Революційна боротьба в епоху краху капіталізму
Маніфест, ухвалений IV конгресом Революційної комуністичної мiжнародної тенденції (RCIT), вересень 2023 р.
Зміст
Вступне слово
Епоха катастроф, війн та революційної боротьби
Війни гноблення та війни визволення
Загрози капіталістичній цивілізації та боротьба за порятунок людства
Смертельно хвора капіталістична світова економіка та боротьба за гідний рівень життя
Боротьба за владу, щоб відкрити дорогу до соціалістичного майбутнього
* * * * *
Вступне слово
Цей Маніфест обговорювався і був ухвалений на IV Конгресі Революційної комуністичної мiжнародної тенденції (РКМТ). Спираючись на методи та стратегії наших попередніх програмних документів - "Маніфесту революційного комунізму" (2012), "Маніфесту революційного визволення" (2016) та "Вогонь революції спалить загниваючий капіталізм!" (2021), - цей документ слід розглядати як оновлення, що враховує зміни та виклики поточного моменту.
Епоха катастроф, війн та революційної боротьби
Ми живемо в епоху, яку багато хто сприймає як нескінченний період катастроф. Кліматична криза з катастрофічними наслідками для населення планети, спади, що змінюються стагнацією світової економіки, інфляція, що зростає, холодна війна між великими державами Сходу та Заходу, яка може легко перерости в ядерний Армагеддон, масштабна війна в Україні, штучний інтелект, загрози всеохоплюючого стеження і контролю над суспільством під приводом пандемії або інших небезпек...
Усі ці події підтверджують аналіз РКМТ про глибокий революційний характер історичного періоду, що відкрився 2008 року Великою рецесією та піднесенням Китаю як імперіалістичної держави, яка поклала край довгостроковій гегемонії США. Сьогодні очевидно, що капіталістичний суспільний лад зламаний і вступив у затяжний період колапсу, що характеризується хаосом, катастрофами та війнами. Зіткнувшись із неминучою кризою своєї системи, правлячий капіталістичний клас - горезвісні Господарі Влади та Грошей - намагається врятуватися від загибелі всіма доступними способами.
Усі бачать, що - всупереч твердженням буржуазних казкарів - ринок та політична система, що склалася, не здатні створити раціональну економіку, яка могла б забезпечити стійке майбутнє, яке б гарантувало гідне життя та демократичні права для більшості населення планети.
Від вторгнення в чужі країни до погрози суперникам превентивним ядерним ударом, від наступу на рівень життя та соціальні права до надексплуатації мігрантів та жінок, від нерозважливого пограбування природних ресурсів нашої планети до перетворення суспільства на скляний дім, де вище керівництво стежить за всіма і вся - це і є капіталізм у чистому вигляді. Інакше й бути не може, адже це система, де капіталістичні надбагатії намагаються витиснути прибуток звідусіль, звідки тільки можуть, а великі держави пристрастилися до гонки озброєнь і знищення своїх суперників.
Щоб врятувати людство, ми повинні знищити капіталізм. Або вони, або ми. Або правлячий клас збереже владу і знищить нашу планету та її мешканців. Або робітничий клас та пригноблені повалять цих загниваючих паразитів, і візьмуть долю у свої руки. Так і буде, тому що ми хочемо жити - вільно, без ланцюгів, мирно, без страху війни, з дітьми, яким не доведеться лягати спати голодними або боятися за майбутнє!
Щоб досягти цього, ми не повинні пасивно миритися з долею. Ми повинні взяти долю у свої руки! Взяти владу - означає позбавити правлячий клас його влади. Це означає революцію, тобто збройне повстання, оскільки правителі ніколи не віддають владу мирним шляхом. Революція, що скасовує капіталізм, за визначенням є соціалістичною революцією. Це те, що нам потрібно, і це те, що ми повинні зробити!
Останніми роками в усьому світі маси неодноразово повставали проти нещасть та гноблення. Наведемо лише кілька прикладів рішучості трудящих та пригноблених боротися за свої права: Велика арабська революція, що розпочалася 2011 року, героїчна інтифада палестинського народу, народні повстання в Бірмі/М'янмі, Перу та Гонконзі, боротьба сомалійських партизанів з іноземними окупантами, опір південних народів Нігерії проти національного пригноблення, масові протести у Франції та Каталонії, українські робітники та молодь, що взяли до рук зброю, щоб протистояти вторгненню Путіна, мужні антивоєнні демонстранти в Росії. Інші приклади - великі робітничі та народні битви на "задньому дворі" США, як-от повстання на площі Гідності в Чилі - зупинене політикою обмежень контрреволюції COVID - чи мобілізація активістів проти диктатури Діни Болуарте в Перу, які показують, що континент неминуче йде до нового революційного піднесення проти популістських або неоліберальних урядів.
Але у всіх цих виступів немає революційної програми визволення і партії, яка могла б привести їх до перемоги. Натомість протести або виникають стихійно, і бойова енергія незабаром згасає; або їх очолюють нереволюційні сили - реформісти та популісти, дрібнобуржуазні націоналісти та ісламісти, - які заводять боротьбу в глухий кут.
Таким чином, революція не відбудеться просто так. Вона має бути зроблена - зроблена нами. Вона точно не відбудеться під керівництвом нереволюційних сил. Революція може бути успішною тільки в тому разі, якщо її організують та очолять революціонери. Таке починання вимагає підготовки та організації. Воно вимагає колективного об'єднання однодумців, які згодні з метою та засобами її досягнення.
