Guerra de Irán: Lecciones del acuerdo de alto el fuego

Iran-Krieg: Die Lehren aus dem Waffenstillstandsabkommen

이란 전쟁: 정전 합의의 교훈

Guerra do Irã: as lições do acordo de cessar-fogo

Іранська війна: уроки мирної угоди

 

 

By Michael Pröbsting, Revolutionary Communist International Tendency (RCIT), 18 June 2026, www.thecommunists.net

 

 

 

The Memorandum of Understanding between the U.S. and Iran has now been officially signed by the Presidents of both countries and published by various media. The official text is mostly identical with the versions which circulated already since last Sunday and which we reported in the RCIT statement from 15 June. ^[1] It fully confirms our assessment that the Iran War has resulted in a humiliating defeat of U.S. imperialism and the Zionist entity. ^[2]

 

The U.S. had to end its war against Iran without accomplishing any of its objectives – starting from regime change, “unconditional surrender”, weakening of the “Axis of Resistance” to the destruction of Teheran’s nuclear and missiles program. Not only this, but Iran also came out of the war significantly strengthened. The Memorandum accepts its control (together with Oman with which Teheran has close relations) of the Strait of Hormuz. Likewise, the U.S. will issue waivers for exports of Iranian crude oil, petrochemical products and their derivatives, and all related services, including banking, insurance, transportation, and the like (all of this had been sanctioned for years). Furthermore, the Memorandum calls for an end of fighting also in Lebanon and confirms the territorial integrity of Lebanon – a formula which obligates Israel to stop its war against Hezbollah and to withdraw its troops from the country.

 

It is not merely anti-imperialist and pro-Iranian writers who speak about a defeat of the U.S. and Israel. There exists nearly a consensus among mainstream political observers that this war ended as a failure for the Trump Administration. Bloomberg’s Marc Champion speaks about “the hallmarks of defeat”, [3] and The Atlantic writes about “defeat” and “capitulation”. [4] The hardline Zionist Iran hawks in the Republican Party and the MAGA movement are in disbelief about Trump’s U-turn and public opinion in Israel is united in outrage about the Memorandum.

 

While the Zionists were triumphant in the past two years, despair is spreading now. Israeli channel i24News quotes a senior Israeli official saying: "If we had known that these would be the final results of the operation in terms of political habit, it is highly doubtful that we would have embarked on this event." Military affairs experts are warning that Iran is becoming a regional power. Alon Ben David, a veteran military correspondent of Channel 13 News, said that the emerging deal could be a blow to Israel's standing in the Middle East with far-reaching implications. "This is a dramatic day for Israel and for generations to come," adding that the agreement "marks a turning point in the Middle East". [5]

 

Sometimes there is a grain of truth in Trump’s weird statements. Yesterday, at the G7 summit in France, the American President tried to justify his U-turn from demanding Iran’s “total surrender” to accepting defeat. He said that without the deal with Iran, the world would have faced "bedlam" if the blockade of the Strait of Hormuz would have continued. “I didn’t want to see an economic catastrophe,” adding that "the one president I did not want to be was the late, great, Herbert Hoover,” the notorious U.S. President in 1929-33 during the worst depression years of modern history. Trump also said global oil reserves were set to run out if the commercial ships would not be allowed to cross the Strait of Hormuz. "We run out of reserves at about four weeks”, adding that “if we keep bombing, those ships won't be going." [6] Such statements demonstrate that Iran was putting up effective resistance against the American-Zionist monster.

 

 

 

The decline of the U.S. as the global hegemon

 

 

 

So, what are the lessons of the Iran War in spring 2026, or the “Ramadan War” as it is often called in the Muslim world? First, it is a full confirmation of the Marxist analysis of the world situation which is characterised by the decline of the U.S. as the global hegemon, the rise of China (and Russia) as new imperialist powers and the crisis of the transatlantic alliance between America and Europe. [7] The emergence of new imperialist rivals goes hand in hand with the acceleration of the political and economic crisis of the U.S. The galloping rise of public debt pushes the Administration to use an increasing share of its income to serve its debt. According to the Committee for a Responsible Federal Budget, interest costs consumed a record 3.25% of GDP and roughly 19% of all federal revenue in fiscal year 2025. [8]

 

At the same time, political polarisation in the U.S. deepens, resulting in mass protests of millions of people against the Trump Administration and its racist, authoritarian and militarist policy. This process goes hand in hand with an ideological crisis as citizens are less proud, less religiously unified and losing faith that the American Dream still works. Only 51% of Americans say they are extremely or very proud of being American, down sharply from 82% in 2013. [9]

 

Faced with such decline, as we did show in several documents, the U.S. states in its new National Security Strategy that in the next period it will not be able to dominate the whole world but rather focus on controlling the Western Hemisphere. [10]

 

The outcome of the war with a defeat for the U.S. confirms our thesis about its decline as a global power. It shows that those who still claim that the “American Empire” would dominate the world fail to understand the dynamics of global development, the depth of the crisis of the U.S. and its loosening control over parts of the world. [11]

 

 

 

Dysfunctional war and the existential crisis of Israel

 

 

 

This brings us to the next point. Given such decline, the RCIT has explained from the beginning of the war that this conflict is, from the side of the U.S., a dysfunctional war. We did show with a number of facts that this war was not a result of Washington’s strategy but rather of short-term political calculations given the extreme unpopularity of Trump and due to Zionist manipulations. Consequently, the Pentagon was badly prepared for such a war and when Iran did put up strong resistance, the U.S. was forced to retreat. [12]

 

Based on such an analysis we quickly understood that American imperialism had overreached and that Iran and its allies had good prospects to resist the brutal onslaught. ^[13]

 

In contrast, the war was in full accordance with the strategic interests of Israel. However, the Zionist entity is only a junior imperialist power and without the U.S. it could hardly survive (as Trump reminded the insubordinate Netanyahu recently). It is exactly for this reason why the outcome of the Iran War is so catastrophic for Israel. It is not only because the war failed to achieve their goals and not only because Iran came out much stronger. The result of the war is probably even more devastating because it provoked the most serious crisis in the alliance between the Washington and the Zionist state. And such a crisis takes place with the most right-wing and Zionist Administration in power in the U.S.! There is no other relevant political force in the U.S. which would be more pro-Israel.

 

In fact, what we have seen in recent months is not merely a personal fallout between the two “strong men” but rather a rupture in the strategic relationship between U.S. imperialism and the Zionist state. What is the cause of this development? First, as mentioned before, the U.S. is in decline, and this pushes it to deprioritise its engagement in the Middle East. America can no longer afford to have so many military bases, ships and troops in the region. This is why they did hope to stabilise the region with Israel as the strongest force and a network of Arab states allied with the Zionist entity on the basis of the so-called Abraham Accords. This has been Washington’s strategy for a number of years and the 7 October uprising of the Palestinian resistance was directed against this process.

 

The combination of the heroic struggle of the Palestinian resistance, the revival of Hezbollah in Lebanon, and now Iran’s victory have destroyed the U.S. plan for the Middle East. In fact, the Zionist state is facing its most serious crisis with an increasing number of settlers leaving the country. Our comrades of the Internationalist Socialist League in Occupied Palestine doubt if this state will survive for another decade. [14] In the end, despite the terrible situation in Gaza, the hopes of the initiators of the 7 October to sabotage the Zionist normalisation process uprising could finally be fulfilled.

 

In any case, there is no doubt that the political crisis in Israel will escalate. Likewise, the defeat of the American-Zionist monster has put the regional order in the Middle East in crisis. It is likely that as a result of its defeat, the U.S. will reduce its military presence on the region. The Arab regimes will have to think about new alliances or at least adding new allies (for example China, Russia, Pakistan, Türkiye, Iran) given the decline and unreliability of the U.S. Furthermore, the outcome of the war and the public demonstration that resistance against the imperialist aggressors is possible and can win will massively undermine the already eroded legitimacy of the tyrannic regimes. Look at Lebanon, where the coward army never fires a shot against the Zionists – but Hezbollah and Iran managed to stop them! It is clear that the Iranian victory will have inspiring effects throughout the whole region and encourage the oppressed masses to push for war against the American-Zionist monster.

 

 

 

Siding with Iran in this war was the only correct position

 

 

 

Finally, the outcome of the war confirmed the position of the RCIT and all authentic Marxists to take the side of Iran and its allies in their war against the imperialist aggression. From the very beginning of the war, we said “Defend Iran – Defeat the American-Zionist monster!” [15]

 

This means we supported their resistance on the basis of the anti-imperialist united front tactic without lending political support to the regime. We participated in numerous anti-war activities showing our solidarity with Iran’s resistance. [16]

 

Unfortunately, many leftists failed to take such a principled stance. They took a shameful position of equidistance between the U.S. and Iran, claiming these would both represent evil forces. Such leftists completely ignore the Marxist axiom that the character of a war is not determined by the nature of the governments but by the class character of these states. In this case, we had a war with the largest imperialist power and a smaller one on one side (the U.S. and Israel) and Iran as a capitalist semi-colony on the other side. For Marxists, taking a position of neutrality in such a conflict is treachery!

 

Other platonically sided with Iran, saying that it “has a right of self-defence” but refrained from advocating its military victory and participating in practical solidarity activities with Iran during the war. In reality, Iran had not only the right but the duty to fight against the imperialist aggressors and, equally, did socialists have the duty to support such resistance.

 

Socialists are tested in historic events. The Iran War is such a historic event as it will accelerate the decline of U.S. imperialism as well as of the Zionist settler state and it will reorder the Middle East. We are proud to have stood on the right side of history in this war!

 

 

 

 

Por Michael Pröbsting, Corriente Comunista Revolucionaria Internacional (CCRI), 18 de junio de 2026, www.thecommunists.net

 

 

 

El Memorando de Entendimiento entre Estados Unidos e Irán ha sido firmado oficialmente por los presidentes de ambos países y publicado por diversos medios. El texto oficial es prácticamente idéntico a las versiones que circulaban desde el domingo pasado y que publicamos en el comunicado de la CCRI del 15 de junio. ^[1] Confirma plenamente nuestra evaluación de que la guerra de Irán ha supuesto una humillante derrota para el imperialismo estadounidense y la entidad sionista. ^[2]

 

Estados Unidos tuvo que poner fin a su guerra contra Irán sin lograr ninguno de sus objetivos: desde el cambio de régimen y la “rendición incondicional”, pasando por el debilitamiento del “Eje de la Resistencia”, hasta la destrucción del programa nuclear y de misiles de Teherán. Además, Irán salió de la guerra significativamente fortalecido. El Memorándum acepta el control estadounidense (junto con Omán, con quien Teherán mantiene estrechas relaciones) del estrecho de Ormuz. Asimismo, Estados Unidos concederá exenciones a las exportaciones de petróleo crudo iraní, productos petroquímicos y sus derivados, así como a todos los servicios relacionados, incluidos los bancarios, los seguros, el transporte y otros (todo ello sujeto a sanciones desde hace años). Además, el Memorándum exige el cese de las hostilidades también en el Líbano y confirma la integridad territorial de este país, una fórmula que obliga a Israel a detener su guerra contra Hezbolá y a retirar sus tropas.

 

No son solo los escritores antiimperialistas y proiraníes quienes hablan de una derrota de Estados Unidos e Israel. Existe prácticamente un consenso entre los principales analistas políticos de que esta guerra supuso un fracaso para la administración Trump. Marc Champion, de Bloomberg, habla de las "características de la derrota", y The Atlantic escribe sobre la "derrota" ^[3] y la "capitulación". ^[4] Los halcones sionistas más intransigentes contra Irán dentro del Partido Republicano y el movimiento MAGA no dan crédito al cambio de postura de Trump, y la opinión pública en Israel está unida en su indignación por el Memorándum.

