India: La izquierda reformista y su capitulación al social-chovinismo

Індія: реформістські ліві та їхня капітуляція перед соціал-шовінізмом

 

On the response of the CPI(M), CPI(ML), and the Socialist Party (India) to the crisis after the Pahalgam attack

 

By Michael Pröbsting, Revolutionary Communist International Tendency (RCIT), 30 April 2025, www.thecommunists.net

 

 

 

India’s right-wing government of Narendra Modi tries to utilise the terrorist attack in Pahalgam to whip-up Hindutva chauvinism and jingoism in the country. Albeit Kashmir is already the most militarized region on the planet, the Indian army has sent additional troops for another brutal crackdown. They have raided more than 600 homes of suspected rebel supporters and arrested more than 1,500 Kashmiris. Without any due process, at least 13 houses of suspected militants have been demolished by explosives. [1]

 

The Modi government, supported by jingoist Hindutva media, ridiculously talks about “India’s October 7” and call for deportations and killings of Muslims and Kashmiris. Already, killings of Muslims have been reported in Uttar Pradesh and Karnataka. According to Minister of State for Home Harsh Sanghavi, more than 1,000 illegal Bangladeshi immigrants, including women and children, were detained and efforts were underway for their deportation. [2]

 

At the same time, New Delhi claims, without any proof, that Pakistan would be behind the attack in Pahalgam and threatens to wage war against the Muslim neighbouring country. Furthermore, the Indian government suspended the critical Indus Waters Treaty which could have devastating consequences for Pakistan’s agriculture. Islamabad strongly denies these accusations and calls for an independent investigation of the background of the Pahalgam attack. It also denounced the cutting-off of its water supplies as a “declaration of war”. Both sides have mobilized troops and military equipment to the border regions and a war could start at a moment's notice. ^[3]

 

 

 

Marxist tactics

 

 

 

As we elaborated in the RCIT statement from 24 April, socialists oppose terrorist attacks against civilians like that in Pahalgam. However, this attack did not take place in a vacuum but has been caused by much bigger crimes: the brutal oppression of the Kashmiri people since the creation of the Indian state in 1947, the occupation of the region by the Indian army against the will of the native population, and the killing of nearly 100,000 Kashmiris and the raping of about 10,000 women by Indian security forces since the beginning of the armed uprising in 1989.

 

Therefore, socialists support the struggle of the Kashmiri people against the Indian occupation and demand the immediate and unconditional withdrawal of Indian troops from the region. We call for a free Kashmir which, in our view, should be an independent, united, and socialist republic.

 

In any military conflict between India and Pakistan, socialists should take a revolutionary defeatist opposition, i.e. opposing both camps under the slogan “the main enemy is at home”.

 

 

 

The perspective of socialists

 

 

 

The key tasks of Indian socialists in the current situation are the following: ^[4]

 

* Taking into account the extremely diverse nature of the Indian state which essentially is a "prison house of nations and lower castes", socialists must strive to unite the working class from different national, religious and caste backgrounds on the basis of a revolutionary-democratic and anti-capitalist program. Such a program should aim at organizing workers and oppressed in order to advance the overthrow of the ruling class and to expropriate the bourgeoisie. Such unity between workers from different national and social backgrounds is only possible on the basis of equality for all national, ethnic, religious and caste groups, i.e. the struggle for their right of national self-determination (including the right to secede) as well as the defence of democratic rights. Our program supports the national rights of oppressed groups but rejects the program of petty-bourgeois nationalism. The latter supports only the rights of this or that nation (and ignores that of other nations) while socialist internationalists defend the rights of all oppressed nationalities and strive to unite these on the basis of equality. [5]

 

* In the current situation, this mean that socialists need to denounce the Indian occupation of Kashmir and to advocate the immediate and unconditional withdrawal of Indian troops from the region. They should be champions of Kashmir’s right of national self-determination. Against the Hindutva chauvinists, they should say: if there would be no Indian troops, there would be no terrorism against Indian tourists. [6]

 

* Likewise, socialists in India must spread a consistent anti-chauvinist propaganda. They must defend the Kashmiris and Muslims against the reactionary persecution. They must explain that it is the Modi government which is responsible for terrorisms in Kashmir because it exacerbated the repression even more. They should elaborate that all such chauvinism and jingoism is the result of Modi’s desperate attempt to revive his already damaged political prestige. Modi is an enemy not only of Muslims and Kashmiris but also of Hindu workers who suffer from the neoliberal austerity policy of the BJP government.

 

* Socialists have no interest in maintaining the Indian (or the Pakistani) state. Neither one nor the other is a nation state. Both are rather artificial state constructs imposed on various national, ethnic and religious groups without consulting them. The creation of these states was rather the product of the poisonous “divide et impera” policy of British colonialism which brutally ruled the sub-continent for two centuries. Today both India as well as Pakistan are capitalist semi-colonies (albeit India, given its size, is at the same time also a regional power). Both are dominated by the imperialist world market and Great Powers (mainly the U.S. and China). [7] Hence, the RCIT considers it as crucial to combine the struggle for self-determination for all oppressed nationalities in India as well as in Pakistan with the perspective of a socialist federation of South Asia which will free the continent from imperialist domination.

 

* Socialists must undermine the whole ideology of chauvinism. This means to attack the notion that “we” or “India” are under attack, that “we” must fight “terrorism”, that “we” face “aggression from Pakistan”, etc. No, the Indian state terrorists – those ruling politicians who occupy the land of minority nationalities, who humiliate the downtrodden masses, those who steal our welfare and our agricultural subsidies – they are our enemies, not the armed insurgents in Kashmir and not the Pakistani army! We, i.e. the workers and oppressed, have no interest to pursue the “Kashmiri terrorists” – they are the problem of the Indian rulers, not of the popular masses. If India loses Kashmir, this would be excellent as it would weaken the reactionary government and free the Kashmiri people from foreign domination. This would also be not a loss for Hindu workers as weakening the Modi governments means to weaken its power to launch more neoliberal attacks on the masses.

