Иран: «региональная империалистическая держава» или капиталистическая полуколония?

Irán: ¿Una “potencia imperialista regional” o una semicolonia capitalista?

Іран: «регіональна імперіалістична держава» чи капіталістична напівколонія?

Iran: Eine „imperialistische Regionalmacht“ oder eine kapitalistische Halbkolonie?

“이란도 제국주의다”? 

 

Contribution to a debate among socialists

 

By Michael Pröbsting, Revolutionary Communist International Tendency (RCIT), 18 June 2025, www.thecommunists.net

 

 

 

Contents

 

Introduction

 

Can socialists defend a country which is ruled by a reactionary regime?

 

“Imperialist Iran”?

 

Is Iran a proxy of Russia and China?

 

Notes on Iran’s economy

 

Conclusions

 

 

 

Introduction

 

 

 

Israel’s war of aggression against Iran is the most important event in the current world situation – even more so as the Trump Administration considers intervening directly on the side of the Zionist state. This is a reactionary war which possess the danger of redrawing the map of the Middle East in favour of the settler state and U.S. imperialism. The RCIT considers it as the most urgent task of socialists to rally in defence of Iran and for the defeat of the Zionist/imperialist aggressor. Such defence, of course, does not imply any political support for the reactionary Mullah regime in Teheran. [1]

 

Unfortunately, a number of socialists refuse to take such an anti-imperialist position. They rather advocate – explicitly or implicitly – a neutral position in this conflict. [2] They justify such by referring to the reactionary character of the Persian regime and/or to Iran’s supposed imperialist role in the region.

 

There is no doubt that the Mullah regime in Teheran is a capitalist dictatorship which pursues a reactionary foreign policy. Our predecessor organisation supported the Iranian revolution in 1979 to overthrow the reactionary pro-U.S. monarchy of Reza Pahlavi but opposed the counterrevolution by Khomeini’s regime. Since then, our tendency has sided with the mass protests against the regime. We call for the replacement of the regime by a workers and peasant government fighting for a socialist program. [3] Likewise, we supported the liberation struggle of the Syrian people against the Assad tyranny and its Russian and Iranian masters. [4] At the same time, we consider Teheran’s material support for Hamas or the Houthis or its opposition against the Zionist settler state as positive.

 

In any case, the reactionary nature of a government and its policy does not warrant the refusal to defend a semi-colonial country of the Global South against imperialist aggression. This is why the RCIT has always made clear that in case of an attack by Israel and/or the U.S. we call for the defence of Iran and the defeat of the Zionist/imperialist aggressor. [5]

 

 

 

Can socialists defend a country which is ruled by a reactionary regime?

 

 

 

Critiques ask us why we defend a country which is ruled by a reactionary regime. Basically, this is because the world knows more shades than only “progressive” and “reactionary”. Most importantly, the world is divided in classes and states. Within countries, society is split between the bourgeoisie and the proletariat and, in addition, there are also other oppressed classes and layers as well as intermediate layers (e.g. peasantry, urban petty-bourgeoisie, middle class).

 

The world is dominated by the imperialist system in which Great Powers and monopolies dominate global politics and economy and exploit the rest of the world. Marxists call these countries capitalist semi-colonies as they are usually formally independent but, in the end, dominated by Great Powers and monopolies.

 

The question of the character of a political regime – more or less democratic, more or less authoritarian – is very important for the liberation struggle in a given country. However, in the conflict between states, this issue is secondary. Here the main issue is the class character of the two camps and their concrete war aims. In the current conflict, things are pretty clear. Israel and the U.S. have already waged numerous wars against other peoples and occupied their countries as they strive to increase their domination of the Middle East. In contrast, the Iranian regime defends its national sovereignty (including the right to nuclear technology) and hopes, in the long term, to expand its regional influence.

 

In conflicts between states where one side is a semi-colonial country but ruled by dictatorship and the other side is a “democratic” imperialist power, socialists will always defend the former and advocate the defeat of the latter. As Leon Trotsky once noted:

 

“In Brazil there now reigns a semi-fascist regime that every revolutionary can only view with hatred. Let us assume, however, that on the morrow England enters into a military conflict with Brazil. I ask you on whose side of the conflict will the working class be? I will answer for myself personally – in this case I will be on the side of “fascist” Brazil against “democratic” Great Britain. Why? Because in the conflict between them it will not be a question of democracy or fascism. If England should be victorious, she will put another fascist in Rio de Janeiro and will place double chains on Brazil. If Brazil on the contrary should be victorious, it will give a mighty impulse to national and democratic consciousness of the country and will lead to the overthrow of the Vargas dictatorship. The defeat of England will at the same time deliver a blow to British imperialism and will give an impulse to the revolutionary movement of the British proletariat. Truly, one must have an empty head to reduce world antagonisms and military conflicts to the struggle between fascism and democracy. Under all masks one must know how to distinguish exploiters, slave-owners, and robbers!“ ^[6]

 

Consequently, Marxists defended semi-colonial countries like China when it fought against the Japanese invaders in 1937-45. Socialists did so despite the fact that this struggle was led by Chiang Kai-shek – a reactionary dictator who killed tens of thousands of communists. Another example is the resistance of Ethiopia against the Italian aggression 1935-37 which was led by the absolutist regime of Emperor Haile Selassie.

 

One could say that such semi-colonies are ruled by a domestic bourgeoisie. This is true but only to a certain degree as these countries, including their ruling class, are dominated by the imperialist monopoly bourgeoisie and their Great Powers. As Trotsky said, the bourgeoisie of semi-colonial countries is “a semi-ruling, semi-oppressed class.“

 

“The internal regime in the colonial and semi-colonial countries has a predominantly bourgeois character. But the pressure of foreign imperialism so alters and distorts the economic and political structure of these countries that the national bourgeoisie (even in the politically independent countries of South America) only partly reaches the height of a ruling class. The pressure of imperialism on backward countries does not, it is true, change their basic social character since the oppressor and oppressed represent only different levels of development in one and the same bourgeois society. Nevertheless the difference between England and India, Japan and China, the United States and Mexico is so big that we strictly differentiate between oppressor and oppressed bourgeois countries and we consider it our duty to support the latter against the former. The bourgeoisie of colonial and semi-colonial countries is a semi-ruling, semi-oppressed class.“ ^[7]

 

Recognising such class contradictions between imperialist states and semi-colonial countries are essential for Marxists; in fact, this is no less important for understanding the developments of global capitalism than recognising the contradictions between classes within a society. Lenin repeatedly emphasised the centrality of the division of the world between oppressor and oppressed nations.

 

“Imperialism means the progressively mounting oppression of the nations of the world by a handful of Great Powers (…) That is why the focal point in the Social-Democratic programme must be that division of nations into oppressor and oppressed which forms the essence of imperialism, and is deceitfully evaded by the social-chauvinists and Kautsky. This division is not significant from the angle of bourgeois pacifism or the philistine Utopia of peaceful competition among independent nations under capitalism, but it is most significant from the angle of the revolutionary struggle against imperialism.“ ^[8]

 

We limit ourselves to these few methodological remarks and refer interested readers to our works on the Marxist theory of imperialism. [9]

 

 

 

“Imperialist Iran”?

 

 

 

Some socialists – like Alan Woods’ IMT/RCI [10] – argue that Iran itself would be an imperialist (or sub-imperialist) country. This argument lacks any factual basis. Iran is first and foremost a dependent country. It does not dominate the Middle East – neither politically nor economically. Of course, the regime wants to act as a regional power, and it has certain such features. Among these are its considerable (albeit not dominating) influence in neighbouring Iraq, as well as its troops which supported the reactionary Assad tyranny. But this regime collapsed with the Syrian Revolution in December 2024 and Iran had to withdraw its troops. In any case, Iran’s attempts to act as a regional power had only limited success.

 

This is even more the case if one compares this to the foreign policy of Israel and the U.S. The former is a settler state built via the Nakba, i.e. the expulsion of the native Palestinian population. In addition, it occupies territories of Syria since 1973 and Lebanon since 2000 and has waged wars against all neighbouring countries since its foundation. The U.S. has a number of military bases in the region and has occupied Iraq from 2003 to 2011 (and has still thousands of troops in this country as well as in Syria). One must really be completely blind not to recognise the huge gap between Iran on one hand and Israel and the U.S. on the other hand.

 

But what is about Hezbollah, the Houthis and Hamas? Yes, these are allies of Iran. But these are first and foremost homegrown national petty-bourgeois movements. Hamas is the leading force of the Palestinian resistance since the 1990s – it also won the last parliamentary election – and has waged many heroic battles against the Zionist aggressor. Hezbollah has become the dominating force of the Shia population in Lebanon because of its resistance struggle against the Israeli occupiers. (It also lost much of its reputation in the Middle East because of its reactionary support for the Assad regime after 2012.) And the Houthis have become the leading force in Yemen because they overthrew a discredited regime and defended the country successfully against the foreign invasion by Saudi-Arabia and the UAE (with Western backing) in 2015.

 

All these forces are not proxies of Iran but have their own goals and their own social and national base. One could see this very clearly since 7 October 2023. When Hamas waged war against the Zionist state (and Hezbollah did so to a limited degree), Iran did not join them. It did not even join the war when Israel started its invasion of Lebanon in October 2024. The Mullah’s hoped to save their power by limiting their resistance to Israel to the utmost minimum (like striking back when Israel openly launched attacks on Iranian territory). On the other hand, see how little Hezbollah is doing now in support of Iran! And Hamas supported the Syrian Revolution against Assad – Iran’s close ally – after 2012 and did so again, after a period of rebuilding relations with Damascus, when the uprising started in December 2024. Clearly, these organisations have been in an alliance with the regime in Teheran, but they are not its proxies.

 

 

 

Is Iran a proxy of Russia and China?

 

 

 

Some socialists say that Iran is a proxy of Russian and Chinese imperialism. Again, it is true that the Mullah regime is allied with Putin and Xi. It sends drones to support Russia’s reactionary war against the Ukrainian people. And China is its most important trading partner (40% of Iran’s trade is with the Middle Kingdom). [11]

 

However, such an alliance does not make Iran a proxy of Moscow or Beijing. We can see this very clearly now as neither Russia nor China send any military aid to Iran or impose any sanctions against Israel. Compare this with what Washington has done when Israel entered a war with another country!

 

Furthermore, Israel does not wage war against Iran because it wants to hit Russia or China. In fact, the Zionist state has itself relations with the Eastern Great Powers albeit its main ally was and remains the U.S. This is a war not about Russia and China but about Israel’s and the U.S. hegemony in the Middle East.

 

 

 

Notes on Iran’s economy

 

 

 

Finally, if we look at Iran’s economy, it is also evident that it is not an imperialist state. An imperialist state usually has a powerful economy which allows it to dominate and exploit other countries. This is clearly not the case with Iran. Reflecting the backward character of Iran’s economy, its GDP per capita is only 117^th (nominal; 2024) in global ranking resp. 93^rd (PPP; 2025). This puts it on the same level of countries like Iraq, Samoa, Cape Verde and Micronesia. [12] In contrast, Israel is ranked 16^th (nominal). [13]

 

Iran’s export, typically for a dominated country, consists mostly of raw materials like mineral fuels, oils, distillation products (56%); iron and steel (8%) as well as plastics (7.2%). [14] In contrast, Israel exports electrical, electronic equipment (21%); optical, photo, technical, medical apparatus (12%); and machinery, nuclear reactors, boilers (8.5%). [15]

 

Iran’s bourgeoisie is so backward and restrained (because of decades of imperialist sanctions) that it has hardly any capital export. As one can see in Table 1 and 2 foreign capitalists invest 10-20 times more in Iran than Iranian capitalists do abroad.

 

 

 

Table 1. Iran’s Foreign Direct Investment Flows, 2018 – 2023 (in Millions of US-Dollars) [16]

 

FDI inflows                                                                               FDI outflows

 

2018      2019      2020      2021      2022      2023                    2018      2019      2020              2021      2022      2023

 

2,373     1,508     1,342     1,425     1,500     1,422                       75          85           78                  82         100          87

 

 

 

Table 2. Iran’s Foreign Direct Investment Stock, 2000 – 2023  (in Millions of US-Dollars) ^[17]

 

FDI inward stock                                                                      FDI outward stock

 

2000      2010      2022      2023                                  2000      2010      2022      2023

 

2,597     28,953   61,636   63,058                               411       1,713    4,239      4,325

 

 

 

In contrast, Israel’s outward foreign direct investment in 2021-23 was 10.3, 10.2 and 9.9 billion US-Dollar. And its stock of outward foreign direct investment in 2023 was 108.7 billion US-Dollar, i.e. 25 times that of Iran! [18] Furthermore, one hardly needs to point to the economic superpower of the U.S. compared with the Western Asian country!

 

This does not mean that Iran’s economy is simply backward. It has a certain automobile industry, textile industry, etc. However, the country’s wealth has been weakened by imperialist sanctions which were imposed soon after the Iranian Revolution in 1979. Its domestic bourgeoisie is therefore very weak so that the economy is dominated by a state-capitalist sector. According to a recently published report, “approximately 80% of Iran’s economic activity is driven by the state sector, which includes state-owned and semi-state-owned companies.” [19] Unsurprisingly, Iranian corporations play no role at all on the world market.

 

It is true that Iran has been able to develop relative modern missiles and drones as one can currently see when it hits Israel. But while such weapons help against the Zionist aggression, it does not result in any meaningful dominating position in the Middle East.

 

 

 

Conclusions

 

 

 

Following Lenin’s approach, the RCIT has always emphasized that the class character of a given state is based not solely on a single criterion but rather on the totality of its economic, political and military features. Hence, we consider the following definition as most appropriate: An imperialist state is a capitalist state whose monopolies and state apparatus have a position in the world order where they first and foremost dominate other states and nations. As a result, they gain surplus-profits and other economic, political and/or military advantages from such a relationship based on super-exploitation and oppression.

 

We think such a definition of an imperialist state is in accordance with the brief definition which Lenin gave in one of his writings on imperialism in 1916: „… imperialist Great Powers (i.e., powers that oppress a whole number of nations and enmesh them in dependence on finance capital, etc.)…“ ^[20]

 

From this follows the definition of semi-colonial countries – the counterpart of imperialist states. We have summarized our definition of semi-colonies as follows: A semi-colonial country is a capitalist state whose economy and state apparatus have a position in the world order where they first and foremost are dominated by other states and nations. As a result, they create extra-profits for and give other economic, political and/or military advantages to the imperialist monopolies and states through their relationship based on super-exploitation and oppression.

 

Again, such a definition is in accordance with the understanding of the Marxist classics. Such wrote Trotsky: “Colonial and semi-colonial – and therefore backward – countries, which embrace by far the greater part of mankind, differ extraordinarily from one another in their degree of backwardness, representing an historical ladder reaching from nomadry, and even cannibalism, up to the most modern industrial culture. The combination of extremes in one degree or another characterizes all of the backward countries. However, the hierarchy of backwardness, if one may employ such an expression, is determined by the specific weight of the elements of barbarism and culture in the life of each colonial country. Equatorial Africa lags far behind Algeria, Paraguay behind Mexico, Abyssinia behind India or China. With their common economic dependence upon the imperialist metropolis, their political dependence bears in some instances the character of open colonial slavery (India, Equatorial Africa), while in others it is concealed by the fiction of State independence (China, Latin America).” ^[21]

 

On the basis of such a theoretical framework and given the empirical data of Iran’s development in the past decades, we can conclude that Iran is not a (sub-)imperialist country but rather a capitalist semi-colony. Likewise, there is a huge gap between its political, economic and military power and that of Israel and the U.S. We reiterate that refusal to defend Iran against the Zionist/imperialist aggression is in fundamental contradiction to the Marxist principle of anti-imperialism.

 

 

 

 

 

Вклад в дискуссию среди социалистов

 

Михаэль Прёбстинг, Революционная Коммунистическая Интернациональная Тенденция (RCIT), 18 июня 2025 г., www.thecommunists.net

 

 

 

Содержание

 

Введение

 

Могут ли социалисты защитить страну, которой правит реакционный режим?

 

«Империалистический Иран»?

 

Является ли Иран прокси России и Китая?

 

Заметки об экономике Ирана

 

Выводы

 

Примечания

 

 

 

* * * * *

 

 

 

Введение

 

 

 

Агрессивная война Израиля против Ирана является самым важным событием в текущей мировой ситуации – тем более, что администрация Трампа рассматривает возможность прямого вмешательства на стороне сионистского государства. Это реакционная война, которая несет в себе опасность перекроить карту Ближнего Востока в пользу поселенческого государства и империализма США. RCIT считает самой неотложной задачей социалистов объединиться в защиту Ирана для поражения сионистского/империалистического агрессора. Такая защита, конечно, не подразумевает никакой политической поддержки реакционного режима мулл в Тегеране. [1]

 

К сожалению, ряд социалистов отказываются занимать такую антиимпериалистическую позицию. Они скорее выступают – явно или неявно – за нейтральную позицию в этом конфликте. [2] Они оправдывают это, ссылаясь на реакционный характер персидского режима и/или на предполагаемую империалистическую роль Ирана в регионе.

