Acuerdo de Gaza: Una nueva etapa en la lucha de liberación con peligros y oportunidades

Угода про Газу: новий етап визвольної боротьби з небезпеками та можливостями

Сделка по Газе: новый этап освободительной борьбы со своими опасностями и возможностями

Acordo de Gaza: Uma nova etapa na luta de libertação com perigos e oportunidades

가자 협정: 위험과 기회 속에서 새 단계에 진입한 팔 해방투쟁

Gaza-Deal: Eine neue Etappe im Befreiungskampf mit Gefahren und Chancen

 

 

No disarmament of the resistance! Gaza must not become an American–Zionist protectorate! Advance the Arab Revolution! Continue and intensify the global boycott of Israel!

 

Statement of the Revolutionary Communist International Tendency (RCIT), jointly issued by the Internationalist Socialist League (RCIT Section in Israel/Occupied Palestine) and the International Bureau of the RCIT, 10.10.2025, https://the-isleague.com/ and www.thecommunists.net

 

 

 

1.           How should socialists and pro-Palestine activists assess the Gaza Deal? While not all details of the deal are known by now, the information available make clear that the deal reflects the extremely disadvantageous relation of forces between the Palestinian resistance and one of the strongest armies in the world.

 

2.           Clearly, it is highly welcome news for the Palestinian people that the genocide with endless bombings and massacres is ending (for now). Likewise, it is a positive development that the Israeli army withdraws from many (albeit not all) urban areas. Nevertheless, one must not forget that it continues to occupy, at least during the first phase of the deal, 58% of the strip. Furthermore, the resistance will exchange the Israeli prisoners of war with 250 Palestinian prisoners serving life sentences, plus 1,700 Gazans arrested since October 7, 2023, including all women and children. For every Israeli hostage whose remains are released, Israel will release the remains of 15 dead Gazans. What is unclear by now is if the resistance will be able to free Palestinian symbols like Marwan Barghouti, Ahmad Sa’adat, Hassan Salameh, or Abbas al-Sayed? Will they be able to free imprisoned members of Al-Nukhba – the brave elite force of the Al-Qassam Brigades?

 

3.           Given the extremely disadvantageous relation of forces, it is all the more remarkable that the Israeli army did not manage to destroy Hamas – despite their massive military superiority and two years of unprecedented mass murder which destroyed most buildings in the small strip. Nevertheless, the deal is a bad deal. The Zionist monster continues to occupy more than half of the strip and history has shown many times that it can break the deal at any time when it feels strong and confident enough.

 

4.           However, the biggest dangers lie ahead. Trump – with the support of other Great Powers – wants to transform Gaza into an American-Zionist protectorate. Likewise, they call for the disarmament of the Palestinian resistance and the deployment of foreign troops, mostly from Arab and Muslim countries (“International Stabilization Force”). The goal of such a plan would be to liquidate the resistance against the Zionist occupation and to transform Gaza into a protectorate which would be led by Trump and Blair and controlled by foreign troops and their Palestinian servants (like the Palestinian Authority of “President” Abbas). In other words, the goal of Trump’s colonial plan is to impose what Israel could not achieve by military force – the subjugation of the Palestinian people. As we said in our statement “Down with Trump's Colonial Plan for Gaza!”, this “plan is the exact opposite of national self-determination! The Palestinians’ future would be determined not by themselves but by a small clique of Western and Zionist figures who want to annihilate all elements of resistance against Israel.” (https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/down-with-trump-s-colonial-plan-for-gaza/)

 

5.           At the moment, is it not clear if Trump’s plan will be implemented and, if yes, to which degree. Naturally, there are various forms of compromise possible, e.g. Hamas gives up some or all offensive weapons but not light weapons or their tunnels. It will be also important so see how many foreign troops will be deployed, from which countries are they (more or less openly hostile to the Palestinian people) and which powers would they have. Will they attack the Palestinian resistance or rather “observe the situation” like the UNIFIL peacekeepers in South Lebanon?

 

6.           We reiterate that we do not criticize Hamas for accepting a ceasefire which is disadvantageous for the resistance. The bravery of the resistance the past two years has written a heroic epic which has inspired and will continue to inspire generations. It will go down in history as one of the greatest battles of the “David against Goliath” type! Even an expert of the Western imperialist think tank International Crisis Group had to admit: “[Hamas] has set an example for the whole Arab world. They fought a war that nobody thought they could fight, even though the cost was very high.” It is clear that the factions and the Palestinian people as a whole need a break to rebuild their forces. However, it would be absolutely illegitimate and an outright betrayal to accept disarmament and to serve as collaborators of the American-Zionist protectorate. It would mean that Hamas would follow in the steps of the PLO after the Oslo Accords in the early 1990s.

 

7.           It is telling that Russia and China – the two main rivals of Western imperialism – publicly expressed their support for Trump’s colonial plan. Russian foreign minister Lavrov called the plan “the best option currently on table” (TASS, 8 October). And likewise did Chinese Foreign Ministry spokesperson Guo react positively to the plan (“China welcomes and supports all efforts conducive to easing tensions between Palestine and Israel”, Global Times, 30 September). Such support for the plan to transform Gaza into an American-Zionist protectorate shows once more that Russia and China are not “progressive” alternatives to Western imperialism. They are rather reactionary imperialist powers and enemies of the oppressed peoples!

 

8.           A judgement of the current situation must take into account not only the situation in Gaza itself but also the regional and international situation. As we did repeatedly point out, the 7 October has provoked globally the largest anti-imperialist movement since the Vietnam War half a century ago with millions marching on the streets on all continents. Dockers in various ports are refusing to handle Israeli shipment. And in Italy militant trade unions, and even the reformist CGIL, recently organised three general strikes in solidarity with Palestine. The bold activists of the Global Sumud flotilla trying to break the Israeli hunger blockade inspired millions of people all over the world. Most Western governments, loyal allies of the Zionist settler state, have been forced under popular pressure to officially recognise the Palestinian state. Even among American Jews, four in 10 believe Israel is committing genocide, while more than 60% say Israel has committed war crimes in Gaza. As a result, Israel has become an international pariah – hated and despised by the popular masses all around the world.

 

9.           We therefore reiterate that the war has resulted in an extraordinary uneven situation. While the Zionist monster was able to destroy Gaza, kill and injure at least 1/10 of the Palestinian population and weaken Hamas militarily, it suffered a devastating political defeat in the global arena. For every single Palestinian killed, hundreds and thousands of people around the world have become politicised and mobilised for the cause of liberation struggle.

 

10.         For all these reasons, it is not surprising that reactions in Israeli public opinion are mixed. Naturally, many cheer to get the Israeli prisoners back while the extreme right denounces the deal as “capitulation” because Hamas remains undefeated. But some of those Zionist analysts who can think recognise the radical change in global political relation of forces. Ben-Dror Yemini, a well-known Israeli journalist who writes for the mainstream daily Yedioth Ahronoth, published an article titled “Israel has won the battle but lost the warIsrael has won the battle but lost the war” in which he concluded: “After all, Hamas’ weapons did not win in Jabaliya or in Rafah. Hamas won on the international stage. On campuses, on social media, in newspapers, in labor unions.” Nadav Shragai, another Israeli analyst and writer for the right-wing daily newspaper Israel Hayom, argues that the deal “can never be described as a complete victory” and that those who do so “capitulate to Hamas."

 

11.         Tellingly all polls in the past two years show that hardly any Israeli Jew characterises or opposes the horrific war in Gaza as genocide – in contrast to many American and European Jews. This confirms once more our thesis that the Israeli Jews are a privileged and reactionary settler population. Only under extreme pressure – by the Arab Revolution or a serious military defeat – will a sector of Israeli workers be prepared to break with Zionism and become an ally of the Palestinian and Arab masses.

 

12.         What will be the perspectives for the Palestinian liberation struggle? First, it is important to emphasise that the situation remains highly volatile. It is quite possible that Netanyahu will break the deal again and resume the war – as he did in March. Second, if the poplar uprisings expand from Morocco to other Arab countries – most importantly Egypt – this could shake the coward regimes and weaken their resolve to support the Zionist state. Third, if the global pro-Palestine movement can maintain its mobilising power and put massive pressure on Western governments, it could create huge difficulties for them to implement Trump’s colonial plan. Fourth, Israel continues to strive for hegemony in the Middle East and could start another war against Iran at any moment. (And at a later point a military conflict with Türkiye is looming.)

 

13.         In this context it is important to bear in mind that the global situation today is fundamentally different from that in the 1990s. At that time, the world situation was much more favourable for U.S. imperialism and the capitalist system in general. Today, the capitalist world economy is in deep crisis and global relations are characterised by the accelerating inter-imperialist rivalry between Western and Eastern Great Powers as well as a wave of popular uprisings. In such a context, a long-term stabilisation of the situation in Palestine and the Middle East is impossible. Hence, even if the Israel and its allies would manage to impose another Oslo Accords, it would take less than a few years until another Intifada would sweep it away.

 

14.         The highest criterion of judgement of the outcome of the war is what are the consequences of these developments for the liberation struggle – locally, regionally and internationally. It is clear that the Palestinian people have made huge sacrifices and its resistance suffered a military setback. In case the ceasefire holds, it would be not surprising if the next period would be characterised by a focus on rebuilding lives in Gaza and if there would be even some opposition to armed struggle amongst sectors of the population. The situation would become more difficult if an “International Stabilization Force” is deployed or if Hamas agrees to disarmament. It is also likely that the global pro-Palestine movement will not keep the extreme high level of mobilisation if the ceasefire holds. But such temporary retrogressions do not remove the historic achievements of the past two years. The 7 October War and the global pro-Palestine movement have advanced the cause of liberation struggle in the consciousness of large sectors of the masses both in the Arab and Muslim world as well as globally. Likewise, Zionism and its imperialist supporters have never been so discredited.

 

15.         In order to advance the struggle for freedom, it is crucial to draw the correct lessons of the past two years. Among these are that it has become crystal clear who are the real friends and who are false friends. The Arab regimes are puppets of imperialist powers which don’t dare to stand up against Israel. When the Palestinian people needed their help, these regimes refused to join the boycott of Israel, to break the blockade (Egypt at the Rafah border!) or to wage war against the Zionist monster. They are prepared to send troops … only in order to guard the Palestinians in Gaza and to protect Israel against the resistance! Let’s be clear: foreign troops in Gaza are welcome under one condition only: that they put themselves under Palestinian command to fight against the Zionist occupation.

 

16.         Likewise, the reformist leadership of the international workers movement has betrayed the Palestinian people. Many bureaucrats have refused to stand up against the Zionist state and those who opposed the genocide usually refused to organise effective strike and boycott actions. Only in the last weeks – after two years of genocide live in internet – did some trade unions leaderships move forward to limited strike activities.

 

17.         We have also seen the limits of narrow nationalism. The RCIT and the ISL have always supported the heroic armed struggle of the Palestinian resistance and will continue to do so. However, one can not ignore that the nationalist policy of focusing on Palestine only has failed to mobilise the Arab masses. Hamas, Islami Jihad and other factions combine the military struggle with building alliances with bourgeois Arab regimes (e.g. Türkiye, Qatar, Iran) instead of building an international front of the oppressed masses. However, while the masses have chanted in the streets that they want “to go to Palestine to fight the Zionists”, the Arab and Muslim regimes continued to protect Israel. Today, these regimes even put massive pressure on Hamas to accept Trump’s colonial deal. The Arab masses can only come to aid if they overthrow the tyrants and open the gates for the march to Jerusalem!

 

18.         The task now is to build a new leadership for the struggles ahead – a leadership which is anti-imperialist, internationalist and revolutionary. Such a leadership must be committed to fight for the destruction of the Zionist terror state and its replacement by a free and red Palestine from the River to the Sea. This would be a secular and democratic Palestinian state would enable all refugees to return to their homes. At the same time, it would guarantee equal cultural and religious rights for all citizens (including the Jewish minority). It should be a workers and fellahin republic as part of a socialist federation of the Middle East. Such a state will be the result of the combination of the Palestinians’ resistance struggle with the Arab Revolution overthrowing the tyrants and/or a severe military defeat of the Zionist state.

 

19.         A new leadership would support the youth uprising in Morocco and fight for the overthrow of the reactionary and pro-Zionist monarchy. It would strive to expand the struggle and to revive the Arab revolution so that the tyrants would be replaced with workers and fellahin governments which would strive to expropriate the greedy super-rich and foreign monopolies and to expel the Zionist state and the military bases of Great Powers from the region.

 

20.         A new leadership would fight to kick out the corrupt and pro-Zionist leaders from the trade unions and workers parties. They would organize an effective boycott and strike campaign against all Zionist corporations and institutions and strive to expel them from their countries.

 

21.         The RCIT and the ISL call all those who share our perspective of such an internationalist and anti-imperialist struggle to join forces in order to build such a new leadership. What we need is a new revolutionary party – nationally and internationally. As immediate demands in the current situation, we propose the following slogans for activists in Palestine, Israel and internationally:

 

* Full withdrawal of Israeli troops from Gaza!

 

* “All for all”, i.e. an exchange of all Israeli for all Palestinian prisoners!

 

* No disarming of the Palestinian resistance!

 

* No American-Zionist protectorate in Gaza! Only Palestinians will decide about their government!

 

* Continue the boycott campaign against Israel!

 

* Revive the Arab Revolution!

 

 

 

 

¡No al desarme de la resistencia! ¡Gaza no debe convertirse en un protectorado estadounidense-sionista! ¡Avanzar en la Revolución Árabe! ¡Continuar e intensificar el boicot global a Israel!

 

Declaración de la Corriente Comunista Revolucionaria Internacional (CCRI), emitida conjuntamente por la Liga Socialista Internacionalista (Sección de la CCRI en Israel/Palestina Ocupada) y el Buró Internacional de la CCRI, 10.10.2025, https://the-isleague.com/ y www.thecommunists.net

 

 

 

1. ¿Cómo deberían evaluar el Acuerdo de Gaza los socialistas y activistas pro-Palestina? Si bien aún no se conocen todos los detalles del acuerdo, la información disponible deja claro que refleja la extremadamente desventajosa relación de fuerzas entre la resistencia palestina y uno de los ejércitos más poderosos del mundo.

