

 

Um método baseado no caráter de classe das partes envolvidas e na totalidade de seus interesses

 

 

 

Sem uma bússola marxista, os socialistas estão perdidos em uma situação mundial cada vez mais caracterizada por conflitos de caráter contraditório e duplo. Para determinar o caráter de um conflito (incluindo sua possível mudança ao longo do tempo), é preciso examinar o caráter de classe de todas as partes envolvidas, bem como a totalidade de seus interesses à medida que evoluem antes ou durante a guerra.

 

Essa abordagem requer, antes de tudo, a compreensão da natureza de classe dos estados envolvidos. Trotsky observou certa vez que: "Ensinar os trabalhadores a compreender corretamente o caráter de classe do Estado - imperialista, colonial, operário - e as relações recíprocas entre eles, bem como as contradições internas de cada um deles, permite que os trabalhadores tirem conclusões práticas corretas sobre a situação". ^[18] Atualmente, não existem Estados operários (nem mesmo os burocraticamente degenerados como a URSS ou a China antes de 1991/92). Conforme elaboramos em nossos trabalhos, os países modernos podem ser divididos basicamente em estados imperialistas e semicolônias (sem ignorar todos os tipos de nuances dentro dessas categorias). [19]

 

Disso decorre que uma pré-condição para reconhecer o caráter dos conflitos atuais é, entre outras, a compreensão correta do caráter de classe das novas grandes potências, como a Rússia [20] e a China. [21] Como já observamos várias vezes, muitos socialistas se recusaram a reconhecer o caráter imperialista desses Estados, o que não pode deixar de resultar em confusão política e táticas erradas.

 

Como resultado da ascensão da China e da Rússia como potências imperialistas, antigas alianças são prejudicadas e novas alianças surgem e podem se desenvolver no futuro. Pense, por exemplo, na expansão da influência da China e da Rússia no Oriente Médio ou na África à custa dos EUA.

 

Por uma questão de princípio, os marxistas são obrigados a apoiar os países semicoloniais contra os Estados imperialistas. Entretanto, não se deve transformar esse princípio em um dogma abstrato. Também é necessário analisar cada conflito em sua evolução histórica concreta. Trata-se de um conflito com uma longa história de opressão e dominação ou não? Da mesma forma, é preciso estudar a relação deste ou daquele país semicolonial com uma determinada potência imperialista; da mesma forma, qual a influência de outros conflitos em uma determinada guerra. Essa análise é importante também para determinar a possível mudança de caráter de um conflito ao longo do tempo.

 

Para citar alguns exemplos. No caso da Ucrânia, é sabido que esse povo sofreu com a opressão nacional da Rússia por mais de um século e meio, com apenas breves interrupções. É verdade que o imperialismo ocidental expandiu sua influência em termos de domínio econômico desde que a Ucrânia se tornou um estado independente em 1991 (o que, no entanto, não eliminou o domínio econômico da Rússia). [22] Por outro lado, quando Putin invadiu a Ucrânia em fevereiro de 2022, ele tentou transformar a posição do país de uma semicolônia em uma colônia ocupada por estrangeiros (semelhante ao que os EUA fizeram no Afeganistão e no Iraque duas décadas antes).

 

No caso do Níger, esse país foi dominado por cerca de um século pelo imperialismo francês - primeiro como colônia e, desde que se tornou formalmente independente em 1960, como uma semicolônia. O ódio popular no Níger contra os franceses baseia-se nesse profundo fato histórico. A simpatia de setores das massas por Putin e pela Rússia é, sem dúvida, um fenômeno reacionário. Mas ela tem uma base histórica no simples fato de que a Rússia nunca desempenhou nenhum papel relevante na África Ocidental e é vista como oponente das potências ocidentais.

 

No caso de Taiwan, existe sem dúvida um elemento nacional, já que o povo nativo de Taiwan - em contraste com o aparato do Kuomintang-KMT que invadiu o país após sua derrota contra os maoístas em 1947 - sempre teve uma identidade específica. Os comunistas chineses inicialmente reconheceram esse fato, mas depois - desde a Segunda Guerra Mundial - o negaram estritamente. [23] Por outro lado, Taiwan, como uma entidade separada desde 1947, sempre foi uma semicolônia que devia totalmente sua existência ao imperialismo dos EUA.

 

Outro exemplo do passado recente é o papel contraditório do YPG/PKK (organização dos curdos) na Síria que, por um lado, defendeu o povo curdo contra o Daesh, mas, por outro lado, desempenhou um papel crucial na ocupação de grande parte do país pelas tropas americanas.

 

É somente essa abordagem dialética e histórica que permite que os marxistas elaborem uma compreensão correta de um conflito que, por sua vez, é a base para a tomada de uma posição correta com as táticas consequentes.

 

Acreditamos que uma situação mundial com um número cada vez maior de conflitos de caráter contraditório provocará crescente confusão e divisão entre os socialistas. Muitos ficarão do lado errado das barricadas. É ainda mais urgente que os revolucionários autênticos que concordam com uma abordagem dialética e baseada em classes para as guerras e que compartilham posições comuns sobre os principais conflitos na atual situação mundial unam forças. A CCRI espera trabalhar junto com esses camaradas na construção conjunta de um partido revolucionário - nacional e internacionalmente!

 

 

 

 

 

[1] O RCIT tratou em várias ocasiões da rivalidade interimperialista das grandes potências. Veja, por exemplo, RCIT: World Perspectives 2021-22: Entrando em uma situação global pré-revolucionária, 22 de agosto de 2021, https://www.thecommunists.net/theory/world-perspectives-2021-22/; Veja também nosso livro de Michael Pröbsting: Anti-Imperialism in the Age of Great Power Rivalry (Anti-Imperialismo na Era da Rivalidade das Grandes Potências). The Factors behind the Accelerating Rivalry between the U.S., China, Russia, EU and Japan. A Critique of the Left's Analysis and an Outline of the Marxist Perspective, RCIT Books, Viena 2019, https://www.thecommunists.net/home/portugu%C3%AAs/livro-o-anti-imperialismo-na-era-da-rivalidade-das-grandes-potencias-conteudo/; Veja também as seguintes obras do mesmo autor: "A Really Good Quarrel" (Uma briga muito boa).Reunião EUA-China no Alasca: a Guerra Fria Interimperialista continua, 23 de março de 2021, https://www.thecommunists.net/home/portugu%C3%AAs/realmente-uma-boa-briga/; Servants of Two Masters. Stalinism and the New Cold War between Imperialist Great Powers in East and West, 10 de julho de 2021, https://www.thecommunists.net/theory/servants-of-two-masters-stalinism-and-new-cold-war/; Para obter mais trabalhos sobre esse assunto, consulte estas subpáginas: https://www.thecommunists.net/home/portugu%C3%AAs/chinese-and-russian-imperialism/; https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers/ e https://www.thecommunists.net/worldwide/global/collection-of-articles-on-the-global-trade-war/

 

[2] Indicamos aos leitores uma página especial em nosso site, onde estão compilados todos os documentos do RCIT sobre a Guerra da Ucrânia e o atual conflito entre a OTAN e a Rússia, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/compilation-of-documents-on-nato-russia-conflict/.

 

[3] Veja sobre isso várias declarações e artigos do RCIT e de sua seção nigeriana que estão compilados em uma subpágina especial em nosso site, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/collection-of-articles-on-the-coup-in-niger/.

 

[4] Veja sobre isso uma série de declarações e artigos do RCIT que estão compilados em uma subpágina especial em nosso site, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/collection-of-articles-on-fourth-gaza-war/

 

[5] Veja nossa última declaração: RCIT: EUA enviam navios de guerra, aviões de guerra e 3.000 fuzileiros navais para o Golfo Pérsico. Não às sanções e ameaças dos EUA contra o Irã! Defender o Irã em qualquer confronto militar com os EUA ou Israel! Nenhum apoio político ao regime dos mulás! 8 de agosto de 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/us-sends-warships-warplanes-and-3-000-marines-to-persian-gulf/

 

[6] China-Filipinas-EUA: O conflito no banco de areia de Ayungin e a rivalidade interimperialista, 8 de agosto de 2023,https://www.thecommunists.net/worldwide/global/china-philippines-us-and-the-conflict-on-the-ayungin-shoal/

 

[7] Veja sobre isso, por exemplo, RCIT: Taiwan: A visita de Pelosi pode provocar uma guerra entre os EUA e a China. Abaixo as duas grandes potências imperialistas, por uma política de derrotismo revolucionário! 1 de agosto de 2022, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/taiwan-pelosi-visit-might-provoke-war-between-the-u-s-and-china/;Taiwan: Great Power Rivalry and National Question [Rivalidade de grandes potências e questão nacional]. Sobre o conflito entre os EUA e o imperialismo chinês, suas consequências para a crise da ordem mundial capitalista, sobre a questão nacional de Taiwan e o programa do derrotismo revolucionário, 20 de agosto de 2022, https://www.thecommunists.net/theory/taiwan-great-power-rivalry-and-national-question/

 

[8] Veja nossa última declaração: RCIT: Perigo de guerra na península coreana. Defenda a Coreia do Norte contra as potências imperialistas dos EUA, Japão e Coreia do Sul! Abaixo a rivalidade inter-imperialista entre as potências ocidentais, a China e a Rússia! Nenhum apoio político ao regime stalinista-capitalista de Kim! 17 de agosto de 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/war-danger-on-the-korean-peninsula/

 

[9] Para obter uma visão geral de nossa história de apoio às lutas anti-imperialistas nas últimas quatro décadas (com links para documentos, fotos e vídeos), consulte, por exemplo, um ensaio de Michael Pröbsting: The Struggle of Revolutionaries in Imperialist Heartlands against Wars of their "Own" Ruling Class (A Luta dos Revolucionários nos Países Imperialistas contra as Guerras de sua "Própria" Classe Governante). Exemplos da história da RCIT e de sua organização antecessora nas últimas quatro décadas, 2 de setembro de 2022, https://www.thecommunists.net/theory/the-struggle-of-revolutionaries-in-imperialist-heartlands-against-wars-of-their-own-ruling-class/

 

[10] Para uma discussão detalhada das categorias marxistas de estados imperialistas e semicoloniais, consulte, por exemplo, o livro de Michael Pröbsting: The Great Robbery of the South. Continuity and Changes in the Super-Exploitation of the Semi-Colonial World by Monopoly Capital Consequences for the Marxist Theory of Imperialism, RCIT Books, 2013, https://www.thecommunists.net/home/portugu%C3%AAs/livro-o-grande-roubo-do-sul/ (Português).

 

[11] Abram Deborin: Lenin als revolutionärer Dialektiker (1925); em: Unter dem Banner des Marxismus, 1. Jahrgang (1925-26), S. 224 (tradução nossa)

 

[12] Georg Wilhelm Friedrich Hegel: The Science of Logic, (Traduzido por A.V. Miller; Prefácio por J.N. Findlay), Allen & Unwin, Londres 1969, p. 389

 

[13] V.I. Lênin: Karl Marx. A Brief Biographical Sketch with an Exposition of Marxism [Um breve esboço biográfico com uma exposição do marxismo] (1914); em: LCW 21, p. 53

 

[14] V.I. Lênin: On the Question of Dialectics (1915); em: LCW 38, p.358

 

[15] Veja sobre isso, por exemplo, RCIT: Em direção a um ponto de virada na guerra ucraniana? As tarefas dos socialistas à luz das possíveis linhas de desenvolvimento da guerra de defesa nacional, em combinação com a rivalidade inter-imperialista das Grandes Potências., 11 de março de 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/towards-a-turning-point-in-the-ukraine-war/#anker_2; Integração na OTAN: Uma armadilha imperialista para o povo ucraniano! Por uma Guerra Popular para defender a Ucrânia contra a invasão de Putin! Não à subordinação da Ucrânia à OTAN e à UE! Contra o imperialismo russo e contra o imperialismo da OTAN! 19 de junho de 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/nato-integration-is-imperialist-trap-for-ukraine/#anker_2; Michael Pröbsting: Guerra na Ucrânia: quais são os resultados da Cúpula da OTAN em Vilnius? Sobre o processo contraditório de aproximação entre a OTAN e a Ucrânia e, ao mesmo tempo, os interesses divergentes entre as potências ocidentais e Kiev, 13 de julho de 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/what-are-the-results-of-the-nato-vilnius-summit/#anker_3; do mesmo autor: A Ucrânia está prestes a se tornar o "Israel" da OTAN no Leste Europeu? O "Wall Street Journal" informa sobre os planos dos governos ocidentais de transformar seu relacionamento com a Ucrânia na Cúpula da OTAN em julho, 29 de maio de 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/is-ukraine-about-to-become-nato-s-israel-in-eastern-europe/#anker_2

 

[16] Veja, por exemplo, o panfleto de Michael Pröbsting: The Poverty of Neo-Imperialist Economism (A pobreza do economismo neoimperialista). Imperialismo e a questão nacional – uma crítica a Ted Grant e sua escola(CWI, ISA, IMT), janeiro de 2023, https://www.thecommunists.net/theory/grantism-imperialism-and-national-question/

 

[17] V. I. Lênin: The Discussion on Self-Determination Summed Up (1916); em: LCW Vol. 22, p. 357

 

18] Manifesto da Quarta Internacional sobre a Guerra Imperialista: Imperialist War and the Proletarian World Revolution [A Guerra Imperialista e a Revolução Mundial Proletária]. Adotado pela Conferência de Emergência da Quarta Internacional, 19-26 de maio de 1940, em: Documents of the Fourth International. The Formative Years (1933-40), Nova York, 1973, p. 327, https://www.marxists.org/portugues/trotsky/1940/05/manifesto.htm#:~:text=%E2%80%9CO%20imperialismo%20arrisca%20o%20destino,Oper%C3%A1rios%2C%20recordai%20essa%20predi%C3%A7%C3%A3o! (Português)

 

[19] Nossos trabalhos mais detalhados sobre a teoria marxista do imperialismo são dois livros de Michael Pröbsting: O Anti-imperialismo na era da Rivalidade das Grandes Potências. Os Fatores por trás da Aceleração da Rivalidade entre os EUA, a China, a Rússia, a UE e o Japão. Uma crítica da análise da esquerda e um esboço da perspectiva marxista, janeiro de 2019, https://www.thecommunists.net/home/portugu%C3%AAs/livro-o-anti-imperialismo-na-era-da-rivalidade-das-grandes-potencias-conteudo/; O GRANDE ROUBO DO SUL. Continuidade e mudanças na superexploração do mundo semicolonial pelo capital monopolista. Consequências para a teoria marxista do imperialismo, 2013, https://www.thecommunists.net/home/portugu%C3%AAs/livro-o-grande-roubo-do-sul/

 

[20] O RCIT publicou vários documentos sobre o capitalismo na Rússia e sua ascensão a uma potência imperialista. Os mais importantes são vários panfletos de Michael Pröbsting: The Peculiar Features of Russian Imperialism (As características peculiares do imperialismo russo). A Study of Russia's Monopolies, Capital Export and Super-Exploitation in the Light of Marxist Theory, 10 de agosto de 2021, https://www.thecommunists.net/theory/the-peculiar-features-of-russian-imperialism/; do mesmo autor: Lenin's Theory of Imperialism and the Rise of Russia as a Great Power [A Teoria do Imperialismo de Lênin e a Ascensão da Rússia como uma Grande Potência]. On the Understanding and Misunderstanding of Today's Inter-Imperialist Rivalry in the Light of Lenin's Theory of Imperialism [Sobre a compreensão e o mal-entendido da rivalidade imperialista atual à luz da teoria de Lênin sobre o imperialismo]. Another Reply to Our Critics Who Deny Russia's Imperialist Character (Outra resposta aos nossos críticos que negam o caráter imperialista da Rússia), agosto de 2014, http://www.thecommunists.net/theory/imperialism-theory-and-russia/ (inglês); A Rússia como uma grande potência imperialista. The formation of Russian Monopoly Capital and its Empire - A Reply to our Critics, 18 de março de 2014 (esse panfleto contém um documento escrito em 2001, no qual estabelecemos pela primeira vez nossa caracterização da Rússia como imperialista), http://www.thecommunists.net/theory/imperialist-russia/; Veja também os seguintes ensaios do mesmo autor: 'Empire-ism' vs a Marxist analysis of imperialism: Continuing the debate with Argentinian economist Claudio Katz on Great Power rivalry, Russian imperialism and the Ukraine War, 3 March 2023, https://links.org.au/empire-ism-vs-marxist-analysis-imperialism-continuing-debate-argentinian-economist-claudio-katz ; Rússia: Uma potência imperialista ou um "Império não hegemônico em gestação"? Uma resposta ao economista argentino Claudio Katz, em: New Politics, 11 de agosto de 2022, em: https://www.thecommunists.net/theory/other-works-on-marxist-theory/#anker_1 (Português); Russian Imperialism and Its Monopolies (Imperialismo russo e seus monopólios), em: New Politics Vol. XVIII No. 4, Whole Number 72, Winter 2022, https://newpol.org/issue_post/russian-imperialism-and-its-monopolies/;Once Again on Russian Imperialism (Reply to Critics). A rebuttal of a theory which claims that Russia is not an imperialist state but would be rather "comparable to Brazil and Iran", 30 de março de 2022, https://www.thecommunists.net/theory/once-again-on-russian-imperialism-reply-to-critics/#anker_1 (português). Veja vários outros documentos do RCIT sobre essa questão em uma subpágina especial no site do RCIT: https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers/

 

[21] Para nossa análise do capitalismo na China e sua transformação em uma grande potência, consulte, por exemplo, o livro de Michael Pröbsting: Anti-imperialismo na era da rivalidade entre as grandes potências. Os fatores por trás da rivalidade acelerada entre os EUA, China, Rússia, UE e Japão. Uma crítica da análise da esquerda e um esboço da perspectiva marxista, RCIT Books, Viena 2019, https://www.thecommunists.net/home/portugu%C3%AAs/livro-o-anti-imperialismo-na-era-da-rivalidade-das-grandes-potencias-conteudo/ ; Veja também do mesmo autor: "Chinese Imperialism and the World Economy", um ensaio publicado na segunda edição da The Palgrave Encyclopedia of Imperialism and Anti-Imperialism (editada por Immanuel Ness e Zak Cope), Palgrave Macmillan, Cham, 2020, https://link.springer.com/referenceworkentry/10.1007%2F978-3-319-91206-6_179-1; China: Uma potência imperialista... ou ainda não? Uma questão teórica com consequências muito práticas! Continuing the Debate with Esteban Mercatante and the PTS/FT on China's class character and consequences for the revolutionary strategy, 22 de janeiro de 2022, https://www.thecommunists.net/theory/china-imperialist-power-or-not-yet/; A transformação da China em uma potência imperialista. Um estudo dos aspectos econômicos, políticos e militares da China como uma grande potência (2012), em: Revolutionary Communism No. 4, http://www.thecommunists.net/publications/revcom-number-4; Como é possível que alguns marxistas ainda duvidem que a China tenha se tornado capitalista? (A Critique of the PTS/FT),Uma análise do caráter capitalista das empresas estatais da China e suas consequências políticas, 18 de setembro de 2020, https://www.thecommunists.net/home/portugu%C3%AAs/como-e-possivel-que-alguns-marxistas-ainda-duvidem-que-a-china-se-tornou-capitalista/ (português); Incapaz de ver a madeira para as árvores (PTS/FT e China). O empirismo eclético e o fracasso do PTS/FT em reconhecer o caráter imperialista da China, 13 de agosto de 2020, https://www.thecommunists.net/theory/pts-ft-and-chinese-imperialism/; China's Emergence as an Imperialist Power (Artigo na revista norte-americana 'New Politics'), em: "New Politics", verão de 2014 (Vol:XV-1, Inteiro nº: 57). Veja muitos outros documentos do RCIT em uma subpágina especial no site do RCIT: https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers/.