 

Нет сомнений, что режим мулл в Тегеране является капиталистической диктатурой, которая проводит реакционную внешнюю политику. Наша предшествующая организация поддержала иранскую революцию в 1979 году, чтобы свергнуть реакционную проамериканскую монархию Резы Пехлеви, но выступила против контрреволюции режима Хомейни. С тех пор наша Тенденция встала на сторону массовых протестов против режима. Мы призываем к замене режима правительством рабочих и крестьян, борющимся за социалистическую программу. [3] Аналогичным образом мы поддержали освободительную борьбу сирийского народа против тирании Асада и его российских и иранских хозяев. [4] В то же время мы положительно относимся к материальной поддержке Тегераном ХАМАС или хуситов, и к его оппозиции сионистскому поселенческому государству.

 

В любом случае, реакционная природа правительства и его политики не оправдывает отказа от защиты полуколониальной страны Глобального Юга от империалистической агрессии. Вот почему RCIT всегда ясно давал понять, что в случае нападения Израиля и/или США мы призываем к защите Ирана и поражению сионистского/империалистического агрессора. [5]

 

 

 

Могут ли социалисты защитить страну, которой правит реакционный режим?

 

 

 

Критики спрашивают нас, почему мы защищаем страну, которой правит реакционный режим. В основном, это потому, что мир знает больше оттенков, чем просто «прогрессивный» и «реакционный». Самое главное, что мир разделен на классы и государства. Внутри стран общество разделено на буржуазию и пролетариат, и, кроме того, существуют также другие угнетенные классы и слои, а также промежуточные слои (например, крестьянство, городская мелкая буржуазия, средний класс).

 

Миром правит империалистическая система, в которой великие державы и монополии доминируют в мировой политике и экономике и эксплуатируют остальной мир. Марксисты называют такие эксплуатируемые страны капиталистическими полуколониями, поскольку они обычно формально независимы, но в конечном итоге находятся под властью великих держав и монополий.

 

Вопрос о характере политического режима — более или менее демократического, более или менее авторитарного — очень важен для освободительной борьбы в той или иной стране. Однако в конфликте между государствами этот вопрос вторичен. Здесь главным является классовый характер двух лагерей и их конкретные военные цели. В текущем конфликте все довольно ясно. Израиль и США уже вели многочисленные войны против других народов и оккупировали их страны, стремясь усилить свое господство на Ближнем Востоке. Напротив, иранский режим защищает свой национальный суверенитет (включая право на ядерные технологии) и надеется в долгосрочной перспективе расширить свое региональное влияние.

 

В конфликтах между государствами, где одна сторона является полуколониальной страной, но управляется диктатурой, а другая сторона является «демократической» империалистической державой, социалисты всегда будут защищать первую и выступать за поражение второй. Как однажды заметил Лев Троцкий:

 

"В Бразилии сейчас царит полуфашистский режим, на который каждый революционер может смотреть только с ненавистью. Предположим, однако, что завтра Англия вступит в военный конфликт с Бразилией. Я спрашиваю вас, на чьей стороне будет в этом конфликте рабочий класс? Я отвечу за себя лично — в этом случае я буду на стороне «фашистской» Бразилии против «демократической» Великобритании. Почему? Потому что в конфликте между ними не будет стоять вопрос о демократии или фашизме. Если Англия победит, она посадит в Рио-де-Жанейро другого фашиста и наложит на Бразилию двойные цепи. Если же, наоборот, победит Бразилия, это даст мощный толчок национальному и демократическому самосознанию страны и приведет к свержению диктатуры Варгаса. Поражение Англии одновременно нанесет удар британскому империализму и даст толчок революционному движению британского пролетариата. Поистине, нужно иметь пустую голову, чтобы свести мировые антагонизмы и военные конфликты к борьбе между Фашизм и демократия. Под всеми масками надо уметь различать эксплуататоров, рабовладельцев и грабителей!" [6]

 

Следовательно, марксисты защищали полуколониальные страны, такие как Китай, когда он боролся против японских захватчиков в 1937-45 годах. Социалисты делали это, несмотря на то, что эту борьбу возглавлял Чан Кайши — реакционный диктатор, убивший десятки тысяч коммунистов. Другим примером является сопротивление Эфиопии итальянской агрессии 1935-37 годов, которое возглавлял абсолютистский режим императора Хайле Селассие.

 

Можно сказать, что такие полуколонии управляются внутренней буржуазией. Это верно, но только до определенной степени, поскольку эти страны, включая их правящий класс, находятся во власти империалистической монополистической буржуазии и их Великих держав. Как сказал Троцкий, буржуазия полуколониальных стран — это «полуправящий, полуугнетенный класс».

 

"Внутренний режим в колониальных и полуколониальных странах имеет преимущественно буржуазный характер. Но давление иностранного империализма настолько изменяет и искажает экономическую и политическую структуру этих стран, что национальная буржуазия (даже в политически независимых странах Южной Америки) лишь отчасти достигает высоты правящего класса. Давление империализма на отсталые страны, правда, не меняет их основного социального характера, поскольку угнетатель и угнетенный представляют собой лишь различные уровни развития в одном и том же буржуазном обществе. Тем не менее, разница между Англией и Индией, Японией и Китаем, Соединенными Штатами и Мексикой настолько велика, что мы строго различаем угнетающие и угнетенные буржуазные страны и считаем своим долгом поддерживать последние против первых. Буржуазия колониальных и полуколониальных стран является полугосподствующим, полуугнетенным классом". [7]

 

Признание таких классовых противоречий между империалистическими государствами и полуколониальными странами является существенным для марксистов; на самом деле, это не менее важно для понимания развития мирового капитализма, чем признание противоречий между классами внутри общества. Ленин неоднократно подчеркивал центральность разделения мира между угнетающими и угнетенными нациями.

 

«Империализм означает все более усиливающееся угнетение народов мира горсткой великих держав (…) Вот почему центральным пунктом социал-демократической программы должно быть то разделение наций на угнетающих и угнетенных, которое составляет сущность империализма и которое обманчиво обходят социал-шовинисты и Каутский. Это разделение не имеет существенного значения с точки зрения буржуазного пацифизма или мещанской утопии мирного соревнования независимых наций при капитализме, но оно имеет чрезвычайно важное значение с точки зрения революционной борьбы против империализма». [8]

 

Мы ограничиваемся этими немногими методологическими замечаниями и отсылаем заинтересованных читателей к нашим работам по марксистской теории империализма. [9]

 

 

 

«Империалистический Иран»?

 

 

 

Некоторые социалисты, такие как IMT/RCI Алана Вудса [10], утверждают, что сам Иран это империалистическая (или субимпериалистическая) страна. Этот аргумент лишен какой-либо фактической основы. Иран в первую очередь является зависимой страной. Он не доминирует на Ближнем Востоке — ни политически, ни экономически. Конечно, режим хочет действовать как региональная держава, и у него есть определенные такие черты. Среди них — его значительное (хотя и не доминирующее) влияние в соседнем Ираке, а также его войска, которые поддерживали реакционную тиранию Асада. Но этот режим рухнул с Сирийской революцией в декабре 2024 года, и Ирану пришлось вывести свои войска. В любом случае попытки Ирана действовать как региональная держава имели лишь ограниченный успех.

 

Это еще более верно, если сравнить это с внешней политикой Израиля и США. Первое — это государство поселенцев, построенное посредством Накбы, т. е. изгнания коренного палестинского населения. Кроме того, оно оккупирует территории Сирии с 1973 года и Ливана с 2000 года и ведет войны против всех соседних стран с момента своего основания. У США есть ряд военных баз в регионе, и они оккупировали Ирак с 2003 по 2011 год (и все еще имеют тысячи солдат в этой стране, а также в Сирии). Нужно быть действительно полностью слепым, чтобы не осознавать огромную пропасть между Ираном с одной стороны и Израилем и США с другой.

 

Но что насчет Хезболлы, хуситов и ХАМАС? Да, это союзники Ирана. Но это в первую очередь доморощенные национальные мелкобуржуазные движения. ХАМАС является ведущей силой палестинского сопротивления с 1990-х годов. Он также победил на последних парламентских выборах — и провел много героических сражений против сионистского агрессора. Хезболла стала доминирующей силой шиитского населения в Ливане из-за своей борьбы сопротивления израильским оккупантам. (Она также потеряла большую часть репутации на Ближнем Востоке из-за своей реакционной поддержки режима Асада после 2012 года.) А хуситы стали ведущей силой в Йемене, потому что они свергли дискредитированный режим и успешно защитили страну от иностранного вторжения Саудовской Аравии и ОАЭ (при поддержке Запада) в 2015 году.

 

Все эти силы не являются прокси Ирана, а имеют свои собственные цели и свою собственную социальную и национальную базу. Это можно было очень ясно увидеть с 7 октября 2023 года. Когда ХАМАС вел войну против сионистского государства (а Хезболла делала это в ограниченной степени), Иран к ним не присоединился. Он даже не присоединился к войне, когда Израиль начал вторжение в Ливан в октябре 2024 года. Муллы надеялись сохранить власть, ограничив свое сопротивление Израилю до самого минимума (например, нанеся ответный удар, когда Израиль открыто начал атаки на иранскую территорию). С другой стороны, посмотрите, как мало Хезболла делает сейчас в поддержку Ирана! И ХАМАС поддержал сирийскую революцию против Асада — близкого союзника Ирана — после 2012 года и сделал это снова, после периода восстановления отношений с Дамаском, когда восстание началось в декабре 2024 года. Очевидно, что эти организации были в союзе с режимом в Тегеране, но они не являются его прокси.

 

 

 

Является ли Иран прокси России и Китая?

 

 

 

Некоторые социалисты говорят, что Иран является прокси российского и китайского империализма. Опять же, верно, что режим мулл связан с Путиным и Си. Он посылает беспилотники для поддержки реакционной войны России против украинского народа. А Китай является его важнейшим торговым партнером (40% торговли Ирана приходится на Срединное королевство). [11]

 

Однако такой альянс не делает Иран прокси Москвы или Пекина. Мы можем это ясно видеть сейчас, поскольку ни Россия, ни Китай не оказывают Ирану никакой военной помощи и не вводят никаких санкций против Израиля. Сравните это с тем, что сделал Вашингтон, когда Израиль вступил в войну с другой страной!

 

Более того, Израиль не ведет войну против Ирана, потому что хочет ударить по России или Китаю. Фактически, сионистское государство само имеет отношения с восточными великими державами, хотя его главным союзником были и остаются США. Это война не из-за России и Китая, а из-за гегемонии Израиля и США на Ближнем Востоке.

 

 

 

Заметки об экономике Ирана

 

 

 

Наконец, если мы посмотрим на экономику Ирана, то также очевидно, что это не империалистическое государство. Империалистическое государство обычно имеет мощную экономику, которая позволяет ему доминировать и эксплуатировать другие страны. Это явно не относится к Ирану. Отражая отсталый характер экономики Ирана, его ВВП на душу населения занимает всего 117-е место (номинальное; 2024) в мировом рейтинге, соответственно 93-е место (ППС; 2025). Это ставит его на один уровень с такими странами, как Ирак, Самоа, Кабо-Верде и Микронезия. [12]  Израиль же занимает 16-е место (номинальное). [13]

 

Экспорт Ирана, как это обычно бывает в странах с подчинённой экономикой, в основном состоит из сырья, такого как минеральное топливо, масла, продукты перегонки (56%); железо и сталь (8%), а также пластмассы (7,2%). [14] Израиль, напротив, экспортирует электрическое, электронное оборудование (21%); оптические, фото, технические, медицинские приборы (12%); машины, ядерные реакторы, котлы (8,5%). [15]

 

Буржуазия Ирана настолько отстала и закрепощена (из-за десятилетий империалистических санкций), что у нее почти нет экспорта капитала. Как видно из Таблиц 1 и 2, иностранные капиталисты инвестируют в Иран в 10-20 раз больше, чем иранские капиталисты за рубежом.

 

 

 

Таблица 1. Прямые иностранные инвестиции в Иран, 2018–2023 гг. [16]

 

Приток прямых иностранных инвестиций						Отток прямых иностранных инвестиций
2018	2019	2020	2021	2022	2023	2018	2019	2020	2021	2022	2023
2,373	1,508	1,342	1,425	1,500	1,422	75	85	78	82	100	87

 

 

 

Таблица 2. Прямые иностранные инвестиции Ирана, 2000–2023 гг. [17]

 

Объем входящих ПИИ				Объем исходящих ПИИ
2000	2010	2022	2023	2000	2010	2022	2023
2,597	28,953	61,636	63,058	411	1,713	4,239	4,325

 

 

 

Прямые исходящие иностранные инвестиции Израиля, напротив, за 2021-2023 годы составили 10,3, 10,2 и 9,9 млрд долларов США. А его объем прямых иностранных инвестиций за 2023 год составил 108,7 млрд долларов США, т.е. в 25 раз больше, чем у Ирана! [18] Более того, вряд ли нужно указывать на экономическую сверхмощь США по сравнению с этой западно-азиатской страной!

 

Это не означает, что экономика Ирана просто отсталая. У него есть определённая автомобильная промышленность, текстильная промышленность и т. д. Однако богатство страны было ослаблено империалистическими санкциями, которые были введены вскоре после Иранской революции в 1979 году. Поэтому ее внутренняя буржуазия очень слаба, так что в экономике доминирует государственно-капиталистический сектор. Согласно недавно опубликованному отчету, «примерно 80% экономической деятельности Ирана осуществляется государственным сектором, который включает государственные и полугосударственные компании». [19] Неудивительно, что иранские корпорации вообще не играют никакой роли на мировом рынке.

 

Это правда, что Иран смог разработать относительно современные ракеты и беспилотники, как это можно увидеть сейчас, когда он наносит удары по Израилю. Но хотя такое оружие и помогает против сионистской агрессии, оно не приводит к какой-либо значимой доминирующей позиции на Ближнем Востоке.

 

 

 

Выводы

 

 

 

Следуя подходу Ленина, RCIT всегда подчеркивала, что классовый характер того или иного государства основывается не только на каком-то одном критерии, а на совокупности его экономических, политических и военных характеристик. Поэтому мы считаем следующее определение наиболее подходящим: Империалистическое государство - это капиталистическое государство, монополии и государственный аппарат которого занимают такое положение в мировом порядке, где они в первую очередь доминируют над другими государствами и нациями. В результате они получают сверхприбыли и другие экономические, политические и/или военные преимущества от таких отношений, основанных на сверхэксплуатации и угнетении.

 

Мы считаем, что такое определение империалистического государства соответствует краткому определению, которое дал Ленин в одном из своих трудов об империализме в 1916 году: «… империалистские великие державы (т. е. державы, угнетающие целый ряд наций и опутывающие их зависимостью от финансового капитала и т. п.)… » [20]

 

Из этого следует определение полуколониальных стран. Мы обобщили наше определение полуколоний следующим образом: Полуколониальная страна - это капиталистическое государство, экономика и государственный аппарат которого занимают такое положение в мировом порядке, при котором они прежде всего находятся под господством других государств и наций. В результате они создают сверхприбыли и дают другие экономические, политические и/или военные преимущества империалистическим монополиям и государствам через отношения, основанные на сверхэксплуатации и угнетении.

 

Опять же, такое определение соответствует пониманию классиков марксизма. Так, Троцкий писал: «Колониальные и полуколониальные, а потому и отсталые, страны, охватывающие большую часть человечества, чрезвычайно отличаются друг от друга по степени отсталости, представляя собой историческую лестницу, идущую от кочевничества и даже людоедства до самой современной индустриальной культуры. Сочетание крайностей в той или иной степени характеризует все отсталые страны. Однако иерархия отсталости, если можно так выразиться, определяется удельным весом элементов варварства и культуры в жизни каждой колониальной страны. Экваториальная Африка значительно отстает от Алжира, Парагвай от Мексики, Абиссиния от Индии или Китая. При общей экономической зависимости от империалистической метрополии их политическая зависимость носит в одних случаях характер открытого колониального рабства (Индия, Экваториальная Африка), в других — прикрывается фикцией государственной независимости (Китай, Латинская Америка)» [21]

 

Исходя из такой теоретической основы и с учетом эмпирических данных развития Ирана за последние десятилетия мы можем сделать вывод, что Иран не является (суб)империалистической страной, а скорее капиталистической полуколонией. Аналогично, существует огромный разрыв между его политической, экономической и военной мощью и мощью Израиля и США. Мы вновь заявляем, что отказ от защиты Ирана от сионистской/империалистической агрессии в корне противоречит марксистскому принципу антиимпериализма.

