¡Irán humilla al monstruo sionista estadounidense!

Иран унижает американо-сионистского монстра!

이란이 미국-시온주의 야수에게 굴욕을 안겼다!

O Irã humilha o monstro americano-sionista!

Iran demütigt das amerikanisch-zionistische Monster!

Іран принижує американо-сіоністського монстра!

 

 

The Memorandum of Understanding to end the Iran War represents a strategic defeat for the U.S. and Israel

 

Statement of the Revolutionary Communist International Tendency (RCIT), 15 June 2026, www.thecommunists.net

 

 

 

1.           Yesterday, the U.S. and Iran agreed a Memorandum of Understanding to end the war. They announced that the 14-point document shall be formally signed in Geneva on 19 June by the U.S. Vice President Vance and two Iranian leaders, Foreign Minister Araghchi and Parliament Speaker Ghalibaf. Albeit the Memorandum of Understanding has not been published yet, both Iranian as well as Western sources report about its content. And while some details are still disputed, the main contours of the document are pretty clear.

 

2.           According to these reports, the documents states:

 

* “an immediate, complete and permanent end to all hostilities in the region, including Lebanon.”

 

* “The United States declares the immediate and complete lifting of the U.S. naval blockade against Iran.”

 

In the first 30-day period after signing of the Memorandum of Understanding:

 

* The U.S. declares not to interfere in Iran’s domestic affairs and respect its sovereignty; likewise “it will not increase the amount of troops or military assets present in the region, nor impose any new sanctions during the negotiations.”

 

* “Iran reaffirms its commitment to the Non-Proliferation Treaty (NPT) and confirms that it will never produce, develop, or acquire a nuclear weapon.”

 

* “The United States declares that it will provide Iran with half of its frozen funds, amounting to a value of $12 Billion, to be made available in a non-reversible manner within 30 days, with a commitment to make the remaining half available during the subsequent 60 days.”

 

* “The United States will issue sanctions waivers for Iranian oil, gas, and petrochemical exports, effective immediately, with a commitment to extend these waivers permanently once a final agreement is reached.”

 

* “The U.S. will begin immediate consultations with Israel to present a short-term timeframe for a full Israeli withdrawal from Lebanon.”

 

* “Iran confirms it will reopen the Strait of Hormuz to commercial maritime traffic, according to certain specified arrangements determined by Iran, within 30 days.”

 

After this first period, a second period of 60-days with possible extension will begin. However, this second period will only begin once all the above-mentioned terms of the Memorandum have been met in the previous 30 days. In the second period negotiations will focus on:

 

* “a permanent solution to nuclear-related matters, including enrichment, the existing uranium stockpile, and the fate of the nuclear sites.”

 

* “lifting of all economic sanctions on Iran, including primary, secondary, U.S. and UN sanctions, as well as the withdrawal of all UN Security Council and IAEA Board of Governors resolutions against Iran.”

 

Furthermore, “during these 60 days, the U.S. will make the remaining $12 Billion of Iran’s frozen assets available.”. Likewise, “the U.S. will present plans for a reconstruction fund for Iran, amounting to a value of at least $300 Billion, funded partially by Gulf states.”.

 

* The final agreement will be approved by a UN Security Council Resolution.

 

3.           Basically, the Memorandum of Understanding means not only an end to the American-Zionist aggression but also an opening of the Strait of Hormuz (only for commercial but for not military maritime traffic) under Iranian control. Today, Iran’s Foreign Ministry spokesman confirmed that according to the MoU, Iran will be responsible for managing passage through the Strait of Hormuz, in coordination with Oman. While Iran is not seeking to impose tolls, it will collect the necessary fees for navigation services, environmental protection, insurances and other maritime services. Furthermore, the U.S. will immediately issue sanctions waivers for Iran’s energy exports and return some of Iran’s frozen financial assets within the first 30 days. Other complicated issues like Iran’s nuclear capacities and a complete end of the Western sanction’s regime will be discussed later.

 

4.           The Revolutionary Communist International Tendency (RCIT) considers the Memorandum of Understanding to end the Iran War as a strategic, if not historic, defeat for the U.S. and Israel. The American-Zionist Monster started the war on 28 February with the goals to replace Iran’s government with a puppet regime (a la Delcy Rodriguez in Venezuela), to destroy its nuclear and missiles program and to smash the “Axis of Resistance”. Trump repeatedly called for the “unconditional surrender” of Iran. Not a single of these goals has been achieved. While the monster managed to kill a number of leaders and civilians, Iran was capable to counterattack and to damage or destroy U.S. military bases in the region. Most importantly, Iran took over the control of the strategically important Strait of Hormuz, and the U.S. seems now forced to accept this. Effectively, Iran is today in a stronger position than it was before the war.

 

5.           This is also reflected in the comments of numerous politicians and media. In Iran, most factions within the regime hail the outcome as a victory. Only the ultra-hardliners from the Paydari Front protested as they were opposed to negotiations with the U.S. in principle. In Israel, nearly all camps are outraged about the deal and characterize it as a “defeat”. A commentator in Maariv writes: “Iran is once again proving that it is the strongest on the field here. It will determine what happens, and to Israel's regret, once again the Israeli political echelon is becoming a kind of punching bag of Iran and Donald Trump." In the U.S. nobody, except the orange clown, proclaims that the deal would represent a victory. The Atlantic in the U.S. published a commentary with the title: “Trump Celebrates While America Capitulates. The peace deal with Tehran is an Iranian victory.”

 

6.           In order to understand the full extent of this defeat for the American-Zionist Monster, one must recall the nature of this war. The U.S. suffered defeats in Iraq and Afghanistan and so did Israel in Lebanon in the past two decades. However, in these cases, the aggressors invaded these countries and provoked a guerilla war which, ultimately, kicked out the occupiers. Naturally, the conditions of a guerilla war favour the militarily weaker side, i.e. the oppressed people. The Iran War was however different as it did not involve any troops. This was a war conducted exclusively with modern military technology, i.e. airplanes, missiles, drones and war ships. One could believe that in this field, the combined forces of the military superpower and the strongest military power in the Middle East should be able to smash Iran and to impose their war goals. However, Iran managed to defeat them even in such a kind of war.

 

7.           The reasons for this defeat are partly the skilled and creative ways of resistance by Iran’s military as well as by Hezbollah. Such resistance could base itself on mass support amongst the population of both countries. However, the main reason is that both the U.S. as well as Israel are declining powers. The U.S. is no longer the hegemon dominating the world order and it is forced, as its new National Security Strategy states, to retreat. Domestically, it is deeply divided, and Trump has become one of the most unpopular Presidents in the history of this country. New imperialist powers, in particular China and Russia, have emerged and are challenging America. The 7 October and the heroic Palestinian uprising have inspired a huge global solidarity movement which has politically isolated the Zionist settler state and contributed to the increasing frictions between the U.S. and Israel. There is no doubt that this defeat will further accelerate the decline of U.S. imperialism and the Zionist state.

 

8.           This strategic defeat of the American-Zionist Monster is a victory not only for Iran but for all oppressed peoples in the Middle East as well as globally. It will inspire others to resist these powers and their puppet regimes. It will destabilize the regional order in the Middle East as various Arab regimes recognize that the U.S. and Israel are no longer strong enough to provide security for them. New regional alliances, e.g. around the bloc of Saudi Arabia, Pakistan and Türkiye, might emerge. Some regimes might want to deepen relations with China and Russia. Likewise, it will become more and more toxic for every regime to have relations with the Zionist Apartheid state.

 

9.           The RCIT and its section in Occupied Palestine / Israel – the Internationalist Socialist League – are proud to have stood with Iran and Lebanon in this war from the very beginning. Applying the anti-imperialist united front tactic and participating in solidarity activities, we called for the military victory of Iran without lending political support to the capitalist Mullah regime or Hezbollah’s leadership.

 

10.The task now is to utilise the Iranian victory to advance the struggle across the whole Middle East. This means agitating and organising for popular uprisings to kick out U.S. and other imperialist troops and to overthrow all tyrannical regimes. Such a revolutionary wave could aid the heroic Palestinian people and destroy the Zionist settler state – opening the road to build a free Palestine from the river to the sea. We call for the creation of workers and fellahin republics in Palestine, Lebanon, Iran and all other countries of the Middle East as part of a socialist federation.

 

 

 

 

 

El Memorando de Entendimiento para poner fin a la guerra de Irán representa una derrota estratégica para Estados Unidos e Israel.

 

Declaración de la Corriente Comunista Revolucionaria Internacional (CCRI), 15 de junio de 2026, www.thecommunists.net

 

 

 

1. Ayer, Estados Unidos e Irán acordaron un Memorando de Entendimiento para poner fin a la guerra. Anunciaron que el documento de 14 puntos será firmado formalmente en Ginebra el 19 de junio por el vicepresidente estadounidense Vance y dos líderes iraníes: el ministro de Relaciones Exteriores Araghchi y el presidente del Parlamento, Ghalibaf. Si bien el Memorando de Entendimiento aún no se ha publicado, fuentes iraníes y occidentales informan sobre su contenido. Y aunque algunos detalles aún son objeto de controversia, los puntos principales del documento son bastante claros.