 

* Any military conflict should be met not by pacifist phraseology but with staunch opposition against “our” ruling class. Socialists need to educate workers that it is not in their interests to defend Modi’s "prison house of nations and lower castes". If a military conflict or setbacks exacerbates the political crisis of the government, socialists would welcome this in the spirit of Lenin’s strategy of revolutionary defeatism, i.e. in order to “transform the reactionary war into a civil war” against the ruling class. [8]

 

 

 

Pacifism and failure to defend Kashmir

 

 

 

Unfortunately, the reformist left in India fails to take such a principled Marxist approach. The largest reformist party of India – the Communist Party of India (Marxist) [CPI(M)] which has four deputies in India’s parliament (Lok Sabha) and about 80 in states parliaments – issued two short statements which limit themselves to denounce “the terrorists”. Effectively, the CPI(M) lends tacit political support to Modi’s chauvinist campaign as it joins the focus of “fighting the terrorists”.

 

“The perpetrators of the horrific crime must be apprehended and punished. The police and security forces are under the Central Government. The Central Government must leave no stone unturned in bringing the forces responsible for the dastardly attack to justice. The perpetrators of the crime are the enemies of the nation and more so of the people of Kashmir. It is incumbent on the Central Government to probe all angles of the attack including the lack of security in crowded tourist places. The CPI(M) stands united with the people of India in this hour of tragedy against the extremist fundamentalist forces.” ^[9]

 

Not a single word against the brutal state terrorist occupation of Kashmir by Indian troops, not a word about their right of national self-determination, not a work against Modi’s decision to suspend the Indus waters treaty.

 

The Communist Party of India (Marxist-Leninist) Liberation [CPI(ML) Liberation] – a former Maoist party which has become a left-reformist force and which has two deputies in the Lok Sabha and about a dozen in states parliaments – criticises the chauvinist campaign against minorities and Modi’s war drive. But they don’t move beyond such elementary defence of bourgeois-democratic rights which is usually also advocated by every decent liberal NGO. Basically, the CPI(ML) Liberation joins the narrative of the Modi government that “the terrorists must be brought to justice“:

 

“The heinous Pahalgam attack has once again brought us face to face with the brutality of terrorism. The brutal killing of as many as twenty-six tourists, including a tourist from Nepal and a local pony operator from Pahalgam has shocked the world. The perpetrators of this ghastly crime must be brought to justice.” [10]

 

Likewise, the CPI(ML) Liberation fails to demand the unconditional withdrawal of India’s occupation forces from Kashmir and support for the region’s right of national self-determination. It rather focuses on criticising the Modi government “for the total absence of security” in Pahalgam – a “critique” which only opens the door for the ultra-chauvinist policy of sending even more occupation troops to Kashmir!

 

The Socialist Party, a small social democratic outfit, basically shares the pacifist outlook. And, again, not a word about India’s occupation of Kashmir and the necessary struggle against this.

 

“In spite of all the posturing by the BJP government, war is not an option given the stockpile of nuclear weapons in possession of both countries. Any war between India and Pakistan in which nuclear weapons will be used will result in mutual destruction. The sooner the short sighted BJP leadership will realise that there can be no solution to Kashmir problem without dialogue with Pakistan the better it’ll be for the people of the region.“ [11]

 

 

 

The opportunist policy of the popular front

 

 

 

Such a policy of these reformist parties represents a capitulation to social-chauvinism and to Modi’s jingoism. It is impossible to immunise the workers vanguard from the poison of Hindutva chauvinism if socialists do not openly challenge the idea of “national unity” against “terrorism”, if they don’t champion the right of national self-determination of the Kashmiri people.

 

What are the reasons for such a shameful capitulation? It is the desire of the leaderships of these reformist parties to get a share of the privileges of bourgeois power. It is no accident that both the CPI(M) as well as the CPI(ML) Liberation are part of the popular front alliance I.N.D.I.A. which is led by the long-time traditional party of India’s bourgeoisie – the Congress Party. Through this alliance, they are linked to bourgeois governments in several provinces.

 

Unsurprisingly, the Congress Party supports Modi’s reactionary chauvinist campaign against Kashmir and Pakistan. Its leader, Rahul Gandhi, said that the opposition would give “full support for any action” taken by the government. [12] Equally unsurprising, the reformist parties adapted to the policy of the Congress Party.

 

These are not short-term tactical calculations of the leaderships of these reformist parties but rather the result of a long-term popular-front strategy. Already six years ago, after the guerilla attack in Pulwama in Kashmir, the reformist left reacted in the same coward and opportunist way. [13]

 

In conclusion, we emphasise that authentic socialists in India must break with the policy of reformism and popular-frontism. They need to combine a defeatist position in any conflict with Pakistan with support for the national liberation struggle of the Kashmiri people. Authentic revolutionaries who reject any form of social-chauvinism should unite their efforts to build a revolutionary party in South Asia and internationally. Only such a party can lead the liberation struggle of the working class and the oppressed people to victory! The RCIT calls upon revolutionaries to join us in building such a party!

 

 

 

 

 

 

Sobre la respuesta del PCI(M), el PCI(ML) y el Partido Socialista (India) a la crisis tras el ataque de Pahalgam

 

Por Michael Pröbsting, Corriente Comunista Revolucionaria Internacional (CCRI), 30 de abril de 2025, www.thecommunists.net

 

 

 

El gobierno derechista de Narendra Modi en India intenta utilizar el ataque terrorista en Pahalgam para avivar el chovinismo y el patrioterismo hindutva en el país. Si bien Cachemira ya es la región más militarizada del planeta, el ejército indio ha enviado tropas adicionales para una nueva represión brutal. Han allanado más de 600 viviendas de presuntos simpatizantes de los rebeldes y arrestado a más de 1500 cachemires. Sin el debido proceso, al menos 13 casas de presuntos militantes han sido demolidas con explosivos. (1)

 