 

2. Sin duda, es una noticia muy bienvenida para el pueblo palestino que el genocidio, con sus interminables bombardeos y masacres, esté terminando (por ahora). Asimismo, es un avance positivo que el ejército israelí se retire de muchas zonas urbanas (aunque no de todas). Sin embargo, no hay que olvidar que continúa ocupando, al menos durante la primera fase del acuerdo, el 58% de la franja. Además, la resistencia intercambiará a los prisioneros de guerra israelíes por 250 prisioneros palestinos que cumplen cadena perpetua, además de 1.700 gazatíes arrestados desde el 7 de octubre de 2023, incluyendo a todos los niños y mujeres. Por cada rehén israelí cuyos restos sean liberados, Israel liberará los restos de 15 gazatíes muertos. Lo que aún no está claro es si la resistencia podrá liberar a figuras emblemáticas palestinas como Marwan Barghouti, Ahmad Sa'adat, Hassan Salameh o Abbas al-Sayed. ¿Podrán liberar a los miembros encarcelados de Al-Nukhba, la valiente fuerza de élite de las Brigadas Al-Qassam?

 

3. Dada la extremadamente desventajosa relación de fuerzas, resulta aún más notable que el ejército israelí no haya logrado destruir a Hamás, a pesar de su enorme superioridad militar y dos años de masacres sin precedentes que destruyeron la mayoría de los edificios en la pequeña franja. Sin embargo, el acuerdo es malo. El monstruo sionista sigue ocupando más de la mitad de la franja y la historia ha demostrado en numerosas ocasiones que puede romper el acuerdo en cualquier momento cuando se sienta lo suficientemente fuerte y seguro.

 

4. Sin embargo, los mayores peligros están por venir. Trump, con el apoyo de otras grandes potencias, quiere transformar Gaza en un protectorado sionista-estadounidense. Asimismo, exige el desarme de la resistencia palestina y el despliegue de tropas extranjeras, principalmente de países árabes y musulmanes (la “Fuerza Internacional de Estabilización”). El objetivo de dicho plan sería liquidar la resistencia contra la ocupación sionista y transformar Gaza en un protectorado liderado por Trump y Blair y controlado por tropas extranjeras y sus sirvientes palestinos (como la Autoridad Palestina del “presidente” Abbas). En otras palabras, el objetivo del plan colonial de Trump es imponer lo que Israel no pudo lograr mediante la fuerza militar: la subyugación del pueblo palestino. Como dijimos en nuestra declaración "¡Abajo el Plan Colonial de Trump para Gaza!", este "plan es exactamente lo opuesto a la autodeterminación nacional. El futuro de los palestinos no lo determinarían ellos mismos, sino una pequeña camarilla de figuras occidentales y sionistas que buscan aniquilar todos los elementos de resistencia contra Israel". (https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/down-with-trump-s-colonial-plan-for-gaza/#anker_2)

 

5. Por el momento, ¿no está claro si el plan de Trump se implementará y, de ser así, en qué medida? Naturalmente, existen diversas formas de compromiso posibles; por ejemplo, que Hamás renuncie a algunas o todas sus armas ofensivas, pero no a las armas ligeras ni a sus túneles. También será importante ver cuántas tropas extranjeras se desplegarán, de qué países provienen (más o menos abiertamente hostiles al pueblo palestino) y qué poderes tendrán. ¿Atacarán a la resistencia palestina o, más bien, "observarán la situación" como las fuerzas de paz de la FPNUL en el sur del Líbano?

 

6. Reiteramos que no criticamos a Hamás por aceptar un alto el fuego desventajoso para la resistencia. La valentía de la resistencia durante los últimos dos años ha escrito una epopeya heroica que ha inspirado y seguirá inspirando a generaciones. ¡Pasará a la historia como una de las mayores batallas del tipo "David contra Goliat"! Incluso un experto del think tank imperialista occidental International Crisis Group admitió: "[Hamás] ha dado ejemplo a todo el mundo árabe. Libraron una guerra que nadie creía capaz de librar, a pesar de que el coste fue muy alto". Es evidente que las facciones y el pueblo palestino en su conjunto necesitan un respiro para reconstruir sus fuerzas. Sin embargo, sería absolutamente ilegítimo y una traición flagrante aceptar el desarme y colaborar con el protectorado sionista-estadounidense. Significaría que Hamás seguiría los pasos de la OLP tras los Acuerdos de Oslo de principios de la década de 1990.

 

7. Resulta revelador que Rusia y China, los dos principales rivales del imperialismo occidental, hayan expresado públicamente su apoyo al plan colonial de Trump. El ministro de Asuntos Exteriores ruso, Lavrov, calificó el plan como "la mejor opción actualmente sobre la mesa" (TASS, 8 de octubre). Asimismo, el portavoz del Ministerio de Asuntos Exteriores chino, Guo, reaccionó positivamente al plan ("China acoge con satisfacción y apoya todos los esfuerzos que conduzcan a la distensión entre Palestina e Israel", Global Times, 30 de septiembre). Este apoyo al plan de transformar Gaza en un protectorado sionista-estadounidense demuestra una vez más que Rusia y China no son alternativas "progresistas" al imperialismo occidental. ¡Son, más bien, potencias imperialistas reaccionarias y enemigas de los pueblos oprimidos!

 

8. Un análisis de la situación actual debe tener en cuenta no solo la situación en la propia Gaza, sino también la situación regional e internacional. Como hemos señalado repetidamente, el 7 de octubre ha provocado a nivel mundial el mayor movimiento antiimperialista desde la guerra de Vietnam hace medio siglo, con millones de personas marchando en las calles de todos los continentes. Los estibadores de varios puertos se niegan a manipular cargamentos israelíes. En Italia, sindicatos militantes, e incluso la reformista CGIL, organizaron recientemente tres huelgas generales en solidaridad con Palestina. Los valientes activistas de la flotilla Global Sumud, que intentan romper el bloqueo israelí contra el hambre, inspiraron a millones de personas en todo el mundo. La mayoría de los gobiernos occidentales, aliados leales del estado colono sionista, se han visto obligados, bajo presión popular, a reconocer oficialmente al Estado palestino. Incluso entre los judíos estadounidenses, cuatro de cada diez creen que Israel está cometiendo genocidio, mientras que más del 60 % afirma que Israel ha cometido crímenes de guerra en Gaza. Como resultado, Israel se ha convertido en un paria internacional, odiado y despreciado por las masas populares de todo el mundo.

 

9. Por lo tanto, reiteramos que la guerra ha generado una situación extraordinariamente desigual. Si bien el monstruo sionista logró destruir Gaza, matar y herir al menos a una décima parte de la población palestina y debilitar militarmente a Hamás, sufrió una devastadora derrota política a nivel mundial. Por cada palestino asesinado, cientos de miles de personas en todo el mundo se han politizado y movilizado por la causa de la lucha de liberación.

 

10. Por todas estas razones, no sorprende que las reacciones en la opinión pública israelí sean diversas. Naturalmente, muchos aplauden la devolución de los prisioneros israelíes, mientras que la extrema derecha denuncia el acuerdo como una "capitulación" porque Hamás sigue invicto. Pero algunos analistas sionistas con capacidad de reflexión reconocen el cambio radical en la correlación de fuerzas política global. Ben-Dror Yemini, un conocido periodista israelí que escribe para el periódico Yedioth Ahronoth, publicó un artículo titulado "Israel ganó la batalla, pero perdió la guerra" en el que concluía: "Después de todo, las armas de Hamás no ganaron en Jabaliya ni en Rafah. Hamás ganó en el escenario internacional. En los campus, en las redes sociales, en los periódicos, en los sindicatos". Nadav Shragai, otro analista israelí y escritor del diario de derecha Israel Hayom, sostiene que el acuerdo "nunca puede describirse como una victoria completa" y que quienes lo hagan "capitularán ante Hamás".

 

11. Es revelador que todas las encuestas de los últimos dos años muestren que casi ningún judío israelí califica o se opone a la terrible guerra en Gaza como genocidio, a diferencia de muchos judíos estadounidenses y europeos. Esto confirma una vez más nuestra tesis de que los judíos israelíes son una población de colonos privilegiada y reaccionaria. Solo bajo una presión extrema —por la Revolución Árabe o una grave derrota militar— un sector de los trabajadores israelíes estará dispuesto a romper con el sionismo y convertirse en aliado de las masas palestinas y árabes.

 

12. ¿Cuáles serán las perspectivas para la lucha de liberación palestina? En primer lugar, es importante destacar que la situación sigue siendo muy volátil. Es muy posible que Netanyahu vuelva a romper el acuerdo y reanude la guerra, como hizo en marzo. En segundo lugar, si los levantamientos populares se extienden desde Marruecos a otros países árabes, especialmente a Egipto, esto podría debilitar a los regímenes cobardes y su determinación de apoyar al Estado sionista. En tercer lugar, si el movimiento global pro-Palestina logra mantener su poder de movilización y ejercer una presión masiva sobre los gobiernos occidentales, podría crearles enormes dificultades para implementar el plan colonial de Trump. En cuarto lugar, Israel continúa luchando por la hegemonía en Oriente Medio y podría iniciar otra guerra contra Irán en cualquier momento. (Y más adelante, se avecina un conflicto militar con Turquía).

 

13. En este contexto, es importante tener presente que la situación global actual es fundamentalmente diferente a la de la década de 1990. En ese tiempo, la situación mundial era mucho más favorable para el imperialismo estadounidense y el sistema capitalista en general. Hoy, la economía mundial capitalista se encuentra en una profunda crisis y las relaciones globales se caracterizan por la creciente rivalidad interimperialista entre las grandes potencias occidentales y orientales, así como por una ola de levantamientos populares. En tal contexto, una estabilización a largo plazo de la situación en Palestina y Oriente Medio es imposible. Por lo tanto, incluso si Israel y sus aliados lograran imponer otros Acuerdos de Oslo, una nueva Intifada los barrería en pocos años.

 

14. El criterio más importante para juzgar el resultado de la guerra reside en las consecuencias de estos acontecimientos para la lucha de liberación, tanto a nivel local, regional como internacional. Es evidente que el pueblo palestino ha hecho enormes sacrificios y que su resistencia sufrió un revés militar. De mantenerse el alto el fuego, no sería sorprendente que el próximo período se caracterizara por centrarse en la reconstrucción de las vidas en Gaza e incluso que existiera cierta oposición a la lucha armada entre sectores de la población. La situación se agravaría si se despliega una Fuerza Internacional de Estabilización o si Hamás acepta el desarme. También es probable que el movimiento global pro-Palestina no mantenga el altísimo nivel de movilización si se mantiene el alto el fuego. Sin embargo, estos retrocesos temporales no anulan los logros históricos de los últimos dos años. La Guerra del 7 de octubre y el movimiento global pro-Palestina han impulsado la causa de la lucha de liberación en la conciencia de amplios sectores de las masas, tanto en el mundo árabe y musulmán como a nivel mundial. Asimismo, el sionismo y sus aliados imperialistas nunca han estado tan desacreditados.

 

15. Para avanzar en la lucha por la libertad, es crucial extraer las lecciones correctas de los últimos dos años. Entre ellas, ha quedado clarísimo quiénes son los verdaderos amigos y quiénes son los falsos. Los regímenes árabes son marionetas de las potencias imperialistas que no se atreven a enfrentarse a Israel. Cuando el pueblo palestino necesitó su ayuda, estos regímenes se negaron a unirse al boicot a Israel, a romper el bloqueo (¡Egipto en la frontera de Rafah!) o a librar una guerra contra el monstruo sionista. Están dispuestos a enviar tropas… ¡solo para proteger a los palestinos en Gaza y a Israel de la resistencia! Seamos claros: las tropas extranjeras en Gaza son bienvenidas con una sola condición: que se sometan al mando palestino para luchar contra la ocupación sionista.

 

16. Asimismo, la dirección reformista del movimiento obrero internacional ha traicionado al pueblo palestino. Muchos burócratas se han negado a oponerse al Estado sionista, y quienes se opusieron al genocidio generalmente se negaron a organizar huelgas y boicots efectivos. Solo en las últimas semanas, tras dos años de genocidio transmitido en directo por internet, algunas direcciones sindicales han optado por realizar huelgas limitadas.

 

17. También hemos visto los límites del nacionalismo estrecho. La CCRI y la LSI siempre han apoyado la heroica lucha armada de la resistencia palestina y seguirán haciéndolo. Sin embargo, no se puede ignorar que la política nacionalista de centrarse únicamente en Palestina no ha logrado movilizar a las masas árabes. Hamás, la Yihad Islámica y otras facciones combinan la lucha militar con la construcción de alianzas con regímenes árabes burgueses (por ejemplo, Turquía, Catar, Irán) en lugar de construir un frente internacional de las masas oprimidas. Sin embargo, mientras las masas coreaban en las calles que querían "ir a Palestina a luchar contra los sionistas", los regímenes árabes y musulmanes seguían protegiendo a Israel. Hoy, estos regímenes incluso presionan masivamente a Hamás para que acepte el acuerdo colonial de Trump. ¡Las masas árabes solo pueden acudir en ayuda si derrocan a los tiranos y abren las puertas a la marcha hacia Jerusalén!

 

18. La tarea ahora es construir un nuevo liderazgo para las luchas futuras: un liderazgo antiimperialista, internacionalista y revolucionario. Dicho liderazgo debe comprometerse a luchar por la destrucción del estado terrorista sionista y su reemplazo por una Palestina libre y roja desde el río hasta el mar. Este sería un estado palestino laico y democrático que permitiría a todos los refugiados regresar a sus hogares. Al mismo tiempo, garantizaría la igualdad de derechos culturales y religiosos para todos los ciudadanos (incluida la minoría judía). Debería ser una república obrera y fellahin como parte de una federación socialista de Oriente Medio. Dicho estado será el resultado de la combinación de la lucha de resistencia palestina con la Revolución Árabe que derroque a los tiranos y/o una severa derrota militar del estado sionista.

 

19. Un nuevo liderazgo apoyaría el levantamiento juvenil en Marruecos y lucharía por el derrocamiento de la monarquía reaccionaria y prosionista. Se esforzaría por expandir la lucha y revivir la revolución árabe para que los tiranos fueran reemplazados por gobiernos obreros y feudales que se esforzarían por expropiar a los codiciosos superricos y a los monopolios extranjeros, y por expulsar al Estado sionista y las bases militares de las grandes potencias de la región.

 

20. Un nuevo liderazgo lucharía para expulsar a los líderes corruptos y prosionistas de los sindicatos y partidos obreros. Organizaría una campaña efectiva de boicot y huelga contra todas las corporaciones e instituciones sionistas y se esforzaría por expulsarlas de sus países.

 

21. La CCRI y la LSI llaman a todos aquellos que comparten nuestra perspectiva de una lucha internacionalista y antiimperialista a unir fuerzas para construir un nuevo liderazgo. Lo que necesitamos es un nuevo partido revolucionario, tanto a nivel nacional como internacional. Como demandas inmediatas en la situación actual, proponemos las siguientes consignas para los activistas en Palestina, Israel e internacionalmente:

 

* ¡Retirada total de las tropas israelíes de Gaza!

 

* ¡“Todos por todos”!, es decir, ¡un intercambio de prisioneros israelíes por prisioneros palestinos!