 

Si bien los sionistas triunfaron en los últimos dos años, ahora la desesperación se extiende. El canal israelí i24News cita a un alto funcionario israelí que afirma: "Si hubiéramos sabido que estos serían los resultados finales de la operación en términos de práctica política, es muy dudoso que nos hubiéramos embarcado en este evento". Expertos en asuntos militares advierten que Irán se está convirtiendo en una potencia regional. Alon Ben David, veterano corresponsal militar del Canal 13 de Noticias, dijo que el acuerdo emergente podría ser un golpe para la posición de Israel en Oriente Medio con implicaciones de gran alcance. "Este es un día dramático para Israel y para las generaciones venideras", agregó, y señaló que el acuerdo "marca un punto de inflexión en Oriente Medio". ^[5]

 

A veces hay algo de verdad en las extrañas declaraciones de Trump. Ayer, en la cumbre del G7 en Francia, el presidente estadounidense intentó justificar su cambio de postura, pasando de exigir la "rendición total" de Irán a aceptar la derrota. Afirmó que, sin el acuerdo con Irán, el mundo se habría enfrentado al caos si el bloqueo del estrecho de Ormuz hubiera continuado. "No quería ver una catástrofe económica", añadió, y agregó que "el único presidente que no quería ser era el difunto y gran Herbert Hoover", el tristemente célebre presidente de Estados Unidos entre 1929 y 1933, durante los peores años de la Gran Depresión de la historia moderna. Trump también declaró que las reservas mundiales de petróleo se agotarían si no se permitía a los buques mercantes cruzar el estrecho de Ormuz. "Nos quedamos sin reservas en unas cuatro semanas", y añadió que "si seguimos bombardeando, esos barcos no podrán zarpar". ^[6] Estas declaraciones demuestran que Irán estaba oponiendo una resistencia efectiva contra el monstruo estadounidense-sionista.

 

 

 

El declive de Estados Unidos como potencia hegemónica mundial

 

 

 

¿Qué lecciones nos deja la guerra de Irán en la primavera de 2026, o la “guerra del Ramadán”, como se la suele llamar en el mundo musulmán? En primer lugar, confirma plenamente el análisis marxista de la situación mundial, caracterizada por el declive de Estados Unidos como potencia hegemónica global, el ascenso de China (y Rusia) como nuevas potencias imperialistas y la crisis de la alianza transatlántica entre Estados Unidos y Europa. ^[7] El surgimiento de nuevos rivales imperialistas va de la mano con la aceleración de la crisis política y económica de Estados Unidos. El vertiginoso aumento de la deuda pública obliga a la Administración a destinar una proporción cada vez mayor de sus ingresos al pago de la deuda. Según el Comité para un Presupuesto Federal Responsable, los intereses consumieron un récord del 3,25 % del PIB y aproximadamente el 19 % de todos los ingresos federales en el año fiscal 2025. ^[8]

 

Al mismo tiempo, la polarización política en Estados Unidos se agudiza, lo que da lugar a protestas masivas de millones de personas contra la Administración Trump y su política racista, autoritaria y militarista. Este proceso va de la mano de una crisis ideológica, ya que los ciudadanos se sienten menos orgullosos, menos unidos religiosamente y pierden la fe en que el sueño americano siga funcionando. Solo el 51% de los estadounidenses afirma sentirse extremadamente o muy orgulloso de ser estadounidense, una cifra que ha descendido drásticamente desde el 82% en 2013. ^[9]

 

Ante este declive, como hemos demostrado en varios documentos, Estados Unidos declara en su nueva Estrategia de Seguridad Nacional que en el próximo periodo no podrá dominar el mundo entero, sino que se centrará en controlar el hemisferio occidental. ^[10]

 

El resultado de la guerra, con una derrota para Estados Unidos, confirma nuestra tesis sobre su declive como potencia mundial. Demuestra que quienes aún afirman que el "imperio americano" dominaría el mundo no comprenden la dinámica del desarrollo global, la profundidad de la crisis de Estados Unidos ni su menguante control sobre algunas partes del mundo. ^[11]

 

 

 

Guerra disfuncional y la crisis existencial de Israel

 

 

 

Esto nos lleva al siguiente punto. Ante tal declive, la CCRI explicó desde el inicio de la guerra que este conflicto, desde la perspectiva de Estados Unidos, era una guerra disfuncional. Demostramos con numerosos hechos que esta guerra no fue resultado de la estrategia de Washington, sino de cálculos políticos a corto plazo, dada la extrema impopularidad de Trump y las manipulaciones sionistas. En consecuencia, el Pentágono estaba mal preparado para una guerra de esta envergadura y, cuando Irán opuso una fuerte resistencia, Estados Unidos se vio obligado a retirarse. ^[12]

 

Basándonos en este análisis, comprendimos rápidamente que el imperialismo estadounidense se había extralimitado y que Irán y sus aliados tenían buenas perspectivas de resistir la brutal ofensiva. ^[13]

 

Por el contrario, la guerra se ajustaba plenamente a los intereses estratégicos de Israel. Sin embargo, la entidad sionista es solo una potencia imperialista menor y, sin Estados Unidos, difícilmente podría sobrevivir (como Trump le recordó recientemente al insubordinado Netanyahu). Es precisamente por esta razón que el resultado de la guerra con Irán es tan catastrófico para Israel. No se trata solo de que la guerra no lograra sus objetivos ni de que Irán saliera mucho más fortalecido. El resultado de la guerra es probablemente aún más devastador, ya que provocó la crisis más grave en la alianza entre Washington y el Estado sionista. ¡Y esta crisis se produce con la administración más derechista y sionista en el poder en Estados Unidos! No existe otra fuerza política relevante en Estados Unidos más proisraelí.

 

De hecho, lo que hemos visto en los últimos meses no es simplemente un distanciamiento personal entre los dos "hombres fuertes", sino una ruptura en la relación estratégica entre el imperialismo estadounidense y el Estado sionista. ¿Cuál es la causa de este desarrollo? En primer lugar, como ya se mencionó, Estados Unidos está en declive, lo que lo lleva a restar importancia a su participación en Oriente Medio. Estados Unidos ya no puede permitirse tener tantas bases militares, barcos y tropas en la región. Por eso esperaban estabilizar la región con Israel como la fuerza más poderosa y una red de Estados árabes aliados con la entidad sionista, sobre la base de los llamados Acuerdos de Abraham. Esta ha sido la estrategia de Washington durante varios años, y el levantamiento del 7 de octubre de la resistencia palestina se dirigió contra este proceso.

 

La combinación de la heroica lucha de la resistencia palestina, el resurgimiento de Hezbolá en el Líbano y ahora la victoria de Irán han destruido el plan estadounidense para Oriente Medio. De hecho, el Estado sionista se enfrenta a su crisis más grave, con un número creciente de colonos que abandonan el país. Nuestros compañeros de la Liga Socialista Internacionalista en la Palestina Ocupada dudan de que este Estado sobreviva otra década. ^[14] Al final, a pesar de la terrible situación en Gaza, las esperanzas de los promotores del levantamiento del 7 de octubre de sabotear el proceso de normalización sionista podrían finalmente cumplirse.

 

En cualquier caso, no cabe duda de que la crisis política en Israel se agravará. Asimismo, la derrota del monstruo estadounidense-sionista ha puesto en crisis el orden regional en Oriente Medio. Es probable que, como consecuencia de su derrota, Estados Unidos reduzca su presencia militar en la región. Los regímenes árabes tendrán que considerar nuevas alianzas o, al menos, sumar nuevos aliados (por ejemplo, China, Rusia, Pakistán, Turquía, Irán) ante el declive y la falta de fiabilidad de Estados Unidos. Además, el resultado de la guerra y la demostración pública de que la resistencia contra los agresores imperialistas es posible y victoriosa socavarán enormemente la ya debilitada legitimidad de los regímenes tiránicos. Basta con mirar al Líbano, donde el ejército cobarde nunca disparó un solo tiro contra los sionistas, ¡pero Hezbolá e Irán lograron detenerlos! Es evidente que la victoria iraní tendrá un efecto inspirador en toda la región y animará a las masas oprimidas a luchar contra el monstruo estadounidense-sionista.

 

 

 

Apoyar a Irán en esta guerra fue la única postura correcta

 

 

 

Finalmente, el resultado de la guerra confirmó la posición de la CCRI y de todos los marxistas auténticos de apoyar a Irán y sus aliados en su lucha contra la agresión imperialista. Desde el inicio de la guerra, dijimos: “¡Defiendan a Irán! ¡Derroten al monstruo estadounidense-sionista!”. ^[15]

 

Esto significa que apoyamos su resistencia basándonos en la táctica del frente unido antiimperialista, sin brindar apoyo político al régimen. Participamos en numerosas actividades contra la guerra, demostrando nuestra solidaridad con la resistencia iraní. ^[16]

 

Lamentablemente, muchos izquierdistas no adoptaron una postura tan firme. Adoptaron una vergonzosa posición de equidistancia entre Estados Unidos e Irán, alegando que ambos representaban fuerzas malignas. Dichos izquierdistas ignoran por completo el axioma marxista de que el carácter de una guerra no lo determina la naturaleza de los gobiernos, sino el carácter de clase de estos Estados. En este caso, nos enfrentábamos en una guerra con la mayor potencia imperialista y una menor por un lado (Estados Unidos e Israel), y con Irán, una semicolonia capitalista, por el otro. Para los marxistas, adoptar una posición de neutralidad en un conflicto así es una traición.

 

Otros se aliaron platónicamente con Irán, argumentando que tenía derecho a la autodefensa, pero se abstuvieron de apoyar su victoria militar y de participar en actividades de solidaridad práctica con Irán durante la guerra. En realidad, Irán no solo tenía el derecho, sino también el deber de luchar contra los agresores imperialistas, y, de igual modo, los socialistas tenían el deber de apoyar dicha resistencia.

 

Los socialistas se ponen a prueba en los acontecimientos históricos. La guerra de Irán es uno de esos acontecimientos históricos, ya que acelerará el declive del imperialismo estadounidense y del Estado sionista, y reconfigurará Oriente Medio. ¡Nos enorgullece haber estado del lado correcto de la historia en esta guerra!

 

 

 

 

 

 

Von Michael Pröbsting, Revolutionär-Kommunistische Internationale Tendenz (RCIT), 18. Juni 2026, www.thecommunists.net

 

 

 

Das Waffenstillstandsabkommen (Memorandum of Understanding) zwischen den USA und dem Iran wurde nun offiziell von den Präsidenten beider Länder unterzeichnet und von verschiedenen Medien veröffentlicht. Der offizielle Text ist weitgehend identisch mit den Versionen, die bereits seit vergangenem Sonntag kursierten und über die wir in der RCIT-Stellungnahme vom 15. Juni berichteten. ^[1] Er bestätigt vollumfänglich unsere Einschätzung, dass der Iran-Krieg zu einer demütigenden Niederlage des US-Imperialismus und des zionistischen Gebildes geführt hat.^[2]

 

Die USA mussten ihren Krieg gegen den Iran beenden, ohne eines ihrer Ziele erreicht zu haben – angefangen vom Regimewechsel über die „bedingungslose Kapitulation“ und die Schwächung der „Widerstandsachse“ bis hin zur Zerstörung des iranischen Atom- und Raketenprogramms. Nicht nur das, der Iran ging auch deutlich gestärkt aus dem Krieg hervor. Das Memorandum erkennt die Kontrolle des Irans (gemeinsam mit Oman, zu dem Teheran enge Beziehungen unterhält) über die Straße von Hormus an. Ebenso werden die USA Ausnahmeregelungen für den Export von iranischem Rohöl, petrochemischen Produkten und deren Derivaten sowie für alle damit verbundenen Dienstleistungen, einschließlich Bankwesen, Versicherungen, Transportwesen usw., erteilen (all dies war jahrelang sanktioniert). Darüber hinaus fordert das Memorandum ein Ende der Kämpfe auch im Libanon und bestätigt die territoriale Integrität des Libanon – eine Formel, die Israel verpflichtet, seinen Krieg gegen die Hisbollah zu beenden und seine Truppen aus dem Land abzuziehen.