 

2. Según estos informes, el documento establece:

 

* “el cese inmediato, completo y permanente de todas las hostilidades en la región, incluido el Líbano”.

 

* “Estados Unidos declara el levantamiento inmediato y completo del bloqueo naval estadounidense contra Irán.”

 

Durante los primeros 30 días posteriores a la firma del Memorando de Entendimiento:

 

* Estados Unidos declara no interferir en los asuntos internos de Irán y respetar su soberanía; asimismo, “no aumentará el número de tropas ni de recursos militares presentes en la región, ni impondrá nuevas sanciones durante las negociaciones.”

 

* “Irán reafirma su compromiso con el Tratado de No Proliferación Nuclear (TNP) y confirma que nunca producirá, desarrollará ni adquirirá un arma nuclear.”

 

* “Estados Unidos declara que proporcionará a Irán la mitad de sus fondos congelados, por un valor de 12 mil millones de dólares, que se pondrán a su disposición de forma irrevocable en un plazo de 30 días, con el compromiso de poner a su disposición la otra mitad durante los 60 días siguientes.”

 

* “Estados Unidos eximirá de sanciones a las exportaciones iraníes de petróleo, gas y productos petroquímicos, con efecto inmediato, y se compromete a extender estas exenciones de forma permanente una vez alcanzado un acuerdo definitivo.”

 

* “Estados Unidos iniciará consultas inmediatas con Israel para presentar un cronograma a corto plazo para la retirada total de Israel del Líbano.”

 

* “Irán confirma que reabrirá el Estrecho de Ormuz al tráfico marítimo comercial, de acuerdo con ciertos acuerdos específicos que Irán determine, en un plazo de 30 días.”

 

Tras este primer período, comenzará un segundo período de 60 días con posibilidad de prórroga. Sin embargo, este segundo período solo comenzará una vez que se hayan cumplido todos los términos del Memorando mencionados anteriormente durante los 30 días previos. En este segundo período, las negociaciones se centrarán en:

 

* “una solución permanente a los asuntos relacionados con la energía nuclear, incluyendo el enriquecimiento, las reservas de uranio existentes y el futuro de las instalaciones nucleares.”

 

* “El levantamiento de todas las sanciones económicas contra Irán, incluidas las primarias, secundarias, estadounidenses y de la ONU, así como la retirada de todas las resoluciones del Consejo de Seguridad de la ONU y de la Junta de Gobernadores del OIEA contra Irán”.

 

Además, “durante estos 60 días, Estados Unidos pondrá a disposición los 12.000 millones de dólares restantes de los activos iraníes congelados”. Asimismo, “Estados Unidos presentará planes para un fondo de reconstrucción para Irán, por un valor de al menos 300.000 millones de dólares, financiado parcialmente por los Estados del Golfo”.

 

* El acuerdo final será aprobado mediante una resolución del Consejo de Seguridad de la ONU.

 

3. Básicamente, el Memorando de Entendimiento implica no solo el fin de la agresión estadounidense-sionista, sino también la apertura del Estrecho de Ormuz (solo para tráfico marítimo comercial, no militar) bajo control iraní. Hoy, el portavoz del Ministerio de Relaciones Exteriores de Irán confirmó que, según el Memorando de Entendimiento, Irán será responsable de gestionar el paso por el Estrecho de Ormuz, en coordinación con Omán. Si bien Irán no pretende imponer peajes, recaudará las tarifas necesarias por los servicios de navegación, la protección ambiental, los seguros y otros servicios marítimos. Además, Estados Unidos eximirá de inmediato del levantamiento de sanciones a las exportaciones energéticas de Irán y devolverá algunos de los activos financieros iraníes congelados en los primeros 30 días. Otros asuntos complejos, como la capacidad nuclear de Irán y el fin total del régimen de sanciones occidentales, se abordarán posteriormente.

 

4. La Corriente Comunista Revolucionaria Internacional (CCRI) considera que el Memorando de Entendimiento para poner fin a la guerra de Irán representa una derrota estratégica, si no histórica, para Estados Unidos e Israel. El monstruo sionista estadounidense inició la guerra el 28 de febrero con el objetivo de reemplazar al gobierno iraní por un régimen títere (al estilo de Delcy Rodríguez en Venezuela), destruir su programa nuclear y de misiles, y aniquilar el "Eje de la Resistencia". Trump exigió repetidamente la "rendición incondicional" de Irán. Ninguno de estos objetivos se ha logrado. Si bien el monstruo consiguió asesinar a varios líderes y civiles, Irán fue capaz de contraatacar y dañar o destruir bases militares estadounidenses en la región. Lo más importante es que Irán tomó el control del estratégico estrecho de Ormuz, y Estados Unidos parece ahora obligado a aceptarlo. En efecto, Irán se encuentra hoy en una posición más fuerte que antes de la guerra.

 

5. Esto también se refleja en los comentarios de numerosos políticos y medios de comunicación. En Irán, la mayoría de las facciones dentro del régimen celebran el resultado como una victoria. Solo los ultraconservadores del Frente Paydari protestaron, ya que se oponían en principio a las negociaciones con Estados Unidos. En Israel, casi todos los sectores están indignados por el acuerdo y lo califican de “derrota”. Un comentarista de Maariv escribe: “Irán demuestra una vez más ser el más fuerte en este escenario. Determinará lo que suceda y, para desgracia de Israel, la élite política israelí se convierte de nuevo en el blanco de Irán y Donald Trump”. En Estados Unidos, nadie, salvo el payaso naranja, proclama que el acuerdo represente una victoria. La revista The Atlantic publicó un artículo de opinión titulado: “Trump celebra mientras Estados Unidos capitula. El acuerdo de paz con Teherán es una victoria iraní”.

 

6. Para comprender la magnitud de esta derrota para el monstruo sionista estadounidense, es necesario recordar la naturaleza de esta guerra. Estados Unidos sufrió derrotas en Irak y Afganistán, al igual que Israel en el Líbano, en las últimas dos décadas. Sin embargo, en estos casos, los agresores invadieron estos países y provocaron una guerra de guerrillas que, en última instancia, expulsó a los ocupantes. Naturalmente, las condiciones de una guerra de guerrillas favorecen al bando militarmente más débil, es decir, al pueblo oprimido. La guerra de Irán, sin embargo, fue diferente, ya que no involucró tropas. Se trató de una guerra librada exclusivamente con tecnología militar moderna: aviones, misiles, drones y buques de guerra. Cabría pensar que, en este escenario, las fuerzas combinadas de la superpotencia militar y la potencia militar más fuerte de Oriente Medio deberían ser capaces de aplastar a Irán e imponer sus objetivos bélicos. Sin embargo, Irán logró derrotarlos incluso en este tipo de guerra.

 

7. Las razones de esta derrota se deben en parte a las hábiles y creativas formas de resistencia del ejército iraní, así como de Hezbolá. Dicha resistencia pudo basarse en el apoyo masivo de la población de ambos países. Sin embargo, la razón principal es que tanto Estados Unidos como Israel son potencias en declive. Estados Unidos ya no es la potencia hegemónica que domina el orden mundial y se ve obligado, como lo indica su nueva Estrategia de Seguridad Nacional, a replegarse. Internamente, está profundamente dividido, y Trump se ha convertido en uno de los presidentes más impopulares de la historia del país. Han surgido nuevas potencias imperialistas, en particular China y Rusia, que desafían a Estados Unidos. El 7 de octubre y el heroico levantamiento palestino inspiraron un enorme movimiento de solidaridad global que ha aislado políticamente al Estado sionista y ha contribuido al aumento de las fricciones entre Estados Unidos e Israel. No cabe duda de que esta derrota acelerará aún más el declive del imperialismo estadounidense y del Estado sionista.

 

8. Esta derrota estratégica del monstruo sionista estadounidense es una victoria no solo para Irán, sino para todos los pueblos oprimidos de Oriente Medio y del mundo entero. Inspirará a otros a resistir a estas potencias y a sus regímenes títeres. Desestabilizará el orden regional en Oriente Medio, ya que diversos regímenes árabes reconocerán que Estados Unidos e Israel ya no son lo suficientemente fuertes como para garantizar su seguridad. Podrían surgir nuevas alianzas regionales, por ejemplo, en torno al bloque de Arabia Saudita, Pakistán y Turquía. Algunos regímenes podrían querer estrechar sus relaciones con China y Rusia. Asimismo, resultará cada vez más perjudicial para cualquier régimen mantener relaciones con el Estado sionista del apartheid.

 

9. La CCRI y su sección en Palestina/Israel ocupado —la Liga Socialista Internacionalista— se enorgullecen de haber apoyado a Irán y al Líbano en esta guerra desde el principio. Aplicando la táctica del frente unido antiimperialista y participando en actividades de solidaridad, abogamos por la victoria militar de Irán sin brindar apoyo político al régimen capitalista de los mulás ni a la dirección de Hezbolá.

 

10. La tarea ahora consiste en aprovechar la victoria iraní para impulsar la lucha en todo Oriente Medio. Esto implica movilizar y organizar levantamientos populares para expulsar a las tropas estadounidenses y de otros países imperialistas, y derrocar a todos los regímenes tiránicos. Esta ola revolucionaria podría ayudar al heroico pueblo palestino y destruir el Estado colonizador sionista, allanando el camino para construir una Palestina libre desde el río hasta el mar. Hacemos un llamamiento a la creación de repúblicas obreras y campesinos en Palestina, Líbano, Irán y todos los demás países de Oriente Medio, como parte de una federación socialista.

 

 

 

 

 

Меморандум о взаимопонимании по прекращению войны в Иране представляет собой стратегическое поражение для США и Израиля

 

Заявление Революционной Коммунистической Интернациональной Тенденции (RCIT), 15 июня 2026 года, www.thecommunists.net

 

 

 

1. Вчера США и Иран договорились о Меморандуме о взаимопонимании, чтобы положить конец войне. Они объявили, что документ из 14 пунктов будет официально подписан в Женеве 19 июня США в лице вице-президента Вэнс и двух иранских лидеров, министра иностранных дел Арагчи и спикера парламента Галибафа. Хотя Меморандум о взаимопонимании еще не опубликован, как иранские, так и западные источники сообщают о его содержании. И хотя некоторые детали все еще оспариваются, основные контуры документа довольно понятны.

 

2. Согласно этим отчетам, в документах говорится:

 

* «Немедленное, полное и постоянное прекращение всех военных действий в регионе, включая Ливан».

 

* «Соединенные Штаты заявляют о немедленном и полном снятии военно-морской блокады США против Ирана».

 

В течение первых 30 дней после подписания Меморандума о взаимопонимании:

 

* США заявляют не вмешиваться во внутренние дела Ирана и уважать его суверенитет; аналогично так же «они не будут увеличивать количество войск или военных активов, присутствующих в регионе, а также не будут вводить какие-либо новые санкции во время переговоров».

 

* «Иран подтверждает свою приверженность Договору о нераспространении (ДНП) и подтверждает, что он никогда не будет производить, разрабатывать или приобретать ядерное оружие».

 

* «Соединенные Штаты заявляют, что предоставят Ирану половину своих замороженных средств на сумму 12 миллиардов долларов, которые будут предоставлены необратимым способом в течение 30 дней, с обязательством сделать оставшуюся половину доступной в течение следующих 60 дней».

 

После этого первого периода начнется второй 60-дневный период с возможным продлением. Однако этот второй период начнется только после того, как все вышеупомянутые условия Меморандума будут выполнены в течение предыдущих 30 дней. Во втором периоде переговоры будут сосредоточены на:

 

* «Постоянное решение вопросов, связанных с ядерным оружием, включая обогащение, существующие запасы урана и судьбу ядерных объектов».

 

* «Отмена всех экономических санкций в отношении Ирана, включая первичные, вторичные санкции, санкции США и ООН, а также отмена всех резолюций Совета Безопасности ООН и Совета управляющих МАГАТЭ против Ирана».

 

Кроме того, «в течение этих 60 дней США предоставят оставшиеся 12 миллиардов долларов замороженных активов Ирана». Аналогичным образом, «США представят планы по фонду реконструкции для Ирана на сумму не менее 300 миллиардов долларов, частично финансируемый государствами Персидского залива».

 

* Окончательное соглашение будет одобрено резолюцией Совета Безопасности ООН.

 

3. По сути, Меморандум о взаимопонимании означает не только прекращение американо-сионистской агрессии, но и открытие Ормузского пролива (только для коммерческих, но не для военных морских перевозок) под иранским контролем. Сегодня пресс-секретарь Министерства иностранных дел Ирана подтвердил, что в соответствии с Моутом о, Иран будет отвечать за управление проходом через Ормузский пролив в координации с Оманом. Хотя Иран не стремится взимать плату за проездные сборы, он будет взимать необходимые сборы за навигационные услуги, охрану окружающей среды, страхование и другие морские услуги. Кроме того, США немедленно вынесут санкции по экспорту энергии Ирана и вернут часть замороженных финансовых активов Ирана в течение первых 30 дней. Другие сложные вопросы, такие как ядерный потенциал Ирана и полное прекращение режима западных санкций, будут обсуждаться позже.

 

4. Революционная Коммунистическая Интернациональная Тенденция (RCIT) рассматривает Меморандум о взаимопонимании о прекращении войны в Иране как стратегическое, если не историческое, поражение США и Израиля. Американо-сионистский монстр начал войну 28 февраля с целью заменить правительство Ирана марионеточным режимом (а-ля Дельси Родригес в Венесуэле), уничтожить его ядерную и ракетную программу и разбить «Ось Сопротивления». Трамп неоднократно призывал к «безоговорочной капитуляции» Ирана. Ни одна из этих целей не была достигнута. В то время как монстру удалось убить ряд лидеров и гражданских лиц, Иран был способен контратаковать и повредить или уничтожить военные базы США в регионе. Самое главное, что Иран взял под контроль стратегически важный Ормузский пролив, и США теперь, похоже, вынуждены принять это. Фактически, Иран сегодня находится в более сильной позиции, чем до войны.

 

5. Это также отражено в комментариях многочисленных политиков и СМИ. В Иране большинство фракций в рамках режима приветствуют результат как победу. Только сверхжесткие сторонники фронта Пайдари протестовали, поскольку они в принципе выступали против переговоров с США. В Израиле почти все лагеря возмущены сделкой и характеризуют ее как «поражение». Комментатор в Маариве пишет: «Иран в очередной раз доказывает, что он самый сильный на поле здесь. Это определит, что произойдет, и, к сожалению Израиля, израильский политический эшелон снова становится своего рода боксерской грушей для Ирана и Дональда Трампа". В США никто, кроме оранжевого клоуна, не провозглашает, что сделка будет представлять собой победу. The Atlantic в США опубликовали комментарий с заголовком: «Трамп празднует, пока Америка капитулирует. Мирное соглашение с Тегераном - это победа Ирана».

 

6. Чтобы понять все масштабы этого поражения для американо-сионистского монстра, необходимо вспомнить природу этой войны. США потерпели поражения в Ираке и Афганистане, как и Израиль в Ливане за последние два десятилетия. Однако в этих случаях агрессоры вторглись в эти страны и спровоцировали партизанскую войну, которая в конечном итоге выгнала оккупантов. Естественно, условия партизанской войны благоприятствуют более слабой стороне в военном отношении, т.е. угнетенным людям. Однако война в Иране была другой, так как в ней не участвовали никакие войска. Это была война, которая велась исключительно с использованием современных военных технологий, то есть самолетов, ракет, беспилотников и военных кораблей. Можно было бы поверить, что в этой области объединенные силы военной сверхдержавы и сильнейшей военной державы на Ближнем Востоке должны быть в состоянии разгромить Иран и навязать свои военные цели. Однако Ирану удалось победить их даже в такой войне.

 

7. Причинами этого поражения частично являются умелые и творческие способы сопротивления иранских военных, а также Хезболлы. Такое сопротивление может быть основано на массовой поддержке среди населения обеих стран. Однако основная причина заключается в том, что и США, и Израиль находятся в упадке. США больше не являются гегемоном, доминирующим в мировом порядке, и они вынуждены, как говорится в их новой Стратегии национальной безопасности, отступить. Внутри страны они глубоко разделены, и Трамп стал одним из самых непопулярных президентов в истории этой страны. Появились новые империалистистские державы, в частности Китай и Россия, которые бросают вызов Америке. 7 октября и героическое палестинское восстание вдохновили огромное глобальное движение солидарности, которое политически изолировало сионистское государство поселенцев и способствовало росту трений между США и Израилем. Нет сомнений в том, что это поражение еще больше ускорит упадок американского империализма и сионистского государства.

 

8. Это стратегическое поражение американо-сионистского монстра является победой не только для Ирана, но и для всех угнетенных народов на Ближнем Востоке, а также во всем мире. Это вдохновит других на сопротивление этим державам и их марионеточным режимам. Это дестабилизирует региональный порядок на Ближнем Востоке, поскольку различные арабские режимы признают, что США и Израиль больше не достаточно сильны, чтобы обеспечить им безопасность. Могут появиться новые региональные альянсы, например, вокруг блока Саудовской Аравии, Пакистана и Турции. Некоторые режимы могут захотеть углубить отношения с Китаем и Россией. Аналогичным образом, каждый режим будет иметь отношения с сионистским государством апартеида, будет становиться все более и более токсичным.

 

9. RCIT и его секция в оккупированной Палестине / Израиле - Интернациональная Социалистическая Лига - гордятся тем, что с самого начала поддерживали Иран и Ливан в этой войне. Применяя антиимпериалистическую тактику единого фронта и участвуя в мероприятиях солидарности, мы призывали к военной победе Ирана, не оказывая политической поддержки капиталистическому режиму муллы или руководству Хезболлы.

 

10. Теперь задача состоит в том, чтобы использовать победу Ирана для продвижения борьбы на всем Ближнем Востоке. Это означает агитацию и организацию народных восстаний, чтобы изгнать американские и другие империалистические войска и свергнуть все тиранические режимы. Такая революционная волна могла бы помочь героическому палестинскому народу и уничтожить сионистское поселенческое государство, открыв путь к строительству свободной Палестины от реки до моря. Мы призываем к созданию рабочих и феллахинских республик в Палестине, Ливане, Иране и всех других странах Ближнего Востока в рамках социалистической федерации.

 

 

 

- 종전 양해각서는 미국·이스라엘의 전략적 패배를 뜻한다

 

혁명적 공산주의인터내셔널 동맹 (RCIT) 성명, 2026년 6월 15일, www.thecommunists.net

 

 

 

1. 미국과 이란이 종전 양해각서(MOU)에 합의했다. 양측은 14개항으로 구성된 이 문서가 6월 19일 제네바에서 밴스 미국 부통령과 이란 측의 아라그치 이란 외무장관, 갈리바프 이란 의회 의장에 의해 공식 서명될 것이라고 발표했다. 양해각서 내용이 아직 정식 공개되지는 않았지만, 이란과 서방 측 소식통 모두 내용을 보도하고 있다. 일부 세부 사항에 대해서는 여전히 이견이 있지만, 문서의 주요 골자는 상당히 명확하다.

 

2. 해당 보도에 따르면, MOU 문서에는 다음과 같이 명시되어 있다.

 

* “레바논을 포함한 해당 지역 내 모든 적대 행위의 즉각적이고 완전하며 영구적인 종식.”

 

* “미국은 이란에 대한 미국의 해상 봉쇄를 즉각적이고 완전히 해제한다고 선언한다.”

 

MOU 서명 후 첫 30일 동안 다음과 같이 한다.

 

* 미국은 이란의 내정에 간섭하지 않고 주권을 존중할 것을 선언하며, 마찬가지로 “협상 기간 동안 해당 지역에 주둔 중인 병력이나 군사 자산을 증강하지 않을 것이며, 어떠한 새로운 제재도 부과하지 않을 것”이라고 명시한다.

 

* “이란은 핵확산금지조약(NPT)에 대한 약속을 재확인하며, 핵무기를 생산, 개발 또는 획득하지 않을 것임을 확약한다.”

 

* “미국은 이란에 동결된 자금의 절반에 해당하는 120억 달러를 30일 이내에 되돌릴 수 없는 방식으로 해제해 주겠다고 선언하며, 나머지 절반에 대해서도 이후 60일 이내에 해제할 것을 약속한다.” 

 

* “미국은 이란의 석유, 가스 및 석유화학 제품 수출에 대한 제재 면제 조치를 즉시 시행하며, 최종 합의가 타결되는 즉시 이러한 면제 조치를 영구적으로 연장할 것을 약속한다.” 

 

* “미국은 이스라엘이 레바논에서 완전히 철수하기 위한 단기 일정을 제시하기 위해 이스라엘과 즉각적인 협의를 시작할 것이다.”

 

* “이란은 30일 이내에 이란이 정한 특정 조건에 따라 호르무즈 해협을 상업적 해상 교통에 재개방할 것임을 확인한다.” 

 

이 첫 번째 기간이 끝나면, 60일간의 두 번째 기간이 시작되며, 이 기간은 연장될 수 있다. 다만, 이 두 번째 기간은 앞서 언급된 양해각서의 모든 조건이 지난 30일 동안 충족된 경우에 한해 시작된다. 두 번째 기간 동안 협상은 다음 사항에 중점을 둘 것이다.

 

* “농축, 기존 우라늄 비축량, 핵 시설의 처분 등을 포함한 핵 관련 사안에 대한 영구적 해결책.” 

 

* “1차 및 2차 제재, 미국 및 유엔 제재를 포함한 이란에 대한 모든 경제 제재의 해제, 그리고 이란을 대상으로 한 모든 유엔 안전보장이사회 및 IAEA 이사회 결의안의 철회.” 

 

또 “이 60일 동안 미국은 이란의 동결 자산 중 잔여 120억 달러를 해제할 것”이다. 마찬가지로, “미국은 걸프 국가들이 일부 자금을 조달하는, 최소 3,000억 달러 규모의 이란 재건 기금 계획을 제시할 것”이다.

 

* 최종 합의는 유엔 안전보장이사회 결의안을 통해 승인될 것이다.

 

3. 기본적으로 이 MOU는 미국-시온주의 침략의 종식뿐만 아니라, 이란 통제 하에 호르무즈 해협 개방을 또한 의미한다. (단, 상업적 해상 교통에만 해당하며 군사적 목적의 해상 교통은 제외). 오늘 이란 외무부 대변인은 MOU에 따라 이란이 오만과 협력하여 호르무즈 해협 통행 관리를 담당할 것이라고 확인했다. 이란은 통행료를 부과할 계획은 없지만, 항해 서비스, 환경 보호, 보험 및 기타 해양 서비스에 필요한 수수료를 징수할 예정이다. 또한, 미국은 이란의 에너지 수출에 대한 제재 면제를 즉시 발효하고, 향후 30일 이내에 이란의 동결된 금융 자산 일부를 반환할 것이다. 이란의 핵 역량 및 서방 제재 체제의 완전한 종식 같은 다른 복잡한 문제들은 추후 논의될 예정이다. 

 

4. 혁명적 공산주의인터내셔널 동맹 (RCIT)은 이란 전쟁 종전 MOU를 미국과 이스라엘에게 있어 (역사적 패배는 아니더라도) 전략적 패배로 간주한다. 미국-시온주의 야수는 2월 28일, 이란 정부를 (베네수엘라의 델시 로드리게스 식의) 꼭두각시 정권으로 교체하고, 이란의 핵·미사일 프로그램을 파괴하며, “저항의 축”을 분쇄한다는 목표를 가지고 전쟁을 시작했다. 트럼프는 이란의 “무조건 항복”을 거듭 요구했다. 이러한 목표 중 단 하나도 달성되지 않았다. 야수는 다수의 지도자와 민간인을 살해하는 데는 성공했으나, 이란은 반격을 가해 이 지역의 미군 기지를 타격하고 파괴할 수 있었다. 무엇보다 중요한 것은, 이란이 전략적으로 중요한 호르무즈 해협의 통제권을 장악했으며, 미국은 이제 이를 수용할 수밖에 없는 처지에 놓인 것으로 보인다는 점이다. 실질적으로 현재 이란은 전쟁 전보다 더 강력한 입지에 있다.

 

5. 이러한 상황은 수많은 정치인과 언론의 논평에서도 드러난다. 이란에서는 정권 내 대부분의 세력이 이번 결과를 승리로 환영하고 있다. 원칙적으로 미국과의 협상에 반대해 온 파이다리 전선의 극단적 강경파들만이 항의했다. 이스라엘에서는 거의 모든 진영이 이번 합의에 분노하며 이를 “패배”로 규정하고 있다. 마아리브 지의 한 칼럼니스트는 다음과 같이 썼다. “이란은 이곳에서 다시 한 번 가장 강력한 세력임을 입증하고 있다. 이란이 앞으로의 상황을 좌우할 것이며, 유감스럽게도 이스라엘 정치권은 다시 한 번 이란과 도널드 트럼프의 샌드백이 되고 있다.” 미국에서는 트럼프를 제외하고는 누구도 이 합의가 승리라고 주장하지 않는다. 미국의 애틀랜틱 지는 "미국이 항복하는데 트럼프는 축하한다. 테헤란과의 평화 협정은 이란의 승리다"라는 제목의 논평을 게재했다.

 

6. 미국-시온주의 야수에게 가해진 이번 패배의 전모를 제대로 이해하려면, 이 전쟁의 본질을 되새겨 볼 필요가 있다. 지난 20년 동안 미국은 이라크와 아프가니스탄에서 패배를 겪었고, 이스라엘 역시 레바논에서 패배를 겪었다. 그러나 이러한 사례들에서 침략자들은 해당 국가들을 침공하여 게릴라전을 유발했고, 결국 점령군은 쫓겨났다. 당연히 게릴라전의 조건은 군사적으로 약한 쪽, 즉 피억압 인민에게 유리하다. 그러나 이란 전쟁은 병력 (지상군)이 투입되지 않았다는 점에서 달랐다. 이 전쟁은 전적으로 현대 군사 기술, 즉 항공기, 미사일, 드론, 군함만을 동원해 수행되었다. 이 분야에서 군사 초강대국과 중동 최강 군사 대국 [즉 미국과 이스라엘]의 연합군이 이란을 분쇄하고 자신들의 전쟁 목표를 관철할 수 있을 것이라고 믿을 수도 있다. 그러나 이란은 그런 종류의 전쟁에서도 그들을 물리치는 데 성공했다.

 

7. 이러한 패배의 원인은 부분적으로 이란 군과 헤즈볼라가 보여준 숙련되고 창의적인 저항 방식에 있다. 이러한 저항은 양국 인민의 광범위한 지지를 바탕으로 할 수 있다. 그러나 주된 이유는 미국과 이스라엘 모두 쇠퇴하는 강대국이기 때문이다. 미국은 더 이상 세계 질서를 지배하는 패권국이 아니며, 새 국가안보전략에서 명시된 바와 같이 후퇴할 수밖에 없는 처지다. 국내적으로는 심각한 분열을 겪고 있으며, 트럼프는 미국 역사상 가장 인기가 없는 대통령 중 한 명이 되었다. 새로운 제국주의 강대국들, 특히 중국과 러시아가 부상하여 미국에 도전하고 있다. 10월 7일 사건과 영웅적인 팔레스타인 봉기는 전 세계적인 연대 운동을 촉발시켰으며, 이는 시온주의 정착자 국가를 정치적으로 고립시키고 미국과 이스라엘 간의 마찰을 심화시키는 데 기여했다. 이 패배가 미 제국주의와 시온주의 국가의 쇠퇴를 더욱 가속화할 것임은 의심의 여지가 없다.

 

8. 미국-시온주의 야수의 이번 전략적 패배는 이란뿐만 아니라 중동은 물론 전 세계의 모든 피억압 인민의 승리다. 이는 다른 이들에게도 이러한 강대국들과 그들의 꼭두각시 정권들에 맞서 저항할 용기를 불어넣을 것이다. 또 중동 각국 아랍 정권들도 미국과 이스라엘이 더 이상 자신들의 안보를 보장해 줄 만큼 강력하지 않다는 사실을 깨닫게 됨에 따라, 중동의 지역 질서는 한층 불안정해질 것이다. 사우디아라비아, 파키스탄, 터키를 중심으로 한 새로운 지역 동맹이 등장할 수도 있다. 일부 정권은 중국 · 러시아와의 관계를 심화하고자 할 것이다. 마찬가지로, 시온주의 아파르트헤이트 국가와 관계를 맺는 것은 모든 정권에게 점점 더 해로운 일이 될 것이다. 

 

9. RCIT와 국제주의사회주의동맹 (RCIT 점령지 팔레스타인/이스라엘 지부)은 이번 전쟁의 시작부터 이란과 레바논의 편에 섰음을 자랑스럽게 생각한다. 반제국주의 통일전선 전술을 적용하고 연대 활동에 참여하면서, 우리는 자본주의-신정 정권이나 헤즈볼라 지도부에 정치적 지지를 주지 않고 이란의 군사적 승리를 내걸었다.

 

10. 지금의 과제는 이란의 승리를 발판 삼아 중동 전역에서 투쟁을 전진시키는 것이다. 이는 미국을 위시한 그 밖의 제국주의 군대를 몰아내고 모든 폭압 정권을 전복하는 민중봉기를 선전·선동하고 조직하는 것을 의미한다. 이러한 혁명적 물결은 영웅적인 팔레스타인 인민을 돕고 시온주의 정착자 국가를 파괴하여, 요르단강에서 지중해까지 붉은 해방 팔레스타인을 건설하는 길을 열어줄 것이다. 우리는 중동 사회주의 연방의 일원으로 팔레스타인, 레바논, 이란, 그리고 그 밖의 모든 중동 나라들에 노동자·농민 공화국 수립을 요구한다. 

 

 

 

 

 

O memorando de entendimento para pôr fim à guerra com o Irã representa uma derrota estratégica para os EUA e Israel.

 

Declaração da Corrente Comunista Revolucionária Internacional (CCRI), 15 de junho de 2026, www.thecommunists.net

 

 

 

1.           Ontem, os EUA e o Irã concordaram com um Memorando de Entendimento para pôr fim à guerra. Anunciaram que o documento de 14 pontos será formalmente assinado em Genebra, no dia 19 de junho, pelo vice-presidente dos EUA, Vance, e por dois líderes iranianos: o ministro das Relações Exteriores, Araghchi, e o presidente do Parlamento, Ghalibaf. Embora o Memorando de Entendimento ainda não tenha sido publicado, fontes iranianas e ocidentais já divulgaram informações sobre seu conteúdo. E embora alguns detalhes ainda sejam controversos, os principais pontos do documento são bastante claros.

 

2.           De acordo com esses relatórios, os documentos afirmam:

 

* “O fim imediato, completo e permanente de todas as hostilidades na região, incluindo o Líbano.”

 

* “Os Estados Unidos declaram o levantamento imediato e completo do bloqueio naval americano contra o Irã.”

 

Nos primeiros 30 dias após a assinatura do Memorando de Entendimento:

 

Os EUA declaram que não interferirão nos assuntos internos do Irã e respeitarão sua soberania; da mesma forma, “não aumentarão o número de tropas ou recursos militares presentes na região, nem imporão novas sanções durante as negociações”.

 

* “O Irã reafirma seu compromisso com o Tratado de Não Proliferação Nuclear (TNP) e confirma que jamais produzirá, desenvolverá ou adquirirá uma arma nuclear.”

 

* “Os Estados Unidos declaram que fornecerão ao Irã metade de seus fundos congelados, no valor de US$ 12 bilhões, a serem disponibilizados de forma irreversível dentro de 30 dias, com o compromisso de disponibilizar a outra metade nos 60 dias subsequentes.”

 

* “Os Estados Unidos concederão isenções de sanções às exportações iranianas de petróleo, gás e produtos petroquímicos, com efeito imediato, e comprometem-se a estender essas isenções permanentemente assim que um acordo final for alcançado.”

 

* “Os EUA iniciarão consultas imediatas com Israel para apresentar um cronograma de curto prazo para a retirada completa de Israel do Líbano.”

 

* “O Irã confirma que reabrirá o Estreito de Ormuz ao tráfego marítimo comercial, de acordo com certos acordos específicos determinados pelo Irã, dentro de 30 dias.”

 

Após este primeiro período, iniciar-se-á um segundo período de 60 dias, com possibilidade de prorrogação. No entanto, este segundo período só terá início após o cumprimento de todos os termos do Memorando mencionados anteriormente, nos 30 dias anteriores. No segundo período, as negociações centrar-se-ão em:

 

* „uma solução permanente para questões relacionadas à energia nuclear, incluindo o enriquecimento, o estoque existente de urânio e o destino das instalações nucleares.”

 

* „O levantamento de todas as sanções econômicas contra o Irã, incluindo as sanções primárias, secundárias, dos EUA e da ONU, bem como a retirada de todas as resoluções do Conselho de Segurança da ONU e do Conselho de Governadores da AIEA contra o Irã.”

 

Além disso, „durante esses 60 dias, os EUA disponibilizarão os US$ 12 bilhões restantes em ativos congelados do Irã”. Da mesma forma, „os EUA apresentarão planos para um fundo de reconstrução para o Irã, no valor de pelo menos US$ 300 bilhões, financiado em parte pelos países do Golfo”.

 

* O acordo final será aprovado por uma Resolução do Conselho de Segurança da ONU.

 

3.           Basicamente, o Memorando de Entendimento significa não apenas o fim da agressão americano-sionista, mas também a abertura do Estreito de Ormuz (apenas para tráfego marítimo comercial, e não militar) sob controle iraniano. Hoje, o porta-voz do Ministério das Relações Exteriores do Irã confirmou que, de acordo com o Memorando, o Irã será responsável por gerenciar a passagem pelo Estreito de Ormuz, em coordenação com Omã. Embora o Irã não pretenda impor pedágios, cobrará as taxas necessárias para serviços de navegação, proteção ambiental, seguros e outros serviços marítimos. Além disso, os EUA concederão imediatamente isenções de sanções às exportações de energia do Irã e devolverão alguns dos ativos financeiros iranianos congelados nos primeiros 30 dias. Outras questões complexas, como as capacidades nucleares do Irã e o fim completo do regime de sanções ocidentais, serão discutidas posteriormente.

 

4.           A Corrente Comunista Revolucionária Internacional (CCRI) considera o Memorando de Entendimento para o fim da Guerra ao Irã uma derrota estratégica, senão histórica, para os EUA e Israel. O monstro americano-sionista iniciou a guerra em 28 de fevereiro com o objetivo de substituir o governo iraniano por um regime fantoche (à la Delcy Rodríguez na Venezuela), destruir seu programa nuclear e de mísseis e esmagar o “Eixo da Resistência”. Trump repetidamente pediu a “rendição incondicional“do Irã. Nenhum desses objetivos foi alcançado. Embora o monstro tenha conseguido matar vários líderes e civis, o Irã foi capaz de contra-atacar e danificar ou destruir bases militares americanas na região. Mais importante ainda, o Irã assumiu o controle do Estreito de Ormuz, de importância estratégica, e os EUA parecem agora forçados a aceitar isso. Na prática, o Irã está hoje em uma posição mais forte do que antes da guerra.

 

5.           Isso também se reflete nos comentários de inúmeros políticos e veículos de comunicação. No Irã, a maioria das facções dentro do regime considera o resultado uma vitória. Apenas os ultraconservadores da Frente Paydari protestaram, pois se opunham, em princípio, às negociações com os EUA. Em Israel, quase todos os lados estão indignados com o acordo e o caracterizam como uma “derrota”. Um comentarista do Maariv escreve: „O Irã está provando mais uma vez que é o mais forte em campo. Ele determinará o que acontecerá e, para o pesar de Israel, mais uma vez a cúpula política israelense está se tornando uma espécie de saco de pancadas do Irã e de Donald Trump”. Nos EUA, ninguém, exceto o palhaço laranja, proclama que o acordo representaria uma vitória. A revista The Atlantic, nos EUA, publicou um comentário intitulado: „Trump comemora enquanto os EUA capitulam. O acordo de paz com Teerã é uma vitória iraniana”.

 

6.           Para compreender a dimensão total desta derrota para o Monstro Americano-Sionista, é preciso recordar a natureza desta guerra. Os EUA sofreram derrotas no Iraque e no Afeganistão, assim como Israel no Líbano, nas últimas duas décadas. Contudo, nesses casos, os agressores invadiram esses países e provocaram uma guerra de guerrilha que, em última análise, expulsou os ocupantes. Naturalmente, as condições de uma guerra de guerrilha favorecem o lado militarmente mais fraco, ou seja, o povo oprimido. A Guerra do Irã, porém, foi diferente, pois não envolveu tropas. Foi uma guerra conduzida exclusivamente com tecnologia militar moderna, ou seja, aviões, mísseis, drones e navios de guerra. Poder-se-ia acreditar que, nesse cenário, as forças combinadas da superpotência militar e da maior potência militar do Oriente Médio seriam capazes de esmagar o Irã e impor seus objetivos de guerra. No entanto, o Irã conseguiu derrotá-los mesmo nesse tipo de guerra.

 

7.           As razões para esta derrota residem em parte nas formas hábeis e criativas de resistência apresentadas pelas forças armadas do Irã, bem como pelo Hezbollah. Tal resistência pôde se basear no apoio popular de ambos os países. Contudo, a principal razão é que tanto os EUA quanto Israel são potências em declínio. Os EUA não são mais a potência hegemônica que domina a ordem mundial e são forçados, como afirma sua nova Estratégia de Segurança Nacional, a recuar. Internamente, o país está profundamente dividido, e Trump se tornou um dos presidentes mais impopulares da história americana. Novas potências imperialistas, em particular a China e a Rússia, emergiram e desafiam os Estados Unidos. O 7 de outubro e o heroico levante palestino inspiraram um enorme movimento global de solidariedade que isolou politicamente o Estado sionista e contribuiu para o aumento das tensões entre os EUA e Israel. Não há dúvida de que esta derrota acelerará ainda mais o declínio do imperialismo estadunidense e do Estado sionista.

 

8.           Esta derrota estratégica do Monstro Americano-Sionista é uma vitória não apenas para o Irã, mas para todos os povos oprimidos no Oriente Médio e globalmente. Ela inspirará outros a resistir a essas potências e seus regimes fantoches. Desestabilizará a ordem regional no Oriente Médio, à medida que vários regimes árabes reconhecerem que os EUA e Israel não são mais fortes o suficiente para lhes garantir segurança. Novas alianças regionais, por exemplo, em torno do bloco da Arábia Saudita, Paquistão e Turquia, poderão surgir. Alguns regimes poderão querer estreitar laços com a China e a Rússia. Da mesma forma, será cada vez mais prejudicial para qualquer regime manter relações com o Estado de Apartheid Sionista.

 

9.           O CCRI e sua seção na Palestina Ocupada/Israel – a Liga Socialista Internacionalista – orgulham-se de ter apoiado o Irã e o Líbano nesta guerra desde o início. Aplicando a tática da frente única anti-imperialista e participando de atividades de solidariedade, defendemos a vitória militar do Irã sem prestar apoio político ao regime capitalista dos aiatolás ou à liderança do Hezbollah.

 

10.         A tarefa agora é utilizar a vitória iraniana para impulsionar a luta em todo o Oriente Médio. Isso significa mobilizar e organizar levantes populares para expulsar as tropas imperialistas dos EUA e de outros países e derrubar todos os regimes tirânicos. Tal onda revolucionária poderia auxiliar o heroico povo palestino e destruir o Estado colonial sionista, abrindo caminho para a construção de uma Palestina livre, do rio ao mar . Conclamamos a criação de repúblicas operárias e fellahin na Palestina, no Líbano, no Irã e em todos os outros países do Oriente Médio, como parte de uma federação socialista.

 

 

 

 

 

Das Rahmenabkommen zur Beendigung des Iran-Krieges stellt eine strategische Niederlage für die USA und Israel dar

 

Erklärung der Revolutionär-Kommunistischen Internationalen Tendenz (RCIT), 15. Juni 2026, www.thecommunists.net

 

 

 

1.           Gestern einigten sich die USA und der Iran auf ein Rahmenabkommen (Memorandum of Understanding) zur Beendigung des Krieges. Sie gaben bekannt, dass das 14-Punkte-Dokument am 19. Juni in Genf von US-Vizepräsident Vance und zwei iranischen Führungsfiguren, Außenminister Araghchi und Parlamentspräsident Ghalibaf, formell unterzeichnet werden soll. Obwohl das Rahmenabkommen noch nicht veröffentlicht wurde, berichten sowohl iranische als auch westliche Quellen über seinen Inhalt. Und während einige Details noch umstritten sind, sind die Grundzüge des Dokuments recht klar.

 

2.           Laut diesen Berichten heißt es in dem Dokument:

 

* „ein sofortiges, vollständiges und dauerhaftes Ende aller Feindseligkeiten in der Region, einschließlich des Libanon.“

 

* „Die Vereinigten Staaten erklären die sofortige und vollständige Aufhebung der US-Seeblockade gegen Iran.“

 

In den ersten 30 Tagen nach Unterzeichnung der Absichtserklärung:

 

* „Die USA erklären, sich nicht in Irans innere Angelegenheiten einzumischen und dessen Souveränität zu respektieren; ebenso werden sie „weder die Anzahl der Truppen noch die militärischen Ressourcen in der Region erhöhen noch während der Verhandlungen neue Sanktionen verhängen.“

 

* „Iran bekräftigt sein Bekenntnis zum Atomwaffensperrvertrag und bestätigt, dass es niemals Atomwaffen herstellen, entwickeln oder erwerben wird.“

 

* „Die Vereinigten Staaten erklären, dass sie dem Iran die Hälfte ihrer eingefrorenen Gelder in Höhe von 12 Milliarden US-Dollar innerhalb von 30 Tagen unwiderruflich zur Verfügung stellen werden, mit der Zusage, die verbleibende Hälfte innerhalb der darauffolgenden 60 Tage bereitzustellen.“

 

* „Die Vereinigten Staaten werden mit sofortiger Wirkung Ausnahmeregelungen für die Sanktionen gegen iranische Öl-, Gas- und Petrochemie-Exporte erlassen und sich verpflichten, diese Ausnahmeregelungen nach Abschluss eines endgültigen Abkommens dauerhaft zu verlängern.“

 

* „Die USA werden unverzüglich Konsultationen mit Israel aufnehmen, um einen kurzfristigen Zeitplan für einen vollständigen israelischen Rückzug aus dem Libanon vorzulegen.“

 

* „Der Iran bestätigt, dass er die Straße von Hormus innerhalb von 30 Tagen gemäß den von ihm festgelegten Vereinbarungen wieder für den kommerziellen Schiffsverkehr öffnen wird.“

 

Nach dieser ersten Phase beginnt eine zweite Phase von 60 Tagen mit möglicher Verlängerung. Diese zweite Phase beginnt jedoch erst, wenn alle oben genannten Bedingungen des Memorandums innerhalb der vorangegangenen 30 Tage erfüllt wurden. In der zweiten Phase konzentrieren sich die Verhandlungen auf:

 

* „eine dauerhafte Lösung für nukleare Fragen, einschließlich der Urananreicherung, des bestehenden Uranvorrats und der Zukunft der Nuklearanlagen.“

 

* „die Aufhebung aller Wirtschaftssanktionen gegen Iran, einschließlich primärer, sekundärer, US-amerikanischer und UN-Sanktionen, sowie die Rücknahme aller Resolutionen des UN-Sicherheitsrats und des Gouverneursrats der IAEA gegen Iran.“

 

Darüber hinaus „werden die USA während dieser 60 Tage die verbleibenden 12 Milliarden US-Dollar der eingefrorenen iranischen Vermögenswerte freigeben.“ Ebenso „werden die USA Pläne für einen Wiederaufbaufonds für Iran in Höhe von mindestens 300 Milliarden US-Dollar vorlegen, der teilweise von den Golfstaaten finanziert wird.“

 

* Das endgültige Abkommen wird durch eine Resolution des UN-Sicherheitsrats gebilligt.

 

3.           Die Absichtserklärung bedeutet im Wesentlichen nicht nur ein Ende der amerikanisch-zionistischen Aggression, sondern auch die Öffnung der Straße von Hormus (ausschließlich für den kommerziellen, nicht aber für den militärischen Schiffsverkehr) unter iranischer Kontrolle. Der Sprecher des iranischen Außenministeriums bestätigte heute, dass Iran gemäß des Rahmenabkommens in Abstimmung mit Oman für die Verwaltung der Durchfahrt durch die Straße von Hormus verantwortlich sein wird. Iran beabsichtigt zwar nicht, Mautgebühren zu erheben, wird aber die notwendigen Gebühren für Navigationsdienste, Umweltschutz, Versicherungen und andere maritime Dienstleistungen einziehen. Darüber hinaus werden die USA unverzüglich Ausnahmeregelungen für die Sanktionen gegen Irans Energieexporte erlassen und innerhalb der ersten 30 Tage einen Teil der eingefrorenen iranischen Vermögenswerte freigeben. Weitere komplexe Fragen wie Irans Nuklearkapazitäten und die vollständige Aufhebung der westlichen Sanktionen werden später erörtert.

 

4.           Die Revolutionär-Kommunistische Internationale Tendenz (RCIT) betrachtet das Rahmenabkommen zur Beendigung des Iran-Krieges als strategische, wenn nicht gar historische Niederlage für die USA und Israel. Das amerikanisch-zionistische Monster begann den Krieg am 28. Februar mit dem Ziel, die iranische Regierung durch ein Marionettenregime (nach dem Vorbild von Delcy Rodríguez in Venezuela) zu ersetzen, das iranische Atom- und Raketenprogramm zu zerstören und die „Achse des Widerstands“ zu zerschlagen. Trump forderte wiederholt die „bedingungslose Kapitulation“ Irans. Keines dieser Ziele wurde erreicht. Zwar gelang es dem Monster, eine Reihe von Führungspersönlichkeiten und Zivilisten zu töten, doch Iran war in der Lage, Gegenangriffe zu starten und US-Militärbasen in der Region zu beschädigen oder zu zerstören. Vor allem aber übernahm Iran die Kontrolle über die strategisch wichtige Straße von Hormus, und die USA scheinen dies nun akzeptieren zu müssen. De facto befindet sich Iran heute in einer stärkeren Position als vor dem Krieg.

 

5.           Dies spiegelt sich auch in den Kommentaren zahlreicher Politiker und Medien wider. Im Iran feiern die meisten Fraktionen innerhalb des Regimes den Ausgang als Sieg. Lediglich die Hardliner der Paydari-Front protestierten, da sie Verhandlungen mit den USA prinzipiell ablehnten. In Israel sind nahezu alle Lager über das Abkommen empört und bezeichnen es als „Niederlage“. Ein Kommentator in Maariv schreibt: „Der Iran beweist einmal mehr seine Stärke. Er wird den weiteren Verlauf bestimmen, und zu Israels Bedauern wird die israelische Politik wieder einmal zum Prügelknaben des Irans und Donald Trumps.“ In den USA behauptet niemand außer Trump selbst, das Abkommen sei ein Sieg. Das US-Magazin „The Atlantic“ veröffentlichte einen Kommentar mit dem Titel: „Trump feiert, während Amerika kapituliert. Das Friedensabkommen mit Teheran ist ein iranischer Sieg.“

 

6.           Um das volle Ausmaß dieser Niederlage für das amerikanisch-zionistische Monster zu verstehen, muss man sich das Wesen dieses Krieges vor Augen führen. Die USA erlitten in den letzten zwei Jahrzehnten Niederlagen im Irak und in Afghanistan, ebenso Israel im Libanon. In diesen Fällen jedoch marschierten die Aggressoren in die Länder ein und provozierten einen Guerillakrieg, der die Besatzer schließlich vertrieb. Die Bedingungen eines Guerillakrieges begünstigen naturgemäß die militärisch schwächere Seite, also das unterdrückte Volk. Der Iran-Krieg war jedoch anders, da hier keine Bodentruppen eingesetzt wurden. Es handelte sich um einen Krieg, der ausschließlich mit moderner Militärtechnologie geführt wurde, d. h. mit Flugzeugen, Raketen, Drohnen und Kriegsschiffen. Man könnte annehmen, dass die vereinten Streitkräfte der militärischen Supermacht und der stärksten Militärmacht im Nahen Osten in der Lage sein sollten, den Iran zu besiegen und ihre Kriegsziele durchzusetzen. Doch der Iran schaffte es, diese Mächte selbst in dieser Art von Krieg zu schlagen.

 

7.           Die Gründe für diese Niederlage liegen zum Teil in den geschickten und kreativen Widerstandsmethoden des iranischen Militärs und der Hisbollah. Dieser Widerstand konnte sich auf eine breite Unterstützung in der Bevölkerung beider Länder stützen. Der Hauptgrund ist jedoch der Niedergang der USA als auch Israels. Die USA sind nicht länger die Hegemonialmacht, die die Weltordnung dominiert, und sehen sich, wie ihre neue Nationale Sicherheitsstrategie festlegt, zum Rückzug gezwungen. Innenpolitisch ist das Land tief gespalten, und Trump zählt zu den unbeliebtesten Präsidenten in der Geschichte des Landes. Neue imperialistische Mächte, insbesondere China und Russland, sind aufgestiegen und fordern Amerika heraus. Der 7. Oktober und der heldenhafte palästinensische Aufstand haben eine weltweite Solidaritätsbewegung ausgelöst, die den zionistischen Siedlerstaat politisch isoliert und zu den zunehmenden Spannungen zwischen den USA und Israel beigetragen hat. Zweifellos wird diese Niederlage den Niedergang des US-Imperialismus und des zionistischen Staates weiter beschleunigen.

 

8.           Diese strategische Niederlage des amerikanisch-zionistischen Monsters ist nicht nur ein Sieg für den Iran, sondern für alle unterdrückten Völker im Nahen Osten und weltweit. Sie wird andere dazu inspirieren, diesen Mächten und ihren Marionettenregimen Widerstand zu leisten. Sie wird die regionale Ordnung im Nahen Osten destabilisieren, da verschiedene arabische Regime erkennen, dass die USA und Israel nicht mehr stark genug sind, um ihnen Sicherheit zu gewährleisten. Neue regionale Allianzen, beispielsweise um den Block Saudi-Arabien, Pakistan und Türkei, könnten entstehen. Einige Regime könnten die Beziehungen zu China und Russland vertiefen wollen. Ebenso wird es für jedes Regime zunehmend riskanter, Beziehungen zum zionistischen Apartheidstaat zu unterhalten.

 

9.           Die RCIT und ihre Sektion im besetzten Palästina/Israel – die Internationalistische Sozialistische Liga – sind stolz darauf, von Anfang an auf der Seite Irans und des Libanon in diesem Krieg gestanden zu haben. Auf der Grundlage der antiimperialistischen Einheitsfronttaktik nahmen wir Solidaritätsaktivitäten teil und forderten den militärischen Sieg Irans, ohne jedoch das kapitalistische Mullah-Regime oder die Führung der Hisbollah politisch zu unterstützen.

 

10.         Nun gilt es, den iranischen Sieg zu nutzen, um den Kampf im gesamten Nahen Osten voranzutreiben. Dies bedeutet, Volksaufstände zu organisieren und zu mobilisieren, um die US-amerikanischen und anderen imperialistischen Truppen zu vertreiben und alle tyrannischen Regime zu stürzen. Eine solche revolutionäre Welle könnte dem heldenhaften palästinensischen Volk helfen und den zionistischen Siedlerstaat zerstören – und damit den Weg für ein freies Palästina vom Jordanfluss bis zum Mittelmeer ebnen. Wir treten ein für die Gründung von ArbeiterInnen- und Fellachenrepubliken in Palästina, im Libanon, im Iran und allen anderen Ländern des Nahen Ostens als Teil einer sozialistischen Föderation.

 

 

 

Меморандум про взаєморозуміння щодо припинення війни в Ірані є стратегічною поразкою для США та Ізраїлю

 

Заява Революційної комуністичної міжнародної тенденції (RCIT), 15 червня 2026 року, www.thecommunists.net

 

 

 

1. Вчора США та Іран домовилися про Меморандум про взаєморозуміння, щоб покласти край війні. Вони оголосили, що документ із 14 пунктів буде офіційно підписаний у Женеві 19 червня представниками США на чолі з віцепрезидентом Венсом та двома іранськими лідерами — міністром закордонних справ Арагчі та спікером парламенту Галібафом. Хоча Меморандум про взаєморозуміння ще не опубліковано, як іранські, так і західні джерела повідомляють про його зміст. І хоча деякі деталі все ще є предметом суперечок, основні контури документа чітко зрозумілі.

 

2. Згідно з цими повідомленнями, у документах зазначено:

 

* «Негайне, повне та постійне припинення всіх воєнних дій у регіоні, включаючи Ліван».

 

* «Сполучені Штати заявляють про негайне та повне зняття військово-морської блокади США проти Ірану».

 

Протягом перших 30 днів після підписання Меморандуму про взаєморозуміння:

 

* США заявляють, що не втручатимуться у внутрішні справи Ірану та поважатимуть його суверенітет; аналогічно, «вони не збільшуватимуть кількість військ або військових активів, присутніх у регіоні, а також не вводитимуть жодних нових санкцій під час переговорів».

 

* «Іран підтверджує свою прихильність Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) і запевняє, що ніколи не буде виробляти, розробляти чи придбавати ядерну зброю».

 

* «Сполучені Штати заявляють, що нададуть Ірану половину своїх заморожених коштів на суму 12 мільярдів доларів, які будуть надані на безповоротній основі протягом 30 днів, із зобов’язанням зробити решту коштів доступною протягом наступних 60 днів».

 

Після цього першого періоду розпочнеться другий 60-денний період із можливим продовженням. Однак цей другий період розпочнеться лише після того, як усі вищезазначені умови Меморандуму будуть виконані протягом попередніх 30 днів. У другому періоді переговори будуть спрямовані на:

 

* «Постійне вирішення питань, пов’язаних з ядерною зброєю, включаючи збагачення, існуючі запаси урану та долю ядерних об’єктів».

 

* «Скасування всіх економічних санкцій щодо Ірану, включаючи первинні, вторинні санкції, санкції США та ООН, а також скасування всіх резолюцій Ради Безпеки ООН та Ради керівників МАГАТЕ проти Ірану».

 

Крім того, «протягом цих 60 днів США нададуть Ірану решту 12 мільярдів доларів заморожених активів». Аналогічно, «США представлять плани щодо фонду реконструкції для Ірану на суму не менше 300 мільярдів доларів, який частково фінансуватиметься державами Перської затоки».

 

* Остаточна угода буде затверджена резолюцією Ради Безпеки ООН.

 

3. По суті, Меморандум про взаєморозуміння означає не лише припинення американо-сіоністської агресії, а й відкриття Ормузької протоки (лише для комерційних, але не для військових морських перевезень) під контролем Ірану. Сьогодні речник Міністерства закордонних справ Ірану підтвердив, що відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння Іран відповідатиме за управління проходом через Ормузьку протоку у координації з Оманом. Хоча Іран не має наміру стягувати плату за проїзд, він стягуватиме необхідні збори за навігаційні послуги, охорону навколишнього середовища, страхування та інші морські послуги. Крім того, США негайно знімуть санкції щодо експорту енергоносіїв з Ірану та повернуть частину заморожених фінансових активів Ірану протягом перших 30 днів. Інші складні питання, такі як ядерний потенціал Ірану та повне скасування режиму західних санкцій, будуть обговорюватися пізніше.

 

4. Революційна комуністична міжнародна тенденція (RCIT) розглядає Меморандум про взаєморозуміння щодо припинення війни в Ірані як стратегічну, якщо не історичну, поразку США та Ізраїлю. Американо-сіоністський монстр розпочав війну 28 лютого з метою замінити уряд Ірану маріонетковим режимом (на кшталт Дельсі Родрігес у Венесуелі), знищити його ядерну та ракетну програми та розбити «Вісь Опору». Трамп неодноразово закликав до «беззастережної капітуляції» Ірану. Жодна з цих цілей не була досягнута. Хоча монстру вдалося вбити низку лідерів та цивільних осіб, Іран зміг контратакувати та пошкодити або знищити військові бази США в регіоні. Найголовніше, що Іран взяв під контроль стратегічно важливу Ормузьку протоку, і США тепер, схоже, змушені з цим змиритися. Фактично, Іран сьогодні перебуває в сильнішій позиції, ніж до війни.

 

5. Це також відображено у коментарях численних політиків та ЗМІ. В Ірані більшість фракцій у рамках режиму вітають результат як перемогу. Лише найрадикальніші прихильники фронту «Пайдарі» висловили протест, оскільки вони принципово виступали проти переговорів із США. В Ізраїлі майже всі табори обурені угодою та характеризують її як «поразку». Коментатор у «Мааріва» пише: «Іран вкотре доводить, що він найсильніший на цьому полі. Саме він визначатиме, що відбуватиметься, і, на жаль для Ізраїлю, ізраїльський політичний ешелон знову стає своєрідним боксерською грушею для Ірану та Дональда Трампа». У США ніхто, крім помаранчевого блазня, не заявляє, що угода стане перемогою. Американський журнал «The Atlantic» опублікував коментар під заголовком: «Трамп святкує, поки Америка капітулює. Мирна угода з Тегераном — це перемога Ірану».

 

6. Щоб усвідомити весь масштаб цієї поразки для американо-сіоністського монстра, необхідно згадати суть цієї війни. Протягом останніх двох десятиліть США зазнали поразок в Іраку та Афганістані, так само як і Ізраїль — у Лівані. Однак у цих випадках агресори вторглися в ці країни й спровокували партизанську війну, яка зрештою вигнала окупантів. Звісно, умови партизанської війни сприяють слабшій стороні у військовому плані, тобто пригнобленому народові. Однак війна в Ірані була іншою, оскільки в ній не брали участі жодні військові підрозділи. Це була війна, яка велася виключно з використанням сучасних військових технологій, тобто літаків, ракет, безпілотників та військових кораблів. Можна було б повірити, що в цій сфері об’єднані сили військової наддержави та найпотужнішої військової держави на Близькому Сході повинні бути здатні розгромити Іран і нав’язати свої військові цілі. Однак Ірану вдалося перемогти їх навіть у такій війні.

 

7. Причинами цієї поразки частково є вмілі та винахідливі методи опору іранських військових, а також «Хезболли». Такий опір може ґрунтуватися на масовій підтримці серед населення обох країн. Однак головна причина полягає в тому, що і США, і Ізраїль перебувають у занепаді. США більше не є гегемоном, що домінує у світовому порядку, і вони змушені, як зазначено в їхній новій Стратегії національної безпеки, відступити. Усередині країни вони глибоко роз’єднані, а Трамп став одним із найнепопулярніших президентів в історії цієї країни. З’явилися нові імперіалістичні держави, зокрема Китай і Росія, які кидають виклик Америці. 7 жовтня та героїчне палестинське повстання надихнули величезний глобальний рух солідарності, який політично ізолював сіоністську державу поселенців і сприяв зростанню суперечностей між США та Ізраїлем. Немає сумнівів у тому, що ця поразка ще більше прискорить занепад американського імперіалізму та сіоністської держави.

 

8. Ця стратегічна поразка американо-сіоністського монстра є перемогою не лише для Ірану, а й для всіх пригноблених народів на Близькому Сході, а також у всьому світі. Це надихне інших на опір цим державам та їхнім маріонетковим режимам. Це дестабілізує регіональний порядок на Близькому Сході, оскільки різні арабські режими усвідомлюють, що США та Ізраїль більше не є достатньо сильними, щоб забезпечити їм безпеку. Можуть з’явитися нові регіональні альянси, наприклад, навколо блоку Саудівської Аравії, Пакистану та Туреччини. Деякі режими можуть захотіти поглибити відносини з Китаєм і Росією. Так само для будь-якого режиму підтримувати відносини з сіоністською державою апартеїду ставатиме дедалі більш шкідливим.

 

9. RCIT та її секція в окупованій Палестині / Ізраїлі — Інтернаціональна соціалістична ліга — пишаються тим, що з самого початку підтримували Іран і Ліван у цій війні. Застосовуючи антиімперіалістичну тактику єдиного фронту та беручи участь у заходах солідарності, ми закликали до військової перемоги Ірану, не надаючи політичної підтримки капіталістичному режиму мулл чи керівництву «Хезболли».

 

10. Тепер завдання полягає в тому, щоб використати перемогу Ірану для просування боротьби на всьому Близькому Сході. Це означає агітацію та організацію народних повстань з метою вигнання американських та інших імперіалістичних військ і повалення всіх тиранічних режимів. Така революційна хвиля могла б допомогти героїчному палестинському народу та знищити сіоністську колоніальну державу, відкривши шлях до побудови вільної Палестини від річки до моря. Ми закликаємо до створення робітничих і фелахських республік у Палестині, Лівані, Ірані та всіх інших країнах Близького Сходу в рамках соціалістичної федерації.