El gobierno de Modi, apoyado por medios de comunicación patrioteros hindutvas, habla con ridiculez del "7 de octubre de la India" y pide deportaciones y asesinatos de musulmanes y cachemires. Ya se han reportado asesinatos de musulmanes en Uttar Pradesh y Karnataka. Según el ministro de Estado del Interior, Harsh Sanghavi, más de 1.000 inmigrantes bangladesíes ilegales, entre ellos mujeres y niños, fueron detenidos y se están llevando a cabo gestiones para su deportación. (2)

 

Al mismo tiempo, Nueva Delhi afirma, sin pruebas, que Pakistán estaría detrás del ataque en Pahalgam y amenaza con declarar la guerra al país musulmán vecino. Además, el gobierno indio suspendió el crucial Tratado de las Aguas del Indo, que podría tener consecuencias devastadoras para la agricultura pakistaní. Islamabad niega rotundamente estas acusaciones y exige una investigación independiente sobre los antecedentes del ataque en Pahalgam. También denunció el corte de su suministro de agua como una "declaración de guerra". Ambos bandos han movilizado tropas y equipo militar a las regiones fronterizas, y una guerra podría estallar en cualquier momento. (3)

 

 

 

Tácticas marxistas

 

 

 

Como explicamos en la declaración de la CCRI del 24 de abril, los socialistas nos oponemos a los ataques terroristas contra civiles como el de Pahalgam. Sin embargo, este ataque no se produjo en el vacío, sino que fue causado por crímenes mucho mayores: la brutal opresión del pueblo cachemir desde la creación del Estado indio en 1947, la ocupación de la región por el ejército indio contra la voluntad de la población nativa, y el asesinato de casi 100.000 cachemires y la violación de unas 10.000 mujeres por parte de las fuerzas de seguridad indias desde el inicio del levantamiento armado en 1989.

 

Por lo tanto, los socialistas apoyamos la lucha del pueblo cachemir contra la ocupación india y exigimos la retirada inmediata e incondicional de las tropas indias de la región. Exigimos una Cachemira libre que, en nuestra opinión, debe ser una república independiente, unida y socialista.

 

En cualquier conflicto militar entre India y Pakistán, los socialistas deberían adoptar una oposición derrotista revolucionaria, es decir, oponer a ambos bandos bajo el lema “el enemigo principal está en casa”.

 

 

 

La perspectiva de los socialistas

 

 

 

Las tareas clave de los socialistas indios en la situación actual son las siguientes: (4)

 

* Considerando la naturaleza extremadamente diversa del Estado indio, que en esencia es una "prisión de naciones y castas inferiores", los socialistas deben esforzarse por unir a la clase trabajadora de diferentes orígenes nacionales, religiosos y de casta sobre la base de un programa revolucionario-democrático y anticapitalista. Dicho programa debe apuntar a organizar a los trabajadores y oprimidos para impulsar el derrocamiento de la clase dominante y expropiar a la burguesía. Esta unidad entre trabajadores de diferentes orígenes nacionales y sociales solo es posible sobre la base de la igualdad de todos los grupos nacionales, étnicos, religiosos y de casta, es decir, la lucha por su derecho a la autodeterminación nacional (incluido el derecho a la secesión), así como la defensa de los derechos democráticos. Nuestro programa apoya los derechos nacionales de los grupos oprimidos, pero rechaza el programa del nacionalismo pequeñoburgués. Estos últimos solo defienden los derechos de esta o aquella nación (e ignoran los de otras), mientras que los internacionalistas socialistas defienden los derechos de todas las nacionalidades oprimidas y se esfuerzan por unirlas sobre la base de la igualdad. (5)

 

* En la situación actual, esto significa que los socialistas deben denunciar la ocupación india de Cachemira y abogar por la retirada inmediata e incondicional de las tropas indias de la región. Deberían defender el derecho de Cachemira a la autodeterminación nacional. Frente a los chovinistas hindutva, deberían afirmar: si no hubiera tropas indias, no habría terrorismo contra los turistas indios. (6)

 

* Asimismo, los socialistas en la India deben difundir una propaganda antichovinista consistente. Deben defender a los cachemires y musulmanes de la persecución reaccionaria. Deben explicar que el gobierno de Modi es responsable del terrorismo en Cachemira, ya que exacerbó aún más la represión. Deberían explicar que todo ese chovinismo y patriotismo es resultado del intento desesperado de Modi por recuperar su ya dañado prestigio político. Modi es enemigo no solo de los musulmanes y cachemires, sino también de los trabajadores hindúes que sufren las consecuencias de la política de austeridad neoliberal del gobierno del BJP.

 

* Los socialistas no tienen ningún interés en mantener el Estado indio (ni el pakistaní). Ni uno ni otro son un Estado-nación. Ambos son, más bien, construcciones estatales artificiales impuestas a diversos grupos nacionales, étnicos y religiosos sin consultarlos. La creación de estos estados fue, más bien, producto de la perniciosa política de "divide y vencerás" del colonialismo británico, que gobernó brutalmente el subcontinente durante dos siglos. Hoy, tanto India como Pakistán son semicolonias capitalistas (aunque India, dado su tamaño, es al mismo tiempo una potencia regional). Ambos están dominados por el mercado mundial imperialista y las grandes potencias (principalmente Estados Unidos y China). (7) Por lo tanto, la CCRI considera crucial combinar la lucha por la autodeterminación de todas las nacionalidades oprimidas en la India y en Pakistán con la perspectiva de una federación socialista del sur de Asia que libere al continente de la dominación imperialista.

 

* Los socialistas deben socavar toda la ideología chovinista. Esto significa atacar la idea de que «nosotros» o «India» estamos bajo ataque, que «debemos» luchar contra el «terrorismo», que «nos enfrentamos» a la «agresión de Pakistán», etc. No, los terroristas del Estado indio —esos políticos gobernantes que ocupan las tierras de las minorías nacionales, que humillan a las masas oprimidas, quienes nos roban la asistencia social y los subsidios agrícolas— son nuestros enemigos, no los insurgentes armados de Cachemira ni el ejército pakistaní. Nosotros, es decir, los trabajadores y oprimidos, no tenemos ningún interés en perseguir a los «terroristas cachemires»; son un problema de los gobernantes indios, no de las masas populares. Si India pierde Cachemira, sería excelente, ya que debilitaría al gobierno reaccionario y liberaría al pueblo cachemir de la dominación extranjera. Esto tampoco sería una pérdida para los trabajadores hindúes, ya que debilitar al gobierno de Modi significa debilitar su poder para lanzar más ataques neoliberales contra las masas.