 

Nicht nur anti-imperialistische und pro-iranische Autoren sprechen von einer Niederlage der USA und Israels. Unter den meisten politischen Beobachtern herrscht nahezu Einigkeit darüber, dass dieser Krieg für die Trump-Regierung ein Fiasko war. Marc Champion von Bloomberg spricht von „den Kennzeichen einer Niederlage“, ^[3] und The Atlantic schreibt über „Niederlage“ und „Kapitulation“. ^[4] Die Hardliner unter den zionistischen Iran-Befürwortern in der Republikanischen Partei und der MAGA-Bewegung können Trumps Kehrtwende nicht fassen, und die israelische Öffentlichkeit ist sich einig in ihrer Empörung über das Memorandum.

 

Während die Zionisten in den letzten zwei Jahren triumphierten, breitet sich nun Verzweiflung aus. Der israelische Sender i24News zitiert einen hochrangigen israelischen Beamten mit den Worten: „Hätten wir gewusst, dass dies die politischen Folgen dieser Operation sein würden, hätten wir sie höchstwahrscheinlich nicht eingeleitet.“ Militärexperten warnen davor, dass der Iran zu einer Regionalmacht aufsteigt. Alon Ben David, ein langjähriger Militärkorrespondent von Channel 13 News, sagte, das entstehende Abkommen könne Israels Stellung im Nahen Osten schwer schädigen und weitreichende Konsequenzen haben. „Dies ist ein dramatischer Tag für Israel und für kommende Generationen“, fügte er hinzu und erklärte, das Abkommen „markiere einen Wendepunkt im Nahen Osten.“ ^[5]

 

Manchmal steckt in Trumps seltsamen Aussagen ein Körnchen Wahrheit. Gestern versuchte der amerikanische Präsident beim G7-Gipfel in Frankreich, seinen Kurswechsel von der Forderung nach Irans „totaler Kapitulation“ hin zur Einsicht in die Niederlage zu rechtfertigen. Er sagte, ohne das Abkommen mit dem Iran wäre die Welt ins Chaos gestürzt, wenn die Blockade der Straße von Hormus fortgesetzt worden wäre. „Ich wollte keine Wirtschaftskatastrophe erleben“, fügte er hinzu und erklärte, „der einzige Präsident, der ich nicht sein wollte, ist der verstorbene, große Herbert Hoover“, der berüchtigte US-Präsident von 1929 bis 1933 während der schlimmsten Depressionsjahre der modernen Geschichte. Trump sagte außerdem, die globalen Ölreserven würden zur Neige gehen, wenn Handelsschiffe die Straße von Hormus nicht passieren dürften. „Uns gehen die Reserven in etwa vier Wochen aus“, fügte er hinzu, und „wenn wir weiter bombardieren, werden diese Schiffe nicht mehr fahren.“ ^[6] Solche Aussagen belegen, dass der Iran dem amerikanisch-zionistischen Ungeheuer wirksamen Widerstand leistete.

 

 

 

Der Niedergang der USA als globale Hegemonialmacht

 

 

 

Welche Lehren lassen sich also aus dem Iran-Krieg im Frühjahr 2026 ziehen, der in der muslimischen Welt oft als „Ramadan-Krieg“ bezeichnet wird? Erstens bestätigt er die marxistische Analyse der Weltlage, die durch den Niedergang der USA als globale Hegemonialmacht, den Aufstieg Chinas (und Russlands) zu neuen imperialistischen Mächten und die Krise des transatlantischen Bündnisses zwischen Amerika und Europa gekennzeichnet ist. ^[7] Das Auftreten neuer imperialistischer Rivalen geht einher mit der Verschärfung der politischen und wirtschaftlichen Krise der USA. Der rasante Anstieg der Staatsverschuldung zwingt die Regierung, einen immer größeren Anteil ihrer Einnahmen für den Schuldendienst aufzuwenden. Laut dem Komitee für einen verantwortungsvollen Bundeshaushalt beliefen sich die Zinskosten im Fiskaljahr 2025 auf rekordverdächtige 3,25 % des Brutto-Inlandsproduktes und rund 19 % der gesamten Bundeseinnahmen. ^[8]

 

Gleichzeitig verschärft sich die politische Polarisierung in den USA, was zu Massenprotesten von Millionen Menschen gegen die Trump-Regierung und ihre rassistische, autoritäre und militaristische Politik führt. Dieser Prozess geht einher mit einer ideologischen Krise: Die Bürgerinnen und Bürger sind weniger stolz auf ihr Land, weniger religiös geeint und verlieren den Glauben an die Verwirklichung des amerikanischen Traums. Nur noch 51 % der AmerikanerInnen geben an, extrem oder sehr stolz darauf zu sein, Amerikaner zu sein – ein deutlicher Rückgang gegenüber 82 % im Jahr 2013. ^[9]

 

Angesichts dieses Rückgangs, wie wir in mehreren Dokumenten dargelegt haben, erklärt die USA in ihrer neuen Nationalen Sicherheitsstrategie, dass sie in der nächsten Zeit nicht mehr die ganze Welt beherrschen, sondern sich auf die Kontrolle der westlichen Hemisphäre konzentrieren wird. ^[10]

 

Der Ausgang des Krieges mit einer Niederlage der USA bestätigt unsere These vom Niedergang der USA als Weltmacht. Er zeigt, dass diejenigen, die weiterhin behaupten, das „amerikanische Imperium“ würde die Welt beherrschen, die Dynamik der globalen Entwicklung, die Tiefe der US-Krise und ihren schwindenden Einfluss auf Teile der Welt nicht verstehen. ^[11]

 

 

 

Dysfunktionaler Krieg und die existenzielle Krise Israels

 

 

 

Dies führt uns zum nächsten Punkt. Angesichts dieses Niedergangs hat das RCIT von Kriegsbeginn an erklärt, dass dieser Konflikt aus US-amerikanischer Sicht ein dysfunktionaler Krieg ist. Wir haben anhand zahlreicher Fakten gezeigt, dass dieser Krieg nicht das Ergebnis einer Strategie Washingtons war, sondern vielmehr kurzfristige politische Kalkulationen aufgrund der extremen Unbeliebtheit Trumps und zionistischer Manipulationen. Folglich war das Pentagon schlecht auf einen solchen Krieg vorbereitet, und als der Iran starken Widerstand leistete, waren die USA zum Rückzug gezwungen. ^[12]

 

Auf Grundlage dieser Analyse wurde uns schnell klar, dass der amerikanische Imperialismus über das Ziel hinausgeschossen war und dass der Iran und seine Verbündeten gute Chancen hatten, dem brutalen Angriff zu widerstehen. ^[13]

 

Im Gegensatz dazu entsprach der Krieg voll und ganz den strategischen Interessen Israels. Das zionistische Gebilde ist jedoch nur eine untergeordnete imperialistische Macht und könnte ohne die USA kaum überleben (wie Trump den widerspenstigen Netanjahu kürzlich erinnerte). Genau deshalb ist der Ausgang des Iran-Krieges für Israel so katastrophal. Nicht nur, weil der Krieg seine Ziele verfehlte und nicht nur, weil Iran gestärkt daraus hervorging. Das Ergebnis des Krieges ist wahrscheinlich noch verheerender, weil er die schwerste Krise im Bündnis zwischen Washington und dem zionistischen Staat auslöste. Und eine solche Krise ereignet sich unter der am weitesten rechts stehenden und pro-zionistischen Regierung in den USA! Es gibt keine andere relevante politische Kraft in den USA, die pro-israelischer eingestellt wäre.

 

Tatsächlich handelt es sich bei dem, was wir in den letzten Monaten erlebt haben, nicht nur um ein persönlichen Zerwürfnis zwischen den beiden „starken Männern“, sondern vielmehr um einen Bruch in der strategischen Beziehung zwischen dem US-Imperialismus und dem zionistischen Staat. Was ist die Ursache für diese Entwicklung? Erstens, wie bereits erwähnt, befinden sich die USA im Niedergang, was sie dazu veranlasst, ihr Engagement im Nahen Osten weniger stark zu priorisieren. Amerika kann es sich nicht länger leisten, so viele Militärbasen, Schiffe und Truppen in der Region zu stationieren. Deshalb hoffte man, die Region mit Israel als stärkster Kraft und einem Netzwerk arabischer Staaten, die auf der Grundlage der sogenannten Abraham-Abkommen mit dem zionistischen Gebilde verbündet sind, zu stabilisieren. Dies war jahrelang Washingtons Strategie, und der Aufstand des palästinensischen Widerstands vom 7. Oktober richtete sich gegen diesen Prozess.

 

Die Kombination aus dem heldenhaften Kampf des palästinensischen Widerstands, dem Wiederaufleben der Hisbollah im Libanon und dem Sieg des Iran hat den US-Plan für den Nahen Osten zunichtegemacht. Tatsächlich steht der zionistische Staat vor seiner schwersten Krise, da immer mehr Siedler das Land verlassen. Unsere Genossinnen und Genossen der Internationalistischen Sozialistischen Liga im besetzten Palästina bezweifeln, ob dieser Staat noch ein weiteres Jahrzehnt überleben wird. ^[14] Trotz der katastrophalen Lage in Gaza könnten sich die Hoffnungen der Initiatoren des Aufstands vom 7. Oktober, den zionistischen Normalisierungsprozess zu sabotieren, letztendlich erfüllt haben.

 

Es besteht jedenfalls kein Zweifel daran, dass sich die politische Krise in Israel verschärfen wird. Ebenso hat die Niederlage des amerikanisch-zionistischen Monsters die regionale Ordnung im Nahen Osten in eine Krise gestürzt. Es ist wahrscheinlich, dass die USA infolge dieser Niederlage ihre Militärpräsenz in der Region reduzieren werden. Angesichts des Niedergangs und der Unzuverlässigkeit der USA werden die arabischen Regime über neue Bündnisse nachdenken oder zumindest neue Verbündete gewinnen müssen (beispielsweise China, Russland, Pakistan, die Türkei und den Iran). Darüber hinaus wird der Ausgang des Krieges und die öffentliche Demonstration, dass Widerstand gegen die imperialistischen Aggressoren möglich und siegreich ist, die ohnehin schon angeschlagene Legitimität der tyrannischen Regime massiv untergraben. Man betrachte nur den Libanon, wo die feige Armee keinen einzigen Schuss gegen die ZionistInnen abgibt – doch die Hisbollah und der Iran haben es geschafft, sie zu stoppen! Es ist offensichtlich, dass der iranische Sieg in der gesamten Region inspirierende Wirkung entfalten und die unterdrückten Massen ermutigen wird, den Krieg gegen das amerikanisch-zionistische Monster zu fordern.

 

 

 

Die Unterstützung Irans in diesem Krieg war die einzig richtige Position

 

 

 

Letztendlich bestätigte der Kriegsausgang die Position des RCIT und aller authentischen MarxistInnen, sich im Kampf gegen die imperialistische Aggression an die Seite Irans und seiner Verbündeten zu stellen. Von Kriegsbeginn an sagten wir: „Verteidigt Iran – Besiegt das amerikanisch-zionistische Monster!“ ^[15]

 

Das bedeutet, wir unterstützten ihren Widerstand auf der Grundlage der anti-imperialistischen Einheitsfronttaktik, ohne dem Regime politische Unterstützung zu gewähren. Wir beteiligten uns an zahlreichen Antikriegsaktionen und zeigten so unsere Solidarität mit dem iranischen Widerstand. ^[16]

 

Leider versäumten es viele Linke, eine solch prinzipienfeste Haltung einzunehmen. Sie nahmen eine beschämende Position der Äquidistanz zwischen den USA und Iran ein und behaupteten, beide repräsentierten böse Mächte. Solche Linken ignorieren völlig das marxistische Axiom, dass der Charakter eines Krieges nicht durch die Art der Regierungen, sondern durch den Klassencharakter dieser Staaten bestimmt wird. In diesem Fall hatten wir einen Krieg zwischen der größten imperialistischen Macht und einer kleineren (die USA und Israel) auf der einen Seite und den Iran als kapitalistische Halbkolonie auf der anderen. Für MarxistInnen ist es Verrat, in einem solchen Konflikt neutral zu bleiben!

