14386: Триває наступ влади на права трудящих!

Ucrania: ¡El gobierno continúa atacando los derechos de los trabajadores!

 

 

By Comrade Krytsia, Spalakh (Ukrainian Section of the RCIT), April 2026

 

 

 

This year, the Ukrainian parliament is preparing another blow to the rights of Ukrainian employees. Back in January, bill No. 14386 emerged, which aims for a number of changes to the Labor Code. If the law is adopted, it should come into force after the end of the war. [1]

 

Part of the liberal and pro-government press, reporting on upcoming changes in legislation, is expectedly trying to confuse and convince the masses that this opens up some “perspectives”, “opportunities”, writes about supposedly “balanced interests of the employee and the employer” and similar gibberish. However, such a “balance of interests” clearly “balances” in a specific direction: discarding the aforementioned liberal verbose “camouflage”, we can clearly see unambiguous biases in favour of the interests of employers and to the detriment of workers. The liberal press is trying to bring rhetorically overcome the contradiction of interests between workers and employers, claims that the expected changes will supposedly be beneficial to both sides, that the country’s economy can only be raised by untying the hands of employers in terms of labour relations. Trade union and socially-oriented public organizations and activists, who are not indifferent to the lives of hired workers, are already sounding the alarm, since these changes will hit workers’ rights hard. [2]

 

However, if we look at the development of labour relations, the inevitable conclusion is that these changes do not so much strike at rights as they legislate, confirm and further develop the blows that have long been inflicted by the capitalists. Workers have suffered and continue to suffer from these blows for more than a decade.

 

For example, the procedure for dismissing an employee who is a member of a trade union no longer requires mandatory approval from the trade union. This approval procedure will be replaced by consultations, which are purely formal and, in reality, have no force and do not affect the final decision of the employer. Regarding this innovation, it is appropriate to quote from the memoirs of trade union activist Oleg Dubrovsky:

 

“The trade union committee does not give its consent to the dismissal of a worker who is a member of a trade union? Okay. But now the trade union committee must sufficiently convincingly justify its refusal. A wonderful innovation! The main protective function of the primary trade union organization at enterprises has been crossed out! The “employer” has received the right to assess for himself the persuasiveness of his motives for administrative reprisals against this or that worker by throwing him out of the gates of factories and plants.

 

Suppose the owner of the enterprise (or his administration) did not find (as will be the case in the vast majority of cases!) a sufficiently convincing “justification for refusing to agree to dismissal” in the decision of the trade union committee, then “the employer has the right to dismiss the worker without the consent of the elected body of the trade union.”

 

This is the most important, the most serious of such consequences, curtailment of trade union rights in the last, as of 2002, implementation of anti-labour legislation by the Ukrainian bourgeois parliament.” [3] We are talking about the early 2000s, for a moment…

 

What does this example show? That the capitalist class, having interests opposite to ours, has been successfully attacking the rights of wage workers after the general level of class consciousness and class struggle fell in the 1990s; that the bourgeois government acts in the interests of this class, formulates and adopts laws that legally consolidate the capitalist conquests and the enslavement of workers; and that the official trade union has been transformed into a non-working phony.

 

Furthermore, the duration of overtime working hours has been increased (180-250 hours during the calendar year versus 120 under the current Labor Code). But even without that, many Ukrainian workers have long been working 12 or more hours a day! And the reduction of “maternity” leave for working mothers? For many, this is “not new news.” [4] “Oh, tell me, what I don’t know!..” – the average worker may think sarcastically, reading about these innovations. They are not news to him, since he has been working in a similar regime for a long time, to one degree or another. And what was “illegal” yesterday, today already falls under the new law.

 

After all, the law is not something high, supra-class. On the contrary, today the class essence of legislation is clearer than ever. The law is a class instrument of the ruling class, based on force, for imposing a profitable and necessary order on another class. The bourgeoisie creates the law in accordance with its class interests.

 

The class struggle, which various pro-bourgeois forces are trying to camouflage or directly deny (as well as even the fact of division into classes), continues. Unfortunately, the working class, demoralized and fragmented, suffers defeat after defeat in this struggle. Bill No. 14386, as well as a number of other anti-labour bills that appeared before it (No. 5371, No. 5161…) only consolidate those provisions that exist ALREADY for many workers in everyday work, have become commonplace, legislating the victories of the bourgeoisie.

 

The government cannot be "above" the class struggle in a class society. And if the government is not workers', then it is bourgeois, then it will act in the interests of the bourgeois class, slowly dismantling the remnants of workers' rights from the times of the victories of the working class. And this situation will continue as long as we, the working class, remain in such a miserable passive state.