 

 

 

Примечания

 

[1] RCIT: Израиль начинает еще одну агрессивную войну! Защитим Иран! 13 июня 2025 г., https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/israel-launches-another-war-of-aggression-defend-iran/; Y Red: За революционное поражение Израиля в войне против Ирана, 13 июня 2025 г., https://aredpalestine.wordpress.com/2025/06/13/for-the-revolutionary-defeat-of-israel-in-the-war-against-iran/

 

[2] Михаэль Прёбстинг: О тех «социалистах», которые отказываются защищать Иран. Критика Коммунистической партии Ирана/Комала, LIS/ISL, IMT/RCI, CWI и ISA, 16 июня 2025 г., https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/on-those-socialists-who-refuse-to-defend-iran/

 

[3] См., например, подборку статей RCIT о массовых протестах против режима мулл осенью 2022 года, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/mass-protests-against-reactionary-regime-in-iran/; RCIT: Да здравствует народное восстание в Иране! За комитеты действия рабочих и бедняков! За организованную самооборону против полицейских репрессий! Долой капиталистическо-теократический режим! Объедините борьбу иранских масс с арабской революцией! 1 января 2018 года, https://rcitarchive.wordpress.com/worldwide/africa-and-middle-east/long-live-the-popular-uprising-in-iran/; RCIT: За иранскую революцию! Долой капиталистическую диктатуру мулл! Долой империализм! За революцию рабочего класса в Иране! Платформа действий для Ирана, RCIT, февраль 2017 г., https://rcitarchive.wordpress.com/worldwide/africa-and-middle-east/iran-platform/

 

[4] С момента своего создания в марте 2011 года RCIT опубликовала ряд брошюр, заявлений и статей о Сирийской революции, с которыми можно ознакомиться в специальном подразделе на этом сайте: https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/collection-of-articles-on-the-syrian-revolution/

 

[5] См. по этому поводу, например, Михаэль Прёбстинг: Где должны стоять социалисты в надвигающейся войне между Израилем и Ираном? Вопросы и ответы, 18 апреля 2024 г., https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/qa-where-should-socialists-stand-in-looming-war-between-israel-and-iran/

 

[6] Лев Троцкий: Антиимпериалистическая борьба — ключ к освобождению. Интервью с Матео Фоссой (1938); в: Writings 1938-39, стр. 35

 

[7] Лев Троцкий: Не рабочее и не буржуазное государство? (1937); в: Труды Льва Троцкого 1937-38, стр. 70

 

[8] В. И. Ленин: Революционный пролетариат и право наций на самоопределение (1915); в: CW 21, стр. 409

 

[9] Две основные работы, в которых мы рассматриваем теорию империализма и ее значимость для анализа капитализма в 21 веке, — это две книги Михаэля Прёбстинга: Антиимпериализм в эпоху соперничества великих держав. Факторы, лежащие в основе ускоряющегося соперничества между США, Китаем, Россией, ЕС и Японией. Критика анализа левых и очерк марксистской перспективы, RCIT Books, Вена 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry/; Великое ограбление Юга. Преемственность и изменения в сверхэксплуатации полуколониального мира монополистическим капиталом. Последствия для марксистской теории империализма, 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south/

 

[10] См. об этом, например, нашу брошюру Михаэля Прёбстинга: Ревизионистское искажение теории марксистского империализма. Критика понимания империализма и его политических последствий в IMT/RCI Алана Вудса, 12 мая 2025 г., https://www.thecommunists.net/theory/a-revisionist-distortion-of-the-marxist-imperialism-theory-critique-of-alan-woods-imt-rci/

 

[11] Экономика торговли: экспорт Ирана по странам, https://tradingeconomics.com/iran/exports-by-country

 

[12] Википедия: Экономика Ирана, https://en.wikipedia.org/wiki/Economy_of_Iran; см. такжеhttps://en.wikipedia.org/wiki/List_of_countries_by_VDP_(nominal)_per_capita

 

[13] Википедия: Список стран по ВВП (номинальному) на душу населения, https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_countries_by_GDP_(nominal)_per_capita

 

[14] Экономика торговли: экспорт Ирана по категориям, https://tradingeconomics.com/iran/exports-by-category

 

[15] Экономика торговли: экспорт Израиля по категориям, https://tradingeconomics.com/israel/exports-by-category

 

[16] ЮНКТАД: Доклад о мировых инвестициях 2024, стр. 158

 

[17] Там же, стр. 162

 

[18] ЮНКТАД: Доклад о мировых инвестициях 2024 г., стр. 156 и 160 соответственно.

 

[19] Фонд Бертельсмана, Страновой отчет BTI за 2024 год — Иран. Гютерсло: Bertelsmann Stiftung, 2024, стр. 19

 

[20] В. И. Ленин: Карикатура на марксизм и империалистический экономизм (1916); в: LCW т. 23, стр. 34

 

[21] Лев Троцкий: Введение, в: Гарольд Р. Айзекс, Трагедия китайской революции (1938), Haymarket Books, Чикаго 2009, стр. xiv, http://www.marxists.org/archive/trotsky/1938/xx/china.htm

 

 

Contribución al debate socialista

 

Por Michael Pröbsting, Corriente Comunista Revolucionaria Internacional (CCRI), 18 de junio de 2025, www.thecommunists.net

 

 

 

Contenido

 

Introducción

 

¿Pueden los socialistas defender un país gobernado por un régimen reaccionario?

 

¿“Irán imperialista”?

 

¿Es Irán un aliado de Rusia y China?

 

Apuntes sobre la economía iraní

 

Conclusiones

 

 

Introducción

 

 

 

La guerra de agresión de Israel contra Irán es el acontecimiento más importante de la situación mundial actual, sobre todo ahora que la Administración Trump considera intervenir directamente del lado del Estado sionista. Se trata de una guerra reaccionaria que conlleva el peligro de redibujar el mapa de Oriente Medio a favor del Estado colonizador y del imperialismo estadounidense. La CCRI considera la tarea más urgente de los socialistas movilizarse en defensa de Irán y por la derrota del agresor sionista/imperialista. Dicha defensa, por supuesto, no implica ningún apoyo político al régimen reaccionario de los mulás en Teherán. ^[1]

 

Lamentablemente, varios socialistas se niegan a adoptar una postura antiimperialista de este tipo. Prefieren, explícita o implícitamente, defender una postura neutral en este conflicto. ^[2] Lo justifican aludiendo al carácter reaccionario del régimen persa y/o al supuesto papel imperialista de Irán en la región.

 

No cabe duda de que el régimen de los mulás en Teherán es una dictadura capitalista con una política exterior reaccionaria. Nuestra organización predecesora apoyó la revolución iraní de 1979 para derrocar a la monarquía reaccionaria proestadounidense de Reza Pahlavi, pero se opuso a la contrarrevolución del régimen de Jomeini. Desde entonces, nuestra tendencia se ha alineado con las protestas masivas contra el régimen. Exigimos la sustitución del régimen por un gobierno obrero y campesino que luche por un programa socialista. ^[3] Asimismo, apoyamos la lucha de liberación del pueblo sirio contra la tiranía de Asad y sus amos rusos e iraníes. ^[4] Al mismo tiempo, consideramos positivo el apoyo material de Teherán a Hamás, a los hutíes o a su oposición al estado colono sionista.

 

En cualquier caso, la naturaleza reaccionaria de un gobierno y su política no justifica la negativa a defender a un país semicolonial del Sur Global contra la agresión imperialista. Por ello, la CCRI siempre ha dejado claro que, en caso de un ataque de Israel o Estados Unidos, exigimos la defensa de Irán y la derrota del agresor sionista/imperialista. ^[5]

 

 

 

¿Pueden los socialistas defender un país gobernado por un régimen reaccionario?

 

 

 

Los críticos nos preguntan por qué defendemos un país gobernado por un régimen reaccionario. Básicamente, esto se debe a que el mundo conoce más matices que solo "progresista" y "reaccionario". Y lo que es más importante, el mundo está dividido en clases y estados. Dentro de los países, la sociedad se divide entre la burguesía y el proletariado, y, además, existen otras clases y capas oprimidas, así como capas intermedias (por ejemplo, el campesinado, la pequeña burguesía urbana y la clase media). El mundo está dominado por el sistema imperialista, en el que las grandes potencias y los monopolios dominan la política y la economía globales y explotan al resto del mundo. Los marxistas denominan a estos países semicolonias capitalistas, ya que suelen ser formalmente independientes, pero en última instancia están dominados por las grandes potencias y los monopolios.

 

La cuestión del carácter de un régimen político —más o menos democrático, más o menos autoritario— es fundamental para la lucha de liberación de un país determinado. Sin embargo, en el conflicto entre Estados, esta cuestión es secundaria. Aquí, la cuestión principal es el carácter de clase de ambos bandos y sus objetivos bélicos concretos. En el conflicto actual, las cosas están bastante claras. Israel y Estados Unidos ya han librado numerosas guerras contra otros pueblos y han ocupado sus países en su afán por aumentar su dominio sobre Oriente Medio. En cambio, el régimen iraní defiende su soberanía nacional (incluido el derecho a la tecnología nuclear) y espera, a largo plazo, expandir su influencia regional. En los conflictos entre Estados donde uno de los lados es un país semicolonial pero gobernado por una dictadura y el otro lado es una potencia imperialista “democrática”, los socialistas siempre defenderán al primero y abogarán por la derrota del segundo. Como señaló León Trotsky:

 

“En Brasil reina actualmente un régimen semifascista al que cualquier revolucionario sólo puede considerar con odio. Supongamos, empero, que el día de mañana Inglaterra entra en un conflicto militar con Brasil. ¿De qué lado se ubicará la clase obrera en este conflic­to? ¡En este caso, yo personalmente estaría junto al Brasil “fascista” contra la “democrática!” Gran Bretaña. ¿Por qué? Porque no se trataría de un con­flicto entre la democracia y el fascismo. Si Inglaterra ganara, pondría a otro fascista en Río de Janeiro y ataría al Brasil con dobles cadenas. Si por el contrario saliera triunfante Brasil, la conciencia nacional y democrática de este país cobraría un poderoso impulso que llevaría al derrocamiento de la dictadura de Vargas. Al mismo tiempo, la derrota de Inglaterra asestaría un buen golpe al imperialismo británico y daría un impulso al movimiento revolucionario del proletariado inglés. Realmente, hay que ser muy cabeza hueca para reducir los antagonismos y conflictos militares mundiales a la lucha entre fascismo y demo­cracia. ¡Hay que saber descubrir a todos los explota­dores, esclavistas y ladrones bajo las máscaras con que se ocultan!” ^[6]

 

En consecuencia, los marxistas defendieron a países semicoloniales como China cuando luchó contra los invasores japoneses entre 1937 y 1945. Los socialistas lo hicieron a pesar de que esta lucha estaba liderada por Chiang Kai-shek, un dictador reaccionario que asesinó a decenas de miles de comunistas. Otro ejemplo es la resistencia de Etiopía contra la agresión italiana entre 1935 y 1937, liderada por el régimen absolutista del emperador Haile Selassie.

 

Podría decirse que estas semicolonias están gobernadas por una burguesía nacional. Esto es cierto, pero solo hasta cierto punto, ya que estos países, incluida su clase dominante, están dominados por la burguesía monopolista imperialista y sus grandes potencias. Como dijo Trotsky, la burguesía de los países semicoloniales es “una clase semigobernante y semioprimida”.

 

“El régimen interno de los países coloniales y semicoloniales tiene un carácter predominantemente burgués. Pero la presión del imperialismo extranjero altera y distorsiona de tal manera la estructura económica y política de estos países que la burguesía nacional (aun en los países políticamente independientes de América del Sur) apenas alcanza parcialmente la altura de una clase dirigente. Es verdad que la presión del capitalismo en países atrasados, no cambia su carácter social básico, puesto que el opresor y el oprimido representan solamente niveles de desarrollo diferentes en la misma sociedad burguesa. Sin embargo, la diferencia entre Inglaterra y la India, el Japón y China, Estados Unidos y México es tan grande, que diferenciamos estrictamente entre países burgueses opresores y oprimidos y consideramos nuestro deber apoyar a estos últimos. La burguesía de países coloniales y semicoloniales es una clase semidirigente, semioprimida.” ^[7]

 

Reconocer estas contradicciones de clase entre los estados imperialistas y los países semicoloniales es esencial para los marxistas. De hecho, esto no es menos importante para comprender los desarrollos del capitalismo global que reconocer las contradicciones entre las clases dentro de una sociedad. Lenin enfatizó repetidamente la centralidad de la división del mundo entre naciones opresoras y oprimidas.

 

“El imperialismo es la opresión creciente de las naciones del mundo por un puñado de grandes potencias (...) Por esta razón, punto central en el programa socialdemócrata debe ser la división de las naciones en opresoras y oprimidas, división que constituye la esencia del imperialismo y que los socialchovinistas y Kautsky eluden engañosamente. Esta división no tiene importancia desde el punto de vista del pacifismo burgués o de la utopía pequeñoburguesa de la competencia pacífica de las naciones independientes en el régimen capitalista, pero es esencial desde el punto de vista de la lucha revolucionaria contra el imperialismo”. ^[8]

 

Nos limitamos a estas pocas observaciones metodológicas y remitimos a los lectores interesados a nuestros trabajos sobre la teoría marxista del imperialismo. ^[9]

 

 

 

¿“Irán imperialista”?

 

 

 

Algunos socialistas, como el IMT/RCI ^[10] de Alan Woods, argumentan que Irán mismo sería un país imperialista (o subimperialista). Este argumento carece de fundamento. Irán es, ante todo, un país dependiente. No domina Oriente Medio, ni política ni económicamente. Por supuesto, el régimen quiere actuar como una potencia regional, y posee ciertas características. Entre ellas se encuentran su considerable influencia (aunque no dominante) en el vecino Irak, así como sus tropas que apoyaron la tiranía reaccionaria de Asad. Pero este régimen colapsó con la Revolución siria en diciembre de 2024 e Irán tuvo que retirar sus tropas. En cualquier caso, los intentos de Irán de actuar como una potencia regional tuvieron un éxito limitado.

 

Esto es aún más cierto si se compara con la política exterior de Israel y Estados Unidos. El primero es un estado de colonos construido mediante la Nakba, es decir, la expulsión de la población palestina nativa. Además, ocupa territorios de Siria desde 1973 y Líbano desde el año 2000 y ha librado guerras contra todos los países vecinos desde su fundación. Estados Unidos tiene varias bases militares en la región y ocupó Irak de 2003 a 2011 (y aún mantiene miles de tropas en este país, así como en Siria). Hay que estar completamente ciego para no reconocer la enorme brecha entre Irán, por un lado, e Israel y Estados Unidos, por el otro.

 

Pero ¿qué pasa con Hezbolá, los hutíes y Hamás? Sí, son aliados de Irán. Pero son, ante todo, movimientos pequeñoburgueses nacionales de origen local. Hamás es la principal fuerza de la resistencia palestina desde la década de 1990 (ganó las últimas elecciones parlamentarias) y ha librado numerosas batallas heroicas contra el agresor sionista. Hezbolá se ha convertido en la fuerza dominante de la población chií en el Líbano gracias a su lucha de resistencia contra la ocupación israelí. (También perdió gran parte de su reputación en Oriente Medio debido a su apoyo reaccionario al régimen de Asad después de 2012). Y los hutíes se han convertido en la principal fuerza en Yemen gracias a que derrocaron a un régimen desacreditado y defendieron con éxito el país contra la invasión extranjera de Arabia Saudí y los Emiratos Árabes Unidos (con apoyo occidental) en 2015.

 

Todas estas fuerzas no son representantes de Irán, sino que tienen sus propios objetivos y su propia base social y nacional. Esto se vio con mucha claridad desde el 7 de octubre de 2023. Cuando Hamás declaró la guerra contra el Estado sionista (y Hezbolá lo hizo de forma limitada), Irán no se unió a ellos. Ni siquiera se unió a la guerra cuando Israel inició su invasión del Líbano en octubre de 2024. Los mulás esperaban preservar su poder limitando al mínimo su resistencia a Israel (como contraatacar cuando Israel lanzó ataques abiertos contra territorio iraní). Por otro lado, ¡fíjense en lo poco que Hezbolá está haciendo ahora en apoyo de Irán! Hamás apoyó la revolución siria contra Asad —aliado cercano de Irán— después de 2012 y lo volvió a hacer, tras un período de reconstrucción de relaciones con Damasco, cuando comenzó el levantamiento en diciembre de 2024. Claramente, estas organizaciones han estado aliadas con el régimen de Teherán, pero no son sus representantes.

 

 

 

¿Es Irán un representante de Rusia y China?

 

 

 

Algunos socialistas afirman que Irán es un representante del imperialismo ruso y chino. De nuevo, es cierto que el régimen de los mulás está aliado con Putin y Xi. Envía drones para apoyar la guerra reaccionaria de Rusia contra el pueblo ucraniano. Y China es su socio comercial más importante (el 40% del comercio de Irán se realiza con el Reino Medio). ^[11]

 

Sin embargo, dicha alianza no convierte a Irán en un aliado de Moscú o Pekín. Esto lo vemos muy claramente ahora, ya que ni Rusia ni China envían ayuda militar a Irán ni imponen sanciones contra Israel. ¡Compárese con lo que Washington ha hecho cuando Israel entra en guerra con otro país!

 

Además, Israel no libra una guerra contra Irán porque quiera atacar a Rusia o China. De hecho, el Estado sionista mantiene relaciones con las Grandes Potencias Orientales, aunque su principal aliado fue y sigue siendo Estados Unidos. Esta no es una guerra contra Rusia y China, sino contra la hegemonía de Israel y Estados Unidos en Oriente Medio.

 

 

 

Apuntes sobre la economía de Irán

 

 

 

Finalmente, si analizamos la economía de Irán, también es evidente que no es un Estado imperialista. Un Estado imperialista suele tener una economía poderosa que le permite dominar y explotar a otros países. Este claramente no es el caso de Irán. Como reflejo del carácter atrasado de la economía iraní, su PIB per cápita ocupa tan solo el puesto 117 (nominal; 2024) en el ranking mundial, y el 93 (PPA; 2025). Esto lo sitúa al mismo nivel que países como Irak, Samoa, Cabo Verde y Micronesia. ^[12] En contraste, Israel ocupa el puesto 16 (nominal). ^[13]

 

Las exportaciones iraníes, típicas de un país dominado, consisten principalmente en materias primas como combustibles minerales, aceites y productos de destilación (56%); hierro y acero (8%), así como plásticos (7,2%). ^[14] En contraste, Israel exporta equipos eléctricos y electrónicos (21%); aparatos ópticos, fotográficos, técnicos y médicos (12%); y maquinaria, reactores nucleares y calderas (8,5%). ^[15]

 

La burguesía iraní es tan atrasada y limitada (debido a décadas de sanciones imperialistas) que apenas tiene exportaciones de capital. Como se puede ver en los cuadros 1 y 2, los capitalistas extranjeros invierten entre 10 y 20 veces más en Irán que los capitalistas iraníes en el extranjero.