 

Andere stellten sich platonisch auf die Seite des Irans und erklärten, dieser habe ein „Recht auf Selbstverteidigung“, traten aber während des Krieges nicht für seinen militärischen Sieg ein und beteiligten sich nicht an praktischen Solidaritätsaktionen. Tatsächlich hatte der Iran nicht nur das Recht, sondern auch die Pflicht, gegen die imperialistischen Aggressoren zu kämpfen, und ebenso hatten SozialistInnen die Pflicht, diesen Widerstand zu unterstützen. SozialistInnen werden in historischen Ereignissen auf die Probe gestellt. Der Iran-Krieg ist ein solches historisches Ereignis, da er den Niedergang des US-Imperialismus und des zionistischen Siedlerstaates beschleunigen und den Nahen Osten neu ordnen wird. Wir sind stolz darauf, in diesem Krieg auf der richtigen Seite der Geschichte gestanden zu haben!

 

 

 

 

 

 

미하엘 프뢰브스팅, 혁명적 공산주의인터내셔널 동맹 (RCIT), 2026년 6월 18일, www.thecommunists.net

 

 

 

 미국과 이란 간의 양해각서(MOU)가 이제 양국 대통령에 의해 공식적으로 서명이 됐고, 그 내용도 여러 언론을 통해 정식으로 공개됐다. 각서의 공식 문안은 지난 일요일부터 이미 유포되었던 버전 (우리가 6월 15일 RCIT 성명에서 보고한 바 있는 그 버전)과 대체로 동일하다.[1] 정식 공개된 각서 내용은 이란 전쟁이 미 제국주의와 시온주의 야수의 굴욕적인 패배로 끝났다는 우리의 평가를 완전하게 확인해준다.[2]

 

미국은 정권교체, “무조건 항복”, “저항 축”의 약화, 테헤란의 핵·미사일 프로그램 파괴에 이르기까지 그 어떤 목표도 달성하지 못한 채 이란에 대한 전쟁을 종결하지 않으면 안 되었다. 뿐만 아니라, 이란은 상당히 강화된 상태로 전쟁에서 나왔다. 양해각서는 호르무즈 해협에 대한 이란의 통제권을 (테헤란과 긴밀한 관계를 맺고 있는 오만과 공동으로) 인정한다. 또 미국은 이란산 원유, 석유화학 제품 및 그 파생상품의 수출과 은행, 보험, 운송 등을 포함한 모든 관련 서비스에 대해 제재 면제 조치를 취할 것이다 (이 모든 것은 수년 동안 제재 대상이었다). 게다가 양해각서는 레바논 내 전투의 종식을 촉구하며 레바논의 영토 보전을 확인하는데, 이는 이스라엘이 헤즈볼라에 대한 전쟁을 중단하고 레바논에서 군대를 철수하도록 의무화하는 조항이다.

 

미국·이스라엘의 패배를 말하는 이들이 그저 반제 또는 친이란 성향의 논자들인 것만은 아니다. 주류 정치 평론가들 사이에서도 이 전쟁이 트럼프 정부의 실패로 끝났다는 데 거의 만장일치 의견이 형성되어 있다. 블룸버그의 마크 챔피언은 “패배의 확증”[3]에 대해 말하고 있으며, 『더 애틀랜틱』은 “패배”와 “항복”[4]에 대해 보도하고 있다. 공화당과 마가 운동 내 대 이란 강경 시온주의 매파들은 트럼프의 유턴에 대해 믿을 수 없다는 반응을 보이고 있으며, 이스라엘 여론은 양해각서에 대해 일제히 분노하고 있다.

 

지난 2년 동안 시온주의자들은 승리로 의기양양해 왔으나, 지금은 절망이 확산되고 있다. 이스라엘 방송 i24뉴스는 한 이스라엘 고위 관리의 말을 인용해 “정치적 측면에서 이 작전의 최종 결과가 이럴 것임을 미리 알았다면, 우리가 이 작전에 착수했을지 매우 의문스럽다”고 전했다. 군사 전문가들은 이란이 지역 강국으로 부상하고 있다고 경고하고 있다. 채널 13 뉴스의 베테랑 군사 특파원 알론 벤 다비드는 이번 합의가 중동에서 이스라엘의 위상에 타격을 줄 수 있으며, 그 파급 효과가 막대할 것이라고 말했다. 그는 “오늘은 이스라엘과 미래 세대에게 드라마틱한 날”이라며, “중동의 전환점을 긋는” 합의라고 덧붙였다.[5]

 

때로는 트럼프의 요상한 발언 속에도 일말의 진실을 찾아낼 수 있다. 어제 프랑스에서 열린 G7 정상회의에서 미국 대통령은 이란의 “완전한 항복”을 요구하던 입장에서 패배를 받아들이는 쪽으로 유턴한 것을 정당화하려 했다. 트럼프는 이란과의 합의가 없었다면 호르무즈 해협 봉쇄가 계속되었을 것이고 그 경우 세계가 “아수라장”에 직면했을 것이라고 말했다. “경제적 파국을 보고 싶지 않았다”며, “내가 절대 되고 싶지 않았던 대통령은 고(故) 허버트 후버였다”고 덧붙였다. 후버는 현대사 최악의 대공황 시기 중인 1929-33년 재임했던 악명 자자한 미국 대통령이다. 트럼프는 또한 상선들이 호르무즈 해협을 통과하는 것이 허용되지 않는다면 전 세계 석유 비축량이 고갈될 것이라고 말했다. “비축량은 약 4주 만에 바닥날 것”이라며, “폭격을 계속한다면 그 배들은 지나갈 수 없을 것”이라고 덧붙였다.[6] 이러한 발언들은 이란이 미국-시온주의 야수에 맞서 효과적인 저항을 펼치고 있었음을 보여준다.

 

 

 

미국 패권의 조락

 

 

 

그렇다면 2026년 봄의 이 이란 전쟁, 즉 무슬림 세계에서 흔히 ‘라마단 전쟁’이라 불리는 이 전쟁의 교훈은 무엇인가? 첫째, 세계 패권국 미국의 쇠퇴, 새로운 제국주의 강대국으로서 중국 (및 러시아)의 부상, 그리고 미국-유럽 간 대서양 동맹의 위기로 특징지어지는 세계정세에 대한 맑스주의적 평가분석을 완전히 확인해주고 있다는 것이다.[7] 새로운 제국주의 경쟁자들의 등장은 미국의 정치적·경제적 위기 가속화와 동전의 양면을 이룬다. 공공부채의 급격한 증가는 미 행정부로 하여금 세입의 점점 더 많은 비중을 부채 상환에 사용하도록 압박하고 있다. ‘책임 있는 연방 예산 위원회 (CRFB)’에 따르면, 2025 회계연도에 이자 비용은 GDP의 3.25%로 사상 최고치를 기록했으며, 전체 연방 세입의 약 19%를 차지했다.[8]

 

동시에 미국의 정치적 양극화가 심화되면서, 트럼프 정부와 그 인종주의적·권위주의적·군국주의적 정책에 반대하는 수백만 명의 대규모 시위가 벌어지고 있다. 이 과정은 이데올로기적 위기와 맞물려 진행되고 있다. 시민들이 미국에 대한 자부심이 옅어지고 종교적 결속력이 약화되며, ‘아메리칸 드림’이 여전히 유효하다는 믿음을 잃어가고 있는 것이다. 미국인의 51%만이 미국인이라는 사실에 ‘매우’ 또는 ‘극도로’ 자부심을 느낀다고 답했는데, 이는 2013년의 82%에 비해 급격히 감소한 수치다.[9]

 

우리가 여러 문서에서 지적했듯이, 바로 이러한 쇠퇴를 맞아 미국은 새 국가안보전략에서 밝혔던 것이다. 이제는 미국이 세계 전체를 지배할 수는 없겠고, 다만 서반구만큼은 확실히 통제할 수 있도록 힘을 집중하겠다고 말이다.[10]

 

미국의 패배로 끝난 이 전쟁의 결과는 글로벌 파워 미국의 패권 조락에 관한 우리의 테제를 확인해준다. 이는 여전히 “미 제국”이 세계를 지배한다고 하는 제국론(Empire-ism) 논자들이 세계정세의 동역학을 이해하는 데 실패하고 있음을 보여준다. 레닌 제국주의론을 거부하는 제국론자들이 미국 위기의 심도가 얼마나 깊은지, 그리고 세계 여러 지역에 대한 미국의 통제력이 얼마나 이완되고 있는지 제대로 인식하는 데 계속 실패하고 있음을 드러내고 있는 것이다.[11]

 

 

 

기능부전 전쟁과 이스라엘의 실존적 위기

 

 

 

이제 다음 지점으로 넘어갈 차례다. 이러한 쇠퇴를 감안하여, RCIT는 전쟁 시작 시점부터 이 전쟁이 미국 측의 기능부전 전쟁임을 설명해 왔다. 우리는 일련의 사실을 통해 이 전쟁이 워싱턴의 전략의 결과가 아니라, 트럼프의 극심한 인기 하락과 시온주의자들의 조작에 따른 단기적인 정치적 계산의 결과임을 보여주었다. 그 결과, 미 국방부는 이러한 전쟁에 거의 준비가 돼있지 않았고, 이란이 강력한 저항을 펼치자 미국은 후퇴할 수밖에 없었다.[12]

 

이러한 분석을 바탕으로 우리는 미 제국주의가 자기 힘에 비해 명백히 오버했고, 이란과 그 동맹들은 야수적인 공격에 맞서 저항할 수 있는 전망이 크게 열려 있다는 점을 빠르게 인지했다.[13]

 

반면, 이 전쟁은 이스라엘의 전략적 이익에 완전히 부합했다. 그러나 시온주의 야수는 하위의 제국주의 국가에 불과하며, (트럼프가 최근 불복종하는 네타냐후에게 상기시켰듯이) 미국 없이는 생존하기 어렵다. 바로 이러한 이유 때문에 이란 전쟁의 결과가 이스라엘에게 그토록 재앙적인 것이다. 이는 단순히 전쟁이 목표를 달성하지 못했기 때문만도, 이란이 훨씬 더 강력하게 나왔기 때문만도 아니다. 전쟁의 결과는 워싱턴과 시온주의 국가 간의 동맹에 가장 심각한 위기를 초래했다는 점에서 아마도 훨씬 더 치명적일 것이다. 더욱이 이러한 위기가 미국 내 가장 우익적이고 시온주의적인 행정부가 집권한 상황에서 발생하고 있다는 점이다! 미국에 정치 세력으로서 트럼프 행정부보다 더 친이스라엘적인 세력은 없다.

 

실제로 최근 몇 달 동안 우리가 목격한 것은 단순히 두 ‘스트롱 맨’ 간의 개인적 불화가 아니라, 미 제국주의와 시온주의 국가 간의 전략적 관계에 발생한 파열이다. 이 사태의 원인은 무엇인가? 첫째, 앞서 언급했듯이 미국은 쇠퇴하고 있으며, 이것이 중동에서의 개입을 후순위로 미루도록 압박하고 있다. 미국은 더 이상 이 지역에 그토록 많은 군사 기지, 함정, 병력을 유지할 여력이 없다. 이것이 바로 미국이 소위 ‘아브라함 협정’을 바탕으로 이스라엘을 지역 최강의 세력으로 삼고, 시온주의 야수와 동맹을 맺은 아랍 국가들의 네트워크를 통해 이 지역을 안정화시키기를 희망했던 이유다. 이는 수년 동안 워싱턴의 전략이었으며, 하마스 등 팔레스타인 저항군의 10월 7일 봉기는 바로 이 프로세스에 대항하여 일어난 것이었다.