 

* ¡No al desarme de la resistencia palestina!

 

* ¡No al protectorado sionista-estadounidense en Gaza! ¡Solo los palestinos decidirán sobre su gobierno!

 

* ¡Continuemos la campaña de boicot contra Israel!

 

* ¡Revivamos la Revolución Árabe!

 

 

 

 

Ні роззброєнню опору! Газа не повинна стати американсько-сіоністським протекторатом! Розвивати Арабську революцію! Продовжувати і посилювати глобальний бойкот Ізраїлю!

 

Заява Революційної комуністичної міжнародної тенденції (RCIT / РКМТ), спільно видана Інтернаціоналістичною соціалістичною лігою (секція RCIT в Ізраїлі/окупованій Палестині) та Міжнародним бюро RCIT, 10.10.2025, https://the-isleague.com/ та www.thecommunists.net

 

 

 

1. Як соціалісти і пропалестинські активісти повинні оцінювати угоду по Газі? Хоча ще не всі подробиці угоди відомі, наявна інформація дає зрозуміти, що вона відображає вкрай невигідне співвідношення сил між палестинським опором і однією з найсильніших армій світу.

 

2. Очевидно, що для палестинського народу дуже приємною новиною є те, що геноцид з нескінченними бомбардуваннями і масовими вбивствами закінчується (поки що). Так само позитивним моментом є те, що ізраїльська армія йде з багатьох (хоча і не з усіх) міських районів. Тим не менш, не слід забувати, що вона продовжує займати, принаймні на першому етапі угоди, 58% смуги. Крім того, опір обміняє ізраїльських військовополонених на 250 палестинських в'язнів, які відбувають довічне ув'язнення, плюс 1 700 жителів Гази, заарештованих з 7 жовтня 2023 року, включно з усіма жінками і дітьми. За кожного ізраїльського заручника, рештки якого будуть видані, Ізраїль видасть рештки 15 загиблих мешканців Гази. Наразі незрозуміло, чи зможе опір звільнити такі палестинські символи, як Марван Баргуті, Ахмад Саадат, Хасан Саламех або Аббас аль-Сайєд? Чи зможуть вони звільнити ув'язнених членів «Ан-Нухби» — хороброї елітної сили бригад «Аль-Кассам»?

 

3. Враховуючи вкрай невигідне співвідношення сил, тим більш примітно, що ізраїльській армії не вдалося знищити Хамас — незважаючи на величезну військову перевагу і два роки безпрецедентних масових вбивств, які зруйнували більшість будівель у цій маленькій смузі. Тим не менш, ця угода — погана угода. Сіоністський монстр продовжує займати більше половини смуги, і історія неодноразово показувала, що він може розірвати угоду в будь-який момент, коли відчує себе досить сильним і впевненим.

 

4. Однак найбільші небезпеки ще попереду. Трамп — за підтримки інших великих держав — хоче перетворити Газу на американсько-сіоністський протекторат. Так само вони закликають до роззброєння палестинського опору і розгортання іноземних військ, переважно з арабських і мусульманських країн («Міжнародні стабілізаційні сили»). Метою такого плану була б ліквідація опору сіоністській окупації і перетворення Гази на протекторат, який би очолювали Трамп і Блер і контролювали іноземні війська та їхні палестинські прислужники (на кшталт Палестинської автономії «президента» Аббаса). Іншими словами, мета колоніального плану Трампа — нав'язати те, чого Ізраїль не зміг досягти військовою силою — підпорядкування палестинського народу. Як ми говорили в нашій заяві «Геть колоніальний план Трампа для Гази!», цей «план є повною протилежністю національному самовизначенню! Майбутнє палестинців буде визначатися не ними самими, а невеликою клікою західних і сіоністських діячів, які хочуть знищити всі елементи опору проти Ізраїлю». (https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/down-with-trump-s-colonial-plan-for-gaza/)

 

5. Наразі незрозуміло, чи буде реалізований план Трампа, і якщо так, то в якій мірі. Звичайно, можливі різні форми компромісу, наприклад, Хамас відмовляється від деяких або всіх наступальних озброєнь, але не від легких озброєнь або тунелів. Важливо також, скільки іноземних військ буде розгорнуто, з яких країн вони будуть (більш-менш відкрито ворожих до палестинського народу) і які повноваження вони матимуть. Чи будуть вони атакувати палестинський опір, чи радше «спостерігатимуть за ситуацією», як миротворці UNIFIL у Південному Лівані?

 

6. Ми повторюємо, що не критикуємо Хамас за те, що він погодився на перемир'я, яке є невигідним для опору. Хоробрість опору за останні два роки написала героїчну епопею, яка надихала і продовжуватиме надихати покоління. Вона увійде в історію як одна з найбільших битв кшталту «Давид проти Голіафа»! Навіть експерт західного імперіалістичного аналітичного центру International Crisis Group змушений був визнати: «[Хамас] подав приклад усьому арабському світу. Вони вели війну, яку ніхто не думав, що вони зможуть вести, хоча ціна була дуже високою». Зрозуміло, що угрупованням і палестинському народу в цілому потрібна перерва, щоб відновити свої сили. Однак було б абсолютно неправомірно і відвертою зрадою погодитися на роззброєння і стати колаборантами американсько-сіоністського протекторату. Це означало б, що Хамас піде шляхом ОВП після укладення угод в Осло на початку 1990-х років.

 

7. Показово, що Росія і Китай — два головні суперники західного імперіалізму — публічно висловили свою підтримку колоніальному плану Трампа. Міністр закордонних справ Росії Лавров назвав цей план «найкращим варіантом з тих, що є на сьогоднішній день» (ТАСС, 8 жовтня). Так само позитивно відреагував на план речник МЗС Китаю Го («Китай вітає і підтримує всі зусилля, що сприяють послабленню напруженості між Палестиною та Ізраїлем», Global Times, 30 вересня). Така підтримка плану перетворення Гази на американсько-сіоністський протекторат ще раз показує, що Росія і Китай не є «прогресивними» альтернативами західному імперіалізму. Це реакційні імперіалістичні держави і вороги пригноблених народів!

 

8. Оцінюючи поточну ситуацію, необхідно враховувати не лише ситуацію в самій Газі, але й регіональну та міжнародну ситуацію. Як ми неодноразово зазначали, 7 жовтня спровокувало в усьому світі найбільший антиімперіалістичний рух з часів війни у В'єтнамі півстоліття тому, коли мільйони людей вийшли на вулиці на всіх континентах. Докери в різних портах відмовляються обробляти ізраїльські вантажі. А в Італії войовничі профспілки, і навіть реформістська CGIL, нещодавно організували три загальних страйки на знак солідарності з Палестиною. Сміливі активісти флотилії Global Sumud, які намагаються прорвати ізраїльську голодоморну блокаду, надихнули мільйони людей по всьому світу. Більшість західних урядів, вірних союзників сіоністської держави поселенців, були змушені під тиском громадськості офіційно визнати Палестинську державу. Навіть серед американських євреїв четверо з 10 вважають, що Ізраїль здійснює геноцид, а понад 60% стверджують, що Ізраїль вчинив воєнні злочини в Газі. Як наслідок, Ізраїль став міжнародним вигнанцем — його ненавидять і зневажають народні маси в усьому світі.

 

9. Тому ми повторюємо, що війна призвела до надзвичайно нерівномірної ситуації. Хоча сіоністський монстр зміг зруйнувати Газу, вбити і поранити щонайменше 1/10 частину палестинського населення і послабити Хамас у військовому плані, він зазнав нищівної політичної поразки на світовій арені. На кожного вбитого палестинця припадають сотні і тисячі людей по всьому світу, які політизувалися і мобілізувалися на визвольну боротьбу.

 

10. З усіх цих причин не дивно, що реакція ізраїльської громадської думки є неоднозначною. Звичайно, багато хто радіє поверненню ізраїльських в'язнів, в той час як ультраправі засуджують угоду як «капітуляцію», оскільки Хамас залишається непереможеним. Але деякі з тих сіоністських аналітиків, які здатні мислити, визнають радикальну зміну в глобальному політичному співвідношенні сил. Бен-Дрор Єміні, відомий ізраїльський журналіст, який пише для провідної газети «Єдіот Ахронот», опублікував статтю, в якій дійшов висновку: «Зрештою, зброя Хамасу не перемогла в Джабалії або в Рафаху. Хамас переміг на міжнародній арені. В університетах, в соціальних мережах, в газетах, в профспілках». Надав Шрагай, ще один ізраїльський аналітик і автор правої щоденної газети Israel Hayom, стверджує, що угоду «ніколи не можна назвати повною перемогою» і що ті, хто її укладає, «капітулюють перед Хамасом».

 

11. Показово, що всі опитування за останні два роки показують, що майже жоден ізраїльський єврей не визнає жахливу війну в Газі геноцидом і не виступає проти неї — на відміну від багатьох американських і європейських євреїв. Це ще раз підтверджує нашу тезу про те, що ізраїльські євреї є привілейованим і реакційним поселенським населенням. Лише під надзвичайним тиском — Арабської революції або серйозної військової поразки — частина ізраїльських робітників буде готова порвати з сіонізмом і стати союзником палестинських і арабських народних мас.

 

12. Якими будуть перспективи палестинської визвольної боротьби? По-перше, важливо підкреслити, що ситуація залишається вкрай нестабільною. Цілком можливо, що Нетаньягу знову порушить угоду і відновить війну — як він це зробив у березні. По-друге, якщо народні повстання поширяться з Марокко на інші арабські країни — насамперед Єгипет — це може похитнути боягузливі режими і послабити їхню рішучість підтримувати сіоністську державу. По-третє, якщо глобальний пропалестинський рух зможе зберегти свою мобілізаційну силу і чинити масований тиск на західні уряди, це може створити для них величезні труднощі в реалізації колоніального плану Трампа. По-четверте, Ізраїль продовжує прагнути до гегемонії на Близькому Сході і може розпочати нову війну проти Ірану в будь-який момент. (А згодом назріває військовий конфлікт з Туреччиною).

 

13. У цьому контексті важливо враховувати, що сьогоднішня глобальна ситуація докорінно відрізняється від тієї, що була в 1990-х роках. Тоді світова ситуація була набагато більш сприятливою для американського імперіалізму і капіталістичної системи в цілому. Сьогодні ж капіталістична світова економіка перебуває в глибокій кризі, а глобальні відносини характеризуються загостренням міжімперіалістичного суперництва між західними і східними великими державами, а також хвилею народних повстань. За таких умов довгострокова стабілізація ситуації в Палестині та на Близькому Сході неможлива. Отже, навіть якщо Ізраїлю та його союзникам вдасться нав'язати чергові домовленості в Осло, не мине й кількох років, як нова інтифада змете їх.

 

14. Найвищим критерієм оцінки результатів війни є те, якими є наслідки цих подій для визвольної боротьби — на місцевому, регіональному та міжнародному рівнях. Очевидно, що палестинський народ поніс величезні жертви, а його опір зазнав військової поразки. Якщо перемир'я збережеться, не буде дивним, якщо наступний період буде характеризуватися зосередженням на відновленні життя в Газі і навіть певною опозицією до збройної боротьби серед певних верств населення. Ситуація ускладниться, якщо будуть розгорнуті «Міжнародні стабілізаційні сили» або якщо Хамас погодиться на роззброєння. Також ймовірно, що світовий пропалестинський рух не зможе підтримувати надзвичайно високий рівень мобілізації, якщо перемир'я триватиме. Але такі тимчасові регресії не скасовують історичних досягнень останніх двох років. Війна 7 жовтня і глобальний пропалестинський рух просунули справу визвольної боротьби у свідомості широких верств населення як в арабському і мусульманському світі, так і в усьому світі. Сіонізм та його імперіалістичні прихильники ніколи ще не були настільки дискредитовані.

 

15. Для того, щоб просунути боротьбу за свободу, дуже важливо винести правильні уроки з останніх двох років. Серед них те, що стало абсолютно ясно, хто є справжніми друзями, а хто — фальшивими. Арабські режими є маріонетками імперіалістичних держав, які не наважуються виступити проти Ізраїлю. Коли палестинський народ потребував їхньої допомоги, ці режими відмовилися приєднатися до бойкоту Ізраїлю, прорвати блокаду (Єгипет на кордоні Рафах!) або вести війну проти сіоністського монстра. Вони готові відправити війська... тільки для того, щоб охороняти палестинців в Газі і захищати Ізраїль від опору! Давайте прояснимо: іноземні війська в Газі вітаються лише за однієї умови: якщо вони перейдуть під палестинське командування для боротьби проти сіоністської окупації.

 

16. Так само реформістське керівництво міжнародного робітничого руху зрадило палестинський народ. Багато бюрократів відмовилися виступити проти сіоністської держави, а ті, хто виступав проти геноциду, зазвичай відмовлялися організовувати ефективні страйки та акції бойкоту. Лише в останні тижні — після двох років геноциду в прямому ефірі в інтернеті — деякі профспілкові лідери перейшли до обмежених страйків.

 

17. Ми також побачили межі вузького націоналізму. РКМТ та ІСЛ завжди підтримували героїчну збройну боротьбу палестинського опору і продовжуватимуть це робити. Однак не можна ігнорувати той факт, що націоналістична політика, зосереджена лише на Палестині, не змогла мобілізувати арабські маси. Хамас, Ісламський джихад та інші угруповання поєднують військову боротьбу зі створенням альянсів з буржуазними арабськими режимами (наприклад, Туреччиною, Катаром, Іраном) замість того, щоб створити міжнародний фронт пригноблених мас. Однак, в той час як маси скандували на вулицях, що вони хочуть «йти в Палестину боротися з сіоністами», арабські та мусульманські режими продовжували захищати Ізраїль. Сьогодні ці режими навіть чинять масований тиск на Хамас, щоб змусити його прийняти колоніальну угоду Трампа. Арабські маси можуть прийти на допомогу, тільки якщо вони скинуть тиранів і відкриють ворота для походу на Єрусалим!

 

18. Зараз завдання полягає в тому, щоб створити нове керівництво для майбутньої боротьби — антиімперіалістичне, інтернаціоналістичне і революційне. Таке керівництво має бути віддане боротьбі за знищення сіоністської держави терору і заміну її вільною і червоною Палестиною від річки до моря. Це буде світська і демократична палестинська держава, яка дозволить усім біженцям повернутися до своїх домівок. Водночас, вона гарантуватиме рівні культурні та релігійні права для всіх громадян (включно з єврейською меншиною). Це має бути республіка робітників і феллахів у складі соціалістичної федерації Близького Сходу. Така держава стане результатом поєднання боротьби палестинців за незалежність з Арабською революцією, яка повалить тиранів, та/або серйозної військової поразки сіоністської держави.