 

 

 

Tabla 1. Flujos de Inversión Extranjera Directa de Irán, 2018-2023 ^[16]

 

Entradas de IED                                                                       Salidas de IED

 

2018      2019      2020      2021      2022      2023                    2018      2019      2020              2021      2022      2023

 

2373      1508      1342      1425      1500      1422                        75           85          78                82           100           87

 

 

 

Tabla 2. Stock de Inversión Extranjera Directa de Irán, 2000-2023 ^[17]

 

Stock de IED entrantes                                                             Stock de IED salientes

 

2000      2010      2022      2023                                                 2000      2010      2022              2023

 

2597      28953    61.636   63.058                                               411      1.713     4.239             4.325

 

 

 

En contraste, la inversión extranjera directa de Israel en el exterior entre 2021 y 2023 fue de 10.300 millones, 10.200 millones y 9.900 millones de dólares estadounidenses. Y su volumen de inversión extranjera directa en el exterior en 2023 fue de 108.700 millones de dólares estadounidenses, ¡es decir, 25 veces mayor que el de Irán! ^[18] Además, ¡no hace falta mencionar la superpotencia económica de Estados Unidos en comparación con el país de Asia Occidental!

 

Esto no significa que la economía de Irán esté simplemente atrasada. Cuenta con una industria automotriz, textil, etc. Sin embargo, la riqueza del país se ha visto debilitada por las sanciones imperialistas impuestas poco después de la Revolución iraní de 1979. Por lo tanto, su burguesía interna es muy débil, por lo que la economía está dominada por un sector capitalista de Estado. Según un informe publicado recientemente, “aproximadamente el 80% de la actividad económica de Irán está impulsada por el sector estatal, que incluye empresas estatales y semiestatales”. ^[19] Como era de esperar, las corporaciones iraníes no desempeñan ningún papel en el mercado mundial.

 

Es cierto que Irán ha podido desarrollar misiles y drones relativamente modernos, como se puede observar actualmente al atacar a Israel. Pero si bien estas armas ayudan a contrarrestar la agresión sionista, no se traducen en una posición dominante significativa en Oriente Medio.

 

 

 

Conclusiones

 

 

 

Siguiendo el enfoque de Lenin, la CCRI siempre ha enfatizado que el carácter de clase de un Estado determinado se basa no solo en un único criterio, sino en la totalidad de sus características económicas, políticas y militares. Por lo tanto, consideramos la siguiente definición como la más apropiada: Un Estado imperialista es un Estado capitalista cuyos monopolios y aparato estatal ocupan una posición en el orden mundial donde, ante todo, dominan a otros Estados y naciones. Como resultado, obtienen excedentes de ganancias y otras ventajas económicas, políticas y/o militares de dicha relación basada en la sobreexplotación y la opresión.

 

Consideramos que esta definición de Estado imperialista concuerda con la breve definición que Lenin dio en uno de sus escritos sobre el imperialismo en 1916: “…grandes potencias imperialistas (es decir, potencias que oprimen a toda una serie de pueblos y los tienen sometidos al capital financiero, etc.)…”. ^[20]

 

De aquí se desprende la definición de países semicoloniales, la contraparte de los Estados imperialistas. Hemos resumido nuestra definición de semicolonias de la siguiente manera: Un país semicolonial es un Estado capitalista cuya economía y aparato estatal ocupan una posición en el orden mundial donde, ante todo, están dominados por otros Estados y naciones. Como resultado, generan beneficios extraordinarios y otorgan otras ventajas económicas, políticas y/o militares a los monopolios y Estados imperialistas mediante su relación basada en la superexplotación y la opresión.

 

Nuevamente, esta definición concuerda con la interpretación de los clásicos marxistas. Trotsky escribió: “Los países coloniales y semicoloniales -y por lo tanto atrasados- que abarcan a la mayor parte de la humanidad, difieren extraordinariamente entre sí en cuanto al grado de su atraso. Ocupan una escala histórica que va del nomadismo y aún el canibalismo hasta la cultura industrial más moderna. Esta combinación de extremos caracteriza en mayor o menor grado a todos los países atrasados. Sin embargo, la jerarquía del atraso, si se puede emplear semejante término, se ve determinada por el peso específico de los elementos de barbarie y cultura en la vida de cada país colonial. El Africa Ecuatorial está muy atrasada respecto de Argelia, Paraguay respecto de Méjico, Abisinia respecto de la India o China. Tras su dependencia económica común de la metrópoli imperialista, la dependencia política tiene en algunos casos el carácter de esclavitud colonial abierta (India, Africa EcuatoriaI), mientras que en otros se ve ocultada por la ficción de la independencia estatal (China, América Latina)”. ^[21]

 

Con base en dicho marco teórico y dados los datos empíricos del desarrollo de Irán en las últimas décadas, podemos concluir que Irán no es un país (subimperialista), sino una semicolonia capitalista. Asimismo, existe una enorme brecha entre su poder político, económico y militar y el de Israel y Estados Unidos. Reiteramos que la negativa a defender a Irán contra la agresión sionista/imperialista contradice fundamentalmente el principio marxista del antiimperialismo.

 

 

 

 

 

Внесок у дебати соціалістів

 

Міхаель Прьобстінг, Революційна Комуністична Міжнародна Тенденція (RCIT / РКМТ), 18 червня 2025, https://www.thecommunists.net/

 

 

 

Введення

 

Чи можуть соціалісти захищати країну, яка керується реакційним режимом?

 

«Імперіалістичний Іран»?

 

Чи є Іран проксі Росії чи Китаю?

 

Нотатки стосовно економіки Ірану

 

Висновки

 

 

 

* * * * *

 

 

 

Введення

 

 

 

Збройна агресія Ізраїлю проти Ірану є найважливішою подією у теперішньому світовому становищі – тим більше, що адміністрація Трампа розглядає можливість прямого втручання на боці сіоністської держави. Це реакційна війна, яка несе в собі небезпеку перекроювання карти Близького Сходу на користь колоністської держави та американського імперіалізму. РКМТ вважає найнагальнішим завданням соціалістів об'єднатися на захист Ірану і для перемоги над сіоністським/імперіалістичним агресором. Такий захист, звичайно, не означає будь-якої політичної підтримки реакційного режиму мулл в Тегерані. [1]

 

На жаль, ряд соціалістів відмовляються займати таку антиімперіалістичну позицію. Вони скоріше явно чи приховано відстоюють нейтральну позицію в цьому конфлікті. [2] Вони виправдовують це, посилаючись на реакційний характер режиму в Ірані та/або на його імперіалістичну роль у регіоні.

 

Без сумнівів, режим мулл в Тегерані є капіталістичною диктатурою, яка проводить реакційну зовнішню політику. Наша організація-попередниця підтримала іранську революцію 1979 року, спрямовану на повалення реакційної проамериканської монархії Пахлаві, але виступала проти контрреволюції режиму Хомейні. З того часу наша течія підтримувала масові протести проти режиму. Ми закликаємо до заміни режиму урядом робітників і селян, який бореться за соціалістичну програму. [3] Так само ми підтримували визвольну боротьбу сирійського народу проти тиранії Асада та його російських і іранських господарів. [4] Водночас ми вважаємо позитивною матеріальну підтримку Тегераном Хамасу чи хуситів, а також його опозицію до сіоністської колоністської держави.

 

У будь-якому випадку, реакційний характер уряду та його політики не є підставою для відмови захищати напівколоніальну країну Глобального Півдня від імперіалістичної агресії. Ось чому РКМТ завжди чітко заявляла, що в разі нападу Ізраїлю та/або США ми закликаємо до захисту Ірану та розгрому сіоністського/імперіалістичного агресора. [5]

 

 

 

Чи можуть соціалісти захищати країну, яка керується реакційним режимом?

 

 

 

Критики запитують нас, чому ми захищаємо країну, якою керує реакційний режим. В основному це тому, що світ знає більше відтінків, ніж тільки «прогресивний» і «реакційний». Найголовніше, що світ поділений на класи і держави. У самих державах суспільство розділене на буржуазію і пролетаріат, а крім того, є також інші пригноблені класи і прошарки населення, а також проміжні верстви населення (наприклад, селянство, міська дрібна буржуазія, середній клас).

 

Світ перебуває під владою імперіалістичної системи, в якій великі держави і монополії домінують у світовій політиці та економіці і експлуатують решту світу. Марксисти називають ці країни капіталістичними напівколоніями, оскільки вони зазвичай формально незалежні, але, зрештою, перебувають під впливом великих держав і монополій.

 

Питання про характер політичного режиму – настільки-то демократичний, настільки авторитарний – є дуже важливим для визвольної боротьби в конкретній країні. Однак у конфлікті між державами це питання є другорядним. Тут головним питанням є класовий характер двох таборів і їхні конкретні військові цілі. У нинішньому конфлікті все досить чітко. Ізраїль і США вже вели численні війни проти інших народів і окуповували їхні країни, прагнучи посилити своє панування на Близькому Сході. На відміну від них, іранський режим захищає свій національний суверенітет (включно з правом на ядерні технології) і сподівається в довгостроковій перспективі розширити свій регіональний вплив.

 

У конфліктах між державами, де одна сторона є напівколоніальною країною, але керується диктатурою, а інша сторона є «демократичною» імперіалістичною державою, соціалісти завжди захищатимуть першу і виступатимуть за поразку другої. Як колись зазначив Левко Троцький:

 

«У Бразилії зараз панує напівфашистський режим, до якого кожен революціонер може ставитися лише з ненавистю. Припустимо, однак, що завтра Англія вступить у військовий конфлікт з Бразилією. Я запитую вас, на чиєму боці в цьому конфлікті буде робітничий клас? Я відповім за себе особисто — в цьому випадку я буду на боці «фашистської» Бразилії проти «демократичної» Великобританії. Чому? Тому що в конфлікті між ними не йтиметься про демократію чи фашизм. Якщо Англія переможе, вона поставить у Ріо-де-Жанейро іншого фашиста і накладе на Бразилію подвійні кайдани. Якщо ж, навпаки, переможе Бразилія, це дасть потужний поштовх національній і демократичній свідомості країни і призведе до повалення диктатури Варгаса. Поразка Англії одночасно завдасть удару британському імперіалізму і дасть поштовх революційному руху британського пролетаріату. Справді, треба мати порожню голову, щоб зводити світові антагонізми і військові конфлікти до боротьби між фашизмом і демократією. Під усіма масками треба вміти розрізняти експлуататорів, рабовласників і грабіжників!» [6]

 

Як наслідок, послідовні марксисти захищали напівколоніальні держави, як-от Китай у боротьбі проти японських загарбників у 1937-1945 роках. Соціалісти робили це незважаючи на те, що цю боротьбу очолював Чан Кайші — реакційний диктатор, який вбив десятки тисяч комуністів. Іншим прикладом є опір Ефіопії проти італійської агресії в 1935-1937 роках, який очолював абсолютистський режим імператора Хайле Селассіє.

 

Можна сказати, що такі напівколонії керуються «вітчизняною» буржуазією. Це правда, але лише до певної міри, оскільки ці держави, включно з їхнім керівним класом, перебувають під пануванням імперіалістичної монополістичної буржуазії та їхніх великих держав. Як сказав Троцький, буржуазія напівколоніальних країн є «напівпанівним, напівпригнобленим класом».

 

«Внутрішній режим у колоніальних і напівколоніальних країнах має переважно буржуазний характер. Але тиск іноземного імперіалізму настільки змінює і спотворює економічну і політичну структуру цих країн, що національна буржуазія (навіть у політично незалежних країнах Південної Америки) лише частково досягає рівня керівного класу. Тиск імперіалізму на відсталі країни, щоправда, не змінює їхнього основного соціального характеру, оскільки гнобитель і гноблений являють собою лише різні рівні розвитку в одному і тому ж буржуазному суспільстві. Проте різниця між Англією та Індією, Японією та Китаєм, Сполученими Штатами та Мексикою настільки велика, що ми чітко розрізняємо гнобительські та гноблені буржуазні країни і вважаємо своїм обов'язком підтримувати останніх проти перших. Буржуазія колоніальних і напівколоніальних країн є напівпанівним, напівпригнобленим класом». [7]

 

Визнання таких класових суперечностей між імперіалістичними державами та напівколоніальними країнами є надзвичайно важливим для марксистів; насправді, це не менш важливо для розуміння розвитку глобального капіталізму, ніж визнання суперечностей між класами всередині суспільства. Ленін неодноразово наголошував на центральній ролі поділу світу на держави-гнобителів та пригноблені держави.

 

«Імперіалізм є прогресуюче гноблення націй світу жменькою великих держав (...) Тому в програмі с.-д. центральним місцем повинен бути саме той поділ націй на гноблячі і пригноблені, який становить суть імперіалізму і який брехливо обходять соціал-шовіністи і Каутський. Цей поділ не істотний з точки зору буржуазного пацифізму або міщанської утопії мирної конкуренції незалежних націй при капіталізмі, але він якраз істотний з точки зору революційної боротьби проти імперіалізму». [8]

 

Ми обмежимося цими кількома методологічними зауваженнями і рекомендуємо зацікавленим читачам ознайомитися з нашими працями з марксистської теорії імперіалізму. [9]

 

 

 

«Імперіалістичний Іран»?

 

 

 

Деякі соціалісти, такі як Алан Вудс з IMT/RCI [10], стверджують, що Іран сам по собі є імперіалістичною (або субімперіалістичною) країною. Ця теза не має під собою жодних фактичних підстав. Іран є, перш за все, залежною країною. Він не домінує на Близькому Сході ані політично, ані економічно. Звичайно, режим хоче діяти як регіональна сила і має певні ознаки такої сили. Серед них – його значний (хоча й не панівний) вплив на сусідній Ірак, а також його війська, які підтримували реакційну тиранію Асада. Але цей режим впав із Сирійською революцією в грудні 2024 року, і Іран був змушений вивести свої війська. У будь-якому разі, спроби Ірану діяти як регіональна сила мали лише обмежений успіх.

 

Це стає ще більш очевидним, якщо порівняти це з зовнішньою політикою Ізраїлю та США. Перший є колоністською державою, побудованою за допомогою Накби, тобто вигнання корінного палестинського населення. Крім того, він займає території Сирії з 1973 року та Лівану з 2000 року і з моменту свого заснування вів війни проти всіх сусідніх країн. США мають у регіоні низку військових баз і окупували Ірак з 2003 по 2011 рік (а також досі мають тисячі військових у цій країні та в Сирії). Треба бути зовсім сліпим, щоб не бачити величезної різниці між Іраном, з одного боку, та Ізраїлем і США, з іншого.

 

А що ж щодо Гезболли, хуситів і Хамасу? Так, це союзники Ірану. Але це насамперед внутрішні національні дрібнобуржуазні рухи. Хамас є провідною силою палестинського опору з 1990-х років, виграв останні парламентські вибори і провів багато героїчних битв проти сіоністського агресора. Гезболла стала панівною силою шиїтського населення в Лівані завдяки своїй боротьбі проти ізраїльських окупантів (хоча вона і втратила також значну частину своєї репутації на Близькому Сході через реакційну підтримку режиму Асада після 2012 року). А хусити стали провідною силою в Ємені, оскільки вони повалили дискредитований режим і успішно захистили країну від іноземного вторгнення Саудівської Аравії та ОАЕ (за підтримки Заходу) у 2015 році.

 

Всі ці сили не є проксі Ірану, а мають свої власні цілі та свою соціальну і національну базу. Це стало дуже ясно видно з 7 жовтня 2023 року. Коли Хамас розпочав війну проти сіоністської держави (а Гезболла прийняла участь в обмеженій мірі), Іран не приєднався до них. Він навіть не приєднався до війни, коли Ізраїль розпочав вторгнення в Ліван у жовтні 2024 року. Мулли сподівалися зберегти свою владу, обмеживши опір Ізраїлю до мінімуму (наприклад, завдаючи ударів у відповідь, коли Ізраїль відкрито розпочав атаки на іранську територію). З іншого боку, подивіться, як мало Гезболла робить зараз на підтримку Ірану! А Хамас підтримував Сирійську революцію проти Асада, близького союзника Ірану, після 2012 року, і знову у грудні 2024 року, коли почалося повстання, після періоду відновлення відносин з Дамаском. Очевидно, що ці організації перебували в союзі з режимом в Тегерані, але вони не є його проксі.

 

 

 

Чи є Іран проксі Росії чи Китаю?

 

 

 

Деякі соціалісти стверджують, що Іран є маріонеткою російського та китайського імперіалізму. Знову ж таки, це правда, що режим мулл є союзником Путіна та Сі. Він надсилає дрони для підтримки реакційної війни Росії проти українського народу. А Китай є його найважливішим торговельним партнером (40% торгівлі Ірану припадає на Китай). [11]

 

Однак такий союз не робить Іран маріонеткою Москви чи Пекіна. Зараз ми можемо це чітко побачити, оскільки ані Росія, ані Китай не надсилають військову допомогу Ірану і не вводять санкції проти Ізраїлю. Порівняйте це з тим, що зробив Вашингтон, коли Ізраїль вступив у війну з іншою країною!