 

At the same time, we have news for the working reader. Despite numerous defeats in the class struggle, this struggle is not over, and it will not end until the worker rises up and puts an end to the world division into classes together. We, the workers, are weakened, but we will inevitably turn the tide of the struggle in our favour.

 

The only way to overcome this situation is to replace the current bourgeois government with a workers' government, consisting of delegates elected by the workers and accountable to them with the possibility of their recall, and a militia that, with weapons in hand, will protect the workers and their achievements in the struggle, as well as the expropriation by such a government of key sectors of the economy. In this way and only in this way will the economy and law work for the benefit of the workers, and not a handful of oligarchs together with their cronies.

 

 

 

[1] Page of bill No. 14386 on the website of the Verkhovna Rada: https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/69516

 

[2] Lawyer and activist of the "Social Movement" V. Dudin: "Dismissal in the new Labor Code. What threatens workers?": https://www.youtube.com/watch?v=IJ7zP6ZEZ8I; How will the new Labor Code help you get fired?: https://rev.org.ua/yak-novij-trudovij-kodeks-dopomozhe-vas-zvilniti/; Labor Code 2026: reform or threat? (Atomprofspilka): https://www.atomprofspilka.info/2026/01/28/%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9-%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81-2026-%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0-%D1%87%D0%B8-%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B0/

 

[3] Dubrovsky O. B. Socialist activist at an industrial enterprise in the conditions of the Ukrainian bourgeois democracy 1998–2003 : [memoirs] / Oleg Dubrovsky. — Odesa : Ecology, 2025. — 236 p.

 

[4] Those who are really interested in getting acquainted with all the “innovations” of the draft of the new Labor Code can refer to the page of this draft law, or to the table compiled by the activists of the “Social Movement”: https://docs.google.com/document/d/1yxzDiA7XMOzVIfXqlPCztHl0cNI395czgpKMfWIx0tI/edit?tab=t.0

 

 

 

Товариш Криця, «Спалах» (українська секція RCIT / РКМТ), -- квітня 2026 р.

 

 

 

Цьогоріч український парламент готує черговий удар по правах українських найманих працівників. Ще в січні з’явився законопроєкт №14386, який передбачає ряд змін у Трудовому кодексі, які в разі ухвалення мають набути чинності по завершенню війни. [1] Частина ліберальної та провладної преси, повідомляючи про прийдешні зміни в законодавстві, очікувано, намагається заплутати та переконати маси в тому, що це відкриває якісь «перспективи», «можливості», розписує про буцімто «збалансовані інтереси працівника та роботодавця» і тому подібні-подібності, для даних словоблудів властиві. Проте така «збалансованість інтересів» явно «балансує» в конкретному напрямі: відкидаючи вищезгаданий ліберальний словоблудний «камуфляж», ми чітко можемо бачити недвозначні ухили на користь саме інтересів роботодавців і на шкоду робітникам. Ліберальна преса намагається заретушувати протилежність інтересів робітників та роботодавців, стверджує що очікувані зміни буцімто будуть вигідні обом сторонам, що піднімати економіку країни можна лише таким шляхом розв’язування рук роботодавцям по частині трудових відносин. Профспілкові й соціально-орієнтовані громадські організації та активісти, небайдужі до життя найманих робітників та робітниць, вже б’ють на сполох, оскільки ці зміни боляче вдарять по правах робітників. [2]

 

Втім, якщо дивитися на розвиток трудових відносин, неминуче випливає висновок, що зміни ці не стільки б’ють по правах, скільки законодавчо закріплюють, утверджують та розвивають далі ті удари, які вже давно були нанесені капіталістами. Від цих ударів робітники та робітниці потерпали та потерпають досі вже не перше десятиліття.

 

Так, для прикладу, процедура звільнення працівника, що перебуває у профспілці, більше не потребує обов’язкового погодження з профспілкою. Ця процедура погодження буде замінена на консультації, які є суто формальними та в дійсності не мають жодної сили і не впливають на остаточне рішення роботодавця. З приводу цього нововведення доречно навести цитату з книги-спогадів профспілкового активіста Олега Дубровського:

 

«Профспілковий комітет не дає згоди на звільнення робітника – члена профспілки? Гаразд. Але тепер профком повинен достатньо переконливо обґрунтувати свою відмову. Чудове нововведення! Основна захисна функція первинної профспілкової організації на підприємствах перекреслена! «Роботодавець» отримав право сам оцінювати переконливість своїх мотивів для адміністративної розправи над тим чи іншим робітником методом вижбурювання за ворота заводів та фабрик.