 

[22] Para uma análise política e econômica da Ucrânia, consulte, por exemplo, o panfleto de Michael Pröbsting: Ucrânia: A Capitalist Semi-Colony" (Ucrânia: Uma Semi-Colônia Capitalista). On the exploitation and deformation of Ukraine's economy by imperialist monopolies and oligarchs since capitalist restoration in 1991 (Sobre a exploração e a deformação da economia da Ucrânia pelos monopólios e oligarcas imperialistas desde a restauração capitalista em 1991), janeiro de 2023, https://www.thecommunists.net/theory/ukraine-a-capitalist-semi-colony/

 

[23] Veja sobre isso, por exemplo, Michael Pröbsting: O Partido Comunista Chinês sempre considerou Taiwan como parte da nação chinesa?; publicado por LINKS (Links International Journal of Socialist Renewal), 6 de outubro de 2022, http://links.org.au/did-chinese-communist-party-always-consider-taiwan-part-chinese-nation

 

Der Ukraine Krieg und Kriegsgefahr in Westafrika, dem Mittlerem Osten und Ost Asien zeigen die Notwendigkeit auf, den Doppel-Charakter mancher Konflikte zu verstehen

 

Von Michael Pröbsting, Revolutionär-Kommunistische Internationale Tendenz (RCIT), 23. August 2023, www.thecommunists.net

 

 

 

Wir leben in außergewöhnlichen Zeiten, in denen die sich verschärfenden Widersprüche des im Niedergang befindlichen Kapitalismus zunehmend Kriege und Säbelrasseln provozieren. Neben den eskalierenden Spannungen zwischen den imperialistischen Großmächten im Osten und Westen^[1] gibt es den laufenden Ukraine Krieg^[2], eine drohende Invasion von Niger durch die ECOWAS (mit Unterstützung von Frankreich und der EU)^[3], einen möglichen Angriff der krisengeschüttelten Regierung Netanyahus gegen Gaza^[4], Hisbollah im Libanon und/oder Iran (hinzu kommt die zunehmende Präsenz von amerikanischen Truppen und der Marine in der Nähe des Irans)^[5], die steigende Spannungen zwischen China und den Philippinen im Süd-Chinesischen Meer (wobei die Philippinen von den USA unterstützt werden)^[6], den langjährigen Taiwan-Konflikt zwischen China und den USA^[7], und schließlich die immer lauter werdenden Kriegstrommeln auf der koreanischen Halbinsel. ^[8]

 

An dieser Stelle werden wir unsere Analyse dieser Konflikte nicht wiederholen, sondern verweisen unsere Leser auf unsere jeweiligen Publikationen. Stattdessen werden wir uns mit den methodischen Fragen befassen, welche die Grundlage für Marxistinnen und Marxisten bilden, um angemessene Taktiken in solchen Konflikten auszuarbeiten. Gehen wir in media res.

 

Es gab Kriege in der Geschichte, deren Charakter offensichtlich war. Man denke an die verschiedenen Kriege in der Vergangenheit, als Kolonialmächte Länder in Afrika oder Asien eroberten. Oder, um aktuellere Beispiele zu nennen, denken wir an die zwei Kriege Russlands gegen das tschetschenische Volk in den Jahren 1994-1996 und 1999-2008, die Invasion in Afghanistan (2001) und im Irak (2003) durch die USA oder Israels vier Kriege gegen Gaza in den Jahren zwischen 2008 und 2021, sowie seinen Angriff auf den Libanon im Jahr 2006.^[9]

 

Dies waren eindeutig Kriege imperialistischer Mächte gegen unterdrückte Nationen und halbkoloniale Länder – das heißt kapitalistische Länder, die formell unabhängige Staaten sind, aber wirtschaftlich und politisch von imperialistischen Mächten dominiert werden.^[10] In solchen Kriegen standen die RCIT und andere authentische Sozialisten bedingungslos auf Seiten der Unterdrückten und befürworteten ihren militärischen Sieg gegen den imperialistischen Aggressor. Beschämenderweise hinderte ein derart offensichtlicher Charakter dieser Kriege viele selbsternannte Marxisten nicht daran, ihre anti-imperialistische Pflicht zu vernachlässigen. Sie weigerten sich, zum militärischen Sieg der unterdrückten Nationen und zur Niederlage der imperialistischen Mächte aufzurufen. Doch dies war nicht das Ergebnis eines komplexen Kriegscharakters, sondern vielmehr das Resultat der verrotteten politischen Methode dieser Organisationen, die durch opportunistische Anpassung an den Imperialismus gekennzeichnet ist.

 

 

 

Doppel-Charakter – eine dialektische „Einheit der Gegensätze“

 

 

 

Allerdings, wie wir wiederholt betont haben, führt die Beschleunigung der inner-imperialistischen Rivalität – hervorgerufen durch die Kombination aus kapitalistischem Verfall und dem Aufstieg neuer Großmächte wie Russland und China – nicht nur zu Spannungen zwischen den Großmächten, sondern auch zu einer wachsenden Anzahl von Konflikten mit einem widersprüchlichen Charakter, die unterdrückte Nationen involvieren. Dies liegt daran, dass solche Rivalität auch den Antrieb imperialistischer Mächte beschleunigt, ihre Einflusssphären in der halbkolonialen Welt mit allen notwendigen Mitteln auszudehnen. Mit anderen Worten, die inner-imperialistische Rivalität provoziert nicht nur mehr Spannungen zwischen den Großmächten und Stellvertreterkonflikte, sondern auch mehr Angriffe auf unterdrückte Völker. Daher provoziert eine derartige inner-imperialistische Rivalität auch eine wachsende Anzahl von Befreiungskriegen.

 

Solche Konflikte können einen widersprüchlichen Charakter haben, wenn das halbkoloniale Land, das im Konflikt mit einem imperialistischen Staat steht, gleichzeitig mit einer (oder mehreren) konkurrierenden Großmächten verbündet ist – direkt oder indirekt.

 

Die RCIT charakterisiert solche Konflikte als Kriege mit einem Doppel-Charakter. Das bedeutet, dass sie sowohl den Charakter eines Befreiungskrieges; als auch den einer inner-imperialistischen Rivalität beinhalten. Die Aufgabe der Marxisten besteht darin, die dialektische Natur solcher Konflikte als eine "Einheit der Gegensätze" zu verstehen, die ständig miteinander im Kampf stehen. Gleichzeitig ist es für Marxisten entscheidend, die "allgemeine Richtung der Entwicklung" zu bestimmen, also den Hauptcharakter eines solchen Konflikts zu identifizieren, wie der sowjetische Philosoph Abram Deborin betonte.^[11] Mit anderen Worten müssen Marxisten das Hauptmerkmal der Essenz des Konflikts verstehen ("Die Wahrheit des Seins ist das Wesen ", wie Hegel treffend sagte).^[12]

 

Eine konkrete Analyse solcher Kriege ist besonders wichtig, da wir eine zunehmende Anzahl von Konflikten sehen, die einen solchen kombinierten oder doppelten Charakter besitzen. Im Fall des Ukraine-Krieges unterstützen die westlichen Mächte die Ukraine mit militärischer Hilfe. Dies hat jedoch – zumindest bis jetzt – den Charakter des Krieges qualitativ nicht verändert, er bleibt in erster Linie ein gerechter Krieg der nationalen Verteidigung der Ukraine gegen den russischen Imperialismus, den Sozialistinnen und Sozialisten unterstützen müssen.

 

In Niger versucht die Regierung unter General Tiani, russische Söldner von Wagner anzuwerben, und verbündet sich mit pro-russischen Staaten (wie Mali und Burkina Faso). Dennoch hätte der Widerstand Nigers gegen die Invasion der ECOWAS Truppen (mit Unterstützung von Frankreich und der EU) einen progressiven Charakter. Das Gleiche gilt, wenn ein Krieg zwischen Israel (beziehungsweise den USA) und dem Iran oder zwischen den USA (und/oder Südkorea) und Nordkorea ausbricht. In solchen Konflikten setzt sich die RCIT für die Verteidigung von halbkolonialen Ländern – wie dem Iran oder Nordkorea – gegen den imperialistischen Aggressor (oder seine Stellvertreter) ein. Natürlich bedeutet eine solche Verteidigung keine politische Unterstützung für die bürgerlichen und diktatorischen Regime an der Spitze dieser Länder.

 

Allerdings lehnen wir, während wir uns auf die Seite der unterdrückten Nation gegen den imperialistischen Feind stellen, nicht nur letzteren ab, sondern auch alle anderen Großmächte. Daher lehnen wir jede Unterstützung von Sanktionen, Protektionismus oder Aufrüstung einer Großmacht gegen ihre Rivalen ab.

 

In Fällen, in denen das Element der inner-imperialistischen Rivalität das Hauptmerkmal eines Konflikts ist, stellt sich die RCIT nicht auf die Seite eines Lagers, sondern nehmen eine revolutionär-defätistische Haltung gegenüber beiden Seiten ein ("dualer Defätismus"). Das bedeutet, dass Sozialistinnen und Sozialisten entschlossenen Widerstand gegen beide Lager befürworten und versuchen, den Klassenkampf gegen jede Regierung voranzutreiben.

 

So wie die Dinge gegenwärtig stehen, ist das aktuell der Fall im Taiwan-Konflikt, sowie im Konflikt zwischen China und den Philippinen. Das bedeutet nicht, dass wir die Existenz eines Elements des nationalen Selbstbestimmungsrechts auf Seiten Taiwans oder den Philippinen gegenüber dem chinesischen Imperialismus leugnen. Aufgrund der konkreten Konfiguration der Konflikte und des Kräfteverhältnisses ist dieses nationale Element jedoch zumindest gegenwärtig der inner-imperialistischen Rivalität untergeordnet.

 

Schließlich ist es wichtig anzuerkennen, dass sich der Charakter eines Konflikts im Laufe der Zeit verändern kann. Gerade wegen des Doppel-Charakter solcher Konflikte, aufgrund ihrer Essenz als dialektische 'Einheit der Gegensätze', kann sich das Hauptmerkmal ihres Charakters ändern. Entwicklung ist die Entfaltung innerer Widersprüche, und es ist nicht umsonst, dass Lenin Hegels Dialektik eine „umfassendste Entwicklungslehre“ bezeichnete.^[13] Eine solche Entwicklung wird durch die inneren Widersprüche eines gegebenen Phänomens verursacht („Entwicklung ist ‚Kampf‘ der Gegensätze“) und dieser Prozess kann zum Umschlagen von Quantität in Qualität führen.^[14]

 

Daher müssen Marxistinnen und Marxisten die konkrete Entwicklung eines gegebenen Konflikts analysieren und feststellen, ob sein anfänglich dominantes Element – zum Beispiel sein primärer Charakter als Befreiungskrieg – schwächer wird und das andere, anfangs untergeordnete Element – die inner-imperialistische Rivalität – stärker wird. Wenn ein solcher Transformationsprozess den Rubikon überschreitet, ändert sich die Natur eines gegebenen Konflikts. In einem solchen Fall müssen Marxistinnen und Marxisten ihre Taktiken anpassen und die Verteidigung des halbkolonialen Landes durch eine duale defätistische Position ersetzen. Wir haben dieses Thema kürzlich in einigen Publikationen ausführlich im Zusammenhang mit dem Ukraine Krieg erläutert.^[15]

 

 

 

Sozialimperialismus und dogmatischer Abstentionismus

 

 

 

Eine solche Analyse des widersprüchlichen Wesens von Konflikten und ihrer Entwicklung ist keine abstrakte, akademische Übung. Vielmehr ist es eine unverzichtbare Aufgabe der Marxistinnen und Marxisten, da sie die Grundlage für ein korrektes Verständnis des Konflikts bildet und folglich eine Voraussetzung für die Ausarbeitung der richtigen Taktik ist. Eine falsche Analyse ist ein sicherer Weg zu einer falschen Taktik. Angesichts der Tatsache, dass die Weltlage von einer zunehmenden Anzahl von Kriegen mit widersprüchlicher, doppelter Natur geprägt ist, gewinnt die Anwendung einer solchen dialektischen Methode zur Analyse von Konflikten und zur Ableitung der notwendigen Taktiken zunehmend an Bedeutung.

 

Leider weigern sich die meisten selbsternannten Sozialistinnen und Sozialisten, einen derart komplexen Charakter dieser Konflikte anzuerkennen – ein Versagen, das allerlei verheerende Konsequenzen hat. So stellen sich viele faktisch auf die Seite einer imperialistischen Macht. Beispiele für solche Sozialimperialisten sind die Stalinisten-Putinisten, die Russlands Angriffskrieg gegen die Ukraine begrüßen oder sich auf die Seite Chinas schlagen. Andere nehmen die Seite des unterdrückten Landes gegen eine Großmacht ein, ignorieren jedoch die Einmischung des imperialistischen Rivalen oder widersetzen sich nicht der chauvinistischen Politik dieses Rivalen. Dies ist der Fall bei einigen Unterstützern der Ukraine, die sich nicht gegen die Sanktionspolitik der NATO gegen Russland aussprechen oder die dem Beitritt der Ukraine oder anderer europäischer Länder zur NATO oder zur EU nicht entschieden entgegentreten. Ein weiteres Beispiel für eine derartige Anpassung an den Sozialimperialismus sind jene "Anti-Imperialisten", die Niger oder den Iran gegen den westlichen Aggressor unterstützen, es jedoch versäumen, sich gegen die Einmischung Russlands auszusprechen oder diese sogar begrüßen.

 

Andere Sozialisten lehnen eine derartige Anpassung an den Sozialimperialismus ab, ersetzen jedoch eine konkrete Analyse dieser Konflikte durch das Dogma, dass alle Kriege, in denen imperialistische Mächte auf die eine oder andere Weise auf beiden Seiten intervenieren, automatisch Konflikte zwischen "Stellvertretern" solcher Großmächten seien. Als Konsequenz lehnen sie die Unterstützung unterdrückter Nationen ab und vertreten eine reaktionäre, abstentionistische Position. Eine solche Politik ignoriert die unterdrückten Völker als Subjekt und negiert ihre tatsächlichen Kämpfe gegen die imperialistische Dominanz. Dies ist nicht besser als solche "Sozialisten", die es verabsäumen, Arbeiter in einem Unternehmen zu unterstützen, die für höhere Löhne streiken, indem sie sagen, dass eine solche Unterstützung nur den kapitalistischen Konkurrenten in anderen Unternehmen helfen würde. Hinter einen solchen Ansatz steht, wie wir an anderer Stelle ausführlich erläutert haben, eine Anpassung an den Imperialismus. Es ist eine Methode, die die RCIT als „neo-imperialistischen Ökonomismus“ bezeichnet.^[16]

 

Offensichtlich sind solche „Sozialisten“ nutzlose Sektierer. Man schwächt den Imperialismus nicht, indem man abstrakt jeden Kampf ablehnt, der nicht 'rein' ist, sondern von reaktionären oder sogar imperialistischen Kräften beeinflusst wird. Man muss konkrete Kämpfe so nehmen, wie sie sind, mit all ihren inneren Widersprüchen. Um reaktionäre oder imperialistische Einflüsse abzuwehren, müssen Sozialistinnen und Sozialisten sich solchen Kämpfen anschließen und den Feind von innen bekämpfen, anstatt neunmalkluge Kommentare von außen abzugeben.

 

Wie Lenin 1916 während des Höhepunkts des Ersten Weltkriegs korrekt bemerkte: “Die Generalstäbe sind im gegenwärtigen Krieg eifrig bemüht, jede nationale und revolutionäre Bewegung im Lager ihrer Gegner auszunutzen, die Deutschen - den irischen Aufstand, die Franzosen - die tschechische Bewegung usw. Und von ihrem Standpunkt aus handeln sie vollkommen richtig. Man kann sich einem ernsthaften Krieg gegenüber nicht ernsthaft verhalten, ohne die geringste Schwäche des Gegners auszunutzen, ohne jede Chance aufzugreifen, um so mehr, als man nicht im voraus wissen kann, in welchem Augenblick und mit welcher Kraft hier oder dort dieses oder jenes Pulverfaß „explodiert". Wir wären sehr schlechte Revolutionäre, wenn wir es nicht verstünden, im großen Befreiungskampf des Proletariats für den Sozialismus jede Volksbewegung gegen die einzelnen Bedrängnisse des Imperialismus zur Verschärfung und Ausweitung der Krise auszunutzen.” ^[17]

 

 

 

Eine Methode, die auf dem Klassencharakter der beteiligten Parteien und der Gesamtheit ihrer Interessen basiert

 

 

 

Ohne einen marxistischen Kompass sind Sozialistinnen und Sozialisten in einer Weltlage, die zunehmend von Konflikten mit widersprüchlichem, doppelten Charakter geprägt ist, verloren. Um den Charakter eines Konflikts zu bestimmen (einschließlich seiner möglichen Veränderung im Laufe der Zeit), muss man den Klassencharakter aller beteiligten Parteien, sowie die Gesamtheit ihrer sich entwickelnden Interessen vor beziehungsweise im Verlauf des Krieges untersuchen.

 

Ein solcher Ansatz erfordert in erster Linie ein Verständnis für den Klassencharakter der beteiligten Staaten. Trotzki betonte einst: „Die Arbeiter zu lehren, den Klassencharakter des Staates – imperialistischer, Kolonial- oder Arbeiterstaat – und die wechselseitigen Beziehungen zwischen ihnen, wie auch die inneren Widersprüche in jedem einzelnen korrekt zu begreifen, ermöglicht es ihnen, in jeder gegebenen Situation die richtigen praktischen Schlussfolgerungen zu ziehen.” ^[18]

 

Heutzutage existieren keine Arbeiterstaaten mehr (nicht einmal bürokratisch entartete, wie die UdSSR oder China vor 1991/1992). Wie wir in unseren Arbeiten erläutert haben, können moderne Länder grundsätzlich in imperialistische Staaten und Halbkolonien unterteilt werden (ohne dabei alle möglichen Schattierungen innerhalb dieser Kategorien zu ignorieren).^[19]

 

Daraus folgt, dass eine Voraussetzung für die Anerkennung des Charakters von Konflikten heute unter anderem das korrekte Verständnis des Klassencharakters neuer Großmächte wie Russland ^[20] und China ^[21] ist. Wie wir mehrfach betont haben, haben viele Sozialisten es abgelehnt, den imperialistischen Charakter dieser Staaten anzuerkennen, was zwangsläufig zu politischer Verwirrung und falschen Taktiken führte.