 

Крім того, Ізраїль не веде війну проти Ірану, бо хоче завдати удару по Росії чи Китаю. Насправді сіоністська держава сама має відносини зі східними великими державами, хоча її головним союзником був і залишається США. Ця війна ведеться не через Росію чи Китай, але за гегемонію Ізраїлю і США на Близькому Сході.

 

 

 

Нотатки стосовно економіки Ірану

 

 

 

Нарешті, якщо поглянути на економіку Ірану, то також стає очевидним, що це не імперіалістична держава. Імперіалістична держава зазвичай має потужну економіку, яка дозволяє їй домінувати та експлуатувати інші країни. Це явно не стосується Ірану. Відображаючи відсталий характер економіки Ірану, його ВВП на душу населення займає лише 117 місце (номінальний; 2024) у світовому рейтингу та 93 місце (ПКС; 2025). Це ставить його на один рівень з такими країнами, як Ірак, Самоа, Кабо-Верде та Мікронезія. [12] На противагу цьому, Ізраїль посідає 16 місце (номінальний). [13]

 

Експорт Ірану, як і буває зазвичай для держави під іноземним домінуванням, складається переважно із сировини, такої як мінеральне паливо, нафта, продукти дистиляції (56%); залізо і сталь (8%), а також пластмаси (7,2%). [14] На відміну від цього, Ізраїль експортує електротехнічне та електронне обладнання (21%); оптичні, фотографічні, технічні та медичні прилади (12%); а також машини, ядерні реактори, котли (8,5%). [15]

 

Іранська буржуазія настільки відстала і обмежена (через десятиліття імперіалістичних санкцій), що практично не має експорту капіталу. Як видно з таблиць 1 і 2, іноземні капіталісти інвестують в Іран в 10-20 разів більше, ніж іранські капіталісти за кордоном.

 

 

 

Таблиця 1. Потоки прямих іноземних інвестицій (ПІІ) Ірану, 2018-2023 [16]

 

	2018	2019	2020	2021	2022	2023
Приплив ПІІ	2373	1508	1342	1425	1500	1422
Відплив ПІІ	75	85	78	82	100	87

 

 

 

Таблиця 2. Запаси прямих іноземних інвестицій (ПІІ), 2000-2023 [17]

 

	2000	2010	2022	2023
Запаси вхідних ПІІ	2597	28 953	61 636	63 058
Запаси вихідних ПІІ	411	1713	4239	4325

 

 

 

На противагу цьому, вихідні прямі іноземні інвестиції Ізраїлю у 2021-2023 роках становили відповідно 10,3, 10,2 та 9,9 млрд доларів США. А запаси вихідних прямих іноземних інвестицій у 2023 році становив 108,7 млрд доларів США, тобто у 25 разів більше, ніж в Ірані! [18] Крім того, навряд чи потрібно нагадувати про економічну супердержаву США в порівнянні з цією західноазіатською країною!

 

Це не означає, що економіка Ірану є просто відсталою. У країні є певна автомобільна промисловість, текстильна промисловість тощо. Однак багатство країни було ослаблене імперіалістичними санкціями, які були введені незабаром після Іранської революції 1979 року. Тому національна буржуазія дуже слабка, і економіка перебуває під контролем державного капіталістичного сектору. Згідно з нещодавно опублікованим звітом, приблизно 80% економічної діяльності Ірану забезпечується державним сектором, який включає державні та напівдержавні компанії. [19] Не дивно, що іранські корпорації не відіграють жодної ролі на світовому ринку.

 

Правда, Іран зміг розробити відносно сучасні ракети та дрони, як можна побачити зараз у дії проти Ізраїлю. Але хоч така зброя і допомагає протистояти сіоністській агресії, вона не гарантує Ірану жодної значущої панівної позиції на Близькому Сході.

 

 

 

Висновки

 

 

 

Згідно з ленінським підходом, РКМТ завжди наголошувала, що класовий характер певної держави базується не лише на одному критерії, а на сукупності її економічних, політичних та військових особливостей. Тому ми вважаємо найбільш доречним таке визначення: імперіалістична держава — це капіталістична держава, монополії та державний апарат якої займають таке місце у світовому порядку, що вони насамперед панують над іншими державами та націями. В результаті вони отримують надприбутки та інші економічні, політичні та/або військові переваги від таких відносин, що базуються на надмірній експлуатації та пригніченні.

 

Ми вважаємо, що таке визначення імперіалістичної держави відповідає короткому визначенню, яке Ленін дав в одній зі своїх праць про імперіалізм у 1916 році: «імперіалістськими (тобто такими, що гноблять цілий ряд чужих народів обплутують їх тенетами залежності від фінансового капіталу та ін.)». [20]

 

З цього випливає визначення напівколоніальних країн – протилежності імперіалістичних держав. Ми узагальнили наше визначення напівколоній таким чином: напівколоніальна країна — це капіталістична держава, економіка та державний апарат якої займають таке місце у світовому порядку, де вони насамперед перебувають під пануванням інших держав і націй. У результаті вони створюють надприбутки та надають інші економічні, політичні та/або військові переваги імперіалістичним монополіям і державам через свої відносини, засновані на надмірній експлуатації та пригніченні.

 

Знову ж таки, таке визначення відповідає розумінням класиків марксизму. Так писав Троцький: «Колоніальні та напівколоніальні – а отже, відсталі – країни, які охоплюють переважну більшість людства, надзвичайно відрізняються одна від одної за ступенем відсталості, представляючи історичну драбину, що тягнеться від кочового способу життя і навіть канібалізму до найсучаснішої індустріальної культури. Поєднання крайнощів в тій чи іншій мірі характерне для всіх відсталих країн. Однак ієрархія відсталості, якщо можна вжити такого виразу, визначається конкретною вагою елементів варварства і культури в житті кожної колоніальної країни. Екваторіальна Африка значно відстає від Алжиру, Парагвай — від Мексики, Абіссінія — від Індії чи Китаю. З огляду на їхню спільну економічну залежність від імперіалістичних метрополій, їхня політична залежність у деяких випадках має характер відкритого колоніального рабства (Індія, Екваторіальна Африка), а в інших — прихована за фікцією державної незалежності (Китай, Латинська Америка)» [21].

 

На основі такої теоретичної моделі та з огляду на емпіричні дані про розвиток Ірану в останні десятиліття, ми можемо зробити висновок, що Іран не є (суб-)імперіалістичною країною, а скоріше капіталістичною напівколонією. Так само існує величезний розрив між його політичною, економічною та військовою потужністю та потужністю Ізраїлю та США. Ми ще раз наголошуємо, що відмова захищати Іран від сіоністської/імперіалістичної агресії суперечить марксистському принципу антиімперіалізму.

 

 

 

Примітки

 

[1] Ізраїль розпочинає нову збройну агресію! Захистімо Іран! 13 червня 2025, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/israel-launches-another-war-of-aggression-defend-iran/#anker_3; Y Red: For the Revolutionary Defeat of Israel in the War against Iran, 13 June 2025, https://aredpalestine.wordpress.com/2025/06/13/for-the-revolutionary-defeat-of-israel-in-the-war-against-iran/

 

[2] Про тих «соціалістів», які відмовляються захищати Іран, Критика Комуністичної партії Ірану/Комала, LIS/ISL, IMT/RCI, CWI та ISA, 16 червня 2025, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/on-those-socialists-who-refuse-to-defend-iran/#anker_3

 

[3] Див. наприклад збірку публікацій РКМТ про масові протести проти режиму мулл восени 2022 року за посиланням: https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/mass-protests-against-reactionary-regime-in-iran/; а також RCIT: Long Live the Popular Uprising in Iran! For Committees of Action of the Workers and Poor! For Organized Self-Defense against the Police Repression! Down with the Capitalist-Theocratic Regime! Unite the Struggle of the Iranian Masses with the Arab Revolution! 1 January 2018, https://rcitarchive.wordpress.com/worldwide/africa-and-middle-east/long-live-the-popular-uprising-in-iran/; RCIT: For the Iranian Revolution! Down with the capitalist Mullah dictatorship! Down with Imperialism! For a working-class revolution in Iran! Action Platform for Iran by the RCIT, February 2017, https://rcitarchive.wordpress.com/worldwide/africa-and-middle-east/iran-platform/

 

[4] РКМТ опублікувала низку брошур, заяв та статей про Сирійську революцію з моменту її початку в березні 2011 року, які можна прочитати на спеціальному підрозділі веб-сайту за посиланням: https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/collection-of-articles-on-the-syrian-revolution/

 

[5] Див. наприклад Where Should Socialists Stand in the Looming War between Israel and Iran?, 18 квітня 2024, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/q-a-where-should-socialists-stand-in-looming-war-between-israel-and-iran/

 

[6] Leon Trotsky: Anti-Imperialist Struggle is Key to Liberation. An Interview with Mateo Fossa (1938); in: Writings 1938-39, p. 35

 

[7] Leon Trotsky: Not a Workers’ and Not a Bourgeois State? (1937); in: Writings of Leon Trotsky 1937-38, p. 70

 

[8] Ленін, «Революційний пролетаріат і право націй на самовизначення», том 27, стор. 58-59

 

[9] Дві основні праці, в яких ми розглядаємо теорію імперіалізму та її значення для аналізу капіталізму в XXI столітті, — це дві книги Міхаеля Прьобстінга: Anti-Imperialism in the Age of Great Power Rivalry. The Factors behind the Accelerating Rivalry between the U.S., China, Russia, EU and Japan. A Critique of the Left’s Analysis and an Outline of the Marxist Perspective, RCIT Books, Vienna 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry/; The Great Robbery of the South. Continuity and Changes in the Super-Exploitation of the Semi-Colonial World by Monopoly Capital Consequences for the Marxist Theory of Imperialism, 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south/

 

[10] Див. стосовно цього брошуру Міхаеля Прьобстінга A Revisionist Distortion of the Marxist Imperialism Theory. A critique of Alan Woods’ IMT/RCI understanding of imperialism and its political consequences, 12 травня 2025, https://www.thecommunists.net/theory/a-revisionist-distortion-of-the-marxist-imperialism-theory-critique-of-alan-woods-imt-rci/

 

[11] Trading Economics: Iran Exports By Country, https://tradingeconomics.com/iran/exports-by-country

 

[12] Wikipedia: Economy of Iran, https://en.wikipedia.org/wiki/Economy_of_Iran; див. також https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_countries_by_GDP_(nominal)_per_capita

 

[13] Wikipedia: List of countries by GDP (nominal) per capita, https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_countries_by_GDP_(nominal)_per_capita

 

[14] Trading Economics: Iran Exports by Category, https://tradingeconomics.com/iran/exports-by-category

 

[15] Trading Economics: Israel Exports by Category, https://tradingeconomics.com/israel/exports-by-category

 

[16] UNCTAD: World Investment Report 2024, p. 158

 

[17] Ibid, p. 162

 

[18] UNCTAD: World Investment Report 2024, p. 156 resp. 160

 

[19] Bertelsmann Stiftung, BTI 2024 Country Report — Iran. Gütersloh: Bertelsmann Stiftung, 2024, p. 19

 

[20] Ленін, «Про карикатуру на марксизм», том 30, стор. 80

 

[21] Leon Trotsky: Introduction, in: Harold R. Isaacs, The Tragedy of the Chinese Revolution (1938), Haymarket Books, Chicago 2009, p. xiv, http://www.marxists.org/archive/trotsky/1938/xx/china.htm

 

 

Beitrag zu einer Debatte unter Sozialisten

 

Von Michael Pröbsting, Revolutionär-Kommunistische Internationale Tendenz (RCIT), 18. Juni 2025, www.thecommunists.net

 

 

 

Inhalt

 

Einleitung

 

Können Sozialisten ein Land verteidigen, das von einem reaktionären Regime regiert wird?

 

„Imperialistischer Iran“?

 

Ist der Iran ein Stellvertreter Russlands und Chinas?

 

Anmerkungen zur iranischen Wirtschaft

 

Schlussfolgerungen

* * * * *

 

Einleitung

 

 

 

Israels Angriffskrieg gegen den Iran ist das wichtigste Ereignis in der aktuellen Weltlage – umso mehr, als die Trump-Administration erwägt, direkt auf der Seite des zionistischen Staates zu intervenieren. Es handelt sich um einen reaktionären Krieg, der die Gefahr birgt, die Landkarte des Nahen Ostens zugunsten des Siedlerstaats und des US-Imperialismus neu zu gestalten. Die RCIT betrachtet es als die dringendste Aufgabe von SozialistInnen, sich zur Verteidigung des Iran und für die Niederlage des zionistisch-imperialistischen Aggressors einzusetzen. Eine solche Verteidigung bedeutet selbstverständlich keine politische Unterstützung für das reaktionäre Mullah-Regime in Teheran. (1)

 

Leider lehnen verschiedene SozialistInnen eine solche antiimperialistische Position ab. Sie befürworten vielmehr – explizit oder implizit – eine neutrale Haltung in diesem Konflikt. (2) Sie begründen dies mit dem reaktionären Charakter des persischen Regimes und/oder der vermeintlich imperialistischen Rolle des Iran in der Region.

 

Es besteht kein Zweifel, dass das Mullah-Regime in Teheran eine kapitalistische Diktatur ist, die eine reaktionäre Außenpolitik verfolgt. Unsere Vorgängerorganisation unterstützte die iranische Revolution 1979 zum Sturz der reaktionären, pro-amerikanischen Monarchie Reza Pahlavis, widersetzte sich jedoch der Konterrevolution des Khomeini-Regimes. Seitdem steht unsere Strömung auf der Seite der Massenproteste gegen das Regime. Wir treten für die Ersetzung des Regimes durch eine ArbeiterInnen- und Bauernregierung ein, die für ein sozialistisches Programm kämpft. (3) Ebenso unterstützten wir den Befreiungskampf des syrischen Volkes gegen die Assad-Tyrannei und ihre russischen und iranischen Herren. (4) Gleichzeitig sehen wir Teherans materielle Unterstützung für die Hamas oder die Houthis und deren Widerstand gegen den zionistischen Siedlerstaat als positiv an.

 

Der reaktionäre Charakter einer Regierung und ihrer Politik rechtfertigt keine Weigerung, ein halbkoloniales Land des Globalen Südens gegen imperialistische Aggression zu verteidigen. Aus diesem Grund hat die RCIT immer klargestellt, dass sie im Falle eines Angriffs durch Israel und/oder die USA zur Verteidigung des Iran und zur Niederlage des zionistischen/imperialistischen Aggressors aufruft. (5)

 

 

 

Können SozialistInnen ein Land verteidigen, das von einem reaktionären Regime regiert wird?

 

 

 

KritikerInnen fragen uns, warum wir ein Land verteidigen, das von einem reaktionären Regime regiert wird. Der Grund dafür liegt im Wesentlichen darin, dass es mehr Schattierungen gibt als nur „progressiv“ und „reaktionär“. Vor allem ist die Welt in Klassen und Staaten gespalten. Innerhalb der Länder ist die Gesellschaft zwischen Bourgeoisie und Proletariat gespalten, und darüber hinaus gibt es weitere unterdrückte Klassen und Schichten sowie Zwischenschichten (z.B. Bauernschaft, städtisches Kleinbürgertum, Mittelschicht).

 

Die Welt wird vom imperialistischen System beherrscht, in dem Großmächte und Monopole die globale Politik und Wirtschaft dominieren und den Rest der Welt ausbeuten. MarxistInnen bezeichnen diese Länder als kapitalistische Halbkolonien, da sie zwar meist formell unabhängig sind, letztlich aber von Großmächten und Monopolen beherrscht werden.

 

Die Frage nach dem Charakter eines politischen Regimes – mehr oder weniger demokratisch, mehr oder weniger autoritär – ist für den Befreiungskampf eines Landes von großer Bedeutung. Im Konflikt zwischen Staaten ist diese Frage jedoch zweitrangig. Hier geht es vor allem um den Klassencharakter der beiden Lager und um ihre konkreten Kriegsziele. Im aktuellen Konflikt ist die Lage ziemlich klar. Israel und die USA haben bereits zahlreiche Kriege gegen andere Völker geführt und deren Länder besetzt, um ihre Vorherrschaft im Nahen Osten auszubauen. Im Gegensatz dazu verteidigt das iranische Regime seine nationale Souveränität (einschließlich des Rechts auf Nukleartechnologie) und hofft, langfristig seinen regionalen Einfluss auszuweiten.