 

팔레스타인 저항 세력의 영웅적인 투쟁, 레바논 헤즈볼라의 부활, 그리고 이제 이란의 승리 등 이 요인들의 결합으로 미국의 중동 플랜은 파탄 났다. 실제로 시온주의 국가는 점점 더 많은 정착민이 나라를 떠나면서 가장 심각한 위기에 직면해 있다. 우리의 국제주의사회주의동맹 동지들 (RCIT 점령지 팔레스타인/ 이스라엘 지부)은 이 국가가 앞으로 10년 더 존속할 수 있을지 의문을 제기하고 있다.[14] 결국, 가자지구의 끔찍한 상황에도 불구하고, 시온주의 정상화 프로세스를 사보타지 하고자 한 10월 7일 봉기자들의 희망은 마침내 실현될 수 있게 됐다.

 

어느 경우든 이스라엘의 정치적 위기가 심화될 것은 의심의 여지가 없다. 또 미국-시온주의 야수의 패배로 중동의 지역 질서도 위기에 처했다. 패배의 결과로 미국은 이 지역에 대한 군사적 배치를 더 한층 축소할 가능성이 높다. 아랍 정권들은 미국의 쇠퇴와 신뢰성 상실을 감안하여 새로운 동맹을 모색하거나 적어도 새로운 동맹국 (예를 들어 중국, 러시아, 파키스탄, 터키, 이란)을 추가하는 방안을 고려해야 할 것이다. 게다가 전쟁의 결과와 제국주의 침략자들에 대한 저항이 가능하며 승리할 수 있다는 사실이 대중적으로 입증됨에 따라, 이미 실추된 폭압 정권들의 정통성도 크게 훼손될 것이다. 레바논을 보라. 비겁한 레바논 군대는 시온주의 야수를 향해 단 한 발의 총알도 쏘지 않았지만, 헤즈볼라와 이란은 시온주의 야수를 저지해 냈다! 이란의 승리가 지역 전체에 영감을 주고, 피억압 대중이 미국-시온주의 야수에 맞서 전쟁을 밀고 가도록 고무할 것이라는 것은 분명하다.

 

 

 

이 전쟁에서 이란의 편을 드는 것이 유일한 올바른 입장이었다!

 

 

 

끝으로, 전쟁의 결과는 제국주의 침략에 맞선 이 전쟁에서 이란과 그 동맹들의 편에 서야 한다는 RCIT를 비롯한 모든 진정한 맑스주의자들의 입장을 확인해 주었다. 개전 당초부터 우리는 “이란 방어! 미국-시온주의 야수에게 패배를!” 슬로건을 내걸었다.[15]

 

이로써 우리는 자본주의-신정 정권에 정치적 지지를 주지 않고 반제 통일전선 전술에 입각해 이란의 항전을 지지한 것이다. 우리는 이란의 저항에 연대를 표하는 수많은 반전 활동에 참여했다.[16]

 

안타깝게도 많은 좌익들이 이러한 원칙적인 입장을 취하지 못했다. 그들은 미국과 이란 둘 다 악의 세력이라고 주장하며, 양측 사이에서 중립을 지키는 부끄러운 입장을 취했다. 이러한 좌익들은 전쟁의 성격이 어떤 정부냐가 아니라 해당 국가의 계급적 성격에 의해 결정된다는 맑스주의 공리를 완전히 무시한다. 이 경우, 한쪽에는 최대 제국주의 강대국과 그보다 작은 제국주의 국가 (미국과 이스라엘)가, 다른 쪽에는 자본주의 반식민지인 이란이 대치한 충돌이었다. 맑스주의자들에게 이러한 충돌에서 중립 입장을 취하는 것은 배신이다!

 

다른 이들은 이란이 “자위권이 있다”며 순수관념적으로 이란 편을 들었지만, 이란의 군사적 승리를 제창하고 전쟁 동안에 이란과의 실천적 연대 활동에 참가하는 것은 피하고 기권했다. 실제로 이란은 제국주의 침략자들에 맞서 싸울 권리뿐만 아니라 의무도 있었으며, 마찬가지로 사회주의자들에게도 그러한 저항을 지지할 의무가 있었다.

 

사회주의자들은 역사적인 사건들 속에서 시험을 거친다. 이란 전쟁은 미 제국주의와 시온주의 정착자 국가의 조락을 가속화하고 중동의 질서를 재편할 것이기에 바로 그러한 역사적 사건이다. 진정한 사회주의자들은 이 전쟁에서 역사의 올바른 편에 선 것을 자랑스럽게 여기며, 제국주의를 타도하는 사회주의 세계혁명의 그 길에 이르기까지 이를 이어갈 것이다!

 

 

 

 

 

[1] Islamabad Memorandum of Understanding between the Islamic Republic of Iran and The United States of America, 17 June 2026, Sources: Tasnim, https://www.tasnimnews.ir/en/news/2026/06/17/3620176/full-text-of-iran-us-memorandum-of-understanding-released; Al-Jazeera: https://www.aljazeera.com/news/2026/6/17/read-the-us-account-of-unreleased-14-point-iran-ceasefire-memorandum; Axios: https://www.axios.com/2026/06/17/read-full-us-iran-deal-memorandum-understanding

 

[2] RCIT, <이란이 미국-시온주의 야수에게 굴욕을 안겼다! - 종전 양해각서는 미국·이스라엘의 전략적 패배를 뜻한다>, 2026년 6월 15일, https://blog.wrpkorea.org/2026/06/blog-post.html

 

[3] Marc Champion: Trump’s Iran Truce Has the Hallmarks of Defeat, Bloomberg, 15 June 2026, https://www.bloomberg.com/opinion/articles/2026-06-15/iran-us-peace-deal-trump-s-iran-truce-has-the-hallmarks-of-defeat

 

[4] Jonathan Lemire: Trump in Defeat. The president went to war triumphant and will likely leave greatly weakened, 17 June 2026, https://www.theatlantic.com/national-security/2026/06/trump-defeat-iran-war/687566/; Tom Nichols: Trump Celebrates While America Capitulates. The peace deal with Tehran is an Iranian victory, June 14, 2026, https://www.theatlantic.com/ideas/2026/06/trump-iran-deal/687547/

 

[5] Mera Aladam: Israeli official says Iran war may not have been worth launching, Middle East Eye, 17 June 2026, https://www.middleeasteye.net/news/israeli-official-says-iran-war-may-not-have-been-worth-launching-report

 

[6] Sean Mathews: Trump justifies Iran deal as a way to prevent 'economic catastrophe', Middle East Eye, 17 June 2026, https://www.middleeasteye.net/news/trump-defends-iran-deal-way-prevent-economic-catastrophe

 

[7] 다음 책을 보라. 미하엘 프뢰브스팅, <<강대국 패권쟁투 시대에 반제국주의>>, 2019년, https://blog.wrpkorea.org/2022/06/blog-post_9.html

 

[8] Nick Lichtenberg: Interest on the national debt is eating a record 19% of federal revenue - and watchdog warns it will get worse, 27 May 2026, https://fortune.com/2026/05/27/national-debt-interest-payments-30-percent-revenue-bond-yields-crfb/

 

[9] Russell Contreras: American pride has fallen off a cliff, Axios, https://www.axios.com/2026/06/17/america-250-religion-race-patriotism

 

[10] 미국의 새 대외정책 노선에 대해서는 다음을 보라. 미하엘 프뢰브스팅, <트럼프의 새 <국가안보전략>: 미 제국주의가 다극세계에 대한 전략을 제시하다 - 더 이상 세계 패권국이 아니라는 미국 자신의 공식 확인>, 2025년 12월 11일, https://blog.wrpkorea.org/2025/12/blog-post.html; 같은 저자, <워싱턴 대외정책 독트린의 중대 전환 - 새 <국방전략 (NDS)> 은 미 제국주의의 극적 쇠퇴를 반영한다>, 2025년 9월 10일, https://blog.wrpkorea.org/2025/09/blog-post_29.html; A Kind of Official Confirmation. U.S. Secretary of State Marco Rubio admits the end of U.S. hegemony and the beginning of the multipolar world order, 3 February 2025, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/u-s-secretary-of-state-rubio-admits-end-of-u-s-hegemony/

 

[11] 우리는 지난 10년 동안 타 조직들과 이 문제를 반복적으로 토론해 왔다. 최근 토론 내용으로는 다음을 보라. Debate on the World Situation. A discussion between G Perrault (Spartacist) and Michael Pröbsting (RCIT), 10 June 2026, https://www.thecommunists.net/rcit/rcit-activities-in-2026-part-3/#anker_16; Michael Pröbsting: On the “U.S. Empire” and Inter-Imperialist Rivalry, 13 May 2026, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/on-the-u-s-empire-and-inter-imperialist-rivalry/

 

[12] Michael Pröbsting: Iran War: What Makes America’s War against Iran Different from Its Past Wars since 1945? Notes about Trump’s adventurous attack which is in contrast to Washington’s strategy, 5 March 2026, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/what-makes-america-s-war-against-iran-different-from-its-past-wars-since-1945/; 2026년 이란 전쟁에 관한 RCIT의 모든 문서들을 다음 링크로 들어가서 볼 수 있다. https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/compilation-of-articles-on-the-iran-war-2026/.

 

[13] 미하엘 프뢰브스팅, <이란 전쟁 휴전: 미국의 대 굴욕 - 2주간 휴전과 이란 10개항 기반 협상 개시에 대한 1차 평가>, 2026년 4월 8일, https://blog.wrpkorea.org/2026/04/blog-post_10.html

 

[14] 예를 들어 다음을 보라. Yossi Schwartz: The defeat of the United States and Israel is part of the Negation of negation Law, 16 June 2026, https://the-isleague.com/the-defeat-of-the-united-states-and-israel-is-part-of-the-negation-of-negation-law/; 같은 저자, Unlike Trump, who wants to end the war, Netanyahu is pushing for the continuation of the war, 8 June 2026, https://the-isleague.com/unlike-trump-who-wants-to-end-the-war-netanyahu-is-pushing-for-the-continuation-of-the-war/

 

[15] RCIT, <또 다시 이란에 대한 미국-시온주의 전쟁이 시작됐다! - 이란을 방어하자! 제국주의 침략자들을 패퇴시키자!>, 2026년 2월 28일, https://blog.wrpkorea.org/2026/02/blog-post_28.html

 

[16] 이에 대해서는 RCIT 웹사이트에 있는 여러 보고서를 참조하라. 최근 연대 집회에 대한 보고로는 다음을 보라. Austria: Rally against the American-Zionist War on Lebanon and Iran, 14 June 2026, https://www.thecommunists.net/rcit/rcit-activities-in-2026-part-3/#anker_17.

 

 

 

 

 

Por Michael Pröbsting, Corrente Comunista Revolucionária Internacional (CCRI/RCIT), 18 de junho de 2026, www.thecommunists.net

 

 

 

O Memorando de Entendimento entre os EUA e o Irã foi assinado oficialmente pelos presidentes de ambos os países e publicado por vários meios de comunicação. O texto oficial é principalmente idêntico às versões que já circularam desde o último domingo e que informamos na declaração da CCRI de 15 de junho. [1] Confirma plenamente a nossa avaliação de que a Guerra do Irão resultou numa derrota humilhante do imperialismo norte-americano e da entidade sionista. [2]

 

Os EUA tiveram que acabar com sua guerra contra o Irã sem realizar nenhum de seus objetivos – partir da mudança de regime, “rendição incondicional”, enfraquecimento do “Eixo de Resistência” à destruição do programa nuclear e de mísseis de Teerã. Não só isso, mas o Irã também saiu da guerra significativamente fortalecido. O Memorando aceita o controle do Irã (junto com Omã com o qual Teerã tem relações estreitas) do Estreito de Ormuz. Da mesma forma, os EUA emitirão isenções para as exportações de petróleo bruto iraniano, produtos petroquímicos e seus derivados, e todos os serviços relacionados, incluindo bancos, seguros, transporte e similares (tudo isso foi sancionado há anos). Além disso, o Memorando exige o fim dos combates também no Líbano e confirma a integridade territorial do país – uma fórmula que obriga Israel a cessar a guerra contra o Hezbollah e a retirar suas tropas do país.