 

Als Ergebnis des Aufstiegs Chinas und Russlands als imperialistische Mächte werden alte Allianzen untergraben und neue Allianzen entstehen, beziehungsweise können sich in der Zukunft entwickeln. Man denke zum Beispiel an Chinas und Russlands Einflussgewinn im Nahen Osten oder in Afrika auf Kosten der USA.

 

Grundsätzlich sind Marxistinnen und Marxisten verpflichtet, halbkoloniale Länder gegen imperialistische Staaten zu unterstützen. Allerdings darf man ein solches Prinzip nicht in ein abstraktes Dogma verwandeln. Es ist ebenso notwendig, jeden Konflikt in seiner konkreten historischen Entwicklung zu analysieren. Handelt es sich um einen Konflikt mit einer langen Geschichte von Unterdrückung und Dominanz, oder nicht? Ebenso muss man die Beziehung dieses oder jenes halbkolonialen Landes zu einer bestimmten imperialistischen Macht studieren, sowie den Einfluss anderer Konflikte auf einen gegebenen Krieg. Eine solche Analyse ist auch wichtig, um die mögliche Veränderung des Charakters eines Konflikts im Laufe der Zeit zu bestimmen.

 

Um einige Beispiele zu nennen: Im Fall der Ukraine ist es allgemein bekannt, dass dieses Volk seit mehr als anderthalb Jahrhunderten unter nationaler Unterdrückung durch Russland leidet, mit nur kurzen Unterbrechungen. Zugegeben, der westliche Imperialismus hat seit der Unabhängigkeit der Ukraine im Jahr 1991 seinen Einfluss in Bezug auf wirtschaftliche Dominanz ausgeweitet (was jedoch die wirtschaftliche Dominanz Russlands nicht beseitigte).^[22] Andererseits versuchte Putin, als er im Februar 2022 in die Ukraine einmarschierte, die Position des Landes von einer Halbkolonie in eine von einer ausländischen Macht besetzte Kolonie zu verwandeln (ähnlich wie die USA zwei Jahrzehnte zuvor in Afghanistan und im Irak).

 

Niger zum Beispiel wird seit etwa einem Jahrhundert von französischem Imperialismus dominiert – erst als Kolonie und seit seiner formalen Unabhängigkeit 1960 als Halbkolonie. Der in Niger vorhandene Volkszorn gegenüber den Franzosen basiert also auf dieser tiefgreifenden historischen Tatsache. Die Sympathien für Putin und Russland in Teilen der Massen sind zweifellos ein reaktionäres Phänomen. Sie haben jedoch eine historische Grundlage in der einfachen Tatsache, dass Russland in Westafrika nie eine relevante Rolle gespielt hat und als Gegner der westlichen Mächte angesehen wird.

 

Im Fall von Taiwan gibt es zweifellos ein nationales Element, da die einheimische taiwanische Bevölkerung – im Gegensatz zum KMT-Apparat, der das Land nach seiner Niederlage gegen die Maoisten 1947 besetzte – immer eine eigene Identität hatte. Die chinesischen Kommunisten erkannten diese Tatsache anfangs an, leugneten sie jedoch seit dem Zweiten Weltkrieg strikt.^[23] Andererseits war Taiwan als eigenständige Einheit seit 1947 immer eine Halbkolonie, die ihre Existenz vollständig dem US-Imperialismus begründete.

 

Ein weiteres Beispiel aus jüngerer Vergangenheit ist die widersprüchliche Rolle der YPG/PKK in Syrien, die einerseits das kurdische Volk gegen Daesh verteidigte, aber andererseits eine entscheidende Rolle bei der Besetzung großer Teile des Landes durch amerikanische Truppen spielte.

 

Nur ein derartiger dialektischer und historischer Ansatz ermöglicht es Marxisten, ein korrektes Verständnis eines Konflikts zu erarbeiten, was wiederum die Grundlage für die richtige Positionierung mit den daraus resultierenden Taktiken bildet.

 

Wir glauben, dass eine Weltlage mit einer wachsenden Zahl von Konflikten mit widersprüchlichem Charakter wachsende Verwirrung und Spaltungen unter Sozialistinnen und Sozialisten hervorrufen wird. Viele werden sich auf der falschen Seite der Barrikaden aufstellen. Umso dringender ist es für authentische Revolutionärinnen und Revolutionäre, die sich auf eine dialektische, klassenbasierte Herangehensweise zu Kriegen einigen und gemeinsame Positionen zu den wichtigsten Konflikten in der aktuellen Weltlage teilen, sich zusammenzuschließen. Die RCIT strebt eine Zusammenarbeit mit solchen Genossinnen und Genossen an, um gemeinsam eine revolutionäre Partei – national und international – aufzubauen!

 

 

 

Fußnoten

 

^[1] Die RCIT hat sich an mehreren Gelegenheiten mit der inner-imperialistischen Rivalität der Großmächte beschäftigt. Siehe auch: RCIT: Weltpolitische Perspektiven 2021-22: Eintritt in eine vor-revolutionäre globale Situation, 22. August 2021, https://www.thecommunists.net/theory/world-perspectives-2021-22/#anker_17; siehe auch unser Buch von Michael Pröbsting: Anti-Imperialism in the Age of Great Power Rivalry. The Factors behind the Accelerating Rivalry between the U.S., China, Russia, EU and Japan. A Critique of the Left’s Analysis and an Outline of the Marxist Perspective, RCIT Books, Wien 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry/; siehe auch folgende Arbeiten vom selben Autor: “A Really Good Quarrel”. US-China Alaska Meeting: The Inter-Imperialist Cold War Continues, 23. März 2021, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/us-china-alaska-meeting-shows-continuation-of-inter-imperialist-cold-war/; Servants of Two Masters. Stalinism and the New Cold War between Imperialist Great Powers in East and West, 10. Juli 2021, https://www.thecommunists.net/theory/servants-of-two-masters-stalinism-and-new-cold-war/; für mehr Publikationen zu diesem Thema, siehe folgende Unterseiten: https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers/ und https://www.thecommunists.net/worldwide/global/collection-of-articles-on-the-global-trade-war/.

 

^[2] Wir verweisen unsere Leser zu einer speziellen Unterseite unserer Webseite mit allen RCIT-Dokumenten zum Ukraine Krieg und dem aktuellen NATO-Russland Konflikt: https://www.thecommunists.net/worldwide/global/compilation-of-documents-on-nato-russia-conflict/.

 

^[3] Siehe dazu mehrere Stellungnahmen und Artikel der RCIT und ihrer nigerianischen Sektion, welche gesammelt auf dieser Unterseite zu finden sind: https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/collection-of-articles-on-the-coup-in-niger/.

 

^[4] Siehe dazu eine Reihe an Stellungnahmen und Artikeln der RCIT, gesammelt auf dieser Unterseite unserer Webseite: https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/collection-of-articles-on-fourth-gaza-war/

 

^[5] Siehe dazu unsere jüngste Stellungnahme: Die USA senden Kriegsschiffe, Kampfflugzeuge und 3.000 Soldaten in den Persischen Golf, Nein zu den US-Sanktionen und Drohungen gegen den Iran! Verteidigt den Iran gegen jede Art militärischer Konfrontation mit den USA oder Israel! Keine politische Unterstützung für das Mullah Regime! 8. August 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/us-sends-warships-warplanes-and-3-000-marines-to-persian-gulf/#anker_2

 

^[6] China-Philippines-US: The Conflict on the Ayungin Shoal and Inter-Imperialist Rivalry, 8. August 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/china-philippines-us-and-the-conflict-on-the-ayungin-shoal/

 

^[7] Siehe dazu auch: RCIT: Taiwan: Pelosi Visit Might Provoke War between the U.S. and China. Down with both imperialist Great Powers, for a policy of Revolutionary Defeatism! 1. August 2022, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/taiwan-pelosi-visit-might-provoke-war-between-the-u-s-and-china/; Taiwan: Great Power Rivalry and National Question. On the conflict between U.S. and Chinese imperialism, its consequences for the crisis of the capitalist world order, on Taiwan’s national question and the program of revolutionary defeatism, 20. August 2022, https://www.thecommunists.net/theory/taiwan-great-power-rivalry-and-national-question/

 

^[8] Siehe auch unsere jüngste Stellungnahme: Kriegsgefahr auf der koreanischen Halbinsel, Verteidigt Nordkorea gegen die imperialistischen Mächte USA, Japan und Südkorea! Nieder mit der inter-imperialistischen Rivalität zwischen den westlichen Mächten, China und Russland! Keine politische Unterstützung für das stalinistisch-kapitalistische Kim-Regime! 17. August 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/war-danger-on-the-korean-peninsula/#anker_5

 

^[9] Für einen Überblick über unsere Unterstützung für anti-imperialistische Kämpfe in den vergangenen vier Jahrzehnten (mit links zu Dokumenten, Bildern und Videos) siehe auch die Publikation von Michael Pröbsting: The Struggle of Revolutionaries in Imperialist Heartlands against Wars of their “Own” Ruling Class. Examples from the history of the RCIT and its predecessor organisation in the last four decades, 2. September 2022, https://www.thecommunists.net/theory/the-struggle-of-revolutionaries-in-imperialist-heartlands-against-wars-of-their-own-ruling-class/

 

^[10] Für eine detailierte Auseinandersetzung mit den marxistischen Kategorien des Imperialismus und halb-kolonialen Staaten siehe auch das Buch von Michael Pröbsting: The Great Robbery of the South. Continuity and Changes in the Super-Exploitation of the Semi-Colonial World by Monopoly Capital Consequences for the Marxist Theory of Imperialism, RCIT Books, 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south/. Eine gekürzte deutschsprachige Fassung dieses Buches erschien beim Promedia-Verlag unter dem Titel „Der Große Raub im Süden“ (244 Seiten) und kann bei uns bestellt werden.

 

^[11] Abram Deborin: Lenin als revolutionärer Dialektiker (1925); in: Unter dem Banner des Marxismus, 1. Jahrgang (1925-26), S. 224

 

^[12] Georg Wilhelm Friedrich Hegel: Wissenschaft der Logik II (Erster Teil: Die Objektive Logik, Zweites Buch: Die Lehre vom Wesen), Georg Wilhelm Friedrich Hegel Werke 6, Suhrkamp Verlag Frankfurt am Main 1969, S. 13

 

^[13] W.I. Lenin: Karl Marx (Kurzer biographischer Abriß mit einer Darlegung des Marxismus), in: LW 21. S.41

 

^[14] W.I. Lenin, Zur Frage der Dialektik; in: LW 38, S. 339

 

^[15] Siehe auch dazu: Kommt es zu einem Wendepunkt im Ukraine Krieg? Die Aufgaben der SozialistInnen im Licht der möglichen Entwicklungsverläufe des nationalen Verteidigungskriegs in Kombination mit der inner-imperialistischen Großmächte-Rivalität, 11. März 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/towards-a-turning-point-in-the-ukraine-war/#anker_5; NATO-Integration: Eine imperialistische Falle für das ukrainische Volk! Für einen Volkskrieg zur Verteidigung der Ukraine gegen Putins Invasion! Keine Unterordnung der Ukraine unter NATO oder EU! Gegen den russischen- und gegen den NATO-Imperialismus! 19. Juni 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/nato-integration-is-imperialist-trap-for-ukraine/#anker_8; Michael Pröbsting: Ukraine War: What Are the Results of the NATO Vilnius Summit? On the contradictory process of NATO-Ukraine rapprochement and, at the same time, diverging interests between Western powers and Kyiv, 13. Juli 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/what-are-the-results-of-the-nato-vilnius-summit/; vom selben Autor: Is Ukraine About to Become NATO’s “Israel” in Eastern Europe? The “Wall Street Journal” reports about plans of Western governments to transform their relationship with the Ukraine at the NATO Summit in July, 29. Mai 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/is-ukraine-about-to-become-nato-s-israel-in-eastern-europe/

 

^[16] Siehe dazu auch die Publikation von Michael Pröbsting: The Poverty of Neo-Imperialist Economism. Imperialism and the national question - a critique of Ted Grant and his school (CWI, ISA, IMT), Jänner 2023, https://www.thecommunists.net/theory/grantism-imperialism-and-national-question/

 

^[17] W. I. Lenin: Die Ergebnisse der Diskussion über die Selbstbestimmung (1916), in: LW 22, S. 365f.

 

^[18] Leo Trotzki: Manifest der IV. Internationale zum imperialistischen Krieg und zur proletarischen Weltrevolution (1940); Angenommen bei der Notkonferenz der IV. Internationale, abgehalten vom 19. bis 26. Mai 1940 in New York; in: Leo Trotzki: Schriften zum imperialistischen Krieg, Frankfurt a. M. 1978, S. 153

 

^[19] Unsere ausführlichsten Arbeiten zur marxistischen Theorie des Imperialismus sind zwei Bücher von Michael Pröbsting: Anti-Imperialism in the Age of Great Power Rivalry. The Factors behind the Accelerating Rivalry between the U.S., China, Russia, EU and Japan. A Critique of the Left’s Analysis and an Outline of the Marxist Perspective, RCIT Books, Wien 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry/; The Great Robbery of the South. Continuity and Changes in the Super-Exploitation of the Semi-Colonial World by Monopoly Capital Consequences for the Marxist Theory of Imperialism, RCIT Books, 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south/

 

^[20] Die RCIT hat mehrere Publikationen zum Kapitalismus in Russland und sein Aufstieg zu einer imperialistischen Macht verfasst. Die wichtigsten sind folgende von Michael Pröbsting: Die besonderen Merkmale des russischen Imperialismus. Eine Studie über Russlands Monopole, Kapitalexport und Überausbeutung im Lichte der marxistischen Theorie, 10. August 2021, https://www.thecommunists.net/theory/the-peculiar-features-of-russian-imperialism/#anker_5; vom selben Autor: Lenin’s Theory of Imperialism and the Rise of Russia as a Great Power. On the Understanding and Misunderstanding of Today’s Inter-Imperialist Rivalry in the Light of Lenin’s Theory of Imperialism. Another Reply to Our Critics Who Deny Russia’s Imperialist Character, August 2014, http://www.thecommunists.net/theory/imperialism-theory-and-russia/; Russia as a Great Imperialist Power. The formation of Russian Monopoly Capital and its Empire – A Reply to our Critics, 18. März 2014 (diese Publikation beinhaltet im Jahr 2001 verfasste Dokumente, in welchen wir zum ersten mal Russland als imperialistische Macht charakterisierten), http://www.thecommunists.net/theory/imperialist-russia/; siehe auch folgende Arbeiten vom selben Autor: 'Empire-ism' vs a Marxist analysis of imperialism: Continuing the debate with Argentinian economist Claudio Katz on Great Power rivalry, Russian imperialism and the Ukraine War, 3. März 2023, https://links.org.au/empire-ism-vs-marxist-analysis-imperialism-continuing-debate-argentinian-economist-claudio-katz; Russia: An Imperialist Power or a “Non-Hegemonic Empire in Gestation”? A reply to the Argentinean economist Claudio Katz, in: New Politics, 11. August 2022, at https://newpol.org/russia-an-imperialist-power-or-a-non-hegemonic-empire-in-gestation-a-reply-to-the-argentinean-economist-claudio-katz-an-essay-with-8-tables/; Russian Imperialism and Its Monopolies, in: New Politics Vol. XVIII No. 4, Whole Number 72, Winter 2022, https://newpol.org/issue_post/russian-imperialism-and-its-monopolies/; Once Again on Russian Imperialism (Antwort auf Kritik). A rebuttal of a theory which claims that Russia is not an imperialist state but would be rather “comparable to Brazil and Iran”, 30. März 2022, https://www.thecommunists.net/theory/once-again-on-russian-imperialism-reply-to-critics/. Siehe verschiedene andere RCIT-Dokumente zu diesem Thema auf einer speziellen Unterseite der RCIT-Webseite: https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers/.

 

^[21] Für unsere Analyse des Kapitalismus in China und seine Transformation in eine Großmacht siehe auch das Buch von Michael Pröbsting: Anti-Imperialism in the Age of Great Power Rivalry. The Factors behind the Accelerating Rivalry between the U.S., China, Russia, EU and Japan. A Critique of the Left’s Analysis and an Outline of the Marxist Perspective, RCIT Books, Wien 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry/; siehe auch vom selben Autor: “Chinese Imperialism and the World Economy”, eine Arbeit, die in der zweiten Auflage von The Palgrave Encyclopedia of Imperialism and Anti-Imperialism veröffentlicht wurde (bearbeitet von Immanuel Ness and Zak Cope), Palgrave Macmillan, Cham, 2020, https://link.springer.com/referenceworkentry/10.1007%2F978-3-319-91206-6_179-1; China: An Imperialist Power … Or Not Yet? A Theoretical Question with Very Practical Consequences! Continuing the Debate with Esteban Mercatante and the PTS/FT on China’s class character and consequences for the revolutionary strategy, 22. Jänner 2022, https://www.thecommunists.net/theory/china-imperialist-power-or-not-yet/; China‘s transformation into an imperialist power. A study of the economic, political and military aspects of China as a Great Power (2012), in: Revolutionary Communism No. 4, http://www.thecommunists.net/publications/revcom-number-4; How is it possible that some Marxists still Doubt that China has Become Capitalist? (Eine Kritik an der PTS/FT), An analysis of the capitalist character of China’s State-Owned Enterprises and its political consequences, 18. September 2020, https://www.thecommunists.net/theory/pts-ft-and-chinese-imperialism-2/; Unable to See the Wood for the Trees (PTS/FT und China). Eclectic empiricism and the failure of the PTS/FT to recognize the imperialist character of China, 13. August 2020, https://www.thecommunists.net/theory/pts-ft-and-chinese-imperialism/; China’s Emergence as an Imperialist Power (Artikel im US journal 'New Politics'), in: “New Politics”, Summer 2014 (Vol:XV-1, Whole #: 57). Siehe auch viele andere RCIT-Publikationen auf einer speziellen Unterseite der RCIT Webseite: https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers/.

 

^[22] Für eine politische und wirtschaftliche Analyse der Ukraine siehe auch die Publikation von Michael Pröbsting: Ukraine: A Capitalist Semi-Colony. On the exploitation and deformation of Ukraine’s economy by imperialist monopolies and oligarchs since capitalist restoration in 1991, Jänner 2023, https://www.thecommunists.net/theory/ukraine-a-capitalist-semi-colony/

 

^[23] Siehe dazu auch: Michael Pröbsting: Did the Chinese Communist Party always consider Taiwan as part of the Chinese nation?; Veröffentlich durch LINKS (Links International Journal of Socialist Renewal), 6. Oktober 2022, http://links.org.au/did-chinese-communist-party-always-consider-taiwan-part-chinese-nation

 

Война в Украине и военные угрозы в Западной Африке, на Ближнем Востоке и в Восточной Азии показывают необходимость понимания двойственного характера некоторых конфликтов

 

Михаэль Прёбстинг, Революционная Коммунистическая Интернациональная Тенденция (RCIT), 23 августа 2023 года, www.thecommunists.net

 

 

 

Мы живем в необычные времена, когда усиливающиеся противоречия загнивающего капитализма все чаще провоцируют войну и бряцание оружием. В дополнение к эскалации напряженности между великими империалистическими державами Востока и Запада, [1] продолжается война в Украине, [2] надвигается вторжение ЭКОВАС (при поддержке Франции и ЕС) в Нигер, [3] возможное нападение охваченного кризисом правительства Нетаньяху на Газу, [4] "Хезболла" в Ливане и/или Иране (добавьте к этому растущее присутствие американских войск и военно-морского флота вблизи Ирана), [5] усиливающаяся напряженность между Китаем и Филиппинами в Южно-Китайском море (последнее поддерживается США), [6] давний тайваньский конфликт между Китаем и США [7] и, наконец, все более громкие барабаны войны на Корейском полуострове. [8]

 

В этом месте мы не будем повторять наш анализ каждого из этих конфликтов и отсылаем читателей к нашим соответствующим документам. Мы скорее займемся методологическими вопросами, которые составляют основу для марксистов при разработке соответствующей тактики в таких конфликтах. Перейдем к результатам.