 

In Konflikten zwischen Staaten, in denen die eine Seite ein halbkoloniales, aber diktatorisch regiertes Land und die andere Seite eine „demokratische“ imperialistische Macht ist, werden SozialistInnen stets erstere verteidigen und die Niederlage letzterer befürworten. Wie Leo Trotzki einst bemerkte:

 

„In Brasilien regiert nun ein halbfaschistisches Regime, dem jeder Revolutionär nur mit Haß begegnen kann. Nehmen wir an, daß England morgen in einen militärischen Konflikt mit Brasilien eintritt. Ich frage, auf wessen Seite des Konflikts wird die Arbeiterklasse sein? (...) In diesem Fall werde ich auf Seiten des „faschistischen“ Brasiliens gegen das „demokratische“ Großbritannien stehen. Warum? Weil der Konflikt zwischen ihnen nicht eine Frage der Demokratie oder des Faschismus ist. Sollte England siegreich sein, wird es einen anderen Faschisten in Rio de Janeiro einsetzen und Brasilien doppelte Ketten anlegen. Sollte Brasilien als Sieger hervorgehen, wird es ihm einen starken Impuls für nationales und demokratisches Bewußtsein im Land geben und den Sturz der Diktatur Vargas einleiten. Die Niederlage Englands wäre auch ein Schlag für den britischen Imperialismus und gäbe der revolutionären Bewegung des britischen Proletariats einen Anstoß. In Wirklichkeit muß man schon sehr engstirnig sein, um die Widersprüche und Konflikte der Welt auf den Kampf zwischen Faschismus und Demokratie zu reduzieren. Unter all den Masken muß man zwischen Ausbeutern, Sklavenbesitzern und Räubern unterschieden können!“ (6)

 

Folglich verteidigten MarxistInnen halbkoloniale Länder wie China, als es 1937–1945 gegen die japanischen Invasoren kämpfte. SozialistInnen taten dies trotz der Tatsache, dass dieser Kampf von Chiang Kai-shek angeführt wurde – einem reaktionären Diktator, der Zehntausende KommunistInnen tötete. Ein weiteres Beispiel ist der Widerstand Äthiopiens gegen die italienischen Aggressoren 1935–1937, der vom absolutistischen Regime Kaiser Haile Selassies angeführt wurde.

 

Man kann sagen, dass Halbkolonien von einer nationalen Bourgeoisie regiert werden. Dies stimmt zwar, aber nur bis zu einem gewissen Grad. Diese Länder, einschließlich ihrer herrschenden Klasse, werden von der imperialistischen Monopolbourgeoisie und ihren Großmächten dominiert. Wie Trotzki sagte, ist die Bourgeoisie halbkolonialer Länder „eine halb herrschende, halb unterdrückte Klasse“.

 

„Die Gesellschaftsordnung in den kolonialen und halbkolonialen Ländern hat überwiegend bürgerlichen Charakter. Doch der Druck des ausländischen Imperialismus verändert und entstellt die ökonomische und politische Struktur dieser Länder so sehr, daß die nationale Bourgeoisie (sogar in den politisch unabhängigen Ländern Südamerikas) nur teilweise den Status einer herrschenden Klasse erlangt. Der Druck des Imperialismus auf die rückständige Länder verändert natürlich nicht ihren grundlegendem sozialen Charakter, da Subjekt und Objekt dieses Drucks nur verschiedene Entwicklungsstufen in ein und derselben bürgerlichen Gesellschaft repräsentieren. Dennoch ist der Unterschied zwischen England und Indien, Japan und China, den Vereinigten Staaten und Mexiko so groß, daß wir streng zwischen unterdrückenden und unterdrückten bürgerlichen Ländern unterscheiden müssen und es für unsere Pflicht halten, letztere gegen erstere zu unterstützen. Die Bourgeoisie der kolonialen und halbkolonialen Länder ist eine halb herrschende, halb unterdrückte Klasse.“ (7)

 

Das Erkennen solcher Klassengegensätze zwischen imperialistischen Staaten und halbkolonialen Ländern ist für MarxistInnen von zentraler Bedeutung; tatsächlich ist es für das Verständnis der Entwicklungen des globalen Kapitalismus nicht weniger wichtig als das Erkennen der Klassenwidersprüche innerhalb einer Gesellschaft. Lenin betonte wiederholt die zentrale Bedeutung der Aufteilung der Welt in unterdrückende und unterdrückte Nationen.

 

„Der Imperialismus ist die fortschreitende Unterdrückung der Nationen der Welt durch eine Handvoll Großmächte. (…) Eben deshalb muß die Einteilung der Nationen in unterdrückende und unterdrückte den Zentralpunkt in den sozialdemokratischen Programmen bilden, da diese Einteilung das Wesen des Imperialismus ausmacht und von den Sozialpatrioten, Kautsky inbegriffen, verlogenerweise umgangen wird. Diese Einteilung ist nicht wesentlich vom Standpunkt des bürgerlichen Pazifismus oder der kleinbürgerlichen Utopie der friedlichen Konkurrenz der freien Nationen unter dem Kapitalismus, aber sie ist eben das Wesentlichste vom Standpunkt des revolutionären Kampfes gegen den Imperialismus.“ (8)

 

Wir beschränken uns auf diese wenigen methodologischen Bemerkungen und verweisen interessierte Leser auf unsere Arbeiten zur marxistischen Imperialismustheorie. (9)

 

 

 

„Imperialistischer Iran“?

 

 

 

Einige SozialistInnen – wie Alan Woods‘ IMT/RCI (10) – argumentieren, der Iran selbst sei ein imperialistisches (oder subimperialistisches) Land. Dieses Argument entbehrt jeder faktischen Grundlage. Der Iran ist in erster Linie ein unterdrücktes Land. Er dominiert den Nahen Osten nicht – weder politisch noch wirtschaftlich. Natürlich will das Regime als Regionalmacht agieren, und es verfügt über bestimmte Merkmale. Dazu gehören sein beträchtlicher (wenn auch nicht dominierender) Einfluss im benachbarten Irak sowie iranische Truppen, die die reaktionäre Assad-Tyrannei unterstützten. Doch dieses Regime brach mit der syrischen Revolution im Dezember 2024 zusammen, und der Iran musste seine Truppen abziehen. Irans Versuche, als Regionalmacht zu agieren, waren ohnehin nur begrenzt erfolgreich.

 

Dies gilt umso mehr, wenn man dies mit der Außenpolitik Israels und der USA vergleicht. Israel ist ein Siedlerstaat, der durch die Nakba, d.h. die Vertreibung der einheimischen palästinensischen Bevölkerung, errichtet wurde. Darüber hinaus besetzt es seit 1973 Gebiete Syriens und seit 2000 Teile des Libanon und führt seit seiner Gründung Kriege gegen alle Nachbarländer. Die USA verfügen über zahlreiche Militärstützpunkte in der Region und besetzten von 2003 bis 2011 den Irak (und haben noch immer Tausende von Soldaten sowohl in diesem Land als auch in Syrien stationiert). Man muss schon völlig blind sein, um die enorme Kluft zwischen dem Iran auf der einen Seite und Israel und den USA auf der anderen Seite zu ignorieren.

 

Aber was ist mit der Hisbollah, den Houthis und der Hamas? Ja, sie sind Verbündete des Iran. Aber sie sind in erster Linie national-kleinbürgerliche Bewegungen in ihren jeweiligen Heimatländern. Die Hamas ist seit den 1990er Jahren die führende Kraft des palästinensischen Widerstands – sie gewann auch die letzten Parlamentswahlen – und hat viele heldenhafte Schlachten gegen den zionistischen Aggressor geschlagen. Die Hisbollah ist aufgrund ihres Widerstandskampfes gegen die israelischen Besatzer zur dominierenden Kraft der schiitischen Bevölkerung im Libanon geworden. (Darüber hinaus büßten sie aufgrund ihrer reaktionären Unterstützung des Assad-Regimes nach 2012 im Nahen Osten viel von ihrem Ansehen ein.) Und die Houthis sind zur führenden Kraft im Jemen geworden, weil sie ein diskreditiertes Regime stürzten und das Land 2015 erfolgreich gegen die ausländische Invasion Saudi-Arabiens und der Vereinigten Arabischen Emirate (welche westliche Unterstützung hatten) verteidigten.

 

All diese Kräfte sind keine Stellvertreter des Iran, sondern verfolgen ihre eigenen Ziele und haben ihre eigene soziale und nationale Basis. Das kann man seit dem 7. Oktober 2023 sehr deutlich sehen. Als die Hamas den Krieg gegen den zionistischen Staat begann (und die Hisbollah tat dies in begrenztem Maße), schloss sich der Iran bis heute nicht an. Er beteiligte sich selbst dann nicht am Krieg, als Israel im Oktober 2024 mit der Invasion des Libanon begann. Die Mullahs hofften, ihre Macht zu retten, indem sie ihren Widerstand gegen Israel auf ein absolutes Minimum beschränkten (wie etwa durch einen Gegenschlag, als Israel offene Angriffe auf iranisches Territorium startete). Andererseits sieht man, wie wenig die Hisbollah heute zur Unterstützung des Iran unternimmt! Und die Hamas unterstützte die syrische Revolution gegen Assad – den engen Verbündeten des Iran – nach 2012 und tat dies nach einer Phase der Wiederherstellung der Beziehungen zu Damaskus erneut, als der Aufstand im Dezember 2024 begann. Offensichtlich waren diese Organisationen mit dem Regime in Teheran verbündet, aber sie sind nicht deren Stellvertreter.

 

 

 

Ist der Iran ein Stellvertreter Russlands und Chinas?

 

 

 

Manche SozialistInnen behaupten, der Iran sei ein Stellvertreter des russischen und chinesischen Imperialismus. Zwar ist das Mullah-Regime mit Putin und Xi verbündet. Es schickt Drohnen, um Russlands reaktionären Krieg gegen das ukrainische Volk zu unterstützen. Und China ist sein wichtigster Handelspartner (40% des iranischen Handels entfallen auf das Reich der Mitte). (11)

 

Ein solches Bündnis macht den Iran jedoch nicht zu einem Stellvertreter Moskaus oder Pekings. Das zeigt sich deutlich daran, dass weder Russland noch China dem Iran Militärhilfe leisten oder Sanktionen gegen Israel verhängen. Man muss das nur mal mit dem Verhalten Washingtons vergleichen, als Israel in einen Krieg mit einem anderen Land eintrat!

 

Darüber hinaus führt Israel keinen Krieg gegen den Iran, weil es Russland oder China treffen will. Tatsächlich unterhält der zionistische Staat selbst Beziehungen zu den östlichen Großmächten, obwohl sein wichtigster Verbündeter die USA sind und auch bleiben. In diesem Krieg geht es nicht um Russland und China, sondern um die Hegemonie Israels und der USA im Nahen Osten.

 

 

 

Anmerkungen zur iranischen Wirtschaft

 

 

 

Schließlich zeigt sich auch bei Betrachtung der iranischen Wirtschaft, dass es sich nicht um einen imperialistischen Staat handelt. Ein imperialistischer Staat verfügt in der Regel über eine starke Wirtschaft, die es ihm ermöglicht, andere Länder zu dominieren und auszubeuten. Dies ist im Iran eindeutig nicht der Fall. Entsprechend der rückständigen iranischen Wirtschaft liegt das Bruttoinlandsprodukt (BIP) pro Kopf vom Iran im weltweiten Vergleich nur auf Platz 117 (nominal; 2024) bzw. auf Platz 93 (Kaufkraftparität KKP; 2025). Damit liegt es auf dem gleichen Niveau von Ländern wie Irak, Samoa, Kap Verde und Mikronesien. (12) Israel hingegen belegt Platz 16 (nominal). (13)

 

Die iranischen Exporte bestehen, typisch für ein unterdrücktes Land, hauptsächlich aus Rohstoffen wie Mineralbrennstoffen, Ölen und Destillationsprodukten (56 %), Eisen und Stahl (8 %) sowie Kunststoffen (7,2 %). (14) Im Gegensatz dazu exportiert Israel elektrische und elektronische Geräte (21 %) sowie optische, fotografische, technische und medizinische Geräte (12 %). und Maschinen, Kernreaktoren, Kessel (8,5 %). (15)

 

Die iranische Bourgeoisie ist aufgrund jahrzehntelanger imperialistischer Sanktionen so rückständig und zurückgehalten, dass sie kaum Kapital exportiert. Wie aus Tabelle 1 und 2 hervorgeht, investieren ausländische Kapitalisten zehn bis zwanzig Mal mehr im Iran als iranische Kapitalisten im Ausland.

 

 

 

Tabelle 1. Irans ausländische Direktinvestitionsströme (ADI), 2018 – 2023 (in US-Dollar) (16)

 

                      ADI (eingehend)                                                                                       ADI (ausgehend)

 

2018      2019      2020      2021      2022      2023                    2018      2019      2020       2021      2022      2023

 

2.373     1.508     1.342     1.425     1.500     1.422                       75           85          78            82        100          87

 

 

 

Tabelle 2. Irans Bestand an ausländischen Direktinvestitionen (ADI), 2000–2023 (in US-Dollar) (17)

 

Eingehender ADI-Bestand                                              Ausgehender ADI-Bestand

 

2000      2010      2022      2023                                   2000      2010      2022      2023

 

2.597     28.953   61.636   63.058                                411       1.713     4.239     4.325

 

 

 

Im Gegensatz dazu beliefen sich Israels ausländische Direktinvestitionen in den Jahren 2021–2023 auf 10,3, 10,2 und 9,9 Milliarden US-Dollar. Und sein Bestand an ausländischen Direktinvestitionen belief sich 2023 auf 108,7 Milliarden US-Dollar, also 25-mal so viel wie der des Iran! (18) Darüber hinaus muss man im Vergleich zu diesem westasiatischen Land wohl kaum auf die wirtschaftliche Supermacht USA verweisen!

 

Das bedeutet nicht, dass die iranische Wirtschaft einfach nur rückständig ist. Sie verfügt über eine gewisse Automobilindustrie, Textilindustrie usw. Der Reichtum des Landes wurde jedoch durch die imperialistischen Sanktionen geschwächt, die kurz nach der iranischen Revolution 1979 verhängt wurden. Die einheimische Bourgeoisie ist daher sehr schwach, sodass die Wirtschaft von einem staatskapitalistischen Sektor dominiert wird. Einem kürzlich veröffentlichten Bericht zufolge „werden etwa 80% der iranischen Wirtschaftstätigkeit vom staatlichen Sektor getragen, zu dem staatliche und halbstaatliche Unternehmen gehören.“ (19) Wenig überraschend spielen iranische Konzerne auf dem Weltmarkt überhaupt keine Rolle.

 

Zwar ist es dem Iran gelungen, relativ moderne Raketen und Drohnen zu entwickeln, wie man derzeit bei Angriffen auf Israel beobachten kann. Doch obwohl solche Waffen gegen die zionistische Aggression helfen, führen sie nicht zu einer nennenswerten Dominanz im Nahen Osten.

 

 

 

Schlussfolgerungen

 

 

 

Die RCIT hat in Anlehnung an Lenins Theorie stets betont, dass der Klassencharakter eines Staates nicht allein auf einem einzigen Kriterium, sondern auf der Gesamtheit seiner wirtschaftlichen, politischen und militärischen Merkmale beruht. Daher halten wir die folgende Definition für am passendsten: Ein imperialistischer Staat ist ein kapitalistischer Staat, dessen Monopole und Staatsapparat in der Weltordnung eine Stellung einnehmen, in der sie in erster Linie andere Staaten und Nationen beherrschen. Dadurch erzielen sie aus einem solchen auf Überausbeutung und Unterdrückung basierenden Verhältnis Mehrgewinne und andere wirtschaftliche, politische und/oder militärische Vorteile.

 

Wir sind der Ansicht, dass diese Charakterisierung des Wesens imperialistischer Staaten mit der kurzen Definition übereinstimmt, die Lenin 1916 in einer seiner Schriften über den Imperialismus gab: „… imperialistische Großmächte (d.h. eine ganze Reihe fremder Völker unterdrückenden und in das Netz der Abhängigkeit, vom Finanzkapital verstrickenden usw.) …“ (20)

 

Daraus folgt die Charakterisierung halbkolonialer Länder – das Gegenstück zu imperialistischen Staaten. Wir haben unsere Definition von Halbkolonien wie folgt zusammengefasst: Ein halbkoloniales Land ist ein kapitalistischer Staat, dessen Wirtschaft und Staatsapparat in der Weltordnung eine Stellung einnehmen, in der sie vorrangig von anderen Staaten und Nationen dominiert werden. Infolgedessen erwirtschaften sie durch ihre auf Überausbeutung und Unterdrückung basierende Beziehung zusätzliche Profite für die Unterdrückerstaaten und verschaffen den imperialistischen Monopolen und Staaten weitere wirtschaftliche, politische und/oder militärische Vorteile.

 

Auch diese Definition steht im Einklang mit den marxistischen Klassikern. Trotzki schrieb: „Die kolonialen und halbkolonialen, also rückständigen Länder, welche die bei weitem größere Hälfte der Menschheit ausmachen, unterscheiden sich außerordentlich stark voneinander nach dem Grad der Rückständigkeit und bilden eine historische Stufenleiter, die von der Nomadenexistenz oder sogar vom Kannibalismus bis zur modernsten industriellen Kultur reicht. Die Kombination dieser Extreme charakterisiert in der einen oder anderen Form jedes dieser rückständigen Länder. Doch ist die Hierarchie der Rückständigkeit, wenn dieser Ausdruck erlaubt ist, durch das spezifische Gewicht der Barbarei und Kultur im Leben jedes dieser kolonialen Länder bestimmt. Äuqatorialafrika bleibt weiter hinter Algerien zurück, Paraguay hinter Mexiko, Abessinien hinter Indien oder China. Vor dem Hintergrund ihrer allgemeinen wirtschaftlichen Abhängigkeit von den Metropolen des Imperialismus hat die politische Abhängigkeit in manchen Fällen den Charakter deiner offenen kolonialen Sklaverei, in anderen Fällen wird sie durch die Fiktion einer staatlichen Selbstständigkeit verdeckt (China, Lateinamerika).” (21)

 

Auf der Grundlage dieses theoretischen Rahmens und der empirischen Daten zur iranischen Entwicklung der letzten Jahrzehnte können wir zu dem Schluss kommen, dass der Iran kein (sub-)imperialistisches Land, sondern vielmehr eine kapitalistische Halbkolonie ist. Ebenso besteht eine enorme Kluft zwischen seiner politischen, wirtschaftlichen und militärischen Macht und der von Israel und der USA. Wir betonen erneut, dass die Weigerung, den Iran gegen die zionistisch-imperialistische Aggression zu verteidigen, im fundamentalen Widerspruch zum marxistischen Prinzip des Antiimperialismus steht.