 

* Cualquier conflicto militar debe ser respondido no con fraseología pacifista, sino con una oposición firme a “nuestra” clase dominante. Los socialistas deben concienciar a los trabajadores de que no les conviene defender la “prisión de naciones y castas inferiores” de Modi. Si un conflicto militar o los reveses exacerban la crisis política del gobierno, los socialistas lo acogerían con agrado, siguiendo el espíritu de la estrategia de derrotismo revolucionario de Lenin, es decir, para “transformar la guerra reaccionaria en una guerra civil” contra la clase dominante. (8)

 

 

 

Pacifismo e incapacidad para defender Cachemira

 

 

 

Lamentablemente, la izquierda reformista en India no adopta un enfoque marxista tan sólido. El mayor partido reformista de India, el Partido Comunista de la India (Marxista) [PCI(M)], que cuenta con cuatro diputados en el parlamento indio (Lok Sabha) y unos 80 en los parlamentos estatales, emitió dos breves declaraciones que se limitan a denunciar a los terroristas. En efecto, el PCI(M) presta apoyo político tácito a la campaña chovinista de Modi, al sumarse al objetivo de combatir a los terroristas.

 

“Los autores de este horrendo crimen deben ser detenidos y castigados. La policía y las fuerzas de seguridad dependen del Gobierno Central. El Gobierno Central debe hacer todo lo posible para llevar ante la justicia a los responsables del vil ataque. Los autores del crimen son enemigos de la nación y, más aún, del pueblo de Cachemira. Es responsabilidad del Gobierno Central investigar todos los aspectos del ataque, incluyendo la falta de seguridad en lugares turísticos concurridos. El PCI(M) se mantiene unido al pueblo de la India en esta hora de tragedia contra las fuerzas fundamentalistas extremistas.” (9)

 

Ni una sola palabra contra la brutal ocupación terrorista de Cachemira por parte de las tropas indias, ni una sola palabra sobre su derecho a la autodeterminación nacional, ni una sola palabra contra la decisión de Modi de suspender el tratado de las aguas del Indo. El Partido Comunista de la India (Marxista-Leninista) Liberación [PCI(ML) Liberación], un antiguo partido maoísta que se ha convertido en una fuerza reformista de izquierda y que cuenta con dos diputados en la Lok Sabha y una docena en los parlamentos estatales, critica la campaña chovinista contra las minorías y el afán bélico de Modi. Pero no van más allá de una defensa elemental de los derechos democrático-burgueses, que suele ser defendida por cualquier ONG liberal respetable. En esencia, el PCI(ML) Liberación se suma a la narrativa del gobierno de Modi de que “los terroristas deben ser llevados ante la justicia”:

 

"El atroz ataque de Pahalgam nos ha puesto una vez más frente a la brutalidad del terrorismo. El brutal asesinato de veintiséis turistas, incluyendo un turista nepalí y un conductor de ponis local de Pahalgam, ha conmocionado al mundo. Los autores de este atroz crimen deben ser llevados ante la justicia". (10)

 

Asimismo, el Partido Comunista de India (ML) para la Liberación no exige la retirada incondicional de las fuerzas de ocupación indias de Cachemira ni el apoyo al derecho de la región a la autodeterminación nacional. Más bien, se centra en criticar al gobierno de Modi "por la total falta de seguridad" en Pahalgam, una "crítica" que solo abre la puerta a la política ultrachovinista de enviar aún más tropas de ocupación a Cachemira.

 

El Partido Socialista, una pequeña organización socialdemócrata, comparte básicamente la perspectiva pacifista. Y, de nuevo, ni una palabra sobre la ocupación india de Cachemira y la necesaria lucha contra ella.

 

“A pesar de todas las posturas del gobierno del BJP, la guerra no es una opción dada la acumulación de armas nucleares en posesión de ambos países. Cualquier guerra entre India y Pakistán en la que se utilicen armas nucleares resultará en la destrucción mutua. Cuanto antes se den cuenta los miopes líderes del BJP de que no puede haber solución al problema de Cachemira sin diálogo con Pakistán, mejor será para los pueblos de la región”. (11)

 

 

 

La política oportunista del frente popular

 

 

 

Esta política de estos partidos reformistas representa una capitulación ante el socialchovinismo y el patrioterismo de Modi. Es imposible inmunizar a la vanguardia obrera del veneno del chovinismo hindutva si los socialistas no desafían abiertamente la idea de la "unidad nacional" contra el "terrorismo", si no defienden el derecho a la autodeterminación nacional del pueblo cachemir.

 

¿Cuáles son las razones de tan vergonzosa capitulación? Es el deseo de los líderes de estos partidos reformistas de obtener una parte de los privilegios del poder burgués. No es casualidad que tanto el PCI(M) como el PCI(ML) Liberación formen parte de la alianza del frente popular I.N.D.I.A., liderada por el Partido del Congreso, el partido tradicional de la burguesía india. A través de esta alianza, se vinculan con los gobiernos burgueses de varias provincias.

 

Como era de esperar, el Partido del Congreso apoya la campaña chovinista reaccionaria de Modi contra Cachemira y Pakistán. Su líder, Rahul Gandhi, afirmó que la oposición brindaría “pleno apoyo a cualquier acción” del gobierno. (12) Igualmente previsible es que los partidos reformistas se adaptaran a la política del Partido del Congreso.