 

Não são apenas os escritores anti-imperialistas e pró-Irã que falam de uma derrota dos EUA e de Israel. Existe quase um consenso entre os observadores políticos tradicionais de que esta guerra terminou como um fracasso para a Administração Trump. Marc Champion, da Bloomberg, fala sobre “as marcas da derrota” [3], e a revista The Atlantic escreve sobre “derrota” e “capitulação” [4]. Os linha-dura sionistas e defensores de uma linha-dura contra o Irã no Partido Republicano e no movimento MAGA estão incrédulos com a mudança de posição de Trump, e a opinião pública em Israel está unida na indignação com o Memorando.

 

Enquanto os sionistas foram triunfantes nos últimos dois anos, o desespero está se espalhando agora. O canal israelense i24News cita um alto funcionário israelense dizendo: "Se soubéssemos que esses seriam os resultados finais da operação em termos de hábito político, é altamente duvidoso que teríamos embarcado neste evento." Especialistas em assuntos militares estão alertando que o Irã está se tornando uma potência regional. Alon Ben David, um veterano correspondente militar do Channel 13 News, disse que o acordo emergente pode ser um golpe para a posição de Israel no Oriente Médio com implicações de longo alcance. "Este é um dia dramático para Israel e para as gerações vindouras", acrescentando que o acordo "marca um ponto de virada no Oriente Médio ". [5]

 

Às vezes, há um tanto verdade nas declarações estranhas de Trump. Ontem, na reunião do G7 em França, o Presidente americano tentou justificar a sua mudança de posição desde a exigir a “rendição total” do Irão à aceitação da derrota. Ele disse que, sem o acordo com o Irã, o mundo enfrentaria "um caos" se o bloqueio do Estreito de Ormuz tivesse continuado. “Eu não queria ver uma catástrofe econômica”, acrescentando que "O único presidente que eu não queria ser era o falecido, ótimo, Herbert Hoover", o notório norte-americano presidente em 1929-33 durante os piores anos de depressão da história moderna. Trump também disse que as reservas globais de petróleo devem se esgotar se os navios comerciais não forem autorizados a atravessar o Estreito de Ormuz. "Nós ficaríamos sem reservas em cerca de quatro semanas”, ”acrescentando que “se continuássemos bombardeando, esses navios não conseguriam passar." [6] Tais declarações demonstram que o Irã estava praticandoeficaz resistência contra o monstro americano-sionista.

 

 

 

O declínio dos EUA como a hegemonia global

 

 

 

Então, quais são as lições da Guerra do Irã na primavera de 2026, ou a “Guerra do Ramadã”, como é frequentemente chamada no muçulmano mundo? Primeiro, é uma confirmação completa da análise marxista da situação mundial que é caracterizada pelo declínio dos EUA como a hegemonia global, a ascensão da China (e da Rússia) como novas potências imperialistas e a crise da aliança transatlântica entre a América e a Europa. [7] O surgimento de novos rivais imperialistas anda de mãos dadas com a aceleração da crise política e econômica dos EUA. O galope aumento da dívida pública empurra a Administração a usar uma parcela cada vez maior de sua renda para servir sua dívida. Segundo o Comitê para um Orçamento Federal Responsável, os custos de juros consumiam a recorde de 3,25% do PIB e cerca de 19% de toda a receita federal no ano fiscal de 2025. [8]

 

Ao mesmo tempo, a polarização política nos EUA se aprofunda, resultando em protestos em massa de milhões de pessoas contra o governo Trump e sua política racista, autoritária e militarista. Esse processo anda de mãos dadas com uma crise ideológica, já que os cidadãos estão menos orgulhosos, menos unidos religiosamente e perdendo a fé de que o Sonho Americano ainda funciona. Apenas 51% dos americanos dizem estar extremamente ou muito orgulhosos de serem americanos, uma queda acentuada em relação aos 82% em 2013. [9]

 

Diante de tal declínio, como mostramos em vários documentos, os Estados Unidos em sua nova Estratégia de Segurança Nacional que no próximo período não será capaz de dominar o mundo inteiro mas sim focar em controlar o Hemisfério Ocidental. [10]

 

O resultado da guerra com uma derrota para os EUA confirma nossa tese sobre seu declínio como potência global. Isso mostra que aqueles que ainda afirmam que o “Império Americano” dominaria o mundo deixando de entender a dinâmica do desenvolvimento global, a profundidade da crise dos EUA e seu controle cada vez menor sobre partes do mundo. [11]

 

 

 

Guerra disfuncional e a crise existencial de Israel

 

 

 

Isso nos leva ao próximo ponto. Dado tal declínio,  a CCRI explicou desde o início da guerra que este conflito é, por parte dos EUA, uma guerra disfuncional. Nós mostramos com uma série de fatos que esta guerra não foi resultado da estratégia de Washington, mas sim de cálculos políticos de curto prazo, dada a extrema impopularidade de Trump e devido a manipulações sionistas. Consequentemente, o Pentágono estava mal preparado para tal guerra e quando o Irã ofereceu forte resistência, os EUA foram forçados a recuar. [12]

 

Com base nessa análise, entendemos rapidamente que o imperialismo americano havia subestimado ido longe demais e que o Irã e seus aliados tinham boas perspectivas de resistir ao ataque brutal. [13]

 

 Em contraste, a guerra estava em plena conformidade com os interesses estratégicos de Israel. No entanto, a entidade sionista é apenas uma potência imperialista júnior e sem os EUA dificilmente poderiam sobreviver (como Trump lembrou o insubordinado Netanyahu recentemente). É exatamente por esta razão que o resultado da Guerra do Irã é tão catastrófico para Israel. Não é só porque a guerra não conseguiu atingir seus objetivos e não só porque o Irã saiu muito mais forte. O resultado da guerra é provavelmente ainda mais devastador porque provocou a mais séria crise na aliança entre  Washington e o estado Sionista. E tal crise ocorre com a Administração mais à direita e sionista no poder nos EUA! Não há outro força política relevante nos EUA que seja mais pró-Israel.

 

Na verdade, o que temos visto nos últimos meses não é apenas um desentendimento pessoal entre os dois "homens fortes", mas sim uma ruptura na relação estratégica. entre o imperialismo norte-americano e o Estado sionista. Qual é a causa deste desenvolvimento? Primeiro, como mencionado antes, os EUA estão em declínio, e isso o força a não priorizar seu envolvimento no Oriente Médio. A América não pode mais se dar ao luxo de ter tantas bases militares, navios e tropas na região. É por isso que eles esperavam estabilizar a região com Israel como a força mais forte e uma rede de Estados árabes aliados à entidade sionista com base nos chamados Acordos de Abraão. Esta tem sido a estratégia de Washington há vários anos e a revolta de 7 de outubro da resistência palestina foi dirigida contra esse processo.

 

A combinação da luta heróica da resistência palestina, o renascimento do Hezbollah no Líbano e agora a vitória do Irã destruíram o plano dos EUA para o Oriente Médio. Na verdade, o Estado sionista está enfrentando sua crise mais grave com um número crescente de colonos deixando o país. Os nossos camaradas da Liga Socialista Internacionalista na Palestina Ocupada duvida se este Estado sobreviverá por mais uma década. [14] No final, apesar da terrível situação em Gaza, as esperanças dos iniciadores do 7 de Outubro de sabotar o processo de normalização sionista pôde finalmente ser cumprido.

 

Seja como for, não há dúvida de que a crise política em Israel vai aumentar. Da mesma forma, a derrota do monstro americano-sionista colocou a ordem regional no Oriente Médio em crise. É provável que, como resultado de sua derrota, os EUA reduzam sua presença militar na região. Os regimes árabes terão de pensar em novas alianças ou pelo menos adicionando novos aliados (por exemplo, China, Rússia, Paquistão, Turquia, Irã) dado o declínio e a falta de confiabilidade dos EUA. Além disso, o resultado da guerra e a manifestação pública que a resistência contra os agressores imperialistas é possível e pode vencer vai minar enormemente a legitimidade já corroída dos regimes tirânicos. Vejam o Líbano, onde o exército covarde nunca dispara um tiro contra os sionistas – mas o Hezbollah e o Irã conseguiram detê-los! É evidente que a vitória iraniana terá efeitos inspiradores em toda a região e incentivará as massas oprimidas para pressionar pela guerra contra o monstro americano-sionista.

 

 

 

Ficar do lado do Irã nesta guerra foi a única posição correta

 

 

 

Finalmente, o resultado da guerra confirmou a posição da CCRI e todos os marxistas autênticos para tomar o lado do Irã e seus aliados em sua guerra contra a agressão imperialista. Desde o início da guerra, dissemos “Defender o Irã – Derrotar o monstro sionista-americano! ” [15]

 

Isso significa que apoiamos sua resistência com base na tática de frente única anti-imperialista sem dar apoio político ao regime. Nós participamos de inúmeras atividades antiguerra mostrando nossa solidariedade com a resistência do Irã. [16]

 

Infelizmente, muitos esquerdistas não conseguiram adotar uma postura baseada em tais princípios. Eles tomaram uma posição vergonhosa de distânciamento entre os EUA e o Irã, reivindicando isso ambos representariam forças do mal. Tais esquerdistas ignoram completamente o axioma marxista de que o caráter de uma guerra não é determinado pela natureza dos governos, mas pelo caráter de classe de esses estados. Neste caso, tivemos uma guerra com a maior potência imperialista e uma menor de um lado (EUA e Israel) e o Irã como uma semi-colônia capitalista do outro lado. Para Marxistas, tomar uma posição de neutralidade em tal conflito é traição!

 

Outros platonicamente ficaram do lado do Irã, dizendo que “tem um direito de autodefesa”, mas se absteve de defender sua vitória militar e participar atividades práticas de solidariedade com o Irã durante a guerra. Na realidade, o Irã não tinha apenas o direito, mas o dever de lutar contra os agressores imperialistas e, igualmente, os socialistas tinham o dever de apoiar tal resistência.

 

Socialistas são testados em eventos históricos. A Guerra do Irã é um evento histórico, pois acelerará o declínio do imperialismo dos EUA, bem como do estado sionista  colonizador e ele vai reordenar o Oriente Médio. Temos orgulho de ter estado do lado certo da história nesta guerra!