 

В истории были войны, характер которых был довольно очевиден. Подумайте о различных войнах в прошлом, когда колониальные державы вторгались в страны Африки или Азии. Или, чтобы взять более реальные примеры, подумайте о двух войнах России против чеченского народа 1994-96 и 1999-2008 годов, вторжении США в Афганистан (2001) и Ирак (2003) или четырех войнах Израиля против Газы в период с 2008 по 2021 год или его нападении на Ливан в 2006 году. [9]

 

Очевидно, что это были войны империалистических держав против угнетенных наций и полуколониальных стран, то есть капиталистических стран, которые формально являются независимыми государствами, но в которых экономически и политически доминируют империалистические державы. [10] В таких войнах RCIT и другие подлинные социалисты безоговорочно становились на сторону угнетенных и выступали за их военную победу над империалистическим агрессором. К сожалению, такой очевидный характер этих войн не помешал многим самопровозглашенным марксистам не выполнить свой антиимпериалистический долг, то есть они отказались призывать к военной победе угнетенных наций и поражению империалистических держав. Но это было результатом не сложного характера войны, а скорее прогнившего политического метода этих организаций, характеризующегося оппортунистическим приспособлением к империализму.

 

 

 

Двойственный характер – диалектическое “единство противоположностей”

 

 

 

Однако, как мы неоднократно указывали, ускорение межимпериалистического соперничества, вызванное сочетанием упадка капитализма и возвышения новых великих держав, таких как Россия и Китай, приводит не только к напряженности между Великими державами, но и к увеличению числа конфликтов с участием угнетенных наций, которые имеют противоречивый характер. Это потому, что такое соперничество также ускоряет стремление империалистических держав расширять свои сферы влияния в полуколониальном мире любыми необходимыми средствами. Другими словами, межимпериалистическое соперничество провоцирует не только усиление напряженности между великими державами или опосредованные конфликты, но и усиление нападений на угнетенные народы. Следовательно, такое межимпериалистическое соперничество также провоцирует увеличение числа освободительных войн.

 

Такие конфликты могут иметь противоречивый характер вследствие того факта, что полуколониальная страна, находящаяся в конфликте с империалистическим государством, в то же время находится в союзе – прямо или косвенно – с одной (или несколькими) конкурирующими великими державами.

 

RCIT характеризует такие конфликты как войны с двойственным характером. Это означает, что они влекут за собой как характер освободительной войны, так и характер межимпериалистического соперничества. Задача марксистов состоит в том, чтобы понять диалектическую природу таких конфликтов как “единство противоположностей”, которые находятся в постоянной борьбе друг с другом. В то же время для марксистов крайне важно определить “общее направление развития“, как подчеркивал советский философ Абрам Деборин, то есть определить главного героя такого конфликта. [11] Другими словами, марксисты должны понимать главную особенность сущности конфликта (“Истина бытия есть сущность“, как уместно сказал Гегель.) [12]

 

Конкретный анализ таких войн особенно важен, поскольку мы видим растущее число конфликтов, которые имеют такой комбинированный или двойной характер. В случае войны в Украине западные державы поддерживают Украину военной помощью. Однако это – по крайней мере, до сих пор – качественно не изменило характер войны, т.е. она остается, прежде всего, справедливой войной национальной обороны Украины против российского империализма, которую социалисты вынуждены поддерживать.

 

В Нигере хунта генерала Тиани пытается привлечь российских наемников Вагнера и находится в союзе с пророссийскими государствами (такими как Мали и Буркина-Фасо). Тем не менее, сопротивление Нигера вторжению войск ЭКОВАС (при поддержке Франции и ЕС) будет иметь прогрессивный характер. То же самое имеет место, если начнется война между Израилем, соответственно, США и Ираном или между США (и/или Южной Кореей) и Северной Кореей. В таких конфликтах RCIT выступает за защиту полуколониальных стран, таких как Иран или Северная Корея, от империалистического агрессора (соответственно, его доверенного лица). Естественно, такая защита не подразумевает никакой политической поддержки буржуазных и диктаторских режимов в верхушке этих стран.

 

Однако, хотя мы стоим на стороне угнетенной нации против империалистического врага, мы строго противостоим не только последнему, но и всем Великим державам. Следовательно, мы отвергаем любую поддержку санкций, протекционизма или вооружения одной Великой державы против ее соперников.

 

В случаях, когда элемент межимпериалистического соперничества является главной чертой сущности конфликта, RCIT не принимает сторону одного лагеря, а отстаивает революционно-пораженческую позицию против обоих ("двойное пораженчество"). Это означает, что социалисты выступают за жесткую оппозицию обоим лагерям и пытаются использовать войну для усиления классовой борьбы против каждого правительства.

 

Так сейчас обстоит дело в тайваньском конфликте, а также в конфликте между Китаем и Филиппинами. Это не означает, что мы отрицаем существование элемента национального права на самоопределение Тайваня или Филиппин против китайского империализма. Однако из-за конкретной конфигурации конфликтов и соотношения сил такой национальный элемент, по крайней мере на данный момент, подчинен межимпериалистическому соперничеству.

 

Наконец, важно признать, что характер конфликта может меняться с течением времени. Именно из-за двойственного характера таких конфликтов, из-за их сущности как диалектического “единства противоположностей”, может измениться основная черта их характера. Развитие - это движение внутренних противоречий, и не зря Ленин назвал диалектику Гегеля “глубоким учением о развитии”. [13] Такое развитие вызвано внутренними противоречиями данного явления (“Развитие - это “борьба" противоположностей"), и этот процесс может привести к трансформации количества в качество. [14]

 

Следовательно, марксисты должны проанализировать конкретное развитие данного конфликта и определить, ослабевает ли его изначально доминирующий элемент – например, его первичный характер как освободительной войны – и усиливается ли другой, изначально подчиненный элемент – межимпериалистическое соперничество. Если такой процесс трансформации переходит Рубикон, природа данного конфликта меняется. В таком случае марксистам приходится адаптировать свою тактику и заменить защиту полуколониальной страны позицией двойного пораженчества. Недавно мы довольно подробно обсуждали этот вопрос в нескольких документах о войне в Украине. [15]

 

 

 

Социал-империализм и догматический абстенционизм

 

 

 

Такой анализ противоречивой природы конфликтов и ее развития не является абстрактным академическим упражнением. Это, скорее, незаменимая задача марксистов, поскольку она составляет основу для правильного понимания конфликта и, как следствие, для разработки правильной тактики. Неправильный анализ - это верное руководство к неправильной тактике. Следовательно, учитывая тот факт, что мировая ситуация характеризуется увеличением числа войн противоречивой, двойственной природы, для марксистов становится все более важным овладеть таким диалектическим методом анализа конфликтов и выработки необходимой тактики.

 

К сожалению, большинство самопровозглашенных социалистов отказываются признавать такой сложный характер этих конфликтов - неудача, которая имеет всевозможные катастрофические последствия. Многие фактически становятся на сторону одной империалистической державы. Примерами таких социал-империалистов являются, например, сталинисты-путинисты, которые приветствуют Россию в ее агрессивной войне против Украины или которые принимают сторону Китая. Другие принимают сторону угнетенной страны против Великой державы, но игнорируют вмешательство империалистического соперника или не выступают против шовинистической политики этого соперника. Так обстоит дело с некоторыми сторонниками Украины, которые не выступают против политики санкций НАТО против России или которые не выступают решительно против вступления Украины или других европейских стран в НАТО или ЕС. Другим примером такой адаптации к социал-империализму являются те “антиимпериалисты”, которые поддерживают Нигер или Иран в борьбе с западным агрессором, но не выступают против – или даже приветствуют – вмешательства России.

 

Другие социалисты отказываются от такой адаптации к социал-империализму, но заменяют конкретный анализ этих конфликтов догмой о том, что все войны, в которых империалистические державы так или иначе вмешиваются с обеих сторон, автоматически становятся конфликтами между “доверенными лицами” Великих держав. Как следствие, они отказываются поддерживать угнетенные нации, но отстаивают реакционную абстенционистскую позицию. Такая политика отрицает субъектность угнетенных народов и их реальную борьбу против империалистического господства. Это ничем не лучше, чем “социалисты”, которые не поддерживают работников предприятия, бастующих за повышение заработной платы, заявляя, что такая поддержка только помогла бы капиталистическим конкурентам в других корпорациях. За их подходом лежит, как мы подробно описывали где-то еще, приспособление к империализму. Это метод, который RCIT называет “неоимпериалистическим экономизмом”. [16]

 

Очевидно, что такие “социалисты” - бесполезные сектанты. Нельзя ослабить империализм абстрактным противостоянием каждой борьбе, которая не является “чистой”, но находится под влиянием реакционных или даже империалистических сил. Нужно принимать конкретную борьбу такой, какая она есть, со всеми ее внутренними противоречиями. Чтобы дать отпор реакционному или империалистическому влиянию, социалистам необходимо присоединиться к такой борьбе и бороться с врагом изнутри, а не с помощью остроумных комментариев.

 

Как правильно заметил Ленин в 1916 году, в кульминационный момент Первой мировой войны: “Генеральные штабы в нынешней войне делают все возможное, чтобы использовать любое национальное и революционное движение в стане противника: немцы используют ирландское восстание, французы—чешское движение и т.д. Они действуют совершенно правильно со своей собственной точки зрения. К серьезной войне не относились бы серьезно, если бы не использовали малейшую слабость противника и не использовали каждую представившуюся возможность, тем более что невозможно заранее знать, в какой момент, где и с какой силой “взорвется” какой-нибудь пороховой погреб. Мы были бы очень плохими революционерами, если бы в великой освободительной войне пролетариата за социализм мы не знали, как использовать каждое народное движение против каждой отдельной катастрофы, которую несет империализм, чтобы усилить и продлить кризис.” [17]

 

 

 

Метод, основанный на классовом характере участвующих сторон и совокупности их интересов

 

 

 

Без марксистского компаса социалисты теряются в мировой ситуации, все чаще характеризующейся конфликтами противоречивого, двойственного характера. Для того, чтобы определить характер конфликта (включая его возможное изменение с течением времени), необходимо изучить классовый характер всех вовлеченных сторон, а также совокупность их интересов по мере их развития в ходе войны.

 

Такой подход требует, прежде всего, понимания классовой природы вовлеченных государств. Троцкий однажды заметил: “Научить рабочих правильно понимать классовый характер государства – империалистического, колониального, рабочего — и взаимоотношения между ними, а также внутренние противоречия в каждом из них, позволяет рабочим делать правильные практические выводы из ситуации.” [18] Сегодня не существует рабочих государств (даже бюрократически выродившихся, таких как СССР или Китай до 1991/92 года). Как мы уточняли в наших работах, современные страны в основном можно разделить на империалистические государства и полуколонии (не игнорируя всевозможные оттенки внутри таких категорий). [19]

 

Из этого следует, что предварительным условием для признания характера конфликтов сегодня является, среди прочего, правильное понимание классового характера новых великих держав, таких как Россия [20] и Китай. [21] Как мы неоднократно отмечали, многие социалисты отказались признать империалистический характер этих государств, что не может не привести к политической неразберихе и неверной тактике.

 

В результате возвышения Китая и России как империалистических держав старые союзы подрываются и возникают новые, соответственно, могут развиться в будущем. Подумайте, например, о расширении влияния Китая и России на Ближнем Востоке или в Африке за счет ослабления США.

 

В принципе марксисты обязаны поддерживать полуколониальные страны против империалистических государств. Однако не следует превращать такой принцип в абстрактную догму. Также необходимо анализировать каждый конфликт в его конкретном историческом развитии. Является ли это конфликтом с долгой историей угнетения и доминирования или нет? Аналогично, нужно изучать отношения той или иной полуколониальной страны к данной империалистической державе; аналогично, какое влияние оказывают другие конфликты на данную войну. Такой анализ важен также для того, чтобы определить возможное изменение характера конфликта с течением времени.

 

Приведем несколько примеров. В случае с Украиной хорошо известно, что этот народ страдал от национального гнета со стороны России более полутора столетий с небольшими перерывами. Действительно, западный империализм расширил свое влияние в плане экономического господства с тех пор, как Украина стала независимым государством в 1991 году (что, однако, не устранило экономического господства России). [22] С другой стороны, когда Путин вторгся в Украину в феврале 2022 года, он попытался превратить положение страны из полуколонии в оккупированную иностранцами колонию (аналогично тому, что США сделали в Афганистане и Ираке двумя десятилетиями ранее).

 

В случае Нигера, в этой стране около столетия доминировал французский империализм – сначала как колония, а с тех пор, как она стала формально независимой в 1960 году, как полуколония. Народная ненависть в Нигере к французам основана на этом глубоком историческом факте. Симпатии к Путину и России со стороны отдельных слоев масс, без сомнения, являются реакционным явлением. Но она имеет историческую основу в том простом факте, что Россия никогда не играла никакой значимой роли в Западной Африке и рассматривается как противник западных держав.

 

В случае Тайваня, без сомнения, существует национальный элемент, поскольку коренные тайваньцы – в отличие от аппарата Гоминьдана, который вторгся в страну после ее поражения от маоистов в 1947 году – всегда имели специфическую идентичность. Китайские коммунисты первоначально признали этот факт, но позже – после Второй мировой войны – строго отрицали его. [23] С другой стороны, Тайвань как отдельное образование с 1947 года всегда был полуколонией, которая полностью обязана своим существованием американскому империализму.

 

Другим примером из недавнего прошлого является противоречивая роль YPG/РПК в Сирии, которые, с одной стороны, защищали курдский народ от ИГИЛ, но, с другой стороны, сыграли решающую роль в оккупации значительной части страны американскими войсками.

 

Только такой диалектический и исторический подход позволяет марксистам выработать правильное понимание конфликта, которое, в свою очередь, является основой для занятия правильной позиции с последующей тактикой.

 

Мы думаем, что мировая ситуация с растущим числом конфликтов противоречивого характера вызовет растущее замешательство и раскол среди социалистов. Многие встанут не на ту сторону баррикад. Для подлинных революционеров, которые согласны с диалектическим, классовым подходом к войнам и разделяют общие позиции по основным конфликтам в текущей мировой ситуации, тем более необходимо объединить усилия. RCIT надеется работать вместе с такими товарищами в совместном строительстве революционной партии – на национальном и международном уровнях!

 

 

 

 

 

[1] RCIT неоднократно сталкивался с межимпериалистическим соперничеством великих держав. См., например, RCIT: Мировые перспективы 2021-22: вступление в предреволюционную глобальную ситуацию, 22 августа 2021, https://www.thecommunists.net/theory/world-perspectives-2021-22 ; смотрите также нашу книгу Михаэля Пребстинга "Антиимпериализм в эпоху соперничества великих держав". Факторы, стоящие за усиливающимся соперничеством между США, Китаем, Россией, ЕС и Японией. Критика анализа левых и очерк марксистской перспективы, Книги RCIT, Вена, 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry /; смотрите также следующие работы того же автора: “Действительно хорошая ссора”. Американо-китайская встреча на Аляске: межимпериалистическая холодная война продолжается, 23 марта 2021 года, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/us-china-alaska-meeting-shows-continuation-of-inter-imperialist-cold-war/ ; Слуги двух хозяев. Сталинизм и новая холодная война между империалистическими великими державами Востока и Запада, 10 июля 2021 года, https://www.thecommunists.net/theory/servants-of-two-masters-stalinism-and-new-cold-war/; дополнительные работы по этому вопросу см. на этих подстраницах: https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers/ и https://www.thecommunists.net/worldwide/global/collection-of-articles-on-the-global-trade-war/.

 

[2] Мы отсылаем читателей к специальной странице на нашем веб-сайте, где собраны все документы RCIT по войне в Украине и текущему конфликту Россия-НАТО, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/compilation-of-documents-on-nato-russia-conflict /.

 

[3] Смотрите по этому поводу несколько заявлений и статей RCIT и его нигерийского раздела, которые собраны на специальной подстранице нашего веб-сайта, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/collection-of-articles-on-the-coup-in-niger/ .

 

[4] Смотрите по этому поводу ряд заявлений и статей RCIT , которые собраны на специальной подстранице нашего веб-сайта, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/collection-of-articles-on-fourth-gaza-war/

 

[5] Смотрите наше последнее заявление: RCIT: США направляют военные корабли, самолеты и 3000 морских пехотинцев в Персидский залив. Нет санкциям и угрозам США в отношении Ирана! Защитить Иран в любой военной конфронтации с США или Израилем! Никакой политической поддержки режиму мулл! 8 августа 2023 года, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/us-sends-warships-warplanes-and-3-000-marines-to-persian-gulf/#anker_4

 

[6] Китай-Филиппины-США: конфликт на отмели Аюнгин и межимпериалистическое соперничество, 8 августа 2023 года, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/china-philippines-us-and-the-conflict-on-the-ayungin-shoal/

 

[7] Смотрите, например, RCIT: Тайвань: визит Пелоси может спровоцировать войну между США и Китаем. Долой обе империалистические великие державы за политику революционного пораженчества! 1 августа 2022 г., https://www.thecommunists.net/worldwide/global/taiwan-pelosi-visit-might-provoke-war-between-the-u-s-and-china/#anker_2; Тайвань: Борьба великих держав и национальный вопрос. О конфликте между империализмом США и КНР, последствиях конфликта для кризиса капиталистического миропорядка, о национальном вопросе Тайваня и программе революционного пораженчества, 20 августа 2022 года, https://www.thecommunists.net/theory/taiwan-great-power-rivalry-and-national-question/#anker_4

 

[8] Смотрите наше последнее заявление: RCIT: военная опасность на Корейском полуострове. Защитите Северную Корею от империалистических держав США, Японии и Южной Кореи! Долой межимпериалистическое соперничество между западными державами, Китаем и Россией! Никакой политической поддержки сталинистско-капиталистическому режиму Кима! 17 августа 2023 года, https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/war-danger-on-the-korean-peninsula/

 

[9] Обзор нашей истории поддержки антиимпериалистической борьбы за последние четыре десятилетия (со ссылками на документы, фотографии и видеозаписи) смотрите , например, в эссе Михаэля Прёбстинга: Борьба революционеров в империалистических страних против войн их "собственного" правящего класса. Примеры из истории РКИТ и её предшествующих организаций за последние четыре десятилетия, 2 сентября 2022 года, https://www.thecommunists.net/theory/the-struggle-of-revolutionaries-in-imperialist-heartlands-against-wars-of-their-own-ruling-class/#anker_4

 

[10] Подробное обсуждение марксистских категорий империалистических и полуколониальных государств см., например, в книге Михаэля Пребстинга "Великое ограбление Юга". Преемственность и изменения в сверхэксплуатации полуколониального мира монополистическим капиталом Последствия для марксистской теории империализма, Книги RCIT, 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south.