 

Estos no son cálculos tácticos a corto plazo de sus líderes, sino el resultado de una estrategia de frente popular a largo plazo. Hace ya seis años, tras el ataque guerrillero en Pulwama, Cachemira, la izquierda reformista reaccionó de la misma manera cobarde y oportunista. (13)

 

En conclusión, enfatizamos que los auténticos socialistas en la India deben romper con la política reformista y frentepopulista. Deben combinar una postura derrotista en cualquier conflicto con Pakistán con el apoyo a la lucha de liberación nacional del pueblo cachemir. Los auténticos revolucionarios que rechazan cualquier forma de socialchovinismo deben unir sus esfuerzos para construir un partido revolucionario en el sur de Asia y a nivel internacional. ¡Solo un partido así puede liderar la lucha de liberación de la clase obrera y el pueblo oprimido hasta la victoria! ¡La CCRI llama a los revolucionarios a unirse a nosotros en la construcción de dicho partido!

 

 

 

1) The Hindu: Pahalgam terror attack: Demolition drive paused in Kashmir but crackdown on supporters of terrorists intensified, 29 de abril de 2025, https://www.thehindu.com/news/national/demolition-drive-paused-in-kashmir-but-crackdown-on-supporters-of-terrorists-intensified/article69502343.ece; Yashraj Sharma: ‘Burst balloon’: How Pahalgam attack shattered Modi’s Kashmir narrative, Al Jazeera, 28 de abril de 2025, https://www.aljazeera.com/news/2025/4/28/burst-balloon-how-pahalgam-attack-shattered-modis-kashmir-narrative

 

2) The Hindu: Over 1,000 illegal Bangladeshi immigrants detained in crackdown at Ahmedabad, Surat, 26 de abril de 2025, https://www.thehindu.com/news/national/over-450-illegal-immigrants-detained-in-ahmedabad/article69493431.ece

 

3) CCRI: ¡No al belicismo reaccionario entre India y Pakistán! ¡Solidaridad con la lucha de liberación nacional del pueblo cachemir!, 24 de abril de 2025, https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/no-to-the-reactionary-warmongering-between-india-and-pakistan/#anker_1

 

4) Nuestros folletos, declaraciones y artículos sobre Cachemira están compilados en una subpágina especial en el sitio web de la CCRI: https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/collection-of-articles-on-the-liberation-struggle-in-kashmir/

 

5) Ver sobre esto en Michael Pröbsting: India: A Prison House of Nations and Lower Castes. Essay on the social and national contradictions of Indian capitalism and the rise of Hindutva chauvinism, 16 August 2019, https://www.thecommunists.net/theory/india-is-a-a-prison-house-of-nations-and-lower-castes/

 

6) Ver sobre esto en los dos folletos por Michael Pröbsting: The Kashmir Question and the Indian Left Today. Marxism, Stalinism and centrism on the national liberation struggle of the Kashmiri people, 26 de septiembre de 2019, https://www.thecommunists.net/theory/kashmir-question-and-indian-left-today/; Revolutionaries and the Slogan of “Azadi Kashmir”. Should Marxists advocate the independence of Kashmir? 13 de septiembre de 2019, https://www.thecommunists.net/theory/revolutionaries-and-the-slogan-of-azadi-kashmir/

 

7) Ver sobre esto en el capítulo V de nuestro folleto por Michael Pröbsting: The China-India Conflict: Its Causes and Consequences. What are the background and the nature of the tensions between China and India in the Sikkim border region? What should be the tactical conclusions for Socialists and Activists of the Liberation Movements? 18 de agosto de 2017, https://www.thecommunists.net/theory/china-india-rivalry/

 

8) Sobre la política de derrotismo revolucionario, vease nuestro libro por Michael Pröbsting: Anti-imperialismo en la Era de la Rivalidad de las Grandes Potencias. Los factores detrás de la Rivalidad acelerada entre los E.U, China, Rusia, la U.E y Japón. Una crítica del análisis de la izquierda y una semblanza de la Perspectiva Marxista, RCIT Books, Viena 2019, https://www.thecommunists.net/home/espa%C3%B1ol/libro-anti-imperialismo-en-la-era-de-la-rivalidad-de-las-grandes-potencias/

 

9) CPI(M) Strongly Condemns the Pahalgam Massacre, 23 de abril de 2025, https://cpim.org/cpim-strongly-condemns-the-pahalgam-massacre/; ver también: Curb Divisive Moves, 25 de abril de 2025, https://cpim.org/curb-divisive-moves/;

 

10) Dipankar Bhattacharya: The Pahalgam Terror Attack: Questions the Modi Government Must Answer, CPI(ML) Liberation, Editorial, 28 de abril de 2025, https://www.cpiml.net/liberation/2025/04/the-pahalgam-terror-attack-questions-the-modi-government-must-answer; ver también: CPI(ML) Statement on the Pahalgam Terrorist Attack, 22 de abril de 2025, https://www.cpiml.net/Press-Statements/2025/04/cpiml-statement-on-the-pahalgam-terrorist-attack

 

11) Socialist Party (India): Pahalgam: Modi-Shah should resign for failure to contain terrorism, Dialogue with Pakistan, not war is the only option, 28 de abril de 2025, https://countercurrents.org/2025/04/pahalgam-modi-shah-should-resign-for-failure-to-contain-terrorism-dialogue-with-pakistan-not-war-is-the-only-option/

 

12) NDTV: "Full Support For Any Action": Rahul Gandhi After All-Party Meet On Pahalgam, 26 de abril de 2025, https://www.ndtv.com/india-news/opposition-has-given-centre-full-support-to-take-any-action-rahul-gandhi-after-all-party-meet-on-j-k-attack-8247160

 

13) Ver Michael Pröbsting: Kashmir: Social-Patriotism Among the Indian Left. On the opportunistic adaptation of various “Stalinists”, “Trotskyists” and “Maoists” to the chauvinistic wave in the wake of the latest conflict between India and Pakistan, 02 de marzo de 2019, https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/kashmir-social-patriotism-among-indian-left/

 

 

 

 

Стосовно відповіді КПІ(М), КПІ(МЛ) та Соціалістичної партії (Індії) на кризу після Пахалгамського теракту

 

Міхаель Прьобстінг, Революційна Комуністична Міжнародна Тенденція (RCIT / РКМТ), 30 квітня 2025, https://www.thecommunists.net/