 

 

 

Fußnoten

 

(1) RCIT: Israel startet einen weiteren Angriffskrieg! Verteidigt den Iran! 13. Juni 2025, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/israel-launches-another-war-of-aggression-defend-iran/#anker_2; Y Red: For the Revolutionary Defeat of Israel in the War against Iran, 13. Juni 2025, https://aredpalestine.wordpress.com/2025/06/13/for-the-revolutionary-defeat-of-israel-in-the-war-against-iran/

 

(2) Michael Pröbsting: Über jene „Sozialisten“, die sich weigern, den Iran zu verteidigen.  Eine Kritik an der Kommunistischen Partei Irans/Komalah, LIS/ISL, IMT/RCI, CWI und ISA, 16. Juni 2025, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/on-those-socialists-who-refuse-to-defend-iran/#anker_2

 

(3) Siehe unter anderem: RCIT Artikelsammlung zu den Massenprotesten gegen das Mullah-Regime im Herbst 2022, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/mass-protests-against-reactionary-regime-in-iran/; RCIT: Long Live the Popular Uprising in Iran! For Committees of Action of the Workers and Poor! For Organized Self-Defense against the Police Repression! Down with the Capitalist-Theocratic Regime! Unite the Struggle of the Iranian Masses with the Arab Revolution! 1. Januar 2018, https://rcitarchive.wordpress.com/worldwide/africa-and-middle-east/long-live-the-popular-uprising-in-iran/; RCIT: For the Iranian Revolution! Down with the capitalist Mullah dictatorship! Down with Imperialism! For a working-class revolution in Iran! Action Platform for Iran by the RCIT, Februar 2017, https://rcitarchive.wordpress.com/worldwide/africa-and-middle-east/iran-platform/

 

(4) Die RCIT hat eine Reihe an Stellungnahmen, Artikeln und Broschüren zur syrischen Revolution seit ihrem Beginn im März 2011 veröffentlicht, welche auf einer eigenen Unterseite der Website zugänglich sind: https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/collection-of-articles-on-the-syrian-revolution/

 

(5) Siehe dazu z.B. Michael Pröbsting: Where Should Socialists Stand in the Looming War between Israel and Iran? Questions & Answers, 18. April 2024, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/q-a-where-should-socialists-stand-in-looming-war-between-israel-and-iran/;

 

(6) Leo Trotzki: Antiimperialistischer Kampf ist der Schlüssel zur Befreiung, 23. September 1938, in: Writings 1938-39, S. 34

 

(7) Leo Trotzki: Weder proletarischer noch bürgerlicher Staat? Trotzki-Schriften 1.2, S. 1132

 

(8) W. I. Lenin: Das revolutionäre Proletariat und das Selbstbestimmungsrecht der Nationen (1916), in: LW 21, S. 416

 

(9) Die zwei Hauptwerke, in denen wir uns mit der Imperialismustheorie und ihrer Relevanz zur Analyse des Kapitalismus des 21.Jahrhunderts auseinandersetzen, sind zwei Bücher von Michael Pröbsting: Anti-Imperialism in the Age of Great Power Rivalry. The Factors behind the Accelerating Rivalry between the U.S., China, Russia, EU and Japan. A Critique of the Left’s Analysis and an Outline of the Marxist Perspective, RCIT Books, Wien 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry/; The Great Robbery of the South. Continuity and Changes in the Super-Exploitation of the Semi-Colonial World by Monopoly Capital Consequences for the Marxist Theory of Imperialism, 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south/

 

(10) Siehe dazu z.B. die Broschüre von Michael Pröbsting: A Revisionist Distortion of the Marxist Imperialism Theory. A critique of Alan Woods’ IMT/RCI understanding of imperialism and its political consequences, 12. Mai 2025, https://www.thecommunists.net/theory/a-revisionist-distortion-of-the-marxist-imperialism-theory-critique-of-alan-woods-imt-rci/

 

(11) Trading Economics: Iran Exporte nach Ländern, https://de.tradingeconomics.com/iran/exports-by-country

 

(12) Wikipedia: Iranische Wirtschaft, https://de.wikipedia.org/wiki/Iranische_Wirtschaft; ebenso https://de.wikipedia.org/wiki/Liste_der_L%C3%A4nder_nach_Bruttoinlandsprodukt_pro_Kopf

 

(13) Liste der Länder nach Bruttoinlandsprodukt pro Kopf, https://de.wikipedia.org/wiki/Liste_der_L%C3%A4nder_nach_Bruttoinlandsprodukt_pro_Kopf

 

(14) Trading Economics: Iran Exporte nach Kategorie, https://de.tradingeconomics.com/iran/exports-by-category 

 

(15) Trading Economics: Israel Exporte nach Kategorie, https://de.tradingeconomics.com/israel/exports-by-category

 

(16) UNCTAD: World Investment Report 2024, S. 158

 

(17) Ebenda, S. 162

 

(18) UNCTAD: World Investment Report 2024, S. 156 bzw. 160

 

(19) Bertelsmann Stiftung, BTI 2024 Country Report — Iran. Gütersloh: Bertelsmann Stiftung, 2024, S. 19

 

(20) W. I. Lenin: Über eine Karikatur auf den Marxismus. LW 23, S. 24f.

 

(21) Leo Trotzki: Revolution und Krieg in China (Vorwort zu Harold Isaacs’ ‘The Tragedy of the Chinese Revolution’) (1938); in: Schriften 2.2., S. 911

 

 

“지역 제국주의 국가”인가, 자본주의 반식민지인가?

 

혁명적 공산주의인터내셔널 동맹 (RCIT), 2025년 6월 18일, www.thecommunists.net

 

 

 

차례

 

1. 들어가며

 

2. 사회주의자가 반동 정권이 지배하는 나라를 방어할 수 있는가?

 

3. “제국주의 이란”?

 

4. 이란은 러시아와 중국의 대리인인가?

 

5. 이란 경제에 대한 노트

 

6. 맺으며

 

 

 

* * * *

 

 

 

1. 들어가며

 

 

 

이스라엘의 대이란 침략 전쟁은 현 세계정세에서 가장 중요한 사건이다. 트럼프 정부가 시온주의 국가의 편에서 직접 개입하는 것을 볼 때 더더욱 그렇다. 이 전쟁은 이스라엘 정착자 국가와 미 제국주의에 유리하게 중동 지도를 다시 그리는 위험성을 지니고 있는 반동적 전쟁이다. RCIT는 이란의 방어와 시온주의/제국주의 침략자의 패전을 위해 총력 집중하는 것이 사회주의자들의 가장 시급한 과제라고 본다. 그러나 이와 같이 이란을 방어한다고 해서 테헤란의 반동 물라 (율법학자) 정권에 정치적 지지를 준다는 의미가 아닌 것은 물론이다.[1]

 

안타깝게도 많은 사회주의자들이 이러한 반제국주의 입장을 취하기를 거부한다. 오히려 명시적으로든 묵시적으로든 이 충돌에서 중립 입장을 내건다.[2] 그들은 “페르시아 지배체제의 반동성”을 들어, 또는 이란의 “제국주의적 지위”를 들어 그러한 중립 입장을 정당화한다.

 

테헤란의 물라 정권이 반동적 대외정책을 추구하는 자본가 독재라는 것은 의심의 여지가 없다. 우리는 1979년 레자 팔레비의 반동 친미 군주제를 타도하는 이란 혁명을 지지했지만, 호메이니 정권의 반혁명에 반대했다. 그 때 이래로 우리는 정권에 대항하는 이란 대중항쟁을 편 들어왔다. 우리는 사회주의로의 길을 여는 노동자·농민 정부로 물라 정권 대체를 요구한다.[3] 마찬가지로, 우리는 아사드 폭정과 아사드의 상전 러시아 · 이란 정권에 대항하여 시리아 인민의 해방투쟁을 지지했다.[4] 동시에, 우리는 하마스와 후티 반군에 대한 이란의 물질적 지지나 시온주의 정착자 국가에 대한 이란의 반대를 긍정적으로 간주한다.

 

어느 경우든, 제국주의 침략에 대항하여 남반구 반식민지 나라를 방어하는 데 있어 해당 나라 정부 및 정부 정책의 반동성이 문제가 될 수는 없다. 이러한 반동성을 들어 방어하길 거부하는 것은 지금 우리 앞에 제기된 문제가 ‘반동 정권에 대항하는 민중의 항쟁’이 아니라 ‘제국주의 침략에 대항하는 반식민지의 정당한 항전’이라는 사실을 망각하는 처사다. 그렇기 때문에 RCIT는 이스라엘/미국에 의한 공격 시에 우리가 이란의 방어와 시온주의/제국주의 침략자의 패전을 요구한다는 점을 언제나 분명히 밝혀왔다.[5]

 

 

 

2. 사회주의자가 반동 정권이 지배하는 나라를 방어할 수 있는가?

 

 

 

비판자들은 우리가 반동 정권이 지배하는 나라를 왜 방어하는지 묻는다. 기본적으로, 이는 세계가 단지 "진보적" 대 "반동적"이라는 구도보다 더 많은 색조를 가지고 있기 때문이다. 가장 중요한 것으로는, 세계가 계급들로, 그리고 국가들로 나뉘어 있다는 점이다. 각국 내에서는 부르주아지와 프롤레타리아트로 사회가 나뉘며, 이에 더해 여타 피억압 계급·계층, 그리고 중간층 (예를 들어 농민, 도시 소부르주아지, 중간계급)도 존재한다.

 

세계를 지배하고 있는 것은 제국주의 체제다. 강대국과 독점체가 세계정치와 세계경제를 지배하고 나머지 세계를 착취하는 제국주의 체제 말이다. 맑스주의자들은 이 나머지 세계의 피착취 나라들을 자본주의적 반식민지라고 부르는데, 이는 보통 형식상으로는 독립국이지만 종국적으로는 강대국과 외국 독점체가 지배하는 나라들이기 때문입니다.

 

정권/지배체제의 성격 문제 ㅡ 좀 더 민주주의냐 좀 더 권위주의냐 ㅡ 는 해당 나라의 해방투쟁에 매우 중요한 문제다. 그러나 국가 간 분쟁에서는, 이 문제는 부차적이다. 여기서 주 쟁점은 양 진영의 계급적 성격 및 그들의 구체적 전쟁 목표가 무엇이냐는 것이다. 현 분쟁에서는 상황이 아주 분명하다. 이스라엘과 미국은 중동에 대한 지배력을 높이기 위해 이미 중동 지역 역내 제 인민들을 상대로 무수한 전쟁을 벌이고 그들의 나라들을 점령했다. 반면 이란 정권은 (핵 기술에 대한 권리를 포함하여) 민족 자주권을 방어하고 장기적으로 역내 영향력을 확대하기를 희망한다.

 

국가 간 분쟁에서 한 측은 반식민지이지만 독재 · 권위주의 지배체제이고 다른 한 측은 “민주주의” 제국주의 국가인 경우 사회주의자들은 언제나 전자를 방어하고 후자의 패전을 제창한다. 레온 트로츠키는 다음과 같이 언급한 바 있다.

 

“지금 브라질에는 혁명가라면 누구나 증오할 수밖에 없는 준 파시즘 정권이 지배하고 있습니다. 하지만 가령 내일 영국이 브라질과의 군사적 충돌에 돌입한다고 한다면, 이 충돌에서 노동자계급은 어느 편에 있을까요? 나 스스로 자문해 볼 때, 이 경우에 나는 ‘민주주의’ 영국에 대항하여 ‘파시스트’ 브라질의 편에 있을 것입니다. 왜일까요? 영국과 브라질 그 두 나라 간의 충돌에서는 문제가 민주주의냐 파시즘이냐가 아니기 때문입니다. 영국이 승리한다면 브라질에 또 다른 파시스트 정권을 들여앉힘으로써 브라질에 이중의 족쇄를 채울 것입니다. 반대로 브라질이 승리한다면, 이 나라의 민족· 민주 의식에 강한 자극을 줌으로써 바르가스 독재의 타도로 이어질 것입니다. 영국의 패배는 동시에 영국 제국주의에 타격을 입히고 영국 프롤레타리아트의 혁명적 운동을 자극할 것입니다. 실로, 머리가 비지 않고서는 세계적 적대와 세계적 군사 충돌을 파시즘 대 민주주의 간의 투쟁으로 축소 환원시킬 수 없습니다. 모든 가면 뒤에 숨은 착취자, 노예주, 강도들을 찾아낼 줄 알아야 합니다!”[6]

 

따라서 맑스주의자들은 1937~45년 중국이 일본 침략자에 맞서 항전할 때 중국과 같은 반식민지 나라를 방어했다. 사회주의자들은 수만 명의 공산주의자를 살해한 반동 독재자 장개석이 항전을 이끌었음에도 불구하고 중국을 방어한 것이다. 또 다른 예는 1935~37년 하일레 셀라시에 황제의 절대주의 정권이 이끈, 이탈리아의 침략에 대한 에티오피아의 항전이다.

 

이러한 반식민지도 내국 부르주아지가 지배하지 않느냐고 되 물을 지도 모르겠다. 일부 맞는 얘기지만, 이 나라들을 지배하는 것은 내국 지배계급을 포함하여 제국주의 독점 부르주아지와 제국주의 강대국들이라는 점을 잊어서는 안 된다. 트로츠키가 말했듯이, 반식민지 나라의 부르주아지는 "반(半)지배계급, 반(半)피억압계급"이다

 

"식민지 · 반식민지 나라의 내부 지배체제는 주로 부르주아적 성격을 가지고 있다. 그러나 외국 제국주의의 압력이 이들 나라의 경제·정치 구조를 변경 왜곡시켜 이들 나라의 민족 부르주아지는 (남미의 정치적 독립국들의 민족 부르주아지조차도)는 부분적으로만 지배계급 지위에 도달한다. 후진국에 대한 제국주의의 압력이 후진국의 기본적인 사회성격을 바꾸지는 않는데 (이것은 맞다), 왜냐하면 후진국의 억압자와 피억압자는 하나의 동일한 부르주아 사회에서 단지 서로 다른 발전 수준을 대표하는 것일 뿐이기 때문이다. 그럼에도 불구하고 영국 대 인도, 일본 대 중국, 미국 대 멕시코의 차이는 너무 커서 억압자 부르주아 나라와 피억압자 부르주아 나라를 엄격하게 구분하고 후자를 전자에 대항하여 지지하는 것이 우리의 의무라고 생각한다. 식민지·반식민지 나라의 부르주아지는 반(半)지배계급, 반(半)피억압계급이다."[7]

 

제국주의 국가와 반식민지 나라 간의 이러한 계급 모순을 인식하는 것은 맑스주의자에게 필수 의무사항이다. 실제로 이는 한 사회 내 계급 간 모순을 인식하는 것만큼이나 세계자본주의 발전을 이해하는 데 중요하다. 레닌은 세계가 억압민족과 피억압민족으로 나뉘어 있다는 사실이 왜 중요한지 거듭 강조해서 밝혔다.

 

“제국주의는 한줌의 강대국들에 의한 전 세계 민족들의 억압이 누적적으로 고조되고 있는 것을 의미한다. 제국주의는 민족 억압을 확대, 강화하기 위한 그들 강대국 간의 전쟁의 시기를 의미한다..... 바로 이 때문에 사회민주주의 강령에서의 초점은, 모든 민족을 억압 민족과 피억압 민족으로 구분하는 데 두어야 한다. 이러한 구분에 바로 제국주의의 본질이 있는데, 사회배외주의자들과 카우츠키는 이것을 기만적으로 회피하고 있다. 이 구분은 부르주아 평화주의의 시각이나 자본주의 하의 독립국들 간의 평화적 경쟁이라는 속물적 유토피아의 시각에서는 중요하지 않지만, 제국주의에 대한 혁명적 투쟁의 시각에서는 가장 중요하다."[8]

 

여기서는 이 몇 가지 방법론적 지점들에 대해서만 언급하고 넘어가겠다. 관심 있는 독자들에게는 맑스주의 제국주의 이론에 관한 우리의 저작을 참조할 것을 권한다.[9]

 

 

 

3. “제국주의 이란”?

 

 

 

일부 사회주의자들은 이란 자체가 제국주의 (또는 아제국주의) 국가라고 주장한다.[10] 이 주장은 사실적 근거를 결여하고 있다. 이란은 무엇보다도 종속국이다. 이란은 정치적으로나 경제적으로나 중동을 지배하는 국가가 아니다. 물론 이란 정권은 지역 강국으로 역할하기를 원하며, 일부 그러한 측면들을 가지고 있다. 그 중 하나가 이웃 이라크에 대한 상당한 영향력 (지배적인 영향력은 아니라 하더라도) 이다. 그리고 반동 아사드 독재를 지탱해준 이란 군대도 그러한 측면 중 하나다. 그러나 아사드 정권은 2024년 12월 시리아 혁명으로 붕괴되었고 이란은 군대를 철수하지 않으면 안 되었다. 어느 경우든 이란이 지역 강국으로 역할하려는 시도는 제한적인 성공만 거두었을 뿐이다.