 

19. Нове керівництво підтримає повстання в Марокко і боротиметься за повалення реакційної і просіоністської монархії. Воно намагатиметься розширити боротьбу і відродити Арабську революцію, щоб на зміну тиранам прийшли уряди робітників і феллахів, які прагнутимуть експропріювати жадібних надбагатіїв та іноземні монополії і вигнати сіоністську державу і військові бази великих держав з регіону.

 

20. Нове керівництво боротиметься за вигнання корумпованих і просіоністських лідерів з профспілок і робітничих партій. Вони організують ефективну кампанію бойкоту і страйків проти всіх сіоністських корпорацій та інституцій і прагнутимуть вигнати їх зі своїх країн.

 

21. РКМТ та ІСЛ закликають усіх, хто поділяє наші погляди на інтернаціоналістичну та антиімперіалістичну боротьбу, об'єднати зусилля для побудови такого нового керівництва. Нам потрібна нова революційна партія — на національному та міжнародному рівнях. В якості негайних вимог в поточній ситуації ми пропонуємо наступні гасла для активістів в Палестині, Ізраїлі та на міжнародному рівні:

 

* Повне виведення ізраїльських військ з Гази!

 

* «Всіх на всіх», тобто обмін всіх ізраїльтян на всіх палестинських в'язнів!

 

* Ніякого роззброєння палестинського опору!

 

* Ніякого американсько-сіоністського протекторату в Газі! Тільки палестинці будуть вирішувати питання про свій уряд!

 

* Продовжувати кампанію бойкоту проти Ізраїлю!

 

* Відродити Арабську революцію!

 

 

 

 

Нет разоружению сопротивления! Газа не должна стать американо-сионистским протекторатом! Развивайте арабскую революцию! Продолжайте и ужесточайте всемирный бойкот Израиля!

 

Заявление Революционной Коммунистической Интернациональной Тенденции (RCIT), опубликованное совместно с Интернациональной Социалистической Лигой (ISL, секция RCIT в Израиле/оккупированной Палестине) и Международным бюро RCIT, 10.10.2025, https://the-isleague.com/ и www.thecommunists.net

 

 

 

1.Как социалистам и пропалестинским активистам следует оценить соглашение по Газе? Хотя пока известны не все детали соглашения, имеющаяся информация ясно показывает, что оно отражает крайне невыгодное соотношение сил между палестинским сопротивлением и одной из сильнейших армий мира.

 

2.Очевидно, что для палестинского народа крайне приятна новость о том, что геноцид с бесконечными бомбардировками и резней (на данный момент) заканчивается. Также позитивным событием является вывод израильской армии из многих (хотя и не всех) городских районов. Тем не менее, не следует забывать, что она продолжает оккупировать, по крайней мере, на первом этапе соглашения, 58% сектора Газа. Более того, сопротивление обменяет израильских военнопленных на 250 палестинских заключенных, отбывающих пожизненное заключение, а также на 1700 жителей Газы, арестованных с 7 октября 2023 года, включая женщин и детей. За каждого освобожденного израильского заложника Израиль отдаст останки 15 погибших жителей Газы. Пока неясно, сможет ли сопротивление освободить палестинские символы, такие как Марван Баргути, Ахмад Саадат, Хасан Саламе или Аббас ас-Саид? Смогут ли они освободить пленных членов «Аль-Нухбы» — отважного элитного подразделения бригад «Аль-Кассам»?

 

3.Учитывая крайне невыгодное соотношение сил, тем более примечательно, что израильской армии не удалось уничтожить ХАМАС, несмотря на огромное военное превосходство и два года беспрецедентных массовых убийств, уничтоживших большинство зданий на этой небольшой полосе. Тем не менее, эта сделка – плохая сделка. Сионистский монстр продолжает оккупировать более половины полосы, и история не раз показывала, что он может разорвать сделку в любой момент, когда почувствует себя достаточно сильным и уверенным.

 

4.Однако самые большие опасности ещё впереди. Трамп – при поддержке других великих держав – хочет превратить Газу в американо-сионистский протекторат. Кроме того, они призывают к разоружению палестинского сопротивления и размещению иностранных войск, в основном из арабских и мусульманских стран («Международные стабилизационные силы»). Цель такого плана – ликвидировать сопротивление сионистской оккупации и превратить Газу в протекторат, возглавляемый Трампом и Блэром и контролируемый иностранными войсками и их палестинскими слугами (вроде Палестинской администрации «президента» Аббаса). Другими словами, цель колониального плана Трампа – навязать Израилю то, чего он не смог добиться военной силой, – покорение палестинского народа. Как мы заявили в нашем заявлении «Долой колониальный план Трампа для Газы! », этот «план — полная противоположность национальному самоопределению! Будущее палестинцев будет определяться не ими самими, а небольшой группой западных и сионистских деятелей, которые хотят уничтожить все элементы сопротивления Израилю ». (https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/down-with-trump-s-colonial-plan-for-gaza/)

 

5.На данный момент неясно, будет ли план Трампа реализован, и если да, то в какой степени. Конечно, возможны различные формы компромисса, например, отказ ХАМАС от части или всего наступательного оружия, но не от лёгкого вооружения и своих туннелей. Также важно будет посмотреть, сколько иностранных войск будет развернуто, из каких стран они (более или менее открыто враждебны палестинскому народу) и какими полномочиями будут обладать. Будут ли они атаковать палестинское сопротивление или, скорее, будут «наблюдать за ситуацией», как миротворцы ВСООНЛ в Южном Ливане?

 

6. Мы вновь заявляем, что не критикуем ХАМАС за согласие на прекращение огня, невыгодное для движения сопротивления. Мужество сопротивления последних двух лет стало героической эпопеей, которая вдохновляла и будет вдохновлять не одно поколение. Она войдет в историю как одна из величайших битв типа «Давид против Голиафа»! Даже эксперт западного империалистического аналитического центра International Crisis Group был вынужден признать: «[ХАМАС] подал пример всему арабскому миру. Они вели войну, в которой никто не верил, что они способны участвовать, хотя цена была очень высокой». Очевидно, что фракциям и палестинскому народу в целом нужна передышка для восстановления сил. Однако согласиться на разоружение и сотрудничать с американо-сионистским протекторатом было бы абсолютно противозаконно и откровенным предательством. Это означало бы, что ХАМАС пойдет по стопам ООП после соглашений в Осло в начале 1990-х годов.

 

7.Показательно, что Россия и Китай – два главных соперника западного империализма – публично выразили свою поддержку колониальному плану Трампа. Министр иностранных дел России Лавров назвал этот план «лучшим из имеющихся на данный момент вариантов» (ТАСС, 8 октября). Аналогичным образом, официальный представитель МИД Китая Го положительно отреагировал на план («Китай приветствует и поддерживает все усилия, способствующие ослаблению напряжённости между Палестиной и Израилем», Global Times, 30 сентября). Такая поддержка плана превращения Газы в американо-сионистский протекторат ещё раз показывает, что Россия и Китай не являются «прогрессивной» альтернативой западному империализму. Они – скорее реакционные империалистические державы и враги угнетённых народов!

 

8.Оценка текущей ситуации должна учитывать не только ситуацию в самом секторе Газа, но и региональную и международную обстановку. Как мы неоднократно отмечали, события 7 октября спровоцировали крупнейшее антиимпериалистическое движение в мире со времен войны во Вьетнаме полвека назад: миллионы людей вышли на улицы по всем континентам. Докеры в различных портах отказываются обрабатывать израильские грузы. А в Италии боевые профсоюзы и даже реформистская CGIL недавно организовали три всеобщие забастовки в знак солидарности с Палестиной. Отважные активисты флотилии «Глобальный Сумуд», пытающиеся прорвать израильскую голодную блокаду, вдохновили миллионы людей по всему миру. Большинство западных правительств, верных союзников сионистского государства поселенцев, были вынуждены под давлением народа официально признать палестинское государство. Даже среди американских евреев четверо из десяти считают, что Израиль совершает геноцид, в то время как более 60% заявляют, что Израиль совершил военные преступления в секторе Газа. В результате Израиль стал международным изгоем, ненавидимым и презираемым народными массами по всему миру.

 

9. Поэтому мы вновь заявляем, что война привела к чрезвычайно неравномерной ситуации. Хотя сионистскому монстру удалось разрушить Газу, убить и ранить по меньшей мере десятую часть палестинского населения и ослабить ХАМАС в военном отношении, он потерпел сокрушительное политическое поражение на мировой арене. С каждым убитым палестинцем сотни и тысячи людей по всему миру политизировались и мобилизовались на борьбу за освобождение.

 

10. По всем этим причинам неудивительно, что реакция израильского общественного мнения неоднозначна. Многие, естественно, приветствуют возвращение израильских заключённых, в то время как крайне правые осуждают сделку как «капитуляцию», поскольку ХАМАС остаётся непобеждённым. Но некоторые из тех сионистских аналитиков, которые способны мыслить, признают радикальные изменения в глобальном политическом соотношении сил. Бен-Дрор Йемини, известный израильский журналист, пишущий для ведущей ежедневной газеты «Едиот Ахронот», опубликовал статью, в которой он заключил: «В конце концов, оружие ХАМАС не победило ни в Джабалии, ни в Рафахе. ХАМАС победил на международной арене. В кампусах, в социальных сетях, в газетах, в профсоюзах».

 

Надав Шрагай, другой израильский аналитик и автор правой ежедневной газеты «Исраэль Хайом», утверждает, что сделку «никогда нельзя назвать полной победой», и что те, кто её совершает, «капитулируют перед ХАМАС».

 

11.Показательно, что все опросы за последние два года показывают, что практически ни один израильский еврей не считает ужасающую войну в Газе геноцидом и не выступает против неё – в отличие от многих американских и европейских евреев. Это ещё раз подтверждает наш тезис о том, что израильские евреи – привилегированная и реакционная группа поселенцев. Только под экстремальным давлением – будь то Арабская революция или серьёзное военное поражение – часть израильских рабочих будет готова порвать с сионизмом и стать союзником палестинских и арабских масс.

 

12. Каковы будут перспективы борьбы за освобождение Палестины? Во-первых, важно подчеркнуть, что ситуация остаётся крайне нестабильной. Вполне возможно, что Нетаньяху снова нарушит соглашение и возобновит войну, как он это сделал в марте. Во-вторых, если народные восстания распространятся из Марокко на другие арабские страны, прежде всего на Египет, это может поколебать трусливые режимы и ослабить их решимость поддерживать сионистское государство. В-третьих, если глобальное пропалестинское движение сможет сохранить свою мобилизационную силу и оказывать мощное давление на западные правительства, это может создать им серьёзные трудности в реализации колониального плана Трампа. В-четвёртых, Израиль продолжает стремиться к гегемонии на Ближнем Востоке и может в любой момент начать новую войну против Ирана. (А в дальнейшем назревает и военный конфликт с Турцией.)

 

13. В этом контексте важно учитывать, что современная глобальная ситуация принципиально отличается от ситуации 1990-х годов. В то время мировая ситуация была гораздо более благоприятной для американского империализма и капиталистической системы в целом. Сегодня мировая капиталистическая экономика находится в глубоком кризисе, а мировые отношения характеризуются обострением межимпериалистического соперничества между западными и восточными великими державами, а также волной народных восстаний. В таких условиях долгосрочная стабилизация ситуации в Палестине и на Ближнем Востоке невозможна. Следовательно, даже если Израилю и его союзникам удастся навязать новые соглашения в Осло, потребуется меньше нескольких лет, чтобы новая интифада смыла их с лица земли.

 

14. Высшим критерием оценки исхода войны являются последствия этих событий для освободительной борьбы – на местном, региональном и международном уровнях. Очевидно, что палестинский народ принёс огромные жертвы, а его сопротивление потерпело военное поражение. Если режим прекращения огня сохранится, неудивительно, если следующий период будет характеризоваться сосредоточением внимания на восстановлении жизни в Газе и даже некоторым сопротивлением вооружённой борьбе со стороны отдельных слоёв населения. Ситуация станет ещё сложнее, если будут развернуты «Международные силы стабилизации» или ХАМАС согласится на разоружение. Также вероятно, что глобальное пропалестинское движение не сможет поддерживать чрезвычайно высокий уровень мобилизации, даже если режим прекращения огня сохранится. Но подобные временные регрессы не перечеркивают исторических достижений последних двух лет. Война 7 октября и глобальное пропалестинское движение продвинули дело освободительной борьбы в сознании широких слоёв населения как в арабском и мусульманском, так и во всём мире. Точно так же сионизм и его империалистические сторонники никогда не были так дискредитированы.

 

15. Для продвижения борьбы за свободу крайне важно извлечь правильные уроки из последних двух лет. Среди них – то, что стало совершенно ясно, кто настоящие друзья, а кто – ложные. Арабские режимы – марионетки империалистических держав, которые не осмеливаются противостоять Израилю. Когда палестинский народ нуждался в их помощи, эти режимы отказались присоединиться к бойкоту Израиля, прорвать блокаду (Египет на границе Рафаха!) или вести войну против сионистского монстра.

 

Они готовы отправить войска… только для того, чтобы защитить палестинцев в Газе и защитить Израиль от сопротивления! Давайте проясним: иностранные войска в Газе приветствуются только при одном условии: они должны переходить под палестинское командование для борьбы с сионистской оккупацией.

 

16. Аналогичным образом, реформистское руководство международного рабочего движения предало палестинский народ. Многие бюрократы отказались противостоять сионистскому государству, а те, кто выступал против геноцида, обычно отказывались организовывать эффективные забастовки и бойкотировать акции. Лишь в последние недели – после двух лет геноцида в прямом эфире в интернете – руководство некоторых профсоюзов перешло к ограниченным забастовкам.

 

17. Мы также увидели пределы узкого национализма. RCIT и ISL всегда поддерживали героическую вооружённую борьбу палестинского сопротивления и будут продолжать это делать. Однако нельзя игнорировать тот факт, что националистическая политика, сосредоточенная исключительно на Палестине, не смогла мобилизовать арабские массы. ХАМАС, «Исламский джихад» и другие группировки сочетают военную борьбу с созданием альянсов с буржуазными арабскими режимами (например, Турцией, Катаром, Ираном) вместо того, чтобы создавать международный фронт угнетённых масс. Однако, пока массы скандировали на улицах, что они хотят «идти в Палестину сражаться с сионистами», арабские и мусульманские режимы продолжали защищать Израиль. Сегодня эти режимы даже оказывают мощное давление на ХАМАС, чтобы тот принял колониальную сделку Трампа. Арабские массы могут прийти на помощь, только если свергнут тиранов и откроют ворота для марша на Иерусалим!