 

[11] Abram Deborin: Lenin als revolutionärer Dialektiker (1925); in: Unter dem Banner des Marxismus, 1. Jahrgang (1925-26), стр. 224

 

[12] Георг Вильгельм Фридрих Гегель: Наука логики, (Перевод А. В. Миллера; Предисловие Дж.Н. Финдли), Allen & Unwin, Лондон, 1969, стр. 389

 

[13] В.И. Ленин: Карл Маркс. Краткий биографический очерк с изложением марксизма (1914); в: LCW 21, стр. 53

 

[14] В.И. Ленин: к вопросу о диалектике (1915); в: LCW 38, стр.358

 

[15] Смотрите, например, RCIT: На пути к поворотному моменту в украинской войне? Задачи социалистов в свете возможных направлений развития войны национальной обороны в сочетании с межимпериалистическим великодержавным соперничеством, 11 марта 2023 г., https://www.thecommunists.net/worldwide/global/towards-a-turning-point-in-the-ukraine-war/#anker_3; RCIT: Інтеграція до НАТО: імперіалістична пастка для українського народу! За Народну війну, щоб захистити Україну від путінського вторгнення! Жодного підпорядкування України НАТО та ЄС! Проти російського та проти НАТОвського імперіалізму! 19 червня 2023 р., https://www.thecommunists.net/worldwide/global/nato-integration-is-imperialist-trap-for-ukraine/#anker_7; Міхаель Пребстінг: Війна в Україні: які результати Вільнюського саміту НАТО? Про суперечливий процес зближення України та НАТО і, водночас, розходження інтересів західних держав та Києва, 13 липня 2023 року, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/what-are-the-results-of-the-nato-vilnius-summit/#anker_2; Міхаель Пребстинг: Чи стане Україна "Ізраїлем" для НАТО у Східній Європі? "Wall Street Journal" повідомляє про плани західних урядів змінити свої відносини з Україною на липневому саміті НАТО, 29 травня 2023 року, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/is-ukraine-about-to-become-nato-s-israel-in-eastern-europe/#anker_6

 

[16] Смотрите, например, брошюру Михаэля Прёбстинга: Нищета неоимпериалистического экономизма. Империализм и национальный вопрос, критика Теда Гранта и его школы (КРИ, ИСА, ММТ), 9 января 2023 года, https://www.thecommunists.net/theory/grantism-imperialism-and-national-question/#anker_8

 

[17] В. И. Ленин: итоги дискуссии о самоопределении (1916); в: LCW, том 22, стр. 357

 

[18] Манифест Четвертого Интернационала об империалистической войне: Империалистическая война и мировая пролетарская революция. Принята Чрезвычайной конференцией Четвертого Интернационала 19-26 мая 1940 г., в: Документы Четвертого Интернационала. Годы становления (1933-40), Нью-Йорк, 1973, стр. 327, http://www.marxists.org/history/etol/document/fi/1938-1949/emergconf/fi-emerg02.htm

 

[19] Нашими наиболее подробными работами по марксистской теории империализма являются две книги Михаэля Пребстинга "Антиимпериализм в эпоху соперничества великих держав". Факторы, стоящие за усиливающимся соперничеством между США, Китаем, Россией, ЕС и Японией. Критика анализа левых и очерк марксистской перспективы, Книги RCIT, Вена 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry/; Великий грабеж Юга. Преемственность и изменения в сверхэксплуатации полуколониального мира монополистическим капиталом Последствия для марксистской теории империализма, Книги RCIT, 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south /

 

[20] RCIT опубликовал многочисленные документы о капитализме в России и его превращении в империалистическую державу. Наиболее важными из них являются несколько брошюр Михаэля Прёбстингом: Особенности российского империализма. Исследование российских монополий, вывоза капитала и сверхэксплуатации в свете марксистской теории, август 2021, https://www.thecommunists.net/theory/the-peculiar-features-of-russian-imperialism/#anker_13; того же автора: Ленинская теория империализма и возвышение России как Великой державы. О понимании и непонимании сегодняшнего межимпериалистического соперничества в свете ленинской теории империализма. Еще один ответ нашим критикам, которые отрицают империалистический характер России, август 2014, http://www.thecommunists.net/theory/imperialism-theory-and-russia/; Россия как великая империалистическая держава. Формирование российского монополистического капитала и его империи – ответ нашим критикам, 18 марта 2014 (эта брошюра содержит документ, написанный в 2001 году, в котором мы впервые определили нашу характеристику России как империалистической), http://www.thecommunists.net/theory/imperialism-theory-and-russia/; смотрите также следующие эссе того же автора: "Империализм" против марксистского анализа империализма: продолжение дебатов с аргентинским экономистом Клаудио Кацем о соперничестве великих держав, российском империализме и войне на Украине, 3 марта 2023 года, https://links.org.au/empire-ism-vs-marxist-analysis-imperialism-continuing-debate-argentinian-economist-claudio-katz; Россия: империалистическая держава или “Не-гегемонистская империя в стадии вынашивания”? Ответ аргентинскому экономисту Клаудио Кацу, в: Новая политика, 11 августа 2022 года, в https://newpol.org/russia-an-imperialist-power-or-a-non-hegemonic-empire-in-gestation-a-reply-to-the-argentinean-economist-claudio-katz-an-essay-with-8-tables/; Российский империализм и его монополии, в: Новая политика, том. XVIII № 4, полный номер 72, зима 2022 года, https://newpol.org/issue_post/russian-imperialism-and-its-monopolies/; Еще раз о российском империализме (Ответ критикам). Опровержение теории, которая утверждает, что Россия не является империалистическим государством, но была бы скорее “сравнима с Бразилией и Ираном”, 30 марта 2022 года, https://www.thecommunists.net/theory/once-again-on-russian-imperialism-reply-to-critics/. Смотрите различные другие документы RCIT по этому вопросу на специальной подстранице на веб-сайте RCIT: https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers/.

 

[21] Наш анализ капитализма в Китае и его превращения в Великую державу см., например, в книге Михаэля Перебстинга "Антиимпериализм в эпоху соперничества великих держав". Факторы, стоящие за усиливающимся соперничеством между США, Китаем, Россией, ЕС и Японией. Критика анализа левых и очерк марксистской перспективы, Книги RCIT, Вена 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry/; см. также того же автора: “Китайский империализм и мировая экономика”, эссе, опубликованное во втором издании Энциклопедии империализма и антиимпериализма Пэлгрейва (под редакцией Иммануэля Несса и Зака Коупа), Palgrave Macmillan, Cham, 2020, https://link.springer.com/referenceworkentry/10.1007%2F978-3-319-91206-6_179-1; Китай: империалистическая держава … Или еще нет? Теоретический вопрос с очень практическими последствиями! Продолжение дебатов с Эстебаном Меркатанте и ПТС/ФТ о классовом характере Китая и последствиях для революционной стратегии, 22 января 2022 года, https://www.thecommunists.net/theory/china-imperialist-power-or-not-yet/; Превращение Китая в империалистическую державу. Исследование экономических, политических и военных аспектов Китая как великой державы (2012), в: Революционный коммунизм № 4, http://www.thecommunists.net/publications/revcom-number-4; Как возможно, что некоторые марксисты все еще сомневаются в том, что Китай стал капиталистическим? (Критика PTS/FT), Анализ капиталистического характера государственных предприятий Китая и его политических последствий, 18 сентября 2020 года, https://www.thecommunists.net/theory/pts-ft-and-chinese-imperialism-2; Неспособен видеть лес за деревьями (ПТС /ФТ и Китай). Эклектичный эмпиризм и неспособность ПТС/ФТ признать империалистический характер Китая, 13 августа 2020 г. https://www.thecommunists.net/theory/pts-ft-and-chinese-imperialism; Превращение Китая в империалистическую державу (статья в американском журнале “Новая политика”), в: "Новая политика", лето 2014 (Том: XV-1, Весь номер: 57). Смотрите еще много документов RCIT на специальной подстранице на веб-сайте RCIT: https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers/.

 

[22] Политический и экономический анализ Украины см. , например, в брошюре Михаэля Прёбстинга: Украина: Капиталистическая полуколония. Об эксплуатации и деформации экономики Украины империалистическими монополиями и олигархами после капиталистической реставрации 1991 года, январь 2023 года, https://www.thecommunists.net/theory/ukraine-a-capitalist-semi-colony/#anker_36

 

[23] Смотрите на это, например, Михаэль Пребстинг: Всегда ли коммунистическая партия Китая рассматривала Тайвань как часть китайской нации?; опубликовано LINKS (Links International Journal of Socialist Renewal), 6 октября 2022, http://links.org.au/did-chinese-communist-party-always-consider-taiwan-part-chinese-nation

 

우크라이나 전쟁과 서아프리카/ 중동/ 동아시아의 전쟁 위협은 분쟁의 이중적 성격을 인식해야 할 필요를 보여준다

 

미하엘 프뢰브스팅, 혁명적 공산주의인터내셔널 동맹 (RCIT) 국제서기, 2023년 8월 23일, www.thecommunists.net

 

 

 

 

 

쇠퇴·사멸해가는 자본주의의 모순이 격화하면서 점점 더 전쟁과 무력 충돌을 유발하는 비상한 시기에 우리는 살고 있다.[1] 서방 대 중·러 제국주의 강대국 간 긴장 고조[1]에 더해 현재 진행 중인 우크라이나 전쟁이 있고[2], 프랑스와 EU의 지지를 받는 ECOWAS (서아프리카경제연합)의 니제르 침공이 임박해 있다.[3] 위기에 처한 이스라엘 네타냐후 정부가 가자 지구와 레바논 헤즈볼라와 이란에 대해 공격을 감행할 가능성이 커져가고 있다.[4] (그리고 이와는 별도로 페르샤만에서 미 해군과 해병대가 이란에 근접 주둔하며 병력을 증강하고 있다). 남중국해에서는 중국과 (미국이 지지하는) 필리핀 간에 긴장이 고조되고 있고[6], 중·미 간에 계속되어온 대만 분쟁이 있다.[7] 끝으로, 한반도에서 전쟁의 북소리가 점점 더 커져가고 있다.

 

여기서는 이 분쟁들 각각에 대한 분석을 반복하지 않을 것이며, 독자들에게는 각 관련 문서를 참조할 것을 권한다. 이 글에서는 맑스주의자들이 그러한 분쟁들에서 해당 전술을 구체화할 수 있는 토대가 될 방법론적 문제를 다룰 것이다. 곧장 본론으로 들어가자.

 

역사상에는 복잡한 성격을 가진 전쟁들과 나란히, 그 성격이 아주 단순 명백한 전쟁들이 있어 왔다. 과거 식민 열강이 아프리카, 아시아 나라들을 침략한 여러 전쟁들이 그렇다. 보다 최근의 예를 들자면, 1994-96년 및 1999-2008년 체첸 인민을 상대로 한 러시아의 두 차례 전쟁, 미국의 아프간 (2001년) 및 이라크 (2003년) 침공, 2008년에서 2021년 사이에 이스라엘이 가자를 상대로 한 네 차례 전쟁 (및 2006년 레바논 공격)이 있다.[9]

 

이 전쟁들은 분명히 피억압 민족과 반(半)식민지 나라 ㅡ 즉 형식상 독립된 국가지만 경제적으로 정치적으로 제국주의 강대국들에 의해 지배되고 있는 자본주의 나라들 ㅡ 에 대한 제국주의 열강의 전쟁이었다.[10] 그러한 전쟁에서 RCIT를 비롯한 그 밖의 진정한 사회주의자들은 무조건적으로 피억압자를 편 들었고, 제국주의 침략자에 맞선 피억압자의 군사적 승리를 제창했다. 그러나 이러한 전쟁의 그와 같이 명백한 성격에도 불구하고 많은 자칭 맑스주의자들이 그들의 반제 의무를 올바르게 이행하는 데 실패하고 있다. 즉 피억압 민족의 군사적 승리와 제국주의 열강의 패배를 내걸기를 거부하고 있는 것이다. 그러나 이는 전쟁의 복잡한 성격 때문이 아니라 제국주의에 대한 기회주의적 영합을 특징으로 하는 조직들의 썩은 정치적 방법(론)의 결과였다.

 

 

 

이중적 성격 – 변증법적 “대립물의 통일”

 

그러나 우리가 거듭 지적했듯이, 제국주의 패권경쟁의 가속화 ㅡ 자본주의의 쇠퇴와 러·중 같은 새로운 강대국의 부상으로 촉발된 ㅡ 는 강대국들 상호 간의 긴장 고조뿐만 아니라 피억압 민족들을 포함하는, 모순적 성격을 갖는 충돌들의 증가도 또한 초래한다. 왜냐하면 그러한 패권경쟁은 제국주의 열강들이 모든 수단을 동원하여 반식민지 세계에서 세력권을 확대하려는 도발·침탈 드라이브 또한 가속화하기 때문이다. 즉, 제국주의 상호 패권경쟁은 강대국들 간의 대결 고조 (또는 그들 대리인들 간의 충돌 증가)뿐만 아니라 피억압 인민들에 대한 공격 증가도 촉발한다는 것이다. 그러한 제국주의 상호 패권경쟁이 민족해방전쟁들의 증가 또한 촉발하는 이유다.

 

제국주의 강대국에 대항하는 반식민지 나라의 전쟁, 피억압 민족의 민족해방전쟁과 같은 그러한 충돌이 모순적 성격을 가지는 경우들이 많은데, 이는 해당 반식민지 나라, 해당 피억압 민족이 동시에 다른 제국주의 국가와 ㅡ 직간접적으로 ㅡ 동맹관계에 있는 데서 비롯하는 경우들이다. (즉, 우크라이나가 서방 제국주의와, 북한이 중·러 제국주의와, 니제르가 러시아 제국주의와, 필리핀이 미 제국주의와, 이란이 러·중 제국주의와 동맹관계에 있는 것과 같은).

 

혁명적 공산주의인터내셔널 동맹 (RCIT)은 이러한 충돌을 이중적 성격을 가진 전쟁으로 성격규정 한다. 해방 전쟁의 성격과 제국주의 상호 패권쟁투의 성격을 모두 포함한다는 뜻이다. 맑스주의자들의 임무는 이러한 충돌의 변증법적 성격을, 서로 부단한 투쟁 속에 있는 "대립물의 통일"로 이해하는 것이다. 동시에, 초창기 소련 철학자 아브람 데보린이 강조했듯이, “발전의 일반적 방향”을 정하는 것이 맑스주의자들에게 매우 중요하다. 즉, 맑스주의자들은 이러한 충돌의 주된 성격을 식별하는 데 주력해야 한다.[11] 달리 말하자면, 맑스주의자들은 충돌의 본질의 주된 특징을 이해하지 않으면 안 된다. (헤겔이 말했듯이, “존재의 진실은 본질이다.”)

 

그러한 전쟁에 대한 구체적 분석이 특히 중요한 이유는 그러한 복합적 성격 또는 이중적 성격을 가진 충돌이 증가하고 있기 때문이다. 우크라이나 전쟁의 경우 서방 열강들이 군사 원조로 우크라이나를 지지한다. 그러나 이것이 ㅡ 적어도 지금까지는 ㅡ 전쟁의 성격을 질적으로 바꾸지는 않았다. 즉, 그 본질에서, 그 본질의 주된 특징에서 이 충돌은 러시아 제국주의에 대항하는 우크라이나의 민족방위 정의전으로 여전히 남아 있다.

 

니제르에서는 치아니 장군의 군사정권이 러시아 바그너 용병을 끌어들이려 하고 친러시아 국가들 (말리와 부르키나파소 등)과 동맹관계에 있다. 그럼에도 ECOWAS 군대의 침공 (프랑스와 EU의 지지를 받는)에 대한 니제르의 저항은 진보적 성격을 가진다. 이스라엘 (및 미국)과 이란 간의, 또는 미국/남한과 북한 간의 전쟁이 시작될 경우에도 사정은 같다. 즉 이란 또는 북한의 저항은 진보적 성격을 가진다. 그러한 충돌들에서 RCIT는 제국주의 침략자 (및 그 대리인)에 대항하여 니제르나 이란, 북한 같은 반식민지 나라의 방어를 제창한다. 당연히, 이러한 방어에는 이 나라들의 꼭지점에 있는 부르주아 정권, 독재 정권에 대한 어떠한 정치적 지지도 포함되지 않는다. 이들 자본가 정권에 어떠한 정치적 지지도 주어선 안 된다.

 

그러나 우리는 제국주의 적에 맞서 피억압 민족을 편 들지만, 이 제국주의 적뿐만 아니라 모든 제국주의 강대국에 엄격히 반대한다. 따라서 우리는 제국주의 국가들의 서로에 대한 제재나 보호무역주의, 서로를 겨냥한 군비증강에 대해 어떠한 지지도 거부한다.

 

제국주의 상호 패권경쟁의 요소가 충돌의 핵심 본질인 경우, RCIT는 한 진영을 편 드는 것이 아니라 양 진영 모두에 대한 혁명적 패전주의 입장 ("이중 패전주의")을 제창한다. 이는 사회주의자들이 양 진영 모두에 대한 엄격한 반대를 내걸고 각각의 정부에 대항하여 계급투쟁을 밀어가기 위해 전쟁을 이용한다는 뜻이다.

 

지금의 대만 분쟁이나 스프래틀리 군도를 둘러싼 중국과 필리핀 간의 분쟁이 그러한 경우다. 양 진영 모두에 대한 혁명적 패전주의 입장을 취한다고 해서 우리가 중국 제국주의에 대항하는 대만이나 필리핀의 민족자결권 요소의 존재를 부정하는 것은 아니다. 그러나 분쟁의 구체적 양상과 세력 관계 때문에 그러한 민족적 요소가 적어도 현재로서는 제국주의 상호 패권경쟁에 종속된 부차적 요소라는 점을 고려해야 한다는 것이다.