 

 

 

Правий уряд Нарендри Моді намагається використати теракт у Пахалгамі для розпалювання індуїстського шовінізму та джінгоїзму в країні. Хоча Кашмір і так є найбільш мілітаризованим регіоном на планеті, індійська армія відправила додаткові війська для чергових жорстоких репресій. Вони здійснили рейди по більш ніж 600 будинках підозрюваних прихильників повстанців і заарештували понад 1500 кашмірців. Без будь-якого належного судового розгляду щонайменше 13 будинків підозрюваних бойовиків були зруйновані за допомогою вибухівки. [1]

 

Уряд Моді, підтримуваний джінгоїстськими індуїстськими ЗМІ, безглуздо говорить про «індійське 7 жовтня» і закликає до депортацій та вбивств мусульман і кашмірців. Вже є повідомлення про вбивства мусульман в Уттар-Прадеш і Карнатаці. За словами державного міністра внутрішніх справ Харша Сангаві, понад 1000 нелегальних іммігрантів з Бангладеш, включно з жінками і дітьми, були затримані, і вживаються заходи щодо їхньої депортації. [2]

 

Водночас, Нью-Делі без жодних доказів стверджує, що за нападом у Пахалгамі стоїть Пакистан, та погрожує розв'язати війну проти сусідньої мусульманської країни. Крім того, індійський уряд призупинив дію критично важливого Договору про води Інду, що може мати руйнівні наслідки для сільського господарства Пакистану. Ісламабад рішуче відкидає ці звинувачення і закликає до незалежного розслідування передумов нападу на Пахалгам. Він також засудив відключення водопостачання як «оголошення війни». Обидві сторони мобілізували війська та військову техніку в прикордонні регіони, і війна може розпочатися будь-якої миті. [3]

 

 

 

Тактика марксистів

 

 

 

Як ми зазначали в заяві РКМТ від 24 квітня, соціалісти виступають проти терористичних атак проти цивільного населення, подібних до нападу в Пахалгамі. Однак цей напад стався не у вакуумі, а був спричинений набагато більшими злочинами: жорстоким гнобленням кашмірського народу з моменту створення індійської держави в 1947 році, окупацією регіону індійською армією проти волі корінного населення, а також вбивством майже 100 000 кашмірців і зґвалтуванням близько 10 000 жінок індійськими силами безпеки з початку збройного повстання в 1989 році.

 

Тому соціалісти підтримують боротьбу кашмірського народу проти індійської окупації і вимагають негайного і безумовного виведення індійських військ з регіону. Ми виступаємо за вільний Кашмір, який, на нашу думку, повинен бути незалежною, єдиною і соціалістичною республікою.

 

У будь-якому військовому конфлікті між Індією та Пакистаном соціалісти повинні зайняти революційну поразницьку опозицію, тобто виступати проти обох таборів під гаслом «головний ворог у себе вдома».

 

 

 

Перспективи соціалістів

 

 

 

Ключовими завданнями індійських соціалістів у нинішній ситуації є наступні: [4]

 

* Враховуючи надзвичайно строкатий характер індійської держави, яка по суті є «в'язницею націй і нижчих каст», соціалісти повинні прагнути до об'єднання робітничого класу з різних національних, релігійних і кастових верств на основі революційно-демократичної та антикапіталістичної програми. Така програма повинна бути спрямована на організацію трудящих і пригноблених з метою повалення панівного класу і експропріації буржуазії. Така єдність між робітниками різного національного і соціального походження можлива лише на основі рівності всіх національних, етнічних, релігійних і кастових груп, тобто боротьби за їхнє право на національне самовизначення (включно з правом на відокремлення), а також захист демократичних прав. Наша програма підтримує національні права пригноблених груп, але відкидає програму дрібнобуржуазного націоналізму. Останній підтримує лише права тієї чи іншої нації (ігноруючи права інших націй), тоді як соціалісти-інтернаціоналісти захищають права всіх пригноблених національностей і прагнуть об'єднати їх на засадах рівності. [5]

 

* У нинішній ситуації це означає, що соціалісти повинні засуджувати індійську окупацію Кашміру і виступати за негайне і безумовне виведення індійських військ з регіону. Вони повинні відстоювати право Кашміру на національне самовизначення. Індуїстським шовіністам вони повинні говорити: якби не було індійських військ, не було б і тероризму проти індійських туристів. [6]

 

* Так само соціалісти в Індії повинні вести послідовну антишовіністичну пропаганду. Вони повинні захищати кашмірців і мусульман від реакційних переслідувань. Вони повинні пояснити, що саме уряд Моді несе відповідальність за тероризм в Кашмірі, оскільки він ще більше посилив репресії. Вони повинні пояснити, що весь цей шовінізм і джінгоїзм є результатом відчайдушної спроби Моді відродити свій і без того підірваний політичний престиж. Моді є ворогом не лише мусульман і кашмірців, але й індуїстських робітників, які страждають від неоліберальної політики уряду Бгаратія джаната парті.

 

* Соціалісти не зацікавлені у збереженні індійської (чи пакистанської) держави. Ані та, ані інша не є національними державами. Обидві є радше штучними державними конструкціями, нав'язаними різним національним, етнічним і релігійним групам незалежно від їхньої волі. Створення цих держав було результатом отруйної політики «розділяй і володарюй» британського колоніалізму, який панував на субконтиненті протягом двох століть. Сьогодні і Індія, і Пакистан є капіталістичними напівколоніями (хоча Індія, зважаючи на її розміри, водночас є регіональною державою). В обох країнах домінує імперіалістичний світовий ринок і великі держави (в основному США і Китай). [7] Тому РКМТ вважає вкрай важливим поєднати боротьбу за самовизначення всіх пригноблених національностей в Індії та Пакистані з перспективою створення соціалістичної федерації Південної Азії, яка звільнить континент від імперіалістичного панування.