 

18. Задача сейчас состоит в формировании нового руководства для предстоящей борьбы – руководства, которое будет антиимпериалистическим, интернационалистским и революционным. Такое руководство должно быть привержено борьбе за уничтожение сионистского террористического государства и замену его свободной и красной Палестиной от реки до моря. Это будет светское и демократическое палестинское государство, которое позволит всем беженцам вернуться в свои дома. В то же время оно будет гарантировать равные культурные и религиозные права для всех граждан (включая еврейское меньшинство). Это должна быть республика рабочих и феллахов в составе социалистической федерации Ближнего Востока. Такое государство станет результатом сочетания борьбы сопротивления палестинцев с арабской революцией, свергнувшей тиранов, и/или серьёзного военного поражения сионистского государства.

 

19. Новое руководство поддержит молодёжное восстание в Марокко и будет бороться за свержение реакционной и просионистской монархии. Оно будет стремиться расширить борьбу и возродить арабскую революцию, чтобы тираны были заменены рабочими и феллахскими правительствами, которые будут стремиться экспроприировать алчные сверхбогатые и иностранные монополии, а также изгнать сионистское государство и военные базы великих держав из региона.

 

20. Новое руководство будет бороться за изгнание коррумпированных и просионистских лидеров из профсоюзов и рабочих партий. Оно организует эффективную кампанию бойкота и забастовок против всех сионистских корпораций и учреждений, стремясь к их изгнанию из своих стран.

 

21. RCIT и ISL призывают всех, кто разделяет нашу точку зрения на такую интернационалистическую и антиимпериалистическую борьбу, объединить усилия для формирования нового руководства. Нам нужна новая революционная партия – как на национальном, так и на международном уровне. В качестве неотложных требований в сложившейся ситуации мы предлагаем следующие лозунги для активистов в Палестине, Израиле и за рубежом:

 

* Полный вывод израильских войск из Газы!

 

* «Всех на всех», т.е. обмен всех израильских заключенных на всех палестинских!

 

* Нет разоружению палестинского сопротивления!

 

* Никакого американо-сионистского протектората в Газе! Только палестинцы будут решать, какое правительство выбрать!

 

* Продолжение кампании бойкота Израиля!

 

* Возрождение Арабской революции!

 

 

Não ao desarmamento da resistência! Gaza não deve se tornar um protetorado americano-sionista! Avancemos com a Revolução Árabe! Continuemos e intensifiquemos o boicote global a Israel!

 

Declaração da Corrente Comunista Revolucionária Internacional (CCRI), emitida conjuntamente pela Liga Socialista Internacionalista (Seção da CCRI em Israel/Palestina Ocupada) e pelo Secretariado Internacional da CCRI, 10.10.2025, https://the-isleague.com/ e www.thecommunists.net

 

 

 

1. Como socialistas e ativistas pró-Palestina devem avaliar o Acordo de Gaza? Embora todos os detalhes do acordo ainda não sejam conhecidos, as informações disponíveis deixam claro que ele reflete o equilíbrio de poder extremamente desvantajoso entre a resistência palestina e um dos exércitos mais poderosos do mundo.

 

2. É, sem dúvida, uma notícia muito bem-vinda para o povo palestino que o genocídio, com seus bombardeios e massacres intermináveis, esteja terminando (por enquanto). Também é um acontecimento positivo que o exército israelense esteja se retirando de muitas (embora não de todas) áreas urbanas. No entanto, não se deve esquecer que ele continua a ocupar, pelo menos durante a primeira fase do acordo, 58% da Faixa de Gaza. Além disso, a resistência trocará prisioneiros de guerra israelenses por 250 prisioneiros palestinos cumprindo penas perpétuas, além dos 1.700 habitantes de Gaza presos desde 7 de outubro de 2023, incluindo todas as crianças e mulheres. Para cada refém israelense cujos restos mortais forem libertados, Israel libertará os restos mortais de 15 habitantes de Gaza mortos. O que permanece incerto é se a resistência conseguirá libertar figuras palestinas icônicas como Marwan Barghouti, Ahmad Sa'adat, Hassan Salameh ou Abbas al-Sayed. Eles conseguirão libertar os membros presos da Al-Nukhba, a corajosa força de elite das Brigadas Al-Qassam?

 

3. Dado o equilíbrio de poder extremamente desvantajoso, é ainda mais notável que o exército israelense não tenha conseguido destruir o Hamas, apesar de sua vasta superioridade militar e de dois anos de massacres sem precedentes que destruíram a maioria dos edifícios na pequena faixa. No entanto, o acordo é ruim. O monstro sionista ainda ocupa mais da metade da faixa, e a história demonstrou em inúmeras ocasiões que ele pode romper o acordo a qualquer momento, desde que se sinta forte e seguro o suficiente.

 

4. No entanto, os maiores perigos ainda estão por vir. Trump, com o apoio de outras grandes potências, quer transformar Gaza em um protetorado sionista-americano. Ele também exige o desarmamento da resistência palestina e o envio de tropas estrangeiras, principalmente de países árabes e muçulmanos (a "Força Internacional de Estabilização" ). O objetivo de tal plano seria liquidar a resistência contra a ocupação sionista e transformar Gaza em um protetorado liderado por Trump e Blair e controlado por tropas estrangeiras e seus servos palestinos (como a Autoridade Palestina do "Presidente" Abbas). Em outras palavras, o objetivo do plano colonial de Trump é impor o que Israel não conseguiu alcançar pela força militar: a subjugação do povo palestino. Como dissemos em nossa declaração "Abaixo o Plano Colonial de Trump para Gaza!", este "plano é exatamente o oposto da autodeterminação nacional. O futuro dos palestinos não seria determinado por eles mesmos, mas por uma pequena conspiração de figuras ocidentais e sionistas que buscam aniquilar todos os elementos de resistência contra Israel". https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/down-with-trump-s-colonial-plan-for-gaza/#anker_4

 

5. No momento, não está claro se o plano de Trump será implementado e, em caso afirmativo, em que medida. Naturalmente, várias formas de compromisso são possíveis; por exemplo, o Hamas abriria mão de algumas ou de todas as suas armas ofensivas, mas não de suas armas de pequeno porte ou túneis. Também será importante ver quantas tropas estrangeiras serão enviadas, de quais países (mais ou menos abertamente hostis ao povo palestino) e quais poderes terão. Atacarão a resistência palestina ou, melhor, "observarão a situação", como as forças de paz da UNIFIL no sul do Líbano?

 

6. Reiteramos que não criticamos o Hamas por aceitar um cessar-fogo desvantajoso para a resistência. A coragem da resistência nos últimos dois anos escreveu uma epopeia heroica que inspirou e continuará a inspirar gerações. Ficará na história como uma das maiores batalhas de "Davi contra Golias"! Até mesmo um especialista do think tank imperialista ocidental, o International Crisis Group, admitiu: " [O Hamas] deu o exemplo para todo o mundo árabe. Eles travaram uma guerra que ninguém acreditava que fossem capazes de travar, embora o custo tenha sido muito alto ." É evidente que as facções e o povo palestino como um todo precisam de um descanso para reconstruir suas forças. No entanto, seria absolutamente ilegítimo e uma traição flagrante aceitar o desarmamento e colaborar com o protetorado sionista-americano. Significaria que o Hamas seguiria os passos da OLP após os Acordos de Oslo do início da década de 1990.

 

7. É revelador que Rússia e China, os dois principais rivais do imperialismo ocidental, tenham expressado publicamente seu apoio ao plano colonial de Trump. O Ministro das Relações Exteriores russo, Lavrov, chamou o plano de "a melhor opção atualmente em discussão" (TASS, 8 de outubro). Da mesma forma, o porta-voz do Ministério das Relações Exteriores chinês, Guo, reagiu positivamente ao plano ("A China acolhe e apoia todos os esforços que levem à distensão entre Palestina e Israel", Global Times, 30 de setembro). Esse apoio ao plano de transformar Gaza em um protetorado sionista-americano demonstra mais uma vez que Rússia e China não são alternativas "progressistas" ao imperialismo ocidental. São, sim, potências imperialistas reacionárias e inimigas dos povos oprimidos!

 

8. Uma análise da situação atual deve levar em conta não apenas a situação em Gaza, mas também a situação regional e internacional. Como já apontamos repetidamente, o dia 7 de outubro desencadeou o maior movimento anti-imperialista global desde a Guerra do Vietnã, há meio século, com milhões de pessoas marchando nas ruas em todos os continentes. Estivadores em vários portos se recusam a manusear cargas israelenses. Na Itália, sindicatos militantes e até mesmo a reformista CGIL organizaram recentemente três greves gerais em solidariedade à Palestina. Os corajosos ativistas da flotilha Global Sumud, tentando romper o bloqueio israelense contra a fome, inspiraram milhões de pessoas em todo o mundo. A maioria dos governos ocidentais, aliados leais do Estado colonizador sionista, foi forçada, sob pressão popular, a reconhecer oficialmente o Estado palestino. Mesmo entre os judeus americanos, quatro em cada dez acreditam que Israel está cometendo genocídio, enquanto mais de 60% afirmam que Israel cometeu crimes de guerra em Gaza. Como resultado, Israel se tornou um pária internacional, odiado e desprezado pelas massas em todo o mundo.

 

9. Reiteramos, portanto, que a guerra criou uma situação extraordinariamente desigual. Embora o monstro sionista tenha conseguido destruir Gaza, matar e ferir pelo menos um décimo da população palestina e enfraquecer militarmente o Hamas, sofreu uma derrota política devastadora em todo o mundo. Para cada palestino morto, centenas de milhares de pessoas em todo o mundo foram politizadas e mobilizadas pela causa da luta de libertação.

 

10. Por todas essas razões, não é surpreendente que as reações da opinião pública israelense sejam mistas. Naturalmente, muitos aplaudem o retorno dos prisioneiros israelenses, enquanto a extrema direita denuncia o acordo como uma "capitulação", já que o Hamas permanece invicto. Mas alguns analistas sionistas ponderados reconhecem a mudança radical no equilíbrio político global de forças. Ben-Dror Yemini, um conhecido jornalista israelense que escreve para o jornal Yedioth Ahronoth, publicou um artigo intitulado "Israel venceu a batalha, mas perdeu a guerra", no qual concluiu: "Afinal, as armas do Hamas não venceram em Jabaliya ou Rafah. O Hamas venceu no cenário internacional. Nos campi universitários, nas redes sociais, nos jornais, nos sindicatos". Nadav Shragai, outro analista israelense e escritor do jornal de direita Israel Hayom, argumenta que o acordo "nunca poderá ser descrito como uma vitória completa" e que aqueles que o fizerem "capitularão ao Hamas".

 

11. É revelador que todas as pesquisas dos últimos dois anos mostrem que quase nenhum judeu israelense classifica ou se opõe à terrível guerra em Gaza como genocídio, ao contrário de muitos judeus americanos e europeus. Isso confirma mais uma vez nossa tese de que os judeus israelenses são uma população de colonos privilegiada e reacionária. Somente sob extrema pressão — por meio da Revolução Árabe ou de uma severa derrota militar — um segmento dos trabalhadores israelenses estará disposto a romper com o sionismo e se aliar às massas palestinas e árabes.

 

12. Quais serão as perspectivas para a luta de libertação palestina? Primeiro, é importante enfatizar que a situação permanece altamente volátil. É bem possível que Netanyahu rompa novamente o acordo e retome a guerra, como fez em março. Segundo, se revoltas populares se espalharem do Marrocos para outros países árabes, especialmente o Egito, isso poderá enfraquecer os regimes covardes e sua determinação em apoiar o Estado sionista. Terceiro, se o movimento global pró-Palestina conseguir manter seu poder de mobilização e exercer pressão maciça sobre os governos ocidentais, poderá criar enormes dificuldades para eles na implementação do plano colonial de Trump. Quarto, Israel continua a lutar pela hegemonia no Oriente Médio e pode iniciar outra guerra contra o Irã a qualquer momento. (E mais tarde, um conflito militar com a Turquia se aproxima.)

 

13. Neste contexto, é importante ter em mente que a situação global atual é fundamentalmente diferente daquela da década de 1990. Naquela época, a situação global era muito mais favorável ao imperialismo norte-americano e ao sistema capitalista em geral. Hoje, a economia capitalista global encontra-se em profunda crise, e as relações globais são caracterizadas por uma crescente rivalidade interimperialista entre as grandes potências ocidentais e orientais, bem como por uma onda de revoltas populares. Nesse contexto, a estabilização a longo prazo da situação na Palestina e no Oriente Médio é impossível. Portanto, mesmo que Israel e seus aliados conseguissem impor outro Acordo de Oslo, uma nova intifada os varreria em poucos anos.

 

14. O critério mais importante para julgar o resultado da guerra reside nas consequências desses eventos para a luta de libertação, tanto em nível local, regional e internacional. É evidente que o povo palestino fez enormes sacrifícios e que sua resistência sofreu um revés militar. Se o cessar-fogo se mantiver, não seria surpreendente se o período vindouro fosse caracterizado por um foco na reconstrução de vidas em Gaza e até mesmo alguma oposição à luta armada entre segmentos da população. A situação pioraria se uma Força Internacional de Estabilização fosse mobilizada ou se o Hamas concordasse em se desarmar. Também é provável que o movimento global pró-Palestina não mantivesse seu altíssimo nível de mobilização se o cessar-fogo se mantivesse. No entanto, esses retrocessos temporários não anulam as conquistas históricas dos últimos dois anos. A Guerra de 7 de Outubro e o movimento global pró-Palestina impulsionaram a causa da luta de libertação para a consciência de amplos segmentos das massas, tanto no mundo árabe e muçulmano quanto globalmente. Da mesma forma, o sionismo e seus aliados imperialistas nunca estiveram tão desacreditados.

 

15. Para avançar na luta pela liberdade, é crucial extrair as lições certas dos últimos dois anos. Entre elas, ficou abundantemente claro quem são os verdadeiros amigos e quem são os falsos. Os regimes árabes são marionetes das potências imperialistas que não ousam confrontar Israel. Quando o povo palestino precisou de sua ajuda, esses regimes se recusaram a aderir ao boicote a Israel, a romper o bloqueio (Egito na fronteira de Rafah!) ou a declarar guerra ao monstro sionista. Eles estão dispostos a enviar tropas... apenas para proteger os palestinos em Gaza e Israel da resistência! Sejamos claros: tropas estrangeiras em Gaza são bem-vindas com uma condição: que se submetam ao comando palestino para combater a ocupação sionista.

 

16. Da mesma forma, a liderança reformista do movimento trabalhista internacional traiu o povo palestino. Muitos burocratas se recusaram a se opor ao Estado sionista, e aqueles que se opuseram ao genocídio, em geral, se recusaram a organizar greves e boicotes eficazes. Somente nas últimas semanas, após dois anos de genocídio transmitido ao vivo pela internet, alguns líderes sindicais optaram por realizar greves limitadas.