Іншими словами, нам потрібна партія, заснована на чіткій програмі; конкретно, нам потрібна революційна партія, заснована на науковій марксистській програмі. Така партія не повинна обмежуватися одним містом або однією країною - вона повинна бути революційним Інтернаціоналом, Всесвітньою партією соціалістичної революції в традиціях Маркса, Енгельса, Леніна та Троцького.
РКМТ - це міжнародна організація, присвячена цим великим завданням, для вирішення яких ми виступаємо за єдність послідовних революціонерів. Ми закликаємо всіх, хто згоден з цією перспективою та з програмою, викладеною в цьому Маніфесті, приєднатися до нас і зробити свій внесок у розв'язання найбільшої задачі нашого часу: визволення робітничого класу та пригноблених від пут загниваючого капіталізму, суспільного устрою, що перебуває в стані розкладання й загрожує потягнути людство в безодню!
Війни гноблення та війни визволення
Оскільки ми живемо в епоху капіталістичного краху, неминуче, що соціальні, політичні та військові суперечності призводять до вибухів. Саме тому нинішній період характеризується війнами та революціями - двома найгострішими формами класових суперечностей.
Міжімперіалістичне суперництво між великими державами (США, Китай, Росія, ЄС та Японія) є ключовою рушійною силою світової ситуації. Нині ці держави здебільшого групуються в західний (США, Західна Європа та Японія) та східний (Китай та Росія) альянси, хоча обидва союзи не позбавлені внутрішніх протиріч.
Усі імперіалістичні держави вступили в перегони озброєнь, запроваджують торговельні санкції проти своїх суперників і намагаються розширити свій вплив у напівколоніальних країнах. США окупували Афганістан та Ірак у період своєї горезвісної "війни з терором", Росія жорстоко окупувала Чечню та вторглася в Україну, Франція та інші європейські держави направили війська в Північну та Центральну Африку, як і російська ПВК Вагнера, американські спецпідрозділи, оснащені високотехнологічними безпілотниками, діють та вбивають у Сомалі і т.д.
Як марксисти, ми суворо розрізняємо справедливі та несправедливі війни, війни гноблення і визвольні війни. Справедливі війни - це збройні повстання та громадянські війни робітничого класу та народних мас проти панівного класу, пригноблених націй проти їхніх гнобителів, демократичних сил проти реакційних та фашистських супротивників. Справедливі війни - це війни національної оборони напівколоніальних країн проти імперіалістичних агресорів. Реакційні війни - це війни правлячого класу або імперіалістичних держав проти пригноблених, а також військові конфлікти між групами правлячого класу або між реакційними чи імперіалістичними державами.
У світі, охопленому вибухонебезпечними суперечностями, гнобленням та міжімперіалістичним суперництвом, можливе (і певною мірою неминуче) змішання обох типів конфліктів - визвольних воєн та міжімперіалістичного суперництва (наприклад, війна в Україні). Завдання марксистів у такій ситуації - конкретно проаналізувати розвиток таких конфліктів і визначити, який елемент домінує (або коли характер змінюється).
РКМТ та всі справжні соціалісти завжди беззастережно підтримували пригноблених у визвольних війнах, не надаючи підтримки їхньому нереволюційному керівництву (наприклад, Аргентина проти Великої Британії в Мальвінській війні 1982 року, Афганістан та Ірак проти США та їхніх союзників у 2001/03 і наступних роках, Чечня в 1994-96 та 1999-2009 роках, а також Україна проти Росії в 2022/23 роках, Боснія 1992-95 та Косова 1998-99, сирійські повстанці проти військових сил Асада та Росії, повстанці в Бірмі/М'янмі проти військової диктатури з 2021 року, сомалійський опір проти ATMIS/західних військ).
У реакційних конфліктах ми виступаємо проти обох таборів (наприклад, у холодній війні між західними державами та Росією/Китаєм; у реакційних громадянських війнах, як-от війна в Судані між армією та силами RSF у 2023 році).
У визвольних війнах ми закликаємо до військової перемоги прогресивного табору та поразки реакційних сил. Ми виступаємо за військову допомогу пригнобленим і підтримуємо всі засоби, що послаблюють пригноблювачів (бойкот, саботаж, братання солдатів, поворот зброї проти командування армії тощо). У реакційних війнах ми виступаємо за ленінську програму революційного поразки обох таборів (жодної підтримки військових зусиль або невійськових засобів агресії, як-от економічні санкції або шовіністичні кампанії, за братання робітників та солдатів обох таборів, перетворення реакційної війни на громадянську війну проти панівного класу і т.д.).
Соціалісти рішуче виступають проти пацифізму та його отруйної пропаганди ненасильства. Звичайно, ми боремося за мир у всьому світі. Але це стане можливим тільки тоді, коли на зміну глобальній капіталістичній системі, заснованій на класах та державах, прийде соціалістична світова федерація. А доти відмова від застосування насильства в боротьбі за визволення веде нас, як ягнят на заклання. Ті, хто проповідує пацифізм - навіть якщо в них найдобріші наміри, - об'єктивно допомагають тим, хто перебуває при владі і має зброю. Таким пацифістам ми говоримо: вибачте, але ненасильство - це не рішення! Візьміть до рук зброю в боротьбі за свободу або назавжди залишайтеся безпорадним рабом!