 

이를 이스라엘 · 미국의 대외정책과 비교해보면 더더욱 분명하다. 이스라엘은 나크바 (팔레스타인 원주민 대추방)를 통해 건설된 식민 정착자 국가다. 이에 더해 1973년 이래 시리아 영토를, 2000년 이래 레바논 영토를 점령하고 건국 이래로 모든 이웃 나라들과 전쟁을 벌여왔다. 미국은 이 지역에 다수의 군사 기지를 가지고 있으며 2003년부터 2011년까지 이라크를 점령했다. (그리고 지금도 이 나라와 시리아에 여전히 수천 명의 군대를 두고 있다). 실로 완전히 눈을 감고 살지 않고서는 한편에서의 이란과 다른 한편에서의 이스라엘·미국 간의 심대한 격차를 인식하지 못할 수가 없다.

 

하지만 헤즈볼라, 후티 반군, 하마스가 있지 않은가? 맞다. 이들은 이란의 동맹군이다. 그러나 이들은 무엇보다도 토착 소부르주아 민족 운동이다. 하마스는 1990년대 이래로 팔레스타인 저항의 주도 세력으로, 지난 총선에서도 승리했으며 시온주의 침략자에 맞서 많은 영웅적인 전투를 벌여왔다. 헤즈볼라는 이스라엘 점령군에 맞선 저항투쟁으로 레바논에서 시아파 주민의 최대 세력, 지배적인 세력이 되었다. (2012년 이후 아사드 정권에 대한 반동적 지지로 인해 중동에서 명성을 많이 잃었다). 그리고 후티 반군이 예맨의 주도적 세력이 된 것은 2015년 외세 침략, 즉 (서방이 뒷배를 봐준) 사우디아라비아와 아랍에미리트(UAE)의 침공에 맞서 신뢰를 실추한 정권을 타도하고 나라를 성공적으로 방어했기 때문이다.

 

이들 세력은 모두 이란의 대리인 (프록시)이 아니라 자신의 목표와 자신의 사회적·민족적 기반을 가지고 있다. 이 점은 2023년 10월 7일 이래 매우 명확하게 알 수 있다. 하마스가 시온주의 국가에 맞서 전쟁을 벌였을 때 (그리고 헤즈볼라가 제한적으로 그렇게 했을 때), 이란은 그들에게 가담하지 않았다. 2024년 10월 이스라엘이 레바논 침공을 시작했을 때도 참전하지 않았다. 물라 정권은 대 이스라엘 저항을 극도로 최소화하여 (예를 들어 이스라엘이 공공연하게 이란 영토에 대한 공격을 감행할 때나 반격하는 것처럼) 자신의 권력을 구해내길 바랐다. 반면, 헤즈볼라가 지금 이란 지지에 얼마나 소극적인지 보라! 그리고 하마스는 2012년 이후 (이란의 긴밀한 맹우인) 아사드에 맞서 시리아 혁명을 지지했으며, 작년 12월 아사드를 타도한 봉기가 시작됐을 때도 마찬가지로 봉기를 지지했다. 명백하게도, 이들 세력은 테헤란 정권과 동맹 관계에 있지만, 대리인은 아니다.

 

 

 

4. 이란은 러시아와 중국의 대리인인가?

 

 

 

일부 사회주의자들은 이란이 러시아 · 중국 제국주의의 대리인이라고 말한다. 다시 말하지만, 물라 정권이 푸틴 · 시진핑과 동맹 관계에 있다는 것은 사실이다. 물라 정권은 우크라이나 인민에 대한 러시아의 반동 전쟁을 지지하기 위해 드론을 보낸다. 그리고 중국은 가장 중요한 무역 파트너다. (이란 무역의 40%가 중국과의 무역이다).[11]

 

그러나 이러한 동맹 관계가 이란을 모스크바나 베이징의 대리인으로 만드는 것은 아니다. 러시아나 중국이 이란에 군사 원조를 보내는 것도 아니고 이스라엘에 제재를 가하는 것도 아니라는 사실이 지금 그 점을 단적으로 보여준다. 이 사실을 이스라엘이 또 다른 나라와의 전쟁에 돌입했을 때 미국이 한 일과 비교해 보라!

 

나아가 이스라엘은 러시아나 중국에 타격을 입히고 싶어서 이란과 전쟁을 벌이는 것이 아니다. 실제로 시온주의 국가는 독자적으로 러시아 · 중국과도 관계를 맺고 있다. 주 동맹국은 지금도 여전히 미국이지만 말이다. 이것은 러시아와 중국에 관한 전쟁이 아니라 이스라엘과 미국의 중동 패권에 관한 전쟁이다.

 

 

 

5. 이란 경제에 대한 노트

 

 

 

끝으로, 이란의 경제를 살펴봐도 이란이 제국주의 국가가 아니라는 것이 명확히 드러난다. 통상적으로 제국주의 국가는 다른 나라를 지배하고 착취하는 것을 가능케 해주는 강력한 경제를 가지고 있다. 이란의 경우는 그렇지 않다는 것이 명백하다. 이란 경제의 후진적 성격을 단적으로 보여주는 하나의 지표로, 1인당 GDP가 세계 117위에 불과하다. 이 점에서는 이라크, 사모아, 카보베르데, 미크로네시아 등의 나라들과 같은 수준이다.[12] 반면, 이스라엘은 1인당 GDP에서 16위다.[13]

 

이란의 수출품을 보면, 부등가교환으로 초과이윤을 수취당하는 반식민지 나라들에서 전형적으로 보듯이 광물연료, 석유, 증류 제품 (56%)과 철강(8%), 플라스틱(7.2%) 등과 같은 원료자원이 주종을 이룬다.[14] 반면 이스라엘은 전기·전자 장비 (21%), 광학, 사진, 기술, 의료 기기(12%), 기계, 원자로, 보일러 (8.5%)를 수출한다.[15]

 

이란의 부르주아지는 (수십 년간의 제국주의적 제재로 인해) 자본수출이라곤 거의 없다고 할 정도로 확장력을 잃고 낙후되어 있다. 아래 표 1과 표 2에서 보듯이 외국 자본가들은 이란 자본가들이 해외에 투자하는 것보다 10배에서 20배나 더 많은 투자를 이란에 하고 있다.

 

 

 

표 1. 이란의 자본 수출입 흐름, 2018년-2023년 (미 달러, 억 단위 이하 반올림)[16]

 

자본수입 [FDI 유입]                                                                      자본수출 [FDI 유출]

 

2018년  2019      2020      2021      2022      2023                    2018      2019      2020              2021      2022      2023

 

24억      15억       13억      14억       15억     14억                     7500만  8500만  7800만        8200만   1억        8700만

 

 

 

표 2. 이란의 자본 수출입 잔액, 2000년-2023년 (미국 달러 기준, 억 단위 이하 반올림)[17]

 

자본수입 잔액                                              자본수출 잔액

 

2000년  2010      2022      2023                    2000      2010      2022      2023

 

26억       290억    620억   630억                   4억         17억      42억       43억

 

 

 

반면, 2021-23년 이스라엘의 해외직접투자/자본수출은 103억 달러, 102억 달러, 99억 달러였다. 그리고 2023년 해외직접투자 잔액은 1,087억 달러로 이란의 25배에 달했다![18] 이 서아시아 나라를 미국과는 굳이 비교할 필요도 없을 것이다!

 

그렇다고 이란 경제가 단순 후진국 경제라는 얘기는 아니다. 자동차 산업, 섬유 산업 등이 일정하게 존재한다. 그러나 1979년 이란 혁명 직후 제국주의 제재로 인해 나라의 부가 약화되었다. 내국 부르주아지가 그 때문에 매우 취약하여 국가자본주의 부문이 이란 경제에서 지배적인 부문이 되어 있다. 최근 발표된 조사보고서에 따르면, "국유 · 반(半)국유 기업을 포함한 국영 부문이 이란 경제 활동의 80% 가까이를 담당하고 있다".[19] 따라서 놀랄 것도 없이, 이란 기업은 세계시장에서 아무 비중이 없고, 세력권이라고 할 수 있는 것도 없다.

 

현재 이란이 이스라엘에 반격을 가할 때 볼 수 있듯이 비교적 현대적인 미사일과 드론을 개발할 수 있었던 것은 사실이다. 그러나 이러한 무기는 시온주의의 침략에 대항하는 데 도움이 되지만 중동에서 의미 있는 지배적 지위를 가져다주지는 못한다.

 

 

 

6. 맺으며

 

 

 

레닌의 방법론에 따라 언제나 RCIT는 해당 국가의 계급적 성격을 하나의 기준만 가지고 평가 분석할 수 없고 경제적/정치적/군사적 특징의 총체를 가지고 평가 분석해야 한다는 점을 강조해 왔다. 따라서 우리는 다음과 같은 정의가 가장 적절하다고 본다. 제국주의 국가란 그 독점체와 국가기구가 세계질서에서 다른 국가 · 민족을 무엇보다도 일차적으로 지배하는 지위에 자본주의 국가다. 그 결과, 초과착취와 억압을 기반으로 한 이러한 관계망으로부터 초과이윤과 그 밖의 경제적·정치적·군사적 이점을 얻는다.

 

우리는 제국주의 국가에 대한 이러한 정의가 레닌이 1916년 제국주의에 관한 그의 글들 중 하나에서 제시한 다음과 같은 간명한 정의와 일치한다고 생각한다. “제국주의 강대국 (즉, 여러 민족을 억압하고 금융자본 종속의 그물망에 얽어매는 열강들)"[20]

 

이로부터, 제국주의 국가의 대척점에 있는 반식민지 나라에 대한 정의가 나온다. 반식민지 나라란 그 경제와 국가기구가 세계질서에서 다른 국가 · 민족에 의해 무엇보다도 일차적으로 지배당하는 지위에 있는 자본주의 국가다. 그 결과로 맺게 되는 초과착취와 억압의 관계망을 통해 제국주의 독점체와 국가에 초과이윤을 창출해주고 경제적·정치적·군사적 이점을 내준다.

 

다시 말하지만, 이러한 정의는 맑스주의 고전들의 인식과 일치한다. 트로츠키는 이렇게 썼다.

 

“단연 인류의 대부분을 포괄하는 식민지·반식민지 나라들은 ㅡ 따라서 후진국들은 ㅡ 유목생활부터, 심지어는 식인풍습부터 가장 현대적인 산업 문화에 이르기까지의 역사 사다리를 이룰 만큼 후진성의 정도에서 서로 간에 현저하게 다르다. 이런저런 식으로 양극단의 조합이 모든 후진국의 특성을 이룬다. 그러나 후진성의 위계는 ㅡ 이러한 표현을 쓸 수 있다면 ㅡ 각개의 식민지 나라의 삶에서 야만 요소와 문화 요소의 구체적인 비중에 의해 결정된다. 적도 아프리카는 알제리보다, 파라과이는 멕시코보다, 아비시니아는 인도나 중국보다 훨씬 뒤쳐져 있다. 제국주의 중심부에 대한 공통의 경제적 종속과 함께 그들의 정치적 종속은, 어떤 경우에는 공공연한 식민지 노예제의 성격을 띠고 있는 반면 (인도, 적도 아프리카), 다른 경우에는 이 종속이 국가 독립의 허구에 의해 은폐된다 (중국, 라틴아메리카).”[21]

 

이러한 이론 틀과 지난 수십 년간 이란의 사태발전에 대한 경험적 데이터를 바탕으로 우리는 이란이 (아)제국주의 국가가 아니라 자본주의 반식민지라고 결론 내릴 수 있다. 또한 이란의 정치적·경제적·군사적 힘과 이스라엘/미국의 힘 사이에는 심대한 격차가 있다. 시온주의/제국주의 침략에 맞서 이란을 방어하길 거부하는 것은 맑스주의 반제 원칙과 근본적으로 모순된다는 점을 다시 한 번 강조하며 글을 마치겠다.

 

 

 

 

 

----------------------------

 

[1] RCIT, <이스라엘이 또 하나의 침략 전쟁을 개시했다! 이란을 방어하자!>, 2025년 6월 13일, https://blog.wrpkorea.org/2025/06/blog-post.html/; Y Red: For the Revolutionary Defeat of Israel in the War against Iran, 13 June 2025, https://aredpalestine.wordpress.com/2025/06/13/for-the-revolutionary-defeat-of-israel-in-the-war-against-iran/

 

[2] 미하엘 프뢰브스팅, <이란을 방어하길 거부하는 “사회주의자들”에 대하여 - 스탈린주의 이란공산당 및 자칭 “트로츠키주의” 조직들 비판>, 2025년 6월 16일, https://blog.wrpkorea.org/2025/06/blog-post_19.html

 

[3] 2022년 가을 물라-자본가 정권에 맞선 대중항쟁에 관한 RCIT 기사와 성명, 논설들을 모아서 정리해놓은 다음 링크로 들어가보라, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/mass-protests-against-reactionary-regime-in-iran/; RCIT: Long Live the Popular Uprising in Iran! For Committees of Action of the Workers and Poor! For Organized Self-Defense against the Police Repression! Down with the Capitalist-Theocratic Regime! Unite the Struggle of the Iranian Masses with the Arab Revolution! 1 January 2018, https://rcitarchive.wordpress.com/worldwide/africa-and-middle-east/long-live-the-popular-uprising-in-iran/; RCIT: For the Iranian Revolution! Down with the capitalist Mullah dictatorship! Down with Imperialism! For a working-class revolution in Iran! Action Platform for Iran by the RCIT, February 2017, https://rcitarchive.wordpress.com/worldwide/africa-and-middle-east/iran-platform/

 

[4] RCIT는 시리아혁명에 관해 2011년 3월 그 시작 이래로 수많은 책자와 성명, 기사를 발표했다. 다음에서 볼 수 있다, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/collection-of-articles-on-the-syrian-revolution/.

 

[5] 이에 대해서는 다음을 보라. 미하엘 프뢰브스팅, <[문답식 해설] 임박해 있는 이스라엘-이란 간의 전쟁에서 사회주의자들은 어디에 서야 하는가?>, 2024년 4월 18일, https://blog.wrpkorea.org/2024/04/blog-post_20.html

 

[6] Leon Trotsky: Anti-Imperialist Struggle is Key to Liberation. An Interview with Mateo Fossa (1938); in: Writings 1938-39, p. 35

 

[7] Leon Trotsky: Not a Workers’ and Not a Bourgeois State? (1937); in: Writings of Leon Trotsky 1937-38, p. 70

 

[8] 레닌, <혁명적 프롤레타리아트와 민족자결권>, 아고라판 레닌전집 60권<<사회주의와 전쟁>>, 244쪽.

 

[9] 제국주의 이론 및 그것이 21세기 자본주의 평가분석에서 갖는 적실성을 다룬 우리의 다음 양대 저작을 참조하라. 미하엘 프뢰브스팅, <<강대국 패권쟁투 시대에 반제국주의>>, 2019년, https://blog.wrpkorea.org/2022/06/blog-post_9.html; The Great Robbery of the South. Continuity and Changes in the Super-Exploitation of the Semi-Colonial World by Monopoly Capital. Consequences for the Marxist Theory of Imperialism, RCIT Books, Vienna 2013, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south/

 

[10] 이에 대해서는 다음 팜플렛을 보라. Michael Pröbsting: A Revisionist Distortion of the Marxist Imperialism Theory. A critique of Alan Woods’ IMT/RCI understanding of imperialism and its political consequences, 12 May 2025, https://www.thecommunists.net/theory/a-revisionist-distortion-of-the-marxist-imperialism-theory-critique-of-alan-woods-imt-rci/

 

[11] Trading Economics: Iran Exports By Country, https://tradingeconomics.com/iran/exports-by-country

 

[12] Wikipedia: Economy of Iran, https://en.wikipedia.org/wiki/Economy_of_Iran; 다음도 보라. https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_countries_by_GDP_(nominal)_per_capita

 

[13] Wikipedia: List of countries by GDP (nominal) per capita, https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_countries_by_GDP_(nominal)_per_capita

 

[14] Trading Economics: Iran Exports by Category, https://tradingeconomics.com/iran/exports-by-category

 

[15] Trading Economics: Israel Exports by Category, https://tradingeconomics.com/israel/exports-by-category

 

[16] UNCTAD: World Investment Report 2024, p. 158

 

[17] 같은 글, 162쪽

 

[18] UNCTAD: World Investment Report 2024, 156 및 160쪽

 

[19] Bertelsmann Stiftung, BTI 2024 Country Report — Iran. Gütersloh: Bertelsmann Stiftung, 2024, p. 19

 

[20] 레닌, <맑시즘의 희화와 제국주의적 경제주의>, 아고라판 레닌전집 64권 <<맑시즘의 희화와 제국주의적 경제주의>>, 154쪽.

 

[21] 해럴드 아이작이 쓴 <<중국 혁명의 비극 (정원섭·김명환 옮김, 숨쉬는책공장)>> [1938년]에 붙인 트로츠키의 서문. http://www.marxists.org/archive/trotsky/1938/xx/china.htm