 

Припустимо, власник підприємства (або його адміністрація) не знайшов (так буде в переважній більшості випадків!) у рішенні профкома достатньо переконливого «обґрунтування відмови в погодженні на звільнення», тоді «роботодавець має право звільнити робітника без згоди виборного органу профспілки».

 

Це найбільш важливе, найбільш серйозне за своїми наслідками урізання прав профспілок в останньому, станом на 2002 р., здійснення антиробітничої законотворчості українського буржуазного парламенту.» [3] Мова про початок 2000-х років, на хвилиночку…

 

Що показує цей приклад? Що клас капіталістів, маючи протилежні до нас інтереси, вів свій успішний наступ на права найманих робітників після падіння загального рівня класової свідомості і класової боротьби в 1990-х роках; що буржуазна влада діє в інтересах цього класу, формулює і приймає закони, що юридично закріплюють завоювання капіталістів і закабалення робітників; а також те, що офіційна профспілка була перетворена на неробочу бутафорію, і теж не вчора.

 

Тривалість понаднормового робочого часу було збільшено (180-250 годин протягом календарного року проти 120 за чинним КЗпП). Але і без того чимало українських робітників та робітниць вже давно працюють по 12 та більше годин на день! А урізання «декретної» відпустки для робітниць-матерів? Для багатьох це «не нова новина». [4] «Ой, скажіть-но, чого я не знаю!..» – з сарказмом може подумати пересічний робітник, читаючи про ці нововведення. Вони не новина для нього, позаяк він і так вже давно працює в подібному режимі, в тій чи іншій мірі. І те, що було «нелегально» вчора, сьогодні вже підпадає під новий закон.

 

Адже закон не є чимось високим, надкласовим. Навпаки, сьогодні ясніше ніж коли-небудь видно класову сутність законодавства. Закон є опертим на силу класовим інструментом панівного класу для нав’язування вигідного та потрібного собі порядку іншому класу. Буржуазія творить закон згідно зі своїми класовими інтересами.

 

Ми хочемо сказати про головне. Боротьба класів, яку різномасті пробуржуазні сили намагаються закамуфлювати або прямо заперечити (як і навіть факт поділу на класи), триває. На жаль, робітничий клас, деморалізований та роздроблений, зазнає в цій боротьбі поразки за поразкою. Законопроєкт №14386, а також ряд інших антиробітничих законопроєктів, що з’являлися до нього (№5371, №5161…) лише закріплюють ті положення, що ВЖЕ для багатьох робітників стали буденністю, законодавчо закріплює перемоги буржуазії. Уряд не може бути «над» класовою боротьбою у класовому суспільстві. І якщо уряд не є робітничим, значить він є буржуазним, значить він буде діяти в інтересах буржуазного класу, повільно демонтуючи залишки прав робочих з часів перемог робітничого класу. І така ситуація продовжуватиметься, поки ми, робітничий клас, будемо залишатися у такому жалюгідному пасивному стані.

 

Разом з тим для читача-робітника ми маємо новину. Попри численні поразки в класовій боротьбі, боротьба ця не скінчена, і вона не скінчиться поки робітник не повстане і не покінчить разом зі світовим поділом на класи. Трудящі послаблені, але неминуче перевернуть хід боротьби на свій бік.

 

Єдиним шляхом для подолання такого становища є заміна чинного буржуазного уряду робітничим урядом, який складатиметься з обраних трудящими та підзвітних їм делегатів з можливістю їх відкликання, та ополченням, яке зі зброєю в руках захищатиме трудящих та їхні здобутки в боротьбі, а також експропріація таким урядом ключових секторів економіки держави. Таким і лише таким чином економіка та право будуть працювати на користь трудящих, а не жменьки олігархів разом з їхніми посіпаками.

 

 

 

 

 

[1] Сторінка законопроєкту №14386 на сайті Верховної Ради:  https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/69516

 

[2] Юрист та активіст «Соціального Руху» В. Дудін: «Звільнення у новому Трудовому кодексі. Що загрожує працюючим?»: https://www.youtube.com/watch?v=IJ7zP6ZEZ8I; Як новий Трудовий кодекс допоможе вас звільнити?: https://rev.org.ua/yak-novij-trudovij-kodeks-dopomozhe-vas-zvilniti/; Трудовий кодекс 2026: реформа чи загроза? (Атомпрофспілка): https://www.atomprofspilka.info/2026/01/28/%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9-%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81-2026-%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0-%D1%87%D0%B8-%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B0/

 

[3] Дубровський О. Б. Соціалістичний активіст на промисловому підприємстві в умовах української буржуазної демократії 1998–2003 : [спогади] / Олег Дубровський. — Одеса : Екологія, 2025. — 236 с.