 

끝으로, 충돌의 성격이 시간이 지나면서 바뀔 수 있다는 것을 인식하는 것이 중요하다. 그 성격의 주 특징이 바뀔 수 있는 것은 다름 아니라 바로 그러한 충돌의 이중적 성격 때문이다. 변증법적 "대립물의 통일"로서의 그 본질 때문이다. 발전은 내적 모순의 전개이며, 레닌이 헤겔 변증법을 "발전에 대한 심오한 학설"[13]이라고 부른 것은 그 만한 이유가 있었다. 이러한 발전은 주어진 현상의 내적 모순을 원인으로 하며 (“발전은 대립물의 '투쟁'이다”), 이 과정은 양질 전화를 가져올 수 있다.[14]

 

따라서 맑스주의자들은 해당 분쟁의 구체적 전개를 분석하고, 그것의 초기 지배적 요소 ㅡ 예를 들어 해방전쟁으로서의 그 일차적 성격 ㅡ 가 약화되고 다른 요소 (초기에 종속적이었던 요소, 즉 제국주의 상호 패권쟁투 요소)가 강해지는지 여부를 결정해야 한다. 그러한 전화 과정이 루비콘 강을 건너면, 해당 분쟁의 성격이 바뀐다. 그러한 경우에 맑스주의자들은 전술을 조정하여 반식민지 나라 방어를 이중 패전주의 입장으로 대체해야 한다. 우리는 최근에 우크라이나 전쟁에 관한 일련의 문서에서 이 문제를 상세히 논의해왔다.[15]

 

 

 

사회제국주의와 교조적 기권주의

 

분쟁들의 모순적 성격 및 그 전개에 대한 이러한 평가분석은 추상적 학술 훈련이 아니다. 그러한 분석은 분쟁에 대한 올바른 이해와 그에 따른 올바른 전술의 정립을 위한 토대가 되므로 맑스주의자들의 필수불가결한 임무다. 잘못된 분석은 틀림없이 잘못된 안내자로서 잘못된 전술을 유도한다. 따라서 세계정세가 모순적, 이중적 성격을 가진 전쟁들이 늘어나고 있는 것을 특징으로 하는 정세라는 점을 고려할 때, 분쟁을 분석하고 필요한 전술을 도출하는 데 있어 그러한 변증법적 방법을 습득하는 것이 맑스주의자들에게 갈수록 중요해지고 있다.

 

유감스럽게도, 사회주의를 자임하는 대부분의 조직들이 이 분쟁들의 그러한 복합적 성격을 인정하길 거부하거나, 인정하는 데 실패한다. 온갖 참담한 결과를 초래하는 실패다. 많은 조직들이 사실상 제국주의 열강 어느 하나를 편 든다. 그러한 사회제국주의자들의 예로는 우크라이나에 대한 러시아의 침략 전쟁에서 러시아에 만세를 외치거나, 중국의 편을 드는 스탈린주의자-푸틴주의자들이 있다. 반면, 한 강대국에 맞서 피억압국의 편을 들지만 다른 강대국의 개입에 눈을 감거나 이 강대국의 배외주의 정책에 반대하지 않는 사회제국주의자들이 있다. 나토의 대러 제재 정책에 반대하지 않거나, 우크라이나 또는 핀란드·스웨덴 같은 다른 유럽 나라들의 나토·EU 가입에 단호하게 반대하지 않는 일부 우크라이나 지지 “사회주의자”들이 이에 해당한다. 이와 같이 사회제국주의에 영합하는 또 다른 예로는 서방 침략자에 맞서 니제르나 이란을 지지하지만 러시아의 개입에 반대하는 데 실패하는 ㅡ 심지어는 환영하는 ㅡ "반제국주의자"들이 있다.

 

사회제국주의에 대한 그러한 영합은 거부하지만, 이 분쟁들에 대한 구체적 분석을 독단론적 “대리전” 교리로 대체하는 사회주의 조직들이 있다. 분쟁의 양측 모두에 제국주의 열강들이 어떤 식으로든 개입해 있는 전쟁들은 모두 자동으로 강대국들의 “대리인”들 간의 분쟁일 수밖에 없다는 논리다. 그에 따라 이들 사회주의 조직들은 피억압 민족들을 방어하길 거부하고 반동적 기권주의 입장을 제창한다. 이러한 보이콧주의 정책은 피억압인민 주체를 부정한다. 그리고 제국주의 지배에 대항하는 이 피억압인민의 현실 투쟁도 따라서 부정한다. 이는 정리해고 공격에 맞서 생존권 사수를 걸고 파업 중인 한 기업의 노동자들을, 다른 기업의 경쟁 자본가를 도와줄 뿐이라며 방어하길 거부하는 “사회주의자들”보다 나을 게 없다. 우리가 다른 곳에서 상세히 설명했듯이, 이러한 접근태도 뒤에는 제국주의에 순응하는 접근방법이 있다. “제국주의”라는 용어는 쓰지만 제국주의 열강 대 반식민지 모순을 부정하고, 따라서 사실상 제국주의의 현존 자체를 부정하는 정세인식 방법이다. 레닌이 "제국주의적 경제주의"라고 비판한 유파의 경향을 이어받은 방법(론)이다.[16]

 

그러한 제국주의적 경제주의 방법론에는 오늘날 민족-식민지 문제를 ‘시대에 뒤떨어진 낡은’ 문제로 치부하는 사회배외주의적 (사회쇼비니즘적) 오만이 깔려 있다. 또 계급투쟁에 백해무익한 종파주의도 깔려 있다. “순수”하지 않은, 반동적인 심지어는 제국주의적인 세력의 영향을 받는 각개의 모든 투쟁에 추상적으로 반대하는 것으로 제국주의를 약화시키지 못한다. 구체적 투쟁들을, 그 모든 내적 모순들을 가진 채로 그대로 받아야 한다. 반동적 또는 제국주의적 영향에 맞서기 위해서 사회주의자들은 그러한 투쟁에 참가하여, 박식한 체 하는 논평을 통해서가 아니라 내부로부터 적과 싸우는 것이 필요하다.

 

레닌이 1916년 1차 세계대전 최고조기에 다음과 같이 지적한 것을 환기할 필요가 있다. “현 전쟁에서 교전국 총참모부들은 적 진영의 어떠한 민족적·혁명적 운동이라도 다 이용하려고 전력을 다하고 있다. 독일인들은 아일랜드의 반란을 이용하고 프랑스인들은 체코의 운동을 이용한다. 그들은 그들 자신의 관점에서 완전히 올바르게 행동하고 있는 것이다. 적의 가장 사소한 약점까지도 유리한 쪽으로 이용하지 않는다면, 그리고 굴러들어 오는 모든 기회를 붙잡지 않는다면, 심각한 전쟁이 심각하게 취급되지 않고 말 것인데, 이는 어느 순간에, 어느 곳에서, 어떠한 힘으로 화약고가 ‘폭발’할지 미리 알 수 없기 때문에 더더욱 그러하다. 우리가 사회주의를 위한 프롤레타리아트의 위대한 해방 전쟁에서, 제국주의가 위기를 심화 확대시키기 위해 불러오는 단 하나의 재앙에 대해서도 그것에 대항하는 모든 인민 운동을 이용하는 방법을 모른다면, 우리는 매우 가련한 혁명가일 것이다.”[17]

 

 

 

관련 각 당사자들의 계급적 성격규정에 기초한 방법(론)

 

맑스주의 나침반 없이는, 모순적 이중적 성격을 가진 분쟁들이 증가하는 것을 특징으로 하는 세계정세에서 사회주의자들은 길을 잃는다. 분쟁의 성격을 (시간 경과 속에서 일어날 수 있는 성격의 변화를 포함하여) 판정하기 위해서는, 전쟁 관련 모든 당사자들의 계급적 성격을 검토해야 한다. 그리고 이와 함께 그들의 이해관계가 전쟁 전과 전쟁 진행 중에 진화 발전하는 부분들까지 포함하여 그 총체성을 검토하는 것이 또한 필요하다.

 

이러한 접근법은 무엇보다도 일차적으로, 관련 국가들의 계급적 성격을 이해할 것을 요구한다. 트로츠키는 다음과 같이 써두었다. "노동자들이 국가의 계급적 성격 ㅡ 제국주의 국가인지, 식민지 국가인지, 노동자 국가인지 ㅡ 과, 그리고 이와 함께 그 국가들 상호 간의 관계 및 각각의 내적 모순을 올바르게 이해하도록 가르치는 것은 노동자들이 정세 속에서 올바른 실천적 결론을 내릴 수 있게 해준다."[18] 오늘, 노동자 국가는 존재하지 않는다. (1991/92년 이전의 소련이나 중국처럼 관료적으로 퇴보·타락한 노동자 국가조차도 존재하지 않는다). 우리가 남반구 나라들에 대한 제국주의 약탈과 초과착취에 관한 저작에서 상세히 설명했듯이, 오늘날 전 세계 나라들은 기본적으로 제국주의 국가와 반식민지로 나눌 수 있다. (물론 이 두 범주 각각의 내부에 존재하는 종차[種差] 또는 색조 차이를 무시하지 않고서 말이다).[19]

 

이로부터, 오늘날 분쟁의 성격을 인식하기 위한 전제조건은 무엇보다도 러시아[20]나 중국[21]과 같은 새로운 강대국의 계급적 성격을 올바르게 이해하는 것이다.[21] 거듭 지적해왔듯이, 많은 사회주의자들이 이들 국가의 제국주의 성격을 인식하길 거부하고 있다. 정치적 혼란과 잘못된 전술을 초래할 수밖에 없다.

 

중국·러시아가 제국주의 열강으로 떠오른 결과로 기존 동맹이 약화되고 새로운 동맹이 부상하고 있으며, 향후 더욱 발전할 수 있다. 예를 들어 중동이나 아프리카에서 미국을 대체해 중·러가 영향력을 확대하는 것을 생각해 보라.

 

원칙의 문제로서, 맑스주의자들은 제국주의 국가에 대항하여 반식민지 나라를 지지할 의무가 있다. 그러나 이러한 원칙을 추상적 교조 (도그마)로 전환시켜서는 안 된다. 각개의 분쟁을 그것의 구체적인 역사적 진화 발전 속에서 평가 분석하는 것이 필요하다. 그 분쟁은 억압과 지배의 오랜 역사를 가진 분쟁인가, 그렇지 않은가? 또, 이 또는 저 반식민지 나라가 해당 제국주의 열강과 어떠한 관계에 있는지도 조사연구하지 않으면 안 된다. 마찬가지로, 주어진 전쟁에 다른 분쟁들이 미치는 영향이 (여러 영향들 중에) 어느 것인지에 대해서도 구체적으로 조사연구 해야 한다. 그러한 분석은 시간 경과 속에서 있을 수 있는 분쟁의 성격 변화를 판정하기 위해서도 중요하다.

 

몇 가지 예를 들어보자. 우크라이나의 경우, 러시아에 의한 한 세기 반 이상의 (레닌 시절 소련 초기의 짧은 기간을 빼고) 민족 억압으로 우크라이나 인민이 고통 받았다는 것은 잘 알려진 사실이다. 1991년 우크라이나가 독립 국가가 된 이후 서방 제국주의가 경제적 지배 면에서 러시아 제국주의와 별도로 영향력을 확대한 것은 사실이다. (그러나 이것이 러시아의 경제적 지배를 전면 대체하지는 못했다).[22] 반면 2022년 2월 우크라이나를 침공했을 때 푸틴은 이 나라의 지위를 반식민지에서 피 점령 식민지로 전화시키려고 했다. (20년 전 미국이 아프가니스탄과 이라크에서 했던 것과 유사하게).

 

니제르의 경우, 처음에는 식민지로서, 1960년에 형식상 독립국이 된 이후에는 반식민지로서, 프랑스 제국주의에 의해 약 한 세기 동안 지배되어 왔다. 니제르에서 프랑스에 대한 대중적인 증오는 이 뿌리 깊은 역사적 사실에 근거하고 있다. 대중 상당 부문의 푸틴과 러시아에 대한 동정은 의심할 여지없이 반동적 현상이다. 그러나 그것은 러시아가 서아프리카에서 어떠한 관련 역할도 한 적이 없고 오히려 서방 열강의 적수로 보이고 있는 그 단순한 사실에 역사적 근거를 가지고 있는 현상이다.

 

대만의 경우 의심할 바 없이 민족적 요소가 존재한다. 토착 대만 인민이 ㅡ 1947년 국공내전에서 패배하여 대만을 침략한 국민당과는 달리 ㅡ 언제나 고유의 정체성을 가지고 있었다는 점에서다, 중국 공산주의자들은 처음에 이 사실을 인정했지만, 그러나 나중에는 ㅡ 2차 세계대전 이후로는 ㅡ 엄하게 부인했다.[23] 반면, 1947년 이래로 별개의 독립체로서의 대만은 내내 그 존속을 전적으로 미 제국주의에 의존한, 줄곧 반식민지다.

 

최근의 또 다른 예는 시리아에서 YPG/PKK (인민수비대/쿠르드노동자당)의 모순적 역할로, 한편으로는 다이시 (IS;이슬람국가)에 맞서 쿠르드 인민을 방어했지만 다른 한편으로는 미군의 해당 지역 점령에 일등공신 역할을 했다.

 

이러한 변증법적·역사적 접근법만이 맑스주의자들이 분쟁에 대한 올바른 인식을 정립할 수 있게 해주며, 나아가 그에 따른 전술과 함께 올바른 입장을 취할 수 있는 근거가 되어준다.

 

모순적 성격을 가진 분쟁들이 빈발하는 세계정세가 사회주의자들 사이에 더 많은 혼란과 분열을 불러일으킬 것이라고 본다. 많은 사회주의 자임 조직들이 바리케이드의 저 편에 서 있을 것이다. 전쟁에 대한 변증법적, 계급적 접근법에 동의하고 현 세계정세의 주요 분쟁들에 대해 공통의 입장을 가진 진정한 혁명가들이 힘을 모으는 것이 더더욱 시급하다. RCIT는 이러한 동지들과 함께 혁명당을 ㅡ 일국에서, 그리고 국제적으로 ㅡ 공동으로 건설하기를 기대한다!

 

 

 

-----------------------------------

 

[1] RCIT는 강대국들의 제국주의 상호 패권경쟁을 여러 차례 다루었다. 예를 들어 다음을 보라. <세계 정세전망 2021-22년: 준 혁명적 세계정세 진입> https://blog.wrpkorea.org/2022/05/2021-22.html; 다음 책도 보라. 미하엘 프뢰브스팅, <<강대국 패권쟁투 시대에 반제국주의>> https://blog.wrpkorea.org/2022/06/blog-post_9.html; 다음 두 팜플렛도 보라. 미하엘 프뢰브스팅, <제국주의 간 냉전은 어떻게 바이든 하에서도 계속되고 있나> https://blog.wrpkorea.org/2022/05/blog-post_10.html; <두 주인을 섬기는 시종 - 스탈린주의와 제국주의 신냉전>, https://blog.wrpkorea.org/2022/05/blog-post_24.html; 이 문제에 관한 더 많은 문서들을 다음 링크로 들어가서 볼 수 있다. https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers/ 및 https://www.thecommunists.net/worldwide/global/collection-of-articles-on-the-global-trade-war/.

 

[2] 우크라이나 전쟁과 현 나토-러시아 분쟁에 관한 모든 RCIT 문서가 다음의 우리 웹사이트 특별 페이지에 수록되어 있다. https://www.thecommunists.net/worldwide/global/compilation-of-documents-on-nato-russia-conflict/. 노동자혁명당(준)이 펴낸 다음 책도 보라. <<우크라이나 전쟁과 러시아 제국주의>>, 2022년 11월, https://blog.wrpkorea.org/2023/01/blog-post.html

 

[3] 이에 대해서는 RCIT와 나이지리아 자부가 낸, 다음 링크에 있는 성명들과 기사들을 보라. https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/collection-of-articles-on-the-coup-in-niger/.

 

[4] 이에 대해서는 RCIT가 낸, 다음 링크에 있는 여러 성명들과 기사들을 보라. https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/collection-of-articles-on-fourth-gaza-war/

 

[5] 우리의 다음 성명을 보라. RCIT, <페르시아만에 미군 전함/전투기/해병대 3,000명 투입 - 이란에 대한 미국의 제재·군사위협 타도! 미국 (및 이스라엘)과의 어떠한 군사적 대결에서도 이란을 방어하자! 이란 물라-자본가 정권에 어떠한 정치적 지지도 주어선 안 된다!>, 2023년 8월 8일, https://blog.wrpkorea.org/2023/08/3000.html

 

[6] <중국 대 필리핀/미국: 스프래틀리군도 분쟁과 제국주의 상호 패권쟁투>, 2023년 8월 8일, https://blog.wrpkorea.org/2023/08/blog-post_13.html

 

[7] 이에 대해서는 다음을 보라. RCIT, <펠로시의 대만 방문: 미·중 전쟁을 촉발할 수 있다 - 양측 제국주의 모두 반대! 제국주의 강대국 미·중 모두 타도! 미·중 대결에서 노동자운동은 양측 모두에 대해 혁명적 패전주의를 취해야 한다>, 2022년 8월 1일, https://blog.wrpkorea.org/2022/08/blog-post_2.html; <[대만 테제] 강대국 패권쟁투와 민족 문제 - 미·중 충돌과 그것이 자본주의 세계질서에 미치는 결과에 대하여, 대만 민족 문제와 혁명적 패전주의 강령에 대하여>, 2022년 8월 20일, https://blog.wrpkorea.org/2022/08/blog-post_72.html

 

[8] 우리의 다음 성명을 보라. RCIT, <한반도 전쟁 위험 - 제국주의 미·일·한에 대항하여 북한을 방어하자! 서방 대 중·러 간 제국주의 패권쟁투 타도! 김정은 스탈린주의-자본가 정권에 어떠한 정치적 지지도 주어선 안 된다!>, 2023년 8월 18일, https://blog.wrpkorea.org/2023/08/blog-post_19.html

 

[9] 지난 40년 우리의 반제국주의 투쟁들에 대한 지지 역사를 개괄한 글 (문서, 사진, 동영상 링크와 함께)로는 다음 논문을 보라. Michael Pröbsting: The Struggle of Revolutionaries in Imperialist Heartlands against Wars of their “Own” Ruling Class. Examples from the history of the RCIT and its predecessor organisation in the last four decades, 2 September 2022, https://www.thecommunists.net/theory/the-struggle-of-revolutionaries-in-imperialist-heartlands-against-wars-of-their-own-ruling-class/

 

[10] 제국주의 국가와 반식민지 국가라는 이들 맑스주의 범주에 대한 상세한 논의로는 다음 책을 보라. Michael Pröbsting: The Great Robbery of the South. Continuity and Changes in the Super-Exploitation of the Semi-Colonial World by Monopoly Capital Consequences for the Marxist Theory of Imperialism, RCIT Books, 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south/.

 

[11] Abram Deborin: Lenin als revolutionärer Dialektiker (1925); in: Unter dem Banner des Marxismus, 1. Jahrgang (1925-26), S. 224 (영역은 필자)

 

[12] Georg Wilhelm Friedrich Hegel: The Science of Logic, (Translated by A.V. Miller; Foreword by J.N. Findlay), Allen & Unwin, London 1969, p. 389

 

[13] 레닌, <마르크스. 간략한 전기와 마르크스주의 해설>, 레닌전집 58권. (“마르크스”), 양효식 옮김, 아고라, 78쪽.