 

17. Também vimos os limites do nacionalismo restrito. O CCRI e a ISL sempre apoiaram a heroica luta armada da resistência palestina e continuarão a fazê-lo. No entanto, não se pode ignorar que a política nacionalista de se concentrar exclusivamente na Palestina não conseguiu mobilizar as massas árabes. O Hamas, a Jihad Islâmica e outras facções combinam a luta militar com a construção de alianças com regimes árabes burgueses (por exemplo, Turquia, Catar, Irã), em vez de construir uma frente internacional das massas oprimidas. No entanto, enquanto as massas gritavam nas ruas que queriam "ir à Palestina para lutar contra os sionistas", os regimes árabe e muçulmano continuaram a proteger Israel. Hoje, esses regimes estão até mesmo pressionando maciçamente o Hamas para aceitar o acordo colonial de Trump. As massas árabes só poderão socorrê-los se derrubarem os tiranos e abrirem as portas para a marcha sobre Jerusalém!

 

18. A tarefa agora é construir uma nova liderança para as lutas futuras: uma liderança anti-imperialista, internacionalista e revolucionária. Tal liderança deve estar comprometida em lutar pela destruição do Estado terrorista sionista e sua substituição por uma Palestina livre e vermelha, do rio ao mar. Este seria um Estado palestino secular e democrático, que permitiria que todos os refugiados retornassem às suas casas. Ao mesmo tempo, garantiria direitos culturais e religiosos iguais para todos os cidadãos (incluindo a minoria judaica). Deveria ser uma república de trabalhadores e felás como parte de uma federação socialista do Oriente Médio . Tal Estado será o resultado da combinação da luta de resistência palestina com a Revolução Árabe que derrube os tiranos e/ou uma severa derrota militar do Estado sionista.

 

19. Uma nova liderança apoiaria a revolta da juventude no Marrocos e lutaria pela derrubada da monarquia reacionária e pró-sionista. Empenhar-se-ia em expandir a luta e reviver a revolução árabe, para que os tiranos fossem substituídos por governos operários e felás que se empenhariam em expropriar os super-ricos gananciosos e os monopólios estrangeiros, e em expulsar da região o Estado sionista e as bases militares das grandes potências.

 

20. Uma nova liderança lutaria para expulsar líderes corruptos e pró-sionistas dos sindicatos e partidos trabalhistas. Organizaria uma campanha eficaz de boicote e greve contra todas as corporações e instituições sionistas e se esforçaria para expulsá-las de seus países.

 

21.  A CCRI  e a ISL convocam todos aqueles que compartilham nossa perspectiva de uma luta internacionalista e anti-imperialista a unirem forças para construir uma nova liderança. O que precisamos é de um novo partido revolucionário, tanto nacional quanto internacionalmente. Como demandas imediatas na situação atual, propomos os seguintes slogans para ativistas na Palestina, em Israel e no mundo:

 

* Retirada completa das tropas israelenses de Gaza!

 

* “Todos por todos”!, isto é, uma troca de prisioneiros israelenses por prisioneiros palestinos!

 

* Não ao desarmamento da resistência palestina!

 

* Não a um protetorado sionista-americano em Gaza! Somente os palestinos decidirão sobre seu governo!

 

* Continuar a campanha de boicote contra Israel!

 

* Reviver a Revolução Árabe!

 

 

- 저항군 무장해제 결사반대! 미국–시온주의 보호령 획책 분쇄!

 

아랍혁명 진군! 전 세계 이스라엘 보이콧 운동 강화!

 

혁명적 공산주의인터내셔널 동맹 성명, 국제주의사회주의동맹 (RCIT 이스라엘/ 점령지 팔레스타인 지부) & RCIT 국제사무국 공동 배포, 2025년 10월 10일, https://the-isleague.com/ 및 www.thecommunists.net

 

 

 

1. 사회주의자들과 팔레스타인 연대 활동가들은 현 가자 협정을 어떻게 평가해야 할까? 현재 협정의 모든 세부 사항이 알려진 것은 아니지만, 지금까지 드러난 내용만으로도 이 협정이 세계 최강 군대 중 하나인 이스라엘 군과 팔레스타인 저항군 간의 극도로 불리한 역관계를 반영하고 있음은 분명하다.

 

2. 끝없는 폭격과 학살의 제노사이드 전쟁이 (현재로선 일단) 끝났다는 점은 팔레스타인 인민에게 매우 환영할 만한 소식이다. 이스라엘군이 여러 도시 지역에서 철수하는 것도 긍정적인 발전이다. 그러나 이스라엘 군이 가자지구의 58%를 계속 점령한다는 ㅡ 적어도 협상의 첫 국면 동안에는 ㅡ 사실을 잊어서는 안 된다. 더욱이 포로 교환 비율도 저항군에 훨씬 불리하게 돼 있다. 이스라엘 전쟁포로를, 250명의 종신형 팔레스타인 수감자 및 2023년 10.7 이후 체포된 1,700명의 가자 주민 (여성과 아동 포함)과 교환한다는 것이다. 이스라엘 포로의 유해 1구가 반환될 때마다, 팔레스타인 측의 사망자 15구의 유해가 반환된다. 그러나 마르완 바르구티, 아흐마드 사아다트, 하산 살라메, 아바스 알사예드 같은 팔레스타인 저항의 상징 인물들이 석방될 수 있을지, 그리고 알카삼 여단의 정예부대인 알누크바 대원들이 풀려날 수 있을지는 아직 불투명하다.

 

3. 극도로 불리한 역관계를 감안할 때 실로 놀라운 것은 이스라엘군이 하마스를 파괴하지 못했다는 사실이다. 압도적인 군사적 우위와 2년에 걸친 대량학살에도 불구하고 이스라엘은 가자를 폐허로 만들었을 뿐, 저항 세력을 절멸시키지 못했다. 그럼에도 이 합의는 나쁜 합의다. 시온주의 야수는 여전히 가자의 반 이상을 점령하고 있다. 그리고 그 동안의 경험으로도 보듯이, 자신에게 충분히 힘이 있고 유리하다고 느낄 때는 언제든 협정을 파기하는 것이 이스라엘 테러 국가다.

 

4. 그러나 가장 큰 위험은 앞으로 닥칠 일들에 있다. 트럼프는 ㅡ 다른 강대국들의 지지를 끌어내 ㅡ 가자지구를 미국-시온주의 보호령으로 만들고자 한다. 또 팔레스타인 저항군의 무장해제와 외국 군대 배치 (주로 아랍·무슬림 나라들에서 파견된 "국제안정화군")를 요구하고 있다. 시온주의 점령에 대항하는 저항세력의 씨를 말리고 가자를 보호령으로 전화시키는 것을 목표로 하는 계획이다. 트럼프와 블레어가 수반과 총독을 맡고 외국 군대와 팔레스타인 꼭두각시들 (예를 들어 "대통령" 아바스의 팔레스타인 자치정부)이 통제하는 식민지인 것이다. 다시 말해, 트럼프 식민 플랜의 목표는 이스라엘이 군사력으로는 이룰 수 없었던 것, 즉 팔레스타인 인민에게 예속의 굴레를 들씌우는 것이다. 우리의 성명 "트럼프의 가자 ‘평화안’은 가자 식민지화 계획이다"에서 밝혔듯이, 이 ‘평화’안은 "민족자결과는 정반대의 안이다! 팔레스타인인의 미래를 팔레스타인인 자신이 아니라, 이스라엘에 대항하는 모든 저항 세력을 말살하고자 하는 한 줌의 서방 · 시온주의 도당이 결정하겠다는 것이다." (https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/down-with-trump-s-colonial-plan-for-gaza/#anker_6)

 

5. 현재로서는 트럼프의 계획이 실행될지, 실행된다면 어느 정도까지 실행될지 명확하지 않다. 당연히, 여러 형태의 타협이 가능하다. 예를 들어 하마스가 공격 무기 일부 또는 전부를 포기하지만 경무기나 터널은 포기하지 않는 형태로 타협하는 가능성도 있을 것이다. 또 얼마나 많은 외국 군대가 배치될지, 어느 나라에서 파견될지 (팔레스타인 인민에게 공공연하게 적대적일지), 어떤 권한을 가질지, 팔레스타인 저항 세력을 공격할지, 아니면 남레바논의 UNIFIL처럼 “상황을 관찰할”지도 중요하다.

 

6. 거듭 강조하지만, 우리는 하마스가 불리한 조건의 휴전을 받아들였다고 해서 비판하지 않을 것이다. 지난 2년간 저항 세력의 용기는 여러 세대에 영감을 주었고 앞으로도 계속해서 영감을 줄 영웅적인 서사시를 썼다. 이는 "골리앗에 맞선 다윗"과 같은 가장 위대한 전투 중 하나로 역사에 기록될 것이다! 서방 제국주의 싱크탱크 <국제위기그룹>의 전문가도 다음과 같이 인정해야만 했다. "[하마스는] 아랍 세계 전체에 본보기가 되었다. 그들은 막심한 대가를 치렀음에도 아무도 그들이 감당할 수 있을 거라고 생각하지 않았던 전쟁을 싸워냈다." 저항군 정파들을 비롯해 팔레스타인 인민 전체가 무력을 재건하기 위해 휴지기가 필요하다는 것은 분명하다. 그러나 무장해제를 받아들이고 미국-시온주의 보호령의 협조자/부역자로 봉사하는 것은 용납될 수 없는 만부당한 행위며 노골적인 배신이다. 그런다면 하마스가 1990년대 초 오슬로 협정 이후 PLO가 걸은 길을 뒤 따른다는 것을 뜻한다.

 

7. 주목할 점은 서방 제국주의의 양대 패권경쟁자 러시아와 중국이 트럼프의 식민지 계획에 대한 지지를 공개적으로 표명했다는 사실이다. 라브로프 러시아 외무장관은 이 계획을 "현재 논의 중인 최선의 옵션"이라고 칭했다. (타스통신, 10월 8일). 중국 외교부 대변인 궈자쿤(郭嘉昆)도 이 계획에 긍정적으로 반응했다. ("중국은 팔레스타인과 이스라엘 간의 긴장 완화를 위한 모든 노력을 환영하고 지지한다." 환구시보, 9월 30일). 이와 같이 가자를 미국-시온주의 보호령으로 만든다는 계획을 지지한다는 것은 러시아와 중국이 서방 제국주의에 대한 "진보적" 대안이 아니라는 것을 다시 한 번 보여준다. 오히려 반동적인 제국주의 열강이자 피억압 인민의 적이다!

 

8. 현 정세에 대한 판단은 가자 정세만이 아니라 중동 지역 및 국제 정세 전체를 고려에 넣어야 한다. 우리가 반복해서 지적했듯이, 2023년 10월 7일 봉기는 반세기 전 베트남 전쟁 이후 전 세계적인 최대의 반제국주의 운동을 촉발했다. 현재 수백만 명이 지구 모든 대륙의 거리에서 행진을 벌이고 있는 반제 운동인 것이다. 여러 나라 항구의 항만노동자들이 이스라엘 화물 선적을 거부하고 있다. 이탈리아에서는 전투적 노동조합들이, 심지어는 개량주의 노총 CGIL까지 팔레스타인과 연대하는 세 차례의 총파업을 조직했다. 이스라엘의 기아 봉쇄를 깨기 위한 글로벌 수무드 선단의 용감한 활동가들은 전 세계 수백만 명의 사람들에게 영감을 주었다. 시온주의 정착자 국가의 충성스런 동맹군들인 서방 정부들은 팔레스타인 국가를 공식적으로 인정하라는 대중의 압력을 받고 있다. 미국 유대인 중에서도 10명 중 4명이 이스라엘이 제노사이드 학살을 자행하고 있다고 믿고 있고, 60% 이상은 이스라엘이 가자에서 전쟁 범죄를 저질렀다고 답했다. 그 결과, 이스라엘은 전 세계 대중의 증오와 경멸을 받는 국제 패리아 (버림받은 왕따)가 되었다.

 

9. 따라서 우리는 전쟁이 비상하게 불균등한 정세를 가져왔음을 재차 강조한다. 시온주의 야수는 가자를 파괴하고 팔레스타인 주민의 최소 10분의 1을 살상하고 하마스를 군사적으로 약화시키는 등 이 모든 것을 할 수 있었지만, 세계무대에서는 치명적인 정치적 패배를 입었다. 팔레스타인인 한 명이 사망할 때마다 전 세계 수십만 명의 사람들이 정치화되어 해방투쟁의 대의를 위해 움직이고 나섰다.

 

10. 이 모든 이유로 이스라엘 여론의 반응이 엇갈리는 것은 놀라운 일이 아니다. 당연히 포로 송환에 환호하는 사람들이 많지만, 극우파는 하마스가 여전히 패배하지 않았다는 이유로 이 협정을 "투항"이라고 규탄한다. 그러나 생각할 줄 아는 일부 시온주의 분석가들은 세계 정치 역관계의 급격한 변화를 인식하고 있다. 이스라엘 주류 일간지 예디오트 아흐로노트에 글을 쓰는 유명 저널리스트 벤-드로르 예미니는 다음과 같은 제목 (제목이자 결론)의 칼럼을 발표했다. "하마스의 무기는 자발리야나 라파에서 승리한 것이 아니다. 하마스는 국제무대에서 승리했다. 캠퍼스에서, 소셜미디어에서, 신문에서, 노동조합에서 승리한 것이다." 우익 일간지 이스라엘 하욤에 글을 쓰는 저널리스트이자 분석가 나다브 슈라가이는 이 협정은 "절대 완전한 승리라고 할 수 없다"며, 그렇게 하는 사람들은 "하마스에 항복하는 것"이라고 주장한다.

 

11. 지난 2년간의 모든 여론조사는 이스라엘 유대인 중 가자지구에서 벌어진 끔찍한 전쟁을 제노사이드 학살로 규정하여 반대하는 사람이 거의 없다는 것을 의미심장하게 보여준다. 이는 많은 미국 · 유럽 유대인들과는 대조적인 모습으로, 이스라엘 유대인들이 특권적 · 반동적 식민정착민이라는 우리의 테제를 다시 한 번 확인시켜 준다. 극도의 압력 하에서만, 즉 아랍 혁명이나 또는 심각한 군사적 패배와 같은 극심한 압박이 가해질 때에만 이스라엘 노동자들 중 일부가 시온주의와 단절하고 팔레스타인 · 아랍 대중의 동맹군으로 되는 지점에 오게 될 것이다.