 

 

 

 

 

[1] Memorando de Entendimento de Islamabad entre a República Islâmica do Irão e os Estados Unidos da América, 17 de junho de 2026, Fontes: Tasnim, https://www.tasnimnews.ir/en/news/2026/06/17/3620176/full-text-of-iran-us-memorandum-of-understanding-released; Al-Jazeera: https://www.aljazeera.com/news/2026/6/17/read-the-us-account-of-unreleased-14-point-iran-ceasefire-memorandum; Axios: https://www.axios.com/2026/06/17/read-full-us-iran-deal-memorandum-understanding

 

[2] CCRI: Irão Humilha o Monstro Americano-Sionista! O Memorando de Entendimento para acabar com a Guerra do Irão representa uma derrota estratégica para os EUA e Israel, 15 de junho de 2026, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/the-memorandum-of-understanding-iran-humiliates-the-american-zionist-monster/

 

[3] Marc Champion: A Trégua de Trump com o Irão Tem as Caraterísticas da Derrota, Bloomberg, 15 de junho de 2026, https://www.bloomberg.com/opinion/articles/2026-06-15/iran-us-peace-deal-trump-s-iran-truce-has-the-hallmarks-of-defeat

 

[4] Jonathan Lemire: Trump em Derrota. O presidente entrou em guerra triunfante e provavelmente sairá bastante enfraquecido, 17 de junho de 2026, https://www.theatlantic.com/national-security/2026/06/trump-defeat-iran-war/687566/; Tom Nichols: Trump Celebra Enquanto a América Capitula. O acordo de paz com Teerão é uma vitória iraniana, 14 de junho de 2026, https://www.theatlantic.com/ideas/2026/06/trump-iran-deal/687547/

 

 [5] Mera Aladam: Oficial israelita diz que a guerra com o Irão pode não ter valido a pena lançar, Middle East Eye, 17 de junho de 2026, https://www.middleeasteye.net/news/israeli-official-says-iran-war-may-not-have-been-worth-launching-report

 

[6] Sean Mathews: Trump justifica acordo com o Irão como forma de evitar 'catástrofe económica', Middle East Eye, 17 de junho de 2026, https://www.middleeasteye.net/news/trump-defends-iran-deal-way-prevent-economic-catastrophe

 

[7] Ver, por exemplo, o nosso livro de Michael Pröbsting: Anti-Imperialismo na Era da Rivalidade das Grandes Potências. Os Fatores por detrás da Aceleração da Rivalidade entre os EUA, a China, a Rússia, a UE e o Japão. Uma Crítica à Análise da Esquerda e um Esboço da Perspetiva Marxista, RCIT Books, Viena 2019, https://www.thecommunists.net/home/portugu%C3%AAs/livro-o-anti-imperialismo-na-era-da-rivalidade-das-grandes-potencias-conteudo/;

 

[8] Nick Lichtenberg: Os juros da dívida nacional estão a consumir um recorde de 19% da receita federal - e o fiscalizador alerta que vai piorar, 27 de Maio de 2026, https://fortune.com/2026/05/27/national-debt-interest-payments-30-percent-revenue-bond-yields-crfb/

 

[9] Russell Contreras: O orgulho americano caiu de repente, Axios, https://www.axios.com/2026/06/17/america-250-religion-race-patriotism

 

[10] Sobre a nova doutrina de política externa dos EUA, veja por exemplo Michael Pröbsting: Uma Confirmação Oficial de que os EUA Já não São o Hegemónico Global. A nova Estratégia de Segurança Nacional de Trump delineia uma estratégia para o imperialismo dos EUA num mundo multipolar, 11 de dezembro de 2025, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/an-official-confirmation-that-the-u-s-is-no-longer-the-global-hegemon/ ; pelo mesmo autor: Uma Mudança Importante na Doutrina de Política Externa de Washington. O rascunho da mais recente Estratégia de Defesa Nacional do Pentágono reflete o declínio dramático do imperialismo dos EUA, 10 de setembro de 2025, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/a-major-shift-in-washington-s-foreign-policy-doctrine/ ; Uma espécie de confirmação oficial. O Secretário de Estado dos EUA, Marco Rubio, admite o fim da hegemonia dos EUA e o início da ordem mundial multipolar, 3 de fevereiro de 2025, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/u-s-secretary-of-state-rubio-admits-end-of-u-s-hegemony/ 

 

[11] Temos discutido esta questão repetidamente com outras organizações na última década. Para o nosso debate mais recente, veja Debate sobre a Situação Mundial. Uma discussão entre G Perrault (Espartacista) e Michael Pröbsting (RCIT), 10 de junho de 2026, https://www.thecommunists.net/rcit/rcit-activities-in-2026-part-3/#anker_16; Michael Pröbsting: Sobre o “Império dos EUA” e a Rivalidade Interimperialista, 13 de maio de 2026, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/on-the-u-s-empire-and-inter-imperialist-rivalry/

 

[12] Michael Pröbsting: Guerra do Irão: O que torna a guerra da América contra o Irão diferente das suas guerras passadas desde 1945? Notas sobre o ataque aventureiro de Trump que contrasta com a estratégia de Washington, 5 de março de 2026, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/what-makes-america-s-war-against-iran-different-from-its-past-wars-since-1945/ ; para uma compilação dos Documentos da RCIT sobre a Guerra do Irão 2026, remetemos os leitores para uma subpágina do nosso site, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/compilation-of-articles-on-the-iran-war-2026/ .

 

[13] Michael Pröbsting: Cessar-fogo na Guerra do Irão: Uma Grande Humilhação para o Monstro Americano-Sionista! Uma primeira avaliação do cessar-fogo de duas semanas e do início das negociações com base na proposta de 10 pontos do Irão, 8 de abril de 2026, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/ceasefire-in-iran-war-a-great-humiliation-for-the-american-zionist-monster/ 

 

[14] Ver, por exemplo, Yossi Schwartz: A derrota dos Estados Unidos e de Israel faz parte da Lei da Negação da negação, 16 de junho de 2026, https://the-isleague.com/the-defeat-of-the-united-states-and-israel-is-part-of-the-negation-of-negation-law/ ; do mesmo autor: Ao contrário de Trump, que quer acabar com a guerra, Netanyahu está a pressionar pela continuação da guerra, 8 de junho de 2026, https://the-isleague.com/unlike-trump-who-wants-to-end-the-war-netanyahu-is-pushing-for-the-continuation-of-the-war/

 

[15] CCRI/RCIT: Começou outra guerra sionista-americana contra o Irão! Defendam o Irão! Derrotem os agressores imperialistas! 28 de fevereiro de 2026 de https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/another-zionist-american-war-against-iran-has-started/

 

[16] Veja estes vários relatórios no site da ccri/RCIT. Para um relatório do mais recente comício de solidariedade, veja Áustria: Manifestação contra a Guerra Americano-Sionista no Líbano e Irão, 14 de junho de 2026, https://www.thecommunists.net/rcit/rcit-activities-in-2026-part-3/#anker17.

 

 

 

 

 

Міхаель Прьобстінг, Революційна Комуністична Міжнародна Тенденція (RCIT), 18 червня 2026, http://www.thecommunists.net/

 

 

 

Президенти США і Ірану офіційно підписали меморандум про взаєморозуміння між обома країнами, та різні медіа вже опублікували його. Офіційний текст майже ідентичний з версією, яка вже була поширена з минулої неділі і про яку ми згадували у заяві RCIT від 15 червня. [1] Текст повністю підтверджує нашу оцінку, що Іранська війна скінчилася жалюгідною поразкою американського імперіалізму і сіоністського утворення. [2]

 

США змушені завершити війну проти Ірану без досягнення жодних своїх цілей, починаючи від зміни режиму, «безумовної капітуляції», послаблення «Осі спротиву» і до знищення ядерної і ракетної програми Тегерану. Окрім того, Іран вийшов з війни значно сильнішим. Меморандум визнає контроль Ірану (разом з Оманом, з яким Іран тримає тісні зв’язки) над Ормузькою протокою. Так само США відмовляться від обмежень на експорт іранської сирої нафти, нафтохімічних продуктів та їхніх похідних, а також на всі відповідні послуги, включно з фінансами, страхуванням, транспортацією і подібним (що було під санкціями багато років). Ба більше, меморандум закликає також і до завершення боїв у Лівані і підтверджує територіальну цілісність Лівану — формула, яка змушує Ізраїль припинити свою війну проти Хезболли та вивести війська з Лівану.

 

Не тільки антиімперіалістичні чи проіранські автори кажуть про поразку США та Ізраїлю. Серед мейнстрімних політичних спостерігачів існує майже консенсус, що ця війна закінчилася поразкою для адміністрації Трампа. Марк Чемпіон з Bloomberg каже про «відмінні риси поразки» [3], а The Atlantic пише про «поразку» і «капітуляцію». [4] Безкомпромісні сіоністські яструби по відношенню до Ірану з Республіканської партії і руху MAGA не можуть повірити у розворот Трампа, а суспільна думка в Ізраїлі об’єднана в обуренні проти меморандуму.

 

Тим часом як сіоністи відчували себе переможцями останні два роки, зараз поширюється відчай. Ізраїльський канал i24News цитує високопоставленого ізраїльського чиновника: «якби ми знали, що це буде остаточний політичний результат цієї операції, дуже сумнівно, що ми би вирушили на цей захід». Експерти у військових справах попереджають, що Іран стає регіональною силою. Алон Бен Давид, давній військовий кореспондент Channel 13 News, каже, що ця угода може стати ударом для статусу Ізраїлю на Близькому Сході із серйозними наслідками: «це драматичний день для Ізраїлю і майбутніх поколінь», додаючи, що угода «позначає поворотний момент на Близькому Сході». [5]

 

Іноді частка правди є і в дивакуватих заявах Трампа. Вчора на саміті G7 у Франції американський президент намагався виправдати свій поворот від «повної капітуляції» до прийняття поразки. Він заявив, що якби не було угоди з Іраном, то світ стикнувся би з повним «бедламом», якби блокада Ормузької протоки продовжилася. «Я не хотів бачити економічної катастрофи», додаючи, що «ким би я не хотів бути, так це покійним великим Гербертом Гувером», сумнозвісним президентом США у 1929-1933 роках, під час найгіршої депресії у сучасній історії. Трамп також додав, що світові запаси нафти вичерпалися би, якби комерційним кораблям не дозволили перетинати Ормузьку протоку. «Запаси вичерпалися би за приблизно чотири тижні» та «якби ми продовжити бомбити, кораблі не пішли би». [6] Такі заяви показують, що Іран вибудовував ефективний опір проти американсько-сіоністського монстра.

 

 

 

Падіння США як світового гегемона

 

 

 

Отже, якими є уроки Іранської війни весни 2026 року, або «Війни Рамадану», як її називають в Ісламському світі? По-перше, це повне підтвердження марксистського аналізу, що світова ситуація характеризується падінням США як світового гегемона, підняттям КНР і Росії як нових імперіалістичних сил і кризою трансатлантичного альянсу між Америкою і Європою. [7] Поява нових імперіалістичних суперників іде рука в руку з пришвидшенням політичної і економічної кризи США. Стрімке зростання державного боргу змушує уряд спрямовувати дедалі більшу частку своїх доходів на обслуговування боргу. За даними Комітету з відповідального федерального бюджету, у 2025 фінансовому році витрати на виплату відсотків склали рекордні 3,25 % ВВП і приблизно 19 % усіх федеральних доходів. [8]

 

Водночас політична поляризація в США поглиблюється, що призводить до масових протестів мільйонів людей проти адміністрації Трампа та її расистської, авторитарної й мілітаристської політики. Цей процес супроводжується ідеологічною кризою, оскільки громадяни стають менш гордими, менш об’єднаними у релігійному плані та втрачають віру в те, що «американська мрія» все ще діє. Лише 51 % американців заявляють, що вони надзвичайно або дуже пишаються тим, що є американцями, що є різким зниженням порівняно з 82 % у 2013 році. [9]

 

Зіткнувшись із таким занепадом, як ми вже показували в кількох документах, США у своїй новій Стратегії національної безпеки заявляють, що в найближчий період вони не зможуть домінувати над усім світом, а зосередяться на контролі над Західною півкулею. [10]

 

Результат війни, що завершився поразкою США, підтверджує нашу тезу про занепад цієї країни як світової держави. Це свідчить про те, що ті, хто досі стверджує, ніби «Американська імперія» пануватиме над світом, не розуміють динаміки глобального розвитку, глибини кризи в США та послаблення їхнього контролю над окремими регіонами світу. [11]

 

 

 

Дисфункціональна війна і екзистенційна криза Ізраїлю

 

 

 

Це підводить нас до наступного пункту. З огляду на такий спад, RCIT із самого початку війни пояснювала, що цей конфлікт, з точки зору США, є дисфункціональною війною. Ми дійсно продемонстрували на основі низки фактів, що ця війна була не результатом стратегії Вашингтона, а скоріше наслідком короткострокових політичних розрахунків, зумовлених надзвичайною непопулярністю Трампа та сіоністськими маніпуляціями. Відповідно, Пентагон був погано підготовлений до такої війни, і коли Іран все-таки чинив сильний опір, США були змушені відступити. [12]

 

На основі такого аналізу ми швидко зрозуміли, що американський імперіалізм переоцінив свої сили, а Іран та його союзники мали хороші шанси протистояти жорстокому наступу. [13]

 

Натомість війна повністю відповідала стратегічним інтересам Ізраїлю. Однак сіоністське утворення є лише другорядною імперіалістичною державою і без США навряд чи змогло б вижити (про що нещодавно нагадав непокірному Нетаньягу Трамп). Саме з цієї причини результат війни з Іраном є настільки катастрофічним для Ізраїлю. І не лише тому, що війна не досягла поставлених цілей, і не лише тому, що Іран вийшов з неї набагато сильнішим. Результат війни, ймовірно, є ще більш руйнівним, оскільки він спровокував найсерйознішу кризу в союзі між Вашингтоном і сіоністською державою. І така криза відбувається саме тоді, коли в США при владі перебуває найбільш правий і просіоністський уряд! У США немає іншої значущої політичної сили, яка б була більш проізраїльською.