 

[14] V.I. Lenin: On the Question of Dialectics (1915); in: LCW 38, p.358

 

[15] 이에 대해서는 다음을 보라. RCIT: Towards a Turning Point in the Ukraine War? The tasks of socialists in the light of possible lines of development of the war of national defence in combination with the inter-imperialist Great Power rivalry, 11 March 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/towards-a-turning-point-in-the-ukraine-war/; <나토 편입: 우크라 인민에게 제국주의 덫이다 - 푸틴의 침략에 맞서 우크라이나 방어를 위한 인민전쟁으로 나아가자! 우크라이나의 나토·EU 종속 반대! 러시아 제국주의와 서방 제국주의 모두에 맞서자!>, 2023년 6월 19일, https://blog.wrpkorea.org/2023/06/blog-post_22.html; Michael Pröbsting: Ukraine War: What Are the Results of the NATO Vilnius Summit? On the contradictory process of NATO-Ukraine rapprochement and, at the same time, diverging interests between Western powers and Kyiv, 13 July 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/what-are-the-results-of-the-nato-vilnius-summit/; 같은 저자, Is Ukraine About to Become NATO’s “Israel” in Eastern Europe? The “Wall Street Journal” reports about plans of Western governments to transform their relationship with the Ukraine at the NATO Summit in July, 29 May 2023, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/is-ukraine-about-to-become-nato-s-israel-in-eastern-europe/

 

[16] 레닌의 <맑스주의의 희화와 제국주의적 경제주의> 외에 우리의 다음 팜플렛을 보라. Michael Pröbsting: The Poverty of Neo-Imperialist Economism. Imperialism and the national question - a critique of Ted Grant and his school (CWI, ISA, IMT), January 2023, https://www.thecommunists.net/theory/grantism-imperialism-and-national-question/

 

[17] 레닌, <민족자결에 관한 토론 총괄 정리>, 레닌전집 64권 (“맑시즘의 희화와 제국주의적 경제주의”), 양효식 옮김, 아고라, 99쪽.

 

[18] Manifesto of the Fourth International on Imperialist War: Imperialist War and the Proletarian World Revolution. Adopted by the Emergency Conference of the Fourth International, May 19-26, 1940, in: Documents of the Fourth International. The Formative Years (1933-40), New York 1973, p. 327, http://www.marxists.org/history/etol/document/fi/1938-1949/emergconf/fi-emerg02.htm

 

[19] 맑스주의 제국주의론에 대한 우리의 가장 자세한 저작으로는 다음 두 책이 있다. 미하엘 프뢰브스팅, <<강대국 패권쟁투 시대에 반제국주의>>, 2019년, https://blog.wrpkorea.org/2022/06/blog-post_9.html; The Great Robbery of the South. Continuity and Changes in the Super-Exploitation of the Semi-Colonial World by Monopoly Capital Consequences for the Marxist Theory of Imperialism, RCIT Books, 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south/

 

[20] 우리는 러시아 자본주의와 러시아의 제국주의 강대국 부상에 대한 많은 문서를 발표했다. 다음을 보라. Michael Pröbsting: The Peculiar Features of Russian Imperialism. A Study of Russia’s Monopolies, Capital Export and Super-Exploitation in the Light of Marxist Theory, 10 August 2021, https://www.thecommunists.net/theory/the-peculiar-features-of-russian-imperialism/; 노동자혁명당(준), <레닌 제국주의론 관점에서 본 러시아 제국주의의 특색>, 2021년 10월, https://blog.wrpkorea.org/2022/05/blog-post_61.html; Michael Pröbsting: Lenin’s Theory of Imperialism and the Rise of Russia as a Great Power. On the Understanding and Misunderstanding of Today’s Inter-Imperialist Rivalry in the Light of Lenin’s Theory of Imperialism. Another Reply to Our Critics Who Deny Russia’s Imperialist Character, August 2014, http://www.thecommunists.net/theory/imperialism-theory-and-russia/; Russia as a Great Imperialist Power. The formation of Russian Monopoly Capital and its Empire – A Reply to our Critics, 18 March 2014 (이 팜플렛에는 우리의 러시아 제국주의 성격규정을 처음으로 정립한 2001년 문서가 포함되어 있다), http://www.thecommunists.net/theory/imperialist-russia/; 같은 저자의 다음 논문들도 보라. 'Empire-ism' vs a Marxist analysis of imperialism: Continuing the debate with Argentinian economist Claudio Katz on Great Power rivalry, Russian imperialism and the Ukraine War, 3 March 2023, https://links.org.au/empire-ism-vs-marxist-analysis-imperialism-continuing-debate-argentinian-economist-claudio-katz; <러시아: 제국주의 열강인가, 반주변부 국가인가? - 아르헨티나 경제학자 카츠 클라우디오 논문에 대한 답변>, 2022년 8월 11일, https://blog.wrpkorea.org/2022/12/blog-post_11.html; Russian Imperialism and Its Monopolies, in: New Politics Vol. XVIII No. 4, Whole Number 72, Winter 2022, https://newpol.org/issue_post/russian-imperialism-and-its-monopolies/; Once Again on Russian Imperialism (Reply to Critics). A rebuttal of a theory which claims that Russia is not an imperialist state but would be rather “comparable to Brazil and Iran”, 30 March 2022, https://www.thecommunists.net/theory/once-again-on-russian-imperialism-reply-to-critics/. 이 문제에 관한 여러 다른 RCIT 문서들이 다음의 RCIT 웹사이트 상의 별도 하위 페이지에 있다. https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers/.

 

[21] 우리는 중국 자본주의와 중국의 강대국 부상에 관한 많은 문서를 발표했다. 다음을 보라. 노동자혁명당(준) 소책자, <<레닌 제국주의론 관점에서 본 중국 제국주의>>, 2021년 3월, https://blog.wrpkorea.org/2022/06/blog-post_27.html; 미하엘 프뢰브스팅, <<강대국 패권쟁투 시대에 반제국주의>>, https://blog.wrpkorea.org/2022/06/blog-post_9.html; 같은 저자의 다음 논문들도 보라. the second edition of The Palgrave Encyclopedia of Imperialism and Anti-Imperialism (edited by Immanuel Ness and Zak Cope), Palgrave Macmillan, Cham, 2020, https://link.springer.com/referenceworkentry/10.1007%2F978-3-319-91206-6_179-1; China: An Imperialist Power … Or Not Yet? A Theoretical Question with Very Practical Consequences! Continuing the Debate with Esteban Mercatante and the PTS/FT on China’s class character and consequences for the revolutionary strategy, 22 January 2022, https://www.thecommunists.net/theory/china-imperialist-power-or-not-yet/; China‘s transformation into an imperialist power. A study of the economic, political and military aspects of China as a Great Power (2012), in: Revolutionary Communism No. 4, http://www.thecommunists.net/publications/revcom-number-4; How is it possible that some Marxists still Doubt that China has Become Capitalist? (A Critique of the PTS/FT), An analysis of the capitalist character of China’s State-Owned Enterprises and its political consequences, 18 September 2020, https://www.thecommunists.net/theory/pts-ft-and-chinese-imperialism-2/; < 나무만 보고 숲은 못 보는: PTS/FT와 중국 사회성격 논쟁> https://blog.wrpkorea.org/2022/05/ptsft.html; China’s Emergence as an Imperialist Power (Article in the US journal 'New Politics'), in: “New Politics”, Summer 2014 (Vol:XV-1, Whole #: 57). 다음 RCIT 웹사이트 특별 하위 페이지에 더 많은 관련 문서가 있다. https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers/.

 

[22] 우크라이나 정치·경제적 분석으로는 우리의 다음 팜플렛을 보라. 미하엘 프뢰브스팅, <우크라이나 사회성격: 자본주의 반식민지 사회구성체 - 1991년 자본주의 복고 이래 제국주의 독점체와 과두재벌에 의한 우크라이나 경제의 착취와 기형화에 대하여>, 2023년 1월, https://blog.wrpkorea.org/2023/02/blog-post_22.html

 

[23] 이에 대해서는 다음을 보라. Michael Pröbsting: Did the Chinese Communist Party always consider Taiwan as part of the Chinese nation?; published by LINKS (Links International Journal of Socialist Renewal), 6 October 2022, http://links.org.au/did-chinese-communist-party-always-consider-taiwan-part-chinese-nation

 

 

 

Війна в Україні та військові загрози в Західній Африці, на Близькому Сході та у Східній Азії показують необхідність розуміння подвійного характеру деяких конфліктів

 

Міхаель Прьобстінг, Революційна комуністична міжнародна тенденція (RCIT), 23 серпня 2023 року, www.thecommunists.net

 

 

 

Ми живемо в незвичайні часи, коли протиріччя загниваючого капіталізму, що посилюються, дедалі частіше провокують війну та брязкання зброєю. На додачу до ескалації напруженості між великими імперіалістичними державами Сходу та Заходу, [1] триває війна в Україні, [2] насувається вторгнення ЕКОВАС (за підтримки Франції та ЄС) до Нігеру, [3] можливий напад охопленого кризою уряду Нетаньяху на Газу, [4] "Хезболла" в Лівані та/або Ірані (додайте до цього зростаючу присутність американських військ та військово-морського флоту поблизу Ірану), [5] посилення напруженості між Китаєм та Філіппінами в Південно-Китайському морі (останнє підтримують США), [6] давній тайванський конфлікт між Китаєм та США [7] і, нарешті, дедалі гучніші барабани війни на Корейському півострові. [8]

 

У цьому місці ми не будемо повторювати наш аналіз кожного з цих конфліктів і відсилаємо читачів до наших відповідних документів. Ми радше займемося методологічними питаннями, які становлять основу для марксистів при розробленні відповідної тактики в таких конфліктах. Перейдемо до результатів.

 

В історії були війни, характер яких був досить очевидний. Подумайте про різні війни в минулому, коли колоніальні держави вторгалися в країни Африки чи Азії. Або, щоб узяти більш реальні приклади, подумайте про дві війни Росії проти чеченського народу 1994-96 та 1999-2008 років, вторгнення США в Афганістан (2001) та Ірак (2003) або чотири війни Ізраїлю проти Гази в період із 2008 до 2021 року чи його напад на Ліван у 2006 році. [9]

 

Очевидно, що це були війни імперіалістичних держав проти пригноблених націй та напівколоніальних країн, тобто капіталістичних країн, які формально є незалежними державами, але в яких економічно та політично домінують імперіалістичні держави. [10] У таких війнах RCIT та інші справжні соціалісти беззастережно ставали на бік пригноблених і виступали за їхню військову перемогу над імперіалістичним агресором. На жаль, такий очевидний характер цих воєн не завадив багатьом самопроголошеним марксистам не виконати свого антиімперіалістичного обов'язку, тобто вони відмовилися закликати до воєнної перемоги пригноблених націй і поразки імперіалістичних держав. Але це було результатом не складного характеру війни, а радше прогнилого політичного методу цих організацій, що характеризується опортуністичним пристосуванням до імперіалізму.

 

 

 

Подвійний характер - діалектична "єдність протилежностей"

 

 

 

Однак, як ми неодноразово вказували, прискорення міжімперіалістичного суперництва, спричинене поєднанням занепаду капіталізму та піднесення нових великих держав, таких як Росія та Китай, призводить не тільки до напруженості між Великими державами, а й до збільшення кількості конфліктів за участю пригноблених націй, які мають суперечливий характер. Це тому, що таке суперництво також прискорює прагнення імперіалістичних держав розширювати свої сфери впливу в напівколоніальному світі будь-якими необхідними засобами. Інакше кажучи, міжімперіалістичне суперництво провокує не лише посилення напруженості між великими державами або опосередковані конфлікти, а й посилення нападів на пригноблені народи. Отже, таке міжімперіалістичне суперництво також провокує збільшення кількості визвольних воєн.

 

Такі конфлікти можуть мати суперечливий характер унаслідок того факту, що напівколоніальна країна, яка перебуває в конфлікті з імперіалістичною державою, водночас перебуває в союзі - прямо чи опосередковано - з однією (чи кількома) великими державами-конкурентами.

 

RCIT характеризує такі конфлікти як війни з двоїстим характером. Це означає, що вони тягнуть за собою як характер визвольної війни, так і характер міжімперіалістичного суперництва. Завдання марксистів полягає в тому, щоб зрозуміти діалектичну природу таких конфліктів як "єдність протилежностей", які перебувають у постійній боротьбі одна з одною. Водночас для марксистів украй важливо визначити "загальний напрямок розвитку", як підкреслював радянський філософ Абрам Деборін, тобто визначити головного героя такого конфлікту. [11] Інакше кажучи, марксисти мають розуміти головну особливість сутності конфлікту ("Істина буття є сутність", як доречно сказав Гегель.) [12].

 

Конкретний аналіз таких воєн особливо важливий, оскільки ми бачимо зростаюче число конфліктів, які мають такий комбінований або подвійний характер. У випадку війни в Україні західні держави підтримують Україну військовою допомогою. Однак це - принаймні досі - якісно не змінило характер війни, тобто вона залишається насамперед справедливою війною національної оборони України проти російського імперіалізму, яку соціалісти змушені підтримувати.

 

Конкретний аналіз таких воєн особливо важливий, оскільки ми бачимо зростаюче число конфліктів, які мають такий комбінований або подвійний характер. У випадку війни в Україні західні держави підтримують Україну військовою допомогою. Однак це - принаймні досі - якісно не змінило характер війни, тобто вона залишається насамперед справедливою війною національної оборони України проти російського імперіалізму, яку соціалісти змушені підтримувати.

 

У Нігері хунта генерала Тіані намагається залучити російських найманців Вагнера і перебуває в союзі з проросійськими державами (такими як Малі та Буркіна-Фасо). Тим не менш, опір Нігеру вторгненню військ ЕКОВАС (за підтримки Франції та ЄС) матиме прогресивний характер. Те ж саме має місце, якщо почнеться війна між Ізраїлем, відповідно, США та Іраном або між США (та/або Південною Кореєю) та Північною Кореєю. У таких конфліктах RCIT виступає за захист напівколоніальних країн, таких як Іран або Північна Корея, від імперіалістичного агресора (відповідно, його довіреної особи). Звісно, такий захист не передбачає жодної політичної підтримки буржуазних та диктаторських режимів у верхівці цих країн.

 

Однак, хоча ми стоїмо на боці пригнобленої нації проти імперіалістичного ворога, ми суворо протистоїмо не тільки останньому, а й усім Великим державам. Отже, ми відкидаємо будь-яку підтримку санкцій, протекціонізму або озброєння однієї Великої держави проти її суперників.

 

У випадках, коли елемент міжімперіалістичного суперництва є головною рисою сутності конфлікту, RCIT не стає на бік одного табору, а обстоює революційно-пораженську позицію проти обох ("подвійне поразженство"). Це означає, що соціалісти виступають за жорстку опозицію обом таборам і намагаються використати війну для посилення класової боротьби проти кожного уряду.

 

Так зараз йде справа в тайванському конфлікті, а також у конфлікті між Китаєм та Філіппінами. Це не означає, що ми заперечуємо існування елемента національного права на самовизначення Тайваню або Філіппін проти китайського імперіалізму. Однак через конкретну конфігурацію конфліктів та співвідношення сил такий національний елемент, принаймні на даний момент, підпорядкований міжімперіалістичному суперництву.

 

Нарешті, важливо визнати, що характер конфлікту може змінюватися з плином часу. Саме через двоїстий характер таких конфліктів, через їхню сутність як діалектичної "єдності протилежностей", може змінитися основна риса їхнього характеру. Розвиток - це рух внутрішніх суперечностей, і не дарма Ленін назвав діалектику Гегеля "глибоким вченням про розвиток". [13] Такий розвиток викликаний внутрішніми суперечностями даного явища ("Розвиток - це "боротьба" протилежностей"), і цей процес може призвести до трансформації кількості в якість. [14]

 

Отже, марксисти мають проаналізувати конкретний розвиток цього конфлікту і визначити, чи слабшає його первісно домінантний елемент - наприклад, його первинний характер як визвольної війни - і чи посилюється інший, первісно підпорядкований елемент - міжімперіалістичне суперництво. Якщо такий процес трансформації переходить Рубікон, природа цього конфлікту змінюється. У такому разі марксистам доводиться адаптувати свою тактику і замінити захист напівколоніальної країни позицією подвійного пораженства. Нещодавно ми досить докладно обговорювали це питання в кількох документах про війну в Україні. [15]

 

 

 

Соціал-імперіалізм та догматичний абстенціонізм

 

 

 

Такий аналіз суперечливої природи конфліктів та її розвитку не є абстрактною академічною вправою. Це, скоріше, незамінне завдання марксистів, оскільки воно становить основу для правильного розуміння конфлікту і, як наслідок, для розроблення правильної тактики. Неправильний аналіз - це вірне керівництво до неправильної тактики. Отже, з огляду на той факт, що світова ситуація характеризується збільшенням кількості воєн суперечливої, двоїстої природи, для марксистів стає дедалі важливішим оволодіти таким діалектичним методом аналізу конфліктів і вироблення необхідної тактики.

 

На жаль, більшість самопроголошених соціалістів відмовляються визнавати такий складний характер цих конфліктів - невдача, яка має всілякі катастрофічні наслідки. Багато хто фактично стає на бік однієї імперіалістичної держави. Прикладами таких соціал-імперіалістів є, наприклад, сталіністи-путіністи, які вітають Росію в її агресивній війні проти України або які стають на бік Китаю. Інші стають на бік пригнобленої країни проти Великої держави, але ігнорують втручання імперіалістичного суперника або не виступають проти шовіністичної політики цього суперника. Так виглядає ситуація з деякими прихильниками України, які не виступають проти політики санкцій НАТО проти Росії або які не виступають рішуче проти вступу України або інших європейських країн до НАТО чи ЄС. Іншим прикладом такої адаптації до соціал-імперіалізму є ті "антиімперіалісти", що підтримують Нігер або Іран у боротьбі із західним агресором, але не виступають проти - або навіть вітають - втручання Росії.

 

Інші соціалісти відмовляються від такої адаптації до соціал-імперіалізму, але замінюють конкретний аналіз цих конфліктів догмою про те, що всі війни, в яких імперіалістичні держави так чи інакше втручаються з обох боків, автоматично стають конфліктами між "довіреними особами" Великих держав. Як наслідок, вони відмовляються підтримувати пригноблені нації, але обстоюють реакційну абстенціоністську позицію. Така політика заперечує суб'єктність пригноблених народів та їхню реальну боротьбу проти імперіалістичного панування. Це нічим не краще, ніж "соціалісти", які не підтримують працівників підприємства, які страйкують за підвищення заробітної плати, заявляючи, що така підтримка тільки допомогла б капіталістичним конкурентам в інших корпораціях. За їхнім підходом лежить, як ми детально описували десь іще, пристосування до імперіалізму. Це метод, який RCIT називає "неоімперіалістичним економізмом". [16]

 

Очевидно, що такі "соціалісти" - марні сектанти. Не можна послабити імперіалізм абстрактним протистоянням кожній боротьбі, яка не є "чистою", але перебуває під впливом реакційних або навіть імперіалістичних сил. Потрібно приймати конкретну боротьбу такою, яка вона є, з усіма її внутрішніми суперечностями. Щоб дати відсіч реакційному або імперіалістичному впливу, соціалістам необхідно приєднатися до такої боротьби і боротися з ворогом зсередини, а не за допомогою дотепних коментарів.