 

12. 팔레스타인 해방투쟁 앞에 놓인 정세 전망에 대해 얘기해보자. 첫째, 여전히 매우 휘발성이 높은 정세라는 점을 유념해야 한다. 네타냐후는 (3월에 그랬던 것처럼) 다시 협정을 파기하고 전쟁을 재개할 가능성이 매우 높다. 둘째, 민중봉기가 모로코에서 다른 아랍 나라들로 ㅡ 가장 중요하게는 이집트로 ㅡ 확산되면, 그 경우 아랍 겁쟁이 정권들을 뒤흔들고 시온주의 국가를 지지하려는 이 정권들의 결의를 약화시킬 수 있다. 셋째, 글로벌 팔레스타인 연대운동이 그 동원·집결력을 유지하여 서방 정부들에 대대적인 압력을 가할 수 있다면, 트럼프의 식민지 계획을 실행하려는 이들 서방 정부들에게 큰 타격이 되고 난관이 조성될 것이다. 넷째, 이스라엘은 중동 패권을 노린 발악을 이어가며 언제든 이란을 상대로 또 다른 전쟁을 개시할 수 있다. (그리고 터키와의 군사적 충돌도 임박해 있다.)

 

13. 이 맥락에서 반드시 염두에 두어야 할 것이 오늘 세계정세는 1990년대와는 근본적으로 다르다는 것이다. 당시 세계정세는 미 제국주의와 자본주의체제 일반에 훨씬 유리했다. 오늘 자본주의 세계경제는 깊은 위기에 처해 있다. 이 위기를 배경으로 서방 대 중·러 간 세국주의 패권경쟁이 가속화되고 있고 세계 각지의 민중봉기 물결의 파고도 거듭 솟구치고 있다. 이 같은 상황에서 팔레스타인과 중동 정세의 장기적인 안정이란 불가능하다. 따라서 이스라엘과 그 동맹들이 지난 오슬로 협정과 같은 또 하나의 협정을 팔레스타인 인민에게 강제해낸다 하더라도 또 다른 인티파다 (봉기)가 이 협정을 쓸어버리는 데는 몇 년이 채 걸리지 않을 것이다.

 

14. 전쟁의 결과를 평가하는 가장 높은 판단기준은 이 전쟁과 그에 따른 사태전개가 해방투쟁에 어떤 결과를 ㅡ 일국적으로, 지역적으로, 국제적으로 ㅡ 가져왔는가 하는 것이다. 팔레스타인 인민이 막대한 희생을 치렀고 그들의 저항이 군사적으로 후퇴를 맞고 있다는 것은 분명하다. 휴전이 성립될 경우, 이후 시기가 가자지구 재건에 집중하는 기간이 되고, 주민들 사이에서 무장투쟁에 대한 다소간의 반대가 나타난다 하더라도 놀라운 일이 아니다. "국제안정화군"이 배치되거나 하마스가 군비철폐/무장해제에 동의한다면 상황은 더욱 어려워질 것이다. 휴전이 성립되면 세계 팔레스타인 연대운동이 지금과 같은 높은 수준의 집결·동원력을 유지하지 못할 가능성도 높다. 그러나 이러한 일시적인 퇴보가 지난 2년의 역사적인 성과를 없는 걸로 만들지는 못한다. 10.7 전쟁과 세계 팔레스타인 연대운동은 아랍 · 무슬림 세계, 나아가 전 세계 대중의 의식 속에 해방투쟁의 대의를 고취시켰다. 반대로 시온주의와 시온주의 지지 제국주의 뒷배들은 지금처럼 그 위신이 실추된 적이 없다.

 

15. 자유와 해방을 위한 투쟁을 밀어가기 위해서는 지난 2년의 올바른 교훈을 끌어내는 것이 중요하다. 그중 하나는 누가 진정한 친구이고 누가 거짓 친구인지가 명명백백해졌다는 것이다. 아랍 정권들은 이스라엘에 맞서 나설 용기가 없는 제국주의 열강의 꼭두각시다. 팔레스타인 인민이 도움을 필요로 했을 때, 이 정권들은 이스라엘 보이콧에 동참하는 것도, 가자 봉쇄 (이집트의 라파 국경 봉쇄!)를 깨는 것도, 시온주의 야수와의 전쟁을 벌이는 것도 다 거부했다. 그들은 군대를 보낼 준비가 되어 있는데, 다름 아닌 가자의 팔레스타인인들을 감시하기 위해서, 그리고 팔레스타인인의 저항으로부터 이스라엘을 보호하기 위해서 오직! 분명히 해두자. 가자에서의 외국 군대란 오직 한 가지 조건 하에서만 환영받을 것이다. 팔레스타인 지휘 하에 시온주의 점령에 맞서 싸우기 위해 배치되는 경우 말이다.

 

16. 한편 국제 노동자운동의 개량주의 지도부가 팔레스타인 인민을 배반했다는 점도 거론돼야 할 것이다. 많은 조합 관료 지도부들이 시온주의 국가에 맞서기를 거부했고, 그나마 제노사이드 학살에 반대한 관료 지도부들도 대개는 실질적인 파업 및 보이콧 행동을 조직하길 거부했다. 2년간의 제노사이드 학살이 인터넷에 생중계된 뒤, 지난 2,3주에 와서 비로소 일부 지도부가 제한적인 파업 조직에 나섰다.

 

17. 편협한 민족주의 · 일국주의의 한계도 또렷이 나타났다. 언제나 RCIT는 팔레스타인 저항 세력의 영웅적인 무장투쟁을 지지해 왔으며 앞으로도 그럴 것이다. 그러나 팔레스타인에만 집중하는 일국주의·민족주의 정책이 아랍 대중을 동원·결집하는 데 실패했다는 사실을 모른 척 할 수 없다. 하마스와 이슬람지하드 등 저항군 정파들은 군사적 투쟁을 부르주아 아랍 정권들 (튀르키예, 카타르, 이란 등)과의 동맹 구축과 결합시키는 데 주안점이 가 있다. 피억압 대중의 국제적 전선을 구축하는 것 대신에 말이다. 그러나 대중이 거리에서 "시온주의자들과 싸우기 위해 팔레스타인으로 가자"고 외치는 동안, 아랍·무슬림 정권들은 계속해서 이스라엘을 보호했다. 오늘 이들 정권들은 하마스에게 트럼프의 식민지 협정을 받아들이도록 엄청난 압력을 가하기까지 한다. 아랍 대중이 이들 폭군참주들을 타도하고 예루살렘 행군의 문을 여는 경우, 오직 그 경우에만 팔레스타인을 도울 수 있게 될 것이다!

 

18. 과제는 이제 앞으로의 투쟁을 위한 새로운 리더십, 즉 반제국주의적이고 국제주의적이고 혁명적인 지도부를 구축하는 것이다. 그러한 지도부는 시온주의 테러 국가를 파괴하고 이를 강에서 바다까지 자유롭고 붉은 팔레스타인으로 대체하기 위한 투쟁에 투신하는 리더십이어야 한다. 모든 난민이 고향으로 돌아갈 수 있도록 할 이 세속 · 민주 팔레스타인 국가는 동시에 모든 시민 (소수 유대인 포함)에게 동등한 문화적·종교적 권리를 보장할 것이다. 이 단일 팔레스타인 국가는 중동 사회주의 연방의 일원으로서 노동자·농민 공화국이다. 이 팔레스타인 국가는 팔레스타인 인민의 저항투쟁이, 아랍 혁명 및 시온주의 국가의 패전과 결합한 결과물로 수립될 것이다.

 

19. 새 지도부는 모로코의 청년 봉기를 지지하고 반동 친시온주의 군주제 전복을 위해 싸울 것이다. 투쟁을 확대하고 아랍 혁명을 부활시켜 참주폭군들을 타도하고 노동자·농민 정부 수립에 힘쓸 것이다. 중동의 노동자·농민 정부는 탐욕의 억만장자/슈퍼리치들과 외국 독점체들을 몰수 수탈하고 시온주의 국가와 강대국 군사 기지를 중동에서 축출하는 투쟁에 앞장 설 것이다.

 

20. 새 지도부는 노동조합들 및 노동자당들에서 부패한 친시온주의 지도자들을 몰아내기 위해 싸울 것이다. 모든 시온주의 기업 및 기관을 겨냥한 실질적인 보이콧 및 파업투쟁을 조직하고, 그들을 자국에서 몰아내기 위해 싸울 것이다.

 

21. RCIT는 이러한 국제주의 · 반제국주의 투쟁 방향을 공유하는 모든 동지들에게 그 같은 새 지도부를 구축하기 위해 힘을 합칠 것을 촉구한다. 우리에게 필요한 것은 ㅡ 일국적으로, 국제적으로 ㅡ 새로운 혁명당이다. 현 정세에서의 당면 요구로서 우리는 팔레스타인, 이스라엘, 그리고 국제적으로 활동가들에게 다음과 같은 슬로건을 제안한다.

 

* 가자에서 이스라엘군 완전 철수!

 

* "모두 대 모두", 즉 모든 이스라엘인 포로에 대한 모든 팔레스타인인 포로·수감자의 교환!

 

* 팔레스타인 저항군 무장해제 반대!

 

* 가자에 미국-시온주의 보호령 반대! 오직 팔레스타인인이 자신의 정부를 결정한다!

 

* 이스라엘 보이콧 운동을 이어가자!

 

* 아랍 혁명을 부활시키자!

 

 

Keine Entwaffnung des Widerstands! Gaza darf nicht zu einem amerikanisch-zionistischen Protektorat werden! Die Arabische Revolution vorantreiben! Den globalen Boykott Israels fortsetzen und intensivieren!

 

Erklärung der Revolutionär-Kommunistischen Internationalen Tendenz (RCIT), gemeinsam herausgegeben von der Internationalistischen Sozialistischen Liga (RCIT-Sektion in Israel/Besetztes Palästina) und dem Internationalen Büro der RCIT, 10.10.2025, https://the-isleague.com/ und www.thecommunists.net

 

 

 

1. Wie sollten SozialistInnen und pro-palästinensische AktivistInnen den Gaza-Deal bewerten? Obwohl noch nicht alle Details des Deals bekannt sind, machen die verfügbaren Informationen deutlich, dass der Deal das äußerst ungünstige Kräfteverhältnis zwischen dem palästinensischen Widerstand und einer der stärksten Armeen der Welt widerspiegelt.

 

2. Es ist für das palästinensische Volk eine äußerst willkommene Nachricht, dass der Völkermord mit endlosen Bombenangriffen und Massakern (vorerst) endet. Ebenso ist es eine positive Entwicklung, dass sich die israelische Armee aus vielen (wenn auch nicht allen) städtischen Gebieten zurückzieht. Dennoch darf man nicht vergessen, dass sie zumindest während der ersten Phase des Abkommens weiterhin 58 % des Gazastreifens besetzt hält. Darüber hinaus wird der Widerstand die israelischen Kriegsgefangenen gegen 250 palästinensische Häftlinge mit lebenslanger Haft sowie 1.700 seit dem 7. Oktober 2023 verhaftete GazanerInnen, darunter alle Frauen und Kinder, austauschen. Für jede freigelassene israelische Geisel wird Israel die sterblichen Überreste von 15 toten GazaerInnen freigeben. Unklar ist derzeit, ob der Widerstand palästinensische Symbole wie Marwan Barghouti, Ahmad Sa'adat, Hassan Salameh oder Abbas al-Sayed befreien kann? Wird er inhaftierte Mitglieder von Al-Nukhba – der tapferen Elitetruppe der Al-Qassam-Brigaden – befreien können?

 

3. Angesichts des äußerst ungünstigen Kräfteverhältnisses ist es umso bemerkenswerter, dass es der israelischen Armee nicht gelang, die Hamas zu vernichten – trotz ihrer massiven militärischen Überlegenheit und zwei Jahren beispiellosen Massenmordes, bei dem die meisten Gebäude in dem kleinen Streifen zerstört wurden. Dennoch ist der Deal ein schlechter Deal. Das zionistische Monster besetzt weiterhin mehr als die Hälfte des Streifens, und die Geschichte hat mehrfach gezeigt, dass es den Deal jederzeit brechen kann, wenn es sich stark und selbstbewusst genug fühlt.

 

4. Die größten Gefahren liegen jedoch noch vor uns. Trump will – mit Unterstützung anderer Großmächte – Gaza in ein amerikanisch-zionistisches Protektorat verwandeln. Gleichzeitig fordern sie die Entwaffnung des palästinensischen Widerstands und die Entsendung ausländischer Truppen, vor allem aus arabischen und muslimischen Ländern („Internationale Stabilisierungstruppe“). Ziel eines solchen Plans wäre es, den Widerstand gegen die zionistische Besatzung zu liquidieren und Gaza in ein Protektorat zu verwandeln, das von Trump und Blair geführt und von ausländischen Truppen und ihren palästinensischen Dienern (wie der Palästinensischen Autonomiebehörde von „Präsident“ Abbas) kontrolliert würde. Mit anderen Worten: Trumps Kolonialplan zielt darauf ab, das durchzusetzen, was Israel mit militärischer Gewalt nicht erreichen konnte – die Unterwerfung des palästinensischen Volkes. Wie wir in unserer Erklärung „Nieder mit Trumps Kolonialplan für Gaza!“ schrieben, ist dieser „Plan das genaue Gegenteil nationaler Selbstbestimmung! Die Zukunft der PalästinenserInnen würde nicht von ihnen selbst bestimmt, sondern von einer kleinen Clique westlicher und zionistischer Persönlichkeiten, die jeden Widerstand gegen Israel vernichten wollen.“ (https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/down-with-trump-s-colonial-plan-for-gaza/)

 

5. Es ist derzeit unklar, ob Trumps Plan umgesetzt wird und wenn ja, in welchem Ausmaß. Natürlich sind verschiedene Kompromisse möglich, z.B. dass die Hamas einige oder alle Angriffswaffen aufgibt, nicht jedoch leichte Waffen oder ihre Tunnel. Wichtig wird auch sein, wie viele ausländische Truppen eingesetzt werden, aus welchen Ländern sie stammen (die dem palästinensischen Volk mehr oder weniger offen feindlich gesinnt sind) und welche Befugnisse sie haben werden. Werden sie den palästinensischen Widerstand angreifen oder eher „die Lage beobachten“, wie die UNIFIL-Friedenstruppen im Südlibanon?