 

[4] Кому дійсно цікаво ознайомитися з усіма «нововведеннями» проєкту нового Трудового Кодекса, можуть звернутися до сторінки даного законопроєкту, або до таблиці, складеної активістами «Соціального Руху»: https://docs.google.com/document/d/1yxzDiA7XMOzVIfXqlPCztHl0cNI395czgpKMfWIx0tI/edit?tab=t.0

 

 

 

Por el camarada Krytsia, Spalakh (Sección Ucraniana de la RCIT), abril de 2026

 

 

 

Este año, el parlamento ucraniano prepara otro golpe a los derechos de los trabajadores ucranianos. En enero, presentó el proyecto de ley n.º 14386, que busca introducir varias modificaciones al Código Laboral. De aprobarse, la ley entraría en vigor tras el fin de la guerra. [1]

 

Parte de la prensa liberal y progubernamental, al informar sobre los próximos cambios legislativos, intenta, como era de esperar, confundir y convencer a las masas de que esto abre ciertas «perspectivas» y «oportunidades». Para eso, escribe sobre un supuesto «equilibrio de intereses entre el empleado y el empleador» y demás palabrería sin sentido.

 

Sin embargo, dicho «equilibrio de intereses» claramente «equilibra» en una dirección específica: dejando de lado el mencionado «camuflaje» liberal, podemos ver claramente sesgos inequívocos a favor de los intereses de los empleadores y en detrimento de los trabajadores.

 

La prensa liberal intenta superar retóricamente la contradicción de intereses entre trabajadores y empleadores, afirmando que los cambios previstos supuestamente beneficiarán a ambas partes, y que la economía del país solo puede impulsarse liberando a los empleadores de su control en materia de relaciones laborales. Los sindicatos, las organizaciones públicas de orientación social y los activistas, que no son indiferentes a la vida de los trabajadores asalariados, ya están dando la voz de alarma, puesto que estos cambios afectarán gravemente a los derechos de los trabajadores. [2]

 

Sin embargo, si analizamos la evolución de las relaciones laborales, la conclusión inevitable es que estos cambios no tanto atentan contra los derechos como que legislan, confirman y profundizan los ataques que los capitalistas han infligido durante mucho tiempo. Los trabajadores han sufrido y siguen sufriendo estos ataques durante más de una década.

 

Por ejemplo, el procedimiento para despedir a un empleado afiliado a un sindicato ya no requiere la aprobación obligatoria de este. Dicho procedimiento se sustituirá por consultas, que son meramente formales y, en realidad, carecen de validez y no afectan la decisión final del empleador. Respecto a esta innovación, conviene citar las memorias del activista sindical Oleg Dubrovsky:

 

“¿El comité sindical no da su consentimiento para el despido de un trabajador afiliado a un sindicato? De acuerdo, pero ahora el comité sindical debe justificar su negativa de forma suficientemente convincente. ¡Una innovación maravillosa! ¡Se ha eliminado la principal función protectora de la organización sindical primaria en las empresas! El «empleador» ha obtenido el derecho a evaluar por sí mismo la validez de sus motivos para tomar represalias administrativas contra tal o cual trabajador, expulsándolo de las fábricas y plantas.

 

Supongamos que el propietario de la empresa (o su administración) no encuentra (¡como sucederá en la gran mayoría de los casos!) una “justificación suficientemente convincente para negarse a aceptar el despido” en la decisión del comité sindical, entonces “el empleador tiene derecho a despedir al trabajador sin el consentimiento del órgano electo del sindicato ”.

 

Esta es la más importante, la más grave de tales consecuencias, la restricción de los derechos sindicales en la última implementación, a partir de 2002, de la legislación antilaboral por parte del parlamento burgués ucraniano.” [3] Estamos hablando de principios de la década de 2000, por un momento…

 

¿Qué demuestra este ejemplo? Que la clase capitalista, con intereses opuestos a los nuestros, ha atacado con éxito los derechos de los trabajadores asalariados tras el declive de la conciencia de clase y la lucha de clases en la década de 1990; que el gobierno burgués actúa en interés de esta clase, formula y aprueba leyes que consolidan legalmente las conquistas capitalistas y la esclavitud de los trabajadores; y que el sindicato oficial se ha transformado en una farsa inoperante.