 

* Соціалісти повинні підірвати всю ідеологію шовінізму. Це означає атакувати уявлення про те, що «ми» або «Індія» піддаються нападу, що «ми» повинні боротися з «тероризмом», що «ми» стикаємося з «агресією з боку Пакистану» та ін. Ні, індійські державні терористи — це ті, хто окупували землі національних меншин, які принижують пригноблені маси, ті, хто крадуть наш добробут і наші сільськогосподарські субсидії — саме вони є нашими ворогами, а не озброєні повстанці в Кашмірі і не пакистанська армія! Ми, тобто трудящі і пригноблені, не зацікавлені в переслідуванні «кашмірських терористів» — це проблема індійських правителів, а не народних мас. Якщо Індія втратить Кашмір, це буде чудово, оскільки це послабить реакційний уряд і звільнить кашмірський народ від іноземного панування. Це також не буде втратою для індійських робітників, оскільки послаблення уряду Моді означає послаблення можливості його уряду розпочати неоліберальні атаки на народні маси.

 

* Будь-який військовий конфлікт слід зустрічати не пацифістською фразеологією, а рішучою опозицією проти «власного» панівного класу. Соціалісти повинні роз'яснювати робітникам, що не в їхніх інтересах захищати «в'язницю народів і нижчих каст» Моді. Якщо військовий конфлікт або невдачі посилять політичну кризу уряду, соціалісти вітатимуть це в дусі ленінської стратегії революційного поразництва, тобто для того, щоб «перетворити реакційну війну на громадянську» проти керівного класу. [8]

 

 

 

Пацифізм і незмога захистити Кашмір

 

 

 

На жаль, реформістські ліві в Індії не дотримуються такого принципового марксистського підходу. Найбільша реформістська партія Індії — Комуністична партія Індії (марксистська) [КПІ( М)], яка має чотирьох депутатів у парламенті Індії (Лок Сабха) і близько 80 у парламентах штатів, — виступила з двома короткими заявами, які обмежуються засудженням «терористів». Фактично, КПІ(М) надає мовчазну політичну підтримку шовіністичній кампанії Моді, приєднуючись до курсу на «боротьбу з терористами».

 

«Винні у цьому жахливому злочині мають бути затримані і покарані. Поліція і сили безпеки підпорядковуються центральному уряду. Центральна влада повинна зробити все можливе, щоб притягнути до відповідальності сили, відповідальні за цей підлий напад. Виконавці злочину є ворогами нації, а особливо народу Кашміру. Центральний уряд зобов'язаний дослідити всі аспекти нападу, включаючи відсутність безпеки в місцях масового скупчення туристів. КПІ(М) стоїть разом з народом Індії в цю годину трагедії проти екстремістських фундаменталістських сил». [9]

 

Жодного слова проти жорстокої державно-терористичної окупації Кашміру індійськими військами, жодного слова про їхнє право на національне самовизначення, жодної критики рішення Моді призупинити дію договору про води Інду.

 

Комуністична партія Індії (марксистсько-ленінського) «Визволення» [КПІ(МЛ) «Визволення»] — колишня маоїстська партія, яка стала лівореформістською силою і має двох депутатів у Лок Сабзі та близько десятка в парламентах штатів — критикує шовіністичну кампанію проти меншин та військове прагнення Моді. Але далі елементарного захисту буржуазно-демократичних прав, що зазвичай відстоює кожна пристойна ліберальна громадська організація, вони не просуваються. По суті, КПІ(МЛ) «Визволення» приєднується до наративу уряду Моді про те, що «терористи повинні бути притягнуті до відповідальності»:

 

«Огидний напад у Пахалгамі знову поставив нас віч-на-віч із жорстокістю тероризму. Жорстоке вбивство двадцяти шести туристів, в тому числі туриста з Непалу і місцевого оператора поні з Пахалгаму, шокувало світ. Винні в цьому жахливому злочині повинні бути притягнуті до відповідальності». [10]

 

Так само КПІ(МЛ) «Визволення» не вимагає безумовного виведення індійських окупаційних військ з Кашміру та підтримки права регіону на національне самовизначення. Натомість вона зосереджується на критиці уряду Моді «за повну відсутність безпеки» в Пахальгамі — «критика», яка лише відкриває двері для ультрашовіністичної політики введення ще більшої кількості окупаційних військ до Кашміру!

 

Соціалістична партія, невелика соціал-демократична організація, в основному поділяє пацифістські погляди. І, знову ж таки, жодного слова про окупацію Індією Кашміру і необхідну боротьбу проти цього.

 

«Незважаючи на всі заяви уряду БДП, війна не є можливим варіантом, враховуючи наявність ядерної зброї в обох країнах. Будь-яка війна між Індією і Пакистаном, в якій буде застосована ядерна зброя, призведе до взаємного знищення. Чим швидше недалекоглядне керівництво БДП зрозуміє, що без діалогу з Пакистаном неможливо вирішити проблему Кашміру, тим краще буде для жителів регіону». [11]

 

 

 

Опортуністична політика Народного фронту

 

 

 

Така політика цих реформістських партій є капітуляцією перед соціал-шовінізмом і джінгоїзмом Моді. Неможливо вберегти робітничий авангард від отрути індуїстського шовінізму, якщо соціалісти відкрито не кинуть виклик ідеї «національної єдності» проти «тероризму», якщо вони не відстоюватимуть право кашмірського народу на національне самовизначення.

 

Які причини такої ганебної капітуляції? Це бажання керівництва цих реформістських партій отримати частку привілеїв буржуазної влади. Не випадково і КПІ(М), і КПІ(МЛ) «Визволення» входять до альянсу народного фронту I.N.D.I.A., який очолює давня традиційна партія індійської буржуазії — партія Конгресу. Через цей альянс вони пов'язані з буржуазними урядами кількох провінцій.

 

Не дивно, що партія Конгресу підтримує реакційну шовіністичну кампанію Моді проти Кашміру і Пакистану. Її лідер Рахул Ганді заявив, що опозиція надасть «повну підтримку будь-яким діям» уряду. [12] Так само не дивно, що реформістські партії пристосувалися до політики партії Конгресу.