 

6. Wir betonen erneut, dass wir Hamas nicht dafür kritisieren, dass sie einen Waffenstillstand akzeptiert, der für den Widerstand nachteilig ist. Der Mut des Widerstands in den letzten zwei Jahren hat ein Heldenepos geschrieben, das Generationen inspiriert hat und weiterhin inspirieren wird. Es wird als eine der größten Schlachten vom Typ „David gegen Goliath“ in die Geschichte eingehen! Selbst ein Experte des westlichen imperialistischen Thinktanks International Crisis Group musste zugeben: „[Hamas] hat der gesamten arabischen Welt ein Beispiel gegeben. Sie hat einen Krieg geführt, von dem niemand dachte, dass sie ihn führen könnten, obwohl der Preis sehr hoch war.“ Es ist klar, dass die Fraktionen und das palästinensische Volk als Ganzes eine Pause brauchen, um ihre Kräfte wieder aufzubauen. Es wäre jedoch absolut illegitim und ein regelrechter Verrat, die Entwaffnung zu akzeptieren und als Kollaborateure des amerikanisch-zionistischen Protektorats zu dienen. Es würde bedeuten, dass Hamas nach den Oslo-Abkommen Anfang der 1990er Jahre in die Fußstapfen der PLO treten würde.

 

7. Es ist bezeichnend, dass Russland und China – die beiden Hauptrivalen des westlichen Imperialismus – öffentlich ihre Unterstützung für Trumps Kolonialplan zum Ausdruck brachten. Der russische Außenminister Lawrow nannte den Plan „die derzeit beste Option“ (TASS, 8. Oktober). Und auch der Sprecher des chinesischen Außenministeriums, Guo, reagierte positiv auf den Plan („China begrüßt und unterstützt alle Bemühungen, die zur Entspannung der Spannungen zwischen Palästina und Israel beitragen“, Global Times, 30. September). Diese Unterstützung für den Plan, Gaza in ein amerikanisch-zionistisches Protektorat zu verwandeln, zeigt einmal mehr, dass Russland und China keine „progressiven“ Alternativen zum westlichen Imperialismus sind. Sie sind vielmehr reaktionäre imperialistische Mächte und Feinde der unterdrückten Völker!

 

8. Eine Beurteilung der aktuellen Lage muss nicht nur die Situation in Gaza selbst, sondern auch die regionale und internationale Lage berücksichtigen. Wie wir wiederholt betont haben, hat der 7. Oktober die weltweit größte antiimperialistische Bewegung seit dem Vietnamkrieg vor einem halben Jahrhundert ausgelöst, mit Millionen von Menschen auf allen Kontinenten auf den Straßen. Hafenarbeiter in verschiedenen Häfen weigern sich, israelische Frachten abzufertigen. Und in Italien organisierten militante Gewerkschaften und sogar die reformistische CGIL kürzlich drei Generalstreiks aus Solidarität mit Palästina. Die mutigen AktivistInnen der Global Sumud-Flottille, die versuchten, die israelische Hungerblockade zu durchbrechen, inspirierten Millionen Menschen weltweit. Die meisten westlichen Regierungen, loyale Verbündete des zionistischen Siedlerstaates, sahen sich unter dem Druck der Bevölkerung gezwungen, den palästinensischen Staat offiziell anzuerkennen. Selbst unter den amerikanischen Juden glauben vier von zehn, dass Israel Völkermord begeht, während mehr als 60 % sagen, Israel habe in Gaza Kriegsverbrechen begangen. Infolgedessen ist Israel zu einem internationalen Paria geworden – gehasst und verachtet von den Massen weltweit.

 

9. Wir betonen daher erneut, dass der Krieg zu einer außerordentlich widersprüchlichen Situation geführt hat. Während es dem zionistischen Monster gelang, Gaza zu zerstören, mindestens ein Zehntel der palästinensischen Bevölkerung zu töten und zu verletzen und Hamas militärisch zu schwächen, erlitt es auf globaler Ebene eine verheerende politische Niederlage. Für jeden getöteten PalästinenserInnen wurden weltweit hunderte und tausende Menschen politisiert und für den Befreiungskampf mobilisiert.

 

10. Aus all diesen Gründen überrascht es nicht, dass die Reaktionen in der israelischen Öffentlichkeit gemischt ausfallen. Natürlich jubeln viele über die Freilassung der israelischen Gefangenen, während die extreme Rechte das Abkommen als „Kapitulation“ verurteilt, da Hamas weiterhin unbesiegt ist. Doch einige der klügeren zionistischen AnalystInnen erkennen den radikalen Wandel im globalen politischen Kräfteverhältnis. Ben-Dror Yemini, ein bekannter israelischer Journalist, der für die etablierte Tageszeitung Yedioth Ahronoth schreibt, veröffentlichte einen Artikel mit dem Titel „Israel hat die Schlacht gewonnen aber den Krieg verlorenIsrael hat die Schlacht gewonnen aber den Krieg verloren“, in dem er schlussfolgerte: „Schließlich haben die Waffen der Hamas weder in Jabaliya noch in Rafah gesiegt. Die Hamas hat auf der internationalen Bühne gewonnen. Auf dem Campus, in den sozialen Medien, in Zeitungen, in Gewerkschaften.“ Nadav Shragai, ein weiterer israelischer Analyst und Autor der rechtsgerichteten Tageszeitung Israel Hayom, argumentiert, dass das Abkommen „niemals als vollständiger Sieg bezeichnet werden kann“ und dass diejenigen, die dies täten, „vor der Hamas kapitulieren“.

 

11. Bezeichnenderweise zeigen alle Umfragen der letzten zwei Jahre, dass es kaum israelische JüdInnen gib, die den schrecklichen Krieg in Gaza als Völkermord bezeichnen oder ablehnen – im Gegensatz zu vielen amerikanischen und europäischen JüdInnen. Dies bestätigt einmal mehr unsere These, dass die israelischen JüdInnen eine privilegierte und reaktionäre Siedlerbevölkerung sind. Nur unter extremem Druck – durch die Arabische Revolution oder eine schwere militärische Niederlage – wird ein Teil der israelischen ArbeiterInnen bereit sein, mit dem Zionismus zu brechen und ein Verbündeter der palästinensischen und arabischen Massen zu werden.

 

12. Wie sehen die Perspektiven für den palästinensischen Befreiungskampf aus? Erstens ist es wichtig zu betonen, dass die Lage weiterhin höchst instabil ist. Es ist durchaus möglich, dass Netanjahu das Abkommen erneut bricht und den Krieg wieder aufnimmt – wie er es im März getan hat. Zweitens: Sollten sich die Volksaufstände von Marokko auf andere arabische Länder – vor allem Ägypten – ausweiten, könnte dies die feigen Regime erschüttern und ihre Entschlossenheit, den zionistischen Staat zu unterstützen, schwächen. Drittens: Sollte die globale pro-palästinensische Bewegung ihre Mobilisierungskraft aufrechterhalten und massiven Druck auf westliche Regierungen ausüben können, könnte dies für diese die Umsetzung von Trumps Kolonialplan erheblich erschweren. Viertens strebt Israel weiterhin nach der Hegemonie im Nahen Osten und könnte jederzeit einen neuen Krieg gegen den Iran beginnen. (Und zu einem späteren Zeitpunkt droht ein militärischer Konflikt mit der Türkei.)

 

13. In diesem Zusammenhang ist es wichtig zu bedenken, dass sich die globale Lage heute grundlegend von der in den 1990er Jahren unterscheidet. Damals war die Weltlage für den US-Imperialismus und das kapitalistische System im Allgemeinen wesentlich günstiger. Heute befindet sich die kapitalistische Weltwirtschaft in einer tiefen Krise, und die globalen Beziehungen sind geprägt von der sich beschleunigenden inter-imperialistischen Rivalität zwischen westlichen und östlichen Großmächten sowie einer Welle von Volksaufständen. Vor diesem Hintergrund ist eine langfristige Stabilisierung der Lage in Palästina und im Nahen Osten unmöglich. Selbst wenn es Israel und seinen Verbündeten gelingen sollte, ein weiteres Oslo-Abkommen durchzusetzen, würde es weniger als ein paar Jahre dauern, bis eine weitere Intifada es hinwegfegen würde.

 

14. Das wichtigste Kriterium für die Beurteilung des Kriegsausgangs sind die Folgen dieser Entwicklungen für den Befreiungskampf – lokal, regional und international. Es ist klar, dass das palästinensische Volk enorme Opfer gebracht hat und sein Widerstand einen militärischen Rückschlag erlitten hat. Sollte der Waffenstillstand halten, wäre es nicht verwunderlich, wenn sich die nächste Phase auf den Wiederaufbau des Lebens in Gaza konzentrieren würde und es in Teilen der Bevölkerung sogar Widerstand gegen den bewaffneten Kampf gäbe. Die Lage würde sich noch schwieriger gestalten, wenn eine „Internationale Stabilisierungstruppe“ stationiert würde oder Hamas einer Entwaffnung zustimmte. Es ist zudem wahrscheinlich, dass die globale pro-palästinensische Bewegung ihr extrem hohes Mobilisierungsniveau nicht aufrechterhalten wird, sollte der Waffenstillstand halten. Doch solche vorübergehenden Rückschritte machen die historischen Errungenschaften der letzten zwei Jahre nicht zunichte. Der Krieg vom 7. Oktober und die globale pro-palästinensische Bewegung haben den Befreiungskampf im Bewusstsein breiter Bevölkerungsschichten sowohl in der arabischen und muslimischen Welt als auch weltweit vorangetrieben. Ebenso waren der Zionismus und seine imperialistischen UnterstützerInnen noch nie so diskreditiert.

 

15. Um den Kampf für die Freiheit voranzutreiben, ist es entscheidend, die richtigen Lehren aus den letzten zwei Jahren zu ziehen. Dazu gehört, dass glasklar geworden ist, wer die wahren und wer die falschen Freunde sind. Die arabischen Regime sind Marionetten imperialistischer Mächte, die es nicht wagen, sich gegen Israel zu stellen. Als das palästinensische Volk ihre Hilfe brauchte, weigerten sich diese Regime, sich dem Boykott Israels anzuschließen, die Blockade (Ägypten an der Grenze zu Rafah!) zu durchbrechen oder Krieg gegen das zionistische Monster zu führen. Sie sind bereit, Truppen zu entsenden … nur, um die PalästinenserInnen in Gaza zu bewachen und Israel vor dem Widerstand zu schützen! Um es klar zu sagen: Ausländische Truppen in Gaza sind nur unter einer Bedingung willkommen: Sie müssen sich dem palästinensischen Kommando unterstellen, um gegen die zionistische Besatzung zu kämpfen.

 

16. Ebenso hat die reformistische Führung der internationalen ArbeiterInnenbewegung das palästinensische Volk verraten. Viele BürokratInnen weigerten sich, sich gegen den zionistischen Staat zu stellen, und diejenigen, die den Völkermord ablehnten, weigerten sich in der Regel, wirksame Streik- und Boykottaktionen zu organisieren. Erst in den letzten Wochen – nach zwei Jahren des Völkermords, der live im Internet übertragen wurde – griffen einige Gewerkschaftsführungen zu begrenzten Streikaktivitäten.

 

17. Wir haben auch die Grenzen des engstirnigen Nationalismus gesehen. Die RCIT und die ISL haben den heldenhaften bewaffneten Kampf des palästinensischen Widerstands stets unterstützt und werden dies auch weiterhin tun. Man kann jedoch nicht ignorieren, dass die nationalistische Politik, die sich nur auf Palästina konzentriert, die arabischen Massen nicht mobilisieren konnte. Hamas, Islamischer Dschihad und andere Fraktionen kombinieren den militärischen Kampf mit dem Aufbau von Allianzen mit bürgerlichen arabischen Regimen (z. B. Türkei, Katar, Iran), anstatt eine internationale Front der unterdrückten Massen aufzubauen. Doch während die Massen auf den Straßen skandierten, sie wollten „nach Palästina, um die Zionisten zu bekämpfen“, schützten die arabischen und muslimischen Regimes Israel weiterhin. Heute üben diese Regime sogar massiven Druck auf die Hamas aus, damit sie Trumps Kolonialdeal akzeptiert. Die arabischen Massen können nur zu Hilfe kommen, wenn sie die Tyrannen stürzen und die Tore für den Marsch nach Jerusalem öffnen!

 

18. Die Aufgabe besteht nun darin, eine neue Führung für die bevorstehenden Kämpfe aufzubauen – eine Führung, die antiimperialistisch, internationalistisch und revolutionär ist. Eine solche Führung muss sich dem Kampf für die Zerstörung des zionistischen Terrorstaates und seine Ersetzung durch ein freies und rotes Palästina vom Fluss bis zum Meer verschreiben. Dies wäre ein säkularer und demokratischer palästinensischer Staat, der allen Flüchtlingen die Rückkehr in ihre Heimat ermöglichen würde. Gleichzeitig würde er allen Bürgern (einschließlich der jüdischen Minderheit) gleiche kulturelle und religiöse Rechte garantieren. Es sollte eine ArbeiterInnen- und Fellachenrepublik als Teil einer sozialistischen Föderation des Nahen Ostens sein. Ein solcher Staat wird das Ergebnis einer Kombination aus dem Widerstandskampf der PalästinenserInnen und der Arabischen Revolution sein, die die Tyrannen stürzt, und/oder einer schweren militärischen Niederlage des zionistischen Staates.

 

19. Eine neue Führung würde den Jugendaufstand in Marokko unterstützen und für den Sturz der reaktionären und pro-zionistischen Monarchie kämpfen. Sie würde danach streben, den Kampf auszuweiten und die arabische Revolution wiederzubeleben, damit die Tyrannen durch ArbeiterInnen- und Fellachenregierungen ersetzt werden, die danach streben, die gierigen Superreichen und ausländischen Monopole zu enteignen und den zionistischen Staat und die Militärstützpunkte der Großmächte aus der Region zu vertreiben.

 

20. Eine neue Führung würde dafür kämpfen, die korrupten und pro-zionistischen FührerInnen aus den Gewerkschaften und ArbeiterInnenparteien zu vertreiben. Sie würde eine wirksame Boykott- und Streikkampagne gegen alle zionistischen Unternehmen und Institutionen organisieren und danach streben, sie aus ihren Ländern zu vertreiben.

 

21. Die RCIT und die ISL rufen alle, die unsere Perspektive eines solchen internationalistischen und antiimperialistischen Kampfes teilen, dazu auf, ihre Kräfte zu bündeln, um eine solche neue Führung aufzubauen. Was wir brauchen, ist eine neue revolutionäre Partei – national und international. Als unmittelbare Forderungen in der aktuellen Situation schlagen wir den AktivistInnen in Palästina, Israel und international folgende Losungen vor:

 

* Vollständiger Abzug der israelischen Truppen aus Gaza!

 

* „Alle für alle“, d. h. ein Austausch aller israelischen gegen alle palästinensischen Gefangenen!

 

* Keine Entwaffnung des palästinensischen Widerstands!

 

* Kein amerikanisch-zionistisches Protektorat in Gaza! Nur die PalästinenserInnen entscheiden über ihre Regierung!

 

* Fortsetzung der Boykottkampagne gegen Israel!

 

* Wiederbelebung der Arabischen Revolution!