 

Además, se ha aumentado la duración de las horas extras (de 180 a 250 horas al año, frente a las 120 del Código Laboral vigente). Pero incluso sin eso, ¡muchos trabajadores ucranianos llevan mucho tiempo trabajando 12 horas o más al día! ¿Y la reducción de la baja por maternidad para las madres trabajadoras? Para muchos, esto no es ninguna novedad. [4] «¡Vaya, qué inexplicable!», podría pensar con sarcasmo el trabajador medio al leer sobre estas innovaciones. No son ninguna novedad para él, puesto que lleva mucho tiempo trabajando en un régimen similar, en mayor o menor medida. Y lo que ayer era ilegal, hoy ya está contemplado en la nueva ley.

 

Después de todo, la ley no es algo superior a las clases sociales. Al contrario, hoy la esencia de clase de la legislación es más evidente que nunca. La ley es un instrumento de clase de la clase dominante, basado en la fuerza, para imponer un orden conveniente y necesario a otra clase. La burguesía crea la ley de acuerdo con sus intereses de clase.

 

La lucha de clases, que diversas fuerzas proburguesas intentan camuflar o negar directamente (así como incluso la división de clases), continúa. Lamentablemente, la clase trabajadora, desmoralizada y fragmentada, sufre derrota tras derrota en esta lucha. El proyecto de ley n.º 14386, así como otros proyectos de ley antilaborales que lo precedieron (n.º 5371, n.º 5161…), no hacen sino consolidar disposiciones que ya existen para muchos trabajadores en su labor diaria, convirtiéndose en algo habitual y legislando las victorias de la burguesía.

 

En una sociedad de clases, el gobierno no puede estar por encima de la lucha de clases, por lo tanto, si el gobierno no es obrero, entonces es burgués y actuará en interés de la clase que representa, la de los capitalistas, desmantelando paulatinamente los vestigios de los derechos obreros heredados de las victorias de la clase trabajadora. Y esta situación persistirá mientras nosotros, la clase trabajadora, permanezcamos en un estado de pasividad tan miserable.

 

Al mismo tiempo, queremos advertirle al lector trabajador, que, a pesar de las numerosas derrotas en la lucha de clases, esta lucha no ha terminado y no acabará hasta que el trabajador se levante y ponga fin a la división mundial en clases. Nosotros, los trabajadores, estamos debilitados, pero inevitablemente cambiaremos el rumbo de la lucha a nuestro favor.

 

La única forma de superar esta situación es sustituir al actual gobierno burgués por un gobierno obrero, integrado por delegados elegidos por los trabajadores y responsables ante ellos, con posibilidad de revocación, y una milicia que, armada, proteja a los trabajadores y sus logros en la lucha, así como la expropiación por parte de dicho gobierno de sectores clave de la economía. De esta forma, y solo de esta forma, la economía y la ley funcionarán en beneficio de los trabajadores, y no de un puñado de oligarcas y sus compinches.

 

 

 

 

 

[1] Página del proyecto de ley n.º 14386 en el sitio web de la Verkhovna Rada: https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/69516

 

[2] El abogado y activista del "Movimiento Social" V. Dudin: "Despido en el nuevo Código Laboral. ¿Qué amenaza a los trabajadores?": https://www.youtube.com/watch?v=IJ7zP6ZEZ8I; ¿Cómo te ayudará el nuevo Código Laboral a evitar el despido?: https://rev.org.ua/yak-novij-trudovij-kodeks-dopomozhe-vas-zvilniti/; Código Laboral 2026: ¿reforma o amenaza? (Atomprofspilka): https://www.atomprofspilka.info/2026/01/28/%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9-%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81-2026-%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0-%D1%87%D0%B8-%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B0/

 

[3] Dubrovsky OB Activista socialista en una empresa industrial en las condiciones de la democracia burguesa ucraniana 1998–2003: [memorias] / Oleg Dubrovsky. — Odesa: Ecología, 2025. — 236 p.

 

[4] Quienes estén realmente interesados en conocer todas las “innovaciones” del borrador del nuevo Código Laboral pueden consultar la página de este borrador de ley o la tabla compilada por los activistas del “Movimiento Social”: https://docs.google.com/document/d/1yxzDiA7XMOzVIfXqlPCztHl0cNI395czgpKMfWIx0tI/edit?tab=t.0