 

Насправді те, що ми спостерігали останніми місяцями, — це не просто особистий конфлікт між двома «сильними лідерами», а скоріше розрив у стратегічних відносинах між американським імперіалізмом та сіоністською державою. У чому причина такого розвитку подій? По-перше, як уже згадувалося раніше, США переживають занепад, і це змушує їх відсунути на другий план свою діяльність на Близькому Сході. Америка більше не може собі дозволити утримувати в регіоні таку кількість військових баз, кораблів і військ. Саме тому вони сподівалися стабілізувати ситуацію в регіоні, зробивши Ізраїль найпотужнішою силою та створивши мережу арабських держав, союзних із сіоністським утворенням, на основі так званих Авраамових угод. Це була стратегія Вашингтона протягом багатьох років, і повстання палестинського опору 7 жовтня було спрямовано саме проти цього процесу.

 

Поєднання героїчної боротьби палестинського опору, відродження Хезболли в Лівані та теперішньої перемоги Ірану зруйнувало американський план щодо Близького Сходу. Насправді сіоністська держава переживає найсерйознішу кризу, оскільки дедалі більше колоністів залишають країну. Наші товариші з Інтернаціоналістської соціалістичної ліги в окупованій Палестині сумніваються, чи проіснує ця держава ще одне десятиліття. [14] Зрештою, незважаючи на жахливу ситуацію в Газі, надії ініціаторів повстання 7 жовтня на саботаж сіоністського процесу нормалізації відносин можуть нарешті здійснитися.

 

У будь-якому разі, немає сумнівів, що політична криза в Ізраїлі загостриться. Так само поразка американо-сіоністського монстра призвела до кризи регіонального порядку на Близькому Сході. Цілком імовірно, що внаслідок цієї поразки США скоротять свою військову присутність у регіоні. Арабські режими будуть змушені замислитися над новими союзами або принаймні над залученням нових союзників (наприклад, Китаю, Росії, Пакистану, Туреччини, Ірану) з огляду на занепад і ненадійність США. Крім того, результат війни та публічна демонстрація того, що опір імперіалістичним агресорам можливий і може принести перемогу, суттєво підірве і без того еродовану легітимність тиранічних режимів. Погляньте на Ліван, де боягузлива армія ніколи не робить жодного пострілу проти сіоністів — але Хезболла та Іран зуміли їх зупинити! Очевидно, що перемога Ірану матиме надихаючий вплив на весь регіон і спонукатиме пригноблені маси до війни проти американо-сіоністського монстра.

 

 

 

Стати на бік Ірану у цій війні було єдиною правильною позицією

 

 

 

В підсумку, результат війни підтвердив позицію RCIT і всіх справжніх марксистів стати на бік Ірану і його союзників у цій війні проти імперіалістичної агресії. Від самого початку війни ми казали «На захист Ірану! Повалимо американсько-сіоністського монстра!» [15]

 

Це означає, що ми підтримуємо їхній опір на основі тактики антиімперіалістичного єдиного фронту без надання політичної підтримки режиму. Ми брали участь у численних антивоєнних виступах, показуючи нашу солідарність з опором Ірану. [16]

 

На жаль, чимало лівих не зайняли таку принципову позицію. Вони зайняли ганебну позицію рівновіддаленості від США та Ірану, стверджуючи, що обидві ці країни є втіленням сил зла. Такі ліві повністю ігнорують марксистську аксіому, згідно з якою характер війни визначається не природою урядів, а класовим характером цих держав. У цьому випадку з одного боку стояли найбільша імперіалістична держава та менша за нею (США та Ізраїль), а з іншого — Іран як капіталістична напівколонія. Для марксистів займати нейтральну позицію в такому конфлікті — це зрада!

 

Інші платонічно ставали на бік Ірану, стверджуючи, що він «має право на самозахист», але відмовились відстоювати його військову перемогу і брати участь у практичних заходах солідарності з Іраном під час війни. Фактично, Іран мав не тільки право, але і обов’язок боротися проти імперіалістичних агресорів, а соціалісти, так само, мали обов’язок підтримувати такий опір.

 

Соціалісти проходять випробування історичними подіями. Іранська війна була такою історичною подією, адже вона пришвидшить падіння американського імперіалізму і сіоністської колоністської держави, а також змінить порядок на Близькому Сході. І ми пишаємося тим, що стояли на правильному боці історії у цій війні!

 

 

 

Примітки

 

[1] Islamabad Memorandum of Understanding between the Islamic Republic of Iran and The United States of America, 17 June 2026, Sources: Tasnim, https://www.tasnimnews.ir/en/news/2026/06/17/3620176/full-text-of-iran-us-memorandum-of-understanding-released; Al-Jazeera: https://www.aljazeera.com/news/2026/6/17/read-the-us-account-of-unreleased-14-point-iran-ceasefire-memorandum; Axios: https://www.axios.com/2026/06/17/read-full-us-iran-deal-memorandum-understanding

 

[2] RCIT: Іран принижує американо-сіоністського монстра! Меморандум про взаєморозуміння щодо припинення війни в Ірані є стратегічною поразкою для США та Ізраїлю, 15 червня 2026, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/the-memorandum-of-understanding-iran-humiliates-the-american-zionist-monster/#anker_6

 

[3] Marc Champion: Trump’s Iran Truce Has the Hallmarks of Defeat, Bloomberg, 15 June 2026, https://www.bloomberg.com/opinion/articles/2026-06-15/iran-us-peace-deal-trump-s-iran-truce-has-the-hallmarks-of-defeat

 

[4] Jonathan Lemire: Trump in Defeat. The president went to war triumphant and will likely leave greatly weakened, 17 June 2026, https://www.theatlantic.com/national-security/2026/06/trump-defeat-iran-war/687566/; Tom Nichols: Trump Celebrates While America Capitulates. The peace deal with Tehran is an Iranian victory, June 14, 2026, https://www.theatlantic.com/ideas/2026/06/trump-iran-deal/687547/

 

[5] Mera Aladam: Israeli official says Iran war may not have been worth launching, Middle East Eye, 17 June 2026, https://www.middleeasteye.net/news/israeli-official-says-iran-war-may-not-have-been-worth-launching-report

 

[6] Sean Mathews: Trump justifies Iran deal as a way to prevent 'economic catastrophe', Middle East Eye, 17 June 2026, https://www.middleeasteye.net/news/trump-defends-iran-deal-way-prevent-economic-catastrophe

 

[7] Див. напр. книгу Міхаеля Прьобстінга: Anti-Imperialism in the Age of Great Power Rivalry. The Factors behind the Accelerating Rivalry between the U.S., China, Russia, EU and Japan. A Critique of the Left’s Analysis and an Outline of the Marxist Perspective, RCIT Books, Vienna 2019, https://www.thecommunists.net/theory/anti-imperialism-in-the-age-of-great-power-rivalry/

 

[8] Nick Lichtenberg: Interest on the national debt is eating a record 19% of federal revenue - and watchdog warns it will get worse, 27 May 2026, https://fortune.com/2026/05/27/national-debt-interest-payments-30-percent-revenue-bond-yields-crfb/

 

[9] Russell Contreras: American pride has fallen off a cliff, Axios, https://www.axios.com/2026/06/17/america-250-religion-race-patriotism

 

[10] Про нову зовнішньополітичну доктрину США див. напр. Michael Pröbsting: An Official Confirmation that the U.S. Is No Longer the Global Hegemon. Trump’s new National Security Strategy outlines a strategy for U.S. imperialism for a multi-polar world, 11 December 2025, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/an-official-confirmation-that-the-u-s-is-no-longer-the-global-hegemon/; від того автора: Серйозні зміни у зовнішньополітичній доктрині Вашингтона. Проєкт нової Стратегії національної оборони Пентагону відображає драматичний занепад американського імперіалізму, 10 вересня 2025, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/a-major-shift-in-washington-s-foreign-policy-doctrine/#anker_2; A Kind of Official Confirmation. U.S. Secretary of State Marco Rubio admits the end of U.S. hegemony and the beginning of the multipolar world order, 3 February 2025, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/u-s-secretary-of-state-rubio-admits-end-of-u-s-hegemony/

 

[11] Ми кілька разів обговорювали цю проблему з іншими організаціями за останнє десятиліття. Див. наші останні дебати: Debate on the World Situation. A discussion between G Perrault (Spartacist) and Michael Pröbsting (RCIT), 10 June 2026, https://www.thecommunists.net/rcit/rcit-activities-in-2026-part-3/#anker_16; Про «американську імперію» та міжімперіалістичну конкуренцію, 13 травня 2026, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/on-the-u-s-empire-and-inter-imperialist-rivalry/#anker_1

 

[12] Michael Pröbsting: Iran War: What Makes America’s War against Iran Different from Its Past Wars since 1945? Notes about Trump’s adventurous attack which is in contrast to Washington’s strategy, 5 March 2026, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/what-makes-america-s-war-against-iran-different-from-its-past-wars-since-1945/; див. розділ на веб-сайті з компіляцією робіт RCIT по Іранській війні 2026 року: https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/compilation-of-articles-on-the-iran-war-2026/.

 

[13] Michael Pröbsting: Ceasefire in Iran War: A Great Humiliation for the American-Zionist Monster! A first assessment of the two-week ceasefire and the beginning of negotiations on the basis of Iran’s 10-point proposal, 8 April 2026, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/ceasefire-in-iran-war-a-great-humiliation-for-the-american-zionist-monster/

 

[14] See e.g. Yossi Schwartz: The defeat of the United States and Israel is part of the Negation of negation Law, 16 June 2026, https://the-isleague.com/the-defeat-of-the-united-states-and-israel-is-part-of-the-negation-of-negation-law/; by the same author: Unlike Trump, who wants to end the war, Netanyahu is pushing for the continuation of the war, 8 June 2026, https://the-isleague.com/unlike-trump-who-wants-to-end-the-war-netanyahu-is-pushing-for-the-continuation-of-the-war/

 

[15] Почалася ще одна сіоністсько-американська війна проти Ірану! Захистити Іран! Перемогти імперіалістичних агресорів! 28 лютого 2026, https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/another-zionist-american-war-against-iran-has-started/#anker_8

 

[16] Див. про це різні звіти на веб-сайті RCIT. Див. звіт про останній захід: Austria: Rally against the American-Zionist War on Lebanon and Iran, 14 June 2026, https://www.thecommunists.net/rcit/rcit-activities-in-2026-part-3/#anker_17.