 

Як правильно зауважив Ленін 1916 року, у кульмінаційний момент Першої світової війни: "Генеральні штаби в нинішній війні роблять усе можливе, щоб використати будь-який національний та революційний рух у стані супротивника: німці використовують ірландське повстання, французи - чеський рух тощо. Вони діють абсолютно правильно зі своєї власної точки зору. До серйозної війни не ставилися б серйозно, якби не використовували найменшу слабкість супротивника і не використали кожну нагоду, яка випала, тим паче, що неможливо заздалегідь знати, в який момент, де і з якою силою "вибухне" якийсь пороховий льох. Ми були б дуже поганими революціонерами, якби у великій визвольній війні пролетаріату за соціалізм ми не знали, як використати кожний народний рух проти кожної окремої катастрофи, що її несе імперіалізм, щоб посилити й подовжити кризу." [17]

 

 

 

Метод, заснований на класовому характері сторін, що беруть участь, і сукупності їхніх інтересів

 

 

 

Без марксистського компаса соціалісти губляться у світовій ситуації, яка дедалі частіше характеризується конфліктами суперечливого, двоїстого характеру. Для того, щоб визначити характер конфлікту (включно з його можливою зміною з плином часу), необхідно вивчити класовий характер усіх залучених сторін, а також сукупність їхніх інтересів у міру їхнього розвитку під час війни.

 

Такий підхід вимагає, насамперед, розуміння класової природи залучених держав. Троцький одного разу зауважив: "Навчити робітників правильно розуміти класовий характер держави - імперіалістичної, колоніальної, робітничої - та взаємовідносини між ними, а також внутрішні суперечності в кожній з них, дає змогу робітникам робити правильні практичні висновки із ситуації." [18] Сьогодні не існує робітничих держав (навіть бюрократично вироджених, таких як СРСР або Китай до 1991/92 року). Як ми уточнювали в наших працях, сучасні країни здебільшого можна поділити на імперіалістичні держави та напівколонії (не іґноруючи всілякі відтінки всередині таких категорій). [19]

 

Із цього випливає, що попередньою умовою для визнання характеру конфліктів сьогодні є, серед іншого, правильне розуміння класового характеру нових великих держав, таких як Росія [20] та Китай. [21] Як ми неодноразово зазначали, багато соціалістів відмовилися визнати імперіалістичний характер цих держав, що не може не призвести до політичної плутанини та неправильної тактики.

 

Унаслідок піднесення Китаю та Росії як імперіалістичних держав старі союзи підриваються і виникають нові, які, відповідно, можуть розвинутися в майбутньому. Подумайте, наприклад, про розширення впливу Китаю та Росії на Близькому Сході або в Африці за рахунок ослаблення США.

 

У принципі марксисти зобов'язані підтримувати напівколоніальні країни проти імперіалістичних держав. Однак не слід перетворювати такий принцип на абстрактну догму. Також необхідно аналізувати кожен конфлікт у його конкретному історичному розвитку. Чи є це конфліктом із тривалою історією гноблення та домінування, чи ні? Аналогічно, потрібно вивчати відносини тієї чи іншої напівколоніальної країни до цієї імперіалістичної держави; аналогічно, який вплив чинять інші конфлікти на цю війну. Такий аналіз важливий також для того, щоб визначити можливу зміну характеру конфлікту з плином часу.

 

Наведемо кілька прикладів. У випадку з Україною добре відомо, що цей народ страждав від національного гніту з боку Росії понад півтора століття з невеликими перервами. Справді, західний імперіалізм розширив свій вплив у плані економічного панування відтоді, як Україна стала незалежною державою 1991 року (що, однак, не усунуло економічного панування Росії). [22] З іншого боку, коли Путін вторгся в Україну в лютому 2022 року, він спробував перетворити становище країни з напівколонії на окуповану іноземцями колонію (аналогічно тому, що США зробили в Афганістані та Іраку двома десятиліттями раніше).

 

У випадку Нігеру, в цій країні близько століття домінував французький імперіалізм - спочатку як колонія, а відтоді, як вона стала формально незалежною 1960 року, як напівколонія. Народна ненависть у Нігері до французів заснована на цьому глибокому історичному факті. Симпатії до Путіна та Росії з боку окремих верств мас, без сумніву, є реакційним явищем. Але вона має історичне підґрунтя в тому простому факті, що Росія ніколи не відігравала жодної значущої ролі в Західній Африці і розглядається як противник західних держав.

 

У випадку Тайваню, без сумніву, існує національний елемент, оскільки корінні тайванці - на відміну від апарату Гоміньдану, що вторгся в країну після її поразки від маоїстів у 1947 році - завжди мали специфічну ідентичність. Китайські комуністи спочатку визнали цей факт, але пізніше - після Другої світової війни - суворо заперечували його. [23] З іншого боку, Тайвань як окреме утворення з 1947 року завжди був напівколонією, яка повністю зобов'язана своїм існуванням американському імперіалізму.

 

Іншим прикладом з недавнього минулого є суперечлива роль YPG/РПК у Сирії, які, з одного боку, захищали курдський народ від ІДІЛ, але, з іншого боку, зіграли вирішальну роль в окупації значної частини країни американськими військами.

 

Тільки такий діалектичний та історичний підхід дає змогу марксистам виробити правильне розуміння конфлікту, яке, своєю чергою, є основою для зайняття правильної позиції з подальшою тактикою.

 

Ми думаємо, що світова ситуація зі зростаючим числом конфліктів суперечливого характеру спричинить зростаюче замішання та розкол серед соціалістів. Багато хто стане не на той бік барикад. Для справжніх революціонерів, які згодні з діалектичним, класовим підходом до воєн і розділяють спільні позиції щодо основних конфліктів у поточній світовій ситуації, тим більше необхідно об'єднати зусилля. RCIT сподівається працювати разом з такими товаришами у спільному будівництві революційної партії - на національному та міжнародному рівнях!

 

 

 

 

 

[1] RCIT неодноразово стикався з міжімперіалістичним суперництвом великих держав. Див., наприклад, RCIT: Світові перспективи 2021-22: вступ у передреволюційну глобальну ситуацію, 22 серпня 2021, https://www.thecommunists.net/theory/world-perspectives-2021-22; дивіться також нашу книгу Міхаеля Прьобстінга "Антиімперіалізм в епоху суперництва великих держав". Фактори, що стоять за посиленням суперництва між США, Китаєм, Росією, ЄС та Японією. Критика аналізу лівих і нарис марксистської перспективи, Книги RCIT, Відень, 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry; дивіться також такі роботи того ж автора: "Дійсно хороша сварка". Американо-китайська зустріч на Алясці: міжімперіалістична холодна війна триває, 23 березня 2021 року, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/us-china-alaska-meeting-shows-continuation-of-inter-imperialist-cold-war; Слуги двох господарів. Сталінізм та нова холодна війна між імперіалістичними великими державами Сходу та Заходу, 10 липня 2021 року, https://www.thecommunists.net/theory/servants-of-two-masters-stalinism-and-new-cold-war; додаткові роботи з цього питання див. на цих підсторінках: https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers та https://www.thecommunists.net/worldwide/global/collection-of-articles-on-the-global-trade-war

 

[2] Ми відсилаємо читачів до спеціальної сторінки на нашому веб-сайті, де зібрані всі документи RCIT щодо війни в Україні та поточного конфлікту Росія-НАТО, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/compilation-of-documents-on-nato-russia-conflict

 

[3] Дивіться з цього приводу кілька заяв та статей RCIT і його нігерійського розділу, які зібрані на спеціальній підсторінці нашого веб-сайту, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/collection-of-articles-on-the-coup-in-niger

 

[4] Дивіться з цього приводу низку заяв та статей RCIT , які зібрані на спеціальній підсторінці нашого веб-сайту, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/collection-of-articles-on-fourth-gaza-war

 

[5] Дивіться нашу останню заяву: RCIT: США направляють військові кораблі, літаки та 3000 морських піхотинців до Перської затоки. Ні санкціям та погрозам США щодо Ірану! Захистити Іран у будь-якій військовій конфронтації зі США або Ізраїлем! Ніякої політичної підтримки режиму мулл! 8 серпня 2023 року, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/us-sends-warships-warplanes-and-3-000-marines-to-persian-gulf/#anker_4

 

[6] Китай-Філіппіни-США: конфлікт на мілині Аюнгін та міжімперіалістичне суперництво, 8 серпня 2023 року, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/china-philippines-us-and-the-conflict-on-the-ayungin-shoal

 

[7] Дивіться, наприклад, RCIT: Тайвань: візит Пелосі може спровокувати війну між США та Китаєм. Геть обидві імперіалістичні великі держави за політику революційного пораженства! 1 серпня 2022 р., https://www.thecommunists.net/worldwide/global/taiwan-pelosi-visit-might-provoke-war-between-the-u-s-and-china/#anker_2; Тайвань: Боротьба великих держав і національне питання. Про конфлікт між імперіалізмом США та КНР, наслідки конфлікту для кризи капіталістичного світопорядку, про національне питання Тайваню та програму революційного пораженства, 20 серпня 2022 року, https://www.thecommunists.net/theory/taiwan-great-power-rivalry-and-national-question/#anker_4

 

[8] Дивіться нашу останню заяву: RCIT: військова небезпека на Корейському півострові. Захистіть Північну Корею від імперіалістичних держав США, Японії та Південної Кореї! Геть міжімперіалістичне суперництво між західними державами, Китаєм та Росією! Ніякої політичної підтримки сталіністсько-капіталістичному режиму Кіма! 17 серпня 2023 року, https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/war-danger-on-the-korean-peninsula

 

[9] Огляд нашої історії підтримки антиімперіалістичної боротьби за останні чотири десятиліття (з посиланнями на документи, фотографії та відеозаписи) дивіться, наприклад, в есе Міхаеля Прьобстінга: Боротьба революціонерів в імперіалістичних країнах проти воєн їхнього "власного" правлячого класу. Приклади з історії РКМТ та її попередніх організацій за останні чотири десятиліття, 2 вересня 2022 року, https://www.thecommunists.net/theory/the-struggle-of-revolutionaries-in-imperialist-heartlands-against-wars-of-their-own-ruling-class/#anker_5

 

[10] Докладне обговорення марксистських категорій імперіалістичних та напівколоніальних держав див., наприклад, у книжці Міхаеля Прьобстінга "Велике пограбування Півдня". Спадкоємність та зміни в надексплуатації напівколоніального світу монополістичним капіталом, Наслідки для марксистської теорії імперіалізму, Книги RCIT, 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south

 

[11] Abram Deborin: Lenin als revolutionärer Dialektiker (1925); in: Unter dem Banner des Marxismus, 1. Jahrgang (1925-26), стор. 224

 

[12] Георг Вільгельм Фрідріх Гегель: Наука логіки, (Переклад А.В. Міллера; Передмова Дж. Н. Фіндлі), Allen & Unwin, Лондон, 1969, стор. 389

 

[13] В.І. Ленін: Карл Маркс. Короткий біографічний нарис з викладом марксизму (1914); в: LCW 21, стор. 53

 

[14] В.І. Ленін: до питання про діалектику (1915); в: LCW 38, стор. 358

 

[15] Дивіться, наприклад, RCIT: На шляху до поворотного моменту в українській війні? Завдання соціалістів у світлі можливих напрямів розвитку війни національної оборони в поєднанні з міжімперіалістичним великодержавним суперництвом, 11 березня 2023 р., https://www.thecommunists.net/worldwide/global/towards-a-turning-point-in-the-ukraine-war/#anker_3; RCIT: Інтеграція до НАТО: імперіалістична пастка для українського народу! За Народну війну, щоб захистити Україну від путінського вторгнення! Жодного підпорядкування України НАТО та ЄС! Проти російського та проти НАТОвського імперіалізму!, 19 червня 2023 р., https://www.thecommunists.net/worldwide/global/nato-integration-is-imperialist-trap-for-ukraine/#anker_7; Міхаель Прьобстінг: Війна в Україні: які результати Вільнюського саміту НАТО? Про суперечливий процес зближення України та НАТО і, водночас, розходження інтересів західних держав та Києва, 13 липня 2023 року, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/what-are-the-results-of-the-nato-vilnius-summit/#anker_2; Міхаель Прьобстинг: Чи стане Україна "Ізраїлем" для НАТО у Східній Європі? "Wall Street Journal" повідомляє про плани західних урядів змінити свої відносини з Україною на липневому саміті НАТО, 29 травня 2023 року, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/is-ukraine-about-to-become-nato-s-israel-in-eastern-europe/#anker_6

 

[16] Дивіться, наприклад, брошуру Міхаеля Прьобстінга: Злидні неоімперіалістичного економізму. Імперіалізм та національне питання, критика Теда Гранта та його школи (КРІ, МСА, ММТ), 9 січня 2023 року, https://www.thecommunists.net/theory/grantism-imperialism-and-national-question/#anker_8

 

[17] В.І. Ленін: підсумки дискусії про самовизначення (1916); в: LCW, том 22, стор. 357

 

[18] Маніфест Четвертого Інтернаціоналу про імперіалістичну війну: Імперіалістична війна та світова пролетарська революція. Ухвалено Надзвичайною конференцією Четвертого Інтернаціоналу 19-26 травня 1940 р., в: Документи Четвертого Інтернаціоналу. Роки становлення (1933-40), Нью-Йорк, 1973, стор. 327, http://www.marxists.org/history/etol/document/fi/1938-1949/emergconf/fi-emerg02.htm

 

[19] Нашими найдокладнішими роботами з марксистської теорії імперіалізму є дві книжки Міхаеля Прьобстінга "Антиімперіалізм в епоху суперництва великих держав". Фактори, що стоять за посиленням суперництва між США, Китаєм, Росією, ЄС та Японією. Критика аналізу лівих і нарис марксистської перспективи, Книги RCIT, Відень 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry; Великий грабіж Півдня. Спадкоємність і зміни в надексплуатації напівколоніального світу монополістичним капіталом Наслідки для марксистської теорії імперіалізму, Книги RCIT, 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south

 

[20] RCIT опублікував численні документи про капіталізм у Росії та його перетворення на імперіалістичну державу. Найважливішими з них є кілька брошур Міхаеля Прьобстінга: Особливості російського імперіалізму. Дослідження російських монополій, вивезення капіталу та надексплуатації у світлі марксистської теорії, серпень 2021, https://www.thecommunists.net/theory/the-peculiar-features-of-russian-imperialism/#anker_13; того ж автора: Ленінська теорія імперіалізму і піднесення Росії як Великої держави. Про розуміння та нерозуміння сьогоднішнього міжімперіалістичного суперництва у світлі ленінської теорії імперіалізму. Ще одна відповідь нашим критикам, які заперечують імперіалістичний характер Росії, серпень 2014, http://www.thecommunists.net/theory/imperialism-theory-and-russia; Россия как великая империалистическая держава. Формування російського монополістичного капіталу та його імперії - відповідь нашим критикам, 18 березня 2014 року (ця брошура містить документ, написаний 2001 року, в якому ми вперше визначили нашу характеристику Росії як імперіалістичної), http://www.thecommunists.net/theory/imperialism-theory-and-russia; дивіться також такі есе того самого автора: "Імперіалізм" проти марксистського аналізу імперіалізму: продовження дебатів з аргентинським економістом Клаудіо Кацем про суперництво великих держав, російський імперіалізм та війну в Україні, 3 березня 2023 року, https://links.org.au/empire-ism-vs-marxist-analysis-imperialism-continuing-debate-argentinian-economist-claudio-katz; Росія: імперіалістична держава чи "Не-гегемоністська імперія у стадії виношування"? Відповідь аргентинському економістові Клаудіо Кацу, в: Нова політика, 11 серпня 2022 року, в https://newpol.org/russia-an-imperialist-power-or-a-non-hegemonic-empire-in-gestation-a-reply-to-the-argentinean-economist-claudio-katz-an-essay-with-8-tables; Російський імперіалізм та його монополії, в: Нова політика, том. XVIII № 4, повний номер 72, зима 2022 року, https://newpol.org/issue_post/russian-imperialism-and-its-monopolies; Ще раз про російський імперіалізм (Відповідь критикам). Спростування теорії, яка стверджує, що Росія не є імперіалістичною державою, але була б скоріше "порівнянна з Бразилією та Іраном", 30 березня 2022 року, https://www.thecommunists.net/theory/once-again-on-russian-imperialism-reply-to-critics. Дивіться різні інші документи RCIT з цього питання на спеціальній підсторінці на веб-сайті RCIT: https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers

 

[21] Наш аналіз капіталізму в Китаї та його перетворення на Велику державу див., наприклад, у книзі Міхаеля Прьобстінга "Антиімперіалізм в епоху суперництва великих держав". Фактори, що стоять за посиленням суперництва між США, Китаєм, Росією, ЄС та Японією. Критика аналізу лівих і нарис марксистської перспективи, Книги RCIT, Відень 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry; див. також того самого автора: "Китайський імперіалізм і світова економіка", есе, опубліковане в другому виданні Енциклопедії імперіалізму та антиімперіалізму Пелгрейва (за редакцією Іммануеля Несса та Зака Коупа), Palgrave Macmillan, Cham, 2020, https://link.springer.com/referenceworkentry/10.1007%2F978-3-319-91206-6_179-1; Китай: імперіалістична держава... Чи ще ні? Теоретичне питання з дуже практичними наслідками! Продовження дебатів з Естебаном Меркатанте та ПТС/ФТ про класовий характер Китаю та наслідки для революційної стратегії, 22 січня 2022 року, https://www.thecommunists.net/theory/china-imperialist-power-or-not-yet; Перетворення Китаю на імперіалістичну державу. Дослідження економічних, політичних та військових аспектів Китаю як великої держави (2012), в: Революційний комунізм № 4, http://www.thecommunists.net/publications/revcom-number-4; Як можливо, що деякі марксисти все ще сумніваються в тому, що Китай став капіталістичним? (Критика PTS/FT), Аналіз капіталістичного характеру державних підприємств Китаю та його політичних наслідків, 18 вересня 2020 року, https://www.thecommunists.net/theory/pts-ft-and-chinese-imperialism-2; Нездатний бачити ліс за деревами (ПТС/ФТ і Китай). Еклектичний емпіризм і нездатність ПТС/ФТ визнати імперіалістичний характер Китаю, 13 серпня 2020, https://www.thecommunists.net/theory/pts-ft-and-chinese-imperialism; Перетворення Китаю на імперіалістичну державу (стаття в американському журналі "Нова політика"), в: "Нова політика", літо 2014 (Том: XV-1, Весь номер: 57). Дивіться ще багато документів RCIT на спеціальній підсторінці на веб-сайті RCIT: https://www.thecommunists.net/theory/china-russia-as-imperialist-powers

 

[22] Політичний та економічний аналіз України див. наприклад, у брошурі Міхаеля Прьобстінга: Україна: Капіталістична напівколонія. Про експлуатацію та деформацію економіки України імперіалістичними монополіями та олігархами після капіталістичної реставрації 1991 року, січень 2023 року, https://www.thecommunists.net/theory/ukraine-a-capitalist-semi-colony/#anker_36

 

[23] Дивіться на це, наприклад, Міхаель Прьобстінг: Чи завжди комуністична партія Китаю розглядала Тайвань як частину китайської нації?; опубліковано LINKS (Links International Journal of Socialist Renewal), 6 жовтня 2022, http://links.org.au/did-chinese-communist-party-always-consider-taiwan-part-chinese-nation