 

Це не короткострокові тактичні розрахунки керівництва цих реформістських партій, а скоріше результат довгострокової народно-фронтової стратегії. Вже шість років тому, після партизанського нападу в Пулвамі в Кашмірі, ліві реформісти відреагували так само боягузливо і опортуністично. [13]

 

На завершення підкреслимо, що справжні соціалісти в Індії повинні порвати з політикою реформізму і народно-фронтистською політикою. Вони повинні поєднувати поразницьку позицію в будь-якому конфлікті з Пакистаном з підтримкою національно-визвольної боротьби кашмірського народу. Справжні революціонери, які відкидають будь-які форми соціал-шовінізму, повинні об'єднати свої зусилля для створення революційної партії в Південній Азії та на міжнародному рівні. Тільки така партія може привести визвольну боротьбу робітничого класу і пригноблених народів до перемоги! РКМТ закликає революціонерів приєднатися до нас у створенні такої партії!

 

 

 

 

 

[1] The Hindu: Терористична атака в Пахалгамі: У Кашмірі призупинили знесення, але посилили репресії проти прихильників терористів, 29 квітня 2025 р., https://www.thehindu.com/news/national/demolition-drive-paused-in-kashmir-but-crackdown-on-supporters-of-terrorists-intensified/article69502343.ece; Яшрадж Шарма: «Повітряна кулька, що лопнула»: Як напад у Пахалгамі зруйнував наратив Моді про Кашмір, Al Jazeera, 28 квітня 2025 р., https://www.aljazeera.com/news/2025/4/28/burst-balloon-how-pahalgam-attack-shattered-modis-kashmir-narrative

 

[2] The Hindu: Понад 1 000 нелегальних іммігрантів з Бангладеш затримано під час репресій в Ахмедабаді, Сурат, 26 квітня 2025 р., https://www.thehindu.com/news/national/over-450-illegal-immigrants-detained-in-ahmedabad/article69493431.ece

 

[3] РКМТ: Ні реакційній війні між Індією та Пакистаном! Солідарність з національно-визвольною боротьбою кашмірського народу! 24 квітня 2025 року, https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/no-to-the-reactionary-warmongering-between-india-and-pakistan/

 

[4] Наші брошури, заяви та статті про Кашмір зібрані на спеціальній підсторінці на сайті РКМТ: https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/collection-of-articles-on-the-liberation-struggle-in-kashmir/

 

[5] Див. Міхаель Прьобстінг: Індія: В'язниця націй та нижчих каст. Есе про соціальні та національні протиріччя індійського капіталізму та зростання індуїстського шовінізму, 16 серпня 2019 року, https://www.thecommunists.net/theory/india-is-a-a-prison-house-of-nations-and-lower-castes/

 

[6] Див. дві брошури Міхаеля Прьобстінга: Кашмірське питання та індійські ліві сьогодні. Марксизм, сталінізм і центризм щодо національно-визвольної боротьби кашмірського народу, 26 вересня 2019 року, https://www.thecommunists.net/theory/kashmir-question-and-indian-left-today/; Революціонери і гасло «Азаді Кашмір». Чи повинні марксисти виступати за незалежність Кашміру? 13 вересня 2019 року, https://www.thecommunists.net/theory/revolutionaries-and-the-slogan-of-azadi-kashmir/

 

[7] Див. розділ V нашої брошури Міхаеля Прьобстінга: Китайсько-індійський конфлікт: його причини та наслідки. Якими є передумови і природа напруженості між Китаєм та Індією в прикордонному регіоні Сіккім? Якими мають бути тактичні висновки для соціалістів та активістів визвольних рухів? 18 серпня 2017 року, https://www.thecommunists.net/theory/china-india-rivalry/

 

[8] Про політику революційного дефетишизму див. нашу книгу Міхаеля Прьобстінга: Антиімперіалізм в епоху суперництва великих держав. Фактори, що стоять за прискоренням суперництва між США, Китаєм, Росією, ЄС та Японією. Критика лівого аналізу та нарис марксистської перспективи, RCIT Books, Відень 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry/

 

[9] КПІ(М) рішуче засуджує різанину в Пахалгамі, 23 квітня 2025 р., https://cpim.org/cpim-strongly-condemns-the-pahalgam-massacre/; див. також: Припинити розбіжності, 25 квітня 2025 р., https://cpim.org/curb-divisive-moves/

 

[10] Діпанкар Бхаттачарія: Терористична атака в Пахалгамі: Питання, на які має відповісти уряд Моді, КПІ(МЛ) «Визволення», редакція, 28 квітня 2025 р., https://www.cpiml.net/liberation/2025/04/the-pahalgam-terror-attack-questions-the-modi-government-must-answer; див. також: Припинення терористичної атаки на Пахалгам: Заява КПІ(МЛ) щодо терористичної атаки в Пахалгамі, 22 квітня 2025 р., https://www.cpiml.net/Press-Statements/2025/04/cpiml-statement-on-the-pahalgam-terrorist-attack

 

[11] Соціалістична партія (Індія): Пахальгам: Моді-Шах повинен піти у відставку за нездатність стримати тероризм, Діалог з Пакистаном, а не війна - єдиний варіант, 28 квітня 2025 р., https://countercurrents.org/2025/04/pahalgam-modi-shah-should-resign-for-failure-to-contain-terrorism-dialogue-with-pakistan-not-war-is-the-only-option/

 

[12] NDTV: «Повна підтримка будь-яких дій": Рахул Ганді після всепартійної зустрічі щодо Пахалгаму, 26 квітня 2025 року, https://www.ndtv.com/india-news/opposition-has-given-centre-full-support-to-take-any-action-rahul-gandhi-after-all-party-meet-on-j-k-attack-8247160

 

[13] Див. Кашмір: Соціальний патріотизм серед індійських лівих. Про опортуністичну адаптацію різних «сталіністів», «троцькістів» і «маоїстів» до шовіністичної хвилі на хвилі останнього конфлікту між Індією та Пакистаном, 02 березня 2019 року, https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/kashmir-social-patriotism-